Іменем України
23 вересня 2025 року м. Чернігівсправа № 927/723/25
Господарський суд Чернігівської області у складі судді Демидової М.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін матеріали справи
за позовом: Товариства з додатковою відповідальністю «Коростенський щебзавод»,
вул. Каштанова, буд. 3, м. Коростень Житомирська область, 11502, код 01374567
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробнича компанія «Бетон-Інвест»
вул. Попова, буд. 63, м. Чернігів, 14001, код 44734780
про стягнення 688667,93 грн
без виклику сторін
16.07.2025 до Господарського суду Чернігівської області через систему «Електронний суд» надійшла позовна заява Товариства з додатковою відповідальністю «Коростенський щебзавод» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробнича компанія «Бетон-Інвест» про стягнення 688667,93 грн, з яких: 538479,65 грн основного боргу, 28014,35 грн інфляційних втрат, 48301,30 грн 20% річних та 73872,63 грн пені.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов Договору поставки №14092023/1-УВ від 14.09.2023 в частині оплати поставленого товару.
Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 21.07.2025 відкрите спрощене позовне провадження у справі № 927/723/25 без повідомлення сторін у справі; встановлено учасникам справи строки для подачі письмових заяв по суті позовних вимог (ухвала суду доставлена позивачу до його електронного кабінету в ЄСІТС 21.07.2025 о 16:42, відповідачу - 21.07.2025 о 18:18 що підтверджується довідками про доставку електронного листа).
Останнім днем строку для подання відповідачем відзиву є 06.08.2025 включно.
Відповідач правом на подання відзиву на позов в установлений судом строк не скористався, проти заявлених вимог не заперечив.
За частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України в разі ненадання відповідачем відзиву в установлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Судочинство в господарських судах здійснюється на засадах диспозитивності та змагальності сторін (статті 13, 14 Господарського процесуального кодексу України).
Частиною 1 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі, крім випадків, передбачених статтею 252-1 цього Кодексу.
Згідно із ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подання доказів в обґрунтування своїх позицій у справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом в межах наданих йому повноважень сторонам створені усі належні умови для надання доказів.
Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі, зокрема, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив такі фактичні обставини.
14.09.2023 між Товариством з додатковою відповідальністю «Коростенський щебзавод» (позивач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробнича компанія «Бетон-Інвест» (відповідач, покупець) укладено договір поставки №14092023-УВ (далі - договір), відповідно до п. 1.1 якого постачальник на підстав заявки покупця зобов'язується поставити покупцю в порядку та на умовах, визначених цим договором, щебінь, пісок (продукція), а покупець зобов'язується прийняти продукцію та оплатити її на умовах цього договору.
За умовами п. 1.3 договору постачальник передає у власність покупцю продукцію в наступному асортименті: щебень фракції 5-10, щебінь фракції 5-20, щебінь фракції 10-20, щебінь фракції 20-40, щебінь фракції 40-70, щебінь фракції 2-5, щебнево-піщана суміш фракції 0,05-70, щебнево-піщана суміш фракції 0,05-40, щебінь фракції 0-40, щебінь фракції 0-70, відсів, пісок з відсівів дроблення фракції 0-5, пісок річковий, асфальтобетонна продукція, тощо.
Кількість характеристики, а також асортимент продукції визначаються письмовими заявками покупця і закріплюються у відповідних видаткових накладних (п. 1.4 договору).
Загальна кількість продукції, яка поставляється згідно умов цього договору, визначається після припинення дії цього договору на підставі відповідних видаткових накладних (п. 1.5 договору).
Згідно з п. 2.1 договору продукція постачається за узгодженими сторонами договірними цінами. Ціни на продукцію зазначаються у видаткових накладних, які є невід'ємною частиною цього договору.
Ціна продукції може змінюватися постачальником протягом строку дії цього договору за умови попередження покупця у строк не менше ніж за 30 днів до дати зміни ціни на продукцію (п. 2.3 договору).
За умовами п. 2.4 договору загальна вартість продукції визначається на підставі видаткових накладних, підписаних у період дії цього договору.
Пунктом 2.5 договору сторони погодили, що розрахунки між сторонами здійснюються шляхом перерахування на поточний рахунок постачальника 100% попередньої оплати вартості продукції (у тому числі її навантаження та доставки). Сторони можуть передбачити інший порядок розрахунків, про що укладається і підписується сторонами додаткова угода до цього договору.
Відповідно до п. 2.6 договору у випадку поставки продукції на умовах п. 3.5 цього договору покупець повинен сплатити повну вартість поставленої продукції протягом 3 (трьох) банківських днів з дати поставки.
Датою оплати є дата зарахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника (п. 2.7 договору).
За наслідками діяльності за певні періоди сторони зобов'язуються проводити звірку взаєморозрахунків, результати якої оформлюються відповідним актом звірки взаєморозрахунків. Дані, підтверджені сторонами в акті звірки, є підставою для остаточних взаєморозрахунків. Покупець, що отримав акт звірки від постачальника, зобов'язується у строк до 3 робочих днів з дня отримання такого акта підписати його зі свого боку та надіслати (передати) підписаний примірник акта звірки постачальнику. У випадку незгоди покупця з даними, що зазначені в акті звірки постачальника, покупець зобов'язується у строк до 3 робочих днів з дня отримання такого акта надіслати (передати) свій варіант акта звірки. У разі не підписання (не надсилання) покупцем чи ненадання свого варіанту акта звірки у зазначений строк, сторони вважають дані, викладені в акті звірки постачальника, підтвердженими (погодженими) (п. 2.13 договору).
Згідно з п. 3.3 договору заявка може бути подана покупцем як в усній, так і в письмовій формі за допомогою телефону, факсу, електронної пошти, пошти або інших засобів комунікації. Заявка повинна містити інформацію про найменування продукції, її асортимент та кількість, вид, строк поставки та пункт призначення, контактний номер телефону відповідальної особи за приймання продукції тощо.
Відповідно до п. 3.5 договору постачальник має право не очікувати надходження на свій поточний рахунок оплати повної вартості узгодженої продукції і поставити її покупцю на умовах та в порядку, передбаченому у заявці покупця.
Обов'язок постачальника щодо поставки продукції покупцю вважається виконаним з моменту надання у розпорядження (передачі) продукції покупцю відповідно до п. 3.1 та п. 3.2 цього договору. Приймання-передача продукції здійснюється шляхом підписання відповідної видаткової накладної уповноваженими представниками сторін (п. 3.6 договору).
За умовами п. 3.18 договору у випадку відсутності з боку покупця письмових заперечень на письмову вимогу постачальника про сплату заборгованості або підписання документів по здійснених поставках, надіслану на юридичну адресу покупця згідно даних ЄДР або адресу для листування, якщо дані про таку містяться в цьому договорі, вважається, що такі поставки схвалені керівником покупця.
Пунктом 4.2.7 договору передбачено, що покупець зобов'язується своєчасно та в повному обсязі провести оплату вартості продукції на умовах цього договору.
Згідно з п. 5.4 договору у випадку несвоєчасної сплати грошових коштів за цим договором покупцю нараховується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня. Розмір пені обчислюється від суми заборгованості за кожен день прострочення (включаючи день оплати) до повного розрахунку.
Покупець, який прострочив виконання грошового зобов'язання, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 20% річних від простроченої суми, згідно зі ст. 625 Цивільного кодексу України (п. 5.5 договору).
Договір набирає чинності з моменту його підписання та скріплення печатками сторін і діє протягом 12 місяців, а в частині грошових зобов'язань - до їх повного виконання сторонами (п. 6.1 договору).
Після закінчення строку, на який було укладено договір, якщо сторони продовжують виконувати його умови, договір вважається продовженим на невизначений строк, але кожна із сторін має право припинити його дію, попередивши про це іншу сторону у відповідності до пп. 6.3, 6.4, 6.5 договору (п. 6.2 договору).
Позивач зазначає, що на виконання умов договору ним поставлено продукцію на загальну суму 4 172 221,57 грн, проте відповідачем частково оплачено поставлений товар у сумі 3 493 741,92 грн.
Сторонами підписано та скріплено печатками товариств акт звірки взаємних розрахунків по стану за період 01.01.2023 - 15.04.2025, відповідно до якого борг відповідача перед ТДВ «Коростенський щебзавод» становив 678 479,65 грн.
Також матеріали справи містять видаткові накладні №55 від 22.01.2025 на суму 266 391,00 грн, та № 79 від 29.01.2025 на суму 330 672,00 грн.
У період з 15.04.2025 відповідач провів часткове погашення боргу згідно платіжних інструкцій: №1510 від 15.04.2025 на суму 20 000,00 грн; №1568 від 06.05.2025 на суму 30 000,00 грн; №1620 від 15.05.2025 на суму 30 000,00 грн; №1680 від 28.05.2025 на суму 30 000,00 грн; №141 від 30.06.2025 на суму 30 000,00 грн, всього - 140 000,00 грн.
28.05.2025 позивач звернувся до відповідача з претензією №202 на суму 712 890,96 грн.
Доказів сплати вказаної заборгованості матеріали справи не містять.
Таким чином станом на день звернення до суду з цим позовом заборгованість відповідача становить 538 479,65 грн.
З огляду на несвоєчасну оплату поставленого товару позивач нарахував та заявив до стягнення з відповідача також суму інфляційних втрат - 28 014,35 грн, пеню - 73 872,63 грн, 20% річних - 48 301,30 грн.
Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та необхідність задоволення позову з таких підстав.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
За приписами ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
За приписами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлене договором або законом.
Умовами укладеного між сторонами договору встановлено, що постачальник має право не очікувати надходження на свій поточний рахунок оплати повної вартості узгодженої продукції і поставити її покупцю на умовах та в порядку, передбаченому у заявці покупця.
Обов'язок постачальника щодо поставки продукції покупцю вважається виконаним з моменту надання у розпорядження (передачі) продукції покупцю відповідно до п. 3.1 та п. 3.2 цього договору. Приймання-передача продукції здійснюється шляхом підписання відповідної видаткової накладної уповноваженими представниками сторін (п. 3.6 договору).
Відповідно до п. 2.6 договору у випадку поставки продукції на умовах п. 3.5 цього договору покупець повинен сплатити повну вартість поставленої продукції протягом 3 (трьох) банківських днів з дати поставки.
Датою оплати є дата зарахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника (п. 2.7 договору).
Матеріали справи містять видаткові накладні №55 від 22.01.2025 на суму 266 391,00 грн, та № 79 від 29.01.2025 на суму 330 672,00 грн, які підписані представниками сторін та скріплені печатками товариств.
За наслідками діяльності за певні періоди сторони зобов'язуються проводити звірку взаєморозрахунків, результати якої оформлюються відповідним актом звірки взаєморозрахунків. Дані, підтверджені сторонами в акті звірки, є підставою для остаточних взаєморозрахунків (п. 2.13 договору).
Сторонами підписано та скріплено печатками товариств акт звірки взаємних розрахунків за період 01.01.2023 - 15.04.2025, відповідно до якого борг відповідача перед ТДВ «Коростенський щебзавод» становив 678 479,65 грн.
У період з 15.04.2025 відповідач провів часткове погашення боргу згідно платіжних інструкцій: №1510 від 15.04.2025 на суму 20 000,00 грн; №1568 від 06.05.2025 на суму 30 000,00 грн; №1620 від 15.05.2025 на суму 30 000,00 грн; №1680 від 28.05.2025 на суму 30 000,00 грн; №141 від 30.06.2025 на суму 30 000,00 грн, всього - 140 000,00 грн.
Таким чином, матеріалами справи підтверджено заборгованість відповідача у розмірі 538 479,65 грн.
З огляду на несвоєчасну оплату поставленого товару позивач нарахував та заявив до стягнення з відповідача суму інфляційних втрат - 28 014,35 грн, пеню - 73 872,63 грн, 20% річних - 48 301,30 грн за період: за видатковою накладною № 55 від 22.01.2025 - з 28.01.2025 по 14.07.2025, за видатковою накладною №79 від 29.01.2025 - з 04.02.2025 по 14.07.2025.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Як встановлено ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України).
Відповідальність за порушення грошового зобов'язання визначає ст. 625 Цивільного кодексу України. Так, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України).
Водночас, поняття неустойки визначає ст. 549 Цивільного кодексу України. Відповідно до цієї норми матеріального права неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Її (пені) завдання - сприяти належному виконанню зобов'язання, стимулювати боржника до належної поведінки (див. постанову Верховного Суду від 15.02.2023 у справі № 920/437/22).
Здійснюючи аналіз ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, а також норм права, які регулюють таку штрафну санкцію, як пеню, Верховний Суд, Велика Палата Верховного Суду неодноразово висновували таке:
- нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц, № 646/14523/15-ц);
- із змісту ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, яка не містить застережень щодо можливості встановлення у договорі інших положень, окрім як визначення іншого розміру процентів річних від простроченої суми, та суті спірних відносин випливає, що відповідна норма має імперативний характер, що спрямована на захист майнового права та інтересу кредитора. Зміст норми можна вважати диспозитивним лише в контексті наділення учасників правовідносин свободою вибору щодо розміру процентів річних. Наведене свідчить про неможливість формулювання у договорі альтернативного правила, що анулює (скасовує, відміняє) відповідне право кредитора та виключає можливість прямого застосування норми ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України у разі наявності факту прострочення виконання грошового зобов'язання. Тобто на свій розсуд сторони можуть лише зменшити або збільшити передбачений законом розмір процентів річних. Але, відповідно до абз. 2 ч. 3 ст. 6 Цивільного кодексу України, сторони не можуть, реалізуючи наявну свободу у визначенні умов договору, відступити повністю від положень ч. 2 ст. 625 цього Кодексу, змінити зміст відповідного правила та уникнути настання відповідальності за цієї статтею, домовившись про відсутність у кредитора взагалі права вимагати сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, а також процентів річних за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання (див. постанови Верховного Суду від 16.04.2020 у справі № 914/479/19, від 02.09.2020 у справі № 904/3260/19).
Згідно з п. 5.4 договору у випадку несвоєчасної сплати грошових коштів за цим договором покупцю нараховується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня. Розмір пені обчислюється від суми заборгованості за кожен день прострочення (включаючи день оплати) до повного розрахунку.
Покупець, який прострочив виконання грошового зобов'язання, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 20% річних від простроченої суми, згідно зі ст. 625 Цивільного кодексу України (п. 5.5 договору).
Перевіривши наведений у позовній заяві розрахунок пені, 3% річних та інфляційних втрат, суд встановив, що позивачем обґрунтовано нараховано суму інфляційних втрат у розмірі 28 014,35 грн, пеню у розмірі 73 872,63 грн та 20% річних - 48 301,30 грн., а тому вимоги позивача в цій частині також підлягають задоволенню.
Таким чином, позов підлягає задоволенню у повному обсязі з покладенням на відповідача витрат зі сплати судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись статтями 73, 74, 76, 77, 79, 86, 129, статтями 233, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробнича компанія «Бетон-Інвест» (вул. Попова, буд. 63, м. Чернігів, 14001, код 44734780) на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Коростенський щебзавод» (вул. Каштанова, буд. 3, м. Коростень, Житомирська область, 11502, код 01374567) заборгованість у розмірі 538479 (п'ятсот тридцять вісім тисяч чотириста сімдесят дев'ять) грн 65 коп., інфляційні втрати у розмірі 28014 (двадцять вісім тисяч чотирнадцять) грн 35 коп., пеню у розмірі 73872 (сімдесят три тисячі вісімсот сімдесят дві) грн 63 коп., 20% річних у розмірі 48301 (сорок вісім тисяч триста одна) грн 30 коп. та судовий збір у розмірі 8264 (вісім тисяч двісті шістдесят чотири) грн 02 коп.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в строк, встановлений ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, та в порядку, передбаченому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення складено та підписано 23.09.2025.
З повним текстом рішення можна ознайомитись у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою: http://reyestr.court.gov.ua/.
Суддя М.О. Демидова