18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua
22 вересня 2025 року м.Черкаси Справа № 925/171/25
Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Г.М.Скиби, за участю секретаря судового засідання А.М.Буднік, у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду розглянув справу за позовом заступника керівника Смілянської окружної прокуратури в інтересах держави у особі Бобрицької сільської ради Черкаської області, Черкаська область, Черкаський район, с.Бобриця, вул.Дружби,4
до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, м.Черкаси, вул.Смілянська,131,
за участю у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Регіонального ландшафтного парку "Трахтемирів" (м.Київ, вул.Велика Васильківська,39 оф.402, код ЄДРПОУ 21679697)
про усунення перешкод у здійсненні користування і розпорядження земельною ділянкою шляхом скасування її державної реєстрації,
за участю повноважних представників сторін:
прокурор: Чустрак Д.В. - прокурор відділу - за посадою;
від позивача: участі не брав;
від відповідача: Старікова А.Ф. - за довіреністю;
від третьої особи: участі не брав.
Прокурор заявляє про виявлення порушення природоохоронного законодавства при
проведенні заходів представницького характеру та за результатами розгляду справи №697/1460/22 в Канівському міськрайонному суді. Рішенням суду від 30.01.2024 (а.с. 37-49) частково задоволені вимоги прокуратури у позові в інтересах держави до Бобрицької сільської ради, громадянина ОСОБА_1 , ТОВ "Сільгосппідприємство "Щире", за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору РЛП "Трахтемирів" - про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження земельною жінкою шляхом визнання недійним та скасування рішення, скасування державної реєстрації та повернення земельної ділянки.
Рішенням суду зобов'язано гр. ОСОБА_1 та ТОВ СП "Щире" усунути перешкоди у здійсненні Бобрицькою територіальною громадою права користування та розпорядження земельною ділянкою природно-заповідного фонду площею 1,25 га з кадастровим номером 7122081900:01:001:1719 шляхом її повернення на користь Бобрицької об'єднаної територіальної громади в особі Бобрицької сільської ради.
Прокурор посилається на встановлення судом розміщення спірної ділянки в межах об'єкту природно-заповідного фонду РЛП "Трахтемирів", утвореного рішенням Київської обласної ради від 17.02.2000 №168-10-ХХІІ та рішенням Черкаської обласної ради від 26.02.20200 №14-4 "Про організацію регіонального ландшафтного заповідника "Трахтемирів" і має статус особливо цінних земель природно-заповідного фонду.
Прокурор стверджує, що в порушення приписів ст.ст.20, 84, 116, 122, 149, 150, 186-1 ЗК України, ст.5 ЗУ "Про охорону навколишнього природного середовища", ст.ст.7, 9 ЗУ "Про природно-заповідний фонд України" спірна земельна ділянка була передана у власність ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства, який пізніше передав ділянку в оренду СТОВ "Щире" для ведення особистого селянського господарства.
Прокурор стверджує про виконання рішення суду шляхом припинення права приватної власності гр. ОСОБА_1 та повернення ділянки у власність територіальної громади.
Однак прокурор наполягає на скасуванні державної реєстрації спірної земельної ділянки площею 1,25 га з кадастровим номером 7122081900:01:001:1719 у Державному земельному кадастрі, оскільки спірна ділянка не може рахуватися за Бобрицькою сільрадою з цільовим призначенням - 01.03 Для ведення особистого селянського господарства як таке, що суперечить приписам ЗК України та ЗУ "Про природно-заповідний фонд України" щодо видів використання землі на заповідній території.
Обґрунтування прокурором вимог з посиланням на норми права:
Прокурор з посиланням на норми ст.ст.83, 84 ЗК України вважає, що землі природно-заповідного фонду не можуть передаватися з державної чи комунальної у приватну власність.
Відповідно до вимог ст.9 ЗУ "Про природно-заповідний фонд України" території та об'єкти природно-заповідного фонду можуть використовуватися лише в певних цілях з дотриманням умов та обмежень.
Прокурор наполягає на тому, що державна реєстрація спірної земельної ділянки в Державному земельному кадастрі із цільовим призначенням, яке суперечить дозволеним видам використання земель на заповідних територіях чи передання її у приватну власність - порушують вимоги закону.
Формування земельної ділянки визначає земельну ділянку як об'єкт цивільних прав. формування ділянки визначає її площу, межі, внесення інформації про ділянку в Державний земельний кадастр, присвоєння кадастрового номеру ділянці - ст.1 ЗУ "Про Державний земельний кадастр".
Скасування кадастрового номеру земельної ділянки проводиться Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію - у разі ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки - приписи ч.10 ст.24 ЗУ "Про Державний земельний кадастр".
У разі скасування державної реєстрації земельної ділянки на підставі судового рішення припиняє існування земельна ділянка як об'єкт цивільних прав, що передбачено ч.13 ст.79-1 ЗК України.
Порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для визнання недійним рішень органів місцевого самоврядування про передачу земельних ділянок громадянам та юридичним особам; відмови в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною - приписи ст.21 ЗК України.
Обрання прокурором способу захисту порушеного права:
Спосіб захисту цивільного права чи інтересу має бути ефективним. Застосування способу захисту має бути об'єктивно виправданим і обґрунтованим, тобто залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулась особа, так і від характеру його порушення, невизнання, оспорення та спричинення наслідків відповідними діями.
Прокурор обґрунтовує вимоги з посиланням на приписи ст.152 ЗК України, де власник ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його права на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, а за змістом ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Прокурор звертає увагу на особливу цінність земель природно-заповідного фонду, коли ефективне поновлення порушеного права можливе при усуненні перешкод у користуванні спірною земельною ділянкою шляхом скасування судом державної реєстрації земельної ділянки у Державному земельному кадастрі із цільовим призначенням, яке не відповідає цільовому призначенню територій та об'єктів природно-заповідного фонду.
За твердженням прокурора у випадку скасування судом державної реєстрації спірної земельної ділянки у Державному земельному кадастрі земельна ділянка припинить своє існування як об'єкт цивільних прав відповідно до ч.13 ст.79-1 ЗК України, що дасть змогу запобігти можливим повторним порушенням природоохоронного і земельного законодавства (є припущенням прокурора).
Прокурор наголошує, що скасування державної реєстрації спірної земельної ділянки є ефективним способом захисту порушених прав держави, оскільки усуває стан юридичної невизначеності щодо цільового призначення спірної земельної ділянки та надасть можливість позивачеві безперешкодно оформити новий об'єкт цивільних прав на земельну ділянку у межах об'єкту природно-заповідного фонду без звернення з позовом в суд про визнання права власності на земельну ділянку.
При цьому суд критично оцінює посилання прокурора на висновки Верховного Суду в окремих справах (а.с.2 зворот), які він пропонує застосувати суду у спірних відносинах:
1. Справа №925/1265/16 за позовом Міністерства оборони України та Квартирно експлуатаційного відділу м.Біла Церква, до Управління Держгеокадастру в Уманському районі Черкаської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Уманський національний університет садівництва та Національний дендрологічний парк "Софіївка", про визнання недійсними та скасування Державних актів на право користування земельними ділянками.
Прокурор посилається на висновки, викладені в п.5.6 постанови ВС від 22.08.2018. Як правило, власник порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права, зокрема визначеним частиною третьою статті 152 ЗК України, або ж іншим способом, який передбачено законом.
Ключовою фразою є "власник порушеного права". Позивач у справі №925/171/25 господарського суду не вважає свої права порушеними.
Однак прокурор не зазначає про правовий висновок, викладений у п.5.12. цієї постанови: При цьому вказані вимоги мають бути заявлені до осіб, на ім'я яких було зареєстровано право власності (постійного користування), оскільки предмет спору безпосередньо стосується їх прав та обов'язків. Однак при вирішенні спору за цим позовом такі особи не були залучені до участі у справі як відповідачі.
2. Справа №522/12901/17-ц за позовом ОСОБА_2 до ПАТ "ЕК Одесаобленерго" про скасування протоколу та визнання неправомірними дій.
У липні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, у якому просив скасувати протокол засідання комісії Центральних районних електричних мереж (далі - РЕМ) ПАТ "ЕК Одесаобленерго" від 29 червня 2017 року №67 щодо розгляду акта про порушення Правил користування електричною енергією (далі - ПКЕЕ) від 16 травня 2017 року №036296 та визнати дії комісії ПАТ "ЕК Одесаобленерго" щодо розгляду зазначеного акта неправомірними - справа не стосується спірних відносин у справі №925/171/25 і відносини не є тотожними.
Прокурор посилається на висновки, викладені в п. 6.41 постанови ВС. Пункт 6.41 в постанові ВС від 06.02.2019 - відсутній.
3. Справа №910/3907/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Союз-Європа" ЛТД", до Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів та Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮРС-Груп", за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Державного підприємства "Сетам", на стороні позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Кононівський елеватор", про визнання недійсними електронних торгів та їх результатів.
Прокурор посилається на п.48 постанови ВС від 01.10.2019. Позивач обрав способом захисту своїх прав визнання недійсним договору купівлі-продажу зерна (активів, на які накладено арешт у кримінальному провадженні). Як правило, суб'єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (пункт 5.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі №925/1265/16 (провадження №12-158гс18)). Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі №338/180/17 (провадження №14-144цс18), від 11 вересня 2018 року у справі №905/1926/16 (провадження №12-187гс18), від 30 січня 2019 року у справі №569/17272/15-ц (провадження №14-338цс18). Відтак застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача.
4. Справа №50/311-б за позовом Публічного акціонерного товариства "Київський завод гумових та латексних виробів" в особі ліквідатора - арбітражного керуючого Кіцула Сергія Богдановича до ОСОБА_3 про витребування майна із чужого незаконного володіння в межах справи № 50/311-б за заявою компанії "Тікон Бізнес ЛТД" до Публічного акціонерного товариства "Київський завод гумових та латексних виробів" про банкрутство. Предмет спору не тотожний з предметом спору у справі №925/171/25.
П.91 постанови ВС від 28.01.2020: Водночас, як правило, суб'єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (пункт 5.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі №925/1265/16 (провадження №12-158гс18)). Крім того, Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі №338/180/17 (провадження №14-144цс18), від 11 вересня 2018 року у справі №905/1926/16 (провадження №12-187гс18) та від 30 січня 2019 року у справі №569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18).
5. Справа №922/4206/19 за позовом Нововодолазької селищної ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроком Нова Водолага" про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії - спір щодо підрахувань податків (ПДФО) до місцевого бюджету, не тотожний з предметом спору у справі №925/171/25 господарського суду.
Прокурор посилається на висновки п.43 постанови ВС від 19.05.2020: Позивач обрав способом захисту своїх прав визнання протиправними дій відповідача щодо несплати ПДФО та зобов'язання відповідача сплачувати ПДФО до місцевого бюджету. Як правило, суб'єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (пункт 5.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі №925/1265/16 (провадження №12-158гс18). Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі №338/180/17 (провадження №14-144цс18), від 11 вересня 2018 року у справі №905/1926/16 (провадження №12-187гс18), від 30 січня 2019 року у справі №569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18), від 01 жовтня 2019 року у справі №910/3907/18 (провадження №12-46гс19). Відтак застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача.
Але прокурор не звернув увагу на пункти 42 та 44 цієї ж постанови з правовими висновками.
6. Справа №910/3009/18 за позовом Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "ВіЕйБі Банк" Славкіної Марини Анатоліївни до Національного банку України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, про визнання дій протиправними, скасування постанови та зобов'язання вчинити дії. Спір у сфері банківських послуг, предмет спору не тотожний з предметом спору у справі №925/171/25.
Прокурор посилається на висновки п. 88 постанови ВС від 22.09.2020: Велика Палата Верховного Суду вчергове нагадує, що, як правило, суб'єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (пункт 5.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі №925/1265/16 (провадження №12-158гс18).
7. Справа №200/606/18 за позовом ОСОБА_4 до Акціонерного товариства "Банк кредит Дніпро", приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Римської Анастасії Вікторівни, про визнання недійсним свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, які не відбулися, реєстровий номер 1660, що видане 20 грудня 2017 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Римською А.В., за яким власником земельної ділянки площею 0,0051 га з кадастровим номером 1210100000:02:399:0015 та цільовим призначенням - для будівництва індивідуальних гаражів, розташованої на АДРЕСА_1 , є Публічне акціонерне товариство "Банк кредит Дніпро" (далі - ПАТ "Банк Кредит Дніпро"), перейменоване в Акціонерне товариство "Банк кредит Дніпро", та скасування державної реєстрації права власності на зазначену земельну ділянку за ПАТ "Банк кредит Дніпро"; визнання за позивачем права власності на зазначену земельну ділянку площею 0,0051 га з кадастровим номером 1210100000:02:399:0015 та цільовим призначенням "02.05 Для будівництва індивідуальних гаражів". Предмет спору не тотожний з предметом спору у справі №925/171/25.
Прокурор посилається на висновки п.75 постанови ВП ВС від 22.06.2021: При цьому, як правило, суб'єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права. Такий висновок сформульований, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі №925/1265/16 (провадження №12-158гс18, пункт 5.6).
При цьому прокурор не звернув уваги на п.76 цієї ж постанови.
8. Справа №334/3161/17 за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6 , треті особи: приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Вартанова Олеся Степанівна, ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , про визнання свідоцтва про право власності (правочину) недійсним - спір про право. Предмет спору не тотожний з предметом спору у справі №925/171/25 Господарського суду Черкаської області.
Прокурор посилається на висновки п. 55 постанови ВС від 22.06.2021: ОСОБА_5 обрав способом захисту своїх прав визнання свідоцтва про право власності на спірну квартиру, видане приватним нотаріусом від 24 листопада 2016 року, зареєстроване в реєстрі за №5980, недійсним. Як правило, суб'єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (пункт 5.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі №925/1265/16 (провадження №12-158гс18)). Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі №338/180/17 (провадження №14-144цс18), від 11 вересня 2018 року у справі №905/1926/16 (провадження №12-187гс18), від 30 січня 2019 року у справі №569/17272/15-ц (провадження №14-338цс18). Відтак застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача.
Натомість у справі №925/171/25 позивач не вважає свої права порушеними та не потребує судового захисту.
Щодо визначення прокурором відповідача у справі.
Відповідно до вимог ч.10 ст.24 ЗУ "Про державний земельний кадастр" державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію у разі ухвалення рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки. Ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключено з одночасним припиненням усіх речових прав, обтяжень, зареєстрованих щодо земельної ділянки.
Прокурор вказує на ефективний захист інтересів держави саме при скасуванні державної реєстрації земельної ділянки та на усунення юридичної невизначеності з можливістю позивачеві безперешкодно оформити спірну земельну ділянку як новий об'єкт цивільних прав.
Склад відповідачів прокурор визначає самостійно в кожному конкретному випадку в залежності від характеру спірних відносин, змісту порушених прав та інтересів держави, суб'єктів, які мають здійснювати захист цих порушених прав та їх повне відновлення.
Позиція позивача: вимоги заперечує та вказує, що не підтримує позовних вимог прокурора. Заперечує підстави представництва прокурором інтересів відповідача в суді та вважає участь прокурора в даному судовому процесі як порушення принципу змагальності сторін, порушення балансу в питанні рівноправності сторін в процесі (за змістом приписів ст.131-3 Конституції України) та підміняючи собою дії державного органу з захисту порушених прав. Позивач не звертався до прокурора за захистом, а ГУ Держгеокадастру не порушувало прав позивача. Крім того, до ГУ ДЗК не надходили документи землеустрою ландшафтного парку "Трахтемирів", останньому не встановлювались межі земельних ділянок; між сільською радою та РЛП "Трахтемирів" відсутні суперечки з приводу приналежності та меж земельних ділянок.
Даним позовом прокурор погіршує становище позивача, пропонуючи скасувати державну реєстрацію спірної земельної ділянки, тобто припинити всі речові права сільської ради на цю земельну ділянку та перенести її в архівний шар земельного кадастру. Позивач пропонує залишити позов прокурора без розгляду, оскільки не підтримує позовних вимог. Відзив на позов подано у справу у формі клопотання - а.с.117-120, вх.суду №4735/25 від 26.03.2025.
Позиція відповідача: вимоги заперечує та вказує, що право позивача ніяким чином не порушували. Відповідач є лише адміністратором кадастрового реєстру. Самостійно внести зміни в Кадастровий реєстр відповідач не може, оскільки таке рішення має приймати або власник ділянки, або суд. На момент судового розгляду в кадастрі відсутні дані щодо земельних ділянок заповідного фонду, в т.ч. ландшафтного парку "Трахтемирів". Ландшафтний парк "Трахтемирів" не подавав в земельний кадастр жодної інформації щодо проектів землеустрою парку, меж парку, встановлення меж територій природозаповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та режимоутворюючих об'єктів для біосферних заповідників, природних заповідників, національних природних парків, регіональних ландшафтних парків, ботанічних садів, дендрологічних парків, парків - пам'яток садово-паркового мистецтва, зоологічних парків. Такі проекти можуть розроблятися лише на землях та земельних ділянках, що включені до складу таких територій без вилучення у землевласників та землекористувачів.
Відповідач виконує лише технічну реєстраційну функцію прав на земельну ділянку як адміністратор кадастрового реєстру (а.с.92-94).
Подано клопотання про закриття провадження за відсутності предмету спору - вх.суду №4268/25 від 18.03.2025 - а.с.101-102.
Позиція третьої особи: ландшафтний парк "Трахтемирів" у вирішенні спору покладається на розсуд суду. Про порушення своїх прав позивачем чи відповідачем сказати не може, оскільки не має вільного доступу до Державної кадастрової карти. Документація на земельні ділянки ландшафтного парку "Трахтемирів" знаходиться в стадії розроблення, в Державний земельний кадастр документи на погодження чи затвердження не подавалися. Спору щодо меж земельних ділянок та приналежності земельних ділянок між Бобрицькою сільською радою та ландшафтним парком "Трахтемирів" - немає.
Інших доказів сторонами не надано.
Оцінюючи пояснення учасників та докази у справі в їх сукупності та за внутрішнім переконанням, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають до задоволення.
Згідно з постановою Пленуму Верховного суду України від 18.12.2009 №14 "Про судове рішення у цивільній справі", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.
Згідно положень Пленуму ВГСУ від 23.03.2012 №6 "Про судове рішення" при прийнятті рішення суд має врахувати майнові інтереси сторін, не надаючи переваги одному учаснику над іншим. Рішення має ґрунтуватися на повній та всебічній оцінці доказів у конкретній справі.
Відповідно до ст.236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
З урахуванням режиму воєнного стану та ймовірності повітряної тривоги в місті Черкаси у Господарському суді Черкаської області встановлено особливий режим роботи й запроваджено відповідні організаційні заходи.
Справу розглянуто у розумні строки, ураховуючи вищевказані обставини та факти.
Суд відзначає, що у пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантується "процесуальна" справедливість, тобто змагальні провадження, у процесі яких у суді на рівних засадах заслуховуються аргументи сторін (рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) "Star Cate Epilekta Gevmata and Others v. Greece" від 06.07.2010 №54111/07).
Статус осіб в процесі:
Прокурор: згідно із вимогами ст.131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка, зокрема, здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Відповідно до ст.23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Згідно з ч.4, ч.5 ст.53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також визначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.
Обираючи форму представництва, прокурор визначає, в чому полягає порушення або загроза порушення інтересів держави, обґрунтовує необхідність їх захисту. Про це йдеться у рішенні Конституційного Суду України від 08.04.1999 у справі про представництво інтересів в арбітражному судочинстві, яке відповідно до ст.89 Закону України "Про Конституційний Суд України" є обов'язковим. Згідно з вказаним рішенням інтереси держави можуть збігатися, так і не збігатися з інтересами державних органів. Поняття "інтереси держави" є оціночним і у кожному конкретному випадку прокурор самостійно визначає, в чому саме відбулося або має відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту.
На підставі викладеного суд критично оцінює клопотання позивача та відповідача про залишення позову прокурора без розгляду, оскільки прокурор обґрунтував підстави та право на звернення прокурора в суд з позовом для захисту інтересів місцевої територіальної громади, тому клопотання позивача від 26.03.2025 за вх.суду №4735/25 (а.с.117-120) та відповідача про залишення позову без розгляду належить залишити без задоволення та розглянути спір по суті.
Позивач є самостійною юридичною особою за законом, з присвоєнням ідентифікаційного коду та внесенням даних в ЄДРПОУ (а.с.83-84), є органом місцевого самоврядування в Україні, діяльність якого регламентована приписами ЗУ "Про місцеве самоврядування в Україні".
Органі місцевого самоврядування може діяти лише в спосіб, встановлений Законом - і не інакше - приписи ст.19 Конституції України.
Відповідач є самостійною юридичною особою з присвоєнням ідентифікаційного коду та внесенням даних в ЄДРПОУ (а.с.85-86), органом державної влади в Україні, діяльність якого регламентована приписами ЗУ "Про Державний земельний кадастр". Відповідач є адміністратором та держателем Державного земельного кадастру.
Органі державної влади може діяти лише в спосіб, встановлений Законом - і не інакше - приписи ст.19 Конституції України.
Третя особа є самостійною юридичною особою з присвоєнням ідентифікаційного коду та внесенням даних в ЄДРПОУ (а.с.87-88), приватною організацією та суб'єктом господарювання на ринку ботанічних садів, зоопарків та природних заповідників в Україні, діяльність якого регламентована приписами ЦК та ГК України, ЗК України щодо функціонування та використання земельних ресурсів України.
Місце проведення господарської діяльності учасників станом на 2024 рік відповідає місцю їх реєстрації згідно даних ЄДРПОУ - положення ст.93 Цивільного кодексу України.
Згідно ч.3 ст.5 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб'єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання повинні здійснювати свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства.
Частина 2 ст.13 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачає зобов'язання особи при здійсненні своїх прав утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб.
Позивач на законних підставах є власником спірної земельної ділянки площею 1,25 га з кадастровим номером 7122081900:01:001:1719 (а.с.16-29) і право власності ОТГ на цю ділянку не спростовано прокурором чи іншими особами у належний спосіб (приписи ст.328 ЦК України, глава 24). Спірна земельна ділянка передана позивачеві з державної власності за рішенням державного органу і це рішення (волевиявлення) не поставлено під сумнів (а.с.17-29).
Застосування судом норм права до спірних відносин:
Прокурор доводить порушення позивачем законодавства про природно-заповідний фонд - приписів ст.ст.83-84 ЗК України, ст.9 ЗУ "Про природно-заповідний фонд України" щодо використання сільською радою не за призначенням спірної земельної ділянки площею 1,25 га з кадастровим номером 7122081900:01:001:1719.
Однак відповідно до ч.2 ст.4 Закону «Про природно-заповідний фонд» землі та інші природні ресурси, включені до складу, але не надані національним природним паркам, заказники, пам'ятки природи, заповідні урочища, ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки та парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва можуть перебувати як у власності Українського народу, так і в інших формах власності, передбачених законодавством України.
Водночас, у ч.4 ст.4 Закону передбачалось, що у разі зміни форм власності на землю, на якій знаходяться заказники, пам'ятки природи, заповідні урочища, парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва, землевласники зобов'язані забезпечувати режим їх охорони і збереження з відповідною перереєстрацією охоронного зобов'язання.
Таким чином, правовий режим земель природно-заповідного фонду характеризується тим, що з одного боку, ці землі можуть перебувати у приватній власності, а з іншого боку встановлена заборона передачі цих земель у приватну власність. Землі природно-заповідного фонду, що перебувають у приватній власності, можуть утворюватись, зокрема, в тих випадках коли, земельні ділянки, що перебувають у державній власності, оголошуються землями територій та об'єктів природно-заповідного фонду внаслідок створення таких об'єктів. Законодавством імперативно не вимагається вилучення у цих випадках земель з приватної власності і передачі їх у державну або комунальну власність, але відповідно до ч.2 ст.45 ЗК порядок використання земель природно-заповідного фонду визначається законом.
Обґрунтування належності способу захисту у спірних правовідносинах.
Правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме належних їй прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси - приписи ст.4 ГПК України.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
У разі порушення (невизнання, оспорювання) суб'єктивного цивільного права чи інтересу у потерпілої особи виникає право на застосування конкретного способу захисту. Цим правом на застосування певного способу захисту і є права, які існують у рамках захисних правовідносин. Тобто спосіб захисту реалізується через суб'єктивне цивільне право, яке виникає та існує в рамках захисних правовідносин (зобов'язань).
Під способами захисту суб'єктивних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав і вплив на правопорушника (п.5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі №925/1265/16).
Водночас під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що спричиняє потрібні результати, наслідки, тобто матиме найбільший ефект по відновленню відповідних прав, свобод та інтересів на стільки, на скільки це можливо.
Суд при прийнятті рішення також враховує та розділяє правові висновки, викладені в Постанові КЦС ВС від 21.08.2024 №462/7300/20 (61-3945св24): виконуючи завдання цивільного судочинства, окрім основних принципів: справедливості, добросовісності, розумності, суд керується аксіомою цивільного судочинства: "PLACUIT IN OMNIBUS REBUS PRAECIPUUM ESSE IUSTITIAE AEQUITATISQUE QUAM STRICTI IURIUS RATIONEM" яка означає "у всіх юридичних справах правосуддя й справедливість мають перевагу перед строгим розумінням права". Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляд кожної конкретної справи.
Суд враховує правові висновки постанови КЦС ВС від 23.10.2024 у справі №753/25081/21 (61-8693св), що цивільна справа має бути вирішена з урахуванням балансу вірогідностей. Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів а також правдивості твердження заявника, вимога цього заявника заслуговує на довіру.
Суд враховує, що прокурор не обґрунтував у позовній заяві та не надав доказів в ході судового розгляду справи а) порушення прав позивача - Бобрицької сільської ради щодо користування власною земельною ділянкою комунальної власності, та б) порушення прав позивача саме відповідачем.
При цьому позивач не підтримав позовні вимоги прокурора та заявив про відсутність порушення його прав та відсутність необхідності захищати прокурором його не порушене право перед невизначеним колом осіб.
Навпаки прокурор, втручаючись в дискреційні повноваження органу місцевого самоврядування щодо самостійного визначення способів використання власних земельних ділянок, пропонує суду скасувати державну реєстрацію спірної ділянки комунальної власності площею 1,25 га з кадастровим номером 7122081900:01:001:1719, припинивши об'єкт права власності на спірну ділянку для органу місцевого самоврядування та погіршивши становище колегіального органу, позбавляючи сільську раду прав на спірну земельну ділянку, порушуючи сталі суспільні відносини з використання земельних ділянок комунальної власності та створюючи режим правової невизначеності для органу місцевого самоврядування щодо земельної ділянки площею 1,25 га.
Суд критично оцінює доводи та твердження прокурора про віднесення спірної земельної ділянки до земель природно-заповідного фонду з посиланням на рішення Канівського міськрайонного суду від 30.01.2024 у справі №697/1460/22 (а.с.37-49), оскільки Канівський міськрайонний суд не встановлював факти, що мають юридичне значення. За рішенням суду скасовано право приватної власності на спірну земельну ділянку площею 1,25 га з кадастровим номером 7122081900:01:001:1719 за громадянином та повернуто спірну ділянку у власність та користування територіальної громади в особі Бобрицької сільської ради, про що внесені відповідні записи в Державний реєстр речових прав.
Прокурор не спростував право сільської ради мати у комунальній власності земельні ділянки природно-заповідного фонду, що передбачено приписами ст.45 ЗК України, але прокурор наполягає на невірному визначенні цільового призначення спірної земельної ділянки, що не може мати наслідком припинення речового права на цю земельну ділянку для органу місцевого самоврядування. При цьому прокурор не ставить під сумнів правомірність набуття Бобрицькою сільською радою права власності на спірну земельну ділянку та не ставить під сумнів рішення державного органу - ДЗК щодо передачі земельної ділянки з державної в комунальну власність (а.с.17-29).
Суд також враховує і пред'явлення позову до органу влади (ГУ ДЗК), який не порушував і не міг порушити прав позивача у спірних відносинах, а виконує виключно технічну реєстраційну функцію від імені держави щодо обліку, використання та реєстраційних змін щодо обліку земельних ділянок.
Законом України №475/97 від 17.07.1997 ратифіковано Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 (далі - Конвенція) та Перший протокол до Конвенції, а відтак в силу ст.9 Конституції України вони є частиною національного законодавства України.
Згідно зі ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права, згоду на застосування якого надано Верховною Радою України (п.4 ст.11 Господарського процесуального кодексу України):
- принцип правової певності та юридичної визначеності, в тому числі недопустимість ревізування рішень судів, які набрали законної сили - з підстав бажання зацікавленої особи в переоцінці доказів (рішення "Агрокомплекс проти України" №23465/03 від 08.03.2012);
- принцип загальної оцінки судом відносин сторін та відсутності обов'язку суду давати оцінку кожній вимозі сторін (рішення "Серявін проти України" №4909/04 від 10.02.2010, рішення "Трофімчук проти України" №4241/03 від 28.10.2010);
- принцип повноти та межі обґрунтування рішення судом в залежності від характеру рішення (рішення "Руїс Торіха проти Іспанії від 09.12.1994, серія А, №303-А, п.29);
- принцип поваги до права на володіння своїм майном (рішення "Желтяков проти України" №4994/04 від 09.09.2011).
На підставі аналізу документів, застосування допустимості та вірогідності зібраних доказів у справі суд дійшов висновку про відмову в задоволенні вимог прокурора з мотивів їх необґрунтованості, безпідставності та недоведеності порушеного права, оскільки подані докази та доводи прокурора не заслуговують на довіру.
Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України суд має здійснити розподіл понесених сторонами судових витрат. З огляду на відмову в задоволенні позову понесені витрати покладаються повністю на прокурора та не стягуються.
Керуючись ст.ст.129, 232, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд
У задоволенні позову заступника керівника Смілянської окружної прокуратури в інтересах держави у особі Бобрицької сільської ради Черкаської області, Черкаська область, Черкаський район, с.Бобриця, вул.Дружби,4, код ЄДРПОУ 35797342
до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, м.Черкаси, вул.Смілянська,131, код ЄДРПОУ 39765890
за участю у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Регіонального ландшафтного парку "Трахтемирів" м.Київ, вул.Велика Васильківська,39 оф.402, код ЄДРПОУ 21679697
про усунення перешкод у здійсненні користування і розпорядження земельною ділянкою шляхом скасування її державної реєстрації з припиненням речового права на неї - відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду в порядку та у строки, встановлені статтями 256-258 та п.17.5 розділу ХІ Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено і підписано 24.09.2025
Суддя Г.М.Скиба