18 вересня 2025 року
м. Київ
справа № 450/2770/24
провадження № 51 - 3178 ска 25
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
вивчивши матеріали касаційної скарги ОСОБА_4
на постанову Пустомитівського районного суду Львівської області від 26 березня 2025 року та постанову Львівського апеляційного суду від 18 червня 2025 року в справі про адміністративне правопорушення,
установив:
Постановою Пустомитівського районного суду Львівської області від 26 березня 2025 року ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КупАП), та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі
17 000 грн, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік.
Постановою Львівського апеляційного суду від 18 червня 2025 року вказане рішення місцевого суду залишено без змін.
Ухвалою Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 13 серпня 2025 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_4 на зазначені рішення суду першої та апеляційної інстанцій на підставі положень п. 1 ч. 2 ст. 428 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК).
Ухвалою Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 15 вересня 2025 року заяву ОСОБА_4 про відвід головуючого судді залишено без розгляду та повернуто заявнику.
15 вересня 2025 року на адресу Верховного Суду надійшла скарга від
ОСОБА_4 (ВХ № 18963/0/170-25 від 15.09.2025), в якій він просить повторно розглянути його касаційну скаргу на постанову Пустомитівського районного суду Львівської області від 26 березня 2025 року та постанову Львівського апеляційного суду від 18 червня 2025 року.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до змісту положень статей 424, 425 КПК процесуальним законом
не передбачено можливості повторного оскарження в касаційному порядку судових рішень, які вже були предметом касаційної перевірки.
Також не підлягає оскарженню й ухвала касаційного суду, якою за результатом перевірки оскаржених судових рішень було відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою.
Разом із тим, колегія суддів касаційного суду повторно звертає увагу
ОСОБА_4 на наступне.
Відповідно до положень статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.
Згідно з пунктом 8 частини 1 статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
У рішенні Конституційного Суду України від 12.06.2012 №13-рп/2012 зазначено, що встановлюючи обмеження права на апеляційне та касаційне оскарження судових рішень, законодавець повинен керуватися такою складовою принципу верховенства права, як пропорційність. За правовою позицією Конституційного Суду України обмеження прав і свобод людини і громадянина є допустимим виключно за умови, що таке обмеження є домірним (пропорційним) та суспільно необхідним.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово наголошував, що держава має право встановлювати певні обмеження права осіб на доступ до суду; такі обмеження мають переслідувати легітимну мету, не порушувати саму сутність цього права, а між цією метою і запровадженими заходами має існувати пропорційне співвідношення (пункт 57 Рішення у справі "Ашингдейн проти Сполученого Королівства" від 28 травня 1985 року, (Ashingdane v. the United Kingdom), пункт 96 Рішення у справі "Кромбах проти Франції" від 13 лютого 2001 року (Krombach v. France).
Конституцією України допускається можливість обмеження права на апеляційне
та касаційне оскарження рішення суду, однак воно не може бути свавільним
та несправедливим. Таке обмеження має встановлюватися виключно Конституцією та законами України; переслідувати легітимну мету; бути обумовленим суспільною необхідністю досягнення цієї мети, пропорційним та обґрунтованим.
Законом, який конкретизує положення Конституції України щодо обмеження можливості касаційного оскарження рішень суду, також виступає КУпАП.
Відповідно до ст. 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення щодо притягнення до адміністративної відповідальності може бути оскаржена до апеляційного суду. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Таким чином, обмеження права на касаційне оскарження рішення суду апеляційної інстанції у справах про адміністративні правопорушення, встановлене у
ст. 294 КУпАП, відповідає основним засадам судочинства, що визначені Конституцією України, є пропорційним та обґрунтованим.
Крім того, статтею 424 КПК визначено вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені в касаційному порядку, однак оскаржувана постанова
до цього переліку не входять.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 428 КПК суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо касаційна скарга подана
на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в касаційному порядку.
Керуючись ст. 129 Конституції України, п. 1 ч. 2 ст. 428 КПК, Верховний Суд
постановив:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою
ОСОБА_4 на постанову Пустомитівського районного суду Львівської області від 26 березня 2025 року та постанову Львівського апеляційного суду
від 18 червня 2025 року в справі про адміністративне правопорушення.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3