Справа № 947/12064/25
Провадження № 2/947/2631/25
08.09.2025 року
Київський районний суд м. Одеси в складі:
головуючого - судді Петренка В.С.
за участю секретаря - Торгонської В.М.,
представника відповідача - Попової О.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в м. Одесі цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення трьох процентів річних від простроченої суми та інфляційних втрат,
В квітні 2025 року позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс»звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення трьох відсотків та інфляційних втрат у сумі 360824,46 грн., а також судового збору. В обґрунтування заявлених вимог посилалось на те, що 06.07.2007 року між Відкритим акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №014/79790/74/77848, відповідно до умов якого останній надано кредит у сумі 69832,00 доларів США зі сплатою 12,5 відсотків річних. В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, 09.07.2007 року між банком та відповідачкою було укладено іпотечний договір - на підставі якого в забезпечення виконання своїх зобов'язань за кредитним договором, іпотекодавцем було передано в іпотеку нерухоме майно - садовий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 50,2 кв.м.; земельну ділянку площею 0,060 га в межах згідно з планом, у тому числі по угіддям - багаторічні насадження - 0,048 га, забудовані землі - 0,012 га, що розташована на території АДРЕСА_1 .
Вказує, що 24.04.2012 року рішенням Київського районного суду м. Одеси було задоволено позовні вимоги ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та стягнено з відповідачки на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість за кредитним договором у сумі 503940,59 грн., заборгованість по сплаті відсотків за користування кредитом у сумі 170043,49 грн., пеню за прострочення тіла кредиту у сумі 164000,00 грн., пеню за прострочення відсотків по кредиту у сумі 238000,00 грн., а також 1820,00 грн. в рахунок відшкодування судових витрат, а всього 1077804,08 грн.
19.12.2023 року між АТ «Райффайзен Банк» та АТ «Оксі Банк» було укладено договір відступлення права вимоги №114/2-65, відповідно до якого АТ «Оксі Банк» набуло права вимоги за кредитним договором №014/79790/74/77848 від 06.07.2007 року, укладеного між банком та ОСОБА_1 .
19.12.2023 року між АТ «Оксі Банк» та ТОВ «Цикл Фінанс» укладено договір відступлення права вимоги №114/2-65-1, відповідно о якого ТОВ «Цикл Фінанс» набуло права вимоги за кредитним договором №014/79790/74/77848 від 06.07.2007 року, укладеного між банком та ОСОБА_1 .
22.12.2023 року між АТ «Райффайзен Банк» та АТ «Оксі Банк» було укладено договір про відступлення прав за договором іпотеки/застави, відповідно до якого АТ «Оксі Банк» набуло права іпотеко держателя за іпотечним договором від 09.07.2007 року, укладеного між банком та ОСОБА_1 .
22.12.2023 року між АТ «Оксі Банк» та ТОВ «Цикл Фінанс» укладено договір про відступлення прав за договором іпотеки/застави - відповідно до якого ТОВ «Цикл Фінанс» набуло права іпотеко держателя за іпотечним договором від 09.07.2007 року, укладеного між банком та ОСОБА_1 .
Боржниця ОСОБА_1 свої зобов'язання не виконала, рішення Київського районного суду м. Одеси від 24.04.2012 року станом на 21.01.2025 рік нею не виконано, таким чином станом на 21.01.2025 рік, загальна сума заборгованості трьох відсотків річних від простроченої суми та інфляційних втрат за кредитним договором №014/79790/74/77848 від 06.07.2007 року становить 360824,46 грн., яка складається з трьох відсотків річних у розмірі 94170,72 грн., індексу інфляції в розмірі 266653,74 грн.
Відповідно до автоматизованої системи документообігу цивільну справу було розподілено судді Київського районного суду м. Одеси Петренку В.С.
Ухвалою судді Київського районного суду м. Одеси Петренка В.С. від 16.04.2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження по цивільній справі за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення трьох процентів річних від простроченої суми та інфляційних втрат.Призначено справу до розгляду в спрощеному позовному провадженні у відкритому судовому засіданні.
20.05.2025 року від представника відповідачки ОСОБА_1 - адвоката Черепова Дмитра Володимировича надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого він просить відмовити у задоволенні позовних вимог, вважає їх необґрунтованими та безпідставними, зазначає, що позивачем не надано копії виконавчого листа №1512/6184/2012, виданого 19.11.2012 року Київським районним судом м. Одеси, крім того зауважує, що позивач не звертався до суду з заявою про заміну сторони у виконавчому документі. Крім того, вважає, що вимоги, які виникли на підставі рішення суду не можуть бути захищені в судовому порядку, оскільки між сторонами виникло натуральне зобов'язання, до якого не можуть бути застосовані положення статті 625 ЦК України. Також, відповідач не погоджується з розрахунком заборгованості трьох відсотків річних та інфляційних втрат, оскільки він здійснений невірно.
03.06.2025 року від представника позивача надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої він заперечуючи обставини зазначені представником відповідача у відзиві, підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити у повному обсязі.
У судовому засіданні 08.09.2025 року представник відповідача позовні вимоги не визнала та у їх задоволенні просила відмовити.
У судове засідання 08.09.2025 року представник позивача не з'явилася, про час та місце судового засідання була повідомлена належним чином, проте надіслала заяву про розгляд справи за її відсутності.
Суд, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає, виходячи з такого.
Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом у судовому засіданні, 06.07.2007 року між Відкритим акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №014/79790/74/77848, відповідно до умов якого останній надано кредит у сумі 69832,00 доларів США зі сплатою 12,5 відсотків річних.
В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, 09.07.2007 року між банком та відповідачкою було укладено іпотечний договір - на підставі якого в забезпечення виконання своїх зобов'язань за кредитним договором, іпотекодавцем було передано в іпотеку нерухоме майно - садовий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 50,2 кв.м.; земельну ділянку площею 0,060 га в межах згідно з планом, у тому числі по угіддям - багаторічні насадження - 0,048 га, забудовані землі - 0,012 га, що розташована на території АДРЕСА_1 .
24.04.2012 року рішенням Київського районного суду м. Одеси було задоволено позовні вимоги ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та стягнено з відповідачки на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість за кредитним договором у сумі 503940,59 грн., заборгованість по сплаті відсотків за користування кредитом у сумі 170043,49 грн., пеню за прострочення тіла кредиту у сумі 164000,00 грн., пеню за прострочення відсотків по кредиту у сумі 238000,00 грн., а також 1820,00 грн. в рахунок відшкодування судових витрат, а всього 1077804,08 грн.
19.12.2023 року між АТ «Райффайзен Банк» та АТ «Оксі Банк» було укладено договір відступлення права вимоги №114/2-65, відповідно до якого АТ «Оксі Банк» набуло права вимоги за кредитним договором №014/79790/74/77848 від 06.07.2007 року, укладеного між банком та ОСОБА_1 .
19.12.2023 року між АТ «Оксі Банк» та ТОВ «Цикл Фінанс» укладено договір відступлення права вимоги №114/2-65-1, відповідно о якого ТОВ «Цикл Фінанс» набуло права вимоги за кредитним договором №014/79790/74/77848 від 06.07.2007 року, укладеного між банком та ОСОБА_1 .
22.12.2023 року між АТ «Райффайзен Банк» та АТ «Оксі Банк» було укладено договір про відступлення прав за договором іпотеки/застави, відповідно до якого АТ «Оксі Банк» набуло права іпотеко держателя за іпотечним договором від 09.07.2007 року, укладеного між банком та ОСОБА_1 .
22.12.2023 року між АТ «Оксі Банк» та ТОВ «Цикл Фінанс» укладено договір про відступлення прав за договором іпотеки/застави - відповідно до якого ТОВ «Цикл Фінанс» набуло права іпотекодержателя за іпотечним договором від 09.07.2007 року, укладеного між банком та ОСОБА_1 .
Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов'язанням правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативи зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання йог обов'язку.
Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (стаття 530 ЦК України).
Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно із частиною першою статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до частини першої статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Частиною другою статті 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Стаття 625 ЦК України входить до розділу І «Загальні положення про зобов'язання» книги 5 Цивільного кодексу України, тому в ній визначені загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов'язання і її дія поширюється на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, ще регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов'язань.
За змістом частини другої статті 625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов'язання.
Таким чином, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону.
Аналогічний висновок зробила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 16 травня 2018 року в справі № 686/21962/15-ц (провадження N° 14-16цс18).
Передбачене частиною другою статті 625 ЦК України нарахування 3% річних має компенсаційний, а не штрафний характер, оскільки є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отриманні компенсації від боржника. При обрахунку 3% річних за основу має братися прострочена сума, визначена у договор чи судовому рішенні, а не її еквівалент у національній валюті України.
У постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року (справа № 14-10цс18) та від 04 липня 2018 року (справа № 14-154цс18) містяться висновки, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
При цьому, для застосування частини другої статті 625 ЦК України необхідним є встановлення обсягу грошового зобов'язання, що виникло у боржника перед кредитором.
За наведеним у частині другій статті 625 ЦК України регулюванням відповідальності за прострочення грошового зобов'язання на боржника за прострочення виконанні грошового зобов'язання покладається обов'язок сплатити кредитору на його вимогу суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановленні договором або законом. Проценти, встановлені статтею 625 ЦК України, підлягають стягненню саме при наявності протиправного невиконання (неналежного виконання) грошового зобов'язання. Тобто, проценти, що стягуються за прострочення виконання грошового зобов'язання за частиною другою статті 625 ЦК України є спеціальним видом відповідальності за таке порушення зобов'язання. На відміну від процентів, які є звичайною платою за користування грошима, зокрема за договором позики, до них застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність.
За період після прострочення повернення позики після закінчення дії кредитного договору підлягають стягненню річні проценти відповідно до частини другої статті 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов'язання.
Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, параграф 45, ЄСПЛ, 06 грудня 2007 року).
Для приватного права апріорі властивою є така засада, як розумність.
Розумність характерна як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і для тлумачення процесуальних норм (постанова Верховної Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 1 червня 2021 року в справі №554/4741/19, постанова Верховного Суду у скла Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року в справі 520/1185/16-ц, постанова Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року в справі № 209/3085/20).
У постанові об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 13 березня 2023 року в справі № 554/9126/20 зазначено таке: Тлумачення і статті 3 Цивільного кодексу України загалом, так і пункту 6 частини першої статті Цивільного кодексу України, свідчить, що загальні засади (принципи) цивільної права мають фундаментальний характер, й інші джерела правового регулювання насамперед, акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, виявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії та повинні враховуватися, зокрема, при тлумаченні норм, що містяться в актах цивільного законодавства.
Натуральним зобов'язанням (obligatio naturalis) є зобов'язання, вимога в якому не може бути захищена в судовому (примусовому) порядку, але добровільне виконання якої не є безпідставно набутим майном. Конструкція статті 625 Цивільного кодексу України щодо нарахування 3% річних та інфляційних втрат розрахована на її застосування до такого грошового зобов'язання, вимога в якому може бути захищена в судовому (примусовому) порядку. Кредитор в натуральному зобов'язанні не має права нараховувати 3% річних та інфляційні втрати, оскільки вимога в такому зобов'язанні не може бути захищена в судовому (примусовому) порядку.
Пред'явлення кредитором, при існуванні задавненої вимоги, тільки позову про стягнення трьох відсотків річних та інфляційних втрат, без позовної вимоги про стягнення задавненої вимоги, на яку нараховуються три відсотки річних та інфляційні втрати, дозволяє кредитору обійти охорону, що надається боржнику при спливі позовної давності, і досягнути результату, який недоступний кредитору при пред'явленні позовної вимоги про стягнення задавненої вимоги, і яка забезпечує можливість боржнику заявити про застосування до неї позовної давності. Тобто, складається доволі нерозумна ситуація: зі спливом позовної давності і неможливістю захисту задавненої вимоги кредитор зберігає можливість постійно подавати вимоги про стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат, нарахованих на задавнену вимогу, що означає по суті виконання задавненої вимоги і без можливості боржнику заявити про застосування позовної давності до задавненої вимоги. Тому кредитор, для охорони інтересів боржника, може пред'явити позов про стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат, які нараховані на задавнену вимогу, тільки разом з пред'явленням позову про стягнення задавненої вимоги (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 листопада 2022 року в справі № 285/3536/20).
Такі ж правові підходи застосовано, зокрема, у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 09 серпня 2023 року в справі № 753/369/21, що свідчить про сталість судової практики з питання застосування статті 625 ЦК України у натуральному зобов'язанні.
Також, у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 березня 2019 року в справі № 757/44680/15-ц зроблено висновок, що «натуральним є зобов'язання, вимога в якому не може бути захищена в судовому (примусовому) порядку, але добровільне виконання якої не є безпідставно набутим майном. Конструкція статті 625 Цивільного кодексу України щодо нарахування 3% річних та інфляційних втрат розрахована на її застосування до такого грошового зобов'язання, вимога в якому може бути захищена в судовому (примусовому) порядку. Кредитор в натуральному зобов'язанні не має права на нарахування 3% річних та інфляційних втрат, оскільки вимога в такому зобов'язанні не може бути захищена в судовому (примусовому) порядку».
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 07 листопада 2018 року у справі №372/1036/15-ц (провадження №14-252цс18) зробила висновок про те, що «виходячи з вимог статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстави його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності за відсутності поважних причин її пропущення, наведених позивачем. Відмова в задоволенні позову у зв'язку з відсутністю порушеного права із зазначенням в якості додаткової підстави для відмови в задоволенні позову спливу позовної давності, не відповідає вимогам закону».
Таким чином, судом встановлено, що вимоги, які виникли на підставі рішення Київського районного суду від 24.04.2012 року, не можуть бути захищені в судовому (примусовому) порядку, оскільки між сторонами виникло натуральне зобов'язання, до якого не можуть бути застосовані положення статті 625 ЦК України, у зв'язку з чим позовні вимоги про стягнення 3 % річних та інфляційних витрат за невиконання грошового зобов'язання за кредитним договором №014/79790/74/77848 від 06.07.2007 року підлягають залишенню без задоволення.
При цьому, за результатами пошуку виконавчих проваджень в автоматизованій системі виконавчих проваджень, 23.10.2019 року було відкрито виконавче провадження №60404424, боржник - ОСОБА_1 , стягувач - Акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль», має стан - «Завершено».
Верховних Суд у своїй постанові від 22.08.2024 року у справі №916/735/23 виклав правовий висновок щодо застосування приписів ч.2 ст.625 ЦК України та вказав на відсутність грошового зобов'язання боржника перед кредитором, передбаченого ч.2 ст.625 ЦК України, за обставин підтвердження такого боргу відповідним судовим рішенням яке не може бути виконаним без вирішення питання щодо поновлення строку пред'явлення виконавчого документа до виконання, та дійшов висновку, що у випадку, якщо судовим рішенням вже стягнуто з боржника суму боргу, проте стягувач вичерпав можливість пред'явлення виконавчого документа до виконання і такий документ на виконанні не перебуває, зобов'язання вважається натуральним, а отже стягнення з боржника сум, передбачених ч.2 ст.625 ЦК України неможливе.
Отже, Верховний Суд вважає про відсутність у стягувача можливості стягнення із боржника сум, передбачених ч.2 ст.625 ЦК України, у випадку наявності судового рішення про стягнення боргу за основним зобов'язанням, яке набрало законної сили, за обставин коли таке рішення не може бути звернуте до виконання.
Відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладених в постановах Верховного Суду.
Таким чином, судом встановлено, що на час звернення до суду з цим позовом рішення Київського районного суду м. Одеси від 24.04.2012 року на виконанні не знаходиться, докази поновлення строку пред'явлення до виконання виконавчого документа на виконання вказаного рішення в установленому законом порядку, відсутні.
Водночас можливість примусового стягнення кредитором заборгованості, про стягнення якої ухвалено рішення суду, вичерпується після закінчення строку пред'явлення до виконання виконавчого документа на виконання вказаного рішення, якщо такий строк не було поновлено в установленому законом порядку.
Ігнорування кредитором обставин закінчення строку пред'явлення рішення суду до виконання щодо стягнення заборгованості призвело б до надання стягувачу можливості безпідставно уникнути законодавчої вимоги щодо встановлених законом строків та призвело б до безпідставного перебування боржника у невизначеному стані понад встановлений Законом час, що порушило б принцип правової визначеності як один із основоположних аспектів верховенства права.
За таких обставин, у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» слід відмовити в зв'язку з тим, що вимога позивача не може бути захищена в судовому (примусовому) порядку.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача.
Оскільки суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, судові витрати відшкодуванню не підлягають.
Керуючись ст.ст. 141, 258, 263-265, 274-279 ЦПК України, суд -
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення трьох процентів річних від простроченої суми та інфляційних втрат- залишити без задоволення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його складення.
Повний текст рішення складено 15.09.2025 року.
Суддя В. С. Петренко