23 вересня 2025 року
м. Київ
справа № 631/75/17
провадження № 61-8867св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - публічне акціонерне товариство комерційного банку «ПриватБанк»,
відповідачка - ОСОБА_1 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Скрипник Сергій Іванович, на ухвалу Нововодолазького районного суду Харківської області від 28 січня 2025 року у складі судді Пархоменко І. О. та постанову Харківського апеляційного суду від 07 травня 2025 року у складі колегії суддів: Пилипчук Н. П., Маміної О. В., Тичкової О. Ю.,
Історія справи
1. У лютому 2017 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованостіза кредитним договором, яка станом на 31 грудня 2016 року становила 43 554,46 грн та складалася з: заборгованості за кредитом у розмірі - 4 027,39 грн: заборгованості зі сплати процентів за користування кредитом - 33 737,25 грн; заборгованості за пенею та комісією -
3 239,61 грн; штрафу (фіксована частина) - 500,00 грн; штрафу (процентна складова) - 2 050,21 грн.
2. Заочним рішенням Нововодолазького районного суду Харківської області від 06 лютого 2018 року позов АТ КБ «ПриватБанк» задоволено.
3. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 43 554,46 грн, з яких: 4 027,39 грн - заборгованість за кредитом; 33 737,25 грн - заборгованість зі сплати процентів за користування кредитом; 3 239,61 грн - заборгованість за пенею та комісією; 500,00 грн - штраф (фіксованої частина); 2 050,21 грн - штраф (процентна складова). Стягнуто з
ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» понесені судові витрати по сплаті судовому збору у розмірі 1 600,00 грн.
4. 22 січня 2025 року ОСОБА_1 , в особі представника Скрипника С. І. , звернулася до суду із заявою про перегляд зазначеного вище заочного рішення суду.
5. На обґрунтування підстав для перегляду заочного судового рішення, відповідачка зазначала, що її не повідомили про час та місце розгляду справи, а також наявні обставини, які мають істотне значення для вирішення справи по суті.
6. Також просила суд поновити строк на подання заяви про перегляд заочного рішення Нововодолазького районного суду Харківської області від 06 лютого
2018 року, посилаючись на те, що він пропущений з поважних причин. Зазначала, що вона не отримувала ні повідомлення про дату, час і місце розгляду справи, ні повне заочне рішення суду в день його проголошення. Вважала, що двадцятиденний строк для подачі заяви про перегляд заочного рішення
№ 631/75/17 розпочався з дня ознайомлення її представника Скрипник С. І. з матеріалами справи та заочним рішенням, а саме, з 16 січня 2025 року.
Короткий зміст оскаржений судових рішень судів попередніх інстанцій
7. Ухвалою Нововодолазького районного суду Харківської області від 28 січня 2025 року заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення залишено без розгляду.
8. Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що відповідачка була обізнана про розгляд цієї справи у суді першої інстанції, отримувала повістки про виклик до суду, оскаржуване заочне рішення отримала в порядку пункту 5 частини шостої статті 272 Цивільного процесуального кодексу України у березні 2018 року, поважних причин пропуску процесуального строку на подання заяви про перегляд заочного рішення не навела.
9. Постановою Харківського апеляційного суду від 07 травня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.Ухвалу Нововодолазького районного суду Харківської області від 28 січня 2025 року залишено без змін.
10. Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції щодо відсутності у відповідачки безумовних підстав для поновлення строку на звернення до суду із заявою про перегляд заочного рішення, передбачених у частині третій статті 284 ЦПК України, що є підставою для залишення такої заяви без розгляду.
Узагальнені доводи касаційної скарги
11. 11 липня 2025 року ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Скрипник С. І., звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Нововодолазького районного суду Харківської області від 28 січня 2025 року та постанову Харківського апеляційного суду від 07 травня 2025 року, передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
12. Підставою касаційного оскарженняухвали Нововодолазького районного суду Харківської області від 28 січня 2025 року та постанову Харківського апеляційного суду від 07 травня 2025 року заявниця зазначає порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права. Посилається на неврахування судами висновків Верховного Суду про застосування норм процесуального права.
13. Зазначає, що суди попередніх інстанцій не урахували, що виконавче провадження щодо виконання заочного рішення Нововодолазького районного суду Харківської області від 06 лютого 2018 року було відкрито щодо боржника ОСОБА_1 , у той час вона - ОСОБА_1 . Про наявність такого виконавчого провадження вона дізналася 09 грудня 2024 року, про наявність судового рішення - 12 грудня 2024 року, а ознайомилася зі справою та заочним рішенням 16 січня 2025 року.
14. Посилається на те, що взяте до уваги судами попередніх інстанцій повідомлення про вручення їй поштового відправлення не містить її підпису, наявний лише підпис працівника поштового зв'язку. Інші поштові відправлення повернулися до суду без вручення, а інформація, зазначена працівниками пошти у всіх поштових відправленнях, суперечить одна одній (за закінченням терміну зберігання, за зазначеною адресою не проживає). Вважає, що зазначені відмітки не розкривають причини неможливості вручити адресату відповідний рекомендований лист.
15. Акцентує увагу на тому, що вона не знала про розгляд зазначеного спору у суді, кредит вона виплатила, жодних повідомлень від банку не отримувала.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
16. Ухвалою Верховного Суду від 30 липня 2025 року поновлено ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження ухвали Нововодолазького районного суду Харківської області від 28 січня 2025 року та постанови Харківського апеляційного суду від 07 травня 2025 року, відкрито касаційне провадження у справі № 631/75/17, витребувано її матеріали з суду першої інстанції.
17. 13 серпня 2025 року матеріали цивільної справи № 631/75/17 надійшли до Верховного Суду.
Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу
18. 13 серпня 2025 року ПАТ КБ «ПриватБанк» через підсистему «Електронний суд» подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 , у якому, посилаючись на необґрунтованість доводів скарги, просить суд відмовити у її задоволенні.
19. Відзив обґрунтований посиланням на те, що суди попередніх інстанцій правильно встановили, що відповідачка була обізнана про розгляд справи в суді першої інстанції, судові повістки неодноразово направлялися за зареєстрованим місцем її проживання. Поважних причин пропуску строку на подання заяви про перегляд заочного рішення ОСОБА_1 не навела, більш того, не надала нові докази, якими обґрунтовує свої заперечення проти позовних вимог та не обґрунтувала причин неможливості їх подання до початку розгляд справи по суті.
Фактичні обставини справи
20. Заочним рішенням Нововодолазького районного суду Харківської області від 06 лютого 2018 року позов АТ КБ «ПриватБанк» задоволено.
21. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором у 43 554,46 грн, з яких: 4 027,39 грн - заборгованість за кредитом; 33 737,25 грн - заборгованість зі сплати процентів за користування кредитом; 3 239,61 грн - заборгованість за пенею та комісією; 500,00 грн - штраф (фіксованої частина); 2 050,21 грн - штраф (процентна складова). Стягнуто з
ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» понесені судові витрати по сплаті судовому збору у розмірі 1 600,00 грн.
22. Копія заочного рішення направлялася відповідачці на адресу місця її реєстрації: АДРЕСА_1 , і повернулася до суду без вручення 13 березня
2018 року з відміткою на поштовому конверті - «за зазначеною адресою адресат не проживає».
23. 22 січня 2025 року ОСОБА_1 , в особі представника Скрипника С. І., звернулася до суду із заявою про перегляд зазначеного вище заочного рішення суду.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
24. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
25. Відповідно до абзацу 2 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
26. Частиною першою статті 400 ЦПК Українипередбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
27. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
28. Згідно зі статтею 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
29. Частиною першою статті 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
30. Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України, яким встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов'язків суб'єктів цивільних процесуальних правовідносин та гарантії їх реалізації.
31. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12 ЦПК України).
32. Згідно із частиною першою статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається.
33. Відповідно до статті 284 ЦПК України заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
34. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
35. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
36. Отже, законодавець встановив темпоральні обмеження для реалізації відповідачем права на перегляд заочного рішення.
37. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 червня 2024 року у справі № 756/11081/20 зауважувала, що встановлений частиною другою статті 284 ЦПК України строк на звернення до суду із заявою про перегляд заочного рішення є одним з інструментів забезпечення принципу правової визначеності, адже, як зазначено в попередньому розділі цієї постанови, право відповідача на доступ до суду апеляційної інстанції при заочному розгляді справи місцевим судом не є абсолютним та забезпечується за умови дотримання ним порядку та строку звернення до суду першої інстанції із заявою про перегляд заочного рішення.
38. Крім того, відступаючи від висновків, сформульованих у її постанові від 09 листопада 2021 року у справі № 214/5505/16, Велика Палата Верховного Суду зробила такі висновки щодо застосування статей 126, 127 ЦПК України в сукупності зі статтями 284, 286, 287 цього Кодексу:
- передбачені частиною третьою статті 287 ЦПК України повноваження суду першої інстанції стосуються саме суті заяви про перегляд заочного рішення (зокрема, подання чи неподання відповідачем доказів по суті справи і доказів поважності неявки в судове засідання, на якому було ухвалене заочне рішення) і не застосовуються у ситуації пропуску строку на подання заяви про перегляд заочного рішення;
- оцінка поважності причин пропуску строку на подання заяви про перегляд заочного рішення та наявності підстав для його поновлення належить до компетенції місцевого суду, до якого подана така заява. Наслідком пропуску строку для подання заяви про перегляд заочного рішення за умови відсутності поважних причин для його поновлення є залишення такої заяви без розгляду на підставі частини другої статті 126 ЦПК України, а не залишення її без задоволення.
39. Судами попередніх інстанцій встановлено, що копія заочного рішення Нововодолазького районного суду Харківської області від 06 лютого 2018 року надсилалася відповідачці за адресою місця її реєстрації: АДРЕСА_1 . Конверт повернувся до суду першої інстанції 13 березня 2018 року з відміткою на поштовому конверті: «за зазначеною адресою адресат не проживає», проставлено штемпель 06 березня 2018 року.
40. Відповідно до пункту 5 частини шостої статті 272 ЦПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
41. З огляду на зазначене, обґрунтованим є висновки судів попередніх інстанцій про пропуск відповідачкою строку на подання заяви про перегляд заочного рішення Нововодолазького районного суду Харківської області
від 06 лютого 2018 року, яка була подана лише у січні 2025 року.
42. У заяві про перегляд заочного рішення відповідачка просила суд поновити їй пропущений процесуальний строк, посилаючись на необізнаність про розгляд справи, ухвалення заочного рішення до січня 2025 року. Також зазначала, що повний текст заочного рішення її представник отримала у підсистемі «Електронний суд» 24 вересня 2024 року.
43. Судами встановлено, що у матеріалах справи міститься зворотнє повідомлення про вручення ОСОБА_1 поштового відправлення 05 грудня
2017 року, а саме повістки про виклик до суду у судове засідання, яке було призначено на 27 грудня 2017 року. Інші судові виклики до суду першої інстанції, відправлені на адресу зареєстрованого місця проживання відповідачки, повернулися до суду з відмітками «за зазначеною адресою не проживає», «за закінченням терміну зберігання». Адреса, за якою судом першої інстанції направлялася відповідачці поштова кореспонденція, відповідає адресі місця її проживання, зазначеній у заяві про перегляд заочного рішення.
44. Колегія суддів зауважує, що дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
45. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12 ЦПК України).
46. Врахувавши обізнаність відповідачки про розгляд справи в суді першої інстанції (отримання повістки про виклик до суду), виконання судом усіх процесуальних норм щодо її належного оповіщення та отримання судового рішення за результатами розгляду справи по суті, з огляду на процесуальну поведінку ОСОБА_1 , суд першої інстанції, з висновками якого погодився і апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про залишення без розгляду заяви про перегляд заочного рішення, поданої майже через сім років після ухвалення судового рішення.
47. Доводи касаційної скарги зазначених висновків судів попередніх інстанцій не спростовують, зводяться до переоцінки наявних у справі поштових повідомлень, яким як суд першої, так і суд апеляційної інстанції надали належну правову оцінку. Наявність помилки у виконавчому листі в частині зазначення по батькові боржниці не впливає на встановлені судами попередніх інстанцій обставини щодо обізнаності відповідачки про розгляд справи та наявності у неї можливості, за умови належної реалізації своїх процесуальних прав, подати відповідну заяву без значного пропуску процесуального строку.
48. Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях у справах «Осман проти Сполученого Королівства» від 28 жовтня 1998 року та «Креуз проти Польщі» від 19 червня 2001 року зазначав, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду, за своєю природою, потребує регулювання з боку держави.
49. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявниці по суті спору та їх відображення в оскаржених судових рішеннях, питання вмотивованості висновків судів першої та апеляційної інстанцій, Верховний Суд виходить з того, що у справі, яка розглядається сторонам надано мотивовану відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правильних висновків судів попередніх інстанцій.
50. Висновки судів першої та апеляційної інстанцій, з урахуванням встановлених у справі обставин, не суперечать висновкам Верховного Суду, на які посилається заявниця у касаційній скарзі.
51. Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
52. З урахуванням доводів касаційної скарги ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Скрипник С. І., які стали підставою для відкриття касаційного провадження у справі, меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 400 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для скасування оскаржених судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Скрипник Сергій Іванович, залишити без задоволення.
2. Ухвалу Нововодолазького районного суду Харківської області від 28 січня 2025 року та постанову Харківського апеляційного суду від 07 травня 2025 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді Є. В. Синельников
О. М. Осіян
В. В. Шипович