Справа № 947/28868/25
Провадження № 3/947/3819/25
16.09.2025 року м. Одеса
Суддя Київського районного суду м. Одеси Прохоров П.А., розглянувши матеріали, що надійшли з УПП в Одеській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає: АДРЕСА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП, протокол ЕПР1 №389799,
В протоколі про адміністративне правопорушення зазначено, що 12.07.2025 року о 22.55 годин в м.Одесі по просп. Князя Ярослава Мудрого, 3 водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобомJаguar, д.н.з. НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів. Від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки або в медичному закладі відмовилася, чим порушила вимоги п.2.5 «Правил дорожнього руху України», щза що відповідальність передбачена ч.1 ст.130 КУпАП.
У судове засідання ОСОБА_1 , не з'явилася, подавши до суду письмові заперечення, відповідно до яких ,просила закрити провадження по справі на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП. Зазначивши, що з долученого до матеріалів справи відеозапису не вбачається факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом. Крім того, співробітниками поліції була спровокована відмова від проходження огляду на стан сп'яніння.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.
Згідно ч.1 ст.130 КУпАП адміністративним правопорушенням є керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно вимог ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляд справи Конвенцію про захист прав і основоположних свобод і протоколів до неї, та практику Європейського суду з прав людини і Європейської комісії з прав людини, як джерело права.
Європейський Суд з прав людини у рішенні «Шмауцер (Schmautzer) проти Австрії» від 23 жовтня 1995 року зазначив, що дорожньо-транспортні правопорушення, за які може бути накладено стягнення у виді штрафу чи обмеження у користуванні водійськими правами, підпадають під визначення «кримінального обвинувачення». Позбавлення прав на управління транспортним засобом також розглядається Європейським Судом кримінально-правовою санкцією, оскільки «право керувати автомобілем є дуже корисним в щоденному житті і для здійснення діяльності» (рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Маліге проти Франції» від 23 вересня 1998).
Згідно «критеріїв Енгеля», сформованих Європейським судом з прав людини у справі «Енгель та інші проти Нідерландів» (1976 рік), критеріями для визначення поняття «кримінальне обвинувачення» є: критерій національного права (чи підпадає певне протиправне діяння під ознаки злочину згідно з національними нормами); критерій кола адресатів (якщо відповідальність поширюється на невизначене коло осіб, то правопорушення підлягає кваліфікації як кримінальне); критерій мети та тяжкості наслідків (у випадку, якщо у санкції наявний саме елемент покарання, а передбачені санкції є достатньо суворими, скоєне правопорушення розглядається за природою кримінального злочину).
При цьому, кваліфікація порушення/обвинувачення як «кримінального» дає особі додаткові гарантії, які передбачені Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, у тому числі обов'язок довести вину особи, який передбачений ч. 2 ст. 6 Конвенції, та заборона подвійного притягнення до відповідальності за одне порушення (ст. 4 Протоколу 7 до Конвенції).
Статтею 62 Конституції України визначено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.
Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
У відповідності до положень ст. 1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом (частини 1-3 ст. 7 КУпАП).
Згідно із ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до вимог статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
З аналізу статей 251, 252 КУпАП слідує, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. При цьому, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Так, адміністративне правопорушення - це вчинок, який має форму або дії, або бездіяльності. Проте щоб вчинок можна було кваліфікувати як адміністративне правопорушення, він повинен мати сукупність юридичних ознак, що визначають склад правопорушення. Наявність усіх ознак правопорушення є єдиною підставою для притягнення правопорушника до відповідальності. Якщо відсутня хоча б одна з ознак правопорушення, особа не може бути притягнута до відповідальності.
Об'єктивною стороною адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП є: 1) керування транспортним засобом у стані сп'яніння (алкогольного, наркотичного чи іншого); 2) передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння; 3) відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Тобто, доказуванню підлягають такі обставини: 1) керування особою транспортним засобом та 2) перебування цієї особи у стані сп'яніння (наркотичного, алкогольного чи іншого) або відмова від проходження медичного огляду на стан такого сп'яніння.
У постанові від 20 лютого 2019 по справі №404/4467/16-а Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду зазначив, що «само по собі керування транспортним засобом розуміється як технічна дія водія з метою приведення транспортного засобу в рух, зворушення з місця і, як наслідок, переміщення транспортного засобу в просторі. Експлуатація транспортного засобу передбачає використання цього транспортного засобу за призначенням, тобто з метою керування».
Проте, зазначення «водія» унеможливлює правозастосування вказаного визначення в розумінні ст. 130 КУпАП, оскільки суттєво зменшує коло осіб, які можуть бути притягнуті до відповідальності за керування у нетверезому стані.
Таким чином, знаходження біля транспортного засобу або всередині, яке не є в стані руху (знаходиться в нерухомому стані), особи в стані сп'яніння, не є доказом вчинення останньою адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП.
Однією з головних умов для огляду водія транспортного засобу на стан сп'яніння є не лише наявність достатніх підстав вважати, що особа перебуває у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану, а й та обставина, що саме ця особа у такому стані керувала транспортним засобом.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу (частині 2 статті 251 КУпАП).
Судом досліджені долучені у якості доказів письмові пояснення ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , відеозапис з портативних відеореєстраторів поліцейських, на якому зафіксовані події спілкування ОСОБА_1 з поліцейськими та складання адміністративних матеріалів у період часу з 23:18 год. 12.07.2025 року по 00.17 год. 13.07.2025 року. Проте, відеозаписом встановлено, що ОСОБА_1 не була зупинена під час керування транспортним засобом, а навпаки видно, що транспортний засіб стоїть і не здійснює руху, а отже з наданого відеоматеріалу неможливо встановити факт здійснення керування транспортним засобом. Окрім того, на відеозаписі зафіксовано події з 23:18 год. 12.07.2025 року по 00.17 год. 13.07.2025 року, в той час як ОСОБА_1 інкримінується керування транспортним засобом 12.07.2025 о 22:59:00 год. Отже, відеозапис не містить факт фіксування керування ОСОБА_1 транспортним засобом, який вона заперечує, а отже можливість визнання останньої водієм, яка може бути притягнута до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП.
Крім того, з відеозапису встановлено, що ОСОБА_1 будучи розгублена, пояснюючи, що вперше стикається з спілкуванням з співробітниками поліції, намагаючись порадитися з поліцейськими, щодо її подальших правильних дій. Саме тоді поліцейські наполегливо переконують, що для неї все рівно настануть негативні наслідки, незалежно від того чи пройде вона, чи не пройде тест на алкогольне сп'яніння, проте, якщо вона відмовиться від проходження огляду і швидше поїде додому.
Матеріалами відео фіксації та матеріалами справи підтверджено, що відмова від проходження медичного огляду на стан сп'яніння фактично була спровокована самими працівниками поліції, які у подальшому склади протокол про вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП за фактом відмови водія від проходження огляду на стан сп'яніння.
Під провокацією (поліцейською) ЄСПЛ розуміє випадки, коли задіяні посадові особи, які є або співробітниками органів безпеки, або особами, що діють за їх дорученням, не обмежують свої дії лише розслідуванням кримінальної справи по суті неявним способом, а впливають на суб'єкт з метою спровокувати його на скоєння злочину, який в іншому випадку не було би скоєно, задля того щоб зробити можливим виявлення злочину, тобто отримати докази та порушити кримінальну справу (рішення ЄСПЛ у справі «Раманаускас проти Литви» від 5 лютого 2008 року).
Зазначений відеозапис повністю спростовує обставинивикладені у проколі про адміністративне правопорушення.
Оцінивши зібрані у справі докази, суд дійшов висновку про відсутність належних та допустимих доказів, які б давали об'єктивні підстави вважати, що водій ОСОБА_1 12.07.2025 року о 22.59 по просп. Князя Ярослава Мудрого, 3 в м.Одесі керувала транспортним засобом з ознаками алкогольного сп'яніння, тобто викладені у протоколі про адміністративне правопорушення обставини не знайшли свого підтвердження у судовому засіданні.
За таких обставин, в матеріалах справи відсутні допустимі та достовірні докази того, що ОСОБА_1 керувала транспортним засобом та відмовилася від проходження огляду на стан сп'яніння відповідно до обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, а тому недоведеним є факт, що ОСОБА_1 є суб'єктом відповідальності за вказане в протоколі правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст.130 КУпАП, оскільки без підтвердження факту, що остання керувала транспортним засобом, не утворюється склад правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Пунктом 1 ч.1 ст.247 КУпАП передбачено, що провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, якщо в діях особи відсутній склад адміністративного правопорушення.
Керуючись ст.130, п. 1 ч. 1 ст.247, 251, 252, 266, 283-285 КУпАП, суд -
Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП закрити відповідно до п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Постанова суду може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду шляхом подання до Київського районного суду м. Одеси апеляційної скарги протягом десяти днів з ухвалення постанови.
Суддя Прохоров П. А.