02 вересня 2025 року
м. Київ
cправа № 914/2926/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Чумака Ю. Я. - головуючого, Дроботової Т. Б., Багай Н. О.,
секретар судового засідання - Лелюх Є. П.,
за участю представників:
позивача - Пучак І. А. (адвокат),
відповідача - не з'явилися,
розглянув касаційні скарги Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Львівгаз"
на рішення Господарського суду Львівської області від 30.10.2024 (суддя Король М. Р.), додаткове рішення Господарського суду Львівської області від 27.12.2024 (суддя Король М. Р.), постанови Західного апеляційного господарського суду від 16.04.2025 (судді: Скрипчук О. С. - головуючий, Кравчук Н. М., Матущак О. І.) та додаткову постанову Західного апеляційного господарського суду від 04.06.2025 (судді: Скрипчук О. С. - головуючий, Кравчук Н. М., Матущак О. І.) у справі
за позовом Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Львівгаз"
до Дочірнього підприємства з іноземними інвестиціями Державного підприємства "Медісан" Лікувально-санаторної відновлюючої асоціації державної канцелярії Республіки Молдова "Санаторій "Молдова"
про стягнення 4 943 442,57 грн
Короткий зміст і підстави позовних вимог
1. У листопаді 2022 року Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Львівгаз" (далі - Товариство) звернулося до Господарського суду Львівської області з позовною заявою до Дочірнього підприємства з іноземними інвестиціями Державного підприємства "Медісан" Лікувально-санаторної відновлюючої асоціації державної канцелярії Республіки Молдова "Санаторій Молдова" (далі - Підприємство) про стягнення 4 943 442,57 грн.
2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що згідно з актом технічної перевірки комерційного вузла обліку газу (далі - ВОГ) від 09.09.2021 № 6048 на об'єкті відповідача знято лічильник газу АГК G-250 на повірку, за результатами якої встановлено непридатність лічильника, у зв'язку з чим позивач вважає, що відповідач мав би встановити новий прилад обліку у строк до 15.09.2021, як передбачено актом технічної перевірки від 09.09.2021 № 6048, однак такі дії останній не здійснив, а тому позивач на підставі акта-розрахунку від 21.09.2022 у період з 13.09.2021 (дати визнання лічильника непридатним) до 02.11.2021 (встановлення лічильника газу на комерційному ВОГ після проведення ремонту) проведено перерахунок об'єму спожитого газу відповідно до пункту 5.13 Правил обліку природного газу під час його транспортування газорозподільними мережами, постачання та споживання на суму 4 943 442,57 грн.
Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій
3. Рішенням Господарського суду Львівської області від 08.08.2023 у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.
4. Постановою Західного апеляційного господарського суду від 27.11.2023 рішення Господарського суду Львівської області від 08.08.2023 та додаткове рішення Господарського суду Львівської області від 28.08.2023 скасовано та ухвалено нове рішення, яким позовні вимоги задоволено: стягнуто з Підприємства на користь Товариства 4 943 442,57 грн вартості необлікованого (донарахованого) обсягу природного газу.
5. 19.03.2024 Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду ухвалено постанову, якою постанову Західного апеляційного господарського суду від 27.11.2023, рішення Господарського суду Львівської області від 08.08.2023 та додаткове рішення Господарського суду Львівської області від 28.08.2023 скасовано, справу направлено на новий розгляд до Господарського суду Львівської області.
6. Рішенням Господарського суду Львівської області від 30.10.2024, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 16.04.2025, відмовлено в задоволені позову повністю.
7. Судові рішення мотивовано тим, що позивач повинен був здійснювати нарахування об'ємів природного газу у точці комерційного обліку відповідно до глави 7 розділу X Кодексу газорозподільних систем, якою передбачено, що за відсутності дублюючого ЗВТ та не встановлення споживачем на місце демонтованого ЗВТ аналогічного ЗВТ (погодженого з Оператором ГРМ для комерційних розрахунків) або якщо одразу після знятого на повірку ЗВТ сторонами не здійснені заходи з припинення газопостачання, яке обліковувалося через демонтований ЗВТ (що має підтверджуватися відповідним актом між Оператором ГРМ і споживачем), обсяг спожитого природного газу через комерційний ВОГ, елементом якого є демонтований ЗВТ, розраховується за середньодобовими (для неповної доби за середньогодинними) значеннями за попередні три аналогічних періоди споживання природного газу з урахуванням періоду відсутності ЗВТ.
8. Додатковим рішенням Господарського суду Львівської області від 27.11.2024, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 16.04.2025 (з урахуванням ухвали про виправлення описки щодо дати ухвалення постанови), заяву відповідача задоволено частково: стягнуто з позивача на користь відповідача 15 000,00 грн витрат на надання професійної правничої допомоги; в іншій частині заяви відмовлено.
9. Додатковою постановою Західного апеляційного господарського суду від 04.06.2025 заяву Підприємства про ухвалення додаткового рішення задоволено частково; стягнуто з Товариства на користь Підприємства 10 000, 00 грн витрат на надання професійної правничої допомоги.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
10. У касаційних скаргах Товариство просить скасувати:
1) рішення Господарського суду Львівської області від 30.10.2024, додаткове рішення Господарського суду Львівської області від 27.11.2024, постанову Західного апеляційного господарського суду від 16.04.2025 (якою у задоволенні апеляційної скарги Товариства на рішення Господарського суду Львівської області від 30.10.2024 відмовлено), постанову Західного апеляційного господарського суду від 16.04.2025 (якою у задоволенні апеляційної скарги Товариства на додаткове рішення Господарського суду Львівської області від 27.11.2024 відмовлено), та ухвалити нове рішення, яким позов Товариства задовольнити повністю;
2) скасувати додаткову постанову Західного апеляційного господарського суду від 04.06.2025 та ухвалити нове рішення, яким у стягненні витрат на професійну правничу допомогу з Товариства відмовити повністю.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
11. На обґрунтовування наявності підстави для касаційного оскарження згідно з положеннями пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) скаржник посилається на те, що Верховний Суд неодноразово застосовував у своїх рішеннях норми Правил обліку природного газу під час його транспортування газорозподільними мережами, постачання та споживання, які затверджені наказом Міністерства палива та енергетики України від 27.12.2005 № 618, про що свідчить усталена судова практика Верховного Суду, зокрема Верховним Судом було застосовано Правила у таких постановах: від 20.06.2024 у справі № 927/1369/23, від 07.05.2024 у справі № 905/796/23, від 19.05.2021 у справі № 630/434/18, від 06.08.2020 у справі № 922/3905/19, від 03.06. 2020 у справі № 303/5186/15-ц, від 24.12.2019 у справі № 906/102/18, від 24.09.2019 у справі № 910/5320/17.
Крім того скаржник наголошує на тому, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував до спірних правовідносин висновок Верховного Суду від 05.08.2020 у справі № 910/10225/18, який не підлягав до застосування та неправильно застосував положення частини 4 статті 236 ГПК України, що призвело до ухвалення незаконних рішень.
Скаржник також зазначив, що в цій справі суди попередніх інстанції помилково кваліфікували правову оцінку, яку було надано судами обставинам у справі № 914/1755/22 як преюдиційні обставини, внаслідок чого суди неправильно застосували частину 4 статті 75 та не застосовали частину 7 статті 75 ГПК України, що призвело до ухвалення незаконних рішень.
На обґрунтовування наявності підстави для касаційного оскарження згідно з положеннями пункту 3 частини 2 статті 287 ГПК України скаржник зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме пункту 1.1 розділу 1, підпунктів 5.13.1, 5.13.2 пункту 5.13 Правил обліку природного газу під час його транспортування газорозподільними мережами, постачання та споживання, що затверджені наказом Міністерства палива та енергетики України від 27.12.2005 № 618, абзацу 6 пункту 2 глави 7 розділу X Кодексу газорозподільних систем та абзацу 2 частини 3 статті 18 Закону України "Про ринок природного газу" такого змісту:
"У разі коли лічильник газу споживача за результатами чергової повірки визнано непридатним, через те що похибка перевищує допустиме значення (лічильник газу веде викривлений облік), а у споживача не було встановлено підмінного лічильника на час відсутності ЗВТ, і при цьому споживач споживав газ через технологічну перемичку, у зв'язку із тим, що Кодекс газорозподільних систем не регулює порядку розрахунку обсягу спожитого природного газу в період проведення ремонту ЗВТ, обсяги спожитого природного газу пораховані лічильником газу споживача (який визнано непридатним) за три аналогічних періоди споживання природного газу не можуть бути взяті до уваги, адже ЗВТ не відповідає вимогам щодо правильності ведення обліку, отже вузлом обліку не забезпечена єдність вимірювань, тому на підставі абзацу 2 частини 3 статті 18 Закону України "Про ринок природного газу" його показники не можуть братися до уваги, натомість в цій ситуації перерахунки об'єму газу проводяться споживачу на підставі підпунктів 5.13.1, 5.13.2 пункту 5.13 Правил обліку природного газу під час його транспортування газорозподільними мережами, постачання та споживання, що затверджені наказом Міністерства палива та енергетики України від 27.12.2005 № 618".
12. У касаційній скарзі на додаткову постанову Західного апеляційного господарського суду від 04.06.2025 скаржник зазначає про порушення судом апеляційної інстанції норми процесуального права та неврахування висновків Верховного Суду:
- викладених у постанові від 15.04.2025 у справі № 907/182/23 (суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу);
- викладених у постанові від 29.04.2025 у справі № 910/7827/24 (вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги).
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
13. Підприємство не скористалося правом на подання відзиву.
Розгляд справи Верховним Судом
14. Ухвалами Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.07.2025 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства на рішення Господарського суду Львівської області від 30.10.2024, додаткове рішення Господарського суду Львівської області від 27.12.2024, постанови Західного апеляційного господарського суду від 16.04.2025 та на додаткову постанову Західного апеляційного господарського суду від 04.06.2025 у справі № 914/2926/22, призначено розгляд справи у судовому засіданні на 29.07.2025.
Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду задовольнив клопотання Товариства про відкладення розгляду справи, ухвалою від 29.07.2025 відклав розгляд касаційних скарг Товариства на рішення Господарського суду Львівської області від 30.10.2024, додаткове рішення Господарського суду Львівської області від 27.12.2024, постанови Західного апеляційного господарського суду від 16.04.2025 та додаткову постанову Західного апеляційного господарського суду від 04.06.2025 у справі № 914/2926/22 на 02.09.2025.
Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
15. Між сторонами виникли взаємні права та обов'язки на підставі укладеного договору розподілу природного газу від 01.01.2016 № 09420WGT9MAP016 шляхом підписання заяви-приєднання до умов договору розподілу природного газу (для споживача, що не є побутовим). Отже, відповідач приєднався до типового публічного договору розподілу природного газу, текст якого затверджений постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2498 (із відповідними змінами та доповненнями), за умовами якого:
- оператор газорозподільних систем (ГРМ) (Товариство/Позивач) зобов'язується надати споживачу (Підприємству/Відповідачу) послугу з розподілу природного газу, а споживач зобов'язується прийняти зазначену послугу та сплатити її вартість у розмірі, строки та порядку, визначені цим договором (пункт 2.1);
- при вирішенні всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов'язуються керуватися Законом України "Про ринок природного газу" та Кодексом газорозподільних систем. Оператор ГРМ зобов'язується вносити зміни та оновлювати інформацію, що розміщена на його сайті, зокрема, чинну редакцію тексту цього договору та Кодексу газорозподільних систем (пункт 2.3);
- визначення об'єму розподілу та споживання природного газу по споживачу здійснюється на межі балансової належності між оператором ГРМ та споживачем на підставі даних комерційного вузла обліку (лічильника газу), визначеного в заяві-приєднанні, та з урахуванням регламентних процедур, передбачених Кодексом газорозподільних систем та цим договором. Якщо комерційний вузол обліку встановлений не на межі балансової належності сторін (точка вимірювання не збігається з точкою комерційного обліку), фактичний об'єм природного газу визначається з урахуванням втрат та витрат природного газу між точкою вимірювання і межею балансової належності сторін шляхом їх додавання/віднімання до/від об'єму природного газу, визначеного комерційним вузлом обліку в точці вимірювання, відповідно до вимог Кодексу газорозподільних систем. Для визначення об'єму розподілу та споживання природного газу беруться дані комерційного вузла обліку оператора ГРМ. У разі відсутності комерційного вузла обліку в оператора ГРМ беруться дані комерційного вузла обліку споживача (пункт 5.2);
- оператор ГРМ має право перевіряти роботу комерційного вузла обліку (лічильника газу), у тому числі встановленого на об'єкті споживача, у порядку, визначеному Кодексом газорозподільних систем (пункт 7.2).
16. У додатку № 4 "Розрахунок втрат і витрат природного газу. Перелік точок комерційного обліку споживача", який був доданий Товариством до заяви-приєднання, зазначено про встановлення у точці обліку за адресою: м. Трускавець, вул. Городище, 12 лічильника марки ЛГК № 8250 типорозміру G250, рік випуску 2003.
17. 09.09.2021 працівниками Товариства складено акт № 6048 технічної перевірки комерційного ВОГ (вид акта зняття ЗВТ), згідно з яким у точці обліку Підприємства за адресою: м. Трускавець, вул. Городище, 12, знято лічильник газу АГК 0-250 на повірку. Лічильник поміщено в транспортувальний пакет, опломбовано та скеровано в лабораторію Товариства.
18. З акта слідує, що після зняття лічильника газу представниками позивача було встановлено технологічну перемичку, а також зазначено про необхідність встановлення ЗВТ не пізніше, як до 15.09.2021р. Акт підписаний споживачем без зауважень.
19. За результатами повірки лічильника газу ДП "Львівстандартметрологія" складено довідку про непридатність законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки від 13.09.2021 № 35/09599, у якій зазначено, що лічильник заводський номер 8250, 2003 року випуску не відповідає вимогам Р50-071-98, Ф02.784.008Д2, похибка перевищує допустимі значення.
20. 20.10.2021 лабораторією з повірки лічильників, обчислювачів, коректорів та перетворювачів відділу лабораторних вимірів управління метрології Товариства за участю представника Підприємства було складено акт № 189 про непридатність лічильника до експлуатації, відповідно до якого споживачу рекомендовано провести ремонт лічильника газу заводський № 8250, 2003 року випуску.
21. Товариством 02.11.2021 складено акт № 6819 введення в експлуатацію комерційного вузла обліку газу (вид акта встановлення ЗВТ з повірки), згідно з яким знято технологічну перемичку та встановлено у вузлі обліку газу (ВОГ) лічильник АГК 0-250 заводський номер 8250, 2003 року випуску з повірки.
22. Представниками Товариства 18.11.2021 у присутності представника споживача складено акт про порушення № 000541, у якому зазначено про порушення Кодексу газорозподільних систем, а саме: "п. 5.13 "Правил обліку природного газу під час його транспортування газорозподільними мережами, постачання та споживання", затверджених наказом Мінпаливенерго України від 27.12.2005 № 618 та зареєстрованих Мінюстом України 26.01.2006 за № 67/11941, тимчасово відсутні ЗВТ (знято ЗВТ на періодичну повірку до 15.09.2021 згідно з актом від 09.09.2021 № 6048, встановлена технічна перемичка). 13.09.2021 лічильник не пройшов повірку, довідка про непридатність від 13.09.2021 № 35/09599. Тобто з 15.09.2021 облік газу здійснювався за середнім споживанням, що суперечить Кодексу газорозподільних систем, таким методом облік проводиться тільки на час повірки ЗВТ, а не на час ремонту ЗВТ (підпункти 3 пункту 3 Глави 7 Розділу X)".
23. Товариство 21.09.2022 скасувало акт про порушення від 18.11.2021 № 000541 (протокол від 21.09.2022 № 292/09) та 21.09.2022 склало акт-розрахунок необлікованого об'єму природного газу відповідно до пункту 5.13 Правил за проектною номінальною потужністю неопломбованого газового обладнання за період 13.09.2021 - 02.11.2021 на суму 4 943 442,57 грн.
24. Товариством 23.09.2022 надіслано акт-розрахунок від 21.09.2022 Підприємству.
25. Судом також встановлено, що не погоджуючись із здійсненим щодо Підприємства донарахуванням об'єму розподіленого (спожитого) природного газу на підставі акта про порушення від 18.11.2021 № 000541, який скасований самим позивачем 21.09.2022, Підприємство 16.11.2022 звернулося до суду з позовом про визнання недійсним рішення комісії Товариства, оформленого протоколом від 17.01.2022 № 07/01 засідання комісії з розгляду акта про порушення від 18.11.2021 № 000541.
26. Рішенням суду від 16.03.2023 у справі № 914/1755/22, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 30.05.2023, позовні вимоги задоволено. Визнано недійсним рішення комісії з розгляду актів про порушення споживачами природного газу вимог Кодексу газорозподільних систем, оформлене протоколом від 17.01.2022 № 07/01, щодо задоволення акта про порушення від 18.11.2022 № 000541, яким Підприємству, згідно з актом-розрахунком Товариства донараховано необлікований об'єм природного газу в сумі 4 943 442,57 грн.
Позиція Верховного Суду
27. Згідно з положеннями частини 1 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
28. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає, що підстав для задоволення касаційної скарги не вбачається, з огляду на таке.
29. Направляючи цю справу (№ 914/2926/22) на новий розгляд, Верховний Суд звернув увагу на те, що суди першої та апеляційної інстанцій застосували до спірних правовідносин вимоги Правил обліку природного газу під час його транспортування газорозподільними мережами, постачання та споживання, згідно з розділом 2 яких вони поширюються на суб'єктів господарювання, які здійснюють господарську діяльність з постачання та транспортування природного газу розподільними мережами, залишили поза увагою, що спірні правовідносини виникли з виконання сторонами типового договору, за умовами якого оператор (ГРМ; Товариство) зобов'язується надати споживачу (Підприємству) послугу з розподілу природного газу, а споживач зобов'язується прийняти зазначену послугу та сплатити її вартість у розмірі, строки та порядку, визначені цим договором. Таким чином, Верховний Суд зобов'язав суди попередніх інстанцій надати правову оцінку тому, чи підлягають застосуванню Правила обліку природного газу під час його транспортування газорозподільними мережами до спірних правовідносин виходячи з їх правової природи.
Крім того Верховний Суд наголосив на тому, що Кодексом газорозподільних систем передбачені різні методи розрахунків обсяг спожитого природного газу, які залежать від виду повірки (періодична, позачергова, експертна), та зобов'язав суди встановити вид повірки та в залежності від встановленого застосувати відповідну методику розрахунків обсяг спожитого природного газу, яка підлягає застосуванню до спірних правовідносин.
30. Під час нового розгляду справи суди попередніх інстанцій визнали помилковими доводи позивача про те, що в разі визнання ЗВТ непридатним до використання та відправлення його у ремонт, змінюється порядок розрахунку обсягу спожитого газу, передбачений абзацом 6 пункту 2 глави 7 розділу X Кодексу газорозподільних систем (за середньодобовими значеннями за попередні три аналогічних періоди споживання) та застосовується порядок, передбачений пунктом 5.13 Правил обліку природного газу під час його транспортування газорозподільними мережами, постачання та споживання, затверджених наказом Міністерства палива та енергетики України від 27.12.2005, оскільки це не передбачено нормами Кодексу газорозподільних систем.
31. Суди попередніх інстанцій додатково зазначили, що постановою Західного апеляційного господарського суду від 30.05.2023 у справі № 914/1755/22, яка набрала законної сили 30.05.2023, встановлені такі преюдиційні обставини.
Взаємовідносини операторів газорозподільних систем, замовників доступу та приєднання до газорозподільної системи, споживачів (у тому числі побутових споживачів), об'єкти яких підключені до газорозподільних систем, регулюються Кодексом газорозподільних систем (Кодекс ГРМ), затвердженим постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 № 2494.
Абзацом 6 пункту 2 глави 7 розділу X Кодексу газорозподільних систем передбачено, що за відсутності дублюючого ЗВТ та не встановлення споживачем на місце демонтованого ЗВТ аналогічного ЗВТ (погодженого з Оператором ГРМ для комерційних розрахунків) або якщо одразу після знятого на повірку ЗВТ сторонами не здійснені заходи з припинення газопостачання, яке обліковувалося через демонтований ЗВТ (що має підтверджуватися відповідним актом між Оператором ГРМ і споживачем), обсяг спожитого природного газу через комерційний ВОГ, елементом якого є демонтований ЗВТ, розраховується за середньодобовими (для неповної доби за середньогодинними) значеннями за попередні три аналогічних періоди споживання природного газу з урахуванням періоду відсутності ЗВТ.
Нормами Кодексу газорозподільних систем не передбачено, що в разі визнання ЗВТ непридатним до використання та відправлення його у ремонт, змінюється порядок розрахунку обсягу спожитого газу, передбачений абзацом 6 пункту 2 глави 7 розділу X Кодексу газорозподільних систем (за середньодобовими значеннями за попередні три аналогічних періоди споживання) та застосовується порядок, передбачений пунктом 5.13 Правил обліку природного газу під час його транспортування газорозподільними мережами, постачання та споживання, затверджених наказом Міністерства палива та енергетики України від 27.12.2005.
Отже, на думку судів попередніх інстанцій, в силу частини 4 статті 75 ГПК України, наведені обставини, які встановлені у справі № 914/1755/22, в якій беруть участь ті самі особи, стосовно яких ці факти були встановлені, не підлягають доказуванню в межах справи № 914/2926/22.
32. Таким чином, за висновками судів попередніх інстанцій, позивач повинен був здійснювати нарахування об'ємів природного газу у точці комерційного обліку відповідно до глави 7 розділу X Кодексу газорозподільних систем, якою передбачено, що за відсутності дублюючого ЗВТ та не встановлення споживачем на місце демонтованого ЗВТ аналогічного ЗВТ (погодженого з Оператором ГРМ для комерційних розрахунків) або якщо одразу після знятого на повірку ЗВТ сторонами не здійснені заходи з припинення газопостачання, яке обліковувалося через демонтований ЗВТ (що має підтверджуватися відповідним актом між Оператором ГРМ і споживачем), обсяг спожитого природного газу через комерційний ВОГ, елементом якого є демонтований ЗВТ, розраховується за середньодобовими (для неповної доби за середньогодинними) значеннями за попередні три аналогічних періоди споживання природного газу з урахуванням періоду відсутності ЗВТ.
Щодо підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України
33. Скаржник наголошує на тому, що Верховний Суд неодноразово застосовував у своїх рішеннях норми Правил обліку природного газу під час його транспортування газорозподільними мережами, постачання та споживання, які затверджені наказом Міністерства палива та енергетики України від 27.12.2005 № 618, про що свідчить усталена судова практика Верховного Суду, зокрема Верховним Судом було застосовано Правила у таких постановах: від 20.06.2024 у справі № 927/1369/23, від 07.05.2024 у справі № 905/796/23, від 19.05.2021 у справі № 630/434/18, від 06.08.2020 у справі № 922/3905/19, від 03.06. 2020 у справі № 303/5186/15-ц, від 24.12.2019 у справі № 906/102/18, від 24.09.2019 у справі № 910/5320/17.
34. Надаючи оцінку доводам касаційної скарги щодо наявності випадку, передбаченого пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, для касаційного оскарження судових рішень, необхідно зазначити, що обов'язковою умовою у цьому разі є неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.
Отже, відповідно до положень цих норм касаційний перегляд з наведених мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) спірні питання виникли у подібних правовідносинах.
35. Колегія суддів враховує позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 (провадження №14-16цс20), відповідно до якої у кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов'язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб'єктний склад спірних правовідносин (види суб'єктів, які є сторонами спору) й об'єкти спорів. Тому з метою застосування відповідних приписів процесуального закону не будь-які обставини справ є важливими для визначення подібності правовідносин.
На предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об'єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов'язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об'єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб'єктним і об'єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб'єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов'язково мають бути тотожними, тобто однаковими.
З огляду на різноманітність суспільних правовідносин та обставин, які стають підставою для виникнення спорів у судах, з урахуванням фактичних обставин, які встановлюються судами на підставі наданих сторонами доказів у кожній конкретній справі, суди повинні самостійно здійснювати аналіз правовідносин та оцінку релевантності та необхідності застосування правових висновків суду касаційної інстанції в кожній конкретній справі.
36. Водночас посилання Товариства на правові висновки, викладені в постановах Верховного Суду від 20.06.2024 у справі № 927/1369/23, від 07.05.2024 у справі № 905/796/23, від 19.05.2021 у справі № 630/434/18, від 06.08.2020 у справі № 922/3905/19, від 03.06. 2020 у справі № 303/5186/15-ц, від 24.12.2019 у справі № 906/102/18, від 24.09.2019 у справі № 910/5320/17 не приймаються Судом, оскільки суди попередніх інстанцій ухвалили оскаржувані судові рішення, враховуючи встановлені судами фактичні обставини справи, які є відмінними від цієї справи.
37. Так, у постанові від 20.06.2024 у справі № 927/1369/23 (предмет спору - скасування рішення комісії з розгляду актів про порушення), на яку посилається скаржник у касаційній скарзі, Верховний Суд лише зазначив, що "Пунктом 5.9 Правил обліку природного газу під час його транспортування газорозподільними мережами, постачання та споживання, затверджених наказом Міністерства палива та енергетики України від 27.12.2005 № 618 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 26.01.2006 за № 67/11941) (надалі - Правила) передбачено, що власник комерційного вузла обліку газу відповідає за технічний стан комерційного вузла обліку газу та порушення правил його експлуатації, а також за використання ЗВТ з вичерпаним терміном повірки". Разом з тим, направляючи справу на новий розгляд, Верховний Суд дійшов висновку, що суди належним чином не з'ясували законності/незаконності підстав для здійснення позивачу спірного перерахунку об'єму розподіленого (спожитого) природного газу відповідно до пункту 4 глави 4 розділу ХІ Кодексу ГРС в контексті положень абзацу 2 пункту 8 глави 4 розділу ХІ Кодексу ГРС.
38. У постанові від 07.05.2024 у справі № 905/796/23 (предмет спору - визнання протиправним та скасування рішення комісії з розгляду актів про порушення, зобов'язання провести перерахунок вартості природного газу та скасувати донарахований обсяг природного газу), на яку посилається скаржник у касаційній скарзі, Верховний Суд так само лише послався на пункт 5.9 Правил. Верховний Суд підтримав висновки судів попередніх інстанцій щодо відсутності підстав для задоволення позову через доведеність матеріалами справи факту наявності обставин виявлення конструктивно не передбаченого об'єкта всередині корпусу лічильника газу, який володіє магнітними властивостями, що має своїм наслідком викривлення даних обліку природного газу, що свідчить про правомірність рішення комісії відповідача про задоволення акта про порушення та донарахування необлікованих обсягів природного газу за номінальною потужністю газового обладнання споживача.
39. У постанові від 19.05.2021 у справі № 630/434/18 (предмет спору -стягнення вартості необлікованого (донарахованого) об'єму природного газу), на яку посилається скаржник у касаційній скарзі, Верховний Суд виходив з того, що матеріали справи не містять доказів щодо укладання договору на приєднання до ГРМ між позивачем і відповідачем та доказів укладання договору розподілу природнього газу з оператором газорозподільної системи. Верховний Суд звернув увагу на необхідність застосування положень пункту 1 глави 2 розділу ХІ Кодексу газорозподільних систем до порушень споживача та несанкціонованого споживача для здійснення нарахування необлікованих об'ємів (обсягів) природного газу.
40. У постанові від 06.08.2020 у справі № 922/3905/19 (предмет спору - визнання протиправним та скасування рішення постійно діючої комісії), на яку посилається скаржник у касаційній скарзі, на вирішення суду касаційної інстанції поставлено питання щодо наявності правових підстав для застосування до спірних правовідносин підпункту 1 пункту 4 глави 4 розділу XI Кодексу газорозподільних систем. Так, Верховний Суд виснував, що правовою підставою для здійснення нарахувань Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Харківміськгаз" вказало підпункт 4.1 глави 4 розділу ХІ Кодексу газорозподільних систем, тобто порушення, яким врегульовано перерахунок об'єму розподіленого (спожитого) природного газу, зокрема у разі виявлення Оператором ГРМ несправності лічильника газу або звужуючого пристрою (перетворювача різниці тиску), що сталася внаслідок його пошкодження або позаштатного режиму роботи, за умови відсутності несанкціонованого втручання в роботу ЗВТ при визначенні лічильника газу або звужуючого пристрою (перетворювача різниці тиску) непридатними до застосування за результатами позачергової або експертної повірки, що мало місце в даному випадку, як встановили господарські суди.
41. У справі № 303/5186/15-ц (предмет спору - відшкодування збитків, заподіяних несанкціонованим відбором природного газу), на яку посилається скаржник у касаційній скарзі, суди встановили, що між сторонами у справі укладено договір про надання населенню послуг з газопостачання, яким передбачено споживання природного газу для комунально-побутових потреб за ціною як для населення.
42. Колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги з посиланням на постанову Верховного Суду від 24.12.2019 у справі № 906/102/18, оскільки правова позиція, викладена в зазначеній постанові, є неактуальною, внаслідок відступлення, відповідно до мотивувальної частини постанови Верховного Суду у складі суддів Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 02.12.2020 у справі № 906/962/18, у якій сформульовано висновок щодо застосування абзацу 6 пункту 6 глави 9 розділу Х, пункту 3 глави 2 та пункту 4 глави 4 розділу ХІ Кодексу ГРС: "за умови відсутності пошкодження лічильника, пропущення строку періодичної повірки лічильника газу з вини споживача або несанкціонованого втручання в роботу ЗВТ та за наявності справного обчислювача (коректора) об'єму газу, який не містить зареєстрованих та зафіксованих у звітах повідомлень про роботу лічильника газу в позаштатному режимі, несправність лічильника внаслідок його невідповідності нормативним документам у сфері метрології, встановлена за результатами позачергової або експертної повірки, не є підставою для здійснення перерахунку споживачу об'єму розподіленого (спожитого) природного газу відповідно до пункту 4 глави 4 розділу ХІ Кодексу ГРС".
43. У постанові від 24.09.2019 у справі № 910/5320/17 (предмет спору - зобов'язання вчинити дії, а саме скасувати нараховані обсяги природного газу), на яку посилається скаржник у касаційній скарзі, Верховний Суд зазначив:
"розрахунок необлікованого об'єму природного газу внаслідок порушення, передбаченого пунктом 4 абзацу 1 пункту 7 глави 9 розділу Х Кодексу ГРС ("непрацездатність комерційного ВОГ чи його складових та/або його (їх) невідповідність умовам експлуатації чи узгодженій проектній документації або умовам договору") здійснюється за наявності акта про порушення та у порядку, визначеному в розділі XI цього Кодексу (абзац 2 пункту 7 глави 9 розділу Х Кодексу ГРС). При цьому невідповідність ВОГ чи його складових (зокрема ЗВТ) умовам експлуатації як ознака позаштатного режиму роботи ВОГ є підставою для застосування наведеного вище способу розрахунку необлікованого об'єму природного газу, якщо факт необлікованого об'єму розподіленого (спожитого, переданого) природного газу буде підтверджено (абзац 3 пункту 6 глави 6 розділу Х Кодексу ГРМ) внаслідок перевірки комерційного ВОГ, під час якої сторона, може ініціювати позачергову або експертну повірку ВОГ чи його складових, якщо у неї виникає сумнів щодо результатів вимірювання об'єму природного газу та / або метрологічних характеристик комерційного ВОГ чи його складових (пункт 6 глави 9 розділу Х Кодексу ГРМ).
Це також узгоджується з нормою пункту 5.13 Правил, відповідно до якого проведення перерахунку об'єму протранспортованого газу здійснюється, зокрема, у разі непридатності до застосування (несправності) ЗВТ за результатами перевірки технічного стану комерційного ВОГ.
Сама лише відсутність під час проведення перевірки прийнятого в експлуатацію комерційного ВОГ оригіналів документів, які повинні були пред'являтися при його введенні в експлуатацію та передбачені главою 4 розділу Х Кодексу ГРМ, створює інші правові наслідки, зокрема передбачені пунктом 3 глави 6 розділу Х Кодексу ГРМ, однак не підтверджує, що порушення вимог щодо експлуатації ЗВТ як складової комерційного ВОГ вплинули на результати вимірювання об'єму природного газу, що натомість може бути встановлено за допомогою позачергової або експертної повірки".
44. Водночас у справі, яка розглядається (№ 914/2926/22), дослідивши усі обставини справи та надавши оцінку зібраним у справі доказам, суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивач повинен був здійснювати нарахування об'ємів природного газу у точці комерційного обліку відповідно до глави 7 розділу X Кодексу газорозподільних систем, якою передбачено, що за відсутності дублюючого ЗВТ та не встановлення споживачем на місце демонтованого ЗВТ аналогічного ЗВТ (погодженого з Оператором ГРМ для комерційних розрахунків) або якщо одразу після знятого на повірку ЗВТ сторонами не здійснені заходи з припинення газопостачання, яке обліковувалося через демонтований ЗВТ (що має підтверджуватися відповідним актом між Оператором ГРМ і споживачем), обсяг спожитого природного газу через комерційний ВОГ, елементом якого є демонтований ЗВТ, розраховується за середньодобовими (для неповної доби за середньогодинними) значеннями за попередні три аналогічних періоди споживання природного газу з урахуванням періоду відсутності ЗВТ.
45. Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала, що подібність правовідносин необхідно визначати відповідно до їх елементів. Із загальної теорії права відомо, що цими елементами є суб'єкти, об'єкти та юридичний зміст (взаємні права й обов'язки суб'єктів). Отже, для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін "подібні правовідносини", таку подібність необхідно оцінювати за змістовим, суб'єктним та об'єктним критеріями. З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов'язків учасників) є основним, а два інші - додатковими.
46. З огляду на характер спірних правовідносин та встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що нормами Кодексу газорозподільних систем не передбачено, що в разі визнання ЗВТ непридатним до використання та відправлення його у ремонт, змінюється порядок розрахунку обсягу спожитого газу, який передбачений абзацом 6 пункту 2 глави 7 розділу X Кодексу газорозподільних систем (за середньодобовими значеннями за попередні три аналогічних періоди споживання) та застосовується порядок, передбачений пунктом 5.13 Правил обліку природного газу під час його транспортування газорозподільними мережами, постачання та споживання, затверджених наказом Міністерства палива та енергетики України від 27.12.2005.
47. Тому посилання скаржника в касаційній скарзі на правові висновки, викладені в постановах Верховного Суду від 20.06.2024 у справі № 927/1369/23, від 07.05.2024 у справі № 905/796/23, від 19.05.2021 у справі № 630/434/18, від 06.08.2020 у справі № 922/3905/19, від 03.06. 2020 у справі № 303/5186/15-ц, від 24.12.2019 у справі № 906/102/18, від 24.09.2019 у справі № 910/5320/17, є безпідставними, оскільки висновки судів попередніх інстанцій у цій справі не суперечать висновкам, викладеним у оскаржуваних судових рішеннях, оскільки у жодній з цих постанов не має висновку Верховного Суду щодо зміни порядку розрахунку обсягу спожитого газу, який передбачений абзацом 6 пункту 2 глави 7 розділу X Кодексу газорозподільних систем (за середньодобовими значеннями за попередні три аналогічних періоди споживання) та застосування порядку, передбаченого пунктом 5.13 Правил обліку природного газу під час його транспортування газорозподільними мережами, постачання та споживання, затверджених наказом Міністерства палива та енергетики України від 27.12.2005. У всіх зазначених постановах розрахунок обсягу спожитого газу здійснюється відповідно до положень Кодексу газорозподільних систем.
48. З цих же підстав колегія суддів відхиляє посилання скаржника на неправильне застосування до спірних правовідносин судом апеляційної інстанції висновку Верховного Суду від 05.08.2020 у справі № 910/10225/18 щодо подібності правовідносин та погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що постанови Верховного Суду, які наведені позивачем в апеляційній скарзі, в яких, начебто, застосовано Правила обліку природного газу під час його транспортування газорозподільними мережами, постачання та споживання, що затверджені наказом Міністерства палива та енергетики України від 27.12.2005 № 618 не є релевантними до спірних правовідносин у цій справі.
49. Верховний Суд зазначає, що неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права, зокрема, має місце тоді, коли суд апеляційної інстанції, посилаючись на норму права, застосував її інакше (не так, в іншій спосіб витлумачив тощо), ніж це зробив Верховний Суд в іншій справі.
50. Отже, Верховний Суд констатує, що наведена Товариством підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, не підтвердилася під час касаційного провадження, що виключає скасування оскаржуваних судових рішень з цієї підстави.
Щодо підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України
51. Відповідно до приписів пункту 3 частини 2 статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
52. Скаржник зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме пункту 1.1 розділу 1, підпунктів 5.13.1, 5.13.2 пункту 5.13 Правил обліку природного газу під час його транспортування газорозподільними мережами, постачання та споживання, що затверджені наказом Міністерства палива та енергетики України від 27.12.2005 № 618, абзацу 6 пункту 2 глави 7 розділу X Кодексу газорозподільних систем та абзацу 2 частини 3 статті 18 Закону України "Про ринок природного газу".
53. Як вже зазначалося, Верховний Суд у постанові від 19.03.2024 у цій справі (№ 914/2926/22) звернув увагу на те, що положення Правил обліку природного газу під час його транспортування газорозподільними мережами, постачання та споживання, згідно з розділом 2 поширюються на суб'єктів господарювання, які здійснюють господарську діяльність з постачання та транспортування природного газу розподільними мережами, а спірні правовідносини виникли з виконання сторонами типового договору, за умовами якого оператор (ГРМ; Товариство) зобов'язується надати споживачу (Підприємству) послугу з розподілу природного газу.
54. Таким чином, Правила обліку природного газу під час його транспортування газорозподільними мережами не регулюють спірні правовідносини, тому Верховний Суд не вбачає підстав для формування у спірних правовідносинах окремого правового висновку.
55. Положеннями абзацу 6 пункту 2 глави 7 розділу Х Кодексу газорозподільних систем визначено, що за відсутності дублюючого ЗВТ та не встановлення споживачем на місце демонтованого ЗВТ аналогічного ЗВТ (погодженого з Оператором ГРМ для комерційних розрахунків) або якщо одразу після знятого на повірку ЗВТ сторонами не здійснені заходи з припинення газопостачання, яке обліковувалося через демонтований ЗВТ (що має підтверджуватися відповідним актом між Оператором ГРМ і споживачем), обсяг спожитого природного газу через комерційний ВОГ, елементом якого є демонтований ЗВТ, розраховується за середньодобовими (для неповної доби за середньогодинними) значеннями за попередні три аналогічних періоди споживання природного газу з урахуванням періоду відсутності ЗВТ.
Верховний Суд у постановах від 13.05.2021 у справі № 927/718/20, від 15.06.2022 у справі № 914/2295/21 виснував, що враховуючи наведені правові положення та умови Типового договору, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що за відсутності дублюючого ЗВТ та не встановлення споживачем на місце демонтованого ЗВТ аналогічного ЗВТ (погодженого з Оператором ГРМ для комерційних розрахунків) або якщо одразу після знятого на повірку ЗВТ сторонами не здійснені заходи з припинення газопостачання, яке обліковувалося через демонтований ЗВТ (що має підтверджуватися відповідним актом між Оператором ГРМ і споживачем), обсяг спожитого природного газу через комерційний ВОГ, елементом якого є демонтований ЗВТ, розраховується за середньодобовими (для неповної доби за середньогодинними) значеннями за попередні три аналогічні місяці споживання природного газу з урахуванням періоду відсутності ЗВТ.
56. Отже, наразі існує висновок Верховного Суду щодо застосування наведених скаржником норм права у подібних правовідносинах і рішення судів попередніх інстанцій відповідають такому висновку, що виключає підстави для їх скасування з наведених скаржником підстав.
57. Щодо посилання скаржника на абзац 2 частини 3 статті 18 Закону України "Про ринок природного газу", відповідно до якого результати вимірювання вузла обліку природного газу можуть бути використані за умови забезпечення єдності вимірювань, колегія суддів зазначає таке.
Відповідно до пункту 4 глави 1 розділу 1 Кодексу газорозподільних систем, у цьому Кодексі терміни вживаються у таких значеннях: вузол обліку природного газу/вузол обліку/ВОГ - сукупність засобів вимірювальної техніки, зокрема лічильник газу або звужуючий пристрій, та допоміжних засобів, призначених для вимірювання, реєстрації результатів вимірювання та розрахунків об'єму природного газу, зведених до стандартних умов, визначених законодавством.
Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 1 Закону України "Про метрологію та метрологічну діяльність" єдність вимірювань - це стан вимірювань, за якого їх результати виражаються в одиницях вимірювання, визначених цим Законом, а характеристики похибок або невизначеності вимірювань відомі з певною ймовірністю і не виходять за встановлені границі.
58. Верховний Суд зазначає, що скаржник, посилаючись на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, фактично окреслює лише межі правовідносин, в яких, на його думку, відсутній висновок суду касаційної інстанції. Касаційна скарга в цій частині за своїм змістом фактично зводиться до незгоди з наданою судами попередніх інстанцій оцінкою встановлених обставин справи, до необхідності надання судом касаційної інстанції переоцінки наявних в матеріалах справи доказів, що не є можливим з огляду на визначені статтею 300 ГПК України межі розгляду справи судом касаційної інстанції.
59. Здійснюючи аналіз доводів касаційної скарги у співвідношенні до обраних скаржником підстав касаційного оскарження, колегія суддів виходить з того, що ним не аргументовано необхідності забезпечити сталість і єдність судової практики. Перегляд остаточного й обов'язкового до виконання рішення суду не може здійснюватися лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та ухвалення нового рішення у справі, адже повноваження Верховного Суду мають здійснюватися виключно для виправлення судових помилок і недоліків. Відхід від res judicatа можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини, наявності яких у касаційній скарзі не зазначено і не обґрунтовано.
60. Враховуючи викладене, підстава касаційного оскарження - пункт 3 частини 2 статті 287 ГПК України, наведена скаржником у касаційній скарзі, у цьому випадку не отримала свого підтвердження, що виключає можливість скасування судових рішень.
61. Суд звертає увагу на те, що касаційна інстанція не вправі здійснювати переоцінку обставин, з яких виходили суди при вирішенні справи, а її повноваження обмежуються виключно перевіркою дотримання судами норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи та виключно в межах доводів касаційної скарги (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 у справі № 925/698/16).
62. Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційний суд не встановив, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанції, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 16.01.2019 у справі № 373/2054/16-ц, Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 17.09.2020 у справі № 908/1795/19).
63. Суд зауважує, що, переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію "суду права", а не "факту", отже, відповідно до статті 300 ГПК України перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи.
64. Посилання скаржника на помилкове кваліфікування судами попередніх інстанцій правової оцінки, яку було надано судами обставинам у справі № 914/1755/22, як преюдиційним обставини, внаслідок чого суди неправильно застосували частину 4 статті 75 ГПК України та не застосовали частину 7 статті 75 ГПК України, що призвело до ухвалення незаконних рішень, колегія суддів зазначає таке.
65. Підстави звільнення від доказування визначені статтею 75 ГПК України.
Обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (частина 4 статті 75 ГПК України).
66. Обставини справи - це життєві факти, які мають значення для вирішення спору, такі, як вчинення чи невчинення певної дії певною особою; настання чи ненастання певних подій; час, місце вчинення дій чи настання подій тощо. Обставини встановлюються судом шляхом оцінки доказів, які були досліджені в судовому засіданні. За наслідками такої оцінки доказів, зокрема, щодо їх належності, допустимості, достовірності, достатності, суд робить висновок про доведеність чи недоведеність певних обставин. Від встановлення судом обставин справи слід відрізняти правові висновки, які робить суд на підставі таких обставин, у тому числі оціночні, наприклад про дотримання розумного строку, про те, чи мала сторона знати про певні обставини, чи є причина поважною, чи перевищує розмір неустойки розмір збитків та чи є таке перевищення значним тощо. Преюдиційне значення у справі надається обставинам, встановленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувались і встановлювались судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового рішення. Преюдиційні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи. Подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц.
67. Суди попередніх інстанцій у оскаржуваних судових рішеннях зазначили, що постановою Західного апеляційного господарського суду від 30.05.2023 у справі №914/1755/22, яка набрала законної сили 30.05.2023, встановлено такі обставини:
Взаємовідносини операторів газорозподільних систем, замовників доступу та приєднання до газорозподільної системи, споживачів (у тому числі побутових споживачів), об'єкти яких підключені до газорозподільних систем, регулюються Кодексом газорозподільних систем (Кодекс ГРМ), затвердженим постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 № 2494.
Абзацом 6 пункту 2 глави 7 розділу X Кодексу газорозподільних систем передбачено, що за відсутності дублюючого ЗВТ та не встановлення споживачем на місце демонтованого ЗВТ аналогічного ЗВТ (погодженого з Оператором ГРМ для комерційних розрахунків) або якщо одразу після знятого на повірку ЗВТ сторонами не здійснені заходи з припинення газопостачання, яке обліковувалося через демонтований ЗВТ (що має підтверджуватися відповідним актом між Оператором ГРМ і споживачем), обсяг спожитого природного газу через комерційний ВОГ, елементом якого є демонтований ЗВТ, розраховується за середньодобовими (для неповної доби за середньогодинними) значеннями за попередні три аналогічних періоди споживання природного газу з урахуванням періоду відсутності ЗВТ.
Нормами Кодексу газорозподільних систем не передбачено, що в разі визнання ЗВТ непридатним до використання та відправлення його у ремонт, змінюється порядок розрахунку обсягу спожитого газу, передбачений абзацом 6 пункту 2 глави 7 розділу X Кодексу газорозподільних систем (за середньодобовими значеннями за попередні три аналогічних періоди споживання) та застосовується порядок, передбачений пунктом 5.13 Правил обліку природного газу під час його транспортування газорозподільними мережами, постачання та споживання, затверджених наказом Міністерства палива та енергетики України від 27.12.2005.
Посилаючись на положення частини 4 стаття 75 ГПК України, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що зазначені обставини, які встановлені у справі № 914/1755/22, в якій беруть участь ті самі особи, стосовно яких ці факти були встановлені, не підлягають доказуванню в межах цієї справи (№ 914/2926/22).
68. Верховний Суд, проаналізувавши постанову Західного апеляційного господарського суду від 30.05.2023 у справі № 914/1755/22, зазначає про те, що оцінка правильності застосування до спірних правовідносин Правил обліку природного газу під час його транспортування газорозподільними мережами, постачання та споживання є саме правовою оцінкою, здійсненою судами, а не встановленими обставинами, що мають преюдиційне значення.
69. При цьому судами не було враховано, що відповідно до частини 7 статті 75 ГПК України правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов'язковою для суду.
70. Разом з тим, зазначені порушення норм процесуального права не вплинули на правильність вирішення цього спору з урахуванням вказівок Верховного Суду, викладених у постанові від 19.03.2024, якою справа була направлена на новий розгляд.
71. Відповідно ж до положень частини 2 статті 309 ГПК України не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
Оскільки не має окремих аргументів в частині оскарження додаткового рішення суду першої інстанції, колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення Господарського суду Львівської області від 30.10.2024, додаткового рішення Господарського суду Львівської області від 27.12.2024 та постанов Західного апеляційного господарського суду від 16.04.2025.
Щодо касаційної скарги на додаткову постанову суду апеляційної інстанції
72. Як встановлено судом апеляційної інстанції, на підтвердження факту понесення судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката, відповідач надав суду копію договору про надання правової допомоги, укладеного між відповідачем (клієнтом) та адвокатом Вовненко О. В., відповідно до умов якого клієнт сплачує адвокату гонорар, визначений у протоколі узгодження гонорару, який є додатком до цього договору; акт приймання-передачі послуг від 21.04.2025, в якому сторони підтвердили надання адвокатом послуг та їх вартість у сумі 30 000,00 грн; розрахунок судових витрат у справі № 914/2926/22; квитанцію від 20.02.2025 № 5 про оплату гонорару.
73. За наслідками здійсненої оцінки розміру судових витрат, понесених відповідачем на правничу допомогу у зв'язку з розглядом справи, враховуючи обсяг виконаних адвокатом робіт, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для зменшення заявленого до стягнення розміру витрат на професійну правничу допомогу.
74. Суд апеляційної інстанції врахував, що правова позиція представника відповідача була сталою і не зазнавала змін протягом розгляду спору, адвокат був обізнаний у справі з усіма деталями, що з неї випливають, тому питання підготовки відзиву на апеляційні скарги та інших документів у справі № 914/2926/22 не вимагали значних затрат часу та зусиль.
75. Дослідивши обсяг виконаних робіт представником відповідача з надання правової допомоги у суді апеляційної інстанції у цій справі, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що витрати на правову допомогу є завищеними та неспівмірними із обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, і у зв'язку з цим, вони не відповідають критерію реальності та розумності їхнього розміру.
76. Товариство у касаційній скарзі на додаткову постанову Західного апеляційного господарського суду від 04.06.2025 наголошує на тому, що суд апеляційної інстанції в порушення частини 4 статті 236 ГПК України не взяв до уваги правові позиції Верховного Суду, викладені у постанові від 15.04.2025 у справі № 907/182/23 та у постанові від 29.04.2025 у справі № 910/7827/24.
77. Так, у додатковій ухвалі Верховного Суду від 15.04.2025 у справі № 907/182/23 (яку скаржник помилково називає постановою) зазначено, що, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.
78. У додаткові постанові Верховного Суду від 29.04.2025 у справі № 910/7827/24 (яку скаржник помилково називає постановою) вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.
79. Скаржник у касаційній скарзі наголошує на тому, що апеляційний суд під час ухвалення оскаржуваного рішення не взяв до уваги цих правових позицій, що у свою чергу разом із невірним застосуванням норм процесуального права призвело до ухвалення незаконного рішення.
80. Верховний Суд, перевіривши зазначені доводи скаржника, вважає їх безпідставними, оскільки зі змісту оскаржуваної додаткової постанови вбачається, що суд апеляційної інстанції дослідив обсяг виконаних робіт представником відповідача з надання правової допомоги у суді апеляційної інстанції у цій справі, визнав витрати на правову допомогу завищеними та неспівмірними із обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, зменшив розмір витрат на професійну правничу допомогу, які відповідач просив стягнути на свою користь, з 30 000 грн до 10 000, 00 грн.
81. Зважаючи на викладене, оскільки наведені скаржником підстави касаційного оскарження не підтвердилися під час касаційного провадження, колегія суддів не убачає підстав для скасування судових рішень судів попередніх інстанцій.
Висновки за результатами розгляду касаційних скарг
82. Відповідно до частин 1, 2, 4, 5 статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
83. За змістом пункту 1 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
84. Відповідно до частини 1 статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
85. Оскільки наведені скаржником підстави касаційного оскарження не підтвердилися під час касаційного провадження, касаційна скарга підлягають залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - залишенню без змін.
Розподіл судових витрат
86. Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК України покладається на скаржника.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
Касаційні скарги Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Львівгаз" залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Львівської області від 30.10.2024, додаткове рішення Господарського суду Львівської області від 27.12.2024, постанови Західного апеляційного господарського суду від 16.04.2025 та додаткову постанову Західного апеляційного господарського суду від 04.06.2025 у справі № 914/2926/22 залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Ю. Я. Чумак
Судді Т. Б. Дроботова
Н. О. Багай