вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
24.09.2025м. ДніпроСправа № 904/4076/25
Господарський суд Дніпропетровської області
у складі судді Дупляка С.А.,
без повідомлення (виклику) учасників справи,
розглянувши матеріали справи №904/4076/25
за позовом Комунального підприємства "Кривбасводоканал"
до Обслуговуючого кооперативу "ВОСТОК-32"
про стягнення грошових коштів,
1. ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ ТА ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ
Комунальне підприємство "Кривбасводоканал" (далі - позивач) звернулося до господарського суду з позовною заявою від 25.07.2025 за вих. №б/н до Обслуговуючого кооперативу "ВОСТОК-32" (далі - відповідач) про стягнення 39.186,35 грн, з яких: 35.421,70 грн заборгованості, 2.327,91 грн пені, 229,62 грн трьох процентів річних, 1.207,12 грн інфляційних втрат.
Позивач просить розглянути справу за правилами спрощеного позовного провадження, судові витрати стягнути з відповідача.
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №904/4076/25 визначено суддю ДУПЛЯКА Степана Анатолійовича, що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.07.2025.
Ухвалою від 25.07.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без призначення судового засідання та без виклику учасників справи за наявними у ній матеріалами (в порядку письмового провадження).
Як вбачається з матеріалів справи, ухвала Господарського суду Дніпропетровської області від 25.07.2025 надсилалася відповідачу на адресу: 50093, Дніпропетровська область, місто Кривий Ріг, ВУЛИЦЯ ЛІСОВОГО, будинок 28, за трек-номером 0610271352711.
Зазначена кореспонденція повернулась на адресу господарського суду без вручення адресату, зокрема, з відміткою пошти “за закінченням терміну зберігання» від 15.08.2025.
Відповідно до частин третьої і сьомої статті 120 ГПК України, виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Порядок вручення судових рішень визначено у статті 242 ГПК України, за змістом частини 5 якої учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності в особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення, якщо така адреса відсутня.
Частиною одинадцятою статті 242 ГПК України передбачено, що у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Згідно з положеннями частини 6 статті 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення (пункт 3); день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду (пункт 4); день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси (пункт 5).
Порядок надання послуг поштового зв'язку, права та обов'язки операторів поштового зв'язку і користувачів послуг поштового зв'язку визначають Правила надання послуг поштового зв'язку, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270, і які регулюють відносини між ними.
Відповідно до пунктів 116, 117 Правил надання послуг поштового зв'язку, у разі неможливості вручення одержувачам поштові відправлення зберігаються об'єктом поштового зв'язку місця призначення протягом одного місяця з дня їх надходження.
Поштові відправлення повертаються об'єктом поштового зв'язку відправнику у разі, зокрема, з позначкою “відмова від отримання».
Верховний Суд в ухвалі від 11.08.2022 у справі № 916/514/21 зазначає, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, за відсутності відомостей у суду про наявність у такої сторони інших засобів зв'язку та/або адреси електронної пошти, необхідність зазначення яких у процесуальних документах передбачена статей 162, 165, 258, 263, 290, 295 ГПК України, і судовий акт повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі.
Встановлений порядок надання послуг поштового зв'язку, доставки та вручення рекомендованих поштових відправлень, строк зберігання поштового відправлення забезпечує адресату можливість вжити заходів для отримання такого поштового відправлення та, відповідно, ознайомлення з судовим рішенням.
Враховуючи відсутність в матеріалах справи підтверджень наявності порушень оператором поштового зв'язку вимог Правил надання послуг поштового зв'язку, господарський суд вважає, що факт неотримання відповідачем поштової кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду у зв'язку з її неотриманням адресатом, залежав від волевиявлення самого адресата, тобто мав суб'єктивний характер та є наслідком неотримання адресатом пошти під час доставки за вказаною адресою і незвернення самого одержувача кореспонденції до відділення пошти для отримання рекомендованого поштового відправлення.
Більш того, обов'язок суду повідомити учасників справи про дату, час і місце судового засідання є реалізацією однієї з основних засад (принципів) господарського судочинства - відкритості судового процесу. Невиконання (неналежне виконання) судом цього обов'язку призводить до порушення не лише права учасника справи бути повідомленим про дату, час і місце судового засідання, але й основних засад (принципів) господарського судочинства.
Розгляд справи є можливим лише у разі наявності у суду відомостей щодо належного повідомлення учасників справи та інших осіб про дату, час і місце судового засідання. Право бути належним чином повідомленим про дату, час і місце слухання справи не може бути формальним, оскільки протилежне не відповідає ідеї справедливого судового розгляду, яка включає основоположне право на змагальність провадження (подібний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 14.07.2021 у справі №918/1478/14, від 03.08.2022 у справі №909/595/21).
Виходячи зі змісту статей 120, 242 ГПК України, пунктів 11, 17, 99, 116, 117 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270 (далі - Правила №270), у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною (наявність такої адреси в ЄДР прирівнюється до повідомлення такої адреси стороною), і судовий акт повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі (аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 17.11.2021 у справі №908/1724/19, від 14.08.2020 у справі №904/2584/19 та від 13.01.2020 у справі №910/22873/17).
Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17, постановах Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б, від 21.01.2021 у справі №910/16249/19, від 19.05.2021 у справі №910/16033/20, від 20.07.2021 у справі №916/1178/20).
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначав, що відсутнє порушення, якщо відповідач у цивільній справі відсутній, при цьому його не було знайдено за адресою, яку надали позивачі, а місце його перебування неможливо було встановити, незважаючи на зусилля національних органів влади, зокрема, розміщення оголошень у газетах та подання запитів до поліції (рішення у справі "Нун'єш Діаш проти Португалії" від 10.04.2003, заяви №69829/01, №2672/03).
Відповідно до статті 9 Закону "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" (далі - Закон "Про державну реєстрацію") відомості до ЄДР про юридичну особу, в тому числі щодо її місця знаходження, вносяться відповідно до інформації, наданої самою юридичною особою.
Вказане дає підстави вважати, що така адреса є актуальною, та саме на особу, місцезнаходження якої визначено конкретною адресою, покладено обов'язок перевіряти надходження поштової кореспонденції.
Суд звертає увагу, що відповідач є юридичною особою, на яку відповідно до статті 4, частини першої, пункту 10 частини другої статті 9 Закону "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" покладено обов'язок зазначати достовірні дані щодо власного місцезнаходження, які відповідно до статті 10 зазначеного Закону вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою. Для отримання поштових відправлень юридична особа повинна забезпечити створення умов доставки та вручення поштових відправлень відповідно до вимог Закону "Про поштовий зв'язок" та Правил №270 (аналогічна правова позиція висвітлена у постанові Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 01.03.2023 у cправі №910/18543/21).
Правильність адреси місця проживання відповідача підтверджується даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на час надіслання відповідної ухвали.
Господарський суд також бере до уваги і те, що ухвала Господарського суду Дніпропетровської області від 25.07.2025 була оприлюднена в Єдиному державному реєстрі судових рішень невідкладно.
Суд вважає за необхідне зазначити, що статтями 42, 43 ГПК України передбачено, що учасники справи мають право ознайомлюватися з матеріалами справи, робити з них витяги, копії, одержувати копії судових рішень; а також повинні добросовісно користуватися процесуальними правами.
Сторони мають цікавитися станом відомих їм судових проваджень.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (частина третя статті 13 ГПК України).
Згідно частини четвертої статті 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Вжиття заходів для прискорення процедури розгляду є обов'язком не тільки для держави, а й в осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Так, суд встановив, що ухвала від 25.07.2025 вважається врученою відповідачу у день проставлення у поштовому повідомленні відмітки за закінченням терміну зберігання, а саме 15.08.2025.
Відповідачу(ам) в ухвалі від 25.07.2025 встановлено п'ятнадцятиденний строк з дня вручення цієї ухвали для подання відзиву на позовну заяву. У зазначений строк відповідач(і) має(ють) право надіслати суду відзив на позовну заяву, який повинен відповідати вимогам ст. 165 ГПК України, власні заяви чи клопотання, подання яких передбачене положеннями ГПК України, (у разі наявності), а також всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову.
Відповідно до вимог ч. 5 ст. 165 ГПК України одночасно з надісланням (наданням) відзиву до суду копія відзиву та доданих до нього документів, в т.ч. заяв чи клопотань, відповідач(і) зобов'язаний(і) надіслати іншим учасникам справи, докази чого надати суду разом з відзивом (розрахунковий чек, опис вкладення до цінного листа).
Крім цього, відповідачу(ам) роз'яснено, що у разі ненадання відповідачем(ами) відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 9 ст. 165 ГПК України).
Отже, строк для подачі відзиву відповідачем тривав до 01.09.2025.
Станом на момент винесення рішення відзив відповідачем не надано.
Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийняв рішення у справі.
З урахуванням режиму воєнного стану та можливості повітряної тривоги в місті Дніпрі у Господарському суді Дніпропетровської області встановлено особливий режим роботи й запроваджено відповідні організаційні заходи. А тому, справу розглянуто у розумні строки, ураховуючи вищевказані обставини та факти.
Стислий виклад позиції позивача
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором № 185 від 25.01.2006 про надання послуг з централізованого постачання холодної води і водовідведення в частині своєчасної оплати послуг, наданих позивачем у період з листопада 2024 року по травень 2025 року.
Стислий виклад позиції відповідача
Відповідач відзив не надав.
2. ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДОМ
Предметом доказування у справі, відповідно до ч. 2 ст. 76 ГПК України, є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
У даному випадку до предмета доказування входять такі обставини: укладення договору; надання послуг; наявність/відсутність доказів часткової/повної оплати послуг; наявність/відсутність заборгованості.
Суд встановив, що 25.01.2026 між Комунальним підприємством "Кривбасводоканал" (далі - виконавець, позивач) та Житлово-будівельним кооперативом "Восток-32", який відповідно до запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 24.03.2016 № 12271050006010690 змінив своє найменування на Обслуговуючий кооператив "Восток-32" (далі - споживач, відповідач), укладено договір № 185 про надання послуг з централізованого постачання холодної води і водовідведення (далі - договір).
За умовами пункту 1.1 договору виконавець зобов'язується надавати споживачеві вчасно та відповідної якості послуги з централізованого постачання холодної води (водопостачання) і водовідведення, а споживач зобов'язується своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, передбачених договором. Орієнтовний об'єм послуг визначається відповідно до заявки-розрахунку споживача: централізоване постачання холодної води - 12243,0 куб.м/рік, водовідведення - 12153,0 куб.м/рік.
Пунктом 1.4 договору передбачено, що холодна вода подається виконавцем споживачу згідно з показниками засобів обліку. У разі відсутності таких технічних засобів облік холодної води тимчасово здійснюється розрахунковим шляхом згідно з установленими нормами. Показання будинкових засобів обліку знімаються представником виконавця один раз на місяць у присутності представника споживача.
Кількість стічних вод (водовідведення), що надходять до каналізації, визначається за кількістю води, що надходить з комунального водопроводу та інших джерел водопостачання, згідно з показаннями засобу обліку, а за їх відсутності - за нормами споживання (п. 1.7 договору).
Споживач для узгодження акта про кількість отриманих послуг направляє свого представника для складання та підписання акта у відділ Водозбуту КП "Кривбасводоканал" не пізніше 25 числа кожного місяця (у лютому 23 числа). Якщо представник не прибув у зазначений час або необґрунтовано відмовився від підписання акта, виконавець на підставі даних приладів обліку води або норм споживання складає акт в односторонньому порядку, який є підставою для оплати, та один примірник акта в триденний строк направляє споживачу (п. 1.8 договору).
На момент укладення договору тарифи затверджені рішеннями виконавчого комітету Криворізької міської ради № 370 від 13.07.2005 та № 532 від 14.09.2005 і становлять за групами споживачів (з ПДВ): населення: холодна вода - 0,46 грн, водовідведення - 0,32 грн; бюджет: холодна вода - 0,54 грн, водовідведення - 0,54 грн; інші: холодна вода - 1,62 грн, водовідведення - 1,54 грн (п. 2.1 договору).
Згідно з пунктом 2.2 договору у випадку зміни тарифів на послуги виконавець повідомляє про це споживача відповідно до чинного законодавства України через засоби масової інформації та без додаткового узгодження розмірів і строків введення нових тарифів. Споживач здійснює оплату за надані послуги за новими тарифами без додаткового погодження.
Плата за надані послуги за наявності засобів обліку справляється за їх показами згідно з пунктами 10 - 12 Правил № 630 (п. 2.3 договору).
Відповідно до пункту 3.1 договору розрахунки за надані послуги здійснюються споживачем у грошовій формі протягом п'яти банківських днів після пред'явлення платіжної вимоги, рахунку або квитанції. Можливі інші форми сплати отриманих послуг, які не суперечать чинному законодавству України.
У разі надання послуг не в повному обсязі, відхилення їх кількісних і якісних показників від нормативних, виконавець здійснює перерахунок розміру плати згідно з додатком до Правил № 630 (п. 3.2 договору).
При оформленні платіжного доручення або протоколу на проведення взаємозаліку у графі "призначення платежу" споживач повинен вказати період, за який проводиться оплата; номер, дату рахунку та договору. У разі відсутності у платіжному дорученні або протоколі цих даних, перерахована оплата зараховується виконавцем у рахунок попередньої оплати (п. 3.3 договору).
За змістом пункту 5.1 договору споживач несе відповідальність згідно із законодавством й цим договором, зокрема за несвоєчасне внесення платежів за послуги шляхом сплати пені, штрафу, інфляційних.
У разі порушення зобов'язання споживач повинен сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення (п. 5.4 договору).
При несвоєчасній оплаті споживач зобов'язаний сплатити пеню, за надані послуги на власні потреби і іншим споживачам, в розмірі 0,5% від суми платежу за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ (п. 5.6 договору).
Відповідно до пункту 5.8 нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через один рік від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Позовна давність до зобов'язань зі сплати отриманих послуг становить п'ять років (п. 5.9 договору).
Згідно з пунктом 9.1 договору цей договір набуває чинності з 01.01.2006 і діє до 31.12.2006. Договір вважається щороку продовженим, якщо за місяць до закінчення його строку однією із сторін не буде письмово заявлено про розірвання або необхідність перегляду.
Договір підписаний сторонами та скріплений печатками без зауважень та заперечень до нього.
Згідно статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
В матеріалах справи відсутні докази того, що спірний договір визнавався недійсним в судовому порядку.
Так, жодна із сторін письмово не виявила бажання припинити дію договору. Відтак, договір №185 про надання послуг з централізованого постачання холодної води і водовідведення від 25.01.2006 був чинним протягом спірного періоду.
На виконання зобов'язань за договором позивач у період з 01.11.2024 по 31.05.2025 надав відповідачу послуги з централізованого постачання холодної води й водовідведення у кількості 1935,18м3.
Позивачем згідно договору №185 від 25.01.2006 за період з 01.11.2024 по 31.05.2025 були виписані відповідачу рахунки за послуги з централізованого постачання холодної води і водовідведення на загальну суму 60.702,73 грн, а саме:
- № 54558/06/114н від 28.11.2024 на суму 9.112,41 грн;
- № 59919/06/114н від 27.12.2024 на суму 9.132,48 грн;
- № 2690/06/114н від 30.01.2025 на суму 9.076,02 грн;
- № 7600/06/114н від 27.02.2025 на суму 8.953,06 грн;
- № 12671/06/114н від 28.03.2025 на суму 8.291,82 грн;
- № 17720/06/114н від 29.04.2025 на суму 7.409,12 грн;
- № 22614/06/114н від 30.05.2025 на суму 8.727,82 грн.
Вищевказані рахунки та акти приймання-передачі послуг з постачання холодної води і водовідведення за спірний період вручались керівнику Гавриловій І.В. особисто під підпис у реєстрі-попередженні.
За спірний період з 01.11.2024 по 31.05.2025 відповідачем було сплачено позивачу частково борг на суму 25.281,03 грн.
Станом на час розгляду спору у відповідача наявна перед позивачем заборгованість за надані послуги з централізованого водопостачання та водовідведення період з 01.11.2024 по 31.05.2025 у розмірі 35.421,70 грн.
29.05.2025 між сторонами було підписано акт звірки №114 на загальну суму 391.693,48 грн, яка в тому числі містить суму боргу за оскаржуваний період.
Позивачем вручались нарочно представнику відповідача вимоги, а саме: від 01.10.2024 вих.№28- 20/15228, від 01.11.2024 вих. №28-20/17264, від 02.12.2024 вих. №28-20/19160, від 06.01.2025 вих. №28-20/106, від 03.02.2025 вих. №28-20/2216, від 03.03.2025 вих. №28- 20/4962, від 02.04.2025 вих. №28-20/8337, від 01.05.2025 вих. №28-20/13333, від 02.06.2025 вих. №28-20/18875.
Станом на дату звернення до суду заборгованість відповідачем не сплачена.
Наведені вище обставини і зумовили звернення позивача до суду з даним позовом.
3. ПОЗИЦІЯ СУДУ
Предметом спору у даній справі є вимоги позивача до відповідача про стягнення 35.421,70 грн заборгованості, 2.327,91 грн пені, 229,62 грн трьох процентів річних, 1.207,12 грн інфляційних втрат.
Згідно з нормами ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. ст. 625, 628, 629 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Оцінивши зміст договору, господарський суд встановив, що сторонами погоджено його істотні умови.
Договір підписано уповноваженими особами та скріплено печатками.
Договір у встановленому порядку не оспорено; не розірвано; не визнано недійсним.
Таким чином укладений між сторонами договір є дійсним, укладеним належним чином та є обов'язковим для виконання сторонами.
Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у процесі надання та споживання житлово-комунальних послуг визначає Закон України "Про житлово-комунальні послуги".
Так, предметом регулювання цього Закону є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та поводження з побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках (частина 1 статті 2 Закону України "Про житлово-комунальні послуги").
Відповідно до норм статті 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" виконавець комунальної послуги - суб'єкт господарювання, що надає комунальну послугу споживачу відповідно до умов договору; індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги; колективний споживач - юридична особа, що об'єднує споживачів у будівлі та в їхніх інтересах укладає договір про надання комунальної послуги; споживач житлово-комунальних послуг (далі - споживач) - індивідуальний або колективний споживач.
Статтею 6 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" встановлено, що учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є:
1) споживачі (індивідуальні та колективні);
2) управитель;
3) виконавці комунальних послуг.
Виконавцями комунальних послуг, зокрема, є: щодо послуг з централізованого водопостачання - суб'єкт господарювання, що провадить господарську діяльність з централізованого водопостачання; щодо послуг з централізованого водовідведення - суб'єкт господарювання, що провадить господарську діяльність з централізованого водовідведення.
Частиною 2 статті 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено бов'язок індивідуального споживача оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Частиною 1 ст. 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором з надання послуг з централізованого водопостачання і водовідведення.
Отже двосторонній характер договору зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов'язків. Тобто, з укладенням такого договору виконавець бере на себе обов'язок надати послуги в установлених обсягах, належної якості і, водночас, споживач зобов'язується прийняти та оплатити послуги з централізованого постачання холодної води і водовідведення, відповідно до встановлених тарифів.
Пунктом 3.1 договору розрахунки за надані послуги здійснюються споживачем у грошовій формі протягом п'яти банківських днів після пред'явлення платіжної вимоги, рахунку або квитанції. Можливі інші форми сплати отриманих послуг, які не суперечать діючому законодавству України.
Позивачем згідно договору №185 від 25.01.2006 за період з 01.11.2024 по 31.05.2025 були виписані відповідачу рахунки за послуги з централізованого постачання холодної води і водовідведення на загальну суму 60.702,73 грн, а саме:
- № 54558/06/114н від 28.11.2024 на суму 9.112,41 грн;
- № 59919/06/114н від 27.12.2024 на суму 9.132,48 грн;
- № 2690/06/114н від 30.01.2025 на суму 9.076,02 грн;
- № 7600/06/114н від 27.02.2025 на суму 8.953,06 грн;
- № 12671/06/114н від 28.03.2025 на суму 8.291,82 грн;
- № 17720/06/114н від 29.04.2025 на суму 7.409,12 грн;
- № 22614/06/114н від 30.05.2025 на суму 8.727,82 грн.
Вищевказані рахунки та акти приймання-передачі послуг з постачання холодної води і водовідведення за спірний період вручались керівнику Гавриловій І.В. особисто під підпис у реєстрі-попередженні.
За спірний період з 01.11.2024 по 31.05.2025 відповідачем було сплачено позивачу частково борг на суму 25.281,03 грн.
Станом на час розгляду спору у відповідача наявна перед позивачем заборгованість за надані послуги з централізованого водопостачання та водовідведення період з 01.11.2024 по 31.05.2025 у розмірі 35.421,70 грн.
Відповідно до п. 3.4 договору акт звіряння взаємних розрахунків проводиться щомісяця (не пізніше 15 числа останнього квартального місяця) і є письмовою формою визнання боргу. Акт звірки взаємних розрахунків підписується повноваженими на це особами - зі сторони виконавця - начальник водозбуту або заступник начальника водозбуту з бухгалтерського обліку, із сторони споживача - голова або бухгалтер.
Відповідно до пункту 4.2.11 договору споживач зобов'язаний щоквартально оформлювати належним чином акти звірки взаємних розрахунків.
29.05.2025 між сторонами було підписано акт звірки №114 на загальну суму 391.693,48 грн, яка в тому числі містить суму боргу за оскаржуваний період.
Позивачем вручались нарочно представнику відповідача вимоги, а саме: від 01.10.2024 вих.№28- 20/15228, від 01.11.2024 вих. №28-20/17264, від 02.12.2024 вих. №28-20/19160, від 06.01.2025 вих. №28-20/106, від 03.02.2025 вих. №28-20/2216, від 03.03.2025 вих. №28- 20/4962, від 02.04.2025 вих. №28-20/8337, від 01.05.2025 вих. №28-20/13333, від 02.06.2025 вих. №28-20/18875.
Станом на час вирішення спору заборгованість відповідачем не сплачена.
Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч. 3 ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
В силу ст. 22 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" споживачі питної води зобов'язані своєчасно вносити плату за використану питну воду відповідно до встановлених тарифів на послуги централізованого водопостачання і водовідведення.
Як встановлено судом, з урахуванням умов пункту 3.1. договору, строк оплати спожитих відповідачем у період з 01.11.2024 по 31.05.2025 послуг з централізованого водопостачання та водовідведення на суму 35.421,70 грн є таким, що настав.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За нормами частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за можливість виконання ним грошового зобов'язання.
Господарський суд встановив, що строк оплати послуг з централізованого постачання холодної води і водовідведення за період з 01.11.2024 по 31.05.2025 є таким, що настав. Доказів оплати послуг з централізованого постачання холодної води і водовідведення за період з 01.11.2024 по 31.05.2025 в сумі 35.421,70 грн відповідач не надав.
Доводи позивача, наведені в обґрунтування позову, відповідач належними доказами не спростував.
Отже позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 35.421,70 грн є доведеними та такими, що підлягають задоволенню.
Щодо вимог про стягнення пені
Згідно з ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.
За визначенням ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частиною 1 ст. 230 ГК України (який був чинним до 28.08.2025) встановлено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно з ч. ч. 4, 6 ст. 231 ГК у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Частиною 6 ст. 232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до пункту 5.6 договору при несвоєчасній оплаті споживач зобов'язаний сплатити пеню, за надані послуги на власні потреби і іншим споживачам, в розмірі 0,5% від суми платежу за кожний день прострочення, але не більший подвійної облікової ставки НБУ.
Позивач нарахував до стягнення з відповідача пеню за загальний період прострочення з 26.12.2024 по 13.06.2025 (по кожному акту окремо, з урахуванням часткових оплат) на загальну суму 2.327,91 грн.
Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку пені у розмірі 2.327,91 грн, суд визнає його обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.
Відповідач контррозрахунку не надав, незгоди щодо арифметичної правильності розрахунку не висловив, вимогу не заперечив.
Згідно з приписами ч. 4 ст. 165 ГПК України якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті.
Щодо вимог про стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивач нарахував три проценти річних за загальний період прострочення з 26.12.2024 по 13.06.2025 на загальну суму 229,62 грн.
Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку трьох процентів річних у розмірі 229,62 грн, суд визнає його обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.
Позивач нарахував інфляційні втрати за загальний період прострочення з грудня 2024 року по травень 2025 року на загальну суму 1.207,12 грн.
Здійснивши перерахунок, суд встановив, що до стягнення з відповідача на користь позивача підлягають інфляційні втрати у розмірі 677,95 грн, у стягненні інфляційних втрат у розмірі 529,17 грн слід відмовити.
Відповідач контррозрахунку не надав; арифметичну правильність вимоги не заперечив.
Згідно з приписами ч. 4 ст. 165 ГПК України якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті.
На підставі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Беручи до уваги усе наведене у його сукупності, господарський суд вважає, що позовні вимоги є доведеними частково та такими, що підлягають задоволенню частково.
Судові витрати
Згідно зі ст. 129 ГПК України витрати зі сплаті судового збору за подання позовної заяви покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме у розмірі 2.386,31 грн, з урахуванням того, що 98,51% позовних вимог позивача судом задоволено.
Відповідно до п. п. 1 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до господарського суду позовної заяви ставка судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
При цьому частиною першою цієї статті передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Водночас, ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено понижуючий коефіцієнт у розмірі 0,8 для сплати судового збору у разі подання до суду документів у електронній формі.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.11.2022 у справі №916/228/22 наголосила, що при поданні позову через Електронний суд судовий збір розраховується з понижуючим коефіцієнтом.
Аналогічні правові позиції містяться в постанові Касаційного господарського суду Верховного Суду від 16.01.2023 у справі №905/1977/21, постанові Касаційного господарського суду Верховного Суду від 06.06.2024 у справі №906/1091/23, постанові Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 14.12.2023 у справі №263/4787/15-ц.
Позовна заява у справі №904/1423/25 була сформована в системі «Електронний суд», а тому правомірним є застосування ставки судового збору з понижуючим коефіцієнтом 0,8, що становить 2.422,40 грн, який, з урахуванням положень ст. 129 ГПК України, покладається на відповідача.
Крім цього, господарський суд вважає за доцільне надати роз'яснення щодо повернення сплаченої суми судового збору за подання позовної заяви, у зв'язку із внесенням судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 123 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Стаття 7 Закону України "Про судовий збір" містить вичерпний перелік пунктів, за якими повертається сплачена сума судового збору.
Так, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду, зокрема, у разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Таким чином у позивача наявна можливість повернути судовий збір у загальному розмір 605,60 грн (3.028,00 грн - 2.422,40 грн).
Керуючись ст. ст. 73 - 79, 86, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з Обслуговуючого кооперативу "ВОСТОК-32" (50093, Дніпропетровська область, місто Кривий Ріг, ВУЛИЦЯ ЛІСОВОГО, будинок 28; ідентифікаційний код 21929964) на користь Комунального підприємства "КРИВБАСВОДОКАНАЛ" (50027, Дніпропетровська область, місто Кривий Ріг, вул. Дудаєва Джохара, будинок 6-А; ідентифікаційний код 03341316) 35.421,70 грн (тридцять п'ять тисяч чотириста двадцять одну грн 70 к.) заборгованості, 2.327,91 грн (дві тисячі триста двадцять сім грн 91 к.) пені, 229,62 грн (двісті двадцять дев'ять грн 62 к.) трьох процентів річних, 677,95 грн (шістсот сімдесят сім грн 95 к.) інфляційних втрат, 2.386,31 грн (дві тисячі триста вісімдесят шість грн 31 к.) судового збору.
В задоволенні решти позовних вимог (про стягнення інфляційних втрат у розмірі 529,17 грн) відмовити.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя С.А. Дупляк