65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"23" вересня 2025 р.м. Одеса Справа № 916/2772/25
Господарський суд Одеської області у складі судді Смелянець Г.Є.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін
справу №916/2772/25
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “ТПК МАШЕНЕРГОПРОМ» (49000,
Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Героїв Рятувальників, буд. 8, офіс 101, код ЄДРПОУ 43176038)
до відповідача: Приватного акціонерного товариства “Дніпровський Термінал» (73000, Херсонська обл., м. Херсон, вул. Перекопська, буд. 169, код ЄДРПОУ 32851024)
про стягнення 100 000 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю «ТПК МАШЕНЕРГОПРОМ» звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з Приватного акціонерного товариства «Дніпровський Термінал» коштів у розмірі 100 000 грн., а також стягнення судових витрат, попередній (орієнтовний) розмір яких становить 2422,40 грн. судовий збір та 20 000 грн. витрати на правову допомогу.
Позовні вимоги обґрунтовані відсутністю правових підстав для перерахування позивачем відповідачу грошових коштів на суму 100 000 грн. та невиконанням відповідачем вимоги про повернення вказаних коштів.
Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 21.07.2025 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “ТПК МАШЕНЕРГОПРОМ» прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу постановлено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у порядку письмово провадження. В ухвалі сторонам встановлено строки на подання суду заяв по суті справи, а також роз'яснено про можливість звернення до суду з клопотанням про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін у строки, визначені ч.7 ст.252 ГПК України.
18.08.2025 за вх.№25663/25 господарським судом одержано відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить суд поновити строк на подачу відзиву із посиланням на те, що у відповідача відсутній доступ до електронного кабінету, ухвалу про відкриття провадження у даній справі не отримували, з матеріалами справи ознайомилися лише 05.08.2025, а тому строк на подачу відзиву було пропущено з поважних причин.
Відповідно до ч.ч.1,4 ст.119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк.
Отже, враховуючи необхідність забезпечення таких основних засад господарського судочинства як змагальність сторін, а також задля недопущення обмеження прав відповідача у доступі до правосуддя, господарським судом задоволено клопотання відповідача та поновлено пропущений процесуальний строк на подання відзиву на позов.
29.08.2025 за вх.№26840/25 господарським судом одержано відповідь на відзив, яку подано до суду із пропуском встановленого судом строку, який сплинув 25.08.2025, оскільки відзив на позов одержано позивачем 18.08.2025, про що свідчить квитанція №4252516 про доставку документів до зареєстрованого Електронного кабінету Користувача ЄСІТС. Клопотання про поновлення пропущеного строку позивачем у відповіді на відзив заявлено не було.
Отже, із врахуванням того, що позивач не надав до суду клопотання в порядку ст.119 ГПК України про поновлення строку на подання до суду відповіді на відзив, наявність якого надає суду можливість вирішити питання щодо поновлення відповідного строку, господарський суд дійшов висновку про залишення без розгляду відповіді на відзив за вх.№26840/25 від 29.08.2025 на підставі ч.2 ст.118 ГПК України, якою встановлено, що заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом..
Правом подання до суду заперечень на відповідь на відзив відповідач не скористався.
Клопотання про призначення проведення розгляду справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін у строки, визначені ч.7 ст. 252 ГПК України, від сторін до суду не надходило.
Відповідно до ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.
Стислий виклад позиції позивача
- ТОВ «ТПК Машенергопром» здійснило перерахування грошових коштів у розмірі 100 000 грн на користь ПрАТ «Дніпровський Термінал». Зазначена сума була сплачена одним платежем з призначенням: «Перерахування коштів згідно договору позики №11/04-Ф від 11.04.2022, без ПДВ», згідно з платіжним дорученням №1 від 11.04.2022. У ході внутрішньої перевірки ТОВ «ТПК Машенергопром» не виявило підписаного письмового договору позики №11/04-Ф від 11.04.2022 або будь-яких інших документів, що підтверджують наявність договірних правовідносин з ПрАТ «Дніпровський Термінал», на підставі яких могло бути здійснене зазначене перерахування.
- 14.07.2025 Позивачем було направлено ПрАТ «Дніпровський Термінал» лист №17/07 від 14.07.2025 з вимогою повернуту кошти у розмірі 100 000,00 грн ТОВ «ТПК Машенергопром» протягом 3-х днів з дня отримання вимоги. Проте, Відповідач кошти не повернув, вмотивованої відповіді на вимогу № 17/07 від 14.07.2025 не надав.
- Вказівка призначення платежу при перерахунку коштів, з урахуванням принципу розумності, не може бути кваліфікована як дотримання письмової форми (єдиний документ, чи декілька документів, розписка чи інший документ), що підтверджує домовленість про отримання грошей в позику та умови такої позики, оскільки призначення платежу вказує особа, яка перераховує грошові кошти. Дійсно, в певних випадках в приватному праві призначення платежу може мати значення, наприклад при визначенні того, яке грошове зобов'язання погашається, але не для підтвердження укладення певного договору (такий висновок міститься в Постанові Верховного Суду від 28.02.2024 у справі № 922/3289/21, що ухвалена за наслідками розгляду справи у подібних правовідносинах).
- Грошові кошти в сумі 100 000 грн перераховані позивачем на рахунок відповідача за відсутності договірних відносин між сторонами та інших підстав для здійснення їх перерахунку, не можуть вважатися такими, що перебувають у відповідача на законних підставах, а отже ці кошти отримано ПрАТ «Дніпровський Термінал» безпідставно.
Стислий виклад позиції відповідача
- Враховуючи, що для Відповідача склалися форс-мажорні обставини (воєнні дії, які відбуваються на території України та, зокрема, на території Херсонської міської територіальної громади), вимога Позивача про стягнення з Відповідача 100 000 гривень є передчасною, оскільки строки виконання, відкладені з моменту введення воєнного стану в Україні до моменту закінчення дії форс-мажорних обставин, тобто, на момент звернення із даною позовною заявою строк виконання Відповідачем своїх зобов'язань ще не настав.
- Торгово-промислова палата України на підставі ст.ст. 14, 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" від 02.12.1997 №671/97-ВР, Статуту ТПП України, листом №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 р. засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні". Враховуючи це, ТПП України підтвердила, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об'єктивними обставинами для суб'єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов'язанням/обов'язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).
- Позивачем не було виконано вимоги ч. 2 ст. 530 ЦК України, у зв'язку із чим останній передчасно звернувся із позовом до суду.
- При визначенні того, чи підлягають безпідставно набуті грошові кошти потерпілій особі слід враховувати, що акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад, зокрема, добросовісності. Безпідставно набуті грошові кошти не підлягають поверненню, якщо потерпіла особа знає, що в неї відсутнє зобов'язання (відсутній обов'язок) для сплати коштів, проте здійснює таку сплату, тому що вказана особа поводиться суперечлив, якщо згодом вимагає повернення сплачених коштів. До аналогічних висновків дійшов Верховний Суду у постановах від 04 серпня 2021 року у справі № 185/446/18 (провадження № 61-434 св 20) та від 11 січня 2023 року у справі № 548/741/21 (провадження № 61-1022 св 22).
- В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них. Безпідставно набуті грошові кошти не підлягають поверненню, якщо потерпіла особа знає, що в неї відсутнє зобов'язання (відсутній обов'язок) для сплати коштів, проте здійснює таку сплату, оскільки вказана особа поводиться суперечливо, якщо згодом вимагає повернення сплачених коштів.
- Позивач не був зобов'язаний перераховувати кошти внаслідок відсутності договірних відносин із відповідачем, оскільки відсутній підписаний сторонами будь-який договір позики, а також будь-яких інших зобов'язань, проте він здійснив платіж, а отже його поведінка щодо повернення грошових коштів є суперечливою та недобросовісною.
- Враховуючи, наявність дії на Відповідача форс-мажорних обставин, існування яких відкладає строк оплати до моменту завершення їх дії, а також відсутність підписаного договору позики, вимоги є необґрунтованими, тому, у задоволені позову має бути відмовлено у повному обсязі.
- Даний спір - це частина конфлікту між партнерами (інвесторами) (справа №904/1103/23, справа №904/1105/23, справа №923/515/23), який виник внаслідок неправомірних дій позивача щодо Партнерів в межах діяльності Приватного акціонерного товариства «Дніпровський термінал».
Обставини справи, встановлені судом
11.04.2022 позивач перерахував на р/рахунок відповідача 100 000 грн., про що свідчить наявне у справіплатіжне доручення №1 від 11.04.2022, в графі «призначення платежу» якого зазначено: перерахування коштів згідно договору позики №11/04-ф від 11.04.2022.
14.07.2025 позивач надіслав на юридичну адресу відповідача Вимогу №17/07 від 14.07.2025, в якій просив відповідача повернути грошові кошти у розмірі 100 000 грн протягом трьох календарних днів з моменту отримання цієї вимоги за викладеними у вимозі реквізитами. У вимозі зазначено, що в ході внутрішньої перевірки ТОВ «ТПК Машенергопром» не виявило підписаного письмового договору позики №11/04-Ф від 11.04.2022 або будь-яких інших документів, що підтверджують наявність договірних правовідносин з ПрАТ «Дніпровський Термінал», на підставі яких могло бути здійснене перерахування коштів у розмірі 100 000 грн.; враховуючи відсутність відповідних договірних відносин між сторонами, у ПрАТ «Дніпровський Термінал» відсутні правові підстави для утримання коштів ТОВ «ТПК Машенергопром» у розмірі 100 000 грн., а тому зазначені кошти підлягають поверненню.
Відповідач Вимогу позивача залишив без відповіді та задоволення, що стало підставою звернення позивача до суду з даним позовом.
Висновки суду
Предметом спору у даній справі є стягнення з відповідача 100 000 грн. у зв'язку з відсутністю правових підстав для перерахування позивачем відповідачу грошових коштів на суму 100 000 грн. та невиконанням відповідачем вимоги про повернення вказаних коштів.
Як встановлено господарським судом, позивач перерахував відповідачу 100 000 грн. за платіжним дорученням №1 від 11.04.2022, в якому в якості призначення платежу вказано: перерахування коштів згідно договору позики №11/04-ф від 11.04.2022.
Відповідно до ч.1 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з ч.1 ст.206 ЦК України усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.
Відповідно до ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно з ч.1 ст.1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.
Позивач посилається на відсутність укладеного між сторонами у справі договору позики №11/04-ф від 11.04.2022.
В свою чергу відповідач, заперечуючи проти позовних вимог, такі посилання позивача не спростував та не надав до суду укладеного між сторонами у справі договору позики №11/04-ф від 11.04.2022.
Відповідно до ст.1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Загальна умова ч. 1 ст. 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов'язальних (договірних) відносинах, коли отримане однієї із сторін у зобов'язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі ст. 1212 ЦК України тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.
Тобто у разі коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, ст. 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинення або була відсутня взагалі.
Сутність зобов'язання із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави (яке іменується також зобов'язанням із безпідставного збагачення) полягає у вилученні в особи-набувача (зберігача) її майна, - яке вона набула (зберегла) поза межами правової підстави у випадку, якщо така підстава для переходу майна (його збереження) відпала згодом, або взагалі без неї, якщо цей перехід (збереження) не ґрунтувався на правовій підставі від початку правовідношення, - та у переданні відповідного майна тій особі-потерпілому, яка має належний правовий титул на нього.
Аналогічний правовий висновок, який викладений Верховним Судом у постановах від 06.03.2019 у справі №910/1531/18, від 28.01.2020 у справі № 910/16664/18, від 08.09.2021 у справі № 201/6498/20, від 08.09.2021 у справі № 206/2212/18.
Такі зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності таких умов: (1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочинну або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України) або якщо вона відпала.
Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 20.02.2019 у справі №629/5364/13-ц: «… відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА 2, суди на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, виходили із того, що договір позики від 11 березня 2013 року між ОСОБА 2 та ОСОБА 3 є неукладеним, тому у його сторін не виникло будь-яких зобов'язань щодо виконання цього договору, оскільки з неукладеного правочину не виникають договірні зобов'язання, він не породжує жодних цивільних правовідносин, а значить він і не породжує для сторін правочину будь-яких прав та обов'язків. Оскільки ОСОБА 3 зазначені суми грошових коштів передані ОСОБА 2 на виконання неукладеного договору позики, то між ними виникли правовідносини внаслідок набуття, збереження майна без достатньої правової підстави (статті 1212-1215 ЦК України)…».
За таких обставин, враховуючи відсутність укладеного між сторонами у справі договору позики №11/04-ф від 11.04.2022, який зазначений у платіжному доручення в якості підстав для перерахування відповідачу грошових коштів у розмірі 100 000 грн. згідно платіжного доручення №1 від 11.04.2022, господарський суд дійшов висновку про наявність між сторонами правовідносин, які виникли внаслідок набуття, збереження майна без достатньої правової підстави, а тому, виходячи з положень ст.1212 ЦК України, господарський суд дійшов висновку про наявність правових підстав для повернення відповідачем 100 000 грн. як безпідставно отриманих коштів.
При цьому відповідачем не доведено суду наявності обставин, які свідчать, що позивач знав про відсутність у нього обов'язку щодо перерахування відповідачу 100 000 грн., а відтак не заслуговують на увагу посилання відповідача на правову позицію Верховного Суду, викладену у постановах від 04.08.2021 у справі №185/446/18 та від 11.01.2023 у справі №548/741/21, згідно з якою безпідставно набуті грошові кошти не підлягають поверненню, якщо потерпіла особа знає, що в неї відсутнє зобов'язання (відсутній обов'язок) для сплати коштів, проте здійснює таку сплату, тому що вказана особа поводиться суперечливо, якщо згодом вимагає повернення сплачених коштів, господарський суд не приймає до уваги з огляду на те, що такі обставини у вказаних справах є не релевантними до обставин у даній справі.
Посилання відповідача на форс-мажорні обставини (воєнні дії, які відбуваються на території України та, зокрема, на території Херсонської міської територіальної громади), господарський суд не приймає до уваги з огляду на те, що, по-перше, форс-мажорні обставини є підставою для звільнення від відповідальності за невиконання зобов'язання, та не можуть бути застосовані до правовідносин, які виникли внаслідок набуття, збереження майна (коштів) без достатньої правової підстави.
По-друге, лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 в якості підтвердження форс-мажорних обставин адресований всім кого це стосується. Це означає, що кожному, кого це стосується, слід доводити причинний зв'язок між війною і неможливістю виконати свої (в т.ч. й грошові) зобов'язання. Адже обставини для суб'єктів господарювання суттєво різняться в залежності від того де знаходиться їх виробництво, місце господарської діяльності: на лінії фронту, на тимчасово окупованих територіях, чи в тилу.
Верховний Суд у постанові від 14.06.2022 у справі №922/2394/21 вказав, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов'язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку. Таких висновків дотримується і Верховний Суд у постанові від 16.07.2019 у справі №917/1053/18 та у постанові від 09.11.2021 у справі № 913/20/21.
У зв'язку із недоведеністю відповідачем наявності форс-мажорних обставин, не приймаються до уваги господарським судом посилання відповідача на те, що вимога позивача про стягнення з відповідача 100 000 грн є передчасною. Водночас обставини щодо фактичного одержання такої вимоги або фактичного знаходження/не знаходження відповідача за юридичною адресою не підлягають встановленню господарським судом, оскільки наслідки неотримання поштових відправлень за своїм офіційним місцезнаходженням покладається саме на юридичну особу.
Посилання відповідача на те, що позивачем не було виконано вимоги ч. 2 ст. 530 ЦК України, у зв'язку із чим останній передчасно звернувся із позовом до суду, господарський суд не приймає до уваги, оскільки положення ч.2 ст.530 ЦК України підлягають застосуванню до правовідносин з виконання зобов'язань, проте у даній справі предметом спору є стягнення з відповідача безпідставно отриманих коштів.
За таких же обставин господарський суд не приймає до уваги посилання відповідача, що даний спір - це частина конфлікту між партнерами (інвесторами), який виник внаслідок неправомірних дій позивача щодо Партнерів в межах діяльності Приватного акціонерного товариства «Дніпровський термінал».
З огляду на вищевикладене, Господарський суд Одеської області дійшов висновку про обґрунтованість і правомірність позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю “ТПК МАШЕНЕРГОПРОМ», а отже і їх задоволення.
На підставі ст.129 ГПК України судові витраті щодо сплати судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1.Позов Товариства з обмеженою відповідальністю “ТПК МАШЕНЕРГОПРОМ» задовольнити.
2.Стягнути з Приватного акціонерного товариства “Дніпровський Термінал» (73000, Херсонська обл., м. Херсон, вул. Перекопська, буд. 169, код ЄДРПОУ 32851024) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ТПК МАШЕНЕРГОПРОМ» (49000, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Героїв Рятувальників, буд. 8, офіс 101, код ЄДРПОУ 43176038) кошти у розмірі 100 000 (сто тисяч) грн. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп..
Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст.241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня складання повного рішення.
Повне рішення складено 23 вересня 2025
Суддя Г.Є. Смелянець