Справа № 127/39499/24
24 вересня 2025 року м. Вінниця
Вінницький районний суд Вінницької області у складі
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участі секретаря ОСОБА_2
та учасників судового провадження:
прокурора ОСОБА_3 ,
потерпілої ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_5 ,
захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_6 ,
розглядаючи у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання прокурора по кримінальному провадженню, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 22.09.2024 за № 12024020020001182, по обвинуваченню ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185 КК України,
У провадженні Вінницького районного суду Вінницької області знаходиться кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 22.09.2024 за № 12024020020001182, по обвинуваченню ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185 КК України, по якому проводиться судовий розгляд.
У судовому засіданні 24.09.2025 прокурор ОСОБА_3 підтримала попередньо подане клопотання про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_5 та просила його задовольнити. Клопотання обґрунтовує тим, що кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 185 КК України, в якому обґрунтовано обвинувачується ОСОБА_5 , відноситься до категорії тяжких злочинів, ОСОБА_5 офіційно не працевлаштований, не має постійного заробітку та доходу, у нього відсутні міцні соціальні зв'язки, з метою особистого збагачення може продовжувати вчиняти нові злочини проти власності, так як був неодноразово судимий за вчинення аналогічних злочинів, при цьому був умовно-достроково звільненим від відбування покарання для проходження військової служби за контрактом з невідбутою частиною призначеного покарання, вчинив умисний корисливий злочин. Крім того, ОСОБА_5 може незаконно впливати на свідків. Тому просить продовжити запобіжний захід у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 строком на 60 днів з можливістю внесення застави в розмірі 80 неоподаткованих мінімумів доходів громадян з покладенням на нього обов'язків.
Обвинувачений ОСОБА_5 в судовому засіданні зазначив, що при вирішенні клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою покладається на розсуд суду.
Захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_6 у судовому засіданні підтримав думку обвинуваченого.
Потерпіл ОСОБА_4 у судовому засіданні підтримала клопотання прокурора.
Потерпіла ОСОБА_7 у судове засідання 24.09.2025 не з'явилася, хоч у встановленому законом порядку повідомлялася про дату, час та місце судового розгляду.
Заслухавши учасників судового провадження, суд дійшов такого висновку.
Згідно з ч. 3 ст. 331 КПК України, за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув'язнення.
Відповідно до положень, викладених в ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Згідно зі ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.
У частині першій статті 183 КПК України визначено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу, а частиною другою статті 183 КПК України визначені випадки, коли може бути застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
У статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка являється частиною національного законодавства України відповідно до статті 9 Конституції України, визначено, що кожна людина має право на свободу і особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, інакше ніж відповідно до процедури, встановленої законом, зокрема, у випадку законного арешту або затримання особи, здійсненого з метою її присутності перед компетентним судовим органом на підставі обґрунтованої підозри у вчиненні злочину або якщо обґрунтовано визнається за необхідне запобігти вчиненню нею злочину або її втечі після його вчинення.
Вінницький міський суд Вінницької області ухвалою від 01.11.2024 до обвинуваченого ОСОБА_5 застосував запобіжний захід - тримання під вартою, який в подальшому продовжувався ухвалами Вінницького районного суду Вінницької області.
Судом установлено, що запобіжний захід до обвинуваченого ОСОБА_5 застосовано за рішенням суду, тобто у спосіб, встановлений кримінальним процесуальним законодавством України.
Вирішуючи клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_5 , суд враховує, що тримання під вартою є винятковим та, відповідно до ст. 176 КПК України, найбільш суворим запобіжним заходом.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою статті 177 КПК України.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Нечипорук та Йонкало проти України», термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.
Європейський суд з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» зазначив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Крім того, у справі «Летельє проти Франції» Європейський суд з прав людини вказав, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
Так, суд враховує, що злочин, за яким обвинувачується ОСОБА_5 , відповідно до ст. 12 КК України віднесений до тяжкого злочину, розгляд кримінального провадження ще не розпочинався, тому обвинувачений, перебуваючи на волі, може переховуватись від суду, вчинити інші кримінальні правопорушення, впливати на свідків, які в судовому засіданні ще не допитувалися. Крім того, обвинувачений неодружений, малолітніх та неповнолітніх дітей не має, непрацевлаштований, постійного заробітку не має, що свідчить про відсутність міцних соціальних зв'язків.
Також суд враховує, що ОСОБА_5 був засуджений 21.02.2023 Вінницьким міським судом Вінницької області за умисний корисливий злочин та 30.05.2024 умовно-достроково звільнений від відбування покарання для проходження військової служби за контрактом з невідбутою частиною призначеного покарання 4 роки 10 місяців 29 днів.
За таких обставин, враховуючи тяжкість кримінальних правопорушень, особу обвинуваченого ОСОБА_5 ,обрання відносно обвинуваченого іншого більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, не забезпечить, на думку суду, запобігання ризикам, передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК України.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Отже, для запобігання вказаним ризикам, та враховуючи суспільний інтерес, що полягає у виконанні завдань, які передбачені статтею 2 КПК України, зокрема, у захисті інтересів суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охороні прав, свобод та інтересів інших учасників кримінального провадження, а також забезпеченні швидкого, повного та неупередженого судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до кримінальної відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура, і який, незважаючи на презумпцію невинуватості обвинуваченого, превалює над принципом поваги до свободи особистості, про що зазначено у п. 79 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Харченко проти України» від 10.02.2011, враховуючи положення частини шостої статті 176 КПК України, суд вважає виправданим тримання обвинуваченого ОСОБА_5 під вартою, проти чого не заперечують обвинувачений та його захисник.
Обставин, які є перешкодою для застосування до обвинуваченого ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, передбачених ч. 2 ст. 183 КПК України, - не встановлено.
У зв'язку із викладеним, з метою дотримання балансу між суспільним інтересом та правом особи на особисту свободу, не зачіпляючи питання доказовості вини обвинуваченого, суд вважає, що клопотання прокурора підлягає задоволенню та обвинуваченому слід продовжити строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою ще на шістдесят днів.
У частині першій статті 182 КПК України визначено, що можливість застосування застави щодо особи, стосовно якої застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, може бути визначена в ухвалі слідчого судді, суду у випадках, передбачених частинами третьою або четвертою статті 183 цього Кодексу.
Згідно з частинами третьою-четвертою статті 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті. В ухвалі слідчого судді, суду зазначаються, які обов'язки з передбачених статтею 194 цього Кодексу будуть покладені на підозрюваного, обвинуваченого у разі внесення застави, наслідки їх невиконання, обґрунтовується обраний розмір застави, а також можливість її застосування, якщо таке рішення прийнято у кримінальному провадженні, передбаченому частиною четвертою цієї статті. Слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні: 1) щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування; 2) щодо злочину, який спричинив загибель людини; 3) щодо особи, стосовно якої у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений нею; 4) щодо злочину, передбаченого статтями 255-255-3 Кримінального кодексу України; 5) щодо особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів. Під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 Кримінального кодексу України. Розмір застави не визначається під час розгляду питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відповідно до статей 629-631 цього Кодексу.
Відповідно до частин четвертої та п'ятої статті 182 КПК України, розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього. Розмір застави визначається у таких межах: 1) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні нетяжкого злочину, - від одного до двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.
Керуючись правилами частини п'ятої статті 182 та статтею 183 КПК України, суд вважає, що розмір застави, визначений обвинуваченому ОСОБА_5 під час досудового розслідування, здатний забезпечити виконання покладених на нього обов'язків. Докази про скрутне матеріальне становище обвинуваченого ОСОБА_5 суду не надано.
Керуючись статтями 177, 182, 183, 331, 372 КПК України, суд -
Клопотання прокурора - задовольнити.
Продовжити строк дії запобіжного заходу - тримання під вартою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185 КК України, строком на шістдесят днів, тобто до 22 листопада 2025 року.
Визначити обвинуваченому ОСОБА_5 розмір застави, який здатний забезпечити виконання покладених на нього обов'язків, а саме: 80 (вісімдесят) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 242240 (двісті сорок дві тисячі двісті сорок) грн 00 коп., після внесення якої ОСОБА_5 підлягає звільненню з-під варти в порядку, передбаченому ч. 4 ст. 202 КПК України.
У разі внесення застави покласти на обвинуваченого ОСОБА_5 строком на 2 (два) місяці обов'язки, передбачені пунктами 1-4 частини п'ятої статті 194 КПК України, а саме:
- прибувати за викликом до суду;
- не відлучатись із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу суду;
- повідомляти суд про зміну свого місця проживання;
- утримуватися від спілкування з потерпілими та свідками по даному кримінальному провадженню;
- здати на зберігання закордонний паспорт та інші документи, які дають право на виїзд за кордон.
Копію ухвали направити для виконання начальнику Державної установи «Вінницька установа виконання покарань (№1)».
Ухвала може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом 5 днів з дня її проголошення, а обвинуваченим ОСОБА_5 - в той же строк з моменту отримання копії ухвали.