18 вересня 2025 року
м. Київ
справа № 947/28933/21
провадження № 61-8384св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Сердюка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 , відповідачі: Акціонерне товариство «Укрсоцбанк», правонаступником якого є Акціонерне товариство «Сенс Банк», Комунальне підприємство «Агенція державної реєстрації»,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору:ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Зозулянський Дмитро Олександрович, на рішення Київського районного суду міста Одеси від 23 листопада 2023 року у складі судді Калініченко Л. В. та постанову Одеського апеляційного суду від 04 квітня 2024 року у складі колегії суддів Заїкіна А. П., Погорєлової С. О., Таварткіладзе О. М.,
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Акціонерного товариства «Укрсоцбанк» (далі - АТ «Укрсоцбанк»), правонаступником якого є Акціонерне товариство «Сенс Банк» (далі - АТ «Сенс Банк»), Комунального підприємства «Агенція державної реєстрації» (далі - КП «Агенція державної реєстрації»), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про визнання протиправними та скасування рішень державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання права власності в порядку спадкування за законом.
Позов мотивовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла дочка позивачки ОСОБА_4 , внаслідок чого відкрилась спадщина на належне їй майно, зокрема садові будівлі, загальною площею 269,7 кв. м, та земельну ділянку, площею 0,0460 га, кадастровий номер 5110136900:39:001:0028, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .
Позивачка зазначала, що вона є спадкоємцем першої черги після смерті ОСОБА_4 , іншими спадкоємцями є сини: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
Вважала, що прийняла спадщину після смерті дочки ОСОБА_4 , оскільки на час відкриття спадщини проживала разом з нею за однією адресою.
Звернувшись до державного нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину, позивачці було відмовлено, оскільки нерухоме майно, яке належало на праві власності ОСОБА_4 , перейшло у власність АТ «Укрсоцбанк» на підставі рішень державного реєстратора КП «Агенція державної реєстрації» Кушнерової Р. В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу)від 17 травня 2019 року з індексними номерами 46917342, 46916676.
Позивачка вважала вказані рішення державного реєстратора протиправними та незаконними, оскільки винесені з порушенням Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127, зокрема під час проведення реєстраційних дій у порядку звернення стягнення на нерухоме майно Горбатенко О. О. банк не повідомив ОСОБА_1 як спадкоємця першої черги про порушення та можливе вчинення дій зі звернення стягнення на майно у випадку не усунення порушення.
Рішеннями державного реєстратора, на підставі яких за АТ «Укрсоцбанк» зареєстровано в порядку звернення стягнення право власності на спірне нерухоме майно ОСОБА_4 , порушуються права позивачки на спадкове майно її дочки.
На підставі викладеного позивачка просила суд:
визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора КП «Агенція державної реєстрації» Кушнерової Р. В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 17 травня 2019 року № 46917342, яким за АТ «Укрсоцбанк» зареєстровано право власності на садові будівлі, загальною площею 269,7 кв. м, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , з одночасним припиненням права власності на це майно;
визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора КП «Агенція державної реєстрації» Кушнерової Р. В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 17 травня 2019 року № 46916676, яким за АТ «Укрсоцбанк» зареєстровано право власності на земельну ділянку, площею 0,0460 га, кадастровий номер 5110136900:39:001:0028, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , з одночасним припиненням права власності на це майно;
визнати за ОСОБА_1 право власності у порядку спадкування за законом на 1/3 частку садових будівель (складові частини об'єкту нерухомого майна: садовий будинок «А», загальною площею 269,7 кв. м, сараї «Б», «Д»; навіс «В»; вбиральня «Г») та на 1/3 частку земельної ділянки, площею 0,0460 га (кадастровий номер 5110136900:39:001:0028), які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
Київський районний суд міста Одеси рішенням від 23 листопада 2023 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовив.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_1 не довела порушення її спадкових прав, оскільки не надала доказів про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4
ОСОБА_1 , яка є спадкоємцем першої черги після смерті дочки ОСОБА_4 , звернулася з заявою про прийняття спадщини за законом більше ніж через 11 років. Матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що ОСОБА_1 були вчинені дії з поновлення відповідного строку на подання заяви про прийняття спадщини за законом.
Місцевий суд відхилив доводи позивачки про прийняття нею спадщини після смерті ОСОБА_4 відповідно до положень частини третьої статті 1268 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) як спадкоємцем, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, оскільки це не підтверджено жодними доказами.
ОСОБА_4 на час смерті була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , водночас ОСОБА_1 , починаючи з 13 грудня 2006 року, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
Будь-яких доказів на підтвердження того, що об'єкти нерухомого майна, розташовані за адресами: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_1 , є одним і тим самим нерухомим майном до суду не надано.
Наведені обставини спростовують доводи ОСОБА_1 про наявність у АТ «Укрсоцбанк» обов'язку щодо повідомлення її як спадкоємця боржника про вчинення дій з проведення державної реєстрації на спірне майно та повідомлення про усунення порушень.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Зозулянський Д. О., оскаржила його в апеляційному порядку.
У апеляційній скарзі позивачка зазначала, що місцевий суд ухвалив рішення при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, зокрема не врахував, що позивачка фактично прийняла спадщину, оскільки на день смерті ОСОБА_4 проживала з нею за адресою: АДРЕСА_1 . Вважала, що місцевий суд необґрунтовано відмовив у задоволенні клопотання про витребування у юридичного департаменту Одеської міської ради матеріалів реєстраційної справи щодо об'єкта нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 .
Одеський апеляційний суд постановою від 04 квітня 2024 року рішення Київського районного суду міста Одеси від 23 листопада 2023 року залишив без змін.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, що ОСОБА_1 відповідно до положень частини першої статті 1272 ЦК України вважається такою, що не прийняла спадщину після смерті ОСОБА_4 .
Доводи позивачки про фактичне прийняття нею спадщини внаслідок постійного проживання на момент смерті зі спадкодавцем не підтверджено належними та допустимими доказами.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду у червні 2024 року, ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Зозулянський Д. О., просить рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Як на підставу касаційного оскарження судових рішень позивачка посилається на пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України (судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу), а саме вказує, що суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів (пункти 3, 4 частини третьої статті 411 ЦПК України).
Касаційну скаргу мотивовано тим, що суди першої та апеляційної інстанцій не дослідили обставини справи, не взяли до уваги докази позивачки, надані на підтвердження позовних вимог, необґрунтовано відхилили клопотання про витребування реєстраційної справи на спірне нерухоме майно, натомість врахували обставини, які не підтверджені належними доказами.
Інші учасники судового процесу не скористалися правом подати відзив на касаційну скаргу, заперечень щодо її вимог і змісту до суду не направили.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що 04 червня 2007 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», який перейменовано в Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» (далі - ПАТ «Укрсоцбанк»), та ОСОБА_5 було укладено договір про надання відновлюваної кредитної лінії, відповідно до якого позивач зобов'язався надати позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості та цільового характеру використання грошові кошти окремими частинами в межах максимального ліміту заборгованості у сумі 100 000,00 дол. США, з кінцевим терміном погашення заборгованості до 03 червня 2017 року, зі сплатою 13 % річних.
В якості забезпечення виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», правонаступником якого є ПАТ «Укрсоцбанк», та ОСОБА_4 04 червня 2007 року було укладено іпотечний договір, відповідно до якого остання передала банку у якості забезпечення виконання позичальником основного зобов'язання майно, а саме: садові будівлі, загальною площею 269,7 кв. м, та земельну ділянку, площею 0,046 га, кадастровий номер 5110136900:39:001:0028, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , належні ОСОБА_4 на праві власності.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 .
Відповідно до матеріалів спадкової справи № 1108Т/2020, заведеної державним нотаріусом Третьої Одеської державної нотаріальної контори до майна ОСОБА_4 , 03 липня 2009 року до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини звернувся ОСОБА_6 , який діяв від імені малолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Також спадкоємцем майна померлої ОСОБА_4 є малолітній син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , який 19 листопада 2020 року за згодою свого батька звернувся до Київської державної нотаріальної контори у місті Одесі з заявою про прийняття спадщини.
30 серпня 2011 року до Третьої Одеської державної нотаріальної контори в межах вказаної спадкової справи надійшла заява від ПАТ «Укрсоцбанк» № 03-23/37-627 з вимогою повідомити про наявність відкритої спадкової справи до майна ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , наявність спадкоємців до майна останньої, а у разі їх наявності, повідомити про перехід усіх прав та обов'язків боржника за умовами іпотечних договорів від 14 вересня 2006 року, реєстровий № 2089, та від 04 червня 2007 року, реєстровий № 1162.
30 серпня 2011 року державний нотаріус Третьої Одеської державної нотаріальної контори листом № 4426/02-14 повідомив АТ «Укрсоцбанк» про прийняття заяви банку з вимогами до спадкоємців ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживала за адресою: АДРЕСА_1 .
Встановлено, що у Київському районному суді міста Одеси на розгляді перебувала цивільна справа № 1512/3974/2011 за позовом ПАТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_6 , який діяв від імені та в інтересах малолітнього ОСОБА_2 , третя особа - ОСОБА_5 , про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Київський районний суд міста Одеси рішенням від 18 травня 2012 року позов ПАТ «Укрсоцбанк» задовольнив частково. У рахунок погашення заборгованості у розмірі 121 546,36 дол. США за договором про надання відновлювальної лінії від 04 червня 2007 року звернув стягнення на предмет іпотеки, а саме садовий будинок, загальною площею 269,7 кв. м, та земельну ділянку, площею 0,046 га, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , належні ОСОБА_4 на праві власності, шляхом продажу з прилюдних торгів в межах виконавчого провадження. Рішення набрало законної сили 29 травня 2012 року.
Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 23 вересня 2021 року № 276212206 17 травня 2019 року державний реєстратор КП «Агенція державної реєстрації» Кушнерова Р. В. прийняла:
рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 46917342, на підставі якого проведено державну реєстрацію за АТ «Укрсоцбанк» права власності на нерухоме майно за реєстраційним номером 1831835051101, а саме садовий будинок, загальною площею 269,7 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 , номер запису про право власності 31597228. Рішення винесене на підставі: рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 0303914100081, виданого 27 березня 2019 року АТ «Укрпошта»; рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 0303914100073, виданого 27 березня 2019 року АТ «Укрпошта»; рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 08.306?297/1620/2, виданого 26 березня 2019 року АТ «Укрпошта»; іпотечного договору від 04 червня 2007 року, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Поведьонковою І. І., зареєстрованого в реєстрі за № 1162;
рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 46916676, на підставі якого проведено державну реєстрацію за АТ «Укрсоцбанк» права власності на нерухоме майно за реєстраційним номером 1831798151101, а саме земельну ділянку, площею 0,046 га, кадастровий номер 5110136900:39:001:0028, за адресою: АДРЕСА_1 , номер запису про право власності 31596411. Рішення винесене на підставі: рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 0303914100081, виданого 27 березня 2019 року АТ «Укрпошта»; рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 0303914100073, виданого 27 березня 2019 року АТ «Укрпошта»; рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 08.306-297/1620/2, виданого 26 березня 2019 року АТ «Укрпошта»; іпотечного договору від 04 червня 2007 року, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Поведьонковою І. І., зареєстрованого в реєстрі за № 1162.
14 листопада 2020 року до Київської державної нотаріальної контори у місті Одесі звернулась ОСОБА_1 із заявою про прийняття спадщини за законом після смерті дочки ОСОБА_4
19 листопада 2020 року до Київської державної нотаріальної контори у місті Одесі із заявою про прийняття спадщини звернувся син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який діяв за згодою батька ОСОБА_5 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ,
04 березня 2021 року державний нотаріус Київської державної нотаріальної контори у місті Одесі Сальнікова З. В. винесла постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, якою відмовила ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на частку спадкового майна ОСОБА_4 . Підставою відмови вказано, що право власності на садові будівлі, загальною площею 269,7 кв. м, та земельну ділянку, площею 0,046 га, кадастровий номер 5110136900:39:001:0028, за адресою: АДРЕСА_1 , перейшло у власність АТ «Укрсоцбанк».
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Частиною першою статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частинами першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду відповідають.
Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права
У частині першій статті 4 ЦПК України зазначено, що кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).
Відповідно до норм статей 12, 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно із частиною першою статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (стаття 1217 ЦК України).
Відповідно до статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Статтею 1220 ЦК України встановлено, що спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).
Відповідно до статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.
Статтею 1258 ЦК України передбачено, що спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.
У частині першій статті 1261 ЦК України визначено, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Згідно із частиною першою статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Відповідно до частин третьої, п'ятої статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини (частина перша статті 1269 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.
Спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є майно та / або майнові права, які обтяжені, та / або нерухоме майно та інше майно, щодо якого здійснюється державна реєстрація, зобов'язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на таке майно (частина перша статті 1297 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 1298 ЦК України свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення шести місяців з часу відкриття спадщини.
Системний аналіз зазначених норм права свідчить про те, що спадкоємець, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, є її власником з часу її відкриття, а документом для підтвердження права власності на спадкове майно є свідоцтво на спадщину, отримане в установленому законодавством порядку.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина третя статті 12 ЦПК України).
Приватноправовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, зокрема до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права / інтересу; сплив позовної давності (постанови Верховного Суду від 08 листопада 2023 року в справі № 761/42030/21 (провадження № 61?12101св23), постанова Верховного Суду в складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2023 року в справі № 607/20787/19 (провадження № 61-11625сво22)).
Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (постанова Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19)).
Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).
Відповідно до частин першої, другої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частина перша статті 89 ЦПК України).
ОСОБА_1 підставами позову зазначала те, що вона належить до кола спадкоємців першої черги після смерті дочки ОСОБА_4 та прийняла спадщину на підставі частини третьої статті 1268 ЦК України. Спадковим майном є домоволодіння, що складається із садового будинку, загальною площею 269,7 кв. м, сараїв «Б», «Д»; навісу «В»; вбиральні «Г», та земельної ділянки, площею 0,0460 га, кадастровий номер 5110136900:39:001:0028, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 .
Вважала порушенням своїх майнових прав те, що спадкове майно, яке перебувало в іпотеці банку, перейшло у власність АТ «Укрсоцбанк» із порушенням Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, зокрема під час проведення реєстраційних дій у порядку звернення стягнення на нерухоме майно, що за життя належало ОСОБА_4 , банк не повідомив ОСОБА_1 як спадкоємця першої черги про можливе вчинення дій щодо звернення стягнення на майно.
Суди встановили, що ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право власності від 05 жовтня 2005 року належали садові будівлі за адресою: АДРЕСА_1 .
Також ОСОБА_4 на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку від 28 березня 2007 року належала земельна ділянка, площею 0,0460 га, кадастровий номер 5110136900:39:001:0028, розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 . На час смерті була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно з наданою позивачкою копією паспорту громадянина України серії НОМЕР_2 , виданого 01 липня 2009 року Київським РВ ОМУ УМВС України в Одеській області, ОСОБА_1 з 13 грудня 2006 року зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
Київський районний суд міста Одеси рішенням від 18 травня 2012 року позов ПАТ «Укрсоцбанк» задовольнив частково. У рахунок погашення заборгованості у розмірі 121 546,36 дол. США за договором про надання відновлювальної лінії від 04 червня 2007 року звернув стягнення на предмет іпотеки, а саме садовий будинок, загальною площею 269,7 кв. м, та земельну ділянку, площею 0,046 га, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , належні ОСОБА_4 на праві власності, шляхом продажу з прилюдних торгів в межах виконавчого провадження. Рішення набрало законної сили 29 травня 2012 року.
30 серпня 2011 року до Третьої Одеської державної нотаріальної контори надійшла заява від ПАТ «Укрсоцбанк» № 03-23/37-627 з вимогою повідомити про наявність відкритої спадкової справи до майна ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , наявність спадкоємців до майна останньої, а у разі їх наявності, повідомити про перехід усіх прав та обов'язків боржника за умовами іпотечних договорів від 14 вересня 2006 року, реєстровий № 2089, та від 04 червня 2007 року, реєстровий № 1162.
30 серпня 2011 року державний нотаріус Третьої Одеської державної нотаріальної контори листом № 4426/02-14 повідомив АТ «Укрсоцбанк» про прийняття заяви банку з вимогами до спадкоємців ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживала за адресою: АДРЕСА_1 .
17 травня 2019 року державний реєстратор КП «Агенція державної реєстрації» Кушнерова Р. В. прийняла рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, на підставі яких проведено державну реєстрацію за АТ «Укрсоцбанк» права власності на садові будівлі, загальною площею 269,7 кв. м, та земельну ділянку, площею 0,046 га, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до матеріалів спадкової справи до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 із заявою про прийняття спадщини позивачка ОСОБА_1 звернулася 14 листопада 2020 року.
З огляду на викладене за відсутності у матеріалах справи доказів про те, що ОСОБА_1 є спадкоємцем, яка у визначеному законом порядку прийняла спадщину після смерті ОСОБА_4 , суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що позивачка не довела порушення її спадкових прав вчиненням державним реєстратором оспорюваних реєстраційних дій щодо реєстрації за АТ «Укрсоцбанк» належного спадкодавцю нерухомого майна.
Суди встановили відмінність місця реєстрації ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
З матеріалів спадкової справи убачається, що ОСОБА_4 на час смерті була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 . Водночас ОСОБА_1 з 13 грудня 2006 року та до дня смерті дочки ОСОБА_4 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
Будь-яких доказів на підтвердження того, що об'єкти нерухомого майна, розташовані за адресами: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_1 , є тотожними, позивачка суду не надала.
Інших доказів, які свідчили б про проживання матері ОСОБА_1 та дочки ОСОБА_4 за однією адресою на час смерті останньої, матеріали справи не містять, заявниця про це не зазначає у касаційній скарзі.
Колегія суддів погоджується з висновками судів, що за відсутності доказів проживання ОСОБА_1 разом із спадкодавцем ОСОБА_4 на час відкриття спадщини доводи позивачки про прийняття нею спадщини відповідно до положень частини третьої статті 1268 ЦК України є необґрунтованими.
Крім того, матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що ОСОБА_1 зверталась до суду з позовом про визначення їй додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 .
Отже, за відсутності доказів прийняття спадщини ОСОБА_1 на спадкове майно ОСОБА_4 , суди правильно виснували, що у АТ «Укрсоцбанк» як кредитора не виникло обов'язку щодо повідомлення позивача як спадкоємця боржника про вчинення дій з проведення державної реєстрації на спірне майно та повідомлення про усунення порушень.
З огляду на викладене не заслуговують на увагу доводи касаційної скарги щодо порушення положень Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень під час здійснення реєстрації права власності за АТ «Укрсоцбанк» на спірний садовий будинок за адресою: АДРЕСА_1 .
Доводи касаційної скарги про те, що місцевий суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування доказів щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, колегія суддів відхиляє з таких підстав.
Відповідно до пункту 3 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.
Отже, підставою для скасування судового рішення відповідно до зазначеної норми права є необґрунтоване відхилення судом клопотання учасника справи, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.
З матеріалів справи убачається, що 07 вересня 2021 року ОСОБА_1 подала до суду першої інстанції заяву про витребування доказів, у якій просила витребувати у КП «Агенція державної реєстрації» реєстраційну справу на об'єкти нерухомого майна, а саме садовий будинок, загальною площею 269,7 кв. м, та земельну ділянку, площею 0,0460 га, кадастровий номер 5110136900:39:001:0028, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .
Київський районний суд міста Одеси ухвалою від 28 вересня 2021 року зобов'язав керівника КП «Агенція державної реєстрації» надати суду реєстраційну справу на об'єкти нерухомого майна: садовий будинок «А»; сараї «Б», «Д»; навіс «В»; вбиральня «Г», загальною площею 269,7 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 , та земельну ділянку, площею 0,0460 га, кадастровий номер: 5110136900:39:001:0028, за адресою: АДРЕСА_1 для огляду у судовому засіданні. Обов'язок по отриманню вищезазначених документів для суду покладено на представника позивача адвоката Оськіна М. Д.
Відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення копію ухвали Київського районного суду міста Одеси ухвалою від 28 вересня 2021 року КП «Агенція державної реєстрації» отримало 23 жовтня 2021 року.
02 жовтня 2023 року представник ОСОБА_1 адвокат Зозулянський Д. О. надіслав до суду першої інстанції клопотання про витребування доказів, в якому просив витребувати у юридичного департаменту Одеської міської ради належним чином завірені копії реєстраційної справи на об'єкт нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 .
У цей же день представник ОСОБА_1 адвокат Зозулянський Д. О. надіслав до суду першої інстанції заяву, в якій просив заяву про витребування доказів від 02 жовтня 2023 року залишити без розгляду.
Київський районний суд міста Одеси ухвалою від 02 жовтня 2023 року клопотання представника ОСОБА_1 адвоката Зозулянського Д. О. про витребування доказів залишив без розгляду.
У судовому засіданні 19 жовтня 2023 року представник ОСОБА_1 адвокат Зозулянський Д. О. заявив клопотання про витребування доказів у КП «Агенція державної реєстрації», а також просив повторно направити КП «Агенція державної реєстрації» копію ухвали від 28 вересня 2021 року про витребування доказів.
Щодо клопотання про витребування доказів у КП «Агенція державної реєстрації», заявленого представником ОСОБА_1 адвокатом Зозулянським Д. О. у судовому засіданні 19 жовтня 2023 року, то таке клопотання було подано з пропуском строку, встановленого частиною другою статті 83 ЦПК України. Представник позивачки не обґрунтував неможливість його подання у встановлений законом строк, у зв'язку з чим місцевий суд ухвалою від 23 листопада 2023 року у задоволенні клопотання відмовив.
Київський районний суд міста Одеси повторно направив копію ухвали суду від 28 вересня 2021 року про зобов'язання КП «Агенція державної реєстрації» надати суду реєстраційну справу на об'єкти нерухомого майна: садовий будинок «А»; сараї «Б», «Д»; навіс «В»; вбиральня «Г», загальною площею 269,7 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 , та земельну ділянку, площею 0,0460 га, кадастровий номер: 5110136900:39:001:0028, за адресою: АДРЕСА_1 для огляду у судовому засіданні.
Також суд першої інстанції просив звернути увагу керівника КП «Агенція державної реєстрації» Антінескул Ю. В. на недопущення порушення норм процесуального права щодо невиконання судового рішення та повідомити суду підстави невиконання ухвали суду від 28 вересня 2021 року протягом тривалого часу.
Відповідно до трекінгу відстеження поштового відправлення копію ухвали суду від 28 вересня 2021 року КП «Агенція державної реєстрації» отримало 26 жовтня 2023 року.
Водночас вимоги ухвали суду від 28 вересня 2021 року КП «Агенція державної реєстрації» не виконало, причин її невиконання суду не надало, у судове засідання 23 листопада 2023 року не з'явилося.
У частині десятій статті 84 ЦПК України зазначено, що у разі неподання учасником справи з неповажних причин або без повідомлення причин доказів, витребуваних судом, суд залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання, а також яке значення мають ці докази, може визнати обставину, для з'ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у його визнанні, або може здійснити розгляд справи за наявними в ній доказами, або, у разі неподання таких доказів позивачем, - також залишити позовну заяву без розгляду.
Верховний Суд не вбачає порушення місцевим судом норм процесуального права під час розгляду зазначеного клопотання про витребування доказів, що, на думку заявника, унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.
Під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції представник ОСОБА_1 адвокат Зозулянський Д. О. заявив клопотання про витребування у юридичного департаменту Одеської міської ради належним чином завірених копій матеріалів реєстраційної справи на об'єкт нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 , з метою перевірки наявності в реєстраційній справі усіх документів, на підставі яких державний реєстратор здійснив державну реєстрацію речових прав на зазначене нерухоме майно.
Суд апеляційної інстанції у судовому засіданні 04 квітня 2024 року клопотання представника ОСОБА_1 адвоката Зозулянського Д. О. про витребування доказів відхилив з підстав відсутності у заявленому клопотанні належного обґрунтування, зокрема про те, що таке питання входить до предмета доказування у цій справі, перш за все, щодо підтвердження постійного проживання позивачки разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.
З огляду на зміст зазначеного клопотання про витребування доказів, з якого не убачається мети доведення обставин проживання ОСОБА_1 разом з спадкодавцем ОСОБА_4 на час відкриття спадщини після смерті останньої, доводи касаційної скарги про те, що відхилення апеляційним судом клопотання про витребування реєстраційної справи зазначених об'єктів нерухомого майна призвело до неправильного вирішення справи, є безпідставними.
Верховний Суд неодноразово зазначав, що для вирішення питання щодо наявності підстав для застосування до спірних правовідносин положень частини третьої статті 1268 ЦК України необхідним є встановлення місця проживання спадкодавця і спадкоємця.
Верховний Суд у постанові від 21 жовтня 2020 року у справі № 569/15147/17 за подібних правовідносин зазначив: «Частина третя статті 1268 ЦК України вимагає наявність фактичного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не лише реєстрацію місця проживання за адресою спадкодавця, що можуть бути відмінними один від одного.».
Так, частиною першою статті 29 ЦК України визначено, що місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.
Положення статті 29 ЦК України не ставлять місце фактичного проживання особи в залежність від місця її реєстрації.
Право на вибір місця проживання закріплено у статті 33 Конституції України, відповідно до якої кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Під місцем постійного проживання розуміється місце, де фізична особа постійно проживає. Тимчасовим місцем проживання є місце перебування фізичної особи, де вона знаходиться тимчасово (під час перебування у відпустці, відрядженні, зокрема у готелі чи у санаторії, тощо).
Згідно зі статтею 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження. Зазначена норма відображає загальний принцип недискримінації за ознакою наявності чи відсутності реєстрації місця проживання чи місця перебування особи.
За змістом пунктів 3.21 та 3.22 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, спадкоємець, який постійно проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 ЦК України, він не заявив про відмову від неї.
При цьому доказом постійного проживання із спадкодавцем може бути довідка органу реєстрації місця проживання про те, що місце проживання спадкоємця на день смерті спадкодавця було зареєстровано за однією адресою зі спадкодавцем.
Подібні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 11 липня 2022 року у справі № 127/20772/20.
Колегія суддів зазначає, що відмінність місця реєстрації спадкодавця ОСОБА_4 та позивачки ОСОБА_1 не позбавляло останню доводити належними та допустимими доказами обставини фактичного її проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, що у розумінні частини третьої статті 1268 ЦК України є підставою для прийняття спадщини.
З огляду на викладене Верховний Суд погоджується з висновками судів, що за встановлених обставин оспорюваними рішеннями державного реєстратора щодо реєстрації майна за АТ «Укрсоцбанк», яке належало ОСОБА_4 та перебувало в іпотеці, права позивачки не порушуються, тому невиконання КП «Агенція державної реєстрації» ухвали суду про витребування реєстраційної справи та відхилення апеляційним судом відповідного клопотання про витребування доказів не впливає на законність оскаржуваних судових рішень.
Заявниця у касаційній скарзі не посилається на неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права судами у цій справі та у постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах.
Змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб'єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача).
Диференціація процесуальних функцій об'єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов'язків сторін.
Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду.
Він нівелюватиме можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонами матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає (постанова Верховного Суду від 11 червня 2020 року у справі № 757/1782/18).
Верховний Суд виснує, що за відсутності доказів, які б достеменно свідчили про проживання позивачки разом з ОСОБА_4 на час відкриття спадщини після смерті останньої, суди першої та апеляційної інстанцій правильно відмовили у позові з тих підстав, що спадкові права ОСОБА_1 вчиненням державним реєстратором оспорюваних реєстраційних дій щодо реєстрації за АТ «Укрсоцбанк» спірного нерухомого майна не порушені.
Доводи касаційної скарги про те, що суди допустили порушення норм процесуального права, оскільки не залучили до участі у справі правонаступника КП «Агенція державної реєстрації» колегія суддів відхиляє з огляду на таке.
Відповідно до частини першої статті 55 ЦПК України у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.
У частинах першій, п'ятій статті 104 ЦК України зазначено, що юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.
Відомості з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань можуть підтверджувати факт правонаступництва юридичної особи у випадку її припинення шляхом реорганізації.
Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запис про припинення КП «Агенція державної реєстрації» (ЄДРПОУ 42107749) відсутній.
Отже, доводи касаційної скарги ОСОБА_1 , які зводяться до порушенням судами норм процесуального права та, на думку заявниці, призвели до ухвалення незаконних судових рішень, зокрема у зв'язку з необґрунтованим відхиленням клопотання про витребування доказів, незалученням до участі у справі правонаступника КП «Агенція державної реєстрації», невиконанням останнім ухвали суду щодо витребування доказів, не підтвердилися під час розгляду справи у Верховному Суді.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявниці та їх відображення в оскаржуваних судових рішеннях, питання обґрунтованості висновків судів, Верховний Суд виходить з того, що у справі, яка переглядається, було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а інші доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків судів.
Передбачених частиною третьою статті 400 ЦПК України підстав для виходу за межі доводів та вимог касаційної скарги Верховний Суд не встановив.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (§§ 29-30 рішення від 09 грудня 1994 року у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain), заява № 18390/91). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення від 27 вересня 2001 року у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), заява № 49684/99).
На думку судової колегії, судові рішення є достатньо мотивованими.
Щодо судових витрат
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
Оскільки у задоволенні касаційної скарги відмовлено, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
З підстав вищевказаного, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.
Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Зозулянський Дмитро Олександрович, залишити без задоволення.
Рішення Київського районного суду міста Одеси від 23 листопада 2023 року та постанову Одеського апеляційного суду від 04 квітня 2024 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: І. М. Фаловська
С. О. Карпенко
В. В. Сердюк