23 вересня 2025 року
м. Київ
справа № 760/22484/13
провадження № 61-11498ск25
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Краснощокова Є. В., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , яка подана адвокатом Кальною Оленою Петрівною,на постанову Київського апеляційного суду від 23 червня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , треті особи: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , правонаступниками якої є ОСОБА_7 , законними представниками якої є ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , про припинення права спільної часткової власності та поділ (виділ) в натурі частини будинку, усунення перешкод в здійсненні права користування власністю шляхом виселення та вселення,
04 вересня 2025 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 засобами поштового зв'язку подали до Верховного Суду касаційну скаргу.
На підставі поданої касаційної скарги не може бути вирішено питання про відкриття (відмову у відкритті) касаційного провадження з таких підстав.
Згідно зі статтею 4 Закону України «Про судовий збір» за подання касаційної скарги на рішення суду справляється судовий збір, який відповідно до підпункту 7 пункту 1 частини другої цієї статті становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги в розмірі оспорюваної суми.
Відповідно до підпунктів 1, 2 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» (чинний на момент пред'явлення позову) розмір судового збору за подання фізичною особою до суду позовної заяви майнового характеру становив 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,2 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 3 розмірів мінімальної заробітної плати.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2013 рік» передбачено прожитковий мінімум на одну працездатну особу у розмірі 1 218,00 грн.
Відповідно до пункту 9 частини першої статті 176 ЦПК України ціна позову у позовах про право власності на нерухоме майно, що належить фізичним особам на праві приватної власності, визначається дійсною вартістю нерухомого майна.
Відповідно до частини сьомої статті 6 Закону України «Про судовий збір» у разі якщо позов подається одночасно кількома позивачами до одного або кількох відповідачів, судовий збір обчислюється з урахуванням загальної суми позову і сплачується кожним позивачем пропорційно долі поданих кожним з них вимог окремим платіжним документом.
До касаційної скарги ОСОБА_1 подано посвідчення серії НОМЕР_1 від 01 вересня 2023 року про встановлення інвалідності ІІ групи, тому він звільнений від сплати судового збору.
До матеріалів касаційної скарги додано платіжну інструкцію від ОСОБА_2 від 03 вересня 2025 року №1.291121273.1 на суму 2 678,94 грн.
Рішенням Солом'янського районного м. Києва від 16 листопада 2022 року позов задоволено. Припинено право спільної часткової власності сторін на житловий будинок АДРЕСА_1 . Здійснено поділ квартири АДРЕСА_2 на дві окремі ізольовані квартири між відповідачем та позивачами відповідно до варіанту №1 висновку експерта №66/22 будівельно-технічної експертизи від 07.10.2022 року (схема поділу будинку у додатку №2 до висновку). Стягнуто з відповідача на користь позивачів компенсацію за відступ від ідеальних долей у розмірі 90 246 грн.
Аналіз скарги та доданих до неї матеріалів не дозволяє встановити вартість спірної квартири АДРЕСА_2 , питання про поділ якої є предметом спору в цій справі.
Між тим, згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.
Отже, заявникам слід зазначити ціну позову (з урахуванням вартості спірної квартири та 90 246 грн суми компенсації), відповідно визначити розмір судового збору за позовом майнового характеру та, в разі необхідності, ОСОБА_2 доплатити судовий збір за подання касаційної скарги (з урахуванням сплаченого судового збору).
Врахувати, що частиною третьою статті 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Судовий збір за подання касаційної скарги до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду має бути перераховано або внесено до ГУК у м. Києві/Печерс.р-н/22030102, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), номер рахунку отримувача (стандарт IBAN): UA288999980313151207000026007, код класифікації доходів бюджету: 22030102 «Судовий збір (Верховний Суд, 055)».
Порядок сплати судового збору визначено статтею 6 Закону України «Про судовий збір». На підтвердження сплати судового збору необхідно надати до суду касаційної інстанції відповідний документ.
Крім того, у пункті 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
Тлумачення вказаних норм ЦПК України свідчить, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених в пункті 1 частини першої статті 389 ЦПК України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов'язково вказуватися у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт частини другої статті 389 ЦПК України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.
Особі, яка подала касаційну скаргу, слід звернути увагу, що у разі посилання у касаційній скарзі як на підставу, на якій подається касаційна скарга, на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України (якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду) у касаційній скарзі слід зазначити, яку саме норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в указаних у касаційній скарзі постановах Верховного Суду, застосував суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні. Посилаючись на постанови Верховного Суду, особі, яка подала касаційну скаргу, слід зазначити, які саме висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах(та якої саме) у них викладено та які не застосував суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.
При цьому формальне посилання на підстави касаційного оскарження без наведення відповідного обґрунтування не може бути підставою для відкриття касаційного провадження, оскільки переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Подана касаційна скарга не відповідає зазначеним вимогам закону, оскільки містить узагальнені посилання на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права без належного обґрунтування та зазначення виключних підстав касаційного оскарження, визначених частиною другою статті 389 ЦПК України, що унеможливлює відкриття касаційного провадження.
З урахуванням викладеного, особам, які подали касаційну скаргу, необхідно вказати підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 ЦПК України підстави (підстав), обґрунтувати неправильне застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права і надати нову редакцію касаційної скарги та її копії відповідно до кількості учасників справи.
До касаційної скарги додаються докази, що підтверджують дату отримання копії оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції, - за наявності (пункт 2 частини четвертої статті 392 ЦПК України).
Касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 390 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку.
Київським апеляційним судом прийнято постанову 23 червня 2025 року. Повне судове рішення складено 25 липня 2025 року. Тому строк подання касаційної скарги сплив 25 серпня 2025 року.
Заявники зазначають, що строк на касаційне оскарження ними не пропущений, оскільки повний текст оскаржуваної постанови апеляційним судом вперше направлено на електронну пошту 05 серпня 2025 року, в ЄРСР зареєстровано 06 серпня 2025 року, забезпечено надання загального доступу 07 серпня 2025 року, а тому останнім днем строку на касаційне оскарження є 04 вересня 2025 року. Разом з тим, також просять поновити цей строк.
Вказані підстави не можна вважати поважними, оскільки до касаційної скарги не додано будь-яких належних та допустимих доказів, які б підтверджували дату отримання копії постанови Київського апеляційного суду від 23 червня 2025 року або факт неотримання її копії позивачами або їх представником.
Отже, скаржникам необхідно зазначити поважні причини, що перешкоджали подати касаційну скаргу протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту оскарженого судового рішення, та надати належним чином засвідчені докази на підтвердження цих обставин (конверт, в якому надсилалася копія постанови Київського апеляційного суду від 23 червня 2025 року із ідентифікатором поштового відправлення АТ «Укрпошта», довідка суду, у якій зазначено інформацію щодо отримання чи не отримання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (їх представником) копії повного тексту оскарженої постанови тощо)).
Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
Керуючись статтями 185, 260, 392, 393 ЦПК України,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на постанову Київського апеляційного суду від 23 червня 2025 року залишити без руху.
Встановити для усунення недоліків строк десять днів з дня вручення цієї ухвали.
У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя Є. В. Краснощоков