23 вересня 2025 року
м. Київ
cправа № 904/5799/23
Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Дроботової Т. Б.,
розглянувши матеріали касаційної скарги ОСОБА_1
на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 22.04.2025
у справі за позовом Дніпровської міської ради
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Грінвей"
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Департамен адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: 1) ОСОБА_2 , 2) ОСОБА_1 ,
про усунення перешкод у користуванні майном,
25.08.2025 (подана 02.05.2025 через кур'єрську службу) до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 (далі - скаржник) на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 22.04.2025 у справі № 904/5799/23.
Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 22.04.2025 у цій справі скасовано рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 21.05.2024 про відмову в задоволенні позову. Прийнято нове рішення. Позов задоволено. Вирішено:
- усунути перешкоди Дніпровській міській раді в користуванні земельною ділянкою, належною до земель комунальної власності територіальної громади м. Дніпро, шляхом знесення самочинно побудованих складських приміщень, нежитлової будівлі, загальною площею: 769,2 кв. м, з наступним описом: нежитлові будівлі, які складаються з: літ. А-1 - будівля складу, загальною площею 150,0 кв. м, літ. а1-ґанок, літ. а2-ганок літ. а3-ганок; літ. Б-1 - будівля складу, загальною площею 600,0 кв. м; літ. В-1 - вбиральня, загальною площею 19,2 кв. м., літ. ві-ганок (РНОНМ 2721135712020), розташовані за адресою: АДРЕСА_1 за рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Грінвей" (код ЄДРПОУ 45373582), про що видати наказ;
- припинити володіння Товариством з обмеженою відповідальністю "Фірма Грінвей" (код ЄДРПОУ 45373582) правом власності на складські приміщення, нежитлову будівлю, загальною площею: 769,2 кв. м. з наступним описом: нежитлові будівлі, які складаються з: літ. А-1 - будівля складу, загальною площею 150,0 кв. м. літ. а1-ганок, літ. а2-ганок, літ. а3-ганок; літ. Б-1 - будівля складу, загальною площею 600,0 кв. м; літ.В-1 - вбиральня, загальною площею 19,2 кв. м., літ. в1-ганок (РНОНМ 2721135712020) , що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .
За наслідками перевірки матеріалів цієї касаційної скарги, суд залишає її без руху з огляду на таке.
Відповідно до пункту 2 частини 4 статті 290 Господарського процесуального кодексу України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Згідно із частиною 2 статті 123 Господарського процесуального кодексу України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Згідно з підпункту 2 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" у редакції, що діяла на час подачі позову, ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру становила 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2023 установлено у розмірі 2 684,00 грн.
За змістом підпункту 5 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду касаційної скарги на рішення суду необхідно сплатити 200 % ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.
У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить суд скасувати постанову Центрального апеляційного господарського суду від 22.04.2025 і залишити в силі рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 21.05.2024.
Тобто, предметом позову у цій справі є 2 вимоги немайнового характеру, які зараз оскаржуються скаржником.
Отже за 2 немайнові вимоги скаржнику необхідно сплатити 10 736,00 грн судового збору (2 684,00 грн х 2) х 200%).
Скаржником не додано до касаційної скарги доказів сплати судового збору у встановленому законом порядку та розмірі - у сумі 10 736,00 грн, що свідчить про не дотримання скаржником вимог пункту 2 частини 4 статті 290 Господарського процесуального кодексу України.
Натомість у касаційній скарзі ОСОБА_1 просить на підставі статті 8 Закону України "Про судовий збір" відстрочити сплату судового збору враховуючи фінансовий стан та те, що розмір судового збору є дуже значним для нього, оскільки майже дорівнює його місячному забезпеченню, а також відсутність постійного доходу у зв'язку з обмеженням професійної діяльності із за військових дій.
Розглянувши заявлене клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 22.04.2025 до ухвалення судового рішення у справі, Суд відмовляє в його задоволенні, зважаючи на таке.
Відповідно до статті 8 Закону України "Про судовий збір" враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:
1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або
2) особами, які подають позовну заяву, іншу заяву, скаргу, апеляційну чи касаційну скаргу, є:
а) військовослужбовці;
б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;
в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю;
г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї;
ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або
3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю; або
4) заявником (позивачем) у межах справи про банкрутство (неплатоспроможність) є юридична або фізична особа, у тому числі фізична особа - підприємець, яка перебуває у судових процедурах розпорядження майном, санації або реструктуризації боргів, за клопотанням арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією) або боржника.
2. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
3. При визначенні майнового стану особи для цілей цієї статті суд може враховувати інформацію про розмір доходів за попередній календарний рік, перебування на утриманні непрацездатних членів сім'ї, наявність у власності нерухомого, рухомого майна та/або іншого цінного майна, а також інші обставини, які мають значення для оцінки майнового стану особи.
З огляду на наведене, звільнення від сплати судового збору, його відстрочення чи розстрочення є дискреційним правом, а не обов'язком суду, можливість реалізації якого пов'язується з майновим станом особи.
Оцінюючи фінансове становище особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового становища (пункт 44 рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.2005 у справі «Княт проти Польщі» («Kniat v. Poland»), заява № 71731/01; пункти 63- 64 рішення Європейського суду з прав людини від 26.07.2005 у справі «Єдамскі та Єдамска проти Польщі» («Jedamski and Jedamska v. Poland»), заява № 73547/01).
Доказами, які містять відомості про доходи, які підтверджують, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік, що передував року подання касаційної скарги, можуть слугувати довідка органу доходів і зборів про відсутність інших доходів за попередній календарний рік, перелік банківських рахунків із зазначенням коштів на них, довідка Пенсійного фонду форми ОК-5 або ОК-7, перебування на утриманні непрацездатних членів сім'ї, наявність у власності нерухомого, рухомого майна та/або іншого цінного майна, а також інші обставини, які мають значення для оцінки майнового стану особи.
На підтвердження зазначеного до клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 22.04.2025 до ухвалення постанови у цій справі, скаржником не надано жодного доказу про його фінансовий стан.
Згідно з сталою та послідовною практикою Верховного Суду (зокрема постановами від 04.07.2018 у справі № 686/114/16-ц, від 30.11.2020 у справі № 160/6933/19) положення Закону України «Про судовий збір» не містять вичерпного й чітко визначеного (чіткого) переліку документів, які можна вважати такими, що підтверджують майновий стан особи; у кожному конкретному випадку суд встановлює можливість особи сплатити судовий збір на підставі поданих нею доказів щодо її майнового стану за своїм внутрішнім переконанням. Оцінюючи фінансове становище особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочення чи розстрочення в його сплаті, суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового становища.
Згідно з позицією, сформованою, зокрема, у постанові Верховного Суду від 23 січня 2019 року № 215/3831/16-а (2-а/215/128/16), звільнення від сплати судового збору (відстрочення, розстрочення його сплати або зменшення його розміру) з підстав, передбачених статтею 8 Закону України «Про судовий збір», є прерогативою суду, який вирішує питання відкриття провадження (прийняття заяви, скарги тощо).
Зазначені норми є диспозитивними і встановлюють не обов'язок, а повноваження суду на власний розсуд звільнити особу від сплати судового збору (відстрочити, розстрочити його сплату або зменшити його розмір).
Водночас заявник достатньо не обґрунтував доводи щодо неспроможності сплати судового збору за подання скарги у цій справі у встановленому законом порядку та розмірі - у сумі 10 736,00 грн.
Необхідність сплати судового збору є певним обмеженням при зверненні до суду, однак таке обмеження є загальним для всіх суб'єктів, узгоджується зі статтею 129 Конституції України, якою як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, в тому числі й органів державної влади, то самі лише обставини, пов'язані з фінансуванням та відсутністю коштів, призначених для сплати судового збору, не можуть вважатися підставою для звільнення від такої сплати.
За таких обставин, у Суду відсутні правові підстави для задоволення клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 22.04.2025 у справі № 904/5799/23.
Як визначено у рішенні Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі «Пелевін проти України» (заява №24402/02), право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг (пункт 27). Такі обмеження дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду «за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання, що може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб і ресурсів суспільства та окремих осіб» (рішення від 28.05.1985 у справі «Ешингдейн проти Сполученого Королівства» (пункт 57).
Європейський суд з прав людини в рішенні «Креуз проти Польщі» у справі № 28249/95 від 19.06.2001 зазначив, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв'язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду, яке є саме по собі таким, що суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
У зв'язку з цим, з метою усунення допущених недоліків оформлення касаційної скарги скаржнику необхідно сплатити судовий збір у сумі 10 736,00 грн і надати суду документи, що підтверджують сплату судового збору, за такими реквізитами, які зазначені на офіційному сайті Верховного Суду в розділі "Судовий збір":
- отримувач коштів: ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102
- код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783
- банк отримувача: Казначейство України (ЕАП)
- код банку отримувача (МФО): 899998
- номер рахунку отримувача (стандарт IBAN):
UA288999980313151207000026007
- код класифікації доходів бюджету: 22030102
- судовий збір (Верховний Суд, 055)
- призначення платежу: *; 101.
Відповідно до частини другої статті 292 Господарського процесуального кодексу України у разі, якщо касаційну скаргу оформлено і подано з порушенням вимог, установлених статтею 290 Господарського процесуального кодексу України, цю скаргу необхідно залишити без руху із наданням скаржникові строку для усунення недоліків.
Відповідно до частини другої статті 174 Господарського процесуального кодексу України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Тому підстав для відкриття касаційного провадження у цій справі немає, з урахуванням наведеного відповідно до частини 2 статті 292 Господарського процесуального кодексу України касаційну скаргу слід залишити без руху.
Суд визначає скаржникові спосіб усунення недоліків касаційної скарги, зазначених в цій ухвалі, шляхом подання до суду заяви про усунення недоліків касаційної скарги та надання документа на підтвердження сплати судового збору у встановленому законом порядку і розмірі (у сумі 10 736,00 грн).
У разі невиконання у встановлений законом строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута скаржникові.
Керуючись статтями 234, 235, 290, 292 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Відмовити у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 22.04.2025 у справі № 904/5799/23.
2. Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 22.04.2025 у справі № 904/5799/23 залишити без руху та надати строк на усунення недоліків протягом десяти днів із дня вручення цієї ухвали.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя Т. Б. Дроботова