номер провадження справи 3/144/25
24.09.2025 Справа №908/2152/25
м. Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Педорича С.І., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження справу:
за позовом: Комунального підприємства «ЗАПОРІЖРЕМСЕРВІС» Запорізької міської ради (вул. Фанатська, буд. 23-А, м. Запоріжжя, 69006; ідентифікаційний код юридичної особи 22144952)
до відповідача: Приватного підприємства «ФАРМА ПЛЮС» (вул. Незалежної України, буд. 1, м. Запоріжжя, 69093; ідентифікаційний код юридичної особи 31044514)
про стягнення коштів,
Без повідомлення (виклику) представників сторін
РУХ СПРАВИ.
14.07.2025 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Комунального підприємства «ЗАПОРІЖРЕМСЕРВІС» Запорізької міської ради (скорочене найменування - КП «ЗАПОРІЖРЕМСЕРВІС») до відповідача - Приватного підприємства «ФАРМА ПЛЮС» (скорочене найменування - ПП «ФАРМА ПЛЮС») про стягнення заборгованості за послуги з управління багатоквартирним будинком в розмірі 13 904,40 грн. Судові витрати у справі зі сплати судового збору в розмірі 3028,00 грн просить покласти на відповідача.
Одночасно заявлено клопотання про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.07.2025 справу №908/2152/25 передано на розгляд судді Педорича С.І.
Ухвалою суду від 16.07.2025 позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків терміном десять днів з дня отримання вказаної ухвали про залишення позовної заяви без руху шляхом подання до суду доказів надсилання ПП «ФАРМА ПЛЮС», м. Запоріжжя копії позовної заяви з додатками на офіційну (юридичну) адресу зазначеного учасника справи у паперовій формі листом з описом вкладення.
25.07.2025 позивачем у систему «Електронний суд» сформовано заяву про усунення недоліків. Канцелярією суду заява зареєстрована 28.07.2025. До заяви позивачем додано докази надсилання відповідачу із описом вкладення копії позовної заяви з додатками.
Ухвалою суду від 30.07.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №908/2152/25 та присвоєно справі номер провадження 3/144/25. Постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи. Учасникам справи надана можливість реалізувати свої процесуальні права та обов'язки.
За офіційними даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцезнаходженням відповідача є вул. Незалежної України, буд. 1, м. Запоріжжя, 69093.
Копію ухвали суду від 30.07.2025 про відкриття провадження у справі №908/2152/25 направлено на поштову адресу відповідача рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
14.08.2025 поштове відправлення на адресу відповідача, в якому містилася ухвала суду від 30.07.2025, повернуто за зворотною адресою до суду з довідкою АТ «Укрпошта» форми 20 «За закінченням терміну зберігання».
Відповідно до частини 3 статті 120 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
Згідно з частиною 6 статті 242 ГПК України днем вручення судового рішення є, окрім іншого, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження №11-268заі18), постановах Верховного Суду від 18.03.2021 у справі № 911/3142/19, від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).
Також, суд зазначає, що за змістом статей 2, 4 Закону України «Про доступ до судових рішень» вбачається, що кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин.
З урахуванням наведеного, відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалами Господарського суду Запорізької області у даній справі в Єдиному державному реєстрі судових рішень.
Відповідно до ст. 42 ГПК України учасники справи зобов'язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; з'являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов'язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
Також судом враховано, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа «Скопелліті проти Італії» від 23.11.1993), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа «Папахелас проти Греції» від 25.03.1999).
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України»).
Роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі «Красношапка проти України», від 02.12.2010 «Шульга проти України», від 21.10.2010 «Білий проти України»).
Отже, суд дійшов висновку, що матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення, оскільки у відповідача було достатньо часу для подання як відзиву на позову заяву, так і доказів погашення спірної заборгованості, у разі їх наявності, чого відповідачем зроблено не було, будь-яких заперечень чи відомостей щодо викладених у позовній заяві обставин відповідачем суду також не повідомлено.
Ураховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 ГПК України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених ГПК України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.
Відповідно до ч. ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.
Згідно з ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до ч. ч. 4, 5 ст. 240 ГПК України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЇ ПОЗИВАЧА.
Позивач - КП «ЗАПОРІЖРЕМСЕРВІС» звернувся до господарського суду з позовом до ПП «ФАРМА ПЛЮС» (відповідач) про стягнення заборгованості за послуги з управління багатоквартирним будинком за договором №1164/в від 14.11.2019 в розмірі 13 904,40 грн.
Позов обґрунтовано тим, що ПП «ФАРМА ПЛЮС» є співвласником спільного майна багатоквартирного будинку, розташованого за адресою: м. Запоріжжя, вул. Незалежної України/парковий бульвар (вул. Леонова), буд. 1/2, утім послуги з управління багатоквартирним будинком за договором №1164/в від 14.11.2019 не виконує, в результаті чого має борг в розмірі 13 904,40 грн.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ЗАПЕРЕЧЕНЬ ВІДПОВІДАЧА.
Відповідач відзив на позов не надав.
Згідно ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на надання відзиву на позовну заяву та вважає можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами.
ПЕРЕЛІК ОБСТАВИН, ЯКІ Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.
Предметом цього судового розгляду є вимоги позивача про стягнення про стягнення заборгованості за послуги з управління багатоквартирним будинком за договором №1164/в від 14.11.2019 в розмірі 13 904,40 грн.
Предметом доказування, відповідно до частини 2 статті 76 ГПК України, є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Для правильного вирішення цього спору необхідно встановити, які саме правовідносини склались між сторонами, які взаємні права та обов'язки виникли між сторонами (чи був укладений договір на управління багатоквартирним будинком, чи була надана відповідна послуга, на яку суму; в які строки і якому розмірі послуги на утримання будинки мали бути оплачені), чи мало місце порушення будь-яких зобов'язань (чи була оплачена відповідачем послуга), які саме зобов'язання порушені боржником, яке право чи інтерес кредитора порушено, які наслідки порушення зобов'язань боржником.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.
Рішенням Виконавчого комітету Запорізької міської ради від 01.09.2017 №520 призначено управителем багатоквартирного будинку по вулиці Незалежної України/парковий бульвар, буд. 1/2 у місті Запоріжжі КП «ЗАПОРІЖРЕМСЕРВІС» (додаток №3, до рішення п.583).
14.11.2019 між КП «ЗАПОРІЖРЕМСЕРВІС» (управитель, позивач у справі) та ПП «ФАРМА ПЛЮС» (замовник, відповідач у справі) укладено договір №1164/В (надалі - Договір), за умовами п. 1.1 якого управитель зобов'язується забезпечувати отримання замовником послуг з управління багатоквартирним будинком (утримання будинку та прибудинкової території) (надалі - управління), розташованим за адресою: м. Запоріжжя, вул. Незалежної України/Парковий бульвар, буд.1/2 відповідно до законодавства України, а замовник зобов'язався оплачувати послугу з управління багатоквартирним будинком, згідно вимог діючого законодавства України та умовами цього договору.
Згідно з п. 1.2 Договору об'єктом договору є нежитлове приміщення ХХІХ цокольного поверху (літ.А-4) загальною площею 124,6 кв.м.
За умовами п. 2.1 Договору сторони погодились, що за надані управителем послуги замовник щомісяця здійснює оплату по договору в розмірі 4,14 грн за 1 кв.м загальної площі нежитлового приміщення. Розмір щомісячної плати за надані послуги з управління будинком на дату укладання цього договору становить 515,84 грн (124,6 кв.м Ч 4,14 гр./кв.м), в т.ч. ПДВ.
Розрахунковим періодом є календарний місяць (п. 2.3 Договору).
Послуги оплачуються в готівковій або безготівковій формі, до 20 числа наступного місяця (п. 2.4 Договору).
Відповідно до п.п. 5.1, 5.7 цей договір набирає чинності з дати його підписання і діє до 05.09.2020. Сторони домовились, що згідно п. 3 ст. 631 ЦК України, правовідносини по цьому правочину починаються з 01.11.2017. Договір може бути пролонгованим у разі наявності повноважень щодо управління багатоквартирним будинком, в якому знаходиться приміщення замовника, за основним договором з виконавчим комітетом Запорізької міської ради.
За умовами п. 5.4 Договору дія цього договору припиняється в разі: ліквідації або реорганізації юридичної особи - управителя; зміни власника нежитлового приміщення.
Відповідач - ПП «ФАРМА ПЛЮС», є власником нежитлового приміщення ХХІХ літ.А-4 загальною площею 124,6 кв.м за адресою: м. Запоріжжя, вул. Незалежної України/Парковий бульвар (до перейменування вул. Леонова), буд.1/2, що підтверджується даними з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с.15-17). Державну реєстрацію проведено 28.02.2005.
За розрахунком позивача станом на 31.05.2025 заборгованість відповідача за вказаним договором складає 13 904,40 грн (а.с.8-14).
Невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором в частині оплати послуг з утримання будинку стало підставою звернення позивача до суду про стягнення боргу в розмірі 13 904,40 грн.
Доказів погашення суми позову відповідач на час розгляду справи суду не надав.
ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ.
Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору №1164/В від 14.11.2019, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором послуги, а саме про надання послуг з управління багатоквартирним будинком.
Відповідно ст. 11 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» управління багатоквартирним будинком управителем здійснюється на підставі договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком, що укладається згідно з типовим договором. Договір з управителем укладається строком на один рік. Якщо за один місяць до закінчення зазначеного строку жодна із сторін не повідомить письмово іншу сторону про відмову від договору, договір вважається продовженим на наступний однорічний строк.
Згідно зі ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Відповідно до ч. 1 ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Згідно частини першої статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частинами 1, 3, 5 ст. 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.
У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За змістом ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно зі ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
За умовами Договору №1164/В від 14.11.2019 відповідач зобов'язаний щомісячно, до 20 числа наступного місяця, оплачувати послуги, надані позивачем.
Враховуючи умови п. 5.7 Договору, беручи до уваги відсутність доказів зміни управителя багатоквартирного будинку, як і доказів не надання КП «Запоріжремсервіс» послуг з управління багатоквартирним будинком, чи надання їх у іншому обсязі ніж передбачено у додатку №1 до договору №1164/В від 14.11.2019, з огляду на те, що послуга з управління багатоквартирним будинком носить безперервний характер, суд вважає договір діючим, тобто пролонгованим на умовах п. 5.7 Договору.
Згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості останнім здійснювалося щомісячне нарахування за договором у сумі 515,84 грн.
Відповідач щомісячно частково вносив плату за послуги до вересня 2020 року. З жовтня 2020 року оплата не здійснювалась.
Заборгованість за період з жовтня 2020 року травня 2025 року становить 13 904,40 грн.
Суд відзначає, що відповідачем не спростовано наявність боргу, не надано власного розрахунку, відтак перевіривши наданий позивачем розрахунок, суд погоджується із ним , вважає його арифметично правильним.
Враховуючи те, що станом на час розгляду спору в суді доказів, які б підтверджували виконання зобов'язань щодо оплати наданих послуг відповідач не надав, суд вважає позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 13 904,40 грн обґрунтованими, заснованими на законі, договорі та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
ПЕРЕЛІК ДОКАЗІВ, ЯКИМИ СТОРОНИ ПІДТВЕРДЖУЮТЬ АБО СПРОСТОВУЮТЬ НАЯВНІСТЬ КОЖНОЇ ОБСТАВИНИ, ЯКА Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.
Обставини, на які посилається позивач, доводяться договором №1164/В від 14.11.2019 (а.с.18-19), рішенням виконкому №520 від 01.09.2017 з додатком №3 (а.с. 20-23), інформацією з реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с.15-17), розрахунком заборгованості (а.с.8-14).
ВИСНОВКИ СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ.
Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з засад судочинства є змагальність.
Приписами ст. ст. 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно із ст. ст. 78, 79 ГПК України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Також у рішенні у справі «Серявін та інші проти України» Європейський суд з прав людини в вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).
Враховуючи вище встановлені обставини, враховуючи предмет та визначені позивачем підстави позову, принципи диспозитивності, змагальності та рівності сторін перед законом і судом, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги слід задовольнити у повному обсязі.
РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.
За результатами вирішення спору судові витрати щодо судового збору у справі покладаються на відповідача відповідно до ст. 129 ГПК України.
Керуючись положеннями Цивільного кодексу України, ст.ст. 73, 74, 123, 129, 232, 233, 236-241, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Приватного підприємства «ФАРМА ПЛЮС» (вул. Незалежної України, буд. 1, м. Запоріжжя, 69093; ідентифікаційний код юридичної особи 31044514) на користь Комунального підприємства «ЗАПОРІЖРЕМСЕРВІС» Запорізької міської ради (вул. Фанатська, буд. 23-А, м. Запоріжжя, 69006; ідентифікаційний код юридичної особи 22144952) заборгованість за послуги з управління багатоквартирним будинком у розмірі 13 904,40 грн (тринадцять тисяч дев'ятсот чотири гривні 40 коп.). Видати наказ.
Стягнути з Приватного підприємства «ФАРМА ПЛЮС» (вул. Незалежної України, буд. 1, м. Запоріжжя, 69093; ідентифікаційний код юридичної особи 31044514) на користь Комунального підприємства «ЗАПОРІЖРЕМСЕРВІС» Запорізької міської ради (вул. Фанатська, буд. 23-А, м. Запоріжжя, 69006; ідентифікаційний код юридичної особи 22144952) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 3028,00 грн грн (три тисячі двадцять вісім гривень 00 коп.). Видати наказ.
Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено впродовж двадцяти днів з дня складення повного судового рішення у порядку, встановленому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення складено та підписано 24.09.2025.
Рішення розміщується в Єдиному державному реєстрі судових рішень за вебадресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.
Суддя С.І. Педорич