18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua
23 вересня 2025 року Черкаси Справа №925/289/25
Господарський суд Черкаської області у складі судді Кучеренко О.І. із секретарем судового засідання Лисенко О.С., розглянув справу
за позовом Іноземного підприємства «Агро-Вільд Україна» (вулиця Шевченка, 48, місто Жашків, Уманський район, Черкаська область, ідентифікаційний код 33353730)
до Приватного сільськогосподарського підприємства «Аскольд Агро» (вулиця Перемоги, 10, місто Жашків, Уманський район, Черкаська область, 19201, ідентифікаційний код 31610140)
про усунення перешкод у користуванні земельними ділянками,
представники сторін у судове засідання не з'явились,
24.03.2025 Іноземне підприємство «Агро-Вільд Україна» звернулося у Господарський суд Черкаської області із позовом до Приватного сільськогосподарського підприємства «Аскольд Агро», у якому просить суд зобов'язати відповідача утриматись від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення перешкод у користуванні Іноземним підприємством «Агро-Вільд Україна» семи земельними ділянками: кадастровий номер 7120988500:02:001:0394 площею 2,5373 га, яка використовується позивачем на підставі договору оренди землі від 14.04.2024; кадастровий номер 7120988500:02:001:0516 площею 2,5306 га, яка використовується позивачем на підставі договору оренди землі від 14.04.2024; кадастровий номер 7120988500:02:001:0379 площею 2,5695 га, яка використовується позивачем на підставі договору оренди землі від 11.06.2013; кадастровий номер 7120988500:02:001:0378 площею 2,4407 га, яка використовується позивачем на підставі договору оренди землі від 11.06.2013; кадастровий номер 7120988500:02:001:0515 площею 2,5715 га, яка використовується позивачем на підставі договору оренди землі від 14.04.2024; кадастровий номер 7120988500:02:001:0386 площею 2,8331 га, яка використовується позивачем на підставі договору встановлення емфітевзису від 29.07.2013; кадастровий номер 7120988500:02:001:0004 площею 2,6290 га, яка використовується позивачем на підставі договору оренди землі від 08.09.2010 та додаткової угоди №2 від 08.09.2010 про поновлення договору оренди.
У позовній заяві позивач також просить суд стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 21196,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем були укладені договори оренди землі з фізичними особами щодо строкового платного користування спірними земельними ділянками, тому позивач на законних підставах є орендарем цих земельних ділянок на підставі договорів оренди земельних ділянок, які використовуються ним для здійснення своєї виробничої діяльності. Позивач належним чином сплачує власникам земельних ділянок орендну плату. 02.11.2024 на ці земельні ділянки заїхала сільськогосподарська техніка під керуванням працівників відповідача, які без законних на те підстав розпочали обробку та засів земельних ділянок. Внаслідок протиправних дій відповідача які перебувають у користуванні позивача, останнім понесені незаплановані витрати для приведення земельних ділянок у належний стан (підживлення пшениці) врожаю озимої пшениці 2025 року. З метою недопущення вчинення відповідачем подальших перешкод у користуванні вказаними земельними ділянками, позивач надіслав на адресу відповідача вимогу про усунення перешкод у користуванні земельними ділянками та утримання від дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод, проте відповідач жодної відповіді на цю вимогу не надав. 14.03.2025 представник позивача вдруге зафіксував, що представники відповідача без законних на те підстав вжили заходи щодо обробки земельних ділянок, які використовуються позивачем, чим було завдано матеріальних збитків позивачу у вигляді незапланованих витрат на суму 489 861,35 грн. На думку позивача, вказаними діями відповідач систематично чинить позивачу перешкоди у користуванні земельними ділянками, чим порушено право позивача на користування майном. З метою захисту свого порушеного права та уникнення понесення у подальшому матеріальних збитків позивач змушений звернутись із цим позовом до суду про зобов'язання відповідача утриматись від вчинення протиправних дій на земельних ділянках, що перебувають у користуванні позивача.
У відповіді на відзив, позивач вказав, що позивач на законних підставах є орендарем (законним володільцем речі) спірних земельних ділянок за діючими та зареєстрованими у встановленому законом порядку договорами оренди земельних ділянок, строк дії яких не закінчився, ні 02.11.2024, ні 14.03.2025. Натомість 02.11.2024 та 14.03.2025 відповідач самовільно та без законних на те підстав розпочав обробку вищевказаних земельних ділянок із використанням сільськогосподарської техніки. Щодо доводів відповідача про закінчення строку дії договорів оренди, то позивач зазначив, що ним були укладені додаткові угоди з орендодавцем про поновлення договорів оренди землі. Разом із позовною заявою подано до суду документи, які складено уповноваженими особами органу поліції (які 02.11.2024 виїжджали для оформлення та фіксації події) за наслідками розгляду повідомлень по номеру « 102» ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , у тому числі довідки про результати розгляду звернень від 19.11.2024. Засновник та керівник відповідача ОСОБА_4 підтвердив здійснення 02.11.2024 сільськогосподарських робіт на земельних ділянках на полі №7 в адміністративних межах с.Тихий Хутір, Уманського району, Черкаської області, оскільки з грудня 2024 року його підприємство уклало договори оренди земельних ділянок. Іноземне підприємство «Агро-Вільд Україна» станом на грудень 2024 року мало діючі та зареєстровані у встановленому законом порядку договори оренди усіх вищевказаних земельних ділянок, а з 01.03.2025 по земельним ділянкам з кадастровими номерами 7120988500:02:001:0379 та 7120988500:02:001:0378 укладено додаткові угоди строком дії до 31.07.2025 з метою можливості збору позивачем засіяного врожаю. Водночас відповідач станом на листопад - грудень 2024 року не мав зареєстровані у встановленому законом порядку договори, що унеможливлює законне використання цих земельних ділянок. Щодо доводів представника відповідача стосовно відсутності доказів того, що очевидці події є найманими працівниками відповідача, то позивач зазначив, що всі ці особи призначені на посади згідно з відповідними наказами. З приводу доводів представника відповідача стосовно відсутності доказів того, що вказана сільськогосподарська техніка, яка використовувалась 02.11.2024 належить саме відповідачу повідомляємо суду, що засновником та керівником відповідача не заперечувалась вказана інформація з приводу використання сільськогосподарської техніки відповідача 02.11.2024 на полі №7 в адміністративних межах с.Тихий Хутір, Уманського району, Черкаської області, що підтверджено зібраними матеріалами органу поліції, які виїжджали на місце події.
У письмових поясненнях, позивач зазначив, що більшість земельних ділянок на полі №7 знаходяться в оренді у позивача, а не у приватного підприємства «Аскольд Агро», що підтверджується планом земельних ділянок, згідно з яким відповідач також має зареєстроване право користування іншими земельними ділянками, які розміщені навколо меж поля №7 та земельних ділянок іноземного підприємства. Відповідач, станом на 02.11.2024 маючи на полі №7 лише одну земельну ділянку та станом на 14.03.2025 (дві земельні ділянки на цьому полі) безпідставно у порушення вимог чинного законодавства, окрім своїх земельних ділянок, здійснив обробку земельних ділянок позивача, чим допущено перешкоди у користуванні позивачем орендованим майном, а також завдано матеріальних збитків.
У відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що наданий позивачем витяг з Державного реєстру речових прав від 03.07.2024 не підтверджує проведення державної реєстрації договору оренди від 14.04.2024, який укладений з ОСОБА_5 . Щодо договору оренди землі, який укладений 14.04.2024 із ОСОБА_6 , то відповідач вказав, що ОСОБА_6 набула право власності на земельну ділянку лише 29.06.2024, тобто після дати укладення договору оренди, на який посилається позивач. Державна реєстрація договорів оренди землі, які укладені 11.06.2013 із ОСОБА_7 була здійснена 05.03.2015, зі строком дії договору до 05.03.2025. Оскільки, державна реєстрація договорів здійснена 05.03.2015, тому строк дії договору закінчується 05.03.2025. Тобто, на день звернення до суду (дата на позовній заяві зазначена 19.03.2025) у позивача було відсутнє право оренди цієї земельної ділянки, а тому Іноземне підприємство «Агро-Вільд Україна» не є суб'єктом звернення до суду в частині цих земельних ділянок. Строк дії цих договорів закінчився ще 10.06.2023, доказів, які б підтверджували право оренди Іноземного підприємства «Агро-Вільд Україна» на вказані земельні ділянки, зокрема копії додаткової угоди, до позовної заяви не надано. До позовної заяви не надані належні та допустимі докази, які б свідчили про користування відповідачем земельними ділянками, про які зазначає позивач, зокрема: не надано витяг про внесення відомостей про вчинення кримінального правопорушення до ЄРДР; не надано доказів, що сільськогосподарська техніка належить відповідачу; відсутні докази, що частина поля №7, на яку, на думку позивача заїхала сільськогосподарська техніка відповідача, складається із земельних ділянок, якими позивач має право користуватися; не надані докази, що заявники є працівниками позивача. У зв'язку із тим, що право позивача на користування земельними ділянками відповідачем не порушено, позивач має доступ до земельних ділянок, ними користується, тому відсутність порушеного права слід застосувати як окрему підставу для відмови у задоволенні позову Іноземного підприємства «Агро-Вільд Україна». Надана позивачем довідка про понесення матеріальних збитків не є належним та допустимим доказом, оскільки збитки, які заподіяні власникам або землекористувачам визначаються Порядком визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувач, який затверджений постановою КМУ від 19.04.1993 №284.
У запереченнях на відповідь на відзив, відповідач зазначив, що додаткові угоди від 01.03.2025, які надані позивачем до відповіді на відзив, не є допустимим доказом, оскільки право оренди підтверджується витягом з державного реєстру речових прав, а не додатковою угодою. Крім того, на дату звернення до суду (у позовній заяві зазначено 19.03.2025) вказані додаткові угоди були наявні у позивача, проте ним до позову не надані та не повідомлено суд про причини неможливості надання таких доказів разом із позовною заявою. До відповіді на відзив позивач не долучив відеозаписів, про наявність яких він стверджував. Відео, яке позивач направив відповідачу, не відповідає критеріям належності та достовірності доказів, адже не встановлює, що частина поля №7, на яку, на думку позивача заїхала сільськогосподарська техніка відповідача, складається саме із земельних ділянок, якими позивач має право користуватися. Також, вказане відео не містить інформацію про час та місце запису, не можливо ідентифікувати належність позивачу чи відповідачу транспорту, який зафіксований на відео. Поле №7 складається з багатьох земельних ділянок і позивач не надав доказів, за допомогою яких можна ідентифікувати земельні ділянки, на користування якими позивачем укладені договори оренди.
Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 26.03.2025 відкрито провадження у справі, справу ухвалено розглядати за правилами загального позовного провадження. Цією ж ухвалою призначено підготовче засідання у справі об 10 год 00 хв 15.04.2025 та встановлено відповідачу строк 15 днів з дня вручення ухвали про прийняття справи до свого провадження для подання суду відзиву на позовну заяву та усіх письмових та електронних доказів, що підтверджують заперечення проти позову.
Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 15.04.2025 задоволено клопотання представника позивача про відкладення підготовчого засідання у справі та відкладено підготовче засідання у справі до 10 год 15 хв 30.04.2025.
Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 30.04.2025 підготовче засідання у справі відкладено до 12 год 30 хв 07.05.2025.
Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 07.05.2025 задоволено клопотання Іноземного підприємства «Агро-Вільд Україна» про витребування доказів та витребувано у Головного управління Держпродспоживслужби в Черкаській області відомості та документи щодо зареєстрованої сільськогосподарської техніки за приватним сільськогосподарським підприємством «АСКОЛЬД АГРО» із зазначенням даних, за яким можна ідентифікувати сільськогосподарську техніку (виду та назви техніки, року випуску, реєстраційного номеру техніки та номеру свідоцтва про реєстрацію, дати реєстрації та зняття з обліку, а також інших відомостей, за якими можна ідентифікувати рухоме майно) станом на дату надання відповіді, а також на період 02.11.2024 та 14.03.2025. Підготовче засідання у справі відкладено до 11 год 00 хв 28.05.2025.
Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 28.05.2025 відкладено підготовче засідання у справі до 10 год 15 хв 18.06.2025.
Протокольною ухвалою від 18.06.2025 суд відклав підготовче засідання у справі до 10 год 15 хв 02.07.2025.
Протокольною ухвалою від 02.07.2025 суд закрив підготовче провадження у справі та призначив справу до судового розгляду по суті об 11 год 30 хв 13.08.2025.
Протокольною ухвалою від 13.08.2025 суд оголосив перерву у судовому засіданні до 10 год 15 хв 03.09.2025.
Протокольною ухвалою від 03.09.2025 суд оголосив перерву у судовому засіданні до 15 год 00 хв 10.09.2025.
Позивач та відповідач (їх представники) у судове засідання 10.09.2025 не з'явились, надіслали до суду заяви про розгляд справи без участі їх представників.
Відповідно до частини 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Частиною 5 статті 240 Господарського процесуального кодексу України визначено, що датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи, суд встановив наступне.
Станом на дату звернення позивача з цим позовом до суду останній є користувачем семи земельних ділянок, які знаходяться на території Черкаської області Уманського району в адмінмежах Тихохутірської сільської ради.
Так, між Іноземним підприємством «Агро-Вільд Україна» (орендар) та ОСОБА_7 (орендодавець) було укладено договір оренди землі від 11.06.2013 (Т.1, а.с.18-19, далі - договір №0378), за умовами якого позивач отримав у строкове платне користування земельну ділянку із кадастровим номером 7120988500:02:001:0378, площею 2,4407 га (пункт 1 та 2 договору №0378). Державну реєстрацію договору №0378 від 11.06.2013 проведено 05.03.2015, що підтверджено витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 06.03.2015 зі строком дії на 10 років, тобто до 05.03.2025 (Т.1, а.с.20).
З цим же орендодавцем, позивачем було укладено ще один договір оренди землі (Т.1, а.с.22-23, далі - договір №0379), за умовами якого позивач прийняв у строкове платне користування земельну ділянку із кадастровим номером 7120988500:02:001:0379, площею 2,5695 га (пункт 1 та 2 договору №0379). Договір укладено на 10 років з моменту його державної реєстрації, з урахуванням ротації культур (пункт 8 договорів №0378 та №0379).
Державну реєстрацію договору №0379 від 11.06.2013 проведено 05.03.2015, що підтверджено витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 06.03.2015 зі строком дії на 10 років, тобто до 05.03.2025 (Т.1, а.с.20).
Про поновлення договорів оренди земельної ділянки №0378 та №0379 від 11.06.2013, між ОСОБА_7 та Іноземним підприємством «Агро-Вільд Україна» були підписані додаткові угоди від 01.03.2025, згідно з якими договір укладено строком до 31.07.2025 (Т.1, а.с.121).
14.04.2024 позивач уклав (орендар) було укладено договір оренди землі з ОСОБА_8 (орендодавець) (Т.1, а.с.26-27, далі - договір №0515), за умовами якого орендар отримав у строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення із кадастровим номером 7120988500:02:001:0515, площею 2,5715 га (пункти 1 та 2 договору №0515). Договір укладено строком до 31 грудня 2035 року (пункт 8 договору №0515).
Державну реєстрацію договору №0515 проведено 15.06.2024, що підтверджено витягом з Державного реєстру речових прав зі строком дії до 31.12.2035 з правом пролонгації, з правом передачі у піднайм (суборенду) (Т.1, а.с.29).
14.04.2024 позивач уклав договір оренди землі (нова редакція) з ОСОБА_5 (орендодавець) (Т.1, а.с.31-32, далі - договір №0394), за умовами якого орендар отримав у строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення із кадастровим номером 7120988500:02:001:0394, площею 2,5373 га (пункти 1 та 2 договору №0394). Договір укладено строком до 31 грудня 2031 року (пункт 8 договору №0394).
Державну реєстрацію договору №0394 проведено 23.01.2015, що підтверджено витягом з Державного реєстру речових прав зі строком дії до 31.12.2031 з правом пролонгації, з правом передачі у піднайм (суборенду) (Т.1, а.с.34).
14.04.2024 позивачем укладено договір оренди землі (нова редакція) з Гливенко Ніною Михайлівною (орендодавець) (Т.1, а.с.36-37, далі - договір №0516), за умовами якого орендар прийняв у строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення із кадастровим номером 7120988500:02:001:0516, площею 2,5306 га (пункти 1 та 2 договору №0516). Договір укладено строком до 31 січня 2037 року (пункт 8 договору №0516).
Державну реєстрацію договору №0394 проведено 23.01.2015, що підтверджено витягом з Державного реєстру речових прав зі строком дії до 31.12.2037 з правом пролонгації, з правом передачі у піднайм (суборенду) (Т.1, а.с.39).
08.09.2010 позивач уклав договір оренди землі з Коломієць Іриною Василівною (орендодавець), за умовами якого орендар приймає у строкове платне користування земельну ділянку із кадастровим номером 7120988500:02:001:0004, загальною площею 2,6290 га. До цього договору між сторонами було підписано додаткову угоду №2 про поновлення договору оренди землі від 08.09.2010, зареєстрованого 20.10.2010 за №041078200059 (Т.1, а.с.45-46) (пункти 1 та 2 додаткової угоди №2 до договору оренди землі від 08.09.2010). Договір укладено терміном до 31.07.2025 (пункт 8 додаткової угоди №2 до договору оренди землі від 08.09.2010).
Державну реєстрацію договору оренди землі проведено 13.03.2015 зі строком дії до 31.07.2025, що підтверджено витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 02.10.2020 (Т.1, а.с.47).
29.07.2013 між ОСОБА_9 (власник) та Джус Русланом Олександровичем, який діє від Іноземного підприємства «Агро-Вільд Україна» (емфітевт) укладено договір встановлення емфітевзису (Т.1, а.с.41-42, далі - договір емфітевзису). За умовами цього договору власник земельної ділянки сільськогосподарського призначення передає емфітевту право володіння та право цільового користування цією земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевтичне право), зберігаючи за собою право розпорядження нею. Земельна ділянка, площею 2,8331 гектара, кадастровий номер земельної ділянки 7120988500:02:001:0386, яка належить власнику на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЧР №148021 від 26.01.2004 (пункти 1.1 - 1.3 договору емфітевзису). Сторони домовилися, що емфітевтичне право за цим договором встановлюється на 49 років, тобто до 29.07.2062 (пункт 2.6 договору емфітевзису).
Державну реєстрацію договору емфітевзису проведено 29.07.2013 зі строком дії до 29.07.2062, що підтверджено витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права (Т.1, а.с.43).
За доводами позивача, 02.11.2024 та 14.03.2025 на земельні ділянки, які на законних підставах перебувають в оренді у позивача, заїхала сільськогосподарська техніка під керуванням працівників відповідача, якими без законних на те підстав було розпочато обробку та посів земельних ділянок, чим позивачу були завдані матеріальні збитки. Про вчинені дії працівники позивача повідомили органи поліції, зокрема відділ поліції №1 Уманського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області про протиправність дій працівників приватного сільськогосподарського підприємства «Аскольд Агро». Працівниками поліції були здійснені виїзди на місце події та складені протоколи огляду місця події та опитані свідки та працівники позивача та відповідача.
До матеріалів позивачем додано копії матеріалів справ №1566 від 21.11.24, №1532 від 21.11.2024, №1533 від 21.11.2024 за результатами проведення перевірки з приводу звернень 27.10.2024, 28.10.2024, 02.11.2024 ОСОБА_2 , яка є працівником Іноземеного підприємства «Агро-Вільд Україна». За результатами перевірки складено довідки за погодженням начальника відділу поліції №1 Уманського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області Андрія Черемісова, у яких зазначено, що за даних обставин відсутні ознаки порушення кримінального та адміністративного законодавства, але наявні цивільно-правові відносини, що регулюються нормами цивільного правового законодавства, які вирішуються у судах у порядку приватного звернення громадян, а тому перевірки за цим фактом вирішено вважати закінченою (Т.2, а.с.177-218).
У відповідь на адвокатський запит представника позивача, начальник відділу поліції №1 Уманського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області Андрій Черемісов у листі №117819-2025 від 02.06.2025, повідомив, що за результатами реагування на повідомлення працівників позивача, поліцейськими вжито заходи щодо відібрання заяв, опитування осіб, встановлення відповідних обставин, фіксацію інформації на місці події на нагрудну бодикамеру (портативний відеорегістратор), про що зазначено у матеріалах перевірки. Також у цьому листі вказано, що звернень до відділу поліції 14.03.2025 не було (Т.2, а.с.175-176).
За матеріалами перевірок, які долучені до наведеного листа, встановлено, що у випадках, які повідомлені представниками Іноземного підприємства «Агро-Вільд Україна» щодо перебування транспортних засобів приватного сільськогосподарського підприємства «Аскольд Агро» на земельних ділянках, які перебувають у користуванні Іноземного підприємства відсутні ознаки кримінального та адміністративного законодавства, але наявні цивільно-правові відносини, а тому перевірки за цим фактом вирішено вважати закінченою (Т.2, а.с.177-218).
У порядку витребування доказів, Головним управлінням Держпродспоживслужби у Черкаській області до суду був надісланий лист №11-Т/136-25 від 21.05.2025, у якому управління повідомило, що згідно з даними Єдиного реєстру для ведення автоматизованого обліку тракторів, самохідних шасі, самохідних сільськогосподарських, дорожньо-будівельних і меліоративних машин, сільськогосподарської техніки, інших механізмів станом на 20.05.2025 за приватним сільськогосподарським підприємством «Аскольд Агро» зареєстрована відповідна сільськогосподарська техніка, перелік якої наведений у відповідній таблиці у цьому листі. На період 02.11.2024 та 14.03.2025 процедура реєстрації та зняття з обліку тракторів, самохідних шасі, самохідних сільськогосподарських, дорожньо-будівельних і меліоративних машин, сільськогосподарської техніки не проводилась. До цього листа управління долучило належним чином засвідчені копії документів, на підставі яких було здійснено реєстрацію та зняття з обліку сільськогосподарської техніки за приватним сільськогосподарським підприємством «Аскольд Агро», у яких не закінчився п'ятирічний термін зберігання (Т.2, а.с.2-102).
Відповідачем у матеріали справи надані витяги з Державного реєстру речових прав, згідно з якими за приватним сільськогосподарським підприємством «Аскольд Агро» зареєстровано право оренди на земельні ділянки: із кадастровим номером 7120988500:02:001:0208 (дата реєстрації права оренди 19.02.2025); із кадастровим номером 7120988500:02:001:0208 (дата реєстрації права оренди 19.02.2025, дата закінчення строку оренди 31.12.2034); із кадастровим номером 7120988500:02:001:0399 (дата реєстрації права оренди 01.02.2025, дата закінчення строку оренди 31.12.2034); із кадастровим номером 7120988500:02:001:0365 (дата реєстрації права оренди 01.02.2025, дата закінчення строку оренди 31.12.2031); із кадастровим номером 7120988500:02:001:0351 (дата реєстрації права оренди 04.07.2024, дата закінчення строку оренди 31.12.2031); із кадастровим номером 7120988500:02:001:0446 (дата реєстрації права оренди 10.09.2024, дата закінчення строку оренди 31.12.2032); із кадастровим номером 7120988500:02:001:0447 (дата реєстрації права оренди 19.02.2025, дата закінчення строку оренди 31.12.2034); із кадастровим номером 7120988500:02:001:0311 (дата реєстрації права оренди 11.02.2025, дата закінчення строку оренди 31.12.2034); із кадастровим номером 7120988500:02:001:0360 (дата реєстрації права оренди 19.02.2025, дата закінчення строку оренди 31.12.2034); із кадастровим номером 7120988500:02:001:0273 (дата реєстрації права оренди 19.02.2025, дата закінчення строку оренди 31.12.2031) (Т.2, а.с.157-165).
Також відповідач надав у справу копію листа (Заяву-повідомлення) №11 від 24.02.2025, у якому приватне сільськогосподарське підприємство «Аскольд Агро» звертається до позивача із пропозицією щодо проведення обміну земельних ділянок площею 23,4386 га, які зазначені у таблиці, та виділення рівнозначної площі земель приватному сільськогосподарському підприємству «Аскольд Агро» із земель Іноземного підприємства «Агро-Вільд Україна» у полі, де підприємства межують. Вказаний обмін забезпечить уникнути черезсмужжя в обробітку та забезпечить ефективне користування сільськогосподарськими землями обом сторонам (Т.2, а.с.116).
У відповідь на цю заяву Іноземне підприємство «Агро-Вільд Україна» надіслало відповідачу лист №13 від 04.03.2025, у якому зазначило, що Іноземне підприємство «Агро-Вільд Україна» на законних підставах є орендарем земельних ділянок на підставі зареєстрованих у встановленому порядку договорів оренди земельних ділянок, які використовуються підприємством для здійснення своєї виробничої діяльності. Стосовно пропозиції щодо проведення обміну земельними ділянками площею 23,4386 га, Іноземним підприємством «Агро-Вільд Україна» відмовлено, у зв'язку із використанням земельних ділянок на законних підставах та на усіх земельних ділянках, підприємством вже проведено відповідні сільськогосподарські роботи, що свідчить про понесення підприємством відповідних витрат (Т.2, а.с.117).
Матеріали справи також містять вимогу Іноземного підприємства «Агро-Вільд Україна» №10 від 28.02.2025, яка адресована приватному сільськогосподарському підприємству «Аскольд Агро» про усунення перешкод у користуванні земельними ділянками та утримання від дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод. У вимозі позивач просив вжити заходів для обговорення питання щодо відшкодування понесених Іноземним підприємством «Агро-Вільд Україна» матеріальних збитків, які були заподіяні 02.11.2024 працівниками відповідача внаслідок здійснених перешкод у користуванні земельними ділянками та утриматись у подальшому від дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод у майбутньому. В іншому випадку Іноземне підприємство «Агро-Вільд Україна» буде вимушено звернутись за захистом своїх прав до суду з негаторним позовом про усунення перешкод у користуванні відповідними земельними ділянками, а також стягнення понесених збитків (Т.1, а.с.57-58).
Судом також була досліджена надана позивачем у матеріали справи експлікація земель (Т.2, а.с235), на якій зображені земельні ділянки, що знаходяться на території Тихохутірської сільської ради Черкаської області, згідно з якою із земельними ділянками, які перебувають в оренді у позивача (порядкові номери №№1-8) межує земельна ділянка, яка перебуває у користуванні відповідача - земельна ділянка під порядковим номером №9 із кадастровим номером 7120983800:02:001:0158, площею 76,1562 га.
Позивачем у матеріали справи надано також бухгалтерську довідку №15 від 19.03.2025 за підписом генерального директора підприємства, згідно з якою внаслідок безпідставної обробки 02.11.2024 та 14.03.2025 уповноваженими особами приватного сільськогосподарського підприємства «Аскольд Агро» земельних ділянок на території села Тихій Хутір Уманського району Черкаської області, що перебувають у користуванні Іноземного підприємства «Агро-Вільд Україна», на яких засіяно озиму пшеницю майбутнього урожаю 2025 року, Іноземним підприємством понесені незаплановані витрати у сумі 489 861,35 грн (Т.1, а.с.60).
За доводами позивача, представники відповідача 02.11.2024 та 14.03.2025 без законних на те підстав на транспортних засобах, що належать відповідачу на праві власності, заїхали на земельні ділянки, які перебувають у користуванні позивача на підставі діючих договорів оренди землі та вжили заходи щодо обробки цих земельних ділянок, чим було завдано матеріальних збитків позивачу у вигляді незапланованих витрат підприємства. Наведене і стало підставою для звернення позивача з цим позовом до суду.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд при прийнятті рішення та оцінка аргументів учасників справи.
Предметом спору у цій справі є вимога позивача про зобов'язання відповідача утриматись від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення перешкод у користуванні Іноземним підприємством «Агро-Вільд Україна» земельними ділянками, які перебувають у користуванні позивача на підставі договорів оренди землі.
Правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (частина перша статті 316 Цивільного кодексу України).
Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (частина перша статті 317 Цивільного кодексу України). Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд (частина перша статті 319 Цивільного кодексу України). Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (частина перша статті 321 Цивільного кодексу).
Відповідно до статті 395 Цивільного кодексу України речовими правами на чуже майно є: право володіння; право користування (сервітут); право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); право забудови земельної ділянки (суперфіцій). Законом можуть бути встановлені інші речові права на чуже майно.
Частина 1 та 3 статті 397 Цивільного кодексу України визначено, що володільцем чужого майна є особа, яка фактично тримає його у себе. Фактичне володіння майном вважається правомірним, якщо інше не випливає із закону або не встановлено рішенням суду.
Право володіння виникає на підставі договору з власником або особою, якій майно було передане власником, а також на інших підставах, встановлених законом (стаття 398 Цивільного кодексу України).
Статтею 396 Цивільного Кодексу України визначено, що особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна, відповідно до положень глави 29 цього Кодексу.
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивач на законних підстав (на підставі договорів оренди земельних ділянок) користується земельними ділянками, що знаходяться в межах поля №7 в адміністративних межах Тихохутірської сільської ради із кадастровими номерами: 7120988500:02:001:0378 площею 2,4407 га, 7120988500:02:001:0379 площею 2,5695 га, 7120988500:02:001:0515 площею 2,5715 га, 7120988500:02:001:0394 площею 2,5373 га, 7120988500:02:001:0516, площею 2,5306 га, 7120988500:02:001:0386 площею 2,8331 га та 7120988500:02:001:0004 площею 2,6290 га. Позивач використовує ці земельні ділянки для здійснення своєї виробничої діяльності.
Матеріалами справи також підтверджено, що на підставі договорів оренди земельних ділянок у користуванні відповідача перебувають земельні ділянки, що розташовані в адміністративних межах Тихохутірської сільської ради, деякі з них межують із земельними ділянками, що перебувають у користуванні позивача, зокрема, земельна ділянка із кадастровим номером 7120983800:02:001:0158 площею 76,1562 га.
Підставами позову позивач визначив протиправні дії відповідача (його працівників), які виразились у тому, що 02.11.2024 та 14.03.2025 на земельні ділянки, які перебувають в оренді у позивача, заїхала сільськогосподарська техніка під керуванням працівників відповідача, які розпочали обробку цих земельних ділянок.
Надані позивачем докази підтверджують факт порушення права позивача на безперешкодне користування та володіння орендованими земельними ділянками, яке відбувалося на полі №7, де знаходяться спірні земельні ділянки позивача. Вказані порушення зафіксовані 28.10.2024 та 02.11.2024, коли працівниками позивача було викликані працівники поліції, якими за цим фактом проведено перевірку та встановлено відсутність ознаки кримінального та адміністративного правопорушення. Надані позивачем матеріали не підтверджують, того факту що техніка, яка на думку позивача належала чи була у користуванні відповідача, дійсно належить останньому. Надані докази підтверджують факт фіксації виїзду сільськогосподарської техніки на поле №7, проте не доводять факту обробітку земельних ділянок позивача. Щодо порушень, на які посилається позивач, та які за його переконанням відбувалися 14.03.2025, матеріали справи не містять яких-небудь доказів на підтвердження взагалі існування таких обставин.
Водночас, на переконання суду, вказані події і конфліктні ситуації виникають у зв'язку з тим, що орендовані позивачем та відповідачем земельні ділянки є суміжними або знаходяться у загальному масиві поля №7, а земельна ділянка 7120983800:02:001:0158 площею 76,1562 га прилягає до земельних ділянок, користувачем яких є позивач. До такого висновку, суд дійшов також у зв'язку з наявністю у матеріалах справи переписки між позивачем та відповідачем щодо врегулювання цього питання зокрема шляхом обміну суміжними земельними ділянками з метою їх ефективного використання.
Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до частини першої, пунктів 3, 4 частини другої статті 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема: припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Такі способи захисту як припинення дії, яка порушує право і відновлення становища, яке існувало до порушення, можуть бути обрані у випадку, коли іншою особою чиняться перешкоди у здійснення власником повноважень користування та розпорядження належним йому майном (негаторний позов - стаття 391 Цивільного кодексу України) та можуть знаходити свій прояв у вимогах про виселення особи з незаконно зайнятого нею приміщення, про усунення перешкод у здійсненні права власності, про застосування наслідків недійсного правочину.
Статтею 391 Цивільного кодексу України встановлено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Вказаною нормою встановлено такий спосіб захисту речових прав як усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном (негаторний позов).
Предметом віндикаційного позову є вимога власника, який не є фактичним володільцем індивідуально визначеного майна до особи, яка незаконно фактично володіє цим майном про повернення його з чужого незаконного володіння.
Разом з цим, негаторний позов - це позов власника, який є фактичним володільцем майна до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов'язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод. Означений спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов'язані з позбавленням його володіння майном.
Позивачем негаторного позову може бути власник або титульний володілець, у якого знаходиться річ і щодо якої відповідач ускладнює здійснення повноважень користування або розпорядження, а відповідачем - лише та особа, яка перешкоджає позивачеві у здійсненні його законного права користування чи розпорядження річчю.
Підставою для подання негаторного позову є вчинення третьою особою перешкод власнику в реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном.
Для подання негаторного позову не вимагається, щоб перешкоди до здійснення права користування й розпорядження були результатом винних дій відповідача чи спричиняли збитки, достатньо, щоб такі дії (бездіяльність) об'єктивно порушували права власника і були протиправними.
Отже, положення статті 391 Цивільного кодексу України регулюють захист права власності не у будь-якому випадку, а саме у разі його порушення шляхом вчинення перешкод у здійсненні власником його правомочностей з користування та/або розпорядження майном.
Визначальним для захисту права на підставі статті 391 Цивільного кодексу України є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю; негаторний позов спрямований на усунення порушення прав позивача як власника, які не пов'язані з позбавленням володіння майном.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11.03.2025 у справі №910/113/24.
Необхідними умовами для задоволення негаторного позову є сукупність таких обставин: майно знаходиться у власника або титульного володільця; інша особа заважає користуванню, розпорядженню цим майном; для створення таких перешкод немає правомірних підстав (припису закону, договору між власником та іншою особою тощо); у позові мають чітко та конкретно визначитися дії, які повинен здійснити відповідач щодо усунення порушень права власника (володільця). Подібні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 15.10.2024 у справі №910/14543/23, від 11.12.2024 у справі №914/1238/22, від 17.04.2024 у справі №16/2381/22.
Звертаючись з цим позовом до суду, позивач просить суд зобов'язати відповідача утриматись від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення перешкод у користуванні Іноземним підприємством «Агро-Вільд Україна» земельними ділянками, які перебувають у користуванні позивача, при цьому не визначивши конкретні дії, які відповідач повинен здійснити (або утриматись від їх вчинення) щодо усунення порушень права позивача щодо користування земельними ділянками.
Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.
Способи захисту цивільного права чи інтересу - це визначені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника, і такі способи мають бути доступними й ефективними. Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права. Переважно спосіб захисту порушеного права прямо визначається спеціальним законом і регламентує конкретні цивільні правовідносини. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Це право чи інтерес суд має захистити у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Вимога захисту цивільного права чи інтересу має забезпечити їх поновлення, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі отримання відповідного відшкодування. Зазначені правові позиції неодноразово висловлювались Великою Палатою Верховного Суду і Верховним Судом та узагальнено викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 31.08.2021 у справі №903/1030/19.
Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб'єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам належить зважати і на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). Так, у рішенні від 15.11.1996 у справі «Чахал проти Об'єднаного Королівства» Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасниці Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань. Крім того, ЄСПЛ указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.
Порушенням є такий стан суб'єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб'єктивне право особи зменшилось або зникло як таке. Порушення права пов'язане з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, яка викликана поведінкою іншої особи.
Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту. Особа, права якої порушено, може скористатись не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права, який має відповідати тим фактичним обставинам, які склалися, виходячи із тих відносин, які відповідають відповідним нормам права.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що підставою для звернення особи до суду є наявність у неї порушеного права та/або законного інтересу. Таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які б підтверджували наявність порушеного права та/або законного інтересу особи, за захистом якого вона звернулася, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.
Особа, яка звертається до суду з позовом, реалізуючи передбачене статтею 55 Конституції України, статтею 4 Господарського процесуального кодексу України право на судовий захист, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право та/або охоронюваний законом інтерес порушені особою, до якої пред'явлений позов, тобто, вказує у позові власне суб'єктивне уявлення про її порушене право та/або охоронюваний інтерес та спосіб його захисту, а також зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права/інтересу. У свою чергу, суд має перевірити ці доводи позивача, на яких ґрунтуються заявлені вимоги.
Водночас ефективність позовної вимоги має оцінюватися, виходячи з обставин справи та залежно від того, чи призведе задоволення такої вимоги до дійсного захисту інтересу позивача без необхідності повторного звернення до суду (принцип процесуальної економії).
Тобто, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тому ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.
Застосування судом того чи іншого способу захисту має призводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду. Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту. Такі висновки сформульовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №910/3009/18, від 19.01.2021 у справі №916/1415/19, від 16.02.2021 у справі №910/2861/18.
На переконання суду обрання позивачем способу захисту як зобов'язання відповідача утриматись від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення перешкод у користуванні Іноземним підприємством «Агро-Вільд Україна» наступними земельними ділянками, які перебувають у користуванні позивача, без конкретизації цих дій та без застосування наслідків цих дій не може вважатись ефективним способом захисту.
Також суд, з огляду встановлені обставини справи в їх сукупності, дійшов висновку про недоведення позивачем належними та допустимими доказами наявності у нього порушеного права на користування земельними ділянками, на захист якого заявлено позовні вимоги, оскільки у матеріали справи не надано належних доказів на підтвердження протиправних дій відповідача, які виразились у перешкоді позивачу користуватись земельними ділянками.
З матеріалів справи слідує, що за результатами перевірок за зверненнями представників Іноземного підприємства «Агро-Вільд Україна» працівниками правоохоронних органів було встановлено, що у подіях, які за доводами представників позивача відбулися 02.11.2024 відсутні ознаки кримінального та адміністративного законодавства, а звернень до відділу поліції щодо подій 14.03.2025 не було.
Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові (пункт 52 постанови Великої Палати Верховного Суду від 02.02.2021 у справі №925/642/19, пункт 99 постанови Великої Палати Верховного Суду від 06.04.2021 у справі №910/10011/19).
З врахуванням вище наведеного позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки обраний позивачем спосіб захисту не передбачено законом або договором, він є неефективним для захисту порушеного права в таких правовідносинах.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається, зокрема, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позовні вимоги не підлягають до задоволення, витрати, які понесені у зв'язку із розглядом цієї справи покладається на позивача та йому не відшкодовуються.
Керуючись статтями 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1.У задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, у разі подання апеляційної скарги рішення набирає законної сили після прийняття судом апеляційної інстанції судового рішення. Рішення може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Північного апеляційного господарського суду.
Суддя О.І.Кучеренко