ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
11.09.2025Справа № 910/4076/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Турчина С.О. за участю секретаря судового засідання Невечери С.А. розглянувши матеріали господарської справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МІСТО ТВ СЕРВІС"
до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "37 КАРАТ"
про витребування майна
представники учасників процесу:
від позивача: не з'явився
від відповідача: Литвин В.М.
Короткий зміст позовних вимог
Товариство з обмеженою відповідальністю "МІСТО ТВ СЕРВІС" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "37 КАРАТ", в якому просить суд витребувати у ОСББ "37 КАРАТ" на користь ТОВ "МІСТО ТВ СЕРВІС": антивандальний бокс БК550 - 2 шт; антивандальний бокс БК200 - 14 шт; оптичний приймач Arcotel GA8030 - 1 шт; світч DLink DGS3100-24TG - 1 шт; світч Foxgate S6008-E2-AiPOE - 1 шт; модуль SFP1310 - 1 шт; відеореєстратор NL-8NVR - 1 шт; жорсткий диск ST200VX015(2TБ) - 1 шт; відеокамера ІРС 2D28-F1S-30 - 3 шт; відеокамера ІРС 2B36-X1S-30 - 3 шт.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на підставі договору № 31/12-21 про участь у витратах на утримання і ремонт будинку від 31.12.2021, позивач розмістив власне рухоме майно (обладнання) на технічному та другому поверсі будинку за адресою: пр-т Академіка Глушкова, 37, балансоутримувачем якого є відповідач, а також встановив на вказаному будинку та в будинку шість відеокамер. Однак, після закінчення дії договору відповідач відмовився повертати обладнання та надати доступ для його демонтажу.
Процесуальні дії у справі, розгляд заяв, клопотань
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.04.2025 вказану позовну заяву залишено без руху.
10.04.2025 через систему "Електронний суд" від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.
Господарський суд міста Києва ухвалою від 16.04.2025 прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі; розгляд справи постановив здійснювати за правилами загального позовного провадження; призначив підготовче засідання у справі на 22.05.2025.
01.05.2025 через систему "Електронний суд" від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.
06.05.2025 через систему "Електронний суд" від позивача надійшла відповідь на відзив.
12.05.2025 через систему "Електронний суд" від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.
22.05.2025 через систему "Електронний суд" від позивача надійшло клопотання про огляд доказів за їх місцезнаходженням.
У підготовчому засіданні 22.05.2025 суд постановив протокольну ухвалу про відкладення розгляду клопотання позивача про огляд доказів за їх місцезнаходженням та відкладення підготовчого засідання на 12.06.2025.
10.06.2025 через систему "Електронний суд" від відповідача надійшли пояснення на клопотання позивача про огляд доказів за їх місцезнаходженням.
11.06.2025 через систему "Електронний суд" від позивача надійшли додаткові пояснення у справі.
11.06.2025 через систему "Електронний суд" від позивача надійшло клопотання про долучення доказів.
У підготовчому засіданні 12.06.2025 розглянувши клопотання позивача про огляд доказів за їх місцезнаходженням суд на підставі ст.82 ГПК України, постановив протокольну ухвалу про відмову у задоволенні вказаного клопотання з підстав його необґрунтованості.
Також у підготовчому засіданні 12.06.2025 суд постановив протокольну ухвалу про задоволення клопотання позивача про долучення доказів (листа від 05.06.2025 з доказами направлення відповідачу), закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 24.07.2025.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.07.2025 судове засідання з розгляду справи по суті було призначене на 07.08.2025.
06.08.2025 через систему "Електронний суд" від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
У судовому засіданні 07.08.2025 суд постановив протокольну ухвалу без оформлення окремого документа про задоволення клопотання позивача про відкладення розгляду справи та відкладення судового засідання з розгляду справи по суті на 11.09.2025.
26.08.2025 через систему "Електронний суд" від представника позивача надійшла заява про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції, яка задоволена ухвалою суду від 02.09.2025.
11.09.2025 до початку судового засідання через систему "Електронний суд" від позивач надійшло клопотання про відкладення судового засідання.
Присутній у судовому засіданні 11.09.2025 представник відповідача проти задоволення клопотання про відкладення розгляду справи заперечив.
У судовому засіданні 11.09.2025 суд постановив протокольну ухвалу про відмову у задоволенні клопотання позивача про відкладення судового засідання по суті.
Представник відповідача у судовому засіданні 11.09.2025 проти задоволення позову заперечив.
У судовому засіданні 11.09.2025 судом проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення у порядку ст.240 Господарського процесуального кодексу України.
Позиція позивача
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що між сторонами був укладений договір № 31/12-21 про участь у витратах на утримання і ремонт будинку від 31.12.2021.
На виконання та на підставі зазначеного вище договору позивач розмістив власне обладнання (комунікаційні бокси з обладнанням) на 22-му технічному та 2-му поверсі будинку за адресою: пр-т Академіка Глушкова, 37, балансоутримувачем якого є відповідач, а також, відповідно до додатку № 2 до договору встановив на вказаному будинку та в будинку шість відеокамер.
В подальшому листом від 01.11.2024вих № 34 позивач повідомив про небажання продовжувати договірні відносини та про те, що договір вважається таким, що припинив свою дію 01.01.2025.
Листом від 03.01.2025 вих 2 позивач звернувся до відповідача з проханням забезпечити доступ до обладнання для його демонтажу, однак відповідач відмовився повертати обладнання.
В подальшому позивач звернувся до відповідача з претензією № 1 від 31.01.2025, у якій просив припинити порушення п. 2.2.2 договору та надати доступ до обладнання для здійснення його демонтажу, а також просив не перешкоджати у здійсненні прав позивача на користування та розпорядження своїм майном.
Претензія залишена відповідачем без відповіді та задоволення, що стало підставою для звернення з позовом до суду про витребування у відповідача на користь позивача: антивандальний бокс БК550 - 2 шт; антивандальний бокс БК200 - 14 шт; оптичний приймач Arcotel GA8030 - 1 шт; світч DLink DGS3100-24TG - 1 шт; світч Foxgate S6008-E2-AiPOE - 1 шт; модуль SFP1310 - 1 шт; відеореєстратор NL-8NVR - 1 шт; жорсткий диск ST200VX015(2TБ) - 1 шт; відеокамера ІРС 2D28-F1S-30 - 3 шт; відеокамера ІРС 2B36-X1S-30 - 3 шт.
У відповіді на відзив позивач відхиляє аргументи відповідача, викладені у відзиві, з таких підстав:
- хоча в додатку №1 до договору не визначено яке саме обладнання міститься в комутаційному боксі №1 та №2, однак додаток №1 до договору і не повинен був містити переліку обладнання, яке встановлюється в будинку. Повний перелік обладнання міститься в акті введення в експлуатацію розподільчої кабельної мережі від 18.10.2022 та видаткових накладних №Б-00000072 від 12.12.2021 та №Б-00000002 від 16.12.2021, відповідно до яких, позивач закупив обладнання безпосередньо перед укладенням договору для його встановлення в будинку відповідача;
- законодавство України, зокрема статті 1212 і 1213 ЦК України, не пов'язує право власника майна на витребування свого майна в особи, в якої воно знаходиться, з будь-якими зобов'язаннями такої особи щодо зберігання, охорони такого майна тощо. Позивачем до позовної заяви додано докази, які підтверджують те, що майно, яке позивач просить витребувати у відповідача перебуває у володінні відповідача, а відповідач не заперечує, що представники позивача 08.01.2025 не змогли потрапити до будинку;
- жодне положення договору не свідчить про можливість переходу від позивача до відповідача будь-якого речового права, зокрема права власності на обладнання, відповідач отримав доступ до відеокамер виключно для перегляду та зняття запису, а не отримав право власності на відеокамери;
Позиція відповідача.
Відповідач проти позову заперечив, посилаючись на такі обставини:
- відповідач не є володільцем, користувачем, набувачем або зберігачем тощо майна, яке позивач просить витребувати з відповідача на свою користь, оскільки позивач не передавав, а відповідач не приймав таке майно, ані за актом, ані за договором;
- у додатку №1 до договору міститься короткий опис обладнання, а саме: "комутаційний бокс з обладнанням №1, що розміщений на 22му тех. поверсі займаною площею 0,5 м2 та комутаційний бокс з обладнанням №2, що розміщений на 2му тех. поверсі займаною площею 0,5 м2". Отже, саме на таке обладнання відповідачем було надане погодження, проте воно жодним чином не відповідає ані за кількістю, ані за найменуванням переліку всього того обладнання (майна), що просить позивач витребувати у відповідача на свою користь;
- відповідач жодної відповідальності за обладнання (майно) позивача не несе і не зобов'язаний був слідкувати за діями працівників позивача по встановленню, заміні або вилученню їхнього обладнання (майна), так само як і контролювати наявність чи відсутність їхнього обладнання (майна) на території будинку відповідача.
Щодо витребування відеокамер, то відповідач зазначає, що вони були встановлені в будинку відповідача в рамках виконання робіт на користь відповідача взамін сплати позивачем відповідачу щомісячного на протязі трьох років платежу за надану позивачу можливість розміщення телекомунікаційного обладнання, яке використовуватиметься для надання жителям телекомунікаційних послуг згідно умов договору. Іншими словами, встановлення позивачем на користь відповідача шести ІР відеокамер мала місце як форма виконання договірних зобов'язань у межах звільнення позивача від сплати відповідачу щомісячно протягом трьох років грошового платежу. Зазначене випливає з домовленостей, які були досягнуті між сторонами на підставі п.1.1, 3.1. та 3.1.1. договору, а також додатку №2 до договору.
Отже, встановлене обладнання (відеокамери) не є предметом витребування, оскільки вони були передані (встановлені) не для тимчасового користування, а в рахунок виконання зобов'язання позивача за умовами договору.
Щодо звернення, яке мало місце згідно з листом від 03.01.2025 вих. №2 щодо забезпечення доступу 08.01.2025 представникам позивача до обладнання для здійснення його демонтажу, то відповідачем було відмовлено працівникам позивача, з причин того, що:
- на той час, договірних відносин між сторонами не існувало, оскільки з 01.01.2025 р. вони були припинені за ініціативою позивача, що як наслідок не давало підстав для забезпечення такого доступу до будинку відповідача;
- у переліку обладнання, що позивач хотів демонтувати було безпідставно заявлено шість ІР-відеокамер, які були встановлені на користь відповідача в рамках договірних відносин та були взяті на облік відповідачем.
У запереченнях на відповідь на відзив відповідач зазначив, що видаткові накладні та акт введення в експлуатацію розподільчої кабельної мережі є внутрішніми документами відповідача та не підтверджують ні відношення до відповідача, ні факту встановлення такого обладнання в будинку відповідача.
31.12.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "МІСТО ТВ СЕРВІС" (далі - оператор) та Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку "37 КАРАТ" (далі - об'єднання) укладеного договір про участь у витратах на утримання і ремонт будинку № 31/12-21 (далі - договір), відповідно до п. 1.1 якого об'єднання, з метою реалізації мешканцями житлового будинку, що знаходяться за адресою: м. Київ, проспект Академіка Глушкова, 37, права на отримання телекомунікаційних послуг від оператора, надає оператору можливість розміщення телекомунікаційного обладнання, яке використовуватиметься для надання жителям телекомунікаційних послуг (телебачення, доступу до інтернету, камер відеоспостереження та ін.), а оператор взамін на умовах визначених цим договором прийматиме участь у витратах об'єднання на утримання і ремонт будинку та/або виконує роботи на користь об'єднання та надає безкоштовний доступ до погодженого переліку послуг.
Згідно з п. 1.2 договору місце встановлення телекомунікаційного обладнання визначається оператором та підлягає обов'язковому погодженню об'єднанням. Місце розміщення та площа, яку займатиме обладнання, зазначається у додатку № 1 до договору.
Пунктом 2.2.2 договору встановлений обов'язок об'єднання забезпечити оператору або уповноваженим ним особам безперешкодний цілодобовий доступ, у тому числі у святкові та вихідні дні, до розміщеного ним телекомунікаційного обладнання та прокладених кабелів для їх обслуговування або демонтажу.
Відповідно до п. 4.1 договору, останній набуває чинності з наступного дня після його підписання сторонами і діє до 31.12.2024.
Не пізніше ніж за 1 місяць до закінчення строку дії договору, сторона, яка бажає припинити його дію або продовжити її з коригуванням умов договору, повинна письмово попередити про це іншу сторону. Якщо у вказаний термін зазначене повідомлення не було зроблене, договір вважається продовженим на наступний календарний рік на тих самих умовах, що викладені у цьому договорі.
Сторонами погоджено та підписано додаток № 1 до договору, відповідно до якого на 22-му технічному поверсі розміщується комунікаційний бокс з обладнанням 1 та на 2-му технічному поверсі - комунікаційний бокс з обладнанням 2.
Також сторони підписали додаток № 2 договору, відповідно до п. 1 якого сторони досягли згоди, що на три роки дії договору, а саме до 31.12.2024 оператор звільнений від сплати загального визначеного щомісячного платежу за відшкодування витрат об'єднання по утриманню та ремонту будинку взамін виконання робіт та надання безкоштовного доступу до послуг оператора.
Під роботами мається на увазі встановлення у погодженому сторонами місці (на будинку та в будинку по просп. Академіка Глушкова, 37, що в м. Києві) шести IP відеокамер: три IP відеокамери Tyto IPC 2D28-F1S-30 [2MП f=2.8 мм 102о | MIC | SD | IK10] та три IP відеокамери Tyto IPC 2B36-X1S-30 [2MП Lowlight 3.6 мм 90о | MIC | SD | ARRAY] (п. 1.1 додатку № 2 до договору)
Під наданням безкоштовного доступу до послуг оператора мається на увазі цілодобовий безперервний доступ (для перегляду та зняття запису, який має здійснюватися від 25 до 35 днів) до шести ІР відеокамер та їх обслуговування протягом всього строку такого доступу (п. 1.2 додатку № 2 до договору).
12.01.2022 між сторонами підписаний Акт про встановлення обладнання, відповідно до якого оператором були виконані роботи зі встановлення та налаштування шести відеокамер та оператор виконав всі необхідні роботи для надання об'єднанню безперервного доступу до 6 відеокамер.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до видаткової накладної № Б-00000072 від 12.12.2021 та видаткової накладної № Б-00000002 від 16.12.2021 позивачу поставлено товар, а саме: антивандальний бокс БК550 у кількості 2 шт; антивандальний бокс БК200 у кількості 14 шт; оптичний приймач Arcotel GA8030 у кількості 1 шт; світч DLink DGS3100-24TG у кількості 1 шт; модуль SFP1310 у кількості 1 шт; відеореєстратор NL-8NVR у кількості 1 шт; відеокамера ІРС 2D28-F1S-30 у кількості 3 шт; відеокамера ІРС 2B36-X1S-30 у кількості 3 шт, комутатор Watchdog S6008-E2-AI POE у кількості 1 шт, жорсткий диск ST200VX015(2TБ) у кількості 1 шт (постачальник - ТОВ "БАЗИССЕРВІС").
В подальшому директором позивача затверджений Акт введення в експлуатацію розподільчої кабельної мережі від 18.10.2022, відповідно до якого по проспекту Глушкова, 37 на тех. поверсі та другому поверсі встановлені шафи: антивандальний бокс БК550 - 2 шт; антивандальний бокс БК200 - 14 шт та встановлено обладнання: оптичний приймач Arcotel GA8030 - 1 шт; світч DLink DGS3100-24TG - 1 шт; світч Foxgate S6008-E2-AiPOE - 1 шт; модуль SFP1310 - 1 шт; відеореєстратор NL-8NVR - 1 шт; жорсткий диск ST200VX015(2TБ) - 1 шт; відеокамера ІРС 2D28-F1S-30 - 3 шт; відеокамера ІРС 2B36-X1S-30 - 3 шт.
З Акту введення в експлуатацію розподільчої кабельної мережі вбачається, що роботи здав бригадир Мартиненко О.М., прийняв - ст. майстер Коваленко В.І.
01.11.2024 позивач, на підставі п. 4.1.1 договору звернувся до відповідача з листом вих № 34, у якому повідомив про відсутність наміру продовжувати договірні відносини та про те, що договір вважатиметься таким, що припинив свою дію 01.01.2025.
Направлення листа від 01.11.2024 вих № 34 підтверджується описом вкладення від 01.11.2024, поштовою накладною № 0100199038553, та відомостями із сайту Укрпошта про вручення поштового відправлення 19.11.2024.
Листом від 19.12.2024 вих № 19/12-24 відповідач повідомив позивача, що зважаючи на те, що договірні відносини діють до 31.12.2024, то з 2025 розміщення обладнання в будинку буде заборонено, а будь-яке обладнання, що знаходиться в будинку без договірних відносин може бути демонтоване.
03.01.2025 позивач направив на електронну пошту відповідача лист вих № 2 відповідно до якого, у зв'язку з припиненням дії договору 01.01.2025, просив забезпечити 08.01.2025 у період часу з 09.00 до 13:00 безперешкодний доступ представникам оператора для здійснення демонтажу.
31.01.2025 позивач засобами поштового зв'язку направив відповідачу претензію № 1 від 31.01.2025, у якій просив надати доступ для демонтажу обладнання та не чинити перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном.
Претензія отримана відповідачем 06.02.2025, однак залишена без відповіді та задоволення.
Звертаючись до суду з цим позовом, позивач, з посиланням на приписи ст. 1212 ЦК України та ст. 387 ЦК України, просить витребувати належне йому майно, перелік якого наведено в прохальній частині позову.
ДЖЕРЕЛА ПРАВА. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Частиною 1 статті 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
У відповідності до ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є : 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти.
Як встановив суд, між сторонами 31.12.2021 укладено договір про участь у витратах на утримання і ремонт будинку № 31/12-21.
Як вбачається з матеріалів справи на виконання погоджених між сторонами умов договору, позивач на 22-му технічному поверсі розмістив комунікаційний бокс з обладнанням 1 та на 2-му технічному поверсі - комунікаційний бокс з обладнанням 2.
При цьому, як вбачається з додатку № 1 до договору - він містить короткий опис обладнання.
Повний перелік обладнання, встановленого за адресою просп. Академіка Глушкова, 37, встановлено в Акті введення в експлуатацію розподільчої кабельної мережі від 18.10.2022.
Також на виконання додатку № 2 до договору позивач 12.01.2022 встановив та налаштував три IP відеокамери Tyto IPC 2D28-F1S-30 [2MП f=2.8 мм 102о | MIC | SD | IK10] та три IP відеокамери Tyto IPC 2B36-X1S-30 [2MП Lowlight 3.6 мм 90о | MIC | SD | ARRAY], за адресою: пр-т Академіка Глушкова, 37, а також виконав всі необхідні роботи для надання об'єднанню безперервного доступу до 6 відеокамер.
Згідно з ч. 1 ст. 631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.
Матеріалами справи підтверджується, що позивач, з дотриманням п. 4.1.1 договору повідомив відповідача про бажання припинити дію договору.
Отже, враховуючи п. 4.1.1 договору, лист позивача від 01.11.2024 вих № 34, укладений між сторонами договір про участь у витратах на утримання і ремонт будинку № 31/12-21 припинив свою дію з 01.01.2025.
Так, частина перша статті 1212 Цивільного кодексу України передбачає, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Частиною другою статті 1212 Цивільного кодексу України встановлено, що положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Положення глави 83 Цивільного кодексу України, предметом регулювання якої є відносини, що виникають у зв'язку із безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права, застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
За змістом статей 316, 317 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону (частини перша та друга статті 319 ЦК України).
Згідно з положеннями статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.
Відповідно до частини першої статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна з чужого незаконного володіння (стаття 387 ЦК України).
Віндикацією є передбачений законом основний речово-правовий спосіб захисту цивільних прав та інтересів власника майна або особи, яка має речове право на майно (титульний володілець), який полягає у відновленні становища, що існувало до порушення, шляхом повернення об'єкта права власності у володіння власника (титульного володільця) з метою відновлення права використання власником усього комплексу правомочностей.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 653/1096/16-ц зроблено висновок, що: "предметом віндикаційного позову є вимога власника, який не є фактичним володільцем індивідуально-визначеного майна, до особи, яка незаконно фактично володіє цим майном, про повернення його з чужого незаконного володіння. Враховуючи специфіку речей в обороті, володіння рухомими та нерухомими речами відрізняється: якщо для володіння першими важливо встановити факт їх фізичного утримання, то володіння другими може бути підтверджене, зокрема, фактом державної реєстрації права власності на це майно у встановленому законом порядку".
Таким чином власник рухомого майна перестає бути володільцем цього майна в разі позбавлення його права фізично утримувати це майно в себе, мати до нього реальний доступ та наявність фізичного доступу до цього майна в іншої особи.
Так, судом встановлено, що на підтвердження права власності на рухоме майно позивачем у справу подано первинні документи, а саме: видаткові накладні № Б-00000072 від 12.12.2021 та № Б-00000002 від 16.12.2021, у яких зазначено про купівлю позивачем спірного рухомого майна.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію.
Відповідно до частини першої та абзаців 1 - 7 частини другої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Дослідивши наявні в матеріалах справи видаткові накладні про купівлю товару, а саме: антивандальний бокс БК550 у кількості 2 шт; антивандальний бокс БК200 у кількості 14 шт; оптичний приймач Arcotel GA8030 у кількості 1 шт; світч DLink DGS3100-24TG у кількості 1 шт; модуль SFP1310 у кількості 1 шт; відеореєстратор NL-8NVR у кількості 1 шт; відеокамера ІРС 2D28-F1S-30 у кількості 3 шт; відеокамера ІРС 2B36-X1S-30 у кількості 3 шт, комутатор Watchdog S6008-E2-AI POE у кількості 1 шт, жорсткий диск ST200VX015(2TБ) у кількості 1 шт, суд дійшов висновку, що такі документи в розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та ЦК України є первинними (товаророзпорядчими) документами, містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення, а саме підтверджують факт купівлі позивачем зазначеного рухомого майна, а отже підтверджують право власності позивача на нього.
Подібної позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 15.05.2024 у справі № 909/278/23.
На переконання суду, Акт введення в експлуатацію розподільчої кабельної мережі від 18.10.2022, а також Акт про встановлення обладнання, в сукупності з підписаними сторонами додатками, підтверджують розміщення позивачем спірного рухомого за проспект Академіка Глушкова, будинок, 37, на 22-му технічному поверсі та на 2-му технічному поверсі, а також в будинку та на будинку (в частині відеокамер).
В той же час, матеріали справи не містять доказів про здійснення позивачем демонтажу належного йому обладнання після закінчення дії договору.
Положеннями частин 2, 3 статті 13 Цивільного кодексу України передбачено, що при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
Матеріалами справи підтверджується, що позивач неодноразово, після закінчення строку дії договору звертався до відповідач з проханнями та вимогами щодо надання доступу для демонтажу належного йому обладнання, однак відповіді та погодження від відповідача не отримав.
У відзиві на позовну заяву відповідач підтверджує, що на звернення позивача 03.01.2025 (лист вих. №2) щодо забезпечення доступу 08.01.2025 представникам позивача до обладнання для здійснення його демонтажу, то відповідачем було відмовлено працівникам позивача, з причин того, що:
- на той час, договірних відносин між сторонами не існувало, оскільки з 01.01.2025 р. вони були припинені за ініціативою позивача, що як наслідок не давало підстав для забезпечення такого доступу до будинку відповідача;
- у переліку обладнання, що позивач хотів демонтувати було безпідставно заявлено шість ІР-відеокамер, які були встановлені на користь відповідача в рамках договірних відносин та були взяті на облік відповідачем.
Тобто відповідач підвереджує той факт, що після закінчення строку дії договору не допускав позивача для демонтажу належного йому обладнання та не заперечує, що позивач обладнання не демонтував.
При цьому, матеріали справи не місять доказів, що позивач здійснив такий демонтаж до закінчення договору.
Заперечуючи проти позову відповідач зазначає, що позивач не передавав, а відповідач не приймав спірне майно (окрім відеокамер), а тому таке майно не може бути витребуване у нього.
Однак, суд відхиляє вказані доводи, оскільки спірне майно було розміщене в будинку за адресою просп. Академіка Глушкова, 37 на підставі укладеного договору, а відповідач, не допускаючи позивача у приміщення для демонтажу такого майна фактично фізично утримує його в себе, тобто фактично володіє рухомим майном позивача.
При цьому, під час розгляду справи відповідач зазначив, зокрема, у додаткових поясненнях, поданих до суду 09.06.2025: «Відповідач в свою чергу не може стверджувати чи спростувати наявність такого обладнання на території його будинку, оскільки в будинку відповідача знаходиться обладнання більше як десяти різних провайдерів, яке не скрізь ідентифіковане».
Тобто, відповідач не стверджує та не підтверджує, що такого майна в будинку не розміщено.
При цьому, майно, яке просить витребувати позивач, містить ідентифікуючі ознаки, а також містить чітке місце розташування у будинку за адресою: просп. Академіка Глушкова, 37.
При цьому відповідач, для підтвердження відсутності такого майна міг подати відповідні докази, зокрема здійснити за участю уповноважених осіб сторін обстеження та надати відповідні акти обстеження 22-го технічного поверху та 2-го технічного поверху.
Під час розгляду справи відповідач неодноразово підтверджував у відзиві, у додаткових пояснення що доступ до будинку не є вільним.
При цьому суд ставив питання щодо можливості спільного огляду сторонами 22-го технічного поверху та 2-го технічного поверху, а позивач направляв відповідачу відповідну пропозицію (лист від 05.06.2025 № 12), однак відповіді не отримав.
На переконання суду, вказані дії відповідача не є такими, що відповідають вимогам добросовісності.
Жодних доказів на спростування того, що майно, яке просить витребувати позивач, не знаходиться у відповідача, останнім суду не надано.
Відповідно до частин 1- 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
За змістом статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами, як письмові, речові та електронні докази.
Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Зазначений стандарт доказування підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надають позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію вказаного стандарту доказування необхідним є не надання достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Іншими словами тлумачення змісту статті 79 ГПК України свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.
Верховний Суд, в ході касаційного перегляду судових рішень, неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17 та від 04.02.2021 у справі №910/11534/18.
Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), який у рішенні від 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" зазначив, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом" ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".
Крім того, розглядаючи справу необхідно з'ясовувати істотні обставини із застосуванням передбачених ст.86 ГПК України критеріїв дослідження доказів щодо оцінки кожного такого доказу окремо і їх сукупності в цілому, а також із дотриманням стандарту "вірогідності доказів".
Відповідач під час розгляду справи не спростував того факту, що на підставі договору відбулось встановлення обладнання позивача в приміщеннях відповідача, як і не заперечив однозначно, що майно, яке просить витребувати позивач, у приміщеннях за адресою: просп. Академіка Глушкова, 37 не знаходиться.
Таким чином, надані позивачем докази, на переконання суду, є більш вірогідними на доведення того факту, що спірне рухоме майно, яке просить витребувати позивач, фізично утримується відповідачем.
При цьому, відсутні правові та законні підстави для такого утримання рухомого майна позивача.
Отже, на переконання суду, встановлені обставини та подані докази в сукупності більш вірогідно свідчать, що спірне рухоме майно перебуває у володільця - відповідача без жодних правових підстав, не в межах цивільних угод укладених з позивачем.
Щодо заперечень відповідача в частині витребування відеокамер, то суд зазначає таке.
Так, відповідач стверджує, що відеокамери були встановлені в будинку відповідача в рамках виконання робіт на користь відповідача взамін сплати позивачем відповідачу щомісячного на протязі трьох років платежу за надану позивачу можливість розміщення телекомунікаційного обладнання, яке використовуватиметься для надання жителям телекомунікаційних послуг згідно умов договору. Отже, на переконання відповідача, відеокамери не є предметом витребування, оскільки вони були передані (встановлені) не для тимчасового користування, а в рахунок виконання зобов'язання позивача за умовами договору.
Суд зазначає, що як вбачається з додатку № 2 до договору, сторони досягли згоди, що на три роки дії договору, а саме до 31.12.2024 оператор звільнений від сплати загального визначеного щомісячного платежу за відшкодування витрат об'єднання по утриманню та ремонту будинку взамін виконання робіт та надання безкоштовного доступу до послуг оператора.
Під роботами мається на увазі встановлення у погодженому сторонами місці (на будинку та в будинку по просп. Академіка Глушкова, 37, що в м. Києві) шести IP відеокамер: три IP відеокамери Tyto IPC 2D28-F1S-30 [2MП f=2.8 мм 102о | MIC | SD | IK10] та три IP відеокамери Tyto IPC 2B36-X1S-30 [2MП Lowlight 3.6 мм 90о | MIC | SD | ARRAY] (п. 1.1 додатку № 2 до договору)
Під наданням безкоштовного доступу до послуг оператора мається на увазі цілодобовий безперервний доступ (для перегляду та зняття запису, який має здійснюватися від 25 до 35 днів) до шести ІР відеокамер та їх обслуговування протягом всього строку такого доступу (п. 1.2 додатку № 2 до договору).
Проаналізувавши зміст вказаних пунктів додатку № 2 до договору, суд зазначає, що ними передбачено, що в рахунок оплати щомісячного платежу за відшкодування витрат об'єднання по утриманню та ремонту будинку, позивач встановлює власні відеокамери та надає цілодобовий безперервний доступ до них протягом до 31.12.2024.
Жодна умова додатку № 2 до договору не передбачає, що IP відеокамери передаються відповідачу у власність.
Додаток № 2 передбачає виконання робіт та надання послуг протягом визначеного періоду, та не визначає перехід права власності.
При цьому, надана відповідачем бухгалтерська довідка не є належним доказом на підтвердження переходу права власності на спірні відеокамери.
Отже, на переконання суду відеокамери ІРС 2D28-F1S-30 у кількості 3 шт; та відеокамери ІРС 2B36-X1S-30 у кількості 3 шт також підлягають витребуванню на користь відповідача.
Таким чином, позовні вимоги позивача про витребування у відповідача рухомого майна, а саме: антивандальний бокс БК550 - 2 шт; антивандальний бокс БК200 - 14 шт; оптичний приймач Arcotel GA8030 - 1 шт; світч DLink DGS3100-24TG - 1 шт; світч Foxgate S6008-E2-AiPOE - 1 шт; модуль SFP1310 - 1 шт; відеореєстратор NL-8NVR - 1 шт; жорсткий диск ST200VX015(2TБ) - 1 шт; відеокамера ІРС 2D28-F1S-30 - 3 шт; відеокамера ІРС 2B36-X1S-30 - 3 шт, підлягають задоволенню.
Приписами ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно із ст.78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З урахуванням встановлених обставин, відповідно до ст.86 ГПК України, суд оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, дійшов висновку про задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "МІСТО ТВ СЕРВІС" до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "37 КАРАТ" про витребування майна.
За приписами ст.129 ГПК України судовий збір покладається на відповідача.
Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 240, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
Позов задовольнити повністю.
Витребувати у Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "37 КАРАТ" (03187, Україна, місто Київ, проспект Академіка Глушкова, будинок, 37, ідентифікаційний код 40484874) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МІСТО ТВ СЕРВІС" (03150, Україна, місто Київ, вулиця Антоновича, будинок, 41, нежиле приміщення №20 (в літ. Г), ідентифікаційний код 38515714) рухоме майно, а саме: антивандальний бокс БК550 - 2 шт; антивандальний бокс БК200 - 14 шт; оптичний приймач Arcotel GA8030 - 1 шт; світч DLink DGS3100-24TG - 1 шт; світч Foxgate S6008-E2-AiPOE - 1 шт; модуль SFP1310 - 1 шт; відеореєстратор NL-8NVR - 1 шт; жорсткий диск ST200VX015(2TБ) - 1 шт; відеокамера ІРС 2D28-F1S-30 - 3 шт; відеокамера ІРС 2B36-X1S-30 - 3 шт.
Стягнути з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "37 КАРАТ" (03187, Україна, місто Київ, проспект Академіка Глушкова, будинок, 37, ідентифікаційний код 40484874) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МІСТО ТВ СЕРВІС" (03150, Україна, місто Київ, вулиця Антоновича, будинок, 41, нежиле приміщення №20 (в літ. Г), ідентифікаційний код 38515714) 2422,40 грн судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 24.09.2025.
Суддя С.О. Турчин