ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
24.09.2025Справа № 910/7014/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Пукшин Л.Г., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕГМЕНТАГРО»
про забезпечення позову у справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕГМЕНТАГРО» (51200, Дніпропетровська обл., Самарівський (Новомосковський) р-н, с. Василівка, пров. Тихий, буд. 6, ідентифікаційний код 44424300)
до Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРООДИНИЦЯ ТРЕЙД» (04202, м. Київ, вул. Мінське шосе (просп. Литовський), буд. 10, літ. А, ідентифікаційний код 44735192)
про стягнення 1 593 536,49 грн
Без повідомлення (виклику) представників учасників справи
До Господарського суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «СЕГМЕНТАГРО» з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРООДИНИЦЯ ТРЕЙД» про стягнення 1 593 536,49 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов'язань за договором про надання поворотної фінансової допомоги № ФД-23/08/15-01 від 15.08.2023, а саме в частині повернення фінансової допомоги у встановлені строки, у відповідача виникла заборгованість у розмірі 1 401 454,00 грн. Внаслідок прострочення грошового зобов'язання позивачем до стягнення з відповідача нараховано інфляційні втрати у розмірі 158 606,22 грн та 3% річних у розмірі 33 476,27 грн. Окрім цього позивач просить суд згідно ч. 10 ст. 238 ГПК України надати вказівку органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання рішення суду у даній справі, проводити нарахування та стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних на фактичну (не сплачену) суму основного боргу, починаючи з 03.06.2025 до моменту повної оплати основного боргу.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.06.2025 було прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/7014/25, вирішено справу розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 02.07.2025.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.09.2025 закрито підготовче провадження у справі № 910/7014/25 та призначено справу до судового розгляду по суті у судовому засіданні на 24.09.2025.
24.09.2025 через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" Товариством з обмеженою відповідальністю «СЕГМЕНТАГРО» подано заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на кошти ТОВ «АГРООДИНИЦЯ ТРЕЙД», які знаходяться на банківських рахунках, в межах ціни позову.
Подана заява про забезпечення позову обґрунтована тим, що у підготовчому засіданні 13.08.2025 представником відповідача була надана суду неправдива інформація стосовно того, що між сторонами вирішується питання про мирне врегулювання спору.
На думку позивача, метою такої заяви відповідача, з огляду на поведінку відповідача щодо незабезпечення ним належного виконання своїх процесуальних прав та обов'язків як сторони спору, є затягування розгляду даної справи.
У підготовче засідання, призначене на 10.09.2025, представник відповідача знову не з'явився та про причини неявки суд не повідомив, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
Відповідач ТОВ «АГРООДИНИЦЯ ТРЕЙД» відзив на позовну заяву не подав, належну явку в судове засідання своїх представників не забезпечує.
В той же час, 22.09.2025 через ЄСІТС від представника відповідача надійшла заява про розгляд справи без участі його представника.
За змістом вказаної заяви представник відповідача повідомляє суд, що «ТОВ «Агроодиниця Трейд» 15.09.25 здійснило часткову оплату боргу за договором про надання поворотної фінансової допомоги №ФД-23/08/15-01 від 15.08.2023 р. у сумі 400 (чотириста тисяч) грн, проте позивач відмовився прийняти часткове виконання та повернув кошти. На спростування відомостей, які повідомлені відповідачем суду, позивач 24.09.2025 надав письмові пояснення з підтверджуючими доказами.
Також позивач зазначає, що відповідач не звертався до позивача щодо надання актуальних на поточну дату банківських реквізитів для сплати боргу за договором про надання поворотної фінансової допомоги №ФД-23/08/15-01 від 15.08.2023.
Відтак, за доводами позивача, відповідач зловживає своїми процесуальними правами, а його недобросовісна поведінка спрямована на затягування судового процесу.
Заява представника відповідача щодо проведення перемовин сторонами з приводу мирного врегулювання спору, зроблена в судовому засіданні 13.08.2025, не відповідає дійсності, оскільки ТОВ «АГРООДИНИЦЯ ТРЕЙД» до ТОВ «СЕГМЕНТАГРО» з приводу укладення мирової угоди, розстрочення боргу, тощо не зверталось.
Враховуючи недобросовісну поведінку відповідача, в тому числі, щодо затягування розгляду даної справи, не маючи зареєстрованого на праві власності нерухомого майна, на яке можливо було б звернути стягнення у разі задоволення позову позивача, у позивача, відповідно, наявні сумніви, що після ухвалення рішення у даній справі відповідач зможе його виконати належним чином.
Розглянувши заяву ТОВ «СЕГМЕНТАГРО» про забезпечення позову від 24.09.2025, суд дійшов наступного висновку.
У відповідності до вимог статті 136 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
За змістом цієї норми обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову. Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача. Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитися за кількістю або погіршитися за якістю на момент виконання рішення.
Згідно з положеннями пунктів 1 та 10 частини першої статті 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб та іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Отже, забезпечення позову - це, по суті, обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідачів з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача і з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, обов'язковим є доведення наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого перебуває справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача (відповідачів) чи інших учасників справи з тим, щоб забезпечити позивачу реальний та ефективний захист або поновлення порушених його прав (інтересів), якщо рішення буде прийняте на його користь, в тому числі задля забезпечення можливості захисту порушених прав в межах одного судового провадження без нових звернень до суду.
Відтак, мета заходу забезпечення є підтримання status quo, поки суд не визначиться щодо виправданості цього заходу. Тимчасовий захід спрямований на те, щоб протягом судового розгляду щодо суті спору суд залишався в змозі розглянути позов заявника за звичайною процедурою. Тимчасові забезпечувальні заходи мають на меті забезпечити протягом розгляду продовження існування стану, який є предметом спору (рішення ЄСПЛ від 13.01.2011 у справі "Кюблер проти Німеччини").
При цьому, умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (у тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
Таким чином, у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Заходи до забезпечення позову повинні бути співрозмірними з заявленими позивачем вимогами. Співмірність, в тому числі, передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків вжиття заходів забезпечення позову.
При цьому, достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
Отже, у кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому обов'язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.
Аналогічні правові висновки щодо застосування приписів статей 136, 137 Господарського процесуального кодексу України наведені в постановах Верховного Суду від 30.01.2024 у справі №908/2835/22 (908/1829/23), від 09.06.2021 у справі №914/2438/20, від 24.05.2021 у справі №910/3158/20, від 13.01.2020 у справі №922/2163/17, від 25.01.2019 у справі №925/288/17, від 21.01.2019 у справі №916/1278/18, від 14.01.2019 у справі №909/526/18, від 11.09.2018 у справі №922/1605/18 та інших.
Не існує універсального алгоритму застосування заходів забезпечення позову, оскільки їх вжиття (або відмова у такому) знаходиться у прямій залежності від фактичних обставин кожного конкретного господарського спору, що відповідає правовій позиції викладеній у постанові Верховного Суду від 13.09.2023 у справі № 910/11678/22.
Здійснивши оцінку доводів заявника, суд дійшов висновку про необґрунтованість заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕГМЕНТАГРО» про забезпечення позову, оскільки необхідність у застосуванні судом визначеного заявником заходу не обґрунтована і документально не підтверджена, так як не містить належних доводів щодо реальних, існуючих обставин, які вказують на ймовірну складність або неможливість виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог, як і не містить документального підтвердження наявності фактичних обставин, які свідчать про загрозу невиконання чи утруднення виконання рішення суду про задоволення позову.
Так, згідно зі статтями 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
У даному випадку, заявник не надав належних доказів наявності фактичних обставин з якими пов'язується застосування заходу забезпечення позову, а обставини наведені в обґрунтування заяви про забезпечення позову, свідчать про наявність спору між сторонами щодо неналежного виконання умов договору, а не про наявність обставин, які б свідчили про загрозу невиконання чи утруднення виконання рішення суду про задоволення позову.
Статтею 129 Конституції України, як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Згідно із ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Пункт 1 ст. 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду позовом щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
В рішеннях Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України", від 30.05.2013 у справі "Наталія Михайленко проти України", зазначено, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг; оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.
З огляду на вищевикладене, оцінивши доводи заявника щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову, суд дійшов висновку про відсутність, на даний час, визначених законом підстав для вжиття заходів забезпечення позову.
Керуючись статтями 136, 137, 139, 140, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Відмовити у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕГМЕНТАГРО» про забезпечення позову.
2. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України.
Суддя Л.Г. Пукшин