24 вересня 2025 року
м. Київ
cправа № 911/22/24 (911/953/25)
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Картере В.І. - головуючий, Огороднік К.М., Пєсков В.Г.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Міністерства юстиції України
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.07.2025 (колегія суддів у складі: Станік С.Р. - головуючий, Доманська М.Л., Сотніков С.В.)
та ухвалу Господарського суду Київської області від 18.03.2025 (суддя Наріжний С.Ю.)
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Регіональні Ресурси" в особі керуючого санацією арбітражного керуючого Беркута Максима Сергійовича
про забезпечення позову до подання позовної заяви
у справі №911/22/24(911/953/25)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Регіональні Ресурси" в особі керуючого санацією арбітражного керуючого Беркута Максима Сергійовича
до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрбуд Девелопмент";
2) Міністерства юстиції України
про визнання протиправним та скасування наказу
в межах справи №911/22/24
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Метал Коіл"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Регіональні Ресурси"
про банкрутство,
Стислий виклад заяви про забезпечення позову
1. У березні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Регіональні Ресурси" в особі керуючого санацією арбітражного керуючого Беркута Максима Сергійовича (далі - ТОВ "Регіональні Ресурси", Заявник) звернулось до Господарського суду Київської області з заявою про забезпечення позову до його подання (далі - Заява), у якій просить вжити заходи забезпечення позову шляхом:
А) зупинення дії наказу Міністерства юстиції України (далі - Мін'юст) від 17.03.2025 №768/5 (далі - Наказ);
Б) заборони Офісу протидії рейдерству, усім органам державної реєстрації прав на нерухоме майно, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, у тому числі особам, які виконують функції державного реєстратора прав, зокрема, Мін'юсту, посадовим особам Мін'юсту чи його територіального органу, його територіальним органам, Департаменту державної реєстрації, нотаріусам та іншим органам, які виконують функції реєстрації, виконувати Наказ та будь-які нотаріальні та реєстраційні дії у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо:
- нежитлової будівлі загальною площею 106 кв.м за адресою: м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, 4В;
- нежитлової будівлі - флігель (адмін. будинок) 2-пов. (літ. Б) загальною площею 409 кв.м за адресою: м. Київ, вул. Чикаленка (колишня назва вул. Пушкінська), 25;
- нежитлового приміщення, група приміщень №27 (в літері А) загальною площею 91 кв.м за адресою: м. Київ, вул. Чикаленка (колишня назва вул. Пушкінська), 25;
- приміщення №27 та нежитлового будинку (літера А) загальною площею 3041,5 кв.м за адресою: м. Київ, вул. Чикаленка (колишня назва вул. Пушкінська), 27 (далі - Нерухоме майно).
2. Заява обґрунтована тим, що невжиття заявлених заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист та поновлення порушених прав Заявника, за захистом яких він буде звертатися до суду, оскільки наразі відповідачем можуть бути вчинені дії на виконання оскаржуваного Наказу, що призведе до скасування записів про право власності ТОВ "Регіональні Ресурси", яке, в свою чергу, було зареєстроване на підставі рішення Господарського суду міста Києва у справі №910/5375/21. Виконання Наказу може призвести до наслідків, за яких в межах одного судового провадження відновити порушене право заявника буде неможливо.
3. Заявник вказав, що ТОВ "Регіональні Ресурси" з 2017-2018 років є власником зазначених об'єктів нерухомості.
4. Однак, у 2020 році стосовно вказаного Нерухомого майна було вчинено низку правочинів (передача ТОВ "Регіональні Ресурси" майна в іпотеку ТОВ "Укрбуд Девелопмент", звернення ТОВ "Укрбуд Девелопмент" про стягнення на майно шляхом визнання права власності, передача ТОВ "Укрбуд Девелопмент" майна в іпотеку ТОВ "ФК "Арагон", відступлення ТОВ "ФК "Арагон" права вимоги на користь ТОВ "ФК "Віртуоз", відчуження ТОВ "ФК "Віртуоз" (як продавцем) майна на користь ТОВ "Кілментон".
5. Вказані правочини супроводжувались вчиненням відповідних реєстраційних дій щодо обтяження Нерухомого майна, переходу права власності.
6. В подальшому, рішенням Господарського суду міста Києва від 14.07.2021 у справі №910/5375/21 за позовом ТОВ "Регіональні Ресурси" до ТОВ "Укрбуд Девелопмент" та ТОВ "Кілментон" визнано недійсними правочини щодо майна ТОВ "Регіональні Ресурси" та витребувано майно з чужого незаконного володіння ТОВ "Кілментон" на користь ТОВ "Регіональні Ресурси"; скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.
7. Крім того, за результатом розгляду відповідних скарг ТОВ "Регіональні ресурси" на дії державних реєстраторів, Мін'юстом прийнято накази №738/5 від 02.03.2020 та №1252/5 від 06.04.2023 про скасування реєстраційних дій стосовно майна ТОВ "Регіональні ресурси".
8. 22.11.2024 право власності ТОВ "Регіональні ресурси" щодо об'єктів Нерухомого майна було поновлено в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
9. В подальшому, ТОВ "Укрбуд Девелопмент" звернулось до Мін'юсту зі скаргою про скасування записів на Нерухоме майно за ТОВ "Регіональні ресурси", яка мотивована допущеною державним реєстратором опискою та порушенням територіальності при вчиненні реєстраційних дій.
10. Мін'юст прийняв Наказ про часткове задоволення скарги ТОВ "Укрбуд Девелопмент" від 06.12.2024; наказав визнати прийнятими з порушеннями Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та анулювати рішення державного реєстратора Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради від 21.11.2024 №№ 76218485, 76218261, 76218773, 76218640; виконання вказаного пункту Наказу покладено на Офіс протидії рейдерству.
11. Заявник вважає вказаний Наказ таким, що прийнятий з порушенням Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень". У зв'язку з цим Заявник стверджував у Заяві, що для поновлення прав ТОВ "Регіональні ресурси" арбітражний керуючий буде вимушений звернутися до суду з позовними вимогами про визнання протиправним та скасування Наказу, а також поновлення рішення державного реєстратора Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради від 21.11.2024 №№76218485, 76218261, 76218773, 76218640.
Стислий виклад ухвали суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
12. Ухвалою Господарського суду Київської області від 18.03.2025 Заяву задоволено в повному обсязі. Зупинено дію Наказу та заборонено Офісу протидії рейдерству, усім органам державної реєстрації прав на нерухоме майно, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, у тому числі особам, які виконують функції державного реєстратора прав, зокрема, Мін'юсту, посадовим особам Мін'юсту чи його територіального органу, його територіальним органам, Департаменту державної реєстрації, нотаріусам та іншим органам, які виконують функції реєстрації, виконувати Наказ та будь-які нотаріальні та реєстраційні дії у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо Нерухомого майна.
13. Ухвала мотивована тим, що позивач на підставі належних, достатніх, достовірних та вірогідних доказів у розумінні ст.ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) довів існування фактичних обставин, які б свідчили про те, що невжиття заходів забезпечення позову істотно ускладнить або унеможливить виконання судового рішення у справі; порушить або істотно ускладнить ефективний захист та поновлення порушених, оспорюваних прав та інтересів позивача, за захистом яких він має подати позов до суду.
14. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 08.07.2025 ухвалу Господарського суду Київської області від 18.03.2025 в частині задоволення Заяви ТОВ "Регіональні Ресурси" про забезпечення позову до подання позовної заяви щодо зупинення дії Наказу та в частині заборони Офісу протидії рейдерству, усім органам державної реєстрації прав на нерухоме майно, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, у тому числі особам, які виконують функції державного реєстратора прав, зокрема, Мін'юсту, посадовим особам Мін'юсту чи його територіального органу, його територіальним органам, Департаменту державної реєстрації, нотаріусам та іншим органам, які виконують функції реєстрації вчиняти будь-які нотаріальні та реєстраційні дії у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо спірного майна скасовано та у цій частині у задоволенні Заяви відмовлено. Ухвалу Господарського суду Київської області від 18.03.2025 в частині задоволення Заяви ТОВ "Регіональні Ресурси" про забезпечення позову до подання позовної заяви щодо заборони Офісу протидії рейдерству, усім органам державної реєстрації прав на нерухоме майно, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, у тому числі особам, які виконують функції державного реєстратора прав, зокрема, Мін'юсту, посадовим особам Мін'юсту чи його територіального органу, його територіальним органам, Департаменту державної реєстрації, нотаріусам та іншим органам, які виконують функції реєстрації, виконувати Наказ у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо спірного майна - залишено без змін. Викладено пункти 1-3 резолютивної частини ухвали Господарського суду Київської області від 18.03.2025 у відповідній редакції, зокрема, Заяву ТОВ "Регіональні Ресурси" задоволено частково. Заборонено Офісу протидії рейдерству, усім органам державної реєстрації прав на нерухоме майно, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, у тому числі особам, які виконують функції державного реєстратора прав, зокрема, Мін'юсту, посадовим особам Мін'юсту чи його територіального органу, його територіальним органам, Департаменту державної реєстрації, нотаріусам та іншим органам, які виконують функції реєстрації, виконувати Наказ у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо оспорюваного Нерухомого майна. В решті Заяву залишено без задоволення. Пункти 4-6 резолютивної частини ухвали Господарського суду Київської області від 18.03.2025 залишено без змін.
15. Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що у спорі про скасування Наказу Мін'юсту, прийнятого за наслідками розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів Мін'юсту - щодо реєстраційної дії (відмови у її вчиненні) відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", вжиття такого заходу забезпечення позову як зупинення дії Наказу Мін'юсту не допускається, оскільки цей захід не належить до вичерпного переліку видів заходів забезпечення позову згідно із ч. 1 ст. 137 ГПК України: прямо не передбачений ні процесуальним законом, ні іншим Законом України (міжнародним договором, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України), як цього вимагають положення п. 10 ч. 1 ст. 137 ГПК України.
16. Крім того, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що не підлягає задоволенню також вимога Заявника щодо заборони Офісу протидії рейдерству, усім органам державної реєстрації прав на нерухоме майно, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, у тому числі особам, які виконують функції державного реєстратора прав, зокрема, Мін'юсту, посадовим особам Мін'юсту чи його територіального органу, його територіальним органам, Департаменту державної реєстрації, нотаріусам та іншим органам, які виконують функції реєстрації вчиняти будь-які нотаріальні та реєстраційні дії у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо спірного майна, оскільки оспорюваним Наказом анульовані саме визначені рішення державного реєстратора Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради від 21.11.2024 №№76218485, 76218261, 76218773, 76218640, які стосуються Нерухомого майна, на законності яких наполягає Заявник та протиправність скасування яких за Наказом він заперечує, а тому заборона наведеним органам вчиняти будь-які нотаріальні та реєстраційні дії у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо спірного майна не узгоджується як з предметом позовних вимог так і з приписами ст.ст. 136, 137 ГПК України.
17. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що Заява в частині заборони Офісу протидії рейдерству, усім органам державної реєстрації прав на нерухоме майно, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, у тому числі особам, які виконують функції державного реєстратора прав, зокрема, Мін'юсту, посадовим особам Мін'юсту чи його територіального органу, його територіальним органам, Департаменту державної реєстрації, нотаріусам та іншим органам, які виконують функції реєстрації, виконувати Наказ у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо спірного майна є обґрунтованою та відповідає приписам ст.ст. 136, 137 ГПК України, оскільки фактичними обставинами підтверджується існування реальної загрози нівелювання мети звернення з даним позовом до суду - визнання протиправним та скасування Наказу, адже можливе задоволення такого позову може нівелювати ефективність судового захисту, оскільки у разі повного виконання спірного Наказу задоволення позову не призведе до фактичного відновлення прав та інтересів Заявника, а після скасування реєстраційних дій Заявнику доведеться знову звертатися до суду з новим позовом.
Стислий виклад вимог касаційної скарги та узагальнення доводів скаржника
18. Міністерство юстиції України (далі - скаржник) звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить cкасувати ухвалу Господарського суду Київської області від 18.03.2025, постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.07.2025 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні Заяви відмовити у повному обсязі.
19. Скаржник вважає, що господарські суди під час ухвалення судових рішень порушили ч. 2 ст. 136, п. 2, п. 4 ч. 1, ч. 4 ст. 137 ГПК України.
20. Також скаржник зазначає у касаційній скарзі обставини, передбачені п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України як підставу касаційного оскарження, оскільки вважає, що суди не врахували висновки Верховного Суду, що викладені у постановах від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц, від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17, від 04.03.2021 у справі №908/1879/17, від 16.11.2021 у справі №910/694/21, від 20.08.2020 у справі №914/1680/18, від 20.03.2023 у справі №640/9782/21 стосовно застосування ст.ст. 73, 74, 76, 77, 78 ГПК України (стандарту доказування).
21. Крім того, на думку скаржника, відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування п. 2, п. 4 ч. 1 ст. 137 ГПК України у сукупності із положеннями ч. 2 ст. 136 ГПК України та ч. 4 ст. 137 ГПК України стосовно недопустимості забезпечення позову у справах про скасування Наказу у сфері державної реєстрації шляхом заборони виконання такого Наказу, зокрема, у випадку вже наявних заборон на вчинення реєстраційних дій щодо спірного Нерухомого майна у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
22. Скаржник зауважує, що суди попередніх інстанцій проігнорували той факт, що на даний час Наказ не може бути виконаний Мін'юстом у зв'язку з тим, що у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо спірного нерухомого майна зареєстровано судове рішення про заборону вчинення реєстраційних дій, а саме ухвалу Господарського суду Київської області від 11.12.2024 у справі №911/22/24(911/3224/24), якою, зокрема, заборонено усім органам державної реєстрації прав на нерухоме майно, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, у тому числі особам, які виконують функції державного реєстратора прав, зокрема, Мін'юсту, посадовим особам Мін'юсту чи його територіального органу, його територіальним органам, Департаменту державної реєстрації, нотаріусам та іншим органам, які виконують функції реєстрації, вчиняти будь-які нотаріальні та реєстраційні дії.
Узагальнений виклад позицій інших учасників справи
23. ТОВ "Регіональні Ресурси" подало відзив на касаційну скаргу, в якому просить ухвалу Господарського суду Київської області від 18.03.2025 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.07.2025 залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.
24. ТОВ "Регіональні ресурси" зауважує, що незважаючи на те, що скарга до Мін'юсту була подана суб'єктом господарювання (ТОВ "Укрбуд Девелопмент"), який немає юридичних прав щодо спірних об'єктів нерухомості, 17.03.2025 Мін'юст прийняло оспорюваний Наказ.
25. У відзиві вказано, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду по справі або ефективний захист та поновлення порушених прав Заявника, оскільки наразі Мін'юстом можуть бути вчинені дії на виконання оскаржуваного Наказу, що призведе до скасування записів про право власності ТОВ "Регіональні Ресурси", яке було зареєстроване на підставі рішення Господарського суду міста Києва у справі №910/5375/21. Виконання Наказу може призвести до наслідків, за яких в межах одного судового провадження відновити порушене право Заявника буде неможливо, а право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно буде зареєстроване за ТОВ "Укрбуд Девелопмент", у якого відсутні будь-які юридичні права щодо вказаних об'єктів нерухомості.
26. ТОВ "Регіональні Ресурси" вважає, що заходи забезпечення позову є співмірними із предметом позовних вимог, адже у випадку можливого вчинення під час розгляду судової справи суб'єктами державної реєстрації реєстраційних дій стосовно зміни власника належного позивачу Нерухомого майна на виконання Наказу, ТОВ "Регіональні Ресурси" втратить можливість ефективно захистити або поновити свої порушені права в межах одного судового провадження за відповідним позовом, що істотно ускладнить чи взагалі унеможливить поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів та можливе виконання судового рішення про задоволення відповідного позову і буде вимушене ініціювати нові додаткові судові спори для відновлення порушених прав.
27. Крім того, Заявник вважає, що застосування заходу забезпечення позову в межах однієї справи жодним чином не впливає на можливість застосовування тотожних за своїм змістом заходів забезпечення позову в інших судових спорах, оскільки такий захід спрямований на охорону матеріально-правових інтересів позивача до завершення розгляду в межах заявлених позовних вимог конкретної судової справи.
Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій
28. Предметом касаційного перегляду у цій справі є питання дотримання господарськими судами попередніх інстанцій норм процесуального права під час розгляду заяви про забезпечення позову.
29. Верховний Суд враховує, що скаржник не погоджується з судовими рішеннями в частині заборони Офісу протидії рейдерству, усім органам державної реєстрації прав на нерухоме майно, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, у тому числі особам, які виконують функції державного реєстратора прав, зокрема, Мін'юсту, посадовим особам Мін'юсту чи його територіального органу, його територіальним органам, Департаменту державної реєстрації, нотаріусам та іншим органам, які виконують функції реєстрації, виконувати Наказ у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо оспорюваного Нерухомого майна.
30. Статтею 136 ГПК України визначено, що господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
31. Відповідно до п. 2, п. 4, п. 10 ч. 1 ст. 137 ГПК позов забезпечується: забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
32. Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів. При цьому сторона, яка звертається з заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою.
33. Метою вжиття заходів забезпечення позову є уникнення можливого порушення у майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову (правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 02.02.2022 у справі №910/16868/19 на яку посилається скаржник).
34. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання (п. 35 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі №753/22860/17).
35. Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову.
36. Заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності прав чи законних інтересів, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він просить накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 16.11.2023 у справі №921/333/23, від 13.07.2022 у справі №904/4710/21.
37. Верховний Суд вважає за необхідне наголосити на тому, що не існує універсального алгоритму застосування заходів забезпечення позову, оскільки їх вжиття (або відмова у такому) знаходиться у прямій залежності від фактичних обставин кожного конкретного господарського спору.
38. Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача (боржника) або пов'язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача або особи, яка звернулася з відповідними вимогами у справі про банкрутство.
39. Зокрема, позов забезпечується, в тому числі, забороною відповідачу вчиняти певні дії, забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або виконувати щодо нього інші зобов'язання.
40. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (ч. 3 ст. 13 ГПК України).
41. Верховний Суд також вважає за необхідне наголосити на тому, що не існує універсального алгоритму застосування заходів забезпечення позову, оскільки їх вжиття (або відмова у такому) знаходиться у прямій залежності від фактичних обставин кожного конкретного господарського спору.
42. Отже, з огляду на те, що у цій справі позивач звернувся до суду з немайновими позовними вимогами, судове рішення у разі задоволення яких не вимагатиме примусового виконання, то в такому разі має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.
43. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 16.08.2018 у справі №910/1040/18, постановах Верховного Суду від 19.11.2020 у справі №910/8225/20, від 13.01.2021 у справі №910/9855/20, від 07.10.2021 у справі №910/2287/21.
44. Усталена практика Верховного Суду щодо застосування інституту забезпечення позову виходить з того, що у разі, коли спір є немайновим, тобто судове рішення у разі задоволення такого позову не вимагатиме його примусового виконання, не повинна досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а досліджується та оцінюється така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких позивач звернувся до суду, та те, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.
45. Відповідно до змісту Заяви, Заявник має намір подати позов з вимогою про скасування Наказу Мін'юсту, оскільки вважає його протиправним та таким, що порушує його право власності на чотири об'єкти Нерухомого майна, які були витребувані на його користь на підставі судового рішення від 14.07.2021.
46. Тобто вимоги заявника зводяться та спрямовані на захист його майнових прав на нерухоме майно, що виникли з реєстраційних дій, на законності яких наполягає заявник та протиправність скасування яких за Наказом Мін'юсту він заперечує.
47. Отже, у разі задоволення цих вимог та скасування Наказу Мін'юсту, судове рішення не вимагатиме примусового виконання.
48. Як убачається з матеріалів справи, досліджуючи обґрунтованість доводів Заявника та подані ним документи, суд апеляційної інстанції погодився з ухвалою господарського суду першої інстанції про існування обставин, наведених Заявником на обґрунтування необхідності забезпечення позову, шляхом встановлення заборони Офісу протидії рейдерству, усім органам державної реєстрації прав на нерухоме майно, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, у тому числі особам, які виконують функції державного реєстратора прав, зокрема, Мін'юсту, посадовим особам Мін'юсту чи його територіального органу, його територіальним органам, Департаменту державної реєстрації, нотаріусам та іншим органам, які виконують функції реєстрації, виконувати Наказ у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо чотирьох об'єктів Нерухомого майна.
49. Верховний Суд вважає, що господарські суди дійшли правильного висновку про те, що наявний зв'язок між заходом забезпечення позову, про який просить Заявник, а саме, заборони виконувати Наказ Мін'юсту у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо чотирьох об'єктів Нерухомого майна до вирішення справи по суті та набранням рішенням законної сили, і предметом позовної вимоги про скасування Наказу Мін'юсту. Зокрема такий захід забезпечить можливість захистити права та інтереси позивача в межах одного цього судового провадження, у разі його задоволення, без нових звернень до суду.
50. При цьому, як правильно встановлено судами попередніх інстанції, у даному випадку наявне достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття такого заходу забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, оскільки застосований господарськими судами захід забезпечення позову має наслідком лише збереження існуючого становища до розгляду справи по суті та безпосередньо пов'язаний з предметом майбутнього позову. А отже, цей захід по забезпеченню позову є адекватним та співмірним.
51. Окремо, Верховний Суд акцентує увагу на тому, що заборона вчинення реєстраційних дій є одним із визначених законом способів забезпечення позову, який передбачений, зокрема, Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
52. Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у постановах від 16.05.2023 у справі №906/151/23 та від 07.02.2022 у справі №916/3594/21.
53. Отже, Верховний Суд вважає, що при винесенні оспорюваної постанови суд апеляційної інстанції надав оцінку доводам Заявника, встановив безпосередній зв'язок між конкретним заходом забезпечення позову та предметом позову і правильно застосував положення ст.ст. 136, 137 ГПК України, обґрунтовано обравши захід забезпечення позову (в оскаржуваній частині), який відповідає вимогам процесуального законодавства.
54. Ураховуючи наведене, Верховний Суд вважає, що вжитий судом апеляційної інстанції захід забезпечення позову відповідає вимогам процесуального законодавства, зокрема, вимогам розумності, обґрунтованості, адекватності, збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу, наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом майбутньої позовної вимоги.
55. Посилання скаржника як на підставу скасування оскаржуваних судових рішень на неврахування висновків Верховного Суду, які викладені у постановах від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц, від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17, від 04.03.2021 у справі №908/1879/17, від 16.11.2021 у справі №910/694/21, від 20.08.2020 у справі №914/1680/18, від 20.03.2023 у справі №640/9782/21 стосовно застосування ст.ст. 73, 74, 76, 77, 78 ГПК України є безпідставними, позаяк надані касаційним судом у згаданих постановах висновки стосуються загальних підходів до оцінки доказів при з'ясуванні обставин будь-якої господарської справи, а тому вони не можуть бути покладені у заперечення висновків судів попередніх інстанцій у даній справі, які ґрунтуються на оцінці судами іншої сукупності доказів та за іншого предмета доказування. Зазначені правові висновки у застосуванні норм процесуального права мають загальний (універсальний) характер незалежно від змісту спірних правовідносин.
56. Щодо тверджень скаржника про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування п. 2, п. 4 ч. 1 ст. 137 ГПК України у сукупності із положеннями ч. 2 ст. 136 ГПК України та ч. 4 ст. 137 ГПК України стосовно недопустимості забезпечення позову у справах про скасування Наказу у сфері державної реєстрації шляхом заборони виконання такого Наказу, зокрема, у випадку вже наявних заборон на вчинення реєстраційних дій щодо спірного Нерухомого майна у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, Верховний Суд зауважує таке.
57. Наявність заборон на вчинення реєстраційних дій щодо спірного Нерухомого майна у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно не може бути підставою для скасування оскаржуваних рішень, оскільки суд при вирішенні заяви про забезпечення позову у кожному конкретному випадку встановлює наявність обставин, які дають підстави для висновку, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову, що і було встановлено судами попередніх інстанцій у справі, що розглядається. При цьому скаржником у встановленому процесуальним законом порядку не було спростовано наведених Заявником аргументів щодо необхідності забезпечення позову у цій справі.
58. Підстави щодо наявності заборон на вчинення реєстраційних дій щодо спірного Нерухомого майна у Державному реєстрі речових прав та підстави щодо кожної заяви про забезпечення позову можуть суттєво відрізнятися, а суд вживає заходи забезпечення позову (або відмовляє в них), виходячи з обґрунтованості доводів Заявника з урахуванням обставин справи.
59. Водночас суд касаційної інстанції вважає за необхідне зауважити, що заходи забезпечення позову є тимчасовими на період вирішення спору по суті з метою зупинення вчинення під час розгляду справи дій, які матимуть відповідні юридичні наслідки та можуть призвести до ускладнення чи унеможливлення виконання судового рішення в разі задоволення позову. При цьому відповідно до ст. 145 ГПК заходи забезпечення позову можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи та з урахуванням результатів розгляду спору.
60. Схожі висновки викладені у постанові Верховного Суду від 10.02.2022 у справі №910/9907/21.
61. Враховуючи, що скаржник, окрім посилання на безпідставність заходів забезпечення позову, не спростував наведені Заявником аргументи щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову та не надав відповідних доказів, що спростовували б такі доводи Заявника, правові підстави для скасування постанови Північного апеляційного господарського суду відсутні.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
62. Звертаючись з касаційною скаргою, скаржник не довів неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права до встановлених під час розгляду справи обставин як необхідної передумови для скасування оскаржуваної постанови в оскаржуваній частині.
63. Зважаючи на викладене, Верховний Суд дійшов висновку про відмову в задоволенні касаційної скарги та залишення без змін постанови суду апеляційної інстанції.
Судові витрати
64. У зв'язку з тим, що Верховний Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов'язані з розглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу Міністерства юстиції України залишити без задоволення.
2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.07.2025 у справі №911/22/24(911/953/25) залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя В. Картере
Судді К. Огороднік
В. Пєсков