24 вересня 2025 року
м. Київ
справа № 754/1711/25
провадження № 61-10249ск25
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Литвиненко І. В., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Деснянського районного суду м. Києва
від 03 лютого 2025 року та постанову Київського апеляційного суду від 11 червня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до комунального підприємства «Київпастранс» автобусний парк № 6 про визнання дій протиправними та зобов'язати вчинити певні дії,
08 серпня 2025 року засобами поштового зв'язку до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Деснянського районного суду м. Києва від 03 лютого 2025 року та постанову Київського апеляційного суду від 11 червня 2025 року у зазначеній справі.
Верховний Суд ухвалою від 25 серпня 2025 року касаційну скаргу залишив без руху та надав строк для усунення її недоліків, який не може перевищувати десяти днів
з дня вручення цієї ухвали, а саме запропоновано заявнику подати до суду касаційної інстанції документ, що підтверджує сплату ним судового збору за подання касаційної скарги у розмірі 605,60 грн, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону. Також заявнику запропоновано надіслати на адресу суду заяву про поновлення строку
на касаційне оскарження та надати належні докази на підтвердження поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження судового рішення,
а саме докази отримання заявником оскарженого судового рішення апеляційного суду.
Також цією ухвалою заявника повідомлено про наслідки невиконання вимог ухвали суду.
Проте наведеного заявником виконано не було.
10 вересня 2025 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду на виконання вимог ухвали суду заяву, до якої долучив копії посвідчень учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та копію довідки серії КИЕ-1 № 533772 інваліда 1 групи,
що підтверджують підстави звільнення заявника від сплати судового збору
за подання касаційної скарги.
Проаналізувавши надані на усунення недоліків матеріали, Верховний Суд дійшов висновку, що недоліки касаційної скарги заявником не усунуто.
Залишаючи касаційну скаргу без руху, суд виходив із того, що за відомостями
з Єдиного державного реєстру судових рішень оскаржену постанову
Київський апеляційний суд ухвалив 11 червня 2025 року, повний текст
складено - 16 червня 2025 року, касаційну скаргу надіслано засобами поштового зв'язку 08 серпня 2025 року, тобто поза межами строку на касаційне оскарження. Отже заявнику запропоновано надіслати на адресу суду заяву про поновлення строку на касаційне оскарження та надати належні докази на підтвердження поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження судового рішення,
а саме докази отримання заявником оскарженого судового рішення апеляційного суду. У заяві, поданій на виконання вимог ухвали суду від 25 серпня 2025 року, заявник вказує, що копію оскарженого рішення суду апеляційної інстанції
він отримав 30 липня 2025 року. Проте доказів, які підтверджують зазначене заявник не надає. Також заявник не надає клопотання про поновлення строку
на касаційне оскарження судових рішень.
Відповідно до частини першої статті 44 ЦПК України учасники судового процесу
та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Викладене дає підстави для висновку, що станом на 24 вересня 2025 року вимоги ухвали Верховного Суду від 25 серпня 2025 року ОСОБА_1 не виконано. Інших заяв про усунення недоліків касаційної скарги не надходило.
Відповідне невиконання вимог процесуального закону при поданні касаційної скарги унеможливлює вирішення питання про відкриття касаційного провадження у справі.
Відповідно до частини другої статті 393 ЦПК України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
За змістом статті 185 ЦПК України, якщо заявник не усунув недоліки скарги у строк, встановлений судом, скарга вважається неподаною і повертається заявнику.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини,
яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень
та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими,
ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» від 23 жовтня 1996 року, Reports 1996-V, p. 1544, § 45; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» від 19 грудня 1997 року).
Враховуючи те, що ОСОБА_1 не усунув недоліки касаційної скарги, тому касаційна скарга підлягає поверненню заявнику.
Суд роз'яснює, що повернення касаційної скарги не перешкоджає повторному зверненню до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою
для її повернення.
Керуючись статтями 185, 390, 392, 393 ЦПК України
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Деснянського районного суду міста Києва від 03 лютого 2025 року та постанову Київського апеляційного суду від 11 червня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1
до комунального підприємства «Київпастранс» автобусний парк № 6 про визнання дій протиправними та зобов'язати вчинити певні дії, вважати неподаною
та повернути заявнику.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя І. В. Литвиненко