номер провадження справи 4/55/25
04.09.2025 Справа № 908/974/25
м. Запоріжжя Запорізька область
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МАСТЕР БУРГЕР», (02166, м. Київ, вул. Курчатова, буд. 9/21, кв. 44)
до відповідача Фізичної особи-підприємця Богданова Максима Олександровича, ( АДРЕСА_1 )
про стягнення 1 996 267,23 грн.
Суддя Зінченко Н.Г.
при секретарі судового засідання Батрак М.В.
За участю представників сторін:
від позивача - Рудометкіна М.О., на підставі Ордеру на надання правничої допомоги серія АІ № 1859893 від 07.04.2025, (в режимі відеоконференції);
від відповідача - Круторогова С.І., на підставі Ордеру на надання правничої допомоги серія ВІ № 1304586 від 26.05.2025, (в режимі відеоконференції);
14.04.2025 до служби діловодства Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява вих. № б/н від 09.04.2025 (вх. № 1064/08-07/25 від 14.04.2025) Товариства з обмеженою відповідальністю «МАСТЕР БУРГЕР», м. Київ до Фізичної особи-підприємця Богданова Максима Олександровича, м. Бердянськ Запорізької області про стягнення 1 996 267,23 грн. заборгованості за договором про надання послуг № 2024-1101 від 11.01.2024.
Згідно Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.04.2025 справу № 908/974/25 за вищевказаною позовною заявою розподілено судді Зінченко Н.Г.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 09.05.2025 після усунення недоліків позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/974/25, справі присвоєно номер провадження справи 4/55/25, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 04.06.2025.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 04.06.2025 продовжений строк підготовчого провадження у справі № 908/974/25 до 07.08.2025, підготовче засідання відкладалося на 07.07.2025.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 07.07.2025 закрито підготовче провадження у справі № 908/974/25, справу призначено до розгляду по суті, судове засідання призначено на 06.08.2025.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 06.08.2025 розгляд справи відкладався до 25.08.2025.
В судовому засіданні оголошувалася перерва до 04.09.2025, про що зазначено в протоколі судового засідання від 25.08.2025.
В судове засідання 04.09.2025 з'явилися представники сторін, судове засідання проводилося в режимі відеоконференції з використанням системи відеоконференцзв'язку vkz.court.gov.ua.
До системи відеоконференцзв'язку 04.09.2025 приєдналися представники позивача і відповідача.
В судовому засіданні 04.09.2025 справу розглянуто, на підставі ст. 240 ГПК України судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Відповідно до ст. 219 ГПК України рішення у даній справі прийнято за результатами оцінки доказів, поданих позивачем і відповідачем та долучених судом до матеріалів справи.
Заявлені позивачем вимоги викладені в позовній заяві та ґрунтуються на ст., ст. 11, 509, 526, 530, 610, 612, 627, 901-903, 906 ЦК України. Мотивуючи заявлені вимоги позивач зазначає, що 11.01.2024 між відповідачем, як Підрядником, та позивачем, як Замовником, укладено договір про надання послуг № 2024-1101, за умовами якого Підрядник зобов'язався на свій ризик, власними силами з матеріалів Підрядника та/або, в разі необхідності, з матеріалів Замовника, виконати та здати Замовнику у установлені договором строки ремонтні роботи в комерційних приміщеннях, що розташовані за адресами: м. Київ, проспект Правди, буд. 47, ТРЦ «Retroville», м. Київ, вул. Кільцева, буд. 1, ТРЦ «Respublika Park», м. Київ, Майдан Незалежності, буд. 1, ТЦ «Globus» (Глобус 1), м. Київ, вул. Олександра Мишуги, 4, ТРЦ Piramida Park у відповідності до проектної документації, договірної ціни та договору та додатків/додаткових угод до нього, а Замовник зобов'язався прийняти та оплатити виконані Підрядником роботи на умовах, передбачених договором. Як зазначає позивач, 09.02.2024 ним здійснено оплату за договором в розмірі 1 996 267,23 грн., що становить 100 % вартості робіт, які мають бути виконані. Відповідно до п. 3.1. Договору: роботи за цим Договором повинні бути розпочаті після надання Підряднику Фронту робіт та проектної документації за відповідним актом приймання-передачі. Також Підряднику до початку виконання робіт мають бути передані погоджувальні документи від місцевих органів та служб, якщо їх наявність і передача Підряднику вимагається чинним законодавством України. Строк виконання робіт становить 70 днів від дати підписання договору, а саме до 04.03.2024, якщо інше не погоджено сторонами у Графіку виконання робіт. Строк виконання робіт починається з дати отримання Підрядником попередньої оплати вартості робіт, зазначеної у п., п.6.1.1 п. 6.1 цього договору та передачі Підряднику фронту робіт та проектної документації. Позивач наполягає, що на момент звернення до суду з позовною заявою, Підрядником не виконані роботи, відповідно до умов договору, сплачені грошові кошти не повернуті, тому наявні всі правові підстави для повернення ФОП Богдановим М.О. грошових кошти ТОВ «МАСТЕР БУРГЕР» у розмірі 1 996 267,23 грн. При цьому, позивач зауважує, що від відповідача не надходили жодні листи або повідомлення щодо продовження строків виконання робіт. Крім того, строк дії договору визначено до 31.12.2024. Також позивач зазначає, що з огляду на реєстрацію ФОП Богданова М.О. на тимчасово окупованій території України (в м. Бердянськ Запорізької області) у позивача відсутня можливість спілкування з відповідачем. Враховуючи, що відповідач отримав грошові кошти (оплату) за надання послуг у розмірі 100 %, однак роботи не виконав, на письмові вимоги позивача про повернення перерахованих коштів не відреагував, позивач просить суд позов задовольнити повністю та стягнути з відповідача на його користь 1 996 267,23 грн. заборгованості за договором про надання послуг № 2024-1101 від 11.01.2024. Також позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь витрати зі сплати судового збору та витрати на правничу допомогу адвоката в розмірі 50 000,00 грн. (згідно попереднього орієнтовного розрахунку).
27.05.2025 через підсистему «Електронний суд» ЄСІКС до господарського суду Запорізької області від відповідача на підставі ст. 165 ГПК України надійшов Відзив на позовну заяву (вх. № 10817/08-08/25 від 27.05.2025), у якому відповідач зазначив наступне: між сторонами дійсно укладений договір про надання послуг № 2024-1101 від 11.01.2024, за умовами якого відповідач прийняв на себе зобов'язання на свій ризик, власними силами з матеріалів відповідача та/або, в разі необхідності, з матеріалів позивача, виконати та здати позивачу в установлені договором строки ремонтні роботи в комерційних приміщеннях, що розташовані за адресами: м. Київ, проспект Правди, буд. 47, ТРЦ «Retroville»; м. Київ, вулиця Кільцева, буд. 1, ТРЦ «Respublika Park»; м. Київ, Майдан Незалежності, буд. 1, ТЦ «Globus» (Глобус 1); м. Київ, вул. Олександра Мишуги, 4, ТРЦ «Piramida Park» у відповідності до проектної документації, договірної ціни до договору та додатків/додаткових угод до нього, а позивач зобов'язався прийняти та оплатити виконані відповідачем роботи на умовах, передбачених договором. Проте, відповідач наполягає на тому, що виходячи з умов укладеного сторонами договору, договір пов'язує строк виконання робіт відповідачем безпосередньо із фактом передання позивачем відповідачу фронту робіт та проектної документації за актом приймання-передачі. Разом із тим, позивач не передавав відповідачу фронт робіт та проектну документацію, що підтверджується відсутністю підписаного між сторонами відповідного акту приймання-передачі, який за умовами договору мав би підтвердити факт виконання Замовником свого зобов'язання, від якого залежить виконання Підрядником основного зобов'язання за договором. Таким чином, можна прийти до висновку, що відповідач не може приступити до виконання своїх обов'язків за договором через невиконання позивачем його обов'язків щодо передання відповідачу фронту робіт та проектної документації, які є передумовами для початку виконання робіт відповідачем. А звернення позивача до суду із позовом у цій справі через порушення ним самим умов договору та своїх зобов'язань щодо передання відповідачу фронту робіт та проектної документації свідчить про фактичне прострочення позивача, як кредитора, та передчасне звернення ним до суду із цим позовом у цій справі, адже договір фактично є діючим, оскільки згідно п. 13.1 договору він в будь-якому випадку діє до повного виконання сторонами своїх обов'язків за ним. При цьому, позивач не звертався до відповідача в порядку вимог чинного законодавства України із офертою щодо припинення дії договору, оскільки ним не передбачено права позивача щодо розірвання договору в односторонньому порядку. За таких обставин за наявності невиконання позивачем одного зі своїх основних обов'язків за договором, саме після якого свої обов'язки за договором має виконати відповідач, у позивача відсутнє порушене право, що є підставою для відмови у позові. При вирішенні спору у даній справі відповідач просить суд врахувати, що він зареєстрований, як фізична особа - підприємець в АДРЕСА_2 . Однак, 12.02.2022 відповідач вилетів до Домініканської республіки, повернувся звідти 04.03.2022 на територію ЄС, але на територію України після 12.02.2022 відповідач не в'їжджав. Зазначене підтверджується, зокрема, посвідченою належним чином копією закордонного паспорту, виданого на ім'я ОСОБА_1 . 10.05.2022 ОСОБА_1 в Республіці Польща у місті Варшава отримав PESEL зі статусом UKR, як українець, що перебуває під тимчасовим захистом, відповідно маючи місце проживання у місті Варшава. Зазначене підтверджує, що за місцем проживання в Україні відповідач діяльності не здійснює, в т.ч. на момент укладання спірного договору. ОСОБА_1 є засновником компаній з іноземним капіталом на території Республіка Польща, які здійснюють господарську діяльність в м. Варшава, що свідчить про факт набуття ним статусу податкового резидента Респобліки Польща та підтверджується, зокрема звітами по КІК за 2024 рік. З огляду на викладене, а також приймаючи до уваги, що як на час укладення договору про надання послуг № 2024-1101 від 11.01.2024, так і на час звернення позивача до суду з позовною заявою у цій справі місцем проживання відповідача є житло, розташоване у місті Варшава в Республіці Польщі. Наведене свідчить про неможливість застосування до правовідносин сторін у цій справі ч. 2 ст. 13 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15.04.2014 №1207-VII, зокрема, щодо нікчемності договору, який є укладеним та дійсним, оскільки місцем проживання відповідача є житло, розташоване у місті Варшава в Республіці Польщі, а не житло, розташоване на ТОТ. Також нормами чинного законодавства України не встановлено нікчемність договору, укладеного ФОП, який має реєстрацію, як ФОП та ТОТ, і при цьому фізична особа, що має статус ФОП, має місце проживання на території іноземної держави. Також відповідач звертає увагу суду, що в позовній заяві позивач вказує про місцезнаходження відповідача на ТОТ, але позивач залишає поза увагою суду, що він обізнаний про факт місця проживання ОСОБА_1 та відповідно місцезнаходження відповідача на території Республіки Польща, про що свідчить листування сторін в комунікаторі «Телеграм», яке доводить факти неодноразових зустрічей між директором та засновником позивача, ОСОБА_2 , та ОСОБА_1 в місті Варшава після укладання договору, факти неодноразових телефонних розмов між ними тощо. У зв'язку із викладеним, відповідач просить суд в задоволенні позову відмовити повністю. Також відповідач зауважує, що позивачем не надано ані доказів про зроблені ним витрати на правничу допомогу, ані детального опису виконаних робіт, не підтверджено обґрунтованості заявлених сум доказами, які відповідають критеріям розумності, реальності й співмірності. З огляду на зазначене відповідач вважає наявними підстави для відмови у задоволенні вимоги про відшкодування витрат на правничу допомогу. Проте у випадку ухвалення судом рішення про задоволення позову відповідач просить суд зменшити розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу з огляду на вищевказане.
06.06.2025 через підсистему «Електронний суд» ЄСІКС до господарського суду Запорізької області позивачем на підставі ст. 166 ГПК України подана Відповідь на відзив на позовну заяву (вх. № 11663/08-08/25 від 09.06.2025), в якій позивач заперечив проти доводів відповідача. Зокрема, позивач вважає, що перебування відповідача не на території України не дає йому права не виконувати зобов'язання передбачені договором. Так, сторонами в договорі обумовлено, що роботи за договором будуть виконуватися субпідрядниками відповідача, а не ним особисто, таким чином, перебування відповідача у Республіці Польща не означає, що робити не повинні виконуватися. Проте до початку виконання робіт, після оплати відповідачем не призначено свого уповноваженого представника на об'єкті, який буде відповідальним за виконання робіт на об'єкті та не передано другий екземпляр наказу про призначення Замовнику. Крім того, відповідно до п. 4.1.26 договору Підрядник має право залучити до виконання робіт субпідрядників, залишаючись відповідальним перед Замовником в повному обсязі за результат їх роботи. Проте після перерахування на розрахунковий рахунок відповідача 09.02.2024 позивачем оплати в розмірі 1 996 267,23 грн. за договором, що підтверджується касовим меморіальним ордером № 475669234/7000, відповідач ухилявся від спілкування з позивачем та не відповідав щодо початку виконання робіт, постійно зазначав, що роботи за договором згодом будуть початі. З урахуванням наведених доводів позивач просить суд позов задовольнити.
12.06.2025 через підсистему «Електронний суд» ЄСІКС до господарського суду Запорізької області від відповідача надійшли Заперечення на відповідь на відзив (вх. № 12058/08-08/25 від 12.06.2025), в яких відповідач зауважує, що не погоджується з доводами позивача стосовно того, що відповідач безпідставно не виконує прийняті на себе за договором про надання послуг № 2024-1101 від 11.01.2024 обов'язки щодо виконання робіт, не призначає субпідрядників для виконання таких робіт. Проте, відповідач не може приступити до виконання своїх обов'язків за договором через невиконання позивачем його обов'язків щодо передання відповідачу фронту робіт та проектної документації, які є передумовами для початку виконання робіт відповідачем. А звернення позивача до суду із позовом у цій справі через порушення ним самим умов договору та своїх зобов'язань щодо передання відповідачу фронту робіт та проектної документації свідчить про: фактичне прострочення позивача, як кредитора, передчасне звернення ним до суду із цим позовом, адже договір фактично є діючим, оскільки згідно п. 13.1 договору він в будь-якому випадку діє до повного виконання сторонами своїх обов'язків за ним. При цьому, позивач не звертався до відповідача в порядку вимог чинного законодавства України та умов договору із претензією щодо виконання ним обов'язків за Договором згідно п. 13.3 договору, із офертою щодо розірвання договору відповідно розділу 9 договору, оскільки ним не передбачено права позивача на розірвання договору в односторонньому порядку. За таких обставин за наявності невиконання позивачем одного зі своїх основних обов'язків за договором, саме після якого свої обов'язки за договором має виконати відповідач, у позивача відсутнє порушене право, що є підставою для відмови у позові.
Розглянувши зібрані у справі письмові докази у їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, суд
11.01.2024 Товариством з обмеженою відповідальністю «МАСТЕР БУРГЕР» (позивач у справі, Замовник) та Фізичною особою-підприємцем Богдановим Максимом Олександровичем (відповідач у справі, Підрядник) укладено Договір про надання послуг № 2024-1101 (надалі за текстом - Договір), за умовами пункту 1.1 якого Підрядник зобов'язався на свій ризик, власними силами з матеріалів Підрядника та/або, в разі необхідності, з матеріалів Замовника, виконати та здати Замовнику в установлені даним договором строки ремонтні роботи в комерційних приміщеннях, що розташовані за адресами: м. Київ, проспект Правди, буд. 47, ТРЦ «Retroville»; м. Київ, вулиця Кільцева, буд. 1, ТРЦ «Respublika Park»; м. Київ, Майдан Незалежності, буд. 1, ТЦ «Globus» (Глобус 1); м. Київ, вул. Олександра Мишуги, 4, ТРЦ «Piramida Park» у відповідності до проектної документації, договірної ціни до договору та додатків/додаткових угод до нього, а Замовник зобов'язався прийняти та оплатити виконані Підрядником роботи на умовах, передбачених даним Договором.
Всі роботи, передбачені цим Договором, виконуються у відповідності до проектної документації, вимог ДСТУ та чинного законодавства України (в тому числі нормативно-правових актів органів місцевого самоврядування). (п. 1.2 Договору)
Пунктом 1.3 Договору передбачено, що обсяги виконуваних робіт передбачаються узгодженою сторонами проектною документацією та договірною ціною до Договору.
Згідно з п. 2.1 Договору вартість робіт, що виконуються Підрядником за даним Договором, визначаються в поточних цінах на підставі затвердженої проектної документації, Правил визначення вартості будівництва, Методики розрахунку договірної ціни, та погоджується сторонами в договірній ціні (додатках, що є невід'ємною частиною Договору).
Відповідно до п. 2.2 Договору договірна ціна визначена сторонами в додатках, що є орієнтовним кошторисом, що редагується в процесі виконаних робіт цього договору, та фінально фіксується в актах виконаних робіт.
На момент підписання договору зафіксовано згідно Додатку № 1, Додатку № 2.1, Додатку № 2.2, Додатку № 2.3, Додатку № 3, Додатку № 4.1. Додатку № 4.2 та Додатку № 4.3. Загальна вартість робіт визначена в розмірі 1 996 267,23 грн.
За умовами п. 3.1 Договору роботи повинні бути розпочаті після надання Підряднику фронту робіт та проектної документації за відповідним актом приймання-передачі. Також Підряднику до початку виконання робіт мають бути передані погоджувальні документи від місцевих органів та служб, якщо їх наявність і передача Підряднику вимагається чинним законодавством України.
Строк виконання робіт становить 70 днів від дати підписання Договору, а саме до 04.03.2024 року, якщо інше не погоджено сторонами у Графіку виконання робіт. Строк виконання робіт починається з дати отримання Підрядником попередньої оплати вартості робіт, зазначеної у п., п.6.1.1 п. 6.1 цього договору та передачі Підряднику фронту робіт та проектної документації.
Відповідно до п. 6.1 Договору розрахунки за цим Договором здійснюються за повною передплатою вартості робіт у готівковій формі та/або безготівковій формі на розрахунковий рахунок підрядника.
Умовами п. 7.1 розділу 7 «Здача-приймання робіт» Договору сторонами погоджено, що Підрядник передає Замовнику наступну документацію: Акт приймання виконаних робіт, акти на виконані скриті роботи та інше. Передача-приймання виконаних робіт у відповідності з даним Договором оформлюється сторонами шляхом підписання акту приймання виконаних робіт протягом 5-ти робочих днів з моменту надання підрядником вказаних актів Замовнику на підпис.
Підпунктами 4.2.1-4.2.8 пункту 4.2 Договору встановлені обов'язки Замовника: надати Підряднику за актом приймання-передачі проекту документацію, а також всі дозволи від місцевих та державних служб, якщо їх наявність і передача Підряднику вимагається чинним законодавством України; передати фронт робіт за актом приймання-передачі; надати Підряднику точки підключення до тимчасових мереж водо- та електропостачання; вчасно здійснювати розрахунки, передбачені Договором і додатковими угодами; здійснювати контроль і технічний нагляд за відповідністю обсягів, якості і вартості виконуваних робіт діючим ДСТУ, проектній документації, державним стандартам, технічним умовам і положенням чинного Договору; контролювати правильність ведення виконавчої документації Підрядником та вимагати своєчасного її оформлення; вчасно приймати виконані Підрядником роботи відповідно до положень Договору.
Підрядник зобов'язаний, зокрема: прийняти від Замовника узгоджену проектну документацію та забезпечити неухильне її дотримання при виконання робіт за цим Договором; прийняти від Замовника фронт робіт та проекту документацію за актом приймання-передачі. (пп. 4.1.1, 4.1.3 п. 4.1 Договору)
При цьому, Підрядник має право: залучати до виконання робіт субпідрядників, залишаючись відповідальним перед Замовником в повному обсязі за результат виконання робіт; одержувати оплату за належним чином виконані роботи в розмірі та у строки, визначені Договором. (пп. 4.1.26 п. 4.1 Договору)
Згідно п. 13.1 Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами, скріплюється їх печатками і діє по 31.12.2024, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх обов'язків за ним.
Сторонами доказів розірвання, припинення чи визнання недійним Договору суду не надано.
З матеріалів справи вбачається, що 09.02.2024 Замовником на розрахунковий рахунок Підрядника здійснено оплату за Договором на загальну суму 1 996 267,23 грн., що підтверджується меморіальним ордером № 47566923/7000 від 09.02.2024.
Таким чином, судом встановлено, що позивачем здійснено оплату за Договором в розмірі 1 996 267,23 грн., що становить 100 % вартості робіт, які мали бути виконані відповідно до погоджених сторонами умов Договору про надання послуг № 2024-1101 від 11.01.2024.
Приймаючи до уваги зміст п. 3.1 Договору строк виконання робіт - до 04.03.2024, якщо інше не погоджено сторонами у Графіку виконання робіт.
Позивач наполягає, що на момент звернення до суду з позовною заявою, Підрядником не виконані роботи, відповідно до умов Договору, сплачені грошові кошти не повернуті.
Зазначені обставини стали підставою для звернення до суду з позовом у цій справі про стягнення з Фізичної особи-підприємця Богданова Максима Олександровича 1 996 267,23 грн. заборгованості за Договором про надання послуг № 2024-1101 від 11.01.2024.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.
Укладений між сторонами Договір фактично за своєю правовою природою є договором підряду, тож відносини, що з нього виникають, регулюються відповідними положеннями Цивільного кодексу України.
Відповідно до ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав і обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
За приписами статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частиною 1 статті 837 ЦК України передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові (частина 2 статті 837 ЦК України.
Відповідно до статті 846 ЦК України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.
Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов'язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов'язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.
Статтею 854 ЦК України передбачено: якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.
Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ЦК України).
Відповідно до частини 1 статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У статті 527 ЦК України визначено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту. Кожна із сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.
Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
За приписами статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з положеннями частин 1, 2, 4 статті 849 ЦК України замовник має право у будь-який час перевірити хід і якість роботи, не втручаючись у діяльність підрядника.
Якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.
Замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору.
Приписами статті 530 ЦК України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з ст., ст. 251, 252 ЦК України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.
Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.
Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Як вже зазначалося судом вище, умовами Договору сторони узгодили, що розрахунки за цим Договором здійснюються за повною передплатою вартості робіт у готівковій формі та/або безготівковій формі на розрахунковий рахунок підрядника. (п. 6.1 Договору)
Відповідно до меморіального ордеру № 475669234/7000 від 09.02.2024 позивачем оплачено на користь відповідача 1 996 267,23 грн. з призначенням платежу: «Оплата відповідно до договору про надання послуг № 2024-1101 від 11.01.2024».
Тобто позивачем згідно умов Договору перераховано відповідачу повну вартість робіт, яка має бути виконана за Договором № 2024-1101 від 11.01.2024, відповідно до п. 2.2 Договору та кошторисів до Договору.
Сторонами зазначений факт не заперечується, а отже, суд вважає вказану обставину доведеною та такою, що не підлягає додатковому встановленню.
Аванс (попередня оплата) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані.
При цьому аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов'язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося.
Зазначена правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 918/631/19, постанові Верховного Суду від 21.02.2018 у справі № 910/12382/17.
Поряд із цим, умовами п. 3.1 Договору сторони чітко визначили, що строк виконання робіт становить 70 днів від дати підписання Договору, а саме до 04.03.2024.
Строк виконання робіт починається з дати отримання Підрядником попередньої оплати вартості робіт, зазначеної у п., п.6.1.1 п. 6.1 цього договору та передачі Підряднику фронту робіт та проектної документації.
Разом із тим, в матеріалах справи відсутні докази виконання відповідачем (або залученими ним субпідрядниками, як це передбачено умовами п. 4.1.26 Договору) робіт у вигляді актів виконання робіт (п. 7.1 Договору) та/або інших доказів.
Приймаючи до уваги, що позивачем по Договору № 2024-1101 від 11.01.2024 перераховано на рахунок відповідача грошові кошти в загальному розмірі 1 996 267,23 грн., але фактично відповідачем жодні роботи не виконані, тому, відповідно, сума невикористаного останнім авансу становить 1 996 267,23 грн.
Відповідно до частин 3, 4 статті 13 ГПКУкраїни кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до статей 74, 77 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Доказів, які б свідчили про використання Фізичною особою-підприємцем Богдановим Максимом Олександровичем отриманого від позивача авансу в сумі 1 996 267,23 грн. як особисто, так і шляхом оплати виконаних субпідрядниками робіт, суду не надано.
Матеріали справи також не містять доказів, які б підтверджували повернення відповідачем суми невикористаної попередньої оплати (авансу) в розмірі 1 996 267,23 грн. позивачу.
З огляду на викладене, вимоги позивача щодо примусового стягнення зазначеної вище суми слід визнати обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.
При цьому, доводи відповідача стосовно того, що відповідач не може приступити до виконання своїх обов'язків за Договором через невиконання позивачем його обов'язків щодо передання відповідачу фронту робіт та проектної документації, які є передумовами для початку виконання робіт відповідачем, суд оцінює критично.
Так, при укладенні Договору про надання послуг № 2024-1101 від 11.01.2024 Підрядник підтвердив, що до укладення цього Договору ознайомлений з проектною документацією та розуміє повний обсяг виконуваних робіт за цим Договором. Договірна ціна, погоджена сторонами, включає всі види робіт, матеріалів, обладнання, необхідних для виконання і здачі виконаних робіт в експлуатацію. (п. 1.4 Договору).
Крім того, згідно з п. 3.2 Договору при виникненні обставин, що не залежать від Підрядника і перешкоджають йому при виконанні зобов'язань у встановлений термін, Підрядник має право ставити перед Замовником питання про продовження строків завершення робіт за даним Договором. У такому випадку зміна строків не вважається порушенням умов Договору Підрядником, а застосування до Підрядника штрафних санкцій виключається.
Разом із тим, відповідачем не надано суду належних і допустимих доказів, в розумінні ст., ст. 75, 77 ГПК України, звернення до позивача з приводу надання фронту робіт та проектної документації, як це передбачено умовами Договору, для початку виконання робіт.
Отже, в даному випадку така пасивна поведінка Підрядника свідчить про неналежне виконання ним своїх зобов'язань за Договором, оскільки відсутність з його боку активних дій для досягнення результату призвело до порушення термінів виконання робіт.
Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з засад судочинства є змагальність.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). (ст. 86 ГПК України)
Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов'язку сприяти всебічному, повному та об'єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.
При цьому, одним з основних принципів господарського судочинства є принцип змагальності. (ч., ч. 1-4 ст. 13 ГПК України)
Названий принцип полягає в тому, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 20.08.2020 у справі № 914/1680/18).
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Вимоги, як і заперечення на них, за загальним правилом обґрунтовуються певними обставинами та відповідними доказами, які підлягають дослідженню, зокрема, перевірці та аналізу. Все це має бути проаналізовано судом як у сукупності (в цілому), так і кожен доказ окремо, та відображено у судовому рішенні.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 ГПК України).
Відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 238 ГПК України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.
Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.
Позивач надав всі необхідні докази в обґрунтування позовних вимог.
Доводи відповідача, надані в обґрунтування заперечень на позов, не знайшли свого підтвердження матеріалами справи.
На підставі викладеного, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, доведеними, законними та такими, що підлягають задоволенню судом повністю.
Згідно зі ст. 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача, оскільки спір доведено до суду з його вини.
Щодо заявлених позивачем до стягнення витрат на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 50 000,00 грн. (згідно попереднього орієнтовного розрахунку), то з цього приводу суд зазначає наступне.
Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Виходячи зі змісту ст. 126 ГПК України, витрати на правничу допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правничу допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимоги про відшкодування таких витрат.
У позовній заяві позивачем зазначено лише попередній (орієнтовний) розмір суми судових витрат, які позивач очікує понести на правничу допомогу.
В підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу позивачем до матеріалів справи не надано відповідних документів.
Частиною 8 ст. 129 ГПК України унормовано, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
В судовому засіданні 04.09.2025 в судових дебатах представником позивача усно заявлено суду, що докази понесення судових витрат на правничу допомогу будуть надані суду у відповідності до ч. 8 ст. 129 ГПК України протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду.
Враховуючи наведене, на момент ухвалення рішення суду у цій справі заявлені позивачем витрати на професійну правничу допомогу до стягнення не присуджуються.
Керуючись ст., ст. 123, 126, 129, 130, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «МАСТЕР БУРГЕР», м. Київ до Фізичної особи-підприємця Богданова Максима Олександровича, м. Бердянськ Запорізької області про стягнення 1 996 267,23 грн. заборгованості за договором про надання послуг № 2024-1101 від 11.01.2024 задовольнити повністю.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Богданова Максима Олександровича, ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МАСТЕР БУРГЕР», (02166, м. Київ, вул. Курчатова, буд. 9/21, кв. 44, ідентифікаційний код юридичної особи 43183443) 1 996 267 (один мільйон дев'ятсот дев'яносто шість тисяч двісті шістдесят сім) грн. 23 коп. попередньої оплати та 29 944 (двадцять дев'ять тисяч дев'ятсот сорок чотири) грн. 01 коп. судового збору. Видати наказ.
Повне рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст. ст. 240, 241 ГПК України « 24» вересня 2025 р.
Суддя Н.Г. Зінченко
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Центрального апеляційного господарського суду, а у разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.