майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,
e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ 03499916
"16" вересня 2025 р. м. Житомир Справа № 906/448/25
Господарський суд Житомирської області у складі: судді Сікорської Н.А.,
секретар судового засідання: Рудницька Н.В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу
за позовом Комунального підприємства Звягельської міської ради «Міський ринок»
до фізичної особи-підприємця Лавренюка Максима Олександровича
про стягнення 87600 грн.
Процесуальні дії по справі.
Комунальне підприємство Звягельської міської ради "Міський ринок" звернулося до суду з позовом до фізичної особи-підприємця Лавренюка Максима Олександровича про визнання укладеним договору оренди торгового місця №2 від 20.07.2022р. в наведеній позивачем редакції та про стягнення з відповідача 73000,00 грн. боргу та 14600,00 грн. пені.
Ухвалою від 11.04.2025р. судом прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 08.05.2025р.
Ухвалою від 08.05.2025р. суд відклав підготовче судове засідання на 05.06.2025р.
23.05.2025р. відповідачем подано відзив на позовну заяву (а.с. 113-114).
28.05.2025р. від позивача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву (а.с. 115-124).
Ухвалою від 05.06.2025р. суд продовжив строк підготовчого провадження та відклав підготовче судове засідання на 17.06.2025р.
16.06.2025р. позивачем подано клопотання про долучення доказів до матеріалів справи (а.с. 142-147).
17.06.2025р. відповідачем подано клопотання про долучення доказів до матеріалів справи на підтвердження того, що ним не здійснюється підприємницька діяльність за вказаною адресою (а.с. 150-155).
Протокольною ухвалою від 17.06.2025р. в підготовчому судовому засіданні оголошено перерву до 08.07.2025р.
07.07.2025р. позивачем подано заяву про зміну предмету позову в частині вимоги про стягнення з відповідача 73000,00 грн. (а.с. 158-168).
Протокольною ухвалою від 08.07.2025р. в підготовчому судовому засіданні оголошено перерву до 22.07.2025р.
21.07.2025р. позивачем подано заяву про зміну предмету позову, шляхом зменшення розміру позовних вимог в частині стягнення коштів (а.с. 171-190).
В судовому засіданні від 22.07.2025р. суд, розглянувши заяви представника позивача від 07.07.20225р. та 21.07.2025р. про зміну предмету позову, дійшов висновку, що заявою від 07.07.2025 р. позивач фактично заявив про зміну підстав позову в частині вимоги про стягнення з відповідача 73000,00 грн. та постановив вирішувати спір в цій частині, виходячи з обставин користування відповідачем торгівельним місцем за відсутністю правової підстави.
Щодо заяви про зміну предмета позову від 21.07.2025р. суд розцінив її як заяву про зменшення розміру позовних вимог про стягнення з відповідача 17186,00 грн. за користування торгівельним місцем та 14600,00 грн. пені.
Ухвалою від 22.07.2025р. суд відклав підготовче засідання на 28.08.2025р.
Ухвалою від 28.08.2025р. суд закрив підготовче провадження та призначив справу №906/448/25 до судового розгляду по суті на 16.09.2025р.
01.09.2025р. позивач подав клопотання про розгляд справи без участі його представника.
16.09.2025р. відповідач подав клопотання про розгляд справи без участі його представника.
В судовому засіданні 16.09.2025р. суд підписав скорочене судове рішення.
Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що ФОП Лавренюк М.О. здійснює підприємницьку діяльність у торговому павільйоні №2 без укладення договору оренди торгового місця.
За період з вересня 2022р. по 10.04.2023р. відповідач користувався торгівельним місцем без достатньої правової підстави, тому має сплатити 17186,00 грн. За несвоєчасне виконання зобов'язання зі сплати орендної плати відповідач має сплатити 14600,00 грн. пені.
Відповідач заперечив проти позовних вимог у повному обсязі.
Вказав, що не має жодного відношення до торговельного місця №2 загальною площею 18 кв.м., розташованого за адресою: Житомирська обл., м. Звягель, вул. Житомирська, 116. Зазначив, що ним не сплачувались кошти через касу в якості добровільної оплати за оренду вказаного торговельного місця. Вказав, що позивачем не надано належних та допустимих доказів використання торговельного місця №2 саме відповідачем.
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
Комунальне підприємство Звягельської міської ради «Міський ринок» стверджує, що 20.07.2022р. відповідачу було передано в користування торгове місце №2 за адресою: Житомирська область, м. Звягель, вул. Житомирська, 116, загальною площею 18,0 кв.м., де він здійснює підприємницьку діяльність під торгівельною маркою "Галя балувана".
Позивачем підписано проект договору оренди та акт приймання-передачі торгового місця. Відповідач договір оренди та акт приймання-передачі торгового місця не підписав.
Позивач посилаючись на платіжні квитанції стверджує, що відповідачем була сплачена орендна плата за липень 2022 р. в розмірі 929,00 грн. та за серпень 2022 р. в розмірі 2400,00 грн.
22.05.2023р., 10.07.2023р., 18.09.2023р., 08.01.2025р., 05.02.2025р. відповідачу направлялись листи з вимогами підписати договір оренди торгового місця №2 від 20.07.2022р., сплатити заборгованість по орендній платі та припинити неправомірне користування електричною енергією.
13.01.2025р. позивачем складено комісійний акт обстеження торгового місця №2, згідно якого наявність продавця, покупців та товарів продовольчої групи, що систематично реалізовуються, підтверджують, що павільйон працює щоденно. У акті вказано про використання електричної енергії, оплату якої здійснює ФОП Лавренюк М.О. через касу підприємства.
Згідно повідомлення форми 20-ОПП про об'єкти оподаткуванняабо об'єкти пов'язані оподаткуванням або через які проводиться діяльність, яке 29.05.2023 р. подане ФОП Лавренюком М.О. до Звягельської податкової інспекції ГУ ДПС у Житомирській області, з 10.04.2023 р. об'єкт оподаткування за адресою м. Звягель, вул. Житомирська 116 є закритим (а.с. 151-153).
Згідно позовної заяви, заяви про зміну предмету позову від 07.07.2025р. (а.с. 158-168) та заяви про зміну предмету позову, яка надійшла до суду 21.07.2025р. (а.с. 171-190) предметом позову є вимога про визнання укладеним договору оренди торгового місця №2 від 20.07.2022р., стягнення з відповідача 17186,00 грн. грн. коштів за фактичне користування безпідставно набутим майном за період з вересня 2022р. по 10.04.2023р. та стягнення 14600,00 грн. пені за несвоєчасну сплату орендної плати.
Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.
Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до ч.1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, судам слід виходити із його ефективності, і це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.
Відтак підставою для звернення до суду є наявність порушеного права, а таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які підтверджували б наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.
Відповідно до висновків, викладених у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.06.2019 у справі № 910/6642/18, за змістом статей 3, 15, 16 ЦК України правовою підставою для звернення до господарського суду є захист порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. За результатами розгляду такого спору має бути визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки в залежності від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце. Вирішуючи господарський спір, суд з'ясовує чи існує у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги. В іншому випадку у позові слід відмовити.
Оскільки КП Звягельської міської ради "Міський ринок" вважає, що відповідачу було передано в користування торгове місце № 2 за адресою м. Звягель, вул. Житомирська 116 для здійснення підприємницької діяльності під торговою маркою "Галя балувана", тому позивач звернувся з вимогою про визнання укладеним договору оренди торгового місця № 2 від 20.07.2022 р. між КП Звягельської міської ради "Міський ринок" та ФОП Лавренюк М.Л.
Відповідно до ст. 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Згідно ст. 760 ЦК України, предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ). Законом можуть бути встановлені види майна, що не можуть бути предметом договору найму. Предметом договору найму можуть бути майнові права. Особливості найму окремих видів майна встановлюються цим Кодексом та іншим законом.
Частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частина 1 ст. 627 ЦК України вказує, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Стаття 3 Цивільного кодексу України презюмує свободу договорів разом із рівністю учасників цивільних відносин, а також справедливість, добросовісність та розумність як загальні засади цивільного законодавства.
Статтею 628 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Можливість вимагати укладення договорів у судовому порядку законодавчо закріплюється тільки щодо певних договорів, обов'язковість укладення яких передбачена законом, зокрема якщо договір заснований на державному замовленні.
Зокрема, частиною третьою статті 179 Господарського кодексу України, який був чинним на момент звернення до суду з позовом, визначалось, що укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.
Статтею 649 ЦК України обумовлено, що розбіжності, що виникли між сторонами при укладенні договору на підставі правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування та в інших випадках, встановлених законом, вирішуються судом.
Розбіжності, що виникли між сторонами при укладенні договору не на підставі правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, можуть бути вирішені судом у випадках, встановлених за домовленістю сторін або законом.
За змістом частини 2 статті 14 Цивільного кодексу України особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.
Таким чином, договір може бути укладений за рішенням суду, проте, лише у випадку наявності приписів закону, що передбачають обов'язковість укладення такого договору, а право сторін вільно визначати умови договору може бути обмежено тільки тими випадками, коли актом цивільного законодавства передбачено обов'язковість положень цього акту для сторін договору і сторони не вправі відступити від їх положень.
Оскільки немає прямого припису про обов'язок для відповідача укладення договору оренди торгового місця, який позивач просить визнати укладеним в судовому порядку, тому у суду відсутні правові підстави для укладення такого договору за рішенням суду та задоволення позовних вимог про визнання договору укладеним
Позивачем в межах даної справи не обґрунтовано наявність у нього відповідного права (охоронюваного законом інтересу) на укладення відповідного договору оренди, а також порушення цього права відповідачем.
Згідно з положеннями статей 2, 4 Господарського процесуального кодексу України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України задоволення судом позову можливе лише за умови доведення позивачем обставин щодо наявності у нього відповідного права (охоронюваного законом інтересу), а також порушення (невизнання, оспорення) зазначеного права відповідачем з урахуванням належності обраного способу судового захисту.
З огляду на викладене суд відмовляє КП Звягельської міської ради "Міський ринок" в задоволенні позовних вимог про визнання укладеним договору оренди торгового місця № 2 від 20.07.2022 р. між КП Звягельської міської ради "Міський ринок" та ФОП Лавренюк М.Л.
Позивач також просить стягнути з відповідача 17186,00 грн. за фактичне користування безпідставно набутим майном за період з вересня 2022р. по дату закриття ФОП Лавренюк М.О. об'єкта оподаткування за адресою м. Звягель, вул. Житомирська 116, а саме по 10.04.2023 р.
Обгрунтовуючи вказану вимогу позивач стверджує, що відповідач з 20.07.2022р. безпідставно займає торгівельне місце № 2 за адресою м. Звягель, вул. Житомирська, 116, проте орендну плату за таке користування не сплачує з вересня 2022 р. Позивач вважає, що в даному випадку мають місце кондикційні зобов'язання і відповідач збагатився за рахунок позивача поза підставою передбаченою законом.
Згідно з ч.1 ст.1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Частиною 2 ст.1212 ЦК України встановлено, що положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Зі змісту ст.1212 ЦК України слідує, що зобов'язання із набуття або збереження майна без достатньої правової підстави має місце за наявності таких умов: по-перше, є факт набуття або збереження майна. Це означає, що особа набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або зберігає майно, яке неминуче мало б вибути із її володіння; по-друге, мало місце набуття або збереження майна за рахунок іншої особи. Тобто збільшення або збереження майна у особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою; по-третє, обов'язково має бути наявною відсутність правової підстави для набуття або збереження майна за рахунок іншої особи. Тобто мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов'язків (ст. 11 ЦК України).
Отже, відносини з фактичного користування торговим місцем без укладеного договору оренди та недоотримання орендодавцем доходів у вигляді орендної плати за своїм змістом є кондикційними. Особа, яка є фактичним користувачем торгового місця, що без достатньої правової підстави за рахунок орендодавця зберегла у себе кошти, які мала заплатити за користування місцем, зобов'язана повернути ці кошти орендодавцю на підставі ч. 1 ст. 1212 ЦК України.
Оскільки позивач просить стягнути кошти за користування без достатньої правової підстави торговим місцем № 2 за адресою м. Звягель, вул. Житомирська, 116 , тому ним має бути доведено факт дійсного користування торговим місцем і саме ФОП Лавренюком М.О.
На підтвердження вищевказаного позивач надав суду копії платіжних квитанцій про сплату коштів як плати за місце № 2 (а.с. 19, 20) та копії платіжних квитанцій про сплату комунальних послуг у 2022-2025 рр.
Позивач стверджує, що відповідач використувуючи торгове місце № 2, здійснює підприємницьку діяльність під торговою маркою "Галя балувана", на підтвердження чого надав відповідь Звягельського районного управління Держпродслужби в Житомирській області від 11.04.2023 р., згідно якої за адресою м. Звягель, вул. Житомирська.116 зареєстровано потужність - магазин "Готуємо по-домашньому "Галя балувана" (реєстраційний номер г-UA-18-08-98, оператор ринку - ФОП Лавренюк М.О. (а.с. 121); акт обстеження торгового місця № 2 від 31.03.2025 р.(а.с. 27); відео та фото з інтернет сторінки galyabaluvana.zvyahel в мережі Instagram, згідно яких ФОП Лавренюк М.О. відкрито підтверджує, що що один з його магазинів знаходиться на території КП ЗМР "Міський ринок" (а.с. 122, 123).
Частиною 1 ст. 13 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Відповідач заперечує факт користування будь- коли торговим місцем № 2, а також факт сплати орендних платежів та комунальних послуг.
Надав суду докази того, що ним не здійснюється підприємницька діяльність за адресою спірного торговельного місця № 2, про що свідчить подане на адресу Головного управління ДПС у Житомирській області повідомлення за формою 20-ОПП та квитанція № 2 від 25.09.2023р. (а.с. 151-153).
Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Суд звертає увагу, що обов'язок доведення правомірності позовних вимог покладається саме на позивача.
Доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків (стаття 73 ГПК України).
Згідно ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Докази подані позивачем на підтвердження факту використання ФОП Лавренюк М.О. торгового місця № 2 суд не розцінює як належні.
Так, копії платіжних квитанцій про сплату коштів плати за місце № 2 (а.с. 19, 20) та копії платіжних квитанцій про сплату комунальних послуг у 2022-2025 рр. не є доказом їх сплати саме ФОП Лавренюком М.О.
Відповідь Звягельського районного управління Держпродслужби в Житомирській області від 11.04.2023 р., акт обстеження торгового місця № 2 від 31.03.2025 р., відео та фото з інтернет сторінки galyabaluvana.zvyahel в мережі Instagram свідчать про роботу магазину "Галя балувана", однак не є доказами використання торгового місця № 2 м. Звягель, вул. Житомирська.116 саме ФОП Лавренюк М.О.
Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З огляду на викладене, суд вважає, що позивачем не доведено належними доказами використання ФОП Лавренюк М.О. торгового місця № 2 за адресоюм. Звягель, вул. Житомирська, 116, а тому вимога про стягнення 17186,00 грн. за фактичне користування торговим місцем без достатньої правової підстави є безпідставною та не підлягає задоволенню.
Щодо вимоги позивача про стягнення з ФОП Лавренюка М.О. пені в розмірі 20% в розмірі 14600,00 грн. , суд вважає, що вказана вимога є безпідставною.
Так, заявляючи вказану вимогу позивач послався на умови договору, який він просив суд визнати укладеним
Згідно ст. 546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання . (ст. 549 ЦК України).
Стаття 547 ЦК України вказує, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.
Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Отже, неустойкою має забезпечуватись виконання зобов'язання і правочин щодо забезпечення зобов'язання неустойкою має бути вчинений в письмовій формі.
Оскільки у ФОП Лавренюка М.О. не виникло зобов'язання перед Комунальним підприємством Звягельської міської ради «Міський ринок» щодо сплати орендної плати за використання торгового місця № 2, тому позивач безпідставно заявив вимогу про стягнення пені в сумі 14600,0 грн. за несвоєчасне виконання зобов'язання.
Враховуючи вищевикладене, суд відмовляє в задоволенні позовних вимог в повному обсязі
Судові витрати за результатами розгляду справи.
Відповідно до п. 2 ч. 1, п. 2 ч. 4 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У разі відмови в позові інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на позивача;:
Враховуючи, що суд відмовив в задоволенні позову, судовий збір, а також витрати на професійну правничу допомогу покладаються на Комунальне підприємство Звягельської міської ради «Міський ринок».
Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-
В задоволенні позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено: 24.09.25
Суддя Сікорська Н.А.
1 - до справи
2 - відповідачу ( рек. з повід.)