Справа № 308/11900/25
24 вересня 2025 року м. Ужгород
Суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області Фазикош О.В., розглянувши матеріали позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Сучасний Факторинг» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Сучасний Факторинг» звернулось до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Ухвалою судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 01 вересня 2025 року, вказана позовна заява залишена без руху із зазначенням недоліків які слід усунути, а саме вказано на те, що
Статтею 58 ЦПК України передбачено, що сторона, третя особа, а також особа якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесу особисто (самопредставництво) та (або) через представника.
Відповідно до п. 3 ст. 58 ЦПК України, юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника.
Згідно з ч. 1 та 3 ст. 237 ЦК України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представництво виникає на підставі договору, закону, акту органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.
Згідно з ч. 3 ст. 62 ЦПК України, довіреність від імені юридичної особи видається за підписом посадової особи, уповноваженої на це законом, установчими документами.
У рішенні Конституційного Суду України від 08 квітня 1999 року №3-рп/99 зроблено висновок, що за правовою природою представництво в суді є правовідносинами, в яких одна особа (представник) на підставі певних повноважень виступає від імені іншої особи (довірителя) і виконує процесуальні дії в суді в її інтересах, набуваючи (змінюючи, припиняючи) для неї права та обов'язки.
Взаємовідносини між довірителем та представником мають договірний характер.
Згідно з ч. 1 ст. 92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.
Статтею 39 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» визначено, що виконавчий орган товариства здійснює управління поточною діяльністю товариства. Виконавчий орган товариства є одноосібним. Назвою одноосібного виконавчого органу є «директор», якщо статутом не передбачена інша назва. Статутом може бути встановлено, що виконавчий орган товариства є колегіальним, та визначено його кількісний склад. Назвою колегіального виконавчого органу є «дирекція», а його голови - «генеральний директор», якщо статутом не передбачені інші назви. Одноосібний виконавчий орган товариства або голова колегіального виконавчого органу товариства може діяти від імені товариства без довіреності. Статут товариства може передбачати можливість кожного або окремих членів колегіального виконавчого органу діяти від імені товариства без довіреності або можливість усіх чи окремих членів виконавчого органу вчиняти дії від імені товариства без довіреності виключно разом.
Директор, у разі вчинення правочину юридичною особою, виступає в такому разі не як фізична особа, а як орган юридичної особи, тобто є її частиною. На це звернув увагу Касаційний цивільний суд у постанові від 27.04.2022 року № 761/1062/21. У постанові ВС від 16.02.2022 року у справі № 554/7761/20 зроблено висновок, що: «дієздатністю юридичної особи, як і особи фізичної, є її здатність набувати для себе цивільні права та здійснювати їх, а також набувати та виконувати цивільні обов'язки. Одна якщо для фізичної особи це є природними діями, які вона виконує власне сама, то юридична особа в силу того, що вона є штучним утворенням, невидимим, невідчутним на дотик і таким, що існує лише у вимірі правової дійсності, набуває прав та обов'язків через, зокрема, свої органи управління.
Довіреність від імені юридичної особи видається за підписом (електронним цифровим підписом) посадової особи, уповноваженої на це законом, установчими документами.
Починаючи з 29 грудня 2019 року, самопредставництво юридичної особи допускає можливість вчинення у суді процесуальних дій від її імені не тільки керівником або членом виконавчого органу, але й будь-якою іншою особою, уповноваженою на такі дії за законом, статутом, положенням або трудовим договором (контрактом). Тому можливість участі у справі за правилами само представництва юридичної особи того, хто не є її керівником або членом її виконавчого органу, слід підтверджувати або приписом відповідного закону, або приписом статуту чи положення цієї особи, або умовами трудового договору (контракту), зокрема посадовою інструкцією (у разі, якщо такого договору у письмовій формі немає чи у ньому зафіксований неповний перелік трудових (посадових) обов'язків працівника). Якщо інше не передбачено саме цими документами, уповноважений діяти у суді за правилами самопредставництва юридичної особи, має всі права відповідного учасника справи. Зазначене не виключає можливості додаткового подання до суду довіреності юридичної особи, проте самостійно вона не підтверджує повноваження діяти за правилами самопредставництва.
Тобто, процесуальний закон визначає, що представники сторін, третіх осіб, а також осіб, які за законом мають право звертатися до суду в інтересах інших, можуть діяти у судовому процесі або за правилами самопредставництва, або як власне представники. Останніми можуть бути: адвокати, законні представники, а у випадках, визначених у процесуальних законах, зокрема у малозначних справах, справах незначної складності, - інші особи (ст. 60 ЦПК України). Повноваження саме цих представників підтверджують документи, визначені у ч. ч. 1, 4 ст. 62 ЦПК України.
Отже, з 29 грудня 2019 року самопредставництво юридичної особи, органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування (в адміністративному судочинстві - також суб'єкта владних повноважень, який не є юридичною особою) у цивільному судочинстві можуть здійснювати будь-які фізичні особи, уповноважені на це саме відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту). У разі, якщо такого договору (контракту) у письмовій формі немає чи у ньому зафіксований неповний перелік трудових (посадових) обов'язків працівника (наприклад, є посилання на посадову інструкцію), то поряд із підтвердженням наявності трудових відносин, такий працівник подає відповідний документ юридичної особи (зокрема, посадову інструкцію), у якому визначений його обов'язок представляти інтереси цієї особи в суді (діяти за правилами її самопредставництва), а за наявності - також обмеження відповідних повноважень. Наявність або відсутність у ЄДР даних про такого працівника, який поряд із керівником має право вчиняти дії від імені юридичної особи, не впливає на обов'язок останньої підтвердити повноваження цього працівника діяти у судовому процесі на підставі закону, статуту, положення, трудового договору (контракту), зокрема обсяг цих повноважень.
Так, з позовної заяви вбачається, що вона підписана Юхименком Юрієм Юрійовичем, повноваження якого підтверджуються довіреністю від 02 січня 2025 року, яка надана Товариством з обмеженою відповідальністю «Сучасний Факторинг», однак представником позивача не долучено до матеріалів справи свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю, яке б підтверджувало, що Юхименко Юрій Юрійович є адвокатом.
За таких обставин, представнику позивача слід надати суду належні документи на підтвердження повноважень у вказаній цивільній справі.
Крім цього, згідно з п.3 ч.3 ст.175, ч.5 ст.177 ЦПК України позовна заява повинна містити обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються; позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Разом з тим, в порушення вимог п.3 ч.3 ст. 175 ЦПК України позовна заява не містить розрахунку вказаної в позові суми боргу(його складових частин), який позивач просить суд стягнути з відповідача за зобов'язаннями позичальника.
Суд звертає увагу на те, що обґрунтований розрахунок є такий, що містить обчислення, порядок нарахування сум та підстави такого нарахування, передбачені законом або умовами договору, із зазначенням: по відсоткам - сума, яка підлягає сплаті за відсотками; сума, яка була/не була сплачена за відсотками; початок та кінець періоду нарахування за відсотками, детальний (щомісячний) розрахунок розміру відсотків на увесь період нарахування та сума боргу по них, тощо.
Отже, обґрунтований розрахунок заборгованості повинен містити розрахунок з розшифровкою та обґрунтуванням підстав їх нарахування (за умовами договору або відповідно до закону).
Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Сучасний Факторинг» просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за договором в сумі 10126,84 грн, що складається з: заборгованості за тілом кредиту - 3554,96 грн, заборгованість за комісією - 5080,00 грн.
До позовної заяви додано таблицю обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором № 10210948886 від 26.01.2021 р. в якій зазначено дату одержання кредиту: 26.01.2021 року року, кількість днів з розрахунковому періоді - 31, загальна сума кредиту - 10 126,84 грн, яка складається з тіла кредиту - 6 571,88 грн, проценти та комісія за користування кредитом - 3 554,96 грн..
За таких обставин позов містить суперечності між сумами комісії, процентами за користування кредитом та тілом кредиту, які є різними складовими заборгованості за кредитним договором.
Між тим, позивачем у порушення вимог п.5 ч.3 ст. 175, ч.5 ст.177 ЦПК України позивачем не надано: повний, чіткий та детальний (помісячний) розрахунок заборгованості за договором «Кредит на товар» за № 10210948886 від 26.01.2021 р. (документ під назвою «Виписка з особового рахунку за кредитним договором № 10210948886 від 26.01.2021 року» лише фіксує суму заборгованості за тілом кредиту та заборгованість за сумою комісії за користування кредитом без зазначення дат нарахування та сплати, періоду, за який нараховані платежі, за якою формулою та на яку суму основного боргу).
Крім того, наданий розрахунок не містить обґрунтування: на підставі якого пункту договору нарахована комісія, який її розмір встановлений договором, за яких умов повинна нараховуватись комісія, обґрунтованість її нарахування.
Для усунення зазначених в ухвалі недоліків протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.
Вказану ухвалу отримано позивачем отримано позивачем Товариство з обмеженою відповідальністю «Сучасний Факторинг» в електронному кабінеті 01.09.2025 о 21:50:10, що підтверджується довідкою про доставку електронного документу.
Станом на 24.09.2025 недоліки на які вказано в ухвалі суду про залишення заяви без руху не усунуто, жодних заяв та клопотань від представника позивача , до суду не надходило.
Відповідно до ч.1 ст. 177 ЦПК України, позивач повинен додати до позовної заяви її копії та копії всіх документів, що додаються до неї, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб. У разі подання до суду позовної заяви та документів, що додаються до неї, в електронній формі через електронний кабінет позивач зобов'язаний додати до позовної заяви доказ надсилання іншим учасникам справи копій поданих до суду документів з урахуванням положень статті 43 цього Кодексу.
Таким чином позивачем, фактично усунено недоліки позовної зави частково, оскільки не дотримано вимог ч.1 ст. 177 ЦПК України.
Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч. 3 ст. 185 ЦПК України, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
Позивач має право в порядку п.2 ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір» звернутися до суду із заявою про повернення судового збору. При цьому, чинне законодавство не містить заборони для позивача при повторному зверненні до суду додати первісний документ про сплату судового збору, якщо належно сплачена ним сума не була повернута судом.
При вирішенні питання про повернення позивачеві його заяви, судом враховується, що прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух.
Також, вважаю за необхідне повідомити заявника, що відповідно до ч. 7 ст. 185 ЦПК України повернення заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.
Керуючись ст. ст. 185, 258-260 ЦПК України, суддя, -
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Сучасний Факторинг» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - вважати неподаною і повернути заявнику.
Роз'яснити позивачу, що повернення заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Суддя Ужгородського
міськрайонного суду О.В. Фазикош