ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
10.09.2025Справа №910/1323/25
за позовом першого заступника керівника Житомирської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону в інтересах держави в особі:
Міністерства оборони України,
Квартино-експлуатаційного відділу міста Житомир,
Житомирської обласної державної адміністрації - Житомирської обласної військової адміністрації,
Військової частини НОМЕР_1
до Житомирської обласної ради,
Громадської організації "Вакуленчуківська гарнізонна громадська організація Товариство військових мисливців та рибалок Збройних Сил України "Військовий мисливець",
Центрального міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства
про скасування рішення, визнання недійсним договору, зобов'язання вчинити дії,
Суддя Зеленіна Н.І.
Секретар судового засідання Солонюк К.Г.
Представники учасників справи у судове засідання не прибули.
Перший заступник керівника Житомирської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону в інтересах держави в особі: Міністерства оборони України, Квартино-експлуатаційного відділу міста Житомир, Житомирської обласної державної адміністрації - Житомирської обласної військової адміністрації, Військової частини НОМЕР_1 звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Житомирської обласної ради, Громадської організації "Вакуленчуківська гарнізонна громадська організація Товариство військових мисливців та рибалок Збройних Сил України "Військовий мисливець", Центрального міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства, у якому просить суд:
1) скасувати рішення Житомирської обласної ради від 01.08.2019 №1533 "Про надання у користування громадській організації "Вакуленчуківська гарнізонна громадська організація Товариство військових мисливців та рибалок Збройних Сил України "Військовий мисливець";
2) визнати недійсним договір про умови ведення мисливського господарства Громадської організації "Вакуленчуківська гарнізонна громадська організація Товариство військових мисливців та рибалок Збройних Сил України "Військовий мисливець" від 27.08.2019, що укладений громадською організацією "Вакуленчуківська гарнізонна громадська організація Товариство військових мисливців та рибалок Збройних Сил України "Військовий мисливець" з Житомирським обласним управлінням лісового та мисливського господарства;
3) застосувати наслідки недійсності цього правочину шляхом зобов'язання громадської організації "Вакуленчуківська гарнізонна громадська організація Товариство військових мисливців та рибалок Збройних Сил України "Військовий мисливець" повернути за актом приймання-передачі Державі в особі військової частини НОМЕР_1 отримані під мисливські угіддя земельні ділянки площею 2 148,39 га, право на яких посвідчується державними актами на право постійного користування земельною ділянкою від 16.11.2006 серії ЯЯ №076145, ЯЯ №076146, ЯЯ №076147, ЯЯ №076148, ЯЯ №076149 привівши земельну ділянку у придатний для використання за цільовим призначенням стан.
Позовні вимоги обґрунтовані незаконністю передачі спірної земельної ділянки в користування. Зокрема, прокурор наголошував на тому, що Житомирська обласна рада всупереч положенням статей 141, 142 Земельного кодексу України вийшла за межі своїх повноважень та розпорядилася земельною ділянкою, яка належить до земель оборони та відповідно, перебуває у власності держави, тому, її відчуження здійснено без погодження Міністерства оборони України на порушення вимог закону.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.02.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; призначено підготовче засідання у справі на 05.03.2025.
Через систему "Електронний суд" 10.02.2025 від представника Квартино-експлуатаційного відділу міста Житомир надійшли пояснення, в яких останній просив задовольнити позов в повному обсязі.
Через діловодство суду 25.02.2025 надійшли пояснення Військової частини НОМЕР_1 , у яких представником зазначено про те, що заходи пов'язані з веденням мисливського господарства суперечать інтересам Військової частини НОМЕР_1 та Збройних сил України в цілому, а тому спірне рішення є незаконним та підлягає скасуванню, договір підлягає визнанню недійсним із застосуванням наслідків недійсності правочину.
Через систему "Електронний суд" 26.02.2025 від Житомирської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони надійшла відповідь на відзив.
Через діловодство суду 03.03.2025 від Житомирської обласної ради надійшов відзив, у якому зазначено, що обласною радою дотримано вимоги чинного законодавства України про надання мисливських угідь у користування Громадській організації "Вакуленчуківська гарнізонна громадська організація Товариство військових мисливців та рибалок Збройних Сил України "Військовий мисливець", а тому позовні вимоги є необугрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Через систему "Електронний суд" 04.03.2025 від Житомирської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони надійшла відповідь на відзив.
Протокольною ухвалою суду від 05.03.2025 відкладено підготовче засідання на 16.04.2025.
Через систему "Електронний суд" 07.03.2025 від Міністерства оборони України надійшла відповідь на відзив.
Протокольною ухвалою суду від 16.04.2025 відкладено підготовче засідання на 21.05.2025.
Протокольною ухвалою суду від 21.05.2025 відкладено підготовче засідання на 18.06.2025.
Через систему "Електронний суд" 17.06.2025 від Центрального міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства надійшов відзив.
Через систему "Електронний суд" 18.06.2025 від представника Квартино-експлуатаційного відділу міста Житомир надійшли пояснення.
Протокольною ухвалою суду від 18.06.2025 відкладено підготовче засідання на 23.07.2025.
Через систему "Електронний суд" 18.06.2025 від Громадської організації "Вакуленчуківська гарнізонна громадська організація Товариство військових мисливців та рибалок Збройних Сил України "Військовий мисливець" надійшли письмові пояснення.
Через систему "Електронний суд" 18.06.2025 від Громадської організації "Вакуленчуківська гарнізонна громадська організація Товариство військових мисливців та рибалок Збройних Сил України "Військовий мисливець" надійшло клопотання про призначення експертизи.
Через систему "Електронний суд" 25.06.2025 від Житомирської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони надійшли заперечення на пояснення Громадської організації "Вакуленчуківська гарнізонна громадська організація Товариство військових мисливців та рибалок Збройних Сил України "Військовий мисливець" та заперечення на клопотання про призначення експертизи.
Через діловодство суду 30.06.2025 від представника Військової частини НОМЕР_1 надійшли заперечення на відзив.
Через діловодство суду 02.07.2025 від представника Військової частини НОМЕР_1 надійшли пояснення на клопотання про призначення експертизи.
Через систему "Електронний суд" 22.07.2025 від представника Квартино-експлуатаційного відділу міста Житомир надійшли заперечення на призначення експертизи.
Через систему "Електронний суд" 22.07.2025 від Міністерства оборони України надійшли заперечення на призначення експертизи.
Через систему "Електронний суд" 22.07.2025 від представника Квартино-експлуатаційного відділу міста Житомир надійшли заперечення на призначення експертизи.
У підготовчому засіданні 23.07.2025 судом поставлено на обговорення клопотання представника Громадської організації "Вакуленчуківська гарнізонна громадська організація Товариство військових мисливців та рибалок Збройних Сил України "Військовий мисливець" від 18.06.2025 про призначення експертизи.
Клопотання мотивоване тим, що предметом доказування у даній справі є, зокрема, обставини щодо знаходження на території земельної ділянки, яка закріплена за військовою частиною НОМЕР_1 на праві постійного користування згідно державного акту від 16.11.2006 серія ЯЯ № 076145 на площу 381,70 га, споруд: альтанки, каплички, погребу, господарських споруд тощо, які знаходяться на відносно близькій відстані до технічної території військової частини, чим порушують режимні вимоги військових об'єктів та свідчить про ведення мисливського господарства на землях оборони, що не відповідає цільовому призначенню використання даних земельних ділянок.
Так, на думку заявника дані обставини можуть бути встановлені лише за результатами проведеного експертом дослідження на підставі викладених ним висновків та наданих обґрунтованих відповідей на поставлені питання:
- чи знаходиться на частині земельної ділянки, яка закріплена за військовою частиною НОМЕР_1 на праві постійного користування згідно державного акту від 16.11.2006 року серія ЯЯ № 076145 на площу 381,70 га: альтанка, капличка, господарські споруди, приміщення для зберігання кормів, вольєри для птахів, кормушки для тварин, собача будка, мангал, місце для розділування тварин та облаштована зона відпочинку?
- якщо так, то чи знаходяться дані споруди на близькій відстані (приблизно 160 м) від периметру технічної території військової частини НОМЕР_1 , чим порушують режимні вимоги військових об'єктів?
- чи є новозбудовані споруди, розташовані на земельній ділянці, яка закріплена за військовою частиною НОМЕР_1 на праві постійного користування згідно державного акту від 16.11.2006 року серія ЯЯ № 076145 на площу 381,70 га, нерухомим майном?
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про судову експертизу", судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об'єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду.
Водночас згідно приписів ст. 99 Господарського процесуального кодексу України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.
За змістом ст.99 Господарського процесуального кодексу України, призначення експертизи є правом, а не обов'язком суду і використовується ним лише у разі дійсної потреби у встановленні обставин справи із застосуванням спеціальних знань, якими суд не володіє.
Висновок експерта не має для суду заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом, за правилами ст.86 Господарського процесуального кодексу України, разом з іншими доказами, а саме письмовими, речовими і електронними доказами, показами свідків, тощо (ст. ст. 73, 104 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до ч. 2 ст. 98 Господарського процесуального кодексу України предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права.
Із сукупності наведених норм матеріального і процесуального права вбачається, що судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для з'ясування обставин, що мають значення для справи, та без яких встановити відповідні обставини неможливо.
Предметом спору у даній справі є рішення Житомирської обласної ради від 01.08.2019 №1533 "Про надання у користування громадській організації "Вакуленчуківська гарнізонна громадська організація Товариство військових мисливців та рибалок Збройних Сил України "Військовий мисливець" та договір від 27.08.2019 укладений на підставі такого рішення.
Враховуючи зазначене суд прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання Громадської організації "Вакуленчуківська гарнізонна громадська організація Товариство військових мисливців та рибалок Збройних Сил України "Військовий мисливець" від 18.06.2025 про призначення експертизи, оскільки для з'ясування обставин, що мають значення для даної справи, не виникає необхідності у спеціальних знаннях у сфері іншій, ніж право, а питання, які заявник просить поставити на розгляд експерта, не стосуються предмету доказування.
Протокольною ухвалою суду від 23.07.2025 відмовлено Громадській організації "Вакуленчуківська гарнізонна громадська організація Товариство військових мисливців та рибалок Збройних Сил України "Військовий мисливець" у задоволенні клопотання від 18.06.2025 про призначення експертизи; закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 10.09.2025.
У судовому засіданні 10.09.2025 представники позивачів підтримали позовні вимоги та просили позов задовольнити в повному обсязі. Представник Громадської організації "Вакуленчуківська гарнізонна громадська організація Товариство військових мисливців та рибалок Збройних Сил України "Військовий мисливець" заперечував проти позову та просив відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Суд дослідив зібрані в матеріалах справи докази, заслухав пояснення представників сторін, як щодо дослідження доказів, так і по суті позовних вимог та заперечень проти позову.
В судовому засіданні 10.09.2025 проголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
Рішенням Житомирської обласної ради від 01.08.2019 №1533 надано у користування Громадській організації "Вакуленчуківська гарнізонна громадська організація Товариство військових мисливців та рибалок Збройних Сил України "Військовий мисливець" мисливські угіддя загальною площею 3248,39 га, у тому числі 2148,39 га у кварталах №№1-11, 13 (виділ 1), 14 (виділ 2), 15 (виділи 1, 2, 3), 16-25 (виділ 2), 30-47 Чуднівського лісництва ДП " Зарічанський лісгосп " (військова частина НОМЕР_1 ) та площею 1100 га, що перебувають в оренді ТОВ "А.Т.К." на території Краснопільської сільської ради Чуднівського району Житомирської області, терміном на 25 років.
Вказане рішення прийнято на підставі подання Держлісагенства від 14.06.2019 №03-11/4798-19, погодження Житомирської облдержадміністрації від 12.06.2019 №3575/2-19/19 та її структурного підрозділу - Управління екології та природних ресурсів від 24.06.2019 №1878/1-6/3-4-1492, погодження ДІ "Зарічанський лісгосп" від 10.06.2019 №233, погодження ТОВ "А. Т.К." від 02.01.2019 №1, а також листа військової частини № НОМЕР_2 від 31.01.2019 №150/232, яким командир цього військового формування, усупереч закону, погодив надання в користування на 25 років Громадській організації "Вакуленчуківська гарнізонна громадська організація Товариство військових мисливців та рибалок Збройних Сил України "Військовий мисливець" 2148,39 га лісовкритих площ військової частини.
Земельні ділянки, на яких погоджено Громадській організації "Вакуленчуківська гарнізонна громадська організація Товариство військових мисливців та рибалок Збройних Сил України "Військовий мисливець" ведення мисливського господарства площею 2 148,39 га, перебувають у постійному користуванні військової частини НОМЕР_1 .
Державними актами на право постійного користування земельною ділянкою від 16.11.2006, а саме: серії ЯЯ №076145 на площу 381,70 га, ЯЯ №076146 на площу 523,07 га, ЯЯ №076147 на площу 726,39 га, яя №076148 на площу 544,03 га, ЯЯ №076149 на площу 2,0 га (загальна площа згідно держактів 2177,79 га), засвідчено право постійного користування військової частини НОМЕР_1 землям, що мають цільове призначення "землі оборони", є державною власністю.
На виконання пункту 2.2 зазначеного рішення Житомирської обласної ради 27.08.2019 укладено договір умови ведення мисливського господарства між Громадською організацією "Вакуленчуківська гарнізонна громадська організація Товариство військових мисливців та рибалок Збройних Сил України "Військовий мисливець" та Житомирським обласним управлінням лісового та мисливського господарства, правонаступником якого, згідно п. 3 постанови КМУ від 07.09.2022 № 1003 "Деякі питання реформування управління лісової галузі", наразі є Центральне міжрегіональне управління лісового та мисливського господарства.
Згідно пункту 1.1 вказаного договору, він укладений відповідно до рішення Житомирської обласної ради від 01.08.2019 №1533, терміном до 01.08.2044, яким надано мисливські угіддя для ведення мисливського господарства загальною площею 3248,39 га, у тому числі на лісових угіддях площею 2 135,6 га та інших угіддях площею 12,69 га.
Відповідно до п.2.1 договору Громадська організація "Вакуленчуківська гарнізонна громадська організація Товариство військових мисливців та рибалок Збройних Сил України "Військовий мисливець" має право у встановленому порядку зводити у мисливських угіддях необхідні біотехнічні споруди, вирощувати кормові культури, створювати захисні насадження, проводити штучне обводнення, здійснювати інші заходи, пов'язані з веденням мисливського господарства, які не суперечать законодавству та інтересам власників або користувачів земельних ділянок.
Пунктом п.2.2. договору визначені обов'язки Громадської організації "Вакуленчуківська гарнізонна громадська організація Товариство військових мисливців та рибалок Збройних Сил України "Військовий мисливець", серед яких є обов'язки: використання мисливських угідь за призначенням та умов їх надання, ведення на них мисливського господарства, здійснення полювання та охорону мисливських угідь тощо. Тобто обов'язки щодо ведення мисливського господарства нерозривно пов'язані як із доступом до земельних ділянок і створеними на них мисливськими угіддями, так і користування ними.
Відповідно до пунктів 2.3, 2.5 договору, Центральне міжрегіональне управління лісового та мисливського господарства здійснює контрольно-організаційні функції, у тому числі сприяє у виділенні місць для будівництва в мисливських угіддях необхідних біотехнічних споруд, вирощуванні кормових культур, створенні захисних насаджень тощо. Тобто, організаційно-контрольні функції відповідача-3 щодо ведення мисливського господарства на землях оборони також нерозривно пов'язані із доступом до земельних ділянок та створених на них мисливських угідь.
Згідно з п.3.1 договір набуває чинності з моменту його підписання.
Прокурор, звертаючись до суду з даним позовом та обґрунтовуючи позовні вимоги стверджує про порушення встановленого законом порядку передачі земельних ділянок, оскільки спірна земельна ділянка відноситься до земель оборони та на неї поширюється особливий режим використання земель у відповідності до статті 115 Земельного кодексу України.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги прокурора підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до статті 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
За положеннями частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру", представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Отже, прокурор здійснює представництво інтересів держави в суді за одночасної наявності двох елементів: порушення або загрози порушення інтересів держави; нездійснення чи неналежного здійснення захисту таких інтересів відповідним суб'єктом владних повноважень, а також у разі його відсутності.
Спір у даній справі виник внаслідок надання громадській організації "Вакуленчуківська гарнізонна громадська організація Товариство військових мисливців та рибалок Збройних Сил України "Військовий мисливець" мисливських угідь, що, на думку прокурора та позивачів у даній справі, здійснено з порушенням норм чинного законодавства України.
Звернення з даним позовом до суду в інтересах держави в особі: Міністерства оборони України, Квартино-експлуатаційного відділу міста Житомир, Житомирської обласної державної адміністрації - Житомирської обласної військової адміністрації, Військової частини НОМЕР_1 , обґрунтовується тим, що позивачі належним чином не здійснюють захист своїх порушених прав та інтересів. Також, прокурор зазначає, що необхідність звернення прокурора з позовом пов'язана з тим, що внаслідок безпідставного надання у користування спірної земельної ділянки, яка належить до земель оборони та використовується для розміщення військового полігону, заподіяна безпосередня шкода у вигляді позбавлення можливості виконувати свої завдання за призначенням та порушені інтереси держави, як власника спірної земельної ділянки.
З огляду на вищенаведене, звернення прокурора в інтересах держави в особі: Міністерства оборони України, Квартино-експлуатаційного відділу міста Житомир, Житомирської обласної державної адміністрації - Житомирської обласної військової адміністрації, Військової частини НОМЕР_1 до господарського суду з даним позовом, направлено на захист охоронюваних законом інтересів держави, уповноваженими органами якої є вказані особи.
Правові, економічні та організаційні засади діяльності юридичних і фізичних осіб у галузі мисливського господарства та полювання регулюються Законом України "Про мисливське господарство та полювання", який також спрямований на забезпечення рівних прав усім користувачам мисливських угідь у взаємовідносинах з органами державної влади щодо ведення мисливського господарства, організації охорони, регулювання чисельності, використання та відтворення тваринного світу.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про мисливське господарство та полювання", мисливські угіддя - ділянки суші та водного простору, на яких перебувають мисливські тварини і які можуть бути використані для ведення мисливського господарства.
Тобто, мисливські угіддя фактично є частиною земної (або водної) поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, а також з визначеними щодо неї правами та порядку надання і користування такими правами, а відтак - мисливські угіддя не можуть існувати окремо від земельної ділянки, на якій провадиться мисливське господарство.
Таким чином, порядок та підстави надання у користування мисливських угідь мають визначатись з урахуванням положень законодавства України, що регулює земельні відносини та виходячи із суб'єктів розпорядження земельним фондом України.
Статтею 12 Конституції України визначено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
Згідно положень статті 19 Конституції України, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Відповідно до статті 1 Земельного кодексу України, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.
Відповідно до статті 2 Земельного кодексу України, суб'єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади. Об'єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї).
Частиною 1 статті 3 Земельного кодексу України, земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Відповідно до пункту ж) частини 1 статті 19 Земельного кодексу України, землі України за основним цільовим призначенням поділяються, землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення. Земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадян чи юридичних осіб, можуть перебувати у запасі.
В матеріалах справи містяться державні акти на право постійного користування земельною ділянкою від 16.11.2006 серії ЯЯ №076145 на площу 381,70 га, ЯЯ №076146 на площу 523,07 га, ЯЯ №076147 на площу 726,39 га, ЯЯ №076148 на площу 544,63 га, ЯЯ №076149 на площу 2,0 га.
Так, вказані акти засвідчують право постійного користування військовою частиною НОМЕР_1 землями, що мають цільове призначення "землі оборони" та перебувають в її оперативному управлінні.
Статтею 65 Земельного кодексу України визначено, що землями промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення визнаються земельні ділянки, надані в установленому порядку підприємствам, установам та організаціям для здійснення відповідної діяльності. Порядок використання земель промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення встановлюється законом.
Відповідно до статті 77 Земельного кодексу України, землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України. Землі оборони можуть перебувати лише в державній власності. Навколо військових та інших оборонних об'єктів у разі необхідності створюються захисні, охоронні та інші зони з особливими умовами користування. Порядок використання земель оборони встановлюється законом.
Згідно зі статті 1 Закону України "Про використання земель оборони", землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України.
Нормами статті 10 Закону України "Про оборону України", Міністерство оборони України як центральний орган виконавчої влади забезпечує проведення в життя державної політики у сфері оборони, функціонування, бойову та мобілізаційну готовність, боєздатність і підготовку Збройних Сил України до здійснення покладених на них функцій і завдань. Міністерство України здійснює управління переданим Міністерству оборони України військовим майном і майном підприємств, установ та організацій, що належать до сфери його управління.
Відповідно до пункту 4.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" № 6 від 17.05.2011 роз'яснено, що за змістом статті 1 Закону України "Про використання земель оборони" та статті 77 Земельного кодексу України землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України. Землі оборони можуть перебувати у державній та в комунальній власності. Відповідно до Законів України "Про оборону України" та "Про правовий режим майна у Збройних Силах України" Міністерство оборони України є уповноваженим державою органом управління військовим майном. З огляду на це залучення Міністерства оборони України до участі у розгляді справ, предметом спору в яких виступають землі оборони, є обов'язковим. Порядок використання земель оборони встановлюється законом. Порядок використання земель оборони в господарських цілях визначено статтею 4 Закону України "Про використання земель оборони". У разі відсутності доказів зміни цільового призначення земельної ділянки, яка належить до земель оборони, в порядку, визначеному статтею 20 Земельного України, така ділянка не може використовуватися у господарських цілях, в тому числі для житлової забудови, у зв'язку з чим укладені договори, об'єктами яких є землі оборони, підлягають визнанню недійсними.
Враховуючи зазначені вище положення норм чинного законодавства України, суд дійшов висновку, що спірна земельна ділянка належить до земель оборони в розумінні положень Закону України "Про використання земель оборони", Закону України "Про оборону України", Закону України "Про Збройні Сили України", уповноваженим державою органом управління якого є Міністерство оборони України.
Крім того, суд зазначає, що матеріали справи не містять та сторонами спору не надано суду доказів на підтвердження зміни правового статусу та/або цільового призначення спірної земельної ділянки у встановленому законом порядку.
За приписами статті 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.
Згідно зі статті 115 Земельного кодексу України зони особливого режиму використання земель створюються навколо військових об'єктів Збройних Сил України та інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України, для забезпечення функціонування цих об'єктів, збереження озброєння, військової техніки та іншого військового майна, охорони державного кордону України, а також захисту населення, господарських об'єктів і довкілля від впливу аварійних ситуацій, стихійних лих і пожеж, що можуть виникнути на цих об'єктах.
Відповідно до статті 141 Земельного кодексу України однією з підстав припинення права користування земельною ділянкою є добровільна відмова від права користування земельною ділянкою.
За правилами статті 142 Земельного кодексу України припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки. Власник земельної ділянки на підставі заяви землекористувача приймає рішення про припинення права користування земельною ділянкою, про що повідомляє органи державної реєстрації.
При цьому, суд зазначає, що лист військової частини № НОМЕР_2 від 31.01.2019 №150/232, яким командир цього військового формування, усупереч закону, погодив надання в користування на 25 років Громадській організації "Вакуленчуківська гарнізонна громадська організація Товариство військових мисливців та рибалок Збройних Сил України "Військовий мисливець" 2148,39 га лісовкритих площ військової частини не є згодою на припинення права постійного користування спірною земельною ділянкою або відмовою від прав на вказану земельну ділянку у розумінні вищевказаних законодавчих норм, оскільки за змістом Законів України "Про оборону України" та "Про правовий режим майна у Збройних Силах України", вирішення відповідних питань належать до компетенції безпосередньо Міністерства оборони України.
Відповідно до статті 21 Закону України "Про мисливське господарство та полювання", ведення мисливського господарства здійснюється користувачами мисливських угідь. Не допускається користування мисливськими тваринами та ведення мисливського господарства без оформлення відповідних документів у встановленому цим Законом порядку. Умови ведення мисливського господарства визначаються у договорі, який укладається між центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового та мисливського господарства, і користувачами мисливських угідь.
Згідно з приписами частини 1 статті 22 Закону України "Про мисливське господарство та полювання", мисливські угіддя для ведення мисливського господарства надаються у користування Верховною Радою Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими радами за поданням територіального органу спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань лісового і мисливського господарства та полювання, погодженим з Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями, територіальними органами спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища, а також власниками або користувачами земельних ділянок.
З наведених вище приписів законодавства вбачається, що питання щодо надання права користування земельною ділянкою земель оборони для потреб мисливського господарства необхідно погоджувати з Міністерством оборони України.
Згідно статті 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
Статтею 24 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі в межах повноважень, та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України.
Відповідно до пункту 34 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в України" виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються регулювання земельних відносин.
Відповідно до пункту 21 частини 1 статті 43 Закону України "Про місцеве самоврядування в України", до компетенції обласної ради належить вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.
Частиною 5 статті 20 Земельного кодексу України встановлено, що види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою. Земельні ділянки, що належать до земель оборони, використовуються виключно згідно із Законом України "Про використання земель оборони".
Враховуючи викладене вище, суд дійшов висновку, що рішення Житомирської обласної ради від 01.08.2019 №1533 "Про надання у користування громадській організації "Вакуленчуківська гарнізонна громадська організація Товариство військових мисливців та рибалок Збройних Сил України "Військовий мисливець", прийнято з порушенням норм чинного законодавства, оскільки не було погодження такого надання з Міністерством оборони України.
Тобто спірне рішення органу місцевого самоврядування прийнято щодо земельної ділянки, до складу якої входять землі державної власності - землі оборони, а, відтак, Житомирська обласна рада розпорядилася земельною ділянкою за відсутності відповідної компетенції.
В силу положень статті 16 Цивільного кодексу України та статті 20 Господарського кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд може захистити цивільне право або інтерес способом, що встановлений договором або законом.
В той же час, відповідно до статті 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Суд визнає незаконним та скасовує нормативно-правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
Відповідно до пункту 1.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 17.05.2011 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" роз'яснено, що у порядку господарського судочинства вирішенню підлягають такі категорії спорів, засновані на положеннях статті 319 Цивільного кодексу України, глав 27, 29, 33, 34 Цивільного кодексу України та глави 15 Господарського кодексу України, розділів III - V Земельного кодексу України, зокрема, про визнання незаконними рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування з питань передачі земельних ділянок у власність чи надання їх у користування, припинення права власності на земельні ділянки, вилучення цих ділянок з користування і про зобов'язання названих органів залежно від характеру спору виконати певні дії, як цього вимагають приписи чинного законодавства.
Згідно зі ст. 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. ч. 1 - 3, 5 та 6 ст.203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
З урахуванням викладеного, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб'єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.
Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин. Відповідність чи невідповідність правочину вимогам закону має оцінюватися господарським судом стосовно законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину (п.п.2.1, 2.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №11 від 29.05.2013 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними").
Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України, одними зі способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання правочину недійсним та відновлення становища, яке існувало до порушення.
Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Суд наголошує, що відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Таким чином обов'язок доказування, а отже і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України, покладено саме на сторони та інших учасників судового процесу, а тому суд лише створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.
При цьому суд наголошує, що усі інші доводи та міркування сторін, окрім зазначених у мотивувальній частині рішення, взяті судом до уваги, однак не спростовують висновків суду та не суперечать дійсним обставинам справи і положенням чинного законодавства.
З огляду на вищевикладене та приймаючи до уваги наведені вище приписи, суд дійшов висновку, що рішення Житомирської обласної ради від 01.08.2019 №1533 "Про надання у користування громадській організації "Вакуленчуківська гарнізонна громадська організація Товариство військових мисливців та рибалок Збройних Сил України "Військовий мисливець" суперечить положенням чинного законодавства України, а тому позовні вимоги про скасування рішення Житомирської обласної ради від 01.08.2019 №1533 є обґрунтованими.
Отже, оскільки рішення Житомирської обласної ради від 01.08.2019 №1533 "Про надання у користування громадській організації "Вакуленчуківська гарнізонна громадська організація Товариство військових мисливців та рибалок Збройних Сил України "Військовий мисливець" підлягає скануванню, а оспорюваний договір про умови ведення мисливського господарства Громадської організації "Вакуленчуківська гарнізонна громадська організація Товариство військових мисливців та рибалок Збройних Сил України "Військовий мисливець" від 27.08.2019 укладений на підставі такого рішення, вчинений з порушенням приписів ст. 22 Закону України "Про мисливське господарство та полювання", тому, відповідно до ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України, підлягає визнанню недійсним із зобов'язанням громадської організації "Вакуленчуківська гарнізонна громадська організація Товариство військових мисливців та рибалок Збройних Сил України "Військовий мисливець" повернути за актом приймання-передачі Державі в особі військової частини НОМЕР_1 отримані під мисливські угіддя земельні ділянки площею 2 148,39 га, право на яких посвідчується державними актами на право постійного користування земельною ділянкою від 16.11.2006 серії ЯЯ №076145, ЯЯ №076146, ЯЯ №076147, ЯЯ №076148, ЯЯ №076149 привівши земельну ділянку у придатний для використання за цільовим призначенням стан.
Враховуючи викладені обставини, в повній мірі дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України, витрати у вигляді сплати судового збору покладаються на відповідачів у рівних частинах.
Керуючись ст. 2, 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва
1. Позов першого заступника керівника Житомирської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, Квартино-експлуатаційного відділу міста Житомир, Житомирської обласної державної адміністрації - Житомирської обласної військової адміністрації, Військової частини НОМЕР_1 - задовольнити.
2. Скасувати рішення Житомирської обласної ради від 01.08.2019 №1533 "Про надання у користування громадській організації "Вакуленчуківська гарнізонна громадська організація Товариство військових мисливців та рибалок Збройних Сил України "Військовий мисливець".
3. Визнати недійсним договір про умови ведення мисливського господарства Громадської організації "Вакуленчуківська гарнізонна громадська організація Товариство військових мисливців та рибалок Збройних Сил України "Військовий мисливець" від 27.08.2019, що укладений громадською організацією "Вакуленчуківська гарнізонна громадська організація Товариство військових мисливців та рибалок Збройних Сил України "Військовий мисливець" з Житомирським обласним управлінням лісового та мисливського господарства.
4. Застосувати наслідки недійсності цього правочину шляхом зобов'язання громадської організації "Вакуленчуківська гарнізонна громадська організація Товариство військових мисливців та рибалок Збройних Сил України "Військовий мисливець" повернути за актом приймання-передачі Державі в особі військової частини НОМЕР_1 отримані під мисливські угіддя земельні ділянки площею 2 148,39 га, право на яких посвідчується державними актами на право постійного користування земельною ділянкою від 16.11.2006 серії ЯЯ №076145, ЯЯ №076146, ЯЯ №076147, ЯЯ №076148, ЯЯ №076149 привівши земельну ділянку у придатний для використання за цільовим призначенням стан.
5. Стягнути солідарно з Житомирської обласної ради (код ЄДРПОУ 13576948), Громадської організації "Вакуленчуківська гарнізонна громадська організація Товариство військових мисливців та рибалок Збройних Сил України "Військовий мисливець" (код ЄДРПОУ 41834470), Центрального міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства (код ЄДРПОУ 45121148) на користь Житомирської спеціалізованої прокуратури (код ЄДРПОУ 38347014) судовий збір у розмірі 9 084 (дев'ять тисяч вісімдесят чотири) грн.
На рішення може бути подано апеляційну скаргу протягом 20 днів з дня підписання повного тексту.
Рішення суду набирає законної сили у порядку і строки, передбачені ст. 241 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення складено 24.09.2025.
Суддя Н.І. Зеленіна