8-й під'їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"15" вересня 2025 р. м. ХарківСправа № 922/115/25
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Юрченко В.С.
при секретарі судового засідання Трофименко С.В.
розглянувши в порядку загального позовного провадження справу
за позовом Акціонерного товариства «Східно - Український банк «Грант», місто Харків,
до Захарян Юрія Імранович, місто Харків, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - фізична особа-підприємець Мартіросова Ельза Михайлівна, місто Харків
про звернення стягнення на предмет іпотеки
за участю :
позивача - Здоровко Сергія Федоровича, адвокат, в режимі відеоконференції
відповідача -Захарян Ю.І. не з'явився,
третьої особи - ФОП Мартіросова Е.М. не з'явився,
I. Процесуальні дії
Позивач, Акціонерне товариство "Східно - Український Банк "Грант", звернувся до Господарського суду Харківської області із позовною заявою до відповідача, Захарян Юрія Імрановича, про задоволення вимог Акціонерного товариства "Східно - Український "Банк "Грант" за кредитним договором № 2 від 12.01.2012 року з додатковими угодами до нього: № 1 від 04.01.2013 року, № 2 від 03.01.2014 року, № 3 від 19.05.2015 року, № 4 від 26.02.2016 року, № 5 від 04.01.2017 року, № 6 від 03.01.2020 року, № 7 від 11.02.2020 року, № 9 від 04.01.2021 року, № 10 від 24.02.2021 року, № 11 від 05.08.2021 року, № 12 від 16.12.2021 року, укладеними між ним та фізичною особою - підприємцем Мартіросовою Ельзою Михайлівною, у загальній сумі 98 293,91 євро, з яких: 83 840,00 євро - заборгованість по основній сумі кредиту, 14 453,91 євро - заборгованість по процентах за користування кредитом, та звернути стягнення на предмет іпотеки:
- нежитлові приміщення 2-го поверху № 1, 2, 2а, 2б, 2в, 2г, 2д, 4 в літ. А-6, загальною площею 202,9 кв.м., розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , що належать іпотекодавцю - Захаряну Юрію Імрановичу, на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданим 07.05.2009 року Жовтневою районною у місті Харкові радою, зареєстрованим в електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно 13.05.2009 року, право власності на приміщення зареєстровано за Іпотекодавцем згідно з витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно, виданим Комунальним підприємством "Харківське міське бюро технічної інвентаризації" від 13.05.2009 року за реєстраційним номером: 27216594, номер витягу: 22712772, номер запису: 2622 в книзі: 1; та в Державному реєстрі прав на нерухоме майно 16 березня 2013 року, номер запису про право власності: 364213, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 22667863101, згідно відомостей, що містяться в Державному реєстрі прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності;
- нежитлові приміщення 2-го поверху № 8, 8а, 8б, 8в, 8г, 8д, 8е, 9, 10, 10а, 10б, 11, 12, 13, 13а, 14 в літ. А-6, загальною площею 299,6 кв. м., розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , що належать іпотекодавцю Захаряну Юрію Імрановичу на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданим 07.05.2009 року Жовтневою районною у місті Харкові радою, зареєстрованим в електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно 13.05.2009 року; право власності на приміщення зареєстровано за Іпотекодавцем згідно з витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно, виданим Комунальним підприємством "Харківське міське бюро технічної інвентаризації" від 13.05.2009 року за реєстраційним номером: 27216641, номер витягу: 22712627, номер запису: 2622 в книзі: 1; та в Державному реєстрі прав на нерухоме майно 16 березня 2013 року, номер запису про право власності: 364943, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 22711063101, згідно відомостей, що містяться в Державному реєстрі прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності,
- за іпотечним договором нерухомого майна № 1/2/3/юр від 12 січня 2012 року, посвідченим приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області, Ліпінською І.Е., 12 січня 2012 року, за реєстровим № 56, з врахуванням договорів про зміну його умов: договір № 1 від 13 лютого 2012 року, посвідчений 13 лютого 2012 року, приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області, Ліпінською І.Е., за реєстровим № 197; договір № 2 від 04 січня 2013 року, посвідчений 04 січня 2013 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області, Ліпінською І.Е., за реєстровим № 1; договір № 3 від 29 травня 2014 року, посвідчений 29 травня 2014 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області, Ліпінською І.Е., за реєстровим № 487; договір № 4 від 09 липня 2015 року, посвідчений 09 липня 2015 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області, Ліпінською І.Е., за реєстровим № 511; договір № 5 від 31 січня 2017 року, посвідчений 31 січня 2017 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області, Ліпінською І.Е., за реєстровим № 106; договір № 6 від 12 лютого 2020 року, посвідчений 12 лютого 2020 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області, Ліпінською І.Е., за реєстровим № 137; договір № 7 від 31 березня 2021 року, посвідчений 31 березня 2021 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області, Ліпінською І.Е., за реєстровим № 322 та договір № 8 від 16 грудня 2021 року, посвідчений 16 грудня 2021 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області, Ліпінською І.Е., за реєстровим № 1399, укладеними між Акціонерним товариством "Банк "Грант" та фізичною особою - громадянином України Захаряном Юрієм Імрановичем.
Визначити у рішенні суду спосіб реалізації предмета іпотеки - шляхом проведення електронного аукціону у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження», з дотриманням вимог Закону України «Про іпотеку», за ціною на рівні, не нижчому за звичайні ціни на такий вид майна на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.
Відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу суду, для розгляду справи № 922/155/25 визначено суддю Юрченко В.С.
29.01.2025 суду відкрив провадження у справі № 922/115/25 за правилами загального позовного провадження.
06.03.2025 суд задовольнив клопотання Акціонерного товариства "Східно - Український "Банк "Грант" (вх. № 115/25 від 15 січня 2025 року). Залучив до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - фізичну особу-підприємця Мартіросову Ельзу Михайлівну.
27.03.2025 суд зупинив провадження у справі № 922/115/25 до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 922/62/25.
02.07.2025 Східний апеляційний господарський суд скасував ухвалу Господарського суду Харківської області від 27.03.2025. Справу № 922/115/25 направлено для продовження розгляду до господарського суду Харківської області.
07.07.2025 матеріали справи повернулись до Господарського суду Харківської області.
07.07.2025 суд продовжив розгляд справи № 922/115/25 зі стадії підготовчого провадження.
Суд створив усі можливості учасникам справи для висловлення своїх доводів і заперечень, повідомлення усіх відомих їх обставин та подання усіх можливих доказів, вирішив усі подані клопотання, а також виконав решту завдань підготовчого провадження. Зазначене стало підставою для того, що суд ухвалою від 14.07.2025 закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 18.08.2025.
18.08.2025 суд оголосив перерву по розгляду справи по суті на 15.09.2025.
В судовому засіданні 15.09.2025 суд ухвалив рішення у справі, проголосивши його вступну та резолютивну частини.
II.АРГУМЕНТИ СТОРІН.
Позиція позивача.
Акціонерне товариство "Східно-український банк "Банк "Грант" для погашення кредитної заборгованості фізичної особи - підприємця Мартіросової Ельзи Михайлівни за кредитним договором № 2 від 12.01.2012 з додатковими угодами до нього, звернувся до суду із позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки: нежитлові приміщення 2-го поверху № 1, 2, 2а, 2б, 2в, 2г, 2д, 4 в літ. А-6, загальною площею 202,9 кв. м.; нежитлові приміщення 2-го поверху № 8, 8а, 8б, 8в, 8г, 8д, 8е, 9, 10, 10а, 10б, 11, 12, 13, 13а, 14 в літ. А-6, загальною площею 299,6 кв. м., які розташовані за однією адресою: місто Харків, вулиця Полтавський Шлях, будинок 31, за іпотечним договором нерухомого майна № 1/2/3/юр від 12.01.2012, посвідченим приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області, Ліпінською І.Е., 12.01.2012, за реєстровим № 56, з врахуванням договорів про зміну його умов: договір № 1 від 13.02.2012, посвідчений 13.02.2012, приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області, Ліпінською І.Е., за реєстровим № 197; договір № 2 від 04.01.2013, посвідчений 04.01.2013 приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області, Ліпінською І.Е., за реєстровим № 1; договір № 3 від 29.05.2014, посвідчений 29.05.2014 приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області, Ліпінською І.Е., за реєстровим № 487; договір № 4 від 09.07.2015, посвідчений 09.07.2015 приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області, Ліпінською І.Е., за реєстровим № 511; договір № 5 від 3101.2017, посвідчений 31.01.2017 приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області, Ліпінською І.Е., за реєстровим № 106; договір № 6 від 12.02.2020, посвідчений 12.02.2020 приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області, Ліпінською І.Е., за реєстровим № 137; договір № 7 від 31.03.2021, посвідчений 31.03.2021 приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області, Ліпінською І.Е., за реєстровим № 322 та договір № 8 від 16.12.2021, посвідчений 16.12.2021 приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області, Ліпінською І.Е., які належать громадянину України Захаряну Юрію Імрановичу на праві власності.
15.09.2025 в судовому засіданні представник позивача позов підтримав та просив суд позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Позиція відповідача.
Відповідач заперечує проти позовних вимог, вважає їх незаконними.
Зазначає про те, що відкрито провадження у справі № 922/62/25 за позовною заявою Акціонерне товариство "Східноукраїнський Банк "Грант" до ПрАТ "Поліграфсервіс", треті особи ФОП Захарян Ю.І., ФОП Мартіросова Е.М. про звернення стягнення на предмет іпотеки, вважає, що одночасне звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення боргу ФОП Мартіросової Е.М. по справі № 922/115/25 та по справі № 922/62/25 призведе до стягнення на користь Кредитора однієї і тієї суми заборгованості одночасно з двох різних майнових поручителів за рахунок належного їм майна.
Відповідач намагається дійти згоди з Позивачем щодо можливого укладення мирової угоди по даній справі.
Позиція третьої особи.
Третя особа письмово викладеної позиції стосовно предмету спору не надала.
Відповідач та третя особа правом на участь представників у судовому засіданні не скористалися, причину неявки не повідомили. Про місце, дату та час проведення судових засідань відповідач та третя особа повідомлялися належним чином, відповідно до ст. ст. 120, 121 ГПК України.
III. МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА.
Виклад обставин справи, встановлених судом.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає наступне.
Предметом доказування у справі, відповідно до частини 2 статті 76 Господарського процесуального кодексу України, є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Суд самостійно оцінює докази, надані сторонами у справі, у їх сукупності, керуючись принципом вірогідності, передбаченим статтею 79 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з цією статтею, наявність обставин, на які посилається сторона, вважається доведеною, якщо докази, надані на їх підтвердження, є більш вірогідними, ніж докази, надані на їх спростування. Питання про вірогідність доказів суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання, враховуючи всі обставини справи.
Як встановлено судом, в зв'язку з приведенням діяльності Публічного акціонерного товариства "Східно-український Банк "Грант" у відповідність до вимог Закону України "Про акціонерні товариства", 06.07.2018 Публічне акціонерне товариство "Східно-український "Банк "Грант" змінило тип акціонерного товариства з публічного акціонерного товариства на приватне акціонерне товариство.
12.01.2012 між Публічним акціонерним товариством "Східно-український "Банк "Грант", правонаступником якого є Акціонерне товариство "Східно-український "Банк "Грант" (надалі - Банк) та фізичною особою - підприємцем Мартіросовою Ельзою Михайлівною (надалі - позичальник) укладено кредитний договір № 2 (надалі - Кредитний договір). За умовами цього договору Банк відкрив позичальнику відновлювальну кредитну лінію з максимальним загальним лімітом 235 000,00 євро на термін до 11.01.2013, на поточні господарські потреби, зі сплатою 12 % річних за користування кредитними коштами, а при простроченні повернення кредиту - 24 % річних (надалі - Кредит), а Позичальник, в свою чергу, зобов'язався належним чином використати та повернути Банку отримані кредитні кошти в повному обсязі, а також сплатити відповідні відсотки і виконати всі інші зобов'язання за цим договором.
04.01.2013 між Банком та Позичальником було укладено додаткову угоду № 1 до зазначеного вище кредитного договору, згідно умов якої було продовжено строк повернення кредитних коштів до 04.01.2014.
03.01.2014 між Банком та Позичальником було укладено додаткову угоду № 2 до зазначеного вище кредитного договору, згідно умов якої було продовжено строк повернення кредитних коштів до 04.01.2017.
19.05.2015 між Банком та Позичальником було укладено додаткову угоду № 3 до зазначеного вище кредитного договору, згідно умов якої було зменшено відсоткову ставку за користування кредитними коштами, яка після зменшення склала - 10% річних, а при прострочення повернення кредиту - 20% річних.
26.02.2016 між Банком та Позичальником було укладено додаткову угоду № 4 до зазначеного вище кредитного договору, згідно умов якої було перенесено строк сплати нарахованих відсотків за лютий 2016 року на березень 2016 року.
04.01.2017 між Банком та Позичальником було укладено додаткову угоду № 5 до зазначеного вище кредитного договору, згідно умов якої було продовжено строк повернення кредитних коштів до 04.01.2020.
03.01.2020 між Банком та Позичальником було укладено додаткову угоду № 6 до зазначеного вище кредитного договору, згідно умов якої було продовжено строк повернення кредитних коштів до 04.01.2021, а також зменшено суму максимального загального ліміту відновлювальної кредитної лінії, яка після зменшення склала - 100 000,00 євро.
11.02.2020 між Банком та Позичальником було укладено додаткову угоду № 7 до зазначеного вище кредитного договору, згідно умов якої було зменшено відсоткову ставку за користування кредитними коштами, яка після зменшення склала - 9,0% річних, а при прострочення повернення кредиту - 18% річних.
04.01.2021 між Банком та Позичальником було укладено додаткову угоду № 9 до зазначеного вище кредитного договору, згідно умов якої було продовжено строк повернення кредитних коштів до 04.01.2022, а також зменшено суму максимального загального ліміту відновлювальної кредитної лінії, яка після зменшення склала - 94 000,00 євро, та відсоткову ставку за користування кредитними коштами, яка після зменшення склала - 8,5% річних, а при прострочення повернення кредиту - 17% річних.
25.01.2021 між Банком та Позичальником було укладено додаткову угоду № 10 до зазначеного вище кредитного договору, згідно умов якої було зменшено відсоткову ставку за користування кредитними коштами, яка після зменшення склала - 8,0% річних, а при прострочення повернення кредиту - 16% річних.
05.08.2021 між Банком та Позичальником було укладено додаткову угоду № 11 до зазначеного вище кредитного договору, згідно умов якої було змінено розрахунковий період нарахування відсотків за користування кредитними коштами. 16 грудня 2021 року між Банком та Позичальником було укладено додаткову угоду № 12 до зазначеного вище кредитного договору, згідно умов якої було продовжено строк повернення кредитних коштів по 15.02.2023, а також зменшено суму максимального загального ліміту відновлювальної кредитної лінії, яка після зменшення склала - 88 000,00 євро.
12.01.2012, в якості забезпечення виконання Позичальником своїх зобов'язань, щодо повернення кредиту, сплати нарахованих відсотків, можливих штрафних санкцій, а також інших витрат на здійснення забезпеченої заставою вимоги, Банк в день укладення Кредитного договору, укладає із громадянином України Захаряном Юрієм Імрановичем наступні іпотечні договори: іпотечний договір нерухомого майна № 1/2/3/юр, посвідчений 12.01.2012 приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області, Ліпінською І.Е., за реєстровим № 56; договір № 1 про зміну умов іпотечного договору нерухомого майна № 1/2/3/ юр, посвідчений 13.02.2012 приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області, Ліпінською І.Е., за реєстровим № 197, договір № 2 про зміну умов іпотечного договору нерухомого майна № 1/2/3/ юр, посвідчений 04.01.2013 приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області, Ліпінською І.Е., за реєстровим № 1; договір № 3 про зміну умов іпотечного договору нерухомого майна № 1/2/3/ юр, посвідчений 29.05.2014 приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області, Ліпінською І.Е., за реєстровим № 487; договір № 4 про зміну умов іпотечного договору нерухомого майна № 1/2/3/ юр, посвідчений 09.07.2015 приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області, Ліпінською І.Е., за реєстровим № 511; договір № 5 про зміну умов іпотечного договору нерухомого майна № 1/2/3/ юр, посвідчений 31.01.2017 приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області, Ліпінською І.Е., за реєстровим № 106, договір № 6 про зміну умов іпотечного договору нерухомого майна № 1/2/3/ юр, посвідчений 12.02.2020 приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області, Ліпінською І.Е., за реєстровим № 137, - договір № 7 про зміну умов іпотечного договору нерухомого майна № 1/2/3/ юр, посвідчений 31.03.2021 приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області, Ліпінською І.Е., за реєстровим № 322; договір № 8 про зміну умов іпотечного договору нерухомого майна № 1/2/3/ юр, посвідчений 16.12.2021 приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області, Ліпінською І.Е., за реєстровим № 1399, за якими громадянин України ОСОБА_1 , як іпотекодавець - майновий поручитель, передав в іпотеку Банку, належне йому на праві особистої приватної власності, нерухоме майно:
- нежитлові приміщення 2-го поверху № 1, 2, 2а, 2б, 2в, 2г, 2д, 4 в літ. А-6, загальною площею 202,9 кв.м., надалі іменується "приміщення-1";
- нежитлові приміщення 2-го поверху № 8, 8а, 8б, 8в, 8г, 8д, 8е, 9, 10, 10а, 10б, 11, 12, 13, 13а, 14 в літ. А-6, загальною площею 299,6 кв. м., надалі іменується "приміщення-2", а разом "приміщення-1" та "приміщення-2" - "Майно", які розташовані за однією адресою: АДРЕСА_1 . Описане Майно належить ОСОБА_1 на праві особистої приватної власності на підставі:
- "приміщення-1" - Свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданим 07.05.2009 Жовтневою районною у місті Харкові радою, зареєстрованим в електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно 13.05.2009. Право власності на приміщення-1 зареєстровано за Іпотекодавцем згідно з витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно, виданим Комунальним підприємством «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» від 13.05.2009 за реєстраційним номером: 27216594, номер витягу: 22712772, номер запису: 2622 в книзі: 1; та в Державному реєстрі прав на нерухоме майно 16.03.2013, номер запису про право власності: 364213, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 22667863101, згідно відомостей, що містяться в Державному реєстрі прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності;
- "приміщення-2" - Свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданим 07.05.2009 Жовтневою районною у місті Харкові радою, зареєстрованим в електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно 13.05.2009. Право власності на приміщення-2 зареєстровано за Іпотекодавцем згідно з витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно, виданим Комунальним підприємством «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» від 13.05.2009 року за реєстраційним номером: 27216641, номер витягу: 22712627, номер запису: 2622 в книзі: 1; та в Державному реєстрі прав на нерухоме майно 16 березня 2013 року, номер запису про право власності: 364943, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 22711063101, згідно відомостей, що містяться в Державному реєстрі прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.
Обтяження нерухомого майна іпотекою зареєстроване у Державному реєстрі іпотек 12.01.2012 13:18:31 (Витяг про реєстрацію у Державному реєстрі іпотек № 34572406 від 12.01.2012). Крім того, 12.01.2012 12:58:25 та 13:05:03 в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна накладено заборони на відчуження зазначеного в іпотечному договорі майна (Витяги про реєстрацію в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна № № 34572054 і 34572153 від 12.01.2012).
Банк свої зобов'язання за Кредитним договором виконав у повному обсязі, переказавши в межах відновлювальної кредитної лінії Позичальнику - фізичній особі - підприємцю Мартіросовій Ельзі Михайлівні за її письмовими заявами на її поточний рахунок IBAN № НОМЕР_1 , відкритий у Банку, з позичкових внутрішньобанківських рахунків № № 20629034851.0, НОМЕР_2 , НОМЕР_3 наступні грошові кошти: 12.01.2012 - 157 000,00 євро; 02.04.2012 - 5 500,00 євро; 20.04.2012 - 20 000,00 євро; 23.04.2012 - 15 000,00 євро; 31.07.2012 - 15 000,00 євро; всього видано кредиту у загальній сумі 212 500,00 євро.
Позичальник на виконання умов Кредитного договору здійснила часткове погашення (повернення) отриманого нею кредиту (основної суми кредиту), наступним чином: 24.03.2015 - 1 250,00 євро; 17.05.2017 - 1 250,00 євро; 01.06.2017 - 110 000,00 євро; 01.11.2019 - 0,01 євро; 17.03.2020 - 1 399,99 євро; 07.05.2020 - 1 400,00 євро; 01.07.2020 - 200,00 євро; 14.07.2020 - 550,00 євро; 29.07.2020 - 450,00 євро; 17.09.2020 - 1 000,00 євро; 09.10.2020 - 980,00 євро; 02.11.2020 - 20,00 євро; 25.02.2021 - 500,00 євро; 02.03.2021- 500,00 євро; 24.05.2021 - 1 000,00 євро; 16.07.2021 - 1 000,00 євро; 20.07.2021 - 1 000,00 євро; 16.11.2021 - 2 000,00 євро; 13.09.2022 - 200,00 євро; 08.12.2022 - 229,50 євро; 25.01.2023 - 170,50 євро; 02.03.2023 - 100,00 євро; 27.04.2023 - 100,00 євро; 18.05.2023 - 100,00 євро; 02.06.2023 - 310,00 євро; 14.07.2023 - 240,00 євро; 04.08.2023 - 190,00 євро; 29.08.2023 - 95,00 євро; 29.09.2023 - 155,00 євро; 14.12.2023 - 250,00 євро; 24.01.2024 - 250,00 євро, 20.02.2024 - 160,00 євро, 20.03.2024 - 230,00 євро, 20.04.2024р. - 375,00 євро, 28.05.2024 - 350,00 євро, 28.06.2024 - 275,00 євро, 29.08.2024 - 140,00 євро, 11.11.2024 - 240,00 євро, всього частково погашено кредиту на загальну суму 128 660,00 євро.
Втім, позичальником не повернуто (не погашено) Банку в повному обсязі отриманий кредит, в зв'язку з чим у останньої утворилась кредитна заборгованість по основній сумі кредиту в розмірі 83 840,00 євро.
Нараховані Банком відсотки за користування позичальником кредитними коштами за лютий - листопад 2022 та частково за грудень 2022 року в сумі 6 010,20 євро Позичальник сплатив повністю лише в листопаді 2024 року. В подальшому позичальник зовсім перестав сплачувати Банку відсотки за користування кредитом, у зв"язку з чим у фізичної особи - підприємця Мартіросової Єлизи Михайлівни за грудень 2022 року, за 12 місяців 2023 року, за січень 2024 року та за 4 календарних днів лютого 2024 року утворилась заборгованість по відсотках за користування кредитними коштами на загальну суму 9 668,83 євро.
Враховуючи порушення позичальником своїх зобов'язань за згаданим вище кредитним договором щодо погашення основної суми кредиту, сплати відсотків за користування кредитними коштами у встановлений строк, керуючись ст.ст. 526, 589, 590, 599, 610, ч.1 ст.612, ч.1 ст.1048, ст.1049 Цивільного кодексу України та ст. 35 Закону України "Про іпотеку", Банк 06.02.2024 направив Боржнику - фізичній особі - підприємцю Мартіросовій Ельзі Михайлівні та її Майновому поручителю - громадянину України Захаряну Юрію Імрановичу, письмову Вимогу про усунення порушення за вихідним №5-1.1-620/2024, в якій вимагав від них протягом тридцяти календарних днів з моменту отримання цієї вимоги Банку добровільно у повному обсязі виконати свої зобов'язання за згаданим вище Кредитним договором, всього сплативши загальну суму заборгованості, яка станом на 05.02.2024 складала 95 278,83 євро, в тому числі: - по поверненню кредиту - 85 610,00 євро, - по сплаті відсотків за користування кредитними коштами (із врахуванням прострочених) за період з 01.09.2022 по 04.02.2024 - 9 668,83 євро.
Вимога про усунення порушення від 06.02.2024 за вихідним № 5-1.1- 620/2024 була особисто отримана: 12.02.2024 - фізичною особою - підприємцем Мартіросовою Е.М., що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу № 61058 1083699 5 від 12.02.2024 (а.с. 74, розворот сторінки, том 1); - 12.02.2024 - Захаряном Юрієм Імрановичем, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу № 61058 1083700 2 від 12.02.2024 (а.с. 75, розворот сторінки, том 1).
Позичальник до цього часу не повернув Банку суму простроченого кредиту, не сплатив йому проценти за користування кредитними коштами, тобто, не виконав своїх зобов'язань перед Банком за кредитним договором у повному обсязі.
Станом на 01.01.2025 заборгованість позичальника - фізичної особи - підприємця Мартіросової Ельзи Михайлівни перед Банком по вказаному вище кредитному договору складає загальну суму 98 293,91 евро, в тому числі по поверненню кредиту в сумі 83 840,00 евро, по відсоткам за користування кредитом за період з грудня 2022 року по 31.12.2024 в сумі 14 453,91 євро.
НОРМИ ПРАВА, ЯКІ ЗАСТОСУВАВ СУД. ПОЗИЦІЯ СУДУ.
Щодо юрисдикції спору.
Суд відзначає, що критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, можуть бути суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
Відповідно до частини 1 статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Справи, що відносяться до юрисдикції господарських судів, визначено статтею 20 ГПК УКраїни.
Так, за змістом пункту 1 частини 1 статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.
З аналізу наведеної норми вбачається, що законодавець відніс до юрисдикції господарських судів справи: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем та, 2) у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.
Відповідно до положень частини 2 статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням, мають юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування.
За статтею 45 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені в статті 4 цього Кодексу, у тому числі й фізичні особи, які не є підприємцями. Випадки, коли справи у спорах, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, підвідомчі господарському суду, визначені статтею 20 ГПК України.
Враховуючи викладене, до юрисдикції господарських судів належать справи у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов'язання, якщо сторонами цього основного зобов'язання є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці. У цьому випадку суб'єктний склад сторін правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов'язання, не має значення для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду відповідної справи.
Аналогічну правову позицію викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.03.2019 у справі № 904/2530/18 (пункт 31) та від 02.10.2018 у справі № 910/1733/18.
Слід зазначити, що у пункті 5.22 постанови Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2019 у справі № 910/9362/19 зроблено висновок про те, що положення пункту 1 частини 1 статті 20 ГПК України пов'язують належність до господарської юрисдикції справ у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов'язання, не з об'єднанням позовних вимог до боржника у забезпечувальному зобов'язанні з вимогами до боржника за основним зобов'язанням, а з тим, що сторонами основного зобов'язання мають бути юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці.
Судом встановлено, що основним зобов'язанням є зобов'язання, яке виникає за кредитним договором № 2 від 12.01.2012, який був укладений між Банком та фізичною особою - підприємцем Мартіросовою Єльзою Михайлівною (третя особа, Позичальник).
Тобто, сторонами основного зобов'язання є юридична особа та фізична особа - підприємець, а тому даний спір підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.
Як зазначено судом, суб'єктний склад сторін правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов'язання, не має значення для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду відповідної справи.
Таким чином, суб'єктний склад договору застави, який укладений для забезпечення виконання основного зобов'язання, і сторонами якого є позивач та відповідач (фізична особа без статусу підприємця) не має значення для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду даної справи.
Щодо суті спору.
Відповідно до частини 1, пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Згідно з частинами 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку; зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Між Банком та Позичальником виникли правові відносини на підставі укладеного Кредитного договору № 2 від 12.01.2012 з додатковими угодами до нього.
Частиною 1 статті 1054 Цивільного кодексу України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно з частиною 1 статті 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Судом встановлено, що в межах відновлювальної кредитної лінії, Банк переказав Позичальнику - фізичній особі - підприємцю Мартіросовій Ельзі Михайлівні за її письмовими заявами, які наявні в матеріалах справи, на її поточний рахунок IBAN № НОМЕР_1 , суму кредиту у загальній сумі 212 500,00 євро. Видача та повернення кредитних коштів фізичній особі - підприємцю Мартіросовою Ельзою Михайлівною підтверджується виписками по позичковим внутрішньобанківським рахункам № № 20629034851.0, 20630034851.0, 20633103485101.0 клієнта - ФОП Мартіросової Ельзи Михайлівни за період з 12.01.2012 по 01.01.2025.
Кінцевий строк повернення Позичальником кредиту минув 15.02.2023, однак кредитна заборгованість останньої перед Банком по основній сумі кредиту в розмірі 83 840,00 євро, залишається не погашеною. Доказів сплати грошових коштів по тілу кредиту в сумі 83 840,00 євро в матеріалах справи немає.
Суд звертає увагу, що у межах кредитного договору, позичальник отримує позичені кошти у своє тимчасове користування на умовах повернення, платності і строковості.
Відповідно до частини 1 статті 1048 Цивільного кодексу України розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства. Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Відповідно до частин 1, 2 статті 536 Цивільного кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Як неодноразово зауважувалося Верховним Судом, термін користування чужими грошовими коштами (стаття 536 Цивільного кодексу України) використовується у двох ситуаціях:
1) одержання боржником (як правило, за плату) можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу;
2) прострочення виконання грошового зобов'язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх.
Законодавство встановило наслідки як надання можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу (стаття 1048 Цивільного кодексу України), так і наслідки прострочення грошового зобов'язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх (стаття 625 Цивільного кодексу України) (пункти 34, 35, 38 постанови Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2018 у справі №910/10156/17 та пункти 6.20, 6.24 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі №910/1238/17).
За умовами пункту 1.4 кредитного договору позичальник зобов'язався здійснювати сплату відсотків за користування кредитом у валюті кредиту: щомісяця, з 20-го по останнє число кожного поточного календарного місяця. При несплаті відсотків в такий строк, вони вважаються простроченими з першого дня наступного календарного місяця.
Нарахування відсотків за кредитом здійснюється щомісячно в останній робочий день місяця за період з останнього робочого дня попереднього місяця до останнього робочого дня поточного місяця, виходячи з 360 днів в році, за фактичний період користування кредитом.
Аналізуючи умови кредитного договору (пункт 1.4), суд встановив, що нарахування процентів здійснюється щоденно, протягом дії цього договору із розрахунку 360 днів у році, і їх нарахування починається з дня надання кредиту (включно). Нарахування процентів остаточно припиняється в день фактичного повернення кредиту, незалежно від закінчення строку дії кредитного договору.
Конституційний Суд України у рішенні від 22.06.2022 № 6-р(II)/2022 (справа № 3-188/2020(455/20) дійшов висновку, що як на момент укладення кредитного договору, так і протягом строку кредитування Банк мав правомірні очікування на отримання процентів за користування грошовими коштами до дня повернення кредиту, а відтак право вимоги Банку щодо сплати йому таких процентів є майном та відповідно об'єктом права власності, захист якого гарантує стаття 41 Конституції України.
Позичальник перед Банком має заборгованість по відсотках за користування кредитними коштами в сумі 14 453,91 євро. Доказів сплати відсотків за користування кредитними коштами в сумі 14 453,91 євро в матеріалах справи немає.
Суд дійшов висновку, що позивач взяті на себе зобов'язання за кредитним договором виконав належним чином, надавши позичальнику в користування кредитні кошти, в той же час позичальником (третьою особою у справі) допущено порушення виконання зобов'язань в частині своєчасного повернення усього обсягу кредитних коштів.
Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 статті 546, частиною 1 статті 572 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися заставою. Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи (частина 2 статті 575 Цивільного кодексу України).
Відповідно до частини 1 статті 33, частини 1 статті 7 Закону України "Про іпотеку" у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. За рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.
З огляду на законодавче визначення поняття застави та правові наслідки невиконання зобов'язання, заставодавець несе відповідальність перед заставодержателем за виконання боржником основного зобов'язання в межах вартості предмета застави.
Як встановлено судом, вимоги позивача, що випливають із кредитного договору № 2 від 12.01.2012 із додатковими угодами до нього, забезпечено іпотечним договором нерухомого майна № 1/2/3/юр від 12.01.2012 із врахуванням договорів про зміну його умов.
Відповідно до пункту 15 іпотечного договору нерухомого майна № 1/2/3/юр, посвідченого 12.01.2012 приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області, Ліпінською І.Е., за реєстровим № 56, укладеного між Банком та ОСОБА_1 , у разі невиконання або неналежного виконання Позичальниками зобов'язань за будь-яким з кредитних договорів та/або умов чинного Договору Іпотекодавцем, Іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги, які забезпечені іпотекою, шляхом звернення стягнення на Майно.
Згідно з частиною 1 статті 35 Закону України "Про іпотеку" у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.
Банк 06.02.2024 направив Боржнику - фізичній особі - підприємцю Мартіросовій Ельзі Михайлівні та її Майновому поручителю - громадянину України Захаряну Юрію Імрановичу, письмову Вимогу про усунення порушення за вихідним №5-1.1-620/2024, в якій вимагав від них протягом тридцяти календарних днів з моменту отримання цієї вимоги Банку добровільно у повному обсязі виконати свої зобов'язання за згаданим вище Кредитним договором, всього сплативши загальну суму заборгованості, яка станом на 05.02.2024 складала 95 278,83 євро, в тому числі: - по поверненню кредиту - 85 610,00 євро, - по сплаті відсотків за користування кредитними коштами (із врахуванням прострочених) за період з 01.09.2022 по 04.02.2024 - 9 668,83 євро.
Вимога про усунення порушення від 06.02.2024 за вихідним № 5-1.1- 620/2024 була особисто отримана: 12.02.2024 - фізичною особою - підприємцем Мартіросовою Е.М., що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу № 61058 1083699 5 від 12.02.2024 (а.с. 74, розворот сторінки, том 1); - 12.02.2224 - ОСОБА_1 , що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу № 61058 1083700 2 від 12.02.2024 (а.с. 75, розворот сторінки, том 1).
Доказів належного реагування на вимогу Банку від 06.02.2024 за вихідним № 5-1.1.-620/2024 позичальником та майновим поручителем - матеріали справи не містять.
В силу положень частини 2 та 5 статті 590 Цивільного кодексу України заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо предметом застави є дві або більше речей (два або більше прав), стягнення може бути звернене на всі ці речі (права) або на будь-яку з речей (прав) на вибір заставодержателя. Якщо заставодержатель зверне стягнення на одну річ (одне право), але його вимогу не буде задоволено в повному обсязі, він зберігає право застави на інші речі (права), які є предметом застави.
При цьому, статтею 17 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її. Якщо предметом іпотечного договору є земельна ділянка і розташована на ній будівля (споруда), в разі знищення (втрати) будівлі (споруди) іпотека земельної ділянки не припиняється; з інших підстав, передбачених цим Законом. Наступні іпотеки припиняються внаслідок звернення стягнення за попередньою іпотекою. Відомості про припинення іпотеки підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.
Беручи до уваги, що матеріали справи не містять доказів припинення основного зобов'язання (в частині сплати кредитних коштів та процентів, строк сплати якої є таким, що настав) підстави вважати основне зобов'язання припиненим відсутні, що свідчить про відсутність підстав вважати і договір іпотеки припиненим.
Оскільки позичальник порушив умови Кредитного договору в частині повернення суми кредиту та сплати відсотків за користування кредитом, то настають обставини, визначені пунктом 15 іпотечного договору нерухомого майна № 1/2/3/юр від 12.01.2012, з врахуванням договорів про зміну його умов, в частині виникнення права у Банку на звернення стягнення на предмет іпотеки. Тобто, у позивача виникло право одержати задоволення своїх вимог за кредитним договором за рахунок заставленого майна, оскільки доведено факт неналежного виконання позичальником кредитного договору в частині повернення суми кредиту та процентів.
Відповідно до статті 20 Закону України "Про заставу" заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.
Підсумовуючи викладені вище фактичні обставини, виходячи з системного аналізу положень чинного законодавства та матеріалів справи в цілому, з огляду на відсутність в матеріалах справи доказів виконання зобов'язань за кредитним договором третьою особою чи її поручителем, беручи до уваги встановлене в кредитному договорі право заставодавця звернути стягнення на предмет іпотеки, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Інститут забезпечення виконання зобов'язання спрямований на підвищення гарантій забезпечення майнових інтересів сторін договору, належного його виконання, а також усунення можливих негативних наслідків неналежного виконання боржником взятих на себе зобов'язань. Тобто в разі невиконання або неналежного виконання умов цивільного договору на боржника покладається додаткова відповідальність, а в ряді випадків до виконання зобов'язання притягуються разом з боржником і треті особи (пункт 6.17 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.02.2022 у справі № 761/36873/18).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2019 у справі №310/11024/15-ц викладено правовий висновок про те, що частина 2 статті 36 Закону України "Про іпотеку", яка встановлює, що визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки, означає, що у разі, якщо у договорі про задоволення вимог іпотекодержателя сторони передбачили обидва, вказані у частині 3 статті 36 Закону, способи задоволення вимог іпотекодержателя (статті 37, 38 Закону), то їх наявність не перешкоджає іпотекодержателю застосувати: 1) судовий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом задоволення вимог іпотекодержателя у спосіб реалізації предмета іпотеки на прилюдних торгах; 2) позасудовий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі виконавчого напису нотаріуса.
Закон України "Про іпотеку" визначає такі способи звернення стягнення на предмет іпотеки: судовий (звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду); позасудовий: захист прав нотаріусом (звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі виконавчого напису нотаріуса) або самозахист (згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя).
Способами задоволення вимог іпотекодержателя під час звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду (стаття 39 Закону України "Про іпотеку") є:
1) реалізація предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів (стаття 41-47 Закону України "Про іпотеку");
2) продаж предмета іпотеки іпотекодержателем будь-якій особі-покупцеві (стаття 38 Закону України "Про іпотеку").
Статтею 39 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, об'єкта незавершеного будівництва, майбутнього об'єкта нерухомості, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації (у разі необхідності); спосіб реалізації предмета іпотеки; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки.
Відповідно до статті 41 Закону України "Про іпотеку" реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на електронних аукціонах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження", з дотриманням вимог цього Закону.
На підставі викладеного, суд встановлює спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом його продажу на електронному аукціоні у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження", з дотриманням вимог цього Закону.
Щодо ціни предмета забезпечувального обтяження для його подальшої реалізації суд приймає до уваги положення статті 39 Закону України "Про іпотеку", відповідно до яких: у разі визначення судом способу реалізації предмета іпотеки шляхом проведення електронного аукціону, ціна предмета іпотеки у рішенні суду не зазначається та визначається при його примусовому виконанні на рівні, не нижчому за звичайні ціни на такий вид майна на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.
В постанові Верховного Суду від 11.03.2020 у справі № 910/17648/18 визначено, що зазначена відповідальність заставодавців не обмежена саме вартістю предмета застави, визначеною сторонами у відповідних договорах застави, адже початкова ціна предмета застави для його продажу з публічних торгів, відповідно до вимог частини 2 статті 591 Цивільного кодексу України, визначається в порядку, встановленому договором або законом, зокрема, може бути визначена в рішенні суду (тобто обов'язкове визначення вартості не передбачається у рішенні суду).
Враховуючи зазначені приписи закону, та сталу практику Верховного Суду, суд дійшов висновку, що початкова ціна предмета іпотеки має бути визначена на підставі висновку суб'єкта оціночної діяльності в межах процедури виконавчого провадження.
При цьому, законодавством не передбачено такої підстави для відмови у зверненні стягнення на предмет іпотеки, як неспівмірність заборгованості за основним зобов'язанням з вартістю майна, переданого в іпотеку в рахунок забезпечення належного його виконання. Зазначене може враховуватися лише в разі, якщо порушенням основного зобов'язання іпотекодержателю не завдано збитків (аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 20.12.2023 у справі № 463/3782/15).
За таких обставин, зважаючи на положення чинного законодавства та встановлені у справі обставини, суд приходить до висновку, що позов Акціонерного товариства "Східно-український "Банк "Грант" про звернення стягнення на предмет іпотеки підлягає задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до положень статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень статті 74 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Разом з тим, статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Суд, ураховуючи встановлені фактичні обставини справи, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, повно та всебічно дослідивши обставини справи, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах, дійшов висновку про повне задоволення позову.
У відповідності до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Відповідно до частини 4 статті 11 Господарського процесуального кодексу України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Рішення суду як найважливіший акт правосуддя має ґрунтуватись на повному з'ясуванні того, чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у справі, якими доказами вони підтверджуються та чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.
У пункті 58 рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 "Справа "Серявін та інші проти України" (заява N 4909/04) Європейський суд з прав людини наголошує, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії", № 37801/97, пункт 36, від 01.074.2003). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії", № 49684/99, пункт 30, від 27.09.2001).
З огляду на вищевикладене, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
IV.СУДОВІ ВИТРАТИ.
Розподіл витрат на оплату судового збору.
На підставі статті 129 ГПК України судовий збір покладається на Відповідача.
Керуючись статтями 1-5, 10-13, 20, 41-46, 49, 73-80, 86, 123, 129, 194-196, 201, 208-210, 217-220, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Позов задовольнити повністю.
Звернути стягнення на предмет іпотеки: - нежитлові приміщення 2-го поверху № 1, 2, 2а, 2б, 2в, 2г, 2д, 4 в літ. А-6, загальною площею 202,9 кв. м., розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , що належать іпотекодавцю Захаряну Юрію Імрановичу на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданим 07.05.2009 Жовтневою районною у місті Харкові радою, зареєстрованим в електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно 13.05.2009. Право власності на приміщення зареєстровано за Іпотекодавцем згідно з витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно, виданим Комунальним підприємством «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» від 13.05.2009 року за реєстраційним номером: 27216594, номер витягу: 22712772, номер запису: 2622 в книзі: 1; та в Державному реєстрі прав на нерухоме майно 16.03.2013, номер запису про право власності: 364213, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 22667863101, згідно відомостей, що містяться в Державному реєстрі прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності; - нежитлові приміщення 2-го поверху № 8, 8а, 8б, 8в, 8г, 8д, 8е, 9, 10, 10а, 10б, 11, 12, 13, 13а, 14 в літ. А-6, загальною площею 299,6 кв. м., розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , що належать іпотекодавцю Захаряну Юрію Імрановичу на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданим 07.05.2009 Жовтневою районною у місті Харкові радою, зареєстрованим в електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно 13.05.2009. Право власності на приміщення зареєстровано за Іпотекодавцем згідно з витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно, виданим Комунальним підприємством «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» від 13.05.2009 за реєстраційним номером: 27216641, номер витягу: 22712627, номер запису: 2622 в книзі: 1; та в Державному реєстрі прав на нерухоме майно 16.03.2013, номер запису про право власності: 364943, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 22711063101, згідно відомостей, що місстяться в Державному реєстрі прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності; - за іпотечним договором нерухомого майна № 1/2/3/юр від 12.01.2012, посвідченим приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області, Ліпінською І.Е., 12.01.2012, за реєстровим № 56, з врахуванням договорів про зміну його умов: договір № 1 від 13.02.2012, посвідчений 13.02.2012, приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області, Ліпінською І.Е., за реєстровим № 197; договір № 2 від 04 січня 2013 року, посвідчений 04 січня 2013 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області, Ліпінською І.Е., за реєстровим № 1; договір № 3 від 29 травня 2014 року, посвідчений 29 травня 2014 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області, Ліпінською І.Е., за реєстровим № 487; договір № 4 від 09 липня 2015 року, посвідчений 09 липня 2015 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області, Ліпінською І.Е., за реєстровим № 511; договір № 5 від 31 січня 2017 року, посвідчений 31 січня 2017 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області, Ліпінською І.Е., за реєстровим № 106; договір № 6 від 12 лютого 2020 року, посвідчений 12 лютого 2020 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області, Ліпінською І.Е., за реєстровим № 137; договір № 7 від 31 березня 2021 року, посвідчений 31 березня 2021 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області, Ліпінською І.Е., за реєстровим № 322 та договір № 8 від 16 грудня 2021 року, посвідчений 16 грудня 2021 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області, Ліпінською І.Е., за реєстровим № 1399, укладеними між Акціонерним товариством «Східно - Український банк «Грант» (Україна, 61058, місто Харків, вулиця Данилевського, 19, код в ЄДРПОУ: 14070197) та фізичною особою - громадянином України ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_4 ) шляхом проведення електронного аукціону у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження», з дотриманням вимог Закону України «Про іпотеку», за ціною на рівні, не нижчому за звичайні ціни на такий вид майна на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій за кредитним договором № 2 від 12.01.2012 з додатковими угодами до нього: № 1 від 04.01.2013, № 2 від 03.01.2014, № 3 від 19.05.2015, № 4 від 26.02.2016, № 5 від 04.01.2017, № 6 від 03.01.2020, № 7 від 11.02.2020, № 9 від 04.01.2021, № 10 від 24.02.2021, № 11 від 05.08.2021, № 12 від 16.12.2021, укладеними між Акціонерним товариством «Східно - Український банк «Грант» (Україна, 61058, місто Харків, вулиця Данилевського, 19, код в ЄДРПОУ: 14070197) та фізичною особою - підприємцем Мартіросовою Ельзою Михайлівною ( АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_5 ), у загальній сумі 98 293 (дев'яносто вісім тисяч двісті дев'яносто три євро) 91 цент, з яких: 83 840,00 євро - заборгованість по основній сумі кредиту, 14 453,91 євро - заборгованість по процентах за користування кредитом.
Стягнути з Захаряна Юрія Імрановича ( АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_4 ) на користь Акціонерного товариства «Східно - Український банк «Грант» (Україна, 61001, місто Харків, вулиця Данилевського, 19, код в ЄДРПОУ 14070197) витрати по сплаті судового збору в розмірі 50 869,86 грн.
Видати наказ після набрання законної сили рішення суду.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення, відповідно до статей 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено "24" вересня 2025 р.
Суддя В.С. Юрченко