ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
23.09.2025 м. Івано-ФранківськСправа № 909/900/25
Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Гули У.І., секретар судового засідання Клапків Н.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні справу,
за позовом: виконувача обов'язків керівника Надвірнянської окружної прокуратури Гриновецького Ігоря Богдановича, майдан Шевченка, 39, м. Надвірна, Надвірнянський район, Івано-Франківська область, 78405 в інтересах держави в особі Поляницької сільської ради Надвірнянського району Івано-Франківської області, вул. Карпатська, 1А, с. Поляниця, Надвірнянський район, Івано-Франківська область, 78593
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРЕМІУМ КЛАБ КОМПАНІ", вул. Гузара Любомира, буд. 49, офіс 407, м. Івано-Франківськ, Івано-Франківська область
про стягнення коштів у розмірі 1 207 233 грн 58 коп.
за участю представників сторін:
від прокуратури: Андрусяк Н.А.;
від Поляницької сільської ради: не з'явився;
від відповідача: не з'явився
до суду звернувся виконувач обов'язків керівника Надвірнянської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Поляницької сільської ради Надвірнянського району з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРЕМІУМ КЛАБ КОМПАНІ" про стягнення 1 207 233 грн 58 коп., з яких: 693 734 грн 83 коп. безпідставно збережених коштів за наслідками невиконання зобов"язань; 434 298 грн. 94 коп. інфляційних втрат; 79 199 грн 81 коп. 3% річних.
Вирішення процесуальних питань під час розгляду справи.
Відповідно до ухвали Господарського суду Івано-Франківської області від 28.07.2025 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі; постановив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін; судове засідання призначив на 26.08.2025, яке відклав на 11.09.2025, за клопотанням відповідача на 23.09.2025.
Ухвалу про відкриття провадження від 28.07.2025, ухвалу повідомлення про судове засідання від 26.08.2025 суд направив відповідачу рекомендованими листами з повідомленням про вручення на адресу, яка зазначена в позовній заяві, і яка міститься у Витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 28.07.2025.
Поштове відправлення, яким суд направляв копію ухвали про відкриття провадження відповідачу, підприємство поштового зв'язку АТ "Укрпошта" повернуло із зазначенням у відповідній довідці про причини повернення/досилання "адресат відсутній за вказаною адресою"; поштове відправлення, яким суд направляв копію ухвали повідомлення про судове засідання від 26.08.2025 відповідачу, підприємство поштового зв'язку АТ "Укрпошта" повернуло із зазначенням у відповідній довідці про причини повернення/досилання "за закінченням терміну зберігання".
Згідно з пунктом 5 частини 6 статті 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Отже, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії суд направив стороні за належною адресою, тобто адресою місцезнаходження, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, адресою реєстрації, вказаною в Єдиному державному демографічному реєстрі чи повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.
Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають електронного кабінету та яких неможливо сповістити за допомогою інших засобів зв'язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає чи не перебуває.
Інформації про іншу адресу відповідача у суду немає. Відповідач сам, у власних інтересах, повинен забезпечити належне приймання кореспонденції, яка направляється на його адресу, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Суд враховує, що за приписами ч. 1ст. 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному вебпорталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").
Ухвала Господарського суду Івано-Франківської області про відкриття провадження у справі № 909/900/25 від 28.07.2025 та ухвала повідомлення про судове засідання від 26.08.2025 оприлюднені в Єдиному державному реєстрі судових рішень.
Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалами суду по справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
В контексті викладеного, суд дійшов висновку, що відповідач належним чином, у порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України, повідомлений про розгляд цієї справи.
28.07.2025 суд встановив відповідачу для подання відзиву на позов п'ятнадцятиденний строк з моменту отримання ухвали про відкриття провадження у справі.
Відповідач у встановлений судом строк відзиву на позов не подав.
Згідно з ч. 1 ст. 118 ГПК України, право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.
Статтею 178 ГПК України передбачене право відповідача подати суду відзив на позовну заяву. Разом з тим, як визначено в ч. 3 цієї статті, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
19.09.2025 до суду від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи (вх. № 15311/25) у зв"язку з перебуванням представника відповідача адвоката Горбаєнко А.С. у відпустці.
Розглянувши клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи, суд відмовив у його задоволенні, оскільки відповідач не обмежений у виборі повноважного представника для участі в судовому засіданні, адже стороною у справі є юридична особа, а не представник.
Під час судового розгляду справи здійснювалося фіксування судових засідань за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Щодо підстав звернення прокурора до суду.
Згідно з п.3 ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави у суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Організація та діяльність прокуратури України, статус прокурорів визначаються Конституцією України, законами України, чинними міжнародними договорами, згода на обов"язковість яких надана Верховною Радою України (ст.4 ЗУ "Про прокуратуру").
Статтею 24 Закону України "Про прокуратуру" визначено особливості здійснення окремих форм представництва інтересів громадянина або держави в суді.
Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.
Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 дійшла висновку, що відповідно до частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.
Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.
Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.
Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого не звернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
27.05.2025 виконувач обов"язків керівника Надвірнянської окружної прокуратури звернувся листом №55-1126вих-25 до Поляницької сільської ради, яким останню повідомив про виявлені порушення інтересів держави: коштів для створення та розвитку інфраструктури населеного пункту ТзОВ "ПРЕМІУМ КЛАБ КОМПАНІ" не сплатило.
Поляницька сільська рада поінформувала Надвірнянську окружну прокуратуру про те, що відповідач не звертався до Поляницької сільської ради із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об'єкту "Нове будівництво житлового будинку в с. Поляниця, ур. Вишня, м. Яремче, Івано - Франківської області" та відповідно кошти пайової участі замовником будівництва вказаного об'єкта не сплачувались; договір про пайову участь між ТзОВ "ПРЕМІУМ КЛАБ КОМПАНІ" та Поляницькою сільською радою не укладався (листи № 858/06-10 від 10.06.2025 та № 997/06-10 від 10.07.2025).
Підставою для представництва прокуратурою інтересів держави в особі Поляницької сільської ради Надвірнянського району Івано - Франківської області прокурор зазначає нездійснення уповноваженим органом захисту інтересів держави, що має наслідком порушення інтересів держави у бюджетній сфері та необхідністю їх комплексного захисту, адже безпідставне збереження коштів пайової участі, які необхідні для подальшого створення і розвитку інфраструктури села Поляниця, порушує економічні інтереси територіальної громади вказаного населеного пункту та держави в цілому, у зв'язку з чим наявні підстави для вжиття прокурором заходів представницького характеру, передбачених ст. 23 Закону України Про прокуратуру.
04.07.2025 виконувач обов"язків керівника Надвірнянської окружної прокуратури відповідно до листа №55-1382ВИХ-25 повідомив Поляницьку сільську раду про свій намір звернутись до суду із позовом в інтересах держави в особі Поляницької сільської ради до ТзОВ "ПРЕМІУМ КЛАБ КОМПАНІ" про стягнення коштів пайової участі.
За таких обставин, прокурор при зверненні до суду з цим позовом дотримався порядку, передбаченого ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", тому суд визнав обґрунтованими аргументи прокурора про наявність у нього підстав для звернення із позовом до суду з метою захисту прав та охоронюваних законом інтересів Поляницької сільської ради.
Позиція прокуратури.
Позов мотивовано тим, що відповідач як замовник будівництва без достатньої правової підстави за рахунок органу місцевого самоврядування зберіг у себе кошти, які мав сплатити як пайову участь у створенні і розвитку інфраструктури населеного пункту, а отже, ці кошти підлягають поверненню на підставі ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України.
Як на правову підставу заявлених позовних вимог прокурор посилається на ст. 16, 83, 625, 1212 Цивільного кодексу України, ст. 1, 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" (в редакції, чинній на момент виникнення зобов'язань), п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні".
У судовому засіданні прокурор позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив позов задовольнити.
Позиція відповідача.
Відповідач відзиву не подав.
Фактичні обставини справи, встановлені судом.
Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції в Івано-Франківській області 10.01.2019 видало дозвіл на будівельні роботи з будівництва об'єкта «Нове будівництво житлового будинку в с. Поляниця, ур. Вишня, м. Яремче, Івано-Франківської області» на земельній ділянці з кадастровим номером 2611092001:22:002:2874.
Відповідно до акту готовності об'єкта до експлуатації від 29.07.2021 визначено код об'єкта згідно з Державним класифікатором будівель та споруд ДК 018-2000, об'єкт будівництва відноситься до будівель «будинки садибного типу - код 1110.3».
У Реєстрі дозвільних документів на порталі Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва «e-construction.gov.ua» Державна архітектурно-будівельна інспекція України видала відповідачу Сертифікат № ІУ122210729124 від 10.08.2021, що підтверджує прийняття в експлуатацію об'єкта «Нове будівництво житлового будинку в с. Поляниця, ур. Вишня, м. Яремче, Івано-Франківської області».
Дата початку будівництва 10.01.2019, дата завершення будівництва 27.10.2020, строк введення об'єкта в експлуатацію 10.08.2021.
Отже, ТОВ «ПРЕМІУМ КЛАБ КОМПАНІ» розпочало роботи по об'єкту «Нове будівництво житлового будинку в с. Поляниця, ур. Вишня, м. Яремче, Івано-Франківської області» 10.01.2019 відповідно до дозволу на будівельні роботи від 10.01.2019; 10.08.2021 об'єкт будівництва введено в експлуатацію, на підставі Сертифікату про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів № ІУ122210729124 від 10.08.2021.
Відповідно до листів № 858/06-10 від 10.06.2025 та № 997/06-10 від 10.07.2025 Поляницької сільської ради відповідач не звертався до ради із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об'єкту "Нове будівництво житлового будинку в с. Поляниця, ур. Вишня, м. Яремче, Івано - Франківської області" та відповідно кошти пайової участі замовником будівництва вказаного об'єкта не сплачувались; договір про пайову участь між ТзОВ "ПРЕМІУМ КЛАБ КОМПАНІ" та Поляницькою сільською радою не укладався.
Норми права, які застосував суд. Оцінювання доказів.
Предметом позовних вимог є вимога про стягнення безпідставно збережених коштів пайової участі на створення і розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту.
В ч. 1 ст. 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Правові та організаційні основи містобудівної діяльності в Україні визначені Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності".
В ст. 1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» замовником будівництва визначено фізичну або юридичну особу, яка має намір забудови території (однієї чи декількох земельних ділянок) і подала в установленому законодавством порядку відповідну заяву.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 цього Закону, плануванням і забудовою територій є діяльність державних органів, органів місцевого самоврядування, юридичних та фізичних осіб, яка передбачає, зокрема, розроблення містобудівної та проектної документації, будівництво об'єктів; реконструкцію існуючої забудови та територій; створення та розвиток інженерно-транспортної інфраструктури.
Суд встановив, що 10.01.2019 Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції в Івано-Франківській області видало дозвіл на будівельні роботи з будівництва об"єкта "Нове будівництво житлового будинку в с. Поляниця, ур. Вишня, м. Яремче, Івано-Франківської області"
Статтею 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" (в редакції чинній на момент виникнення зобов"язань) визначено, що замовник будівництва, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті (ч. 2). Пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури (ч. 3). Договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту укладається не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію. Кошти пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту сплачуються в повному обсязі до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію єдиним платежем або частинами за графіком, що визначається договором (ч. 9).Розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається протягом десяти робочих днів з дня реєстрації органом місцевого самоврядування звернення замовника про укладення договору про пайову участь та доданих до нього документів, що підтверджують вартість будівництва об'єкта, з техніко-економічними показниками (ч.8).
Зі змісту статті 40 цього Закону вбачається, що у наведених у законі випадках перерахування замовником об'єкта будівництва до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту є обов'язком, а не правом забудовника, який виникає на підставі положень закону, а положення договору лише визначають суму, що належить до перерахування. Тому укладення в таких випадках договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту, який опосередковує відповідний платіж, було обов'язковим на підставі закону.
Аналогічні правові висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 08.10.2019 у справі № 911/594/18, від 22.09.2021 у справі № 904/2258/20.
З огляду на викладене, відсутність укладеного договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту не усуває зобов'язання забудовника сплатити визначені суми, таке зобов'язання повинне бути виконане до прийняття новозбудованого об'єкта в експлуатацію і спір у правовідносинах щодо сплати таких сум може виникнути лише щодо їх розміру.
Водночас, 01.01.2020 набули чинності норми Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" від 20.09.2019 №132-IX, якими статтю 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" виключено.
Разом з тим, пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" (далі - Прикінцеві та перехідні положення Закону), установлено, що протягом 2020 року замовники будівництва на земельній ділянці у населеному пункті перераховують до відповідного місцевого бюджету кошти для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту у такому розмірі і порядку: розмір пайової участі становить (якщо менший розмір не встановлено рішенням органу місцевого самоврядування, чинним на день набрання чинності цим Законом): для нежитлових будівель та споруд - 4 відсотки загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта; для житлових будинків - 2 відсотки вартості будівництва об'єкта, що розраховується відповідно до основних показників опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України, затверджених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну житлову політику і політику у сфері будівництва, архітектури, містобудування.
Замовник будівництва зобов'язаний протягом 10 робочих днів після початку будівництва об'єкта звернутися до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об'єкта будівництва, до якої додаються документи, які підтверджують вартість будівництва об'єкта. Орган місцевого самоврядування протягом 15 робочих днів з дня отримання зазначених документів надає замовнику будівництва розрахунок пайової участі щодо об'єкта будівництва (п.п. 3 п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону).
Пайова участь сплачується виключно грошовими коштами до прийняття відповідного об'єкта будівництва в експлуатацію (п.п. 4 п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону).
Кошти, отримані як пайова участь, можуть використовуватися виключно для створення і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури відповідного населеного пункту (п.п. 5 п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону).
Інформація щодо сплати пайової участі зазначається у декларації про готовність об'єкта до експлуатації або в акті готовності об'єкта до експлуатації (п.п. 6 п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону).
У п. 12 акту про готовність об'єкту до експлуатації від 29.07.2021 ТОВ «ПРЕМІУМ КЛАБ КОМПАНІ» вказано, що замовник не сплачує коштів пайової участі на підставі ст. 13 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні».
Аналогічні положення щодо підстав звільнення від сплати коштів пайової участі вказані також у Сертифікаті про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів.
Суд зазначає, що на момент будівництва об'єкта, яке розпочато 10.01.2019 діяли норми ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», яка регулювала сплату коштів пайової участі та покладала на замовника будівництва обов"язок укласти договір про пайову участь.
Водночас, оскільки договір про пайову участь укладено не було та станом на 01.01.2020 об"єкт не був введений в експлуатацію, у відповідача виник обов'язок упродовж 10 днів після 01.01.2020, тобто з моменту набрання чинності Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні», звернутися до Поляницької сільської ради із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об'єкта будівництва та після отримання розрахунку пайової участі щодо об'єкта будівництва сплатити її до прийняття відповідного об'єкта будівництва в експлуатацію.
Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 20.07.2022 у справі № 910/9548/21 відповідно до якої, передбачений Прикінцевими та перехідними положеннями Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» порядок пайової участі замовника будівництва було впроваджено законодавцем для:
1) об'єктів будівництва, зведення яких розпочато у попередні роки, однак які станом на 01.01.2020 не були введені в експлуатацію, а договори про сплату пайової участі між замовниками та органами місцевого самоврядування до 01.01.2020 не були укладені;
2) об'єктів, будівництво яких розпочате у 2020 році.
У вказаних двох випадках, ураховуючи вимоги підпунктів 3, 4 абзацу другого пункту 2 Розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні», замовник будівництва зобов'язаний протягом 10 робочих днів після початку будівництва об'єкта звернутися до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об'єкта будівництва, а також сплатити пайову участь грошовими коштами до прийняття цього об'єкта в експлуатацію.
Системний аналіз зазначених норм та обставин дає підстави для висновку, що обов'язок замовника будівництва щодо звернення у 2020 році до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об'єкта будівництва виникає:
- для об'єктів, будівництво яких розпочато у попередні роки, якщо станом на 01.01.2020 вони не введені в експлуатацію і договори про сплату пайової участі не були укладені, - протягом 10 робочих днів після 01.01.2020;
- для об'єктів, будівництво яких розпочате у 2020 році, - протягом 10 робочих днів після початку такого будівництва.
Відтак колегія суддів Касаційного господарського суду вважає, що для об'єктів, будівництво яких розпочато раніше (однак, які станом на 01.01.2020 не були введені в експлуатацію і якщо договори про сплату пайової участі до 01.01.2020 не були укладені) або будівництво яких розпочате у 2020 році, абзацом другим пункту 2 Розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» визначено обов'язок (за винятком передбачених підпунктом 2 цього абзацу випадків) щодо перерахування замовником об'єкта будівництва до відповідного місцевого бюджету пайової участі (коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту) до прийняття такого об'єкта в експлуатацію.
Такі висновки Верховного Суду у цій справі відповідають загальним принципам рівності та справедливості, є націленими на те, щоб замовник будівництва, який розпочав його до 01.01.2020 та добросовісно виконав встановлений законом обов'язок щодо пайової участі, був у однакових ринкових умовах із забудовником, який аналогічно розпочав будівництво у попередні роки до 01.01.2020, але до цієї дати такого обов'язку не виконав, можливо навіть свідомо затягуючи процес здачі об'єкта будівництва в експлуатацію до 01.01.2020 з метою уникнення сплати пайової участі.
Відповідно до п. 11 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 461 від 13.04.2011, датою прийняття в експлуатацію об'єкта є дата реєстрації декларації або видачі сертифіката.
З урахуванням викладеного, замовник будівництва, не уклавши своєчасно договір про пайову участь з органом місцевого самоврядування на підставі ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» до 01.01.2020, повинен був з 01.01.2020 звернутися до Поляницької сільської ради протягом 10 робочих днів із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об'єкта будівництва та документами, які підтверджують вартість будівництва об'єктів, а також сплатити пайову участь грошовими коштами до прийняття цього об'єкта в експлуатацію, тобто до 10.08.2021.
Із матеріалів справи вбачається, що договір про сплату пайової участі із відповідачем не укладався, відповідач не звертався до Поляницької сільської ради із заявою про визначення розміру пайової участі, доказів виконання замовником будівництва - ТзОВ "ПРЕМІУМ КЛАБ КОМПАНІ" обов'язку зі сплати пайового внеску до введення об'єкту будівництва в експлуатацію матеріали справи не містять.
Інститут безпідставно набутого майна врегульований главою 83 ЦК України. Особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно (ч. 1 ст. 1212 ЦК України).
Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події (ч. 2 ст. 1212 ЦК України).
Відносини щодо повернення безпідставно збережених грошових коштів є кондикційними, в яких вина не має значення, важливим є лише факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.
Тобто зобов'язання з повернення безпідставно набутого або збереженого майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна.
Відсутність правової підстави - це такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовiдносин i їх юридичному змісту. Відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
Аналогічні правові висновки Великої Палати Верховного Суду викладені у постановах від 14.12.2021 у справі № 643/21744/19, від 13.02.2019 у справі № 320/5877/17, від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17.
У постанові від 23.05.2024 у справі № 915/149/23 Верховний Суд виснував, «що у випадку, якщо замовниками об'єктів будівництва не буде дотримано передбаченого Прикінцевими та перехідними положеннями Закону № 132-IX обов'язку щодо перерахування коштів пайової участі саме до дати прийняття таких об'єктів в експлуатацію, то належним та ефективним способом захисту є звернення в подальшому органів місцевого самоврядування з позовом до замовників будівництва про стягнення безпідставно збережених грошових коштів пайової участі на підставі статті 1212 ЦК України. Прийняття об'єкта в експлуатацію є строком, з якого вважається, що забудовник порушує зазначені зобов'язання.
Таким чином, замовник будівництва, який без достатньої правової підстави зберіг у себе кошти, які мав заплатити у вигляді пайового внеску у розвиток інфраструктури населеного пункту, зобов'язаний повернути ці кошти органу місцевого самоврядування на підставі ч. 1 ст. 1212 ЦК України.
Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» від 20.09.2019 передбачено, що розмір пайової участі для житлових будинків становить 2 відсотки вартості будівництва об'єкта, якщо менший розмір не встановлено рішенням органу місцевого самоврядування, чинним на день набрання чинності цим Законом.
Рішенням Поляницької сільської ради № 130-22-2013 від 05.03.2013 затверджено Положення про пайову участь замовників будівництва у створення і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури села (далі - Положення). Згідно з пунктом 5.4 Положення розмір пайового внеску замовників будівництва на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури села Поляниця становить 4 % загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта, визначеного згідно з державними будівельними нормами, стандартами і правилами - для житлових будинків.
Отже, відсоток встановлений органом місцевого самоврядування є більшим, ніж встановлено Законом, а тому необхідно застосовувати розміри встановлені Законом.
Відповідно до наказу Міністерства розвитку громад та територій України від 20.05.2021 № 119 «Про показники опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України» із 1 квітня 2021 року по 10 вересня 2021 року опосередкована вартість 1 кв.м. загальної площі квартир будинку по Івано-Франківській області, становить 12 623 грн.
Згідно з актом готовності об'єкта до експлуатації від 29.07.2021 загальна площа будівлі «Нове будівництво житлового будинку в с. Поляниця, ур. Вишня, м. Яремче, Івано Франківської області» становить 2747,9 м2 за результатами технічної інвентаризації.
Відповідно до розрахунку прокурора загальна вартість об'єкта будівництва із урахуванням опосередкованої вартості спорудження житла в Івано-Франківській області складає 34 686 741.7 грн (12 623 грн (опосередкована вартість 1 кв.м. загальної площі квартир будинку по Івано-Франківській області) * 2747.9 кв.м. (загальна площа квартир у будинку). Розмір пайової участі, який забудовник зобов'язаний платити до здачі об'єкта в експлуатацію становить 693 734 грн 83 коп. (34 686 741.7 грн * 2% / 100%), тобто 2 відсотки вартості будівництва об'єкта.
За перерахунком суду, визначений позивачем розмір пайового внеску є обґрунтованим та арифметично правильним.
Враховуючи те, що відповідач доводів прокурора не спростував, доказів виконання зобов'язання зі сплати органу місцевого самоврядування грошових коштів пайової участі не подав, позовні вимоги про стягнення з відповідача 693 734 грн 83 коп. безпідставно збережених коштів є обґрунтованими та належать до задоволення.
Відповідно до ст. 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 ГПК України).
Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію ст. 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Щодо стягнення інфляційних втрат та трьох відсотків річних
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (п. 1 ст. 612 ЦК України).
За приписами статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та 3 % річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Відповідно до правової позиції Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду викладеної у постанові від 04.05.2022 у справі №925/683/21, у разі прострочення виконання зобов'язання, зокрема, щодо повернення безпідставно одержаних чи збережених грошей, нараховуються 3 % річних від простроченої суми відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України, оскільки відповідач як замовник будівельних робіт без достатньої правової підстави за рахунок позивача зберіг у себе кошти, тобто відповідачем порушено позадоговірне грошове зобов'язання, що виникло на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України.
За прострочення відповідачем грошового зобов'язання прокурор нарахував зі серпня 2021 року по травень 2025 року 434 298 грн 94 коп. інфляційних втрат та з 11.08.2021 по 31.05.2025 79 199 грн 81 коп. 3 відсотки річних.
Суд здійснив перерахунок і зазначає, що такий є арифметично правильний.
Відтак, з відповідача на користь позивача у зв'язку з простроченням виконання грошового зобов'язання належить стягнути 434 298 грн 94 коп. інфляційних втрат та 79 199 грн 81 коп. 3 відсотки річних.
Висновок суду.
Виходячи з усієї сукупності обставин і доказів, з'ясованих та досліджених у ході розгляду справи, враховуючи їх вірогідність та взаємозв'язок, у відповідності до ст. 86 ГПК України, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених норм, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Судові витрати.
Відповідно до ст. 237 Господарського процесуального кодексу України суд, при ухвалені рішення, вирішує питання щодо розподілу судових витрат по справі.
Згідно з приписами п.12 ч.3 ст.2 ГПК України до основних засад (принципів) господарського судочинства віднесено, зокрема, відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Склад та порядок розподілу судових витрат визначено главою 8 розділу I ГПК України.
При зверненні з позовом до суду прокурор сплатив судовий збір в розмірі 14 486 грн 80 коп., що відповідає розміру визначеному законом.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи задоволення позову, судовий збір у розмірі 14 486 грн 80 коп. покласти на відповідача.
Керуючись ст. 13, 73, 74, 86, 123, 126, 129, 165, 178, 231, 233, 236, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд,
ухвалив:
позов задовольнити повністю.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРЕМІУМ КЛАБ КОМПАНІ" (вул. Гузара Любомира, буд. 49, офіс 407, м. Івано-Франківськ, ЄДРПОУ 42124167) на користь Поляницької сільської ради (вул. Карпатська, буд. 1А, с. Поляниця, Надвірнянський район, Івано-Франківська область, 78593, ЄДРПОУ 25596005) 1 207 233 (один мільйон двісті сім тисяч двісті тридцять три) грн 58 коп., з яких: 693 734 (шістсот дев'яносто три тисячі сімсот тридцять чотири) грн 83 коп. безпідставно збережених коштів за наслідками невиконання зобов'язань, 434 298 (чотириста тридцять чотири тисячі двісті дев'яносто вісім) грн 94 коп. інфляційних втрат та 79 199 (сімдесят дев'ять тисяч сто дев'яносто дев'ять) грн 81 коп. 3% річних.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРЕМІУМ КЛАБ КОМПАНІ" (вул. Гузара Любомира, буд. 49, офіс 407, м. Івано-Франківськ, ЄДРПОУ 42124167) судовий збір в розмірі 14 486 (чотирнадцять тисяч чотириста вісімдесят шість) грн 80 коп. Отримувач: Івано-Франківська обласна прокуратура, ЄДРПОУ 03530483; рахунок (IBAN) UA668201720343120001000003924, банк отримувача: Державна казначейська служба України, м. Київ, код банку отримувача - МФО 820172.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено та підписано 24.09.2025
Суддя У. І. Гула