20 серпня 2025 року
м. Київ
справа № 593/315/20
провадження № 61-14475св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Фаловської І. М.,
суддів: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Ситнік О. М.,
Сердюка В. В.,
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Комунальне некомерційне підприємство «Бережанський обласний дитячий гастроентерологічний санаторій» Тернопільської обласної ради,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Молень Ростислав Богданович, на постанову Тернопільського апеляційного суду від 30 серпня 2023 року у складі суддів Бершадської Г. В., Гірського Б. О., Храпак Н. М.
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Комунального некомерційного підприємства «Бережанський обласний дитячий гастроентерологічний санаторій» Тернопільської обласної ради (далі -
КНП «БОДГС» ТОР) про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення та поновлення на роботі.
Обґрунтовуючи позовні вимоги посилалась на незаконність оскаржуваного наказу КНП «БОДГС» ТОР «Про звільнення працівників у зв'язку із ліквідацією підприємства» №-86-к від 19 грудня 2019 року, оскільки він був прийнятий згідно з пунктом першого статті 40 Кодексу Законів про працю України (далі - КЗпП України) у зв'язку із ліквідацією підприємства, однак рішення сесії Тернопільської обласної ради №1430 від 17 лютого 2019 року, яким мотивувався оскаржуваний наказ та яке було підставою його винесення, не стосувалось ліквідації КНП «БОДГС» ТОР, тому було визнане протиправним та скасоване на підставі постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11 березня 2021 року (справа №500/320/20).
Крім цього, позивач просила поновити строк звернення до суду із заявленими вимогами та визнати причини пропуску звернення до суду поважними. Вважала, що оскільки наказ про звільнення, з яким вона була ознайомлена 28 грудня 2019 року, був прийнятий на підставі незаконного рішення Тернопільської обласної ради №1430 від 19 вересня 2019 року, оскарження цього рішення було єдиним способом захисту її порушеного права і вже в подальшому, за результатами розгляду адміністративної справи, мав бути поданий позов про скасування наказу про звільнення та поновлення на роботі. Це була думка трудового колективу і за згоди звільнених працівників такий адміністративний позов був поданий іншими працівниками підприємства 27 січня
2020 року. При цьому, до подання вказаного позову, була спроба досудового врегулювання питання. Так, 27 грудня 2019 року працівники підприємства звернулись із листом до голови Тернопільської обласної ради про перегляд Тернопільської обласної ради №1430 від 17 вересня 2019 року, на який отримали відповідь 27 січня 2020 року оку із роз'ясненням про порядок прийняття рішень на сесії обласної ради.
Позивач вважала, що відсутність рішення адміністративного суду давало підстави для визнання позову про скасування наказу про звільнення завідомо безпідставним.
Крім того обґрунтовувала поважність причин пропуску строку тим, що керівник санаторію Лужна Н. М. вводила всіх працівників в оману, стверджуючи, що стосовно санаторію відбувалась процедура реорганізації, а не ліквідації та запевняла, що звільнених працівників буде прийнято на роботу у новостворений заклад, тим самим створюючи думку про відсутність підстав для звернення до суду із позовом.
Також посилалась на те, що протягом січня місяця 2020 року вона та її син хворіли, під час пандемії коронавірусу і внаслідок хвороби тривалий час вона мала погане самопочуття, що також є причиною несвоєчасного подання позову.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
Рішенням Бережанського районного суду Тернопільської області від 20 квітня
2023 року ОСОБА_1 поновлений строк на звернення до суду із заявленими позовними вимогами, позов задоволено у повному обсязі.
Визнано незаконним та скасовано наказ генерального директора (головного лікаря), голови ліквідаційної комісії КНП «БОДГС» ТОР Лужної Н. М. «Про звільнення працівників у зв'язку із ліквідацією підприємства» №86-к від 19 грудня 2019 року в частині звільнення з роботи позивача з посади вихователя.
ОСОБА_1 поновлено на посаді вихователя з 28 грудня 2019 року.
Вирішено питання судового збору.
Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, зазначив про відсутність заперечень з боку відповідача щодо незаконності підстав звільнення позивачки, оскільки відповідач просив відмовити у задоволенні позову лише з підстави пропуску позивачкою строку звернення до суду із заявленими вимогами. При цьому, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач пропустила визначений статтею 233 КЗпП строк позовної давності із поважних причин.
Постановою Тернопільського апеляційного суду від 30 серпня 2023 року апеляційну скаргу КНП «БОДГС» ТОР задоволено, рішення Бережанського районного суду Тернопільської області від 10 березня 2023 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову у зв'язку з пропуском строку звернення до суду.
Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду щодо незаконності звільнення позивача, однак зазначив, що суд першої інстанції помилково визнав причини пропуску звернення до суду з позовом поважними та такими, що свідчать про наявність об'єктивних перешкод для своєчасного звернення позивача до суду. Вирішуючи заявлені позивачем позовні вимоги, суд першої інстанції не врахував положення статті 233 КЗпП України, якою встановлено строки звернення за вирішенням трудових спорів до суду, згідно якої у справах про звільнення працівник може звернутися до суду у місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки. Порушення вказаного строку звернення до суду без поважних причин є підставою для відмови у позові.
Апеляційний суд дійшов висновку про те, що ОСОБА_1 без поважних причин пропущений встановлений статтею 233 КЗпП України строк звернення до суду з позовом про поновлення на роботі, підстав для визнання строку пропущеним з поважних причин судом не встановлено, що є підставою для відмови у задоволенні позову.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
09 жовтня 2023 року ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Молень Р. Б., надіслала засобами поштового зв'язку до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Тернопільського апеляційного суду від 30 серпня 2023 року.
У касаційній скарзі ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Молень Р. Б., просить Верховний Суд скасувати постанову Тернопільського апеляційного суду від 30 серпня 2023 року, залишити в силі рішення Бережанського районного суду Тернопільської області від 20 квітня 2023 року.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Верховний Суд ухвалою від 16 жовтня 2023 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Молень Р. Б., на постанову Тернопільського апеляційного суду від 30 серпня 2023 року, витребував справу із суду першої інстанції.
15 листопада 2023 року справа в електронному вигляді надійшла до Верховного Суду.
Верховний Суд ухвалою від 25 червня 2025 року справу призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у складі колегії з п'яти суддів.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі як на підставу оскарження постанови апеляційного суду
ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Молень Р. Б., посилається на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм; неврахування судом висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, які викладені в постанові Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17; відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування положень статті 233 КЗпП України та частини третьої статті 267 ЦК України у їх системному взаємозв'язку у подібних правовідносинах, а також на фундаментальне значення вказаного спору на формування єдиної правозастосовної практики.
Позивач зазначає, що суд апеляційної інстанції не врахував та не надав оцінку істотним обставинам, у зв'язку з чим дійшов неправильного висновку про відмову у поновленні строку на звернення до суду.
Вважаючи постанову апеляційного суду незаконною, позивач посилається на те, що строк на звернення до суду з позовом про поновлення на роботі нею був пропущений з поважних причин.
17 вересня 2019 року на засіданні одинадцятої сесії шостого скликання Тернопільської обласної ради вирішувалось питання щодо реорганізації закладів охорони здоров'я, в тому числі КНП «БОДГС» ТОР, у зв'язку з чим у позивача були вагомі підстави вважати, що вказаний заклад хорони здоров'я буде реорганізовано, реформовано у структурний підрозділ центру соціальної реабілітації та в жодному разі не ліквідовано.
Генеральний директор КНП «БОДГС» ТОР Лужна Н. М. на зборах працівників закладу повідомила, що після ліквідації КНП «БОДГС» ТОР, звільнених з посад працівників буде взято на облік в центр зайнятості і в подальшому їх працевлаштують на роботу у новостворений структурний підрозділ.
Поведінка та слова представників Тернопільської обласної ради та керівництва
КНП «БОДГС» ТОР надавали підстави вважати про неможливість безповоротного звільнення працівників. Отже, таким чином позивача було введено в оману.
Інші працівники вказаного підприємства 27 грудня 2019 року звернулись до Тернопільської обласної ради з вимогою переглянути рішення одинадцятої сесії шостого скликання Тернопільської обласної ради № 1430 від 17 вересня 2019 року «Про ліквідацію окремих закладів охорони здоров'я - об'єктів спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Тернопільської області та перейменування Тернопільського обласного центру комплексної реабілітації осіб з інвалідністю» (далі - рішення про ліквідацію підприємства № 1430).
Однак відповідь на вказане звернення від Тернопільської обласної ради працівники отримали лише 27 січня 2020 року. Саме із вказаної відповіді стало зрозуміло, що Тернопільська міська рада не має наміру переглядати рішення про ліквідацію КНП «БОДГС» ТОР.
Враховуючи викладене, позивач не мала можливості звернутись до суду з цим позовом раніше, оскільки в такому разі він був би безпідставним.
27 січня 2020 року, після отримання відповіді на звернення з Тернопільської обласної ради, інші працівники КНП «БОДГС» ТОР звернулись до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовом до Тернопільської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення про ліквідацію підприємства № 1430 від 17 вересня 2019 року «Про ліквідацію окремих закладів охорони здоров'я - об'єктів спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Тернопільської області та перейменування Тернопільського обласного центру комплексної реабілітації осіб з інвалідністю», який в подальшому був задоволений.
Крім того, позивач, обґрунтовуючи поважність причин пропуску строку на звернення до суду з позовом про поновлення на роботі, зазначила про її хворобу та тривале погане самопочуття, а також про хворобу сина. Так, з 23 по 27 січня
2020 року вона знаходилась на амбулаторному лікуванні в стоматологічному відділенні з приводу хронічного пульпіту, ускладненого пародонтитом, а у період з 02 по 13 січня 2020 року її син ОСОБА_3 перебував на амбулаторному лікуванні в комунальному некомерційному підприємстві «Бережанська центральна міська лікарня» з приводу гострого лівобічного гнійного середнього отиту з явищами мастоїдизму.
Позивач зазначила, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування статті 233 КЗпП України та частини третьої статті 267 ЦК України у їх системному взаємозв'язку у подібних правовідносинах.
Правовий висновок щодо застосування встановленого статтею 233 КЗпП України строку звернення до суду незалежно від заяви сторін суперечить принципу верховенства права, закріпленому у статті 8 Конституції України, та його
складової - принципу правової визначеності, зокрема, що є об'єктивною та ґрунтовною підставою для відступлення від такого висновку.
Позиція інших учасників справи
Інші учасники справи не скористались правом на звернення до Верховного Суду із відзивом на касаційну скаргу.
Фактичні обставини, встановлені судами
Суди встановили, що ОСОБА_1 працювала на посаді вихователя у КНП «БОДГС» ТОР.
Наказом генерального директора (головного лікаря), голови ліквідаційної комісії КНП «БОДГС» ТОР. Лужної Н.М. «Про звільнення працівників у зв'язку з ліквідацією підприємства» №86-к від 19 грудня 2019 року ОСОБА_1 звільнено з роботи на підставі пункту першого статті 40 КЗпП України, у зв'язку з ліквідацією підприємства.
Як вбачається із додатку до цього наказу, яким є Список працівників КНП «БОДГС» ТОР, що підлягають звільненню у зв'язку з ліквідацією підприємства, у ньому під порядковим номером 49 зазначено «вихователь ОСОБА_1 », в графі «дата та підпис працівника про ознайомлення з наказом та отримання його копії» - наявний особистий підпис ОСОБА_1 про отримання копії наказу та ознайомлення з ним 28 грудня 2019 року.
Із особової картки ОСОБА_1 вбачається, що позивач отримала трудову книжку, про що свідчить її підпис.
Підставою для прийняття вказаного наказу про звільнення позивача було рішення про ліквідацію підприємства № 1430 з якого слідує, що юридичну особу - Комунальне некомерційне підприємство «Бережанський обласний дитячий гастроентерологічний санаторій» Тернопільської обласної ради (код ЄДРПОУ 02000406) припинено шляхом ліквідації.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11 березня
2021 року у справі № 500/320/20 скасовано рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 07 вересня 2020 року у справі №500/320/20 та ухвалено нове рішення. Визнано протиправним та скасовано рішення одинадцятої сесії шостого скликання Тернопільської обласної ради «Про ліквідацію окремих закладів охорони здоров'я об'єктів спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Тернопільської області та перейменування Тернопільського обласного центру комплексної реабілітації осіб з інвалідністю» №1430 від 17 вересня 2019 року.
Це рішення суду має законну силу і є чинним, відомостей про зупинення його дії чи виконання суду не надано.
Постановою Верховного Суду від 30 липня 2024 року постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11 березня 2021 року залишено без змін.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частинами першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення не відповідає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
Однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 КЗпП України правовий захист від необгрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.
Частиною другою статті 2 КЗпП України передбачено, що працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою.
Загальні підстави звільнення працівників визначені КЗпП України.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі, ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
Згідно з частиною другої статті 40 КЗпП України звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.
Згідно з частинами першою, третьою статті 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.
Звільнення працівника з підстав, не передбачених законом, або з порушенням установленого законом порядку свідчить про незаконність такого звільнення та тягне за собою поновлення порушених прав працівника. За змістом частини першої статті 235 КЗпП України працівник підлягає поновленню на попередній роботі у разі незаконного звільнення, під яким слід розуміти як звільнення без законної підстави, так і звільнення з порушенням порядку, установленого законом.
За правилами частини другої статті 235 КЗпП України при ухваленні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_1 було звільнено із займаної посади на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України у зв'язку з ліквідацією КНП «БОДГС» ТОР, відповідно до рішення про ліквідацію підприємства № 1430.
Копію наказу генерального директора (головного лікаря), голови ліквідаційної комісії КНП «БОДГС» ТОР Лужної Н.М. «Про звільнення працівників у зв'язку з ліквідацією підприємства» №86-к від 19 грудня 2019 року ОСОБА_1 отримала
28 грудня 2019 року.
В подальшому рішення про ліквідацію підприємства № 1430 було скасовано постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11 березня 2021 року у справі № 500/320/20. Вказане судове рішення набрало законної сили 11 березня 2021 року і є чинним, відомостей про зупинення його дії чи виконання суду не надано.
Відповідно до статті 233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.
Встановлені статтею 233 КЗпП України строки звернення до суду застосовуються незалежно від заяви сторін. У кожному випадку суд зобов'язаний перевірити і обговорити причини пропуску цих строків, а також навести у рішенні мотиви, чому він поновлює або вважає неможливим поновити порушений строк.
Передбачений статтею 233 КЗпП України місячний строк поширюється на всі випадки звільнення незалежно від підстав припинення трудового договору.
Згідно з вимогами статті 234 КЗпП України у разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд може поновити ці строки.
У статті 234 КЗпП України не наведено переліку поважних причин для поновлення строку звернення з заявою про вирішення спору, оскільки їх поважність має визначається в кожному випадку, залежно від конкретних обставин. Поважними причинами пропуску строку, встановленого в частині першій статті 233 КЗпП України, мають кваліфікуватися ті, які об'єктивно перешкоджали чи створювали труднощі для своєчасного звернення до суду та підтверджені належними доказами.
Оскільки строки звернення до суду застосовуються незалежно від заяви сторін, тому у кожному випадку суд зобов'язаний перевірити і обговорити причини пропуску цих строків, а також навести у рішенні мотиви, чому він поновлює або вважає неможливим поновити порушений строк.
Обґрунтовуючи поважність причин пропуску строку звернення до суду із позовом про поновлення на роботі, позивач посилалась, в тому числі , на оскарження рішення про ліквідацію підприємства № 1430, яке стало підставою для її звільнення.
Апеляційний суд в оскаржуваній постанові дійшов висновку, що ОСОБА_1 без поважних причин пропустила встановлений статтею 233 КЗпП України строк звернення до суду із вказаним позовом та підстав для визнання строку пропущеним з поважних причин апеляційний суд не встановив.
Однак, такі висновки суду апеляційної інстанції є передчасними і Верховний Суд не може з ними погодитись, з огляду на таке.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частини третя та четверта статті 12 ЦПК України).
У мотивувальній частині судового рішення зазначаються, зокрема, мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику (пункт 3 частини четвертої статті 265 ЦПК України, пункт 3 частини першої статті 382 ЦПК України).
Під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити (частина перша статті 264 ЦПК України).
Відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, суди повинні у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування такому відхиленню чи спростуванню, а також доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази суд не взяв до уваги. Викладення у рішенні лише доводів, доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням процесуальних норм (постанова Верховного Суду від 18 жовтня 2022 року у справі № 916/2519/21.
Вимогами процесуального закону визначено обов'язковість установлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, якими суд керувався під час вирішення позову. Належним чином дослідити поданий стороною доказ, перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв'язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування - це процесуальний обов'язок суду.
За змістом статей 263, 367 ЦПК України судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим, а суд зобов'язаний надати оцінку всім аргументам сторін та дослідити всі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Вибіркова оцінка доказів не відповідає приписам процесуального законодавства (постанова Верховного Суду від 20 січня 2022 року у справі № 916/2869/19).
Як убачається з матеріалів справи, наказ про звільнення позивач отримала
28 грудня 2019 року, а з позовом про поновлення на роботі звернулась 16 березня 2020 року. Підставою для звільнення стало рішення про ліквідацію підприємства
№ 1430. Водночас, вказане рішення було оскаржено в адміністративному порядку і станом на момент звернення позивача до суду з позовом про поновлення на роботі перебувало на розгляді в апеляційному адміністративному суді.
Зазначеним обставинам суд апеляційної інстанції не надав належної оцінки, не з'ясував чи могло оскарження рішення про ліквідацію підприємства № 1430 бути об'єктивною перешкодою для своєчасного звернення позивача до суду, враховуючи що його оскарженню передувало позасудове вирішення спору шляхом звернення звільнених працівників до Тернопільської обласної ради, а також не перевірив, чи впливала на можливість подання позову ОСОБА_1 невизначеність правової ситуації у зв'язку із оскарженням правомірності ліквідації підприємства.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції і відмовляючи у задоволенні позову з підстав пропуску позивачем строку на звернення до суду з позовом про поновлення на роботі, апеляційний суд обмежився констатацією факту його пропуску, не дослідивши і не надавши належної оцінки доводам позивача про те, що триваюче судове оскарження рішення про ліквідацію підприємства №1430 створювало об'єктивну невизначеність щодо законності підстав її звільнення, що могло вплинути на своєчасність її звернення до суду з цим позовом.
У постановах від 12 вересня 2018 року у справі № 522/1406/16-ц та від 24 червня 2020 року у справі № 761/45582/17 Верховний Суд зазначив, що суд при вирішенні питання про поновлення строку звернення з позовом має з'ясувати, чи існували об'єктивні та непереборні перешкоди для своєчасного звернення особи до суду, а саме ситуації, коли особа могла обґрунтовано вважати, що вирішення пов'язаного спору в іншому провадженні має значення для визначення її правової позиції.
Натомість, апеляційний суд не навів аргументації щодо оцінки вказаних обставин, поверхово дослідив матеріали справи, що заважає Верховному Суду належно оцінити правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права під час ухвалення оскаржуваного рішення, дійшов передчасного висновку про відмову в позові.
Отже, доводи касаційної скарги частково знайшли своє підтвердження, а тому є підстави для скасування оскаржуваної постанови та направлення справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції з метою встановлення вказаних обставин.
Такі висновки не суперечать висновкам Верховного Суду, викладеним в постановах від 08 вересня 2023 року у справі № 593/1156/21, від 18 грудня 2023 року у справі
№ 593/1171/21, від 22 грудня 2023 року у справі № 593/1167/21, від 15 березня 2024 року у справі № 593/1168/21, від 26 березня 2024 року у справі № 593/1158/21, від 03 квітня 2024 року у справі № 593/1164/21, від 04 квітня 2024 року у справі № 593/1157/21, від 08 квітня 2024 року у справі № 593/1176/21, від 08 квітня 2024 року у справі № 593/1177/21, від 08 травня 2024 року у справі № 593/1161/21, під час перегляду аналогічних справ, в яких відповідачем є КНП «БОДГС» ТОР, а позивачами - звільнені на підставі рішення про ліквідацію підприємства № 1430 працівники. Так, одним із доводів касаційних скарг у вказаних справах позивачі зазначали про поважність причин пропуску строку на звернення до суду із позовом про поновлення на роботі у зв'язку із оскарженням рішення про ліквідацію підприємства № 1430. Проте, всі позивачі у цих справах звернулись із позовом про поновлення на роботі у вересні 2021 року, тобто після розгляду адміністративним судом справи щодо визнання протиправним та скасування рішення про ліквідацію підприємства № 1430 та набрання законної сили постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11 березня 2021 року, ухваленою за результатами розгляду такої справи. Отже, у цих справах судами першої та апеляційної інстанції надавалась оцінка поважності причин попуску строку, який обчислювався з дня набрання законної сили постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11 березня 2021 року до дня звернення позивачів до суду (вересень 2021 року) і саме ці доводи були предметом касаційного перегляду.
Не суперечать висновки Верховного Суду і висновкам, викладеним в постановах Верховного Суду від 20 березня 2024 року у справі № 593/321/20 та від 21 березня 2024 року у справі № 593/319/20, ухвалених за результатом перегляду аналогічних справ, в яких сторонами є КНП «БОДГС» ТОР та звільнені на підставі рішення про ліквідацію підприємства № 1430 працівники, оскільки доводи позивачів в цих справах зводились до їх незгоди із можливістю застосування судом встановленого статтею 233 КЗпП строку звернення до суду незалежно від заяви сторін, а не строку, який передбачений в частині третій статті 267 ЦК України; відсутності висновку Верховного Суду щодо питання застосування положень статті 233 КЗпП та частини третьої статті 267 ЦПК України у їх системному взаємозв'язку; віднесення касаційної скарги до питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики та винятковості справи для позивача. Саме в межах цих доводів Верховний Суд перевіряв правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, дійшовши висновку, що судова практика щодо застосування вказаних норм права у подібних правовідносинах є сталою та сформованою.
Разом з тим, у цій справі основними доводами касаційної скарги позивача, яка звернулась до суду з позовом про поновлення на роботі у березні 2020 року, коли спір щодо оскарження рішення про ліквідацію підприємства № 1430 знаходився на стадії апеляційного перегляду, є обґрунтування поважності причин пропуску строку звернення до суду із позовом про поновлення на роботі, однією з яких позивач зазначає саме оскарження в судовому порядку вказаного рішення органу місцевого самоврядування. Такі доводи підлягають перевірці, оскільки оскарження такого рішення, яке безпосередньо стало підставою для звільнення позивача, могло вплинути не лише на своєчасність реалізації позивачем права на звернення до суду з цим позивом, але й на оцінку законності її звільнення.
Такі вказівки були надані Верховим Судом і у постанові від 28 травня 2025 року у справі № 593/320/20, де сторонами є КНП «БОДГС» ТОР та звільнена на підставі рішення про ліквідацію підприємства № 1430 працівниця.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року в справі
№ 373/2054/16-ц викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України.
Обов'язком суду під час розгляду справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти та об'єктивності з'ясування обставин справи та оцінки доказів. Всебічність та повнота розгляду передбачає з'ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів і забезпечує, як наслідок, постановлення законного і обґрунтованого рішення.
Отже, належним чином дослідити поданий стороною доказ, перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв'язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування - це процесуальний обов'язок суду, що є обов'язковим елементом справедливого судового розгляду (стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року).
Верховний Суд є судом права, а не судом факту, позбавлений можливості самостійно встановлювати обставини справи, не встановлені судами першої та апеляційної інстанцій, а також досліджувати докази справи, змінюючи їх оцінку відповідно до статті 400 ЦПК України.
Суд апеляційної інстанції наведеного не врахував і не дотримався вимог щодо всебічності, повноти та об'єктивності з'ясування обставин справи та оцінки доказів.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.
Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції (частина четверта статті 411 ЦПК України).
За таких обставин, оскільки суд апеляційної інстанції допустив порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, а суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами першої та апеляційної інстанцій, з огляду на положення статті 400 ЦПК України, оскаржуване судове рішення апеляційної інстанції підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Під час нового розгляду апеляційному суду належить врахувати викладені обставини, дослідити та надати належну оцінку доводам позивача щодо поважності причин пропуску строку на звернення до суду з позовом про поновлення на роботі, зокрема, що такий строк був нею пропущений через оскарження в судовому порядку рішення про ліквідацію підприємства № 1430, та ухвалити законне і обґрунтоване рішення.
Щодо заяви Гуцалюка А. Р. про закриття провадження у справі.
04 липня 2025 року представник КНП «БОДГС» Гуцалюк А. Р. звернувся до суду із заявою, в якій просив вирішити питання про закриття провадження у справі, посилаючись на те, що 12 травня 2025 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис № 1006471110005001181 про припинення юридичної особи - КНП «БОДГС» в результаті ліквідації.
Враховуючи висновки, до яких Верховний Суд дійшов у цій справі щодо скасування оскаржуваної постанови та направлення справи на новий апеляційний розгляд, підлягають перевірці обставини, зазначені в заяві про закриття провадження у справі та вирішення апеляційним судом питання про закриття провадження.
Щодо судових витрат
Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, що якщо суд касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Верховний Суд не вирішує питання розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції з підстав скасування постанови Тернопільського апеляційного суду від 30 серпня 2023 року.
Керуючись статтями 400, 409, 411, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
У задоволенні заяви Гуцалюка Андрія Романовича про закриття провадження у справі - відмовити.
Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Молень Ростислав Богданович, задовольнити частково.
Постанову Тернопільського апеляційного суду від 30 серпня 2023 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий І. М. Фаловська
Судді В. М. Ігнатенко
С. О. Карпенко
В. В. Сердюк
О. М. Ситнік