вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"25" червня 2025 р. м. Київ Справа № 911/541/25
Розглянувши матеріали справи за позовом Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Аеро Ресторантс»
за участю третьої особи яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Рогач Вадима Вікторовича
про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню
Суддя Карпечкін Т.П.
За участю представників:
від позивача: Коноваленко І.М.;
від відповідача: Гаврин Д.В.;
від третьої особи: не з'явився.
Обставини справи:
У провадженні Господарського суду Київської області знаходиться справа за позовом Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Аеро Ресторантс», за участю третьої особи яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Рогач Вадима Вікторовича про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 07.03.2025 відкрито провадження у справі № 911/541/25 за правилами загального позовного провадження. Сторони належним чином повідомлені про дане судове провадження.
В ході підготовчого провадження у справі № 911/541/25 судові засідання відкладались з метою з'ясування усіх обставин, передбачених ч. 2 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України.
Позивач в ході підготовчого провадження подав заяву про зміну предмету позову, якою фактично доповнив позовні вимоги, відповідна заява була прийнята судом.
Також, в ході підготовчого провадження було витребувано у приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Рогача Вадима Вікторовича:
- обґрунтовані письмові пояснення щодо підстав та обставин вчинення 28.01.2025 оскаржуваного виконавчого напису № 67;
- належним чином засвідчені копії документів на підставі яких, 28.01.2025 було вчинено нотаріальний напис № 67 (заява ТОВ «Аеро Ресторантс» про вчинення нотаріального напису, нотаріально посвідчений договір оренди № 1613 від 31.07.2014, платіжні доручення та інші документи, які були подані ТОВ «Аеро Ресторантс» в якості доказу безспірності заборгованості).
За наслідками підготовчого провадження у справі позивач позовні вимоги підтримав. Відповідач проти позову заперечував. Сторони зазначили про те, що ними повідомлено про всі обставини справи, які їм відомі, та надані суду всі наявні у них докази. Третя особа в підготовчі засідання не з'являлась, надала витребувані судом пояснення та документи.
На виконання вимог ч. 1 ст. 177 Господарського процесуального кодексу України та ч. 2 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України судом під час підготовчого провадження у справі № 911/541/25 вирішено питання та вчинено усі дії, необхідні для підготовки справи до розгляду по суті.
Згідно п. 3 ч. 2 ст. 185 Господарського процесуального кодексу України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.
Враховуючи те, що судом під час підготовчого судового засідання вирішено питання, зазначені в ч. 2 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України та вчинено усі необхідні дії, передбачені ст. 177 Господарського процесуального кодексу України, з метою забезпечення правильного, своєчасного та безперешкодного розгляду справи по суті, суд дійшов висновку про закриття підготовчого провадження у справі та призначення справи до судового розгляду по суті на 25.06.2025.
У судовому засіданні 25.06.2025 представник позивача позовні вимоги підтримав, представник відповідача проти позову заперечував. Третя особа надала витребувані судом пояснення та документи.
Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України суди ухвалюють рішення, постанови іменем України негайно після закінчення судового розгляду. Рішення та постанови приймаються, складаються і підписуються складом суду, який розглянув справу.
Відповідно до ч. 1 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України рішення суду проголошується у судовому засіданні, яким завершується розгляд справи, публічно, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд може проголосити лише вступну та резолютивну частини рішення.
У зв'язку з чим, в судовому засіданні 25.06.2025 судом закінчено розгляд справи та за результатами оцінки поданих сторонами доказів, прийнято рішення.
Розглянувши матеріали справи та дослідивши надані докази, суд ВСТАНОВИВ:
Як вбачається з викладених у позові обставин, Державним підприємством «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» подано позов до Товариства з обмеженою відповідальністю «Аеро Ресторантс», за участю третьої особи яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Рогач Вадима Вікторовича про визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчого напису № 67, вчиненого 28.01.2025 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Рогачем Вадимом Вікторовичем в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «Аеро Ресторантс» (відповідач, Орендар) щодо стягнення з Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» (позивач, Балансоутримувач) грошових коштів в сумі 504 346,71 грн.
Також, згідно із заявою про зміну предмету позову, позовні вимоги були доповнені позивачем вимогою про стягнення з відповідача на користь позивача 504 346,71 грн. коштів, безпідставно стягнутих за оскаржуваним виконавчим написом.
В обґрунтування позовних вимог позивач (ДП МА «Бориспіль») зазначає, що виконавчий напис № 67, вчинений 28.01.2025 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Рогачем В.В. в інтересах ТОВ «Аеро Ресторантс» щодо стягнення з ДП МА «Бориспіль» грошових коштів в сумі 504 346,71 грн. є таким, що не підлягає виконанню, оскільки вчинений шляхом безпідставного та неправомірного застосування визначеного ст. 18 Цивільного кодексу України спрощеного способу захисту права.
Позивач зазначає, що він не є стороною Договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого) майна № 1613 від 31.07.2014 (далі - Договір оренди), посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Рогачем Вадимом Вікторовичем, укладеного між Регіональним відділенням Фонду державного майна України в Київській, Черкаській та Чернігівській областях (на дату підписання договору - Регіональне відділення Фонду державного майна України в Київській області, Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Аеро Ресторантс» (на дату підписання договору - ТОВ «Росінтер Аеро Україна). За умовами відповідного Договору оренди для позивача не передбачено жодних грошових зобов'язань перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Аеро Ресторантс».
Також, між сторонами не існує жодних документів, що підтверджують безспірність простроченої заборгованості ДП МА «Бориспіль» перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Аеро Ресторантс», на яких передбачено можливість вчинення виконавчого напису нотаріуса. Ні відповідач, ні нотаріус не повідомляли позивача про початок процедури стягнення боргу на підставі виконавчого напису нотаріуса.
Крім того, позивач у позові посилається на порушення, допущені Приватним нотаріусом Рогачем Вадимом Вікторовичем при безпідставному вчиненні відповідної нотаріальної дії.
Позивач зауважує також, що у вчиненому оскаржуваному виконавчому написі відсутня інформація, на підставі яких саме документів, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання, було вчинено виконавчий напис.
На підставі вищевикладеного, ДП МА «Бориспіль» вважає, що є достатні правові підстави вважати виконавчий напис № 67 від 28.01.2025, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Рогачем Вадимом Вікторовичем таким, що вчинений з порушенням вимог законодавства та таким, що не підлягає виконанню.
Стосовно самої заборгованості, яка безпідставно та протиправно стягнута за оскаржуваним виконавчим написом, позивач пояснив, що за Договором оренди індивідуально визначеного (нерухомого) майна № 1613 від 31.07.2014 Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене нерухоме майно, а саме: частину приміщення № 3.1.4 на третьому поверсі пасажирського терміналу «D», загальною площею 316,0 кв. м. (далі - Майно), розміщене за адресою: Київська обл., Бориспільський р-н, Бориспіль-7 на 3-му поверсі термінального комплексу «D» (інв. № 47578), загальною площею 107 850,5 кв.м (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 170023532208, реєстраційний номер в єдиному реєстрі об'єктів державної власності - 20572069.1435.НЛТНПД1884), що перебуває на балансі ДП МА «Бориспіль».
На виконання умов п. 3.10 і п. 5.2 Договору оренди ТОВ «Аеро Ресторантс» на користь ДП МА «Бориспіль» 27.08.2014 відповідно до платіжного доручення № 00175 було сплачено 84 438,07 грн. завдатку в рахунок орендної плати за останній місяць оренди за Договором оренди із розрахунку 30% від орендної плати (50 662,84 грн.) плюс сума ПДВ за ставкою 20% від орендної плати (33 775,23 грн.); 18.09.2015 сплачено 136 911,88 грн. орендної плати згідно платіжного доручення № 342 від 18.09.2015; 14.12.2015 сплачено 141 004,86 грн. орендної плати згідно платіжного доручення № 109 від 14.12.2015; 14.03.2016 сплачено 141 991,90 грн. орендної плати згідно платіжного доручення № 266 від 14.03.2016. Всього на загальну суму 504 346,71 грн.
14.01.2025 на адресу Балансоутримувача від Орендаря надійшла вимога від 09.01.2025 № 09-01-25/4 про сплату 504 346,71 грн. коштів.
28.01.2025 позивачем у відповідь на вимогу Орендаря, на поштову адресу (з подальшим направленням на офіційну електронну адресу) відповідача було направлено Заяву про припинення зобов'язання зарахуванням № 35-22-13 від 27.01.2025 в порядку ст. 601 Цивільного кодексу України на суму 310 528,78 грн., з огляду на наявність у ТОВ «Аеро Ресторантс» невиконаних грошових зобов'язань перед позивачем, безспірність яких підтверджується судовими рішеннями.
Після належного проведення зарахування зустрічних вимог залишок невиконаних грошових зобов'язань ДП МА «Бориспіль» перед ТОВ «Аеро Ресторантс», пов'язаних з виконанням Договору від 31.07.2014 № 1613 оренди індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності, на день вчинення виконавчого напису № 67 становив би 193 817,93 грн., а не 504 346,71 грн.
Про наявність виконавчого напису № 67, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Рогачем В.В. в інтересах ТОВ «Аеро Ресторантс» про стягнення з ДП МА «Бориспіль» грошових коштів в сумі 504 346,71 грн., ДП МА «Бориспіль» стало відомо 31.01.2025 з матеріалів виконавчого провадження № 77037871, яке було відкрите 30.01.2025 головним державним виконавцем Бориспільського ВДВС у Бориспільському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (надалі - Бориспільський ВДВС).
Не дивлячись на заперечення позивача, 31.01.2025 з розрахункового рахунку ДП МА «Бориспіль» на підставі платіжної інструкції № JBKLP1UOAQQEIY.1 було здійснено списання грошових коштів за ВП № 77037871 в сумі 156,96 грн.; 04.02.2025 з розрахункового рахунку ДП МА «Бориспіль» на підставі платіжної інструкції № JBKLP24OAROELS.1 було здійснено списання грошових коштів за ВП № 77037871 в сумі 555 150,38 грн. (з врахуванням витрат виконавчого провадження та виконавчого збору).
В ході розгляду спору відповідач подав відзив, у якому позовні вимоги заперечував, зазначив, що відповідно до акту звіряння розрахунків станом на 30.09.2024 розмір заборгованості ДП МА «Бориспіль» за Договором оренди перед ТОВ «Аеро Ресторантс» становив 504 346,71 грн.
Заява ДП МА «Бориспіль» про припинення зобов'язання зарахуванням № 35-22-13 від 27.01.2025 була вручена ТОВ «Аеро Ресторантс» лише 06.02.2025, тобто після вчинення 28.01.2025 оскаржуваного нотаріального напису № 67.
06.02.2025 виконавче провадження № 77102133 з примусового виконання рішення Господарського суду Київської області від 15.08.2023 у справі № 911/858/22, яке набрало законної сили 30.10.2023, закінчено, вимоги ДП МА «Бориспіль» сплачено в повному обсязі.
Крім того, згідно з заявою (повідомленням) № 35-22-37 від 06.02.2025 ДП «МА «Бориспіль» відмовилось від заяви про припинення зобов'язання зарахуванням № 35-22-13 від 27.01.2025.
У відповіді на відзив позивач зауважив, що зміст п. 5.2 Договору оренди, на який здійснено посилання у оскаржуваному виконавчому написі, стосується випадку повернення завдатку у разі дострокового припинення Договору оренди. При цьому, п. 3.9 Договору оренди регулює правовідносини лише в частині повернення зайво сплаченої орендної плати з державного бюджету, а не частини завдатку, сплаченого державному підприємству.
Акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб'єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо. Однак, за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених сторонами на його підписання осіб.
Однак, сам по собі акт звіряння взаєморозрахунків не є документом, що підтверджує безспірність заборгованості ДП МА «Бориспіль» перед ТОВ «Аеро Ресторантс» та встановлює прострочення виконання зобов'язання за Договором оренди і на якому допускається вчиняти виконавчий напис нотаріуса.
Крім того, акт звіряння взаєморозрахунків, на який посилається відповідач у відзиві, складений станом на 30.09.2024 за період з 01.10.2023 по 30.09.2024 і не засвідчує стану розрахунків на момент вчинення оскаржуваного виконавчого напису 28.01.2025, при цьому, жодних доказів подання вищевказаного акту звіряння взаєморозрахунків нотаріусу для вчинення оскаржуваного виконавчого напису відповідачем не надано.
У запереченнях на відповідь на відзив відповідач наполягав на наявності підстав для стягнення сум, наведених у виконавчому написі. Вважає, що самі по собі порушення порядку вчинення нотаріальних дій за наявності достатніх підстав для стягнення заборгованості, не можуть слугувати підставою для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.
Також, в ході розгляду спору на виконання вимог суду Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Рогачем Вадимом Вікторовичем надано пояснення щодо підстав та обставин вчинення 28.01.2025 оскаржуваного виконавчого напису № 67 та копії документів, на підставі яких 28.01.2025 було вчинено нотаріальний напис № 67.
Третя особа зазначає, що за нотаріально посвідченим Договором оренди № 1613 індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належать до державної власності, укладеним між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській області та ТОВ «Росінтер Аеро Україна», нерухоме майно яке передавалось в оренду перебувало на балансі ДП «Міжнародний аеропорт «Бориспіль», про що було вказано у Договорі.
Відповідно до п. 3.6. Договору Орендар перераховував до державного бюджету та Балансоутримувачу грошові кошти у співвідношенні 70% до 30%. Тобто ДП «Міжнародний аеропорт «Бориспіль», як Балансоутримувач, отримував грошові кошти за користування відповідним нерухомим майном.
Відповідно до п. 3.9. Договору передбачено, що надмірно сплачена сума орендної плати підлягала в установленому порядку заліку в рахунок майбутніх платежів, а у разі неможливості такого заліку у зв'язку з припиненням орендних відносин - поверненню відповідному Орендарю.
Відповідно до наданих документів у ДП «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» виникла заборгованість по сплаті надмірно сплаченої суми орендної плати, у зв'язку з чим було вчинено виконавчий напис на вказаному Договорі оренди.
В ході розгляду спору судом досліджено пояснення позивача та заперечення відповідача, пояснення третьої особи та надані ними докази. З урахуванням наведених норм законодавства та правових висновків щодо їх застосування, судом досліджено та встановлено наступне.
Згідно з приписами ст. 18 Цивільного кодексу України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
Таким чином, такий спосіб захисту цивільних прав нотаріусом можливий не до будь-якої заборгованості, а у чітко визначених випадках та порядку, оскільки нотаріус не є судовим органом і не вирішує спори.
Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником.
Порядок правового регулювання діяльності нотаріату в Україні встановлює Закон України «Про нотаріат», правове регулювання процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів визначено у главі 14 вказаного Закону та главі 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5 (надалі - Порядок № 296/5).
Відповідно до ст. 87 Закону України «Про нотаріат» та п.п. 1.1, 1.2 п. 1 Глави 16 Розділу ІІ Порядку № 296/5 визначено, що для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, установлюється Кабінетом Міністрів України.
У статті 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів, зокрема, нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Порядок вчинення нотаріальних дій містить аналогічні правила та умови вчинення виконавчого напису (п.1, 3 глави 16 розділу ІІ Порядку № 296/5).
Згідно з п.п. 2.1 п. 2 гл. 16 розділу ІІ Порядку № 296/5 для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.
У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (п.п. 2.2 п. 2 глави 16 розділу ІІ Порядку № 296/5).
Крім того, п.п. 3.2, 3.5 п. 3 глави 16 розділу ІІ Порядку № 296/5 визначено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 № 1172 (надалі - Перелік №1172). При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку № 1172. Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі та Порядку № 296/5.
Відповідно до п. 1 Переліку № 1172, для одержання виконавчого напису про стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право на звернення стягнення на заставлене майно (крім випадку передбаченого п. 11 цього переліку), подаються:
а) оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів);
б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.
Постановою Пленуму Верховного Суду України від 31.01.1992 № 2 «Про судову практику в справах за скаргами на нотаріальні дії або відмову у їх вчинені» у п. 13 роз'яснено, що відповідно до ст. ст. 34, 36, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» виконавчий напис може бути вчинено нотаріусом за умови, що наявність безспірної заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем підтверджується документами, передбаченими спеціальними нормативними актами з цього приводу, і що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у випадках, коли законом встановлено інший строк давності, не минув цей строк.
Основними умовами вчинення нотаріусом виконавчого напису є подання документів, які встановлюють заборгованість боржника перед кредитором, підтверджують безспірність вимоги та подачі вимоги в межах строку позовної давності.
Ознакою безспірності вимоги є відсутність заперечень боржника щодо заборгованості та її розрахунку, а також відсутності будь-яких суперечностей у поданих документах. На підтвердження безспірності заборгованості нотаріусу мають бути подані документи, що свідчать про визнання боржником вимог кредитора. Тобто, нотаріус повинен упевнитися в розумінні боржником пред'явлених до нього вимог і визнання їх. Документом, що підтверджує такий факт, є отримання боржником вимоги стягувача з підписом боржника про його отримання.
Боржник може оспорити у судовому порядку вчинений нотаріусом виконавчий напис як з підстав порушення нотаріусом процедури його вчинення, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи у частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами у повному обсязі чи в їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.
Згідно з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 02.07.2019 у справі № 916/3006/17, вирішуючи спір про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи сторін у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість узагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру на час вчинення нотаріусом виконавчого напису. Інформація про наявність у суді іншого позову стягувача до боржника чи боржника до стягувача сама по собі не є доказом недотримання умови щодо безспірності заборгованості.
Якщо порушення Порядку вчинення нотаріальних дій, допущені нотаріусом при вчиненні виконавчого напису, не свідчать про недотримання умов вчинення виконавчого напису, передбачених статтею 88 Закону України «Про нотаріат», та не призвели до порушення гарантованих законом прав боржника або стягувача, вони не можуть слугувати підставою для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.
Підпунктами 3.1, 3.5 пункту 3 глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22.02.2012 (далі - Порядок) встановлено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи: якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 N 1172.
Згідно з п.п. 1, 2 постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» від 29.06.1999 № 1172, у разі стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.
Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов'язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису.
Безспірним боргом є заборгованість боржника, з якою він погоджується, що відповідно виключає можливість спору зі сторони боржника щодо її розміру, строку, за який вона нарахована, тощо, а відтак і документи, які підтверджують її безспірність, і на підставі яких нотаріусами здійснюються виконавчі написи, мають бути однозначними, беззаперечними та такими, що містять вираз волі стосовно наявності певного боргу не тільки кредитора, а й самого боржника, або ж підтверджують наявність у боржника перед кредитором боргу саме в такому розмірі (аналогічна позиція міститься в Постанові Верховного суду України від 18.12.2018 у справі № 910/35/18).
Також, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.05.2018 у справі № 320/8269/15-ц наголосила, що сам лише факт подання стягувачем відповідних документів нотаріусу не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого (постанова Верховного Суду України від 05.07.2017 у справі № 6-887цс17).
Позивач у позові наголошує, що ним оспорюється саме право відповідача вимагати повернення коштів на підставі ст. 18 Цивільного кодексу України в спрощений спосіб захисту.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на визначені господарським законодавством (цивільним законодавством) способи захисту порушених прав, зокрема, в порядку ст. 20 Господарського кодексу України та ст. 16 Цивільного кодексу України.
Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно зі ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк.
Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).
Особливості найму (оренди) державного і комунального майна встановлюються Законом України «Про оренду державного та комунального майна».
Згідно п. 10 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендою є речове право на майно, відповідно до якого орендодавець передає або зобов'язується передати орендарю майно у користування за плату на певний строк.
Таким чином, відповідний правочин - Договір оренди індивідуально визначеного (нерухомого) майна № 1613 від 31.07.2014, укладений між Регіональним відділенням Фонду державного майна України в Київській, Черкаській та Чернігівській областях (на дату підписання договору - Регіональне відділення Фонду державного майна України в Київській області, Орендодавець) та ТОВ «Аеро Ресторантс» (на дату підписання договору - ТОВ «Росінтер Аеро Україна», Орендар), за своєю суттю породжує обов'язки для Орендодавця - передати майно в оренду та обов'язки для Орендаря - сплачувати орендні платежі в установленому порядку та розмірі.
Відповідно, Договір оренди індивідуально визначеного (нерухомого) майна № 1613 від 31.07.2014 не породжує для позивача, як Балансоутримувача, жодних грошових зобов'язань перед ТОВ «Аеро Ресторантс» в установленому у ньому порядку та розмірі.
Крім того, позивач, як Балансоутримувач, не є стороною відповідного Договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого) майна № 1613 від 31.07.2014, його не підписував і не приймав на себе жодних зобов'язань за таким Договором.
Згідно зі ст. 511 Цивільного кодексу України зобов'язання не створює обов'язку для третьої особи. У випадках, встановлених договором, зобов'язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора.
Наведена норма ст. 511 Цивільного кодексу України цілком кореспондується з п. 3.6. Договору оренди, який визначає права Балансоутримувача на отримання 30% орендної плати.
При цьому, норма п. 3.9. Договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого) майна стосується порядку повернення надміру сплачених коштів до бюджету, в той час, як позивач отримує платежі на свій рахунок як Балансоутримувач і відповідна норма Договору його не стосується.
У разі виникнення зобов'язань у Балансоотримувача, пов'язаних з реалізацією прав, які виникають з Договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого) майна, відповідні питання вирішуються у загальному порядку виконання господарських зобов'язань, в той час, як умови Договору безпосередньо не передбачають для позивача жодних фінансових зобов'язань.
Таким чином, відповідний Договір оренди індивідуально визначеного (нерухомого) майна № 1613 від 31.07.2014 не може бути підставою для вчинення виконавчого напису нотаріуса щодо позивача.
Фактично, нотаріусом вчинено виконавчий напис щодо заборгованості, яка не передбачена умовами Договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого) майна № 1613 від 31.07.2014, що свідчать про недотримання умов вчинення виконавчого напису, передбачених статтею 88 Закону України «Про нотаріат», та призвело до порушення гарантованих законом прав позивача на недопустимість свавільного втручання нотаріуса та стягнення будь-якої заборгованості у безспірному порядку, позбавивши позивача можливості зарахувати зустрічні вимоги.
Якби спір щодо стягнення заборгованості з позивача розглядався в установленому порядку, питання зарахування заборгованості відповідача перед позивачем, існування якої відповідачем не спростовано, було б вирішено по суті.
З огляду на безпідставність вчинення приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Рогачем Вадимом Вікторовичем виконавчого напису № 67 в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «Аеро Ресторантс» щодо стягнення з Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» грошових коштів в сумі 504 346,71 грн., на Договорі оренди індивідуально визначеного (нерухомого) майна № 1613 від 31.07.2014, який не містить для позивача жодних зобов'язальних умов, та свавільне вчинення нотаріусом виконавчого напису без достатніх на те підстав, що позбавило позивача можливості врегулювати спірні питання, зокрема, з зарахуванням зустрічних вимог, виконавчий напис є незаконним, безпідставним і підлягає визнанню таким, що не підлягає виконанню.
При цьому, суд не вбачає за доцільне та можливе досліджувати по суті заборгованість позивача та відповідача, оскільки з моменту вчинення виконавчого напису та стягнення за ним, розміри заборгованості змінились і навіть у разі наявності заборгованості позивача, її стягнення за незаконно вчиненим виконавчим написом нотаріуса не можна вважати правомірним.
При цьому, суд зауважує, що визнання виконавчих написів нотаріуса такими, що не підлягають виконанню, в будь-якому випадку пов'язане зі встановленням відсутності підстав для вчинення відповідної нотаріальної дії та недотримання інших вимог, визначених Законом України «Про нотаріат» з огляду на фактичні обставини господарської діяльності сторін.
Крім того, необхідно враховувати, що ст. ст. 87, 88 Закону України «Про нотаріат» крім умов вчинення відповідної нотаріальної дії, дають визначення та розкривають сутність відповідного способу захисту права і відповідні обставин також підлягають дослідженню судом в межах спору.
Як встановлено судом, виконавчий напис нотаріуса є спрощеною формою захисту права стягувача (ст. 18 Цивільного кодексу України), при цьому є підставою для примусового виконання безспірного зобов'язання. В разі спірності зобов'язання та порушення інших вимог ст. 88 Закону України «Про нотаріат», вчинення виконавчого напису є неправомірним, оскільки це позбавляє сторони можливості захистити свої права на рівних умовах з врахуванням всіх обставин спору.
За наслідками розгляду спору, судом встановлено, що у відповідача були відсутні достатні правові підстави для звернення за вчиненням спірного виконавчого напису у зв'язку з недотримання визначених ст. 88 Закону України «Про нотаріат» умов.
З огляду на вищенаведене, виконавчий напис № 67 вчинений 28 січня 2025 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Рогачем Вадимом Вікторовичем в інтересах ТОВ «Аеро Ресторантс» про стягнення з ДП МА «Бориспіль» грошових коштів в сумі 504 346,71 грн. визнається судом такими, що не підлягають виконанню у зв'язку з безпідставністю застосування відповідного способу захисту права стягувачем.
У зв'язку з чим, суд зазначає, що правовідносини сторін мають бути повернуті у первісний стан до моменту вчинення виконавчого напису та його примусового виконання з метою вирішення спірних питань у встановленому порядку.
Таким чином, вимога ДП МА «Бориспіль» про стягнення з ТОВ «Аеро Ресторантс» грошових коштів в сумі 504 346,71 грн., стягнутих за виконавчим написом № 67 вчиненим 28 січня 2025 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Рогачем Вадимом Вікторовичем, яка є похідною від вимоги ДП МА «Бориспіль» про визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчого напису № 67 вчиненого 28 січня 2025 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Рогачам Вадимом Вікторовичем в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «Аеро Ресторантс» про стягнення з ДП МА «Бориспіль» грошових коштів в сумі 504 346,71 грн., обґрунтована і підлягає задоволенню.
Згідно зі ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Належними у розумінні ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Згідно з ч. 2 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Як визначено ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За наслідками розгляду спору позовні вимоги позивачем доведені та обґрунтовані, відповідачем не спростовані, тому підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України понесені позивачем витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача у повному обсязі. Недоплачені позивачем суми судового збору підлягають стягненню з відповідача в доход державного бюджету.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 79, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис № 67 вчинений 28 січня 2025 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Рогачем Вадимом Вікторовичем в інтересах ТОВ «Аеро Ресторантс» про стягнення з ДП МА «Бориспіль» грошових коштів в сумі 504 346,71 грн.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Аеро Ресторантс» (08301, Київська обл., Бориспільський р-н, м.Бориспіль-7 ЄДРПОУ 37222400) на користь Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» (08300, Київська область, Бориспільський район, с. Гора, вул. Бориспіль-7, код ЄДРПОУ 20572069) грошові кошти в сумі 504 346,71 грн., стягнуті за виконавчим написом № 67, вчиненим 28 січня 2025 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Рогачем Вадимом Вікторовичем, та 4 844,80 грн. витрат по сплаті судового збору.
4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Аеро Ресторантс» (08301, Київська обл., Бориспільський р-н, м.Бориспіль-7 ЄДРПОУ 37222400) в доход Державного бюджету України 3 899,76 грн. судового збору.
5. Накази видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст. ст. 254, 256 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення складено 24.09.2025.
Суддя Т.П. Карпечкін