08 вересня 2025 року
м. Київ
cправа № 912/1769/24
суддів Верховного Суду Васьковського О. В., Кібенко О. Р., Рогач Л. І.
на ухвалу Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 08.09.2025
у справі № 912/1769/24
за позовом Головного управління ДПС у Кіровоградській області
до 1. Фермерського господарства "Колос Агрогруп",
2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий будинок "НОВААГРО",
про визнання договорів недійсними
за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий будинок "НОВААГРО"
на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 16.04.2025 (головуючий суддя - Кощеєв І.М., судді: Чус О.В., Дармін М.О.)
та рішення Господарського суду Кіровоградської області від 05.11.2024 (суддя Коваленко Н.М.)
Історія справи
Головне управління ДПС у Кіровоградській області звернулось до Господарського суду Кіровоградської області з позовом до Фермерського господарства "Колос Агрогруп" (далі - ФГ "Колос Агрогруп") та Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий будинок "НОВААГРО" (далі - ТОВ "ТБ "НОВААГРО") про визнання договорів поставки №Д250221В від 25.02.2021, №Д220221В від 22.02.2022 та №Д210221В від 21.02.2021, укладених між ФГ "Колос Агрогруп" та ТОВ "ТБ "НОВААГРО" недійсними.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що вказані договори поставки підлягають визнанню недійсними з огляду на невідповідність інтересам держави і суспільства, оскільки має місце безтоварність господарських операцій з формальним складенням первинних документів з метою безпідставного формування податкового кредиту з ПДВ та витрат з податку на прибуток підприємств, що завдає шкоди Державному бюджету України та Державі в цілому. З огляду на викладене позивач просив визнати договори поставки недійсними на підставі частини третьої статті 228 Цивільного кодексу України (далі - ЦК).
05.11.2024 рішенням Господарського суду Кіровоградської області, у справі №912/1769/24, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 16.04.2025, позов задоволено повністю. Визнано недійсними договори поставки №Д210221В від 21.02.2021, №Д220221В від 22.02.2021 та №Д250221В від 25.02.2021, укладені між ФГ "Колос Агрогруп" та ТОВ "ТБ "НОВААГРО". Стягнуто з ФГ "Колос Агрогруп" на користь Головного управління ДПС у Кіровоградській області 3 633,60 грн судового збору. Стягнуто з ТОВ "ТБ "НОВААГРО" на користь Головного управління ДПС у Кіровоградській області 3 633,60 грн судового збору.
Судові рішення мотивовані доведеністю позивачем обставин того, що укладені договори не направлені на реальне настання правових наслідків, які обумовлені ними. Суди вказали, що з огляду на досліджені обставини та докази, прослідковуються дії відповідачів, спрямовані на отримання незаконної податкової вигоди, які, відповідно, суперечать інтересам держави і суспільства, оскільки порушують встановлений правовий порядок як у сфері господарської діяльності, так і в податкових правовідносинах. При цьому, суди врахували, що в цьому випадку наслідки за спірними правочинами не настали, тому позов про визнання договорів недійсними є ефективним способом захисту.
05.05.2025 ТОВ "ТБ "НОВААГРО" звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Кіровоградської області від 05.11.2024 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 16.04.2025 у справі №912/1769/24; ухвалити нове рішення, яким відмовити повністю в задоволенні позовної заяви Головного управління ДПС у Кіровоградській області до ФГ "Колос Агрогруп" та ТОВ "ТБ "НОВААГРО" про визнання договорів недійсними.
Підставами касаційного оскарження скаржник зазначає пункти 1, 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) та вважає, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували/порушили:
- норми, передбачені пунктом 2 частини другої статті 16, частини першої статті 216 ЦК та не врахували висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 26.05.2023 у справі №905/77/21, від 21.09.2022 у справі №908/976/19;
- норми, передбачені статтями 16, 203, 215 ЦК, та не врахували висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 29.08.2023 у справі №910/5958/20;
- норму, передбачену статтею 228 ЦК та не врахували висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 08.08.2019 у справі №2а-12868/12/2670;
- принцип змагальності сторін, передбачений статтею 13 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК), при цьому не врахувавши висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 18.11.2022 у справі №821/2986/15-а, від 13.11.2023 у справі №380/8731/22;
- порушили статтю 20 ГПК, а саме - неправильно визначили предметну юрисдикцію спору у справі №912/1769/24 та не врахували висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 15.10.2019 у справі №911/1834/18, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі №914/2006/17, від 04.09.2018 у справі №823/2042/16, від 18.09.2018 у справі №823/218/17, від 12.03.2019 у справі №911/3594/17, від 02.04.2019 у справі №137/1842/16-а, від 18.12.2019 у справі №826/2323/17, від 18.12.2019 у справі №263/6022/16-ц, від 19.02.2020 у справі №520/5442/18, від 26.02.2020 у справі №1240/1981/18, від 01.04.2020 у справі №520/13067/17, від 15.09.2020 у справі №469/1044/17, від 29.09.2020 у справах №368/561/19 і №712/5476/19, від 08.10.2020 у справі №9901/393/19, від 13.10.2020 у справі №640/22013/18, від 23.11.2021 у справі №175/1571/15, від 08.06.2022 у справі №362/643/21.
Щодо неправильного застосування норм, передбачених статтями 16, 203, 215 ЦК України, та неврахування висновків, наведених у постанові Верховного суду в постанові від 29.08.2023 по справі №910/5958/20, то ТОВ «ТБ «НОВААГРО» вважає, що з огляду на приписи статті 16, 203, 215 ЦК України заінтересована особа звертаючись до суду із повозом про визнання недійсним договору має довести, а суд, відповідно, встановити наявність у заінтересованої особи порушеного цивільного права або інтересу, що також узгоджується з усталеною судовою практикою.
За доводами скаржника, з огляду на позицію Верховного Суду, висловлену у справі №910/5958/20, позивач у справі № 912/1769/24 не довів, а суди не дослідили питання наявності або відсутності у ГУ ДПС у Кіровоградській області порушеного цивільного права або інтересу, за захистом якого вона звернулася до суду.
Позивач подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу з проханням залишити оскаржувані судові рішення без змін, а скаргу - без задоволення. Зокрема зазначив, що відповідно до пп. 20.1.30 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України (далі - ПК України) контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право звертатися до суду, у тому числі, подавати позови до підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, щодо визнання оспорюваних правочинів недійсними та застосування визначених законодавством заходів, пов'язаних із визнанням правочинів недійсними, а також щодо стягнення в дохід держави коштів, отриманих за нікчемними договорами.
Зважаючи на вище викладене, Головне управління ДПС у Кіровоградській області вважає, що законодавством визначено та надано право контролюючому органу звертатися з подібними позовними вимогами до судів, навіть якщо державний орган не є безпосередньо стороною (учасником) оспорюваних правочинів (правочину).
Проте, роль такого органу полягає в доведенні тієї обставини, що такий правочин було укладено між учасниками господарських відносин з метою ухилення від сплати податків або з іншими цілями, які суперечать інтересам держави.
Передача справи на розгляд об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду
Ухвалою від 19.05.2025 Верховний Суд відкрив касаційне провадження у цій справі за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий будинок "НОВААГРО" на рішення Кіровоградської області від 05.11.2024 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 16.04.2025 з підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 4 частини 2 статті 287 ГПК України, а ухвалою від справу №912/1769/24 передав на розгляд об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду (далі - об'єднана палата), оскільки колегія суддів у цій справі вважає за необхідне відступити від висновку, викладеного у постанові від 29.08.2023 у справі №910/5958/20, що приймалася колегією суддів з іншої палати.
Колегія суддів Касаційного господарського суду мотивує наявність підстав для передачі цієї справи на розгляд об'єднаної палати тим, що у касаційній скарзі ТОВ "ТБ "НОВААГРО", зокрема, посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм статей 16, 203, 215 ЦК без врахування висновків щодо застосування цих норм, викладених у постанові Верховного суду від 29.08.2023 у справі № 910/5958/20.
Мотиви об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду
Ухвалою від 08.09.2025 Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду справу № 912/1769/24 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий будинок "НОВААГРО" на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 16.04.2025 та рішення Господарського суду Кіровоградської області від 05.11.2024 повернув відповідній колегії Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду для розгляду.
Об'єднана палата констатувала відсутність належного обґрунтування в ухвалі колегії суддів Касаційного господарського суду від 25.06.2025 у справі № 912/1769/24 наявності критерію (а саме - питання відступу від висновку Верховного Суду щодо застосування конкретної норми (норм) матеріального або процесуального права у справі за подібних правовідносин) для розгляду цієї справи об'єднаною палатою.
За висновком об'єднаної палати, у справі № 910/5958/20 колегія суддів Касаційного господарського суду не робила власних правових висновків щодо застосування норм статей 16, 203, 215, 228 ЦК України, а лише здійснила правову оцінку застосування судами попередніх інстанцій ст. 5, 14 ГПК України у спірних відносинах в межах встановлених судами попередніх інстанцій обставин конкретної справи, а мотиви, викладені в ухвалі про передачу справи №912/1769/24 на розгляд палати зводяться до необхідності відступу саме від висновків касаційного суду у справі № 910/5958/20, а не від висновків щодо застосування норм права.
Мотиви висловлення окремої думки
За приписами частини першої статті 36 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" основною функцією Верховного Суду як найвищого суду у системі судоустрою є забезпечення сталості та єдності судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.
Відповідно до частини другої статті 302 ГПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати, передає справу на розгляд об'єднаної палати, якщо ця колегія або палата вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи об'єднаної палати.
Згідно з частиною четвертою статті 303 ГПК України про передачу справи на розгляд палати, об'єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду суд постановляє ухвалу із викладенням мотивів необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у рішенні, визначеному в частинах першій - четвертій статті 302 цього Кодексу, або із обґрунтуванням підстав, визначених у частинах п'ятій або шостій статті 302 цього Кодексу.
Як уже зазначалось, колегія суддів передала справу на розгляд об'єднаної палати з підстав необхідності відступити від висновку, викладеного у постанові від 29.08.2023 у справі №910/5958/20, що приймалася колегією суддів з іншої палати.
Колегія суддів вказала, що як і у цій справі, у справі №910/5958/20 предметом спору були вимоги Головного управління ДПС у м. Києві до Акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз", компанії Ей/О Рігас Кугу Буветава про визнання недійсним контракту. В обґрунтування позовних вимог податкова служба посилалася на статті 4, 162, 164 ГПК, підпункт 20.1.30 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України (далі - ПК), статті 203, 215, частину третю статті 228 ЦК, зазначаючи, що оспорюваний контракт спрямований на отримання незаконної податкової вигоди, що завдає шкоди державі, а відтак правочин між відповідачами суперечить інтересам держави і суспільства.
Відповідно, як зауважила колегія суддів, суб'єктний склад справи № 910/5958/20 (відповідачі - сторони договору, про визнання недійсним якого податковим органом (позивач) заявлені вимоги) та зміст спірних правовідносин (визнання такого договору недійсним на підставі частини третьої статті 228 ЦК, оскільки оспорюваний правочин спрямований на отримання незаконної податкової вигоди, що завдає шкоди державі), є аналогічним з тими, які виникли між сторонами у справі № 912/1769/24.
Колегія суддів також зазначила, що у справі № 910/5958/20 Суд виснував про те, що у податкового органу, який не є стороною правочину та заявляє вимоги про визнання його недійсним на підставі частини третьої статті 228 ЦК, оскільки такий правочин порушує публічний порядок та спрямований на безпідставне відшкодування податку на додану вартість, відсутнє цивільне право та законний інтерес на захист якого податковим органом може бути заявлений цей позов. З огляду на що Суд вказав на необхідність відмови у задоволенні позовних вимог у такому спорі виключно з підстав відсутності порушення цивільних прав та законних інтересів податкового органу.
За доводами касаційної скарги саме цей висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 29.08.2023 у справі № 910/5958/20, не був врахований судами, які задовольнили позов, хоча мав враховуватися при вирішенні цього спору, а відповідні обставини - з'ясовуватися судами.
Колегія суддів вважала, що за підходу, який вимагає у подібних спорах, крім обставин та підстав, передбачених частиною третьою статті 228 ЦК України та пп. 20.1.30 п. 20.1 статті 20 Податкового кодексу, додаткового з'ясування того, яке цивільне право та законний інтерес, на захист якого податковим органом може бути заявлений цей позов, будь-які позови податкової служби про визнання недійсними договорів на підставі частини третьої статті 228 ЦК, як таких, що спрямовані на отримання незаконної податкової вигоди, що завдає шкоди державі, які заявлені в порядку господарського судочинства, не можуть бути задоволені у будь-якому випадку. Тобто, за твердженням колегії суддів, частина третя статті 228 ЦК України та пп. 20.1.30 п. 20.1 статті 20 Податкового кодексу України є самодостатніми і не потребують додаткового з'ясування суті порушеного права чи інтересу за їх підтвердження.
Повертаючи справу відповідній колегії, Об'єднана палата зазначила, що "Верховний Суд у справі № 910/5958/20 також вказав, що не вбачає підстав для формування висновку щодо застосування приписів статті 228 ЦК України у подібних правовідносинах, оскільки Суд відмовляє позивачу у задоволенні позову виключно у зв'язку з відсутністю порушення прав та законних інтересів позивача."
Втім, зазначене формулювання колегії суддів саме по собі не свідчить про те, що такий висновок у постанові дійсно відсутній. Натомість аналіз предмету та підстав позову, змісту постанови, зокрема мотиви за яких Верховний Суд дійшов висновку про необхідність зміни мотивувальних частин судових рішень у справі №910/5958/20, прийнятих саме щодо недійсності правочину за приписами частини третьої статті 228 ЦК України, свідчить про зворотнє.
Також звертаємо увагу, що відкриваючи касаційне провадження у цій справі з підстав, передбачених пунктами 1, 4 частини другої статті 287 ГПК України, колегія суддів виходила з підтвердження наявності цих підстав, в тому числі й неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм статей 16, 203, 215 ЦК без врахування висновків щодо застосування цих норм, викладених у постанові Верховного Суду від 29.08.2023 у справі № 910/5958/20 (від висновку у якій колегія і пропонує відступити).
Тож, в ухвалі про повернення справи на розгляд відповідній колегії, об'єднана палата фактично здійснила ревізію підстав відкриття касаційного провадження, що, безумовно, не входить до її повноважень.
Враховуючи мотиви, наведені у цій окремій думці, вважаємо, що у об'єднаної палати не було підстав для повернення цієї справи, натомість її слід було прийняти до розгляду палатою з огляду на приписи статей 302, 303 ГПК України.
Судді Олег ВАСЬКОВСЬКИЙ
Олена КІБЕНКО
Лариса РОГАЧ