ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
23.09.2025Справа № 910/208/25
За позовом Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк"
до 1) Фізичної особи-підприємця Коржа Максима Вадимовича
2) ОСОБА_1
про стягнення грошових коштів
Суддя Котков О.В.
без повідомлення (виклику) учасників судового процесу
До Господарського суду міста Києва звернулось Акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк" (далі - АТ КБ "Приватбанк", позивач) до Фізичної особи-підприємця Коржа Максима Вадимовича (далі - ФОП Корж М.В., відповідач-1) та ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , відповідач-2) про стягнення 197 931,05 грн., з них: заборгованості за тілом кредиту - 92 460,74 грн., заборгованості за процентами - 13 009,56 грн. та заборгованості перед державним бюджетом за зворотною вимогою за сплаченою гарантією - 92 460,75 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем-1 не були виконані у повному обсязі взяті на себе зобов'язання за кредитним договором № 3330117839-КД-1 від 26.07.2023 року, виконання якого забезпечене договором поруки № 3330117839-ДП-1/2 від 26.07.2023 року, у зв'язку з чим позивачем заявлено про солідарне стягнення заборгованості у заявленому розмірі.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.01.2025 за вказаною позовною заявою було відкрите провадження, розгляд справи вирішено здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін відповідно до правил, визначених ст. 12, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України). Цією ж ухвалою сторонам наданий строк, передбачений законом, для реалізації ними своїх процесуальних прав та обов'язків.
У позові банк заявив клопотання про залучення до розгляду справи третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Міністерство фінансів України. Розглянувши вказане клопотання, суд відмовив у його задоволенні, як необґрунтованому з наступних підстав.
Відповідно до ст. 50 Господарського процесуального кодексу України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов'язки щодо однієї із сторін. У заявах про залучення третіх осіб і у заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити до участі у справі.
Проте, враховуючи предмет спору та обґрунтування заявленого позивачем клопотання, суд не встановив достатніх та належних підстав для залучення до участі у справі Міністерство фінансів України, оскільки вважав, що рішення у даній справі не вплине на права або обов'язки останнього.
18.02.2025 представник відповідача-1 надав суду відзив, в якому ФОП Корж М.В. проти заявлених вимог заперечив, вказав, що оскільки банком не було повідомлено відповідачів про зміну процентної ставки за кредитним договором, а тому сума боргу є необгрунтованою, а порука припиненою.
21.02.2025 від позивача надійшла відповідь на відзив відповідача-1, у якій останній вважав доводи відповідача-1, викладені у відзиві, необгрунтованими, а позов підлягає задоволенню.
Так, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження судом досліджено позовну заяву, відзив та інші заяви по суті справи, а також додані до них докази.
Розглянувши подані матеріали, суд дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи докази в сукупності достатні для прийняття законного то обґрунтованого судового рішення, відповідно до ст. 236, 252 Господарського процесуального кодексу України.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті,
26.07.2023 між АТ КБ "Приватбанк" (банк) та ФОП Корж М.В. (позичальник) був укладений кредитний договір № 3330117839-КД-1 (далі - кредитний договір), відповідно до якого банк за наявності вільних грошових коштів зобов'язується надати позичальнику кредит згідно з п. А.1 (відновлювальна кредитна лінія) цього договору, з лімітом 27 000,00 грн. на поповнення обігових коштів; кінцевий термін повернення кредиту - 01.07.2026 (включно).
Відповідно до пункту А.7.1 за користування кредитом позичальник сплачує проценти у розмірі 22,95 % річних від суми непогашеної заборгованості.
Положеннями пункту А. 7.2 встановлено, що у випадку порушення позичальником будь-якого зобов'язання, визначеного п. 2.2.14.1 договору, процентна ставка за користування кредитними коштами за цим договором встановлюється у розмірі 25.95 %. При цьому банк направляє позичальнику письмове повідомлення із зазначенням підстави - порушення зобов'язань, передбачених п. 2.2.14.1 цього договору та дати початку нарахування підвищених процентів, без внесення змін до цього договору. За умови відновлення виконання позичальником зобов'язань, передбачених п. 2.2.14.1 цього договору, позичальник за користування кредитом сплачує проценти у розмірі зазначеному в п. А.7.1 цього договору При цьому банк направляє письмове повідомлення позичальнику із зазначенням процентної ставки у розмірі, зазначеному в п. А.7.1 цього договору та дати початку її нарахування.
У подальшому, сторони уклали додаткову угоду № 1 від 26.07.2023, відповідно до якої погодили, що за користування кредитом на умовах та в порядку визначених цією додатковою угодою, позичальник сплачує банку базову процентну ставку.
Базова процентна ставка за кредитом змінювана, та становить на дату укладання цієї додаткової угоди розмір 22,95 % річних. Розмір базової процентної ставки визначений за формулою:
Індекс UIRD (3 місяці) + 9% (Індекс UIRD - український індекс ставок за депозитами фізичних осіб, що розраховується на основі номінальних ставок ринку депозитів фізичних осіб, які оголошуються банками України на строк 3 місяці. На дату укладання цієї додаткової угоди значення індексу береться на дату, що передує даті підписання цієї додаткової угоди, або остання, що опублікована на офіційному сайті Національного банку України. Дані про величину індексу UIRD є загальнодоступними в мережі Інтернет та на офіційному сайті Національного банку України.
Відповідно до пункту 2.2 додаткової угоди у випадку прострочення позичальником своїх зобов'язань по погашенню кредиту і/або процентів в розмірі, зазначеному в п. 2.3, 2.4, 2.6 додаткової угоди, позичальник сплачує банку проценти за користування кредитом в порядку та розмірі:
у період прострочення з 1-го до 15-го включно - у розмірі базової процентної ставки, що діяла на період прострочення;
у період з 16 числа місяця, в якому виникла прострочена заборгованість до дати її погашення - у розмірі, визначеному за формулою: розмір базової процентної ставки з урахуванням її зміни згідно п. 2.1 цієї додаткової угоди + 5% річних від суми простроченої заборгованості за кредитом та в розмірі базової процентної ставки з урахуванням її зміни згідно п. 2.1 цієї додаткової угоди від суми простроченої заборгованості за кредитом.
Згідно з ч. 1 статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ч. 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Статтею 1056 Цивільного кодексу України передбачено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Із матеріалів справи вбачається, що на виконання умов кредитного договору банк перерахував позичальнику (ФОП Корж М.В.) кредитні кошти на загальну суму 270 000,00 грн., що підтверджується банківською випискою по особовому рахунку відповідача-1, наявною в матеріалах справи.
Проте, відповідач-1 зі свого боку умови кредитного договору належним чином не виконав, внаслідок чого станом на жовтень 2024 у нього утворилася заборгованість за тілом кредиту в сумі 92 460,74 грн та заборгованість за процентами в сумі 13 009,56 грн.
Доводи відповідача-1 про те, що його не було повідомлено про зміну процентної ставки суд не приймає, оскільки укладаючи додаткову угоду № 1, якою сторони погодили, що банк щоквартально з урахуванням зміни Індексу UIRD переглядає розмір базової процентної ставки, позичальнику було достеменно відомо про таку зміну процентної ставки. При цьому, будь-яких заперечень про зміну процентної ставки відповідачем-1 висловлено не було, а виконання зобов'язань за договором здійснювалось з урахувань процентної ставки, встановленої банком.
Отже, оскільки відповідач-1 кредитну заборгованість у повному розмірі та в установлений строк не сплатив, суд вважає вимогу банку про стягнення з ФОП Коржа М.В. вказаної заборгованості правомірною.
Провівши перерахунок заявленої до стягнення суми кредиту та процентів за користування кредитом, суд дійшов висновку, що з відповідача-1 на користь позивача підлягає стягненню: заборгованість за неповернутим кредитом - 92 460,74 грн. та заборгованість за процентами - 13 009,56 грн.
Також судом встановлено, що за умовами додаткової угоди № 1 до кредитного договору сторони визначили, що грошові зобов'язання позичальника (відповідача-1) перед банком зі сплати основної суми кредиту частково забезпечені гарантією відповідно до Порядку надання державних гарантій на портфельній основі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 липня 2021 № 723 (Порядок № 723).
Так, відповідно до Порядку № 723 в Україні запроваджено державну підтримку суб'єктів мікропідприємництва, малого та середнього підприємництва у формі державних гарантій на портфельній основі.
Для забезпечення співпраці сторін, пов'язаною з наданням державної підтримки суб'єктам мікропідприємництва, малого та середнього підприємництва між Міністром фінансів України (гарант) та АТ КБ "Приватбанк" (банк-кредитор) був укладений договір про надання державної гарантії на портфельній основі № 13110-05/55 від 05.04.2022 (далі - договір гарантії), відповідно до умов пункту 6 якого гарант на умовах цього договору та в межах ліміту гарантії надає на користь банку-кредитора безвідкличну гарантію з метою гарантування виконання позичальниками частини своїх грошових зобов'язань перед банком-кредитором за кредитними договорами, включеними до портфеля.
Гарантія надається за кредитами, включеними до портфеля (пункт 7); гарантія вважається наданою на користь банка-кредитора з дати укладення договору гарантії (пункт 8).
Відповідно до п. 9 договору гарантії обов'язковою умовою надання гарантії є надання майнового або іншого забезпечення виконання боргових зобов'язань позичальника за кредитним договором перед банком-кредитором та гарантом.
Ставка індивідуальної гарантії визначається на розсуд банка-кредитора для кожного окремого кредиту та не може перевищувати 70 відсотків (у разі надання гарантій у період воєнного стану для забезпечення часткового виконання боргових зобов'язань за портфелем кредитів банків-кредиторів за кредитами, що надаються суб'єктам господарювання сільськогосподарським товаровиробникам, - 80 відсотків протягом строку дії Договору гарантії за кожним окремим кредитом (пункт 10).
Пунктом 11 договору гарантії передбачено, що ставка гарантії на портфельній основі в будь-який момент не може перевищувати 50 відсотків (у разі надання гарантії у період воєнного стану для забезпечення часткового виконання боргових зобов'язань за портфелем кредитів банків-кредиторів за кредитами, що надаються суб'єктам господарювання сільськогосподарським товаровиробникам, - 80 відсотків протягом строку дії Договору гарантії).
Відповідно до п. 12 договору гарантії у разі настання гарантійною випадку гарант зобов'язаний сплатити на користь банка-кредитора суму сплати за гарантією згідно з вимогами розділу "Сплата за гарантією" договору гарантії.
Відповідно до п. 31 договору гарантії у разі настання гарантійного випадку банк-кредитор надсилає гаранту вимогу, а агенту - копію вимоги разом з інформацією щодо сум, що належать до сплати гарантом, та підтверджувальними документами (лист із зазначенням переліку кредитів, за якими виникла прострочена заборгованість), не пізніше 10 числа місяця, наступного за місяцем, в якому виник гарантійний випадок.
Агент перевіряє вимогу (щодо правильності розрахунку сум, які належать до сплати гарантом банку-кредитору) та за результатами перевірки інформує гаранта стосовно суми сплати за гарантією протягом 10 календарних днів з дати отримання копії вимоги (пункт 32 договору гарантії).
Банк-кредитор зобов'язаний протягом двох банківських днів з дати надсилання відповідної вимоги гаранту письмово повідомити позичальникам за кредитами, включеними до вимоги, про надіслання відповідної вимоги гаранту (пункт 33 договору гарантії).
Не пізніше наступного робочого дня після отримання виплати від гаранта банк-кредитор письмово надає інформацію про це агенту із зазначенням суми та дати виплати з посиланням па відповідну вимогу (пункт 34 договору гарантії).
Гарант на підставі вимог, отриманих від банка-кредитора, з урахуванням інформації агента щодо перевірки вимог сплачує на рахунок банка-кредитора суму сплати за гарантією згідно з вимогою раз на місяць (але не пізніше 30 календарних днів після отримання відповідної вимоги) за умови одночасного дотримання вказаних у даному пункті вимог (пункт 35 договору гарантії).
Згідно із п. 38 договору гарантії у разі здійснення гарантом виплати суми сплати за гарантією за будь-яким проблемним кредитом банк-кредитор зобов'язується відобразити в обліку (позабалансовий рахунок 9819) виникнення заборгованості позичальника перед бюджетом на суму здійсненної гарантом виплати суми сплати за гарантією та застосувати інструменти врегулювання заборгованості (в тому числі за рахунок реалізації предмета забезпечення) за таким проблемним кредитом. Таке звернення стягнення має бути здійснено банком-кредитором у найкоротші строки.
Відповідно до п. 39 договору гарантії з метою реалізації зворотньої вимоги (регресу) гаранта до позичальника та на виконання статті 17 Бюджетного кодексу України та вимог, передбачених пунктами 38 і 40 цього договору, банк-кредитор, виступаючи на підставі Порядку № 723 та цього договору, зобов'язується:
1) застосувати інструменти врегулювання заборгованості (в тому числі за рахунок реалізації предмета забезпечення) за проблемним кредитом з метою погашення простроченої заборгованості перед бюджетом та зобов'язань позичальника зі сплати пені, нарахованої відповідно до пункту 45 цього договору за таким проблемним кредитом;
2) здійснювати заходи щодо стягнення суми, сплаченої гарантом, з усіма процесуальними правами, що надаються позивачу (крім права підпису заяви про повну або часткову відмову від заяви про порушення (відкриття) провадження у справі про банкрутство, підпису заяви про відмову від заяви з грошовими вимогами до боржника; підпису заяви про повне або часткове визнання позову, про повну або часткову відмову від позову, про зменшення розміру позовних вимог), в судах, а також органах нотаріату, органах державної виконавчої служби, з приватними виконавцями, арбітражними керуючими, адвокатами.
Відповідно до п. 40 договору гарантії кошти, отримані внаслідок застосування інструментів врегулювання заборгованості (в тому числі за рахунок реалізації предмета забезпечення) за проблемним кредитом, перераховуються на рахунок гаранта в сумі, пропорційній ставці індивідуальної гарантії за таким проблемним кредитом (але не більше загальної суми всіх сум сплати за гарантією, яка сплачена за таким проблемним кредитом, та пені, нарахованої відповідно до пункту 45 цього договору), та зараховуються гарантом насамперед у рахунок погашення простроченої заборгованості перед бюджетом, у зв'язку з чим банк-кредитор робить відповідний бухгалтерський запис та зменшує заборгованість позичальника перед державним бюджетом.
Судом встановлено, що 07.11.2024 відповідно до пункту 31 договору гарантії позивачем направлена до Міністерства фінансів України, як гаранта, та АТ "Укрексімбанк", як агента, вимога на сплату за гарантією на суму 92 460,75 грн. та відповідно до пункту 33 договору гарантії позивачем направлено відповідачам повідомлення про надсилання вимоги гаранту.
05.12.2024 Міністерством фінансів України (гарантом) була перерахована гарантія у розмірі 92 460,75 грн за кредитним договором, що підтверджується платіжною інструкцією від 05.12.2024.
Пунктом 43 договору гарантії встановлено, що робота із стягнення з позичальника простроченої заборгованості перед державою проводиться банком-кредитором на підставі Порядку № 723, ст. 17 Бюджетного кодексу України та цього договору відповідно до внутрішніх правил та процедур банку-кредитора та законодавства щодо організації процесу управління проблемними активами в банках України до прийняття банком-кредитором обґрунтованого рішення про те, що подальше проведення такої роботи є економічно недоцільним. Таке рішення банку-кредитора повинно бути перевірене агентом та погоджене з гарантом протягом 30 банківських днів з дати отримання гарантом (з копією агенту) відповідного клопотання (строк погодження гарантом такого рішення може бути продовжений на обґрунтовану вимогу гаранта або агента).
Відповідно до частини 9 статті 17 Бюджетного кодексу України прострочена заборгованість суб'єктів господарювання перед державою та перед банком-кредитором за кредитами, залученими під державну гарантію на портфельній основі, стягується з таких суб'єктів господарювання банком-кредитором у порядку, встановленому законодавством щодо управління проблемними активами в банках України та відповідним правочином щодо надання державної гарантії на портфельній основі, з подальшим перерахуванням пропорційної частки в рахунок погашення заборгованості перед державою.
Виходячи з умов договору гарантії та враховуючи належне виконання Міністерством фінансів України своїх зобов'язань за державними гарантіями шляхом перерахування відповідних коштів кредитору в рахунок погашення кредитної заборгованості, позивач набув право на зворотне стягнення такої суми.
Крім того судом встановлено, що для забезпечення виконання позичальником кредитного договору, 26.07.2023 між ОСОБА_1 (поручитель) та АТ КБ "Приватбанк" (кредитор) був укладений договір поруки № 3330117839-КД-1/2, предметом якого є надання поруки поручителем перед кредитором за виконання зобов'язань ФОП Коржа М.В. за кредитним договором № 3330117839-ДД-1 від 26.07.2023, з відновлювальної кредитної лінії на суму 27 000,00 грн., у тому числі зі сплатою відсотків за користування кредитом, але в будь-якому випадку не більше 55 % річних.
Відповідно до пункту 1.2 договору поруки поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов'язань за кредитним договором в тому ж розмірі, що і боржник, включаючи сплату кредиту, процентів, нарахованих за користування кредитом, винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків.
При цьому, не є збільшенням відповідальності поручителя, внаслідок зміни основного зобов'язання, у разі зміни розміру процентної ставки за користування кредитними коштами по кредитному договору в бік її збільшення, при застосуванні в кредитному договорі змінюваної процентної ставки, із встановленим в кредитному договорі порядком її розрахунку та періодичності її зміни (п. 1.4 договору поруки).
Поручитель свідчить, що він ознайомлений зі змістом кредитного договору та договорів, що забезпечують його виконання, і заперечень щодо нього немає. Поручитель ознайомлений, що протягом строку дії кредитного договору істотні умови такого договору, в т.ч. тарифи, комісійні винагороди та інші платежі за кредитним договором можуть бути змінені. Кредитний договір може бути змінений або доповнений за взаємною згодою сторін (п. 1.5 договору поруки).
Відповідно до підпункту 2.1.1 пункту 2.1 договору поруки сторони узгодили, що виконання поручителем зобов'язань щодо сплати грошових коштів, які підлягають сплаті на користь кредитора за цим договором може здійснюватися шляхом ініціювання кредитором дебетового переказу з усіх поточних рахунків поручителя в терміни та в межах сум, що підлягають сплаті кредитору згідно з цим договором та/або у разі прострочення таких платежів. Підписанням цього договору, поручитель надає свою згоду на проведення кредитором дебетових переказів зі сплати вказаних вище платежів з усіх поточних рахунків поручителя, відкритих в установах кредитора, а також тих, що будуть відкриті в майбутньому, у валюті відповідного зобов'язання за цим договором для виконання зобов'язань зі сплати платежів передбачених договором, в межах сум, що підлягають сплаті кредитору згідно з цим договором.
Відповідно до підпункту 2.1.2 пункту 2.1 договору поруки кредитор має право у випадку невиконання позичальником якого-небудь із зобов'язань, передбачених кредитним договором, або невиконання поручителем якого-небудь зобов'язання, передбаченого договором поруки, кредитор має право направити поручителю вимогу із зазначенням невиконаного(их) зобов'язання(нь), що підлягає(ють) виконанню поручителем; не направлення кредитором вказаної вимоги не є перешкодою для здійснення кредитором дебетового переказу коштів з рахунків поручителя, згідно з підпунктом 2.1.1 пункту 2.1 договору поруки та не позбавляє права кредитора звернутися до суду з вимогою виконати взяті на себе поручителем зобов'язання або вимагати від поручителя виконання взятих на себе зобов'язань іншими способами; поручитель відповідає перед кредитором як солідарний боржник у випадку невиконання позичальником зобов'язання, незалежно від факту направлення чи не направлення кредитором поручителю передбаченої даним пунктом вимоги.
Договір поруки набирає чинності з моменту його укладення в порядку, визначеному пунктом 5.2 договору поруки; сторони взаємно домовились, що порука за договором поруки припиняється через 15 років після укладення договору поруки. У випадку виконання позичальником та/або поручителем всіх зобов'язань за кредитним договором договір поруки припиняє свою дію (пункт 4.1 договору поруки).
Таким чином, укладенням договору поруки поручитель - ОСОБА_1 взяла на себе відповідальність за належне виконання зобов'язання позичальником - ФОП Коржем М.В., погодивши умови кредитного договору та договору поруки своїм підписом.
Відповідно до ч. 1 ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
Статтею 554 ЦК України передбачено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Відповідно до ст. 543 ЦК України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов'язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі. Солідарний боржник не має права висувати проти вимоги кредитора заперечення, що ґрунтуються на таких відносинах решти солідарних боржників з кредитором, у яких цей боржник не бере участі. Виконання солідарного обов'язку у повному обсязі одним із боржників припиняє обов'язок решти солідарних боржників перед кредитором.
Таким чином при солідарному обов'язку кредиторові надається право за своїм розсудом вимагати виконання зобов'язання в повному обсязі або частково від усіх боржників разом або від кожного окремо. Пред'явивши вимогу до одного із солідарних боржників і не одержавши задоволення, кредитор має право пред'явити вимогу до іншого солідарного боржника.
Матеріали справи свідчать, що 10.10.2025 позивач направив відповідачам досудову вимогу, у яких банк вказав на порушення відповідачем-1 договірних зобов'язань та вимагав сплати заборгованості за кредитом та процентами. Проте відповіді на зазначену вимогу банк не отримав.
За змістом статей 1054, 1050 і 559 ЦК України у разі, якщо кредитор за кредитним договором, у якому згідно із його умовами позичальник зобов'язаний щомісячно повертати кредит рівними частинами відповідно до умов кредитного договору, щомісяця сплачувати проценти за користування кредитними коштами, а також сплатити неустойку (пеню, штраф) за порушення строків повернення кредиту та процентів за користування ним, змінив строк виконання основного зобов'язання (дострокове виконання основного зобов'язання), направивши повідомлення (вимогу) про дострокове повернення кредиту, при цьому договорами поруки не визначено строк, після закінчення якого порука припиняється, то відповідний строк для пред'явлення вимоги як до боржника, так і поручителів обчислюється з наступного дня, зазначеного кредитором у повідомленні (вимозі) про дострокове повернення кредиту як дата дострокового добровільного повернення всієї суми кредиту й пов'язаних із ним платежів, або після закінчення терміну, визначеного кредитором у повідомленні (вимозі) для його дострокового добровільного повернення.
Повідомлення (вимога) про дострокове повернення кредиту, яка направляється позичальнику та/або поручителю, є формою досудового вирішення спору між контрагентами та вимогою сторони, права або законні інтереси якої порушено, про добровільне/безпосереднє врегулювання спору, вказує на зміну строку виконання основного зобов'язання й встановлює обов'язок кредитора пред'явити позов до боржника протягом трьох років, якщо інше не визначено кредитним договором (статті 257, 259 ЦК України); до поручителя - протягом шести місяців, якщо закінчення строку поруки не встановлено самим договором (частина четверта статті 559 ЦК України), від дати порушення боржником встановленого банком строку для дострокового повернення кредиту, недотримання яких може нести ризик лише для кредитора про втрату в майбутньому права на задоволення своїх вимог у примусовому порядку через суд.
Відповідно до статей 526, 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок відповідно до умов договору, тобто, як особа, яка порушила права або законні інтереси іншого суб'єкта кредитора, зобов'язаний поновити їх, не чекаючи на повідомлення (вимогу) про дострокове повернення кредиту чи звернення до суду із відповідним позовом.
Таким чином направлення повідомлення (вимоги) про дострокове повернення кредиту стосується загального порядку досудового врегулювання цих спорів та є правом, а не обов'язком кредитора.
Ненаправлення такого повідомлення кредитором не може свідчити про відсутність порушення його прав, а як наслідок, кредитор може вимагати їх захисту безпосередньо в судовому порядку виконати боржником обов'язок з дострокового повернення кредиту. Вказаний висновок міститься в постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 16.08.2019 у справі № 754/882/15-ц.
Отже з урахуванням умов укладених сторонами угод та наведених приписів закону суд доходить висновку, що в даному випадку відповідачі мають відповідати перед позивачем за невиконання кредитних зобов'язань як солідарні боржники.
При цьому, суд не приймає доводи відповідача-1 про припинення договору поруки з огляду на те, що відповідача-2 не було повідомлено про зміну процентної ставки.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання. У разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшився обсяг відповідальності боржника, такий поручитель несе відповідальність за порушення зобов'язання боржником в обсязі, що існував до такої зміни зобов'язання.
Проте, як вже зазначалось, у п. 1.4 договору поруки сторони погодили, що не є збільшенням відповідальності поручителя, внаслідок зміни основного зобов'язання, у разі зміни розміру процентної ставки за користування кредитними коштами по кредитному договору в бік її збільшення, при застосуванні в кредитному договорі змінюваної процентної ставки, із встановленим в кредитному договорі порядком її розрахунку та періодичності її зміни.
При цьому, поручитель свідчить, що він ознайомлений зі змістом кредитного договору та договорів, що забезпечують його виконання, і заперечень щодо нього немає. Поручитель ознайомлений, що протягом строку дії кредитного договору істотні умови такого договору, в т.ч. тарифи, комісійні винагороди та інші платежі за кредитним договором можуть бути змінені (п. 1.5 договору поруки).
Крім того, сторони домовились, що порука за цим договором припиняється через 15 років після укладення цього договору (п. 4.1 договору).
Оскільки у матеріалах справи відсутні докази факту збільшення обсягу відповідальності поручителя, та відповідачем-1 протилежного суду не доведено, то порука є дійсною.
Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).
Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Порушенням зобов'язання, у відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
З огляду на вищенаведене та встановлений факт прострочення відповідачами зобов'язання з повернення кредиту, сплати відсотків за користування кредитними коштами та повернення коштів за сплаченою гарантією, суд вважає, що вимоги позивача про солідарне стягнення з відповідачів-1, 2 заборгованості зі сплати кредиту у сумі 92 460,74 грн., заборгованості за процентами у сумі 13 009,56 грн. та заборгованості перед державним бюджетом за зворотною вимогою за сплаченою гарантією у сумі 92 460,74 грн., підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору у разі задоволення позову покладаються на відповідачів.
Керуючись ст. 73, 86, 129, 219, 233, 236, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути солідарно з Фізичної особи-підприємця Коржа Максима Вадимовича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) та ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) на користь Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" (ідентифікаційний код 14360570, адреса: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д) заборгованість за кредитом у сумі 92 460 (дев'яносто дві тисячі чотириста шістдесят) грн. 74 грн., заборгованість за процентами у сумі 13 009 (тринадцять тисяч дев'ять) грн. 56 коп., заборгованість перед державним бюджетом за зворотною вимогою за сплаченою гарантією у сумі 92 460 (дев'яносто дві тисячі чотириста шістдесят) грн. 75 коп.
3. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Коржа Максима Вадимовича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" (ідентифікаційний код 14360570, адреса: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д) судовий збір - 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп.
4. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) на користь Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" (ідентифікаційний код 14360570, адреса: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д) судовий збір - 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп.
5. Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 23 вересня 2025 року.
Суддя О.В. Котков