вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
24.09.2025м. ДніпроСправа № 904/4092/25
Господарський суд Дніпропетровської області
у складі судді Дупляка С.А.,
без повідомлення (виклику) учасників справи,
розглянувши матеріали справи №904/4092/25
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ю.КОМОДІТІЗ"
до Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат"
про стягнення грошових коштів,
1. ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ ТА ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ
Товариство з обмеженою відповідальністю "Ю.КОМОДІТІЗ" (далі - позивач) звернулося до господарського суду з позовною заявою від 25.07.2025 за вих. №б/н до Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" (далі - відповідач) про стягнення 984.470,28 грн, з яких: 206.074,87 грн трьох процентів річних, 778.395,41 грн інфляційних втрат.
Судові витрати позивач просить суд стягнути з відповідача.
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №904/4092/25 визначено суддю ДУПЛЯКА Степана Анатолійовича, що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.07.2025.
Ухвалою від 25.07.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без призначення судового засідання та без виклику учасників справи за наявними у ній матеріалами (в порядку письмового провадження).
Через систему "Електронний суд" 01.08.2025 від відповідача надійшов відзив, у якому останній просить зменшити розмір 3% та інфляційних страт на 30%.
Через систему "Електронний суд" 04.08.2025 від позивача надійшли заперечення на клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій.
Дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийняв рішення у справі.
З урахуванням режиму воєнного стану та можливості повітряної тривоги в місті Дніпрі у Господарському суді Дніпропетровської області встановлено особливий режим роботи й запроваджено відповідні організаційні заходи. А тому, справу розглянуто у розумні строки, ураховуючи вищевказані обставини та факти.
Стислий виклад позиції позивача
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не виконує зобов'язань за договором №19/03/02П про постачання електричної енергії споживачу від 19.01.2021 в частині своєчасної сплати заборгованості, яка стягнута рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 23 серпня 2022 року у справі № 904/1613/22, що стало підставою для звернення позивача із позовом до відповідача про стягнення інфляційних нарахувань та трьох процентів річних, нарахованих на суму заборгованості, яка стягнута з відповідача на підставі даного рішення суду.
Стислий виклад позиції відповідача
Відповідач зазначає, що суд може зменшити розмір неустойки та процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України, враховуючи принципи розумності та справедливості.
Зважаючи на причини неналежного виконання зобов'язання відповідачем, відсутність доказів понесення збитків позивачем, а також пропорційність заявлених сум, відповідач просить зменшити три відсотки річних та інфляційні втрати до 30%.
Стислий виклад позиції позивача на позицію відповідача
Позивач вважає клопотання відповідача про зменшення 3% річних та інфляційних втрат до 30% необґрунтованим і безпідставним, наполягаючи на задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
2. ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДОМ
Предметом доказування у справі, відповідно до ч. 2 ст. 76 ГПК України, є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
У даному випадку до предмета доказування входять обставини: укладання договору №19/03/02П про постачання електричної енергії споживачу від 19.01.2021, строк дії договору, факт поставки електричної енергії, строк оплати, наявність прострочення оплати.
Суд встановив, що рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 23 серпня 2022 року у справі № 904/1613/22 встановлені такі обставини.
19.01.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ю.Комодітіз" (далі-постачальник) та Державним підприємством "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" (далі-ппоживач) укладено Договір 19/03/02П про постачання електричної енергії споживачу, відповідно до пункту 1.1 якого умови договору розроблено відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії" та Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою від 14.03.2018 №312 Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (надалі - НКРЕКП) та є однаковими для всіх об'єктів споживача.
За цим Договором Постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії згідно з умовами цього Договору (пункт 2.1 договору).
Обов'язковою умовою для постачання електроенергії споживачу є наявність у нього укладеного в установленому порядку з оператором системи розподілу договору про надання послуг з розподілу, на підставі якого Споживач набуває право отримувати послугу з розподілу електричної енергії (пункт 2.2 договору).
Відповідно до пункту 3.1 договору постачання електричної енергії Споживачу здійснюється відповідно до Комерційної пропозиції (Додаток № 1), Переліку точок комерційного обліку об'єктів ЕПС-кодів (Додаток № 2) та Договірних величин постачання електроенергії Споживачу (Додаток № 3), які є невід'ємною частиною Договору.
За приписами пункт 5.1 договору вартість цього Договору становить 415.771.500, 00 грн. (Чотириста п'ятнадцять мільйонів сімсот сімдесят одна тисяча п'ятсот грн.. 00 коп.) в т.ч. ПДВ 20% 69.295.250,00 грн.
Споживач розраховується з Постачальником за електричну енергію за цінами та в строки, які визначено в Комерційній пропозиції (Додаток № 1) (пункт 5.2 договору).
Згідно з пунктом 5.5 договору ціна електричної енергії має зазначатися Постачальником у рахунках про оплату електричної енергії за цим Договором.
Розрахунковим періодом за цим Договором є календарний місяць (пункт 5.6 договору).
Згідно з пунктами 5.7. 5.8 договору оплата вартості обсягу використання електричної енергії, заявленого на поточний розрахунковий період здійснюється Споживачем, на підставі виставлених рахунків Постачальником, за схемою платежів, зазначеною в Комерційній пропозиції (Додаток № 1).
Акт приймання-передачі електричної енергії за розрахунковий місяць складається Постачальником на підставі даних комерційних приладів обліку. Постачальник зобов'язаний скласти Акт приймання-передачі електричної енергії за розрахунковий місяць та надати два його примірника на розгляд Споживачу не пізніше 10 числа місяця наступного за розрахунковим. Споживач зобов'язаний розглянути наданий Постачальником Акт приймання-передачі електричної енергії за розрахунковий місяць, та, за відсутності зауважень, підписати його не пізніше ніж 5 (п'яти) календарних днів з моменту отримання такого акта від Постачальника, і повернути один примірник Постачальнику.
Згідно з пунктом 5.9 договору розрахунки Споживача за цим Договором здійснюється Споживачем виключно шляхом перерахування коштів на спецрахунок Постачальника. Оплата вважається здійсненою після того, як на спецрахунок Постачальника надійшла вся сума коштів, що підлягає сплаті за куповану електричну енергію відповідно до умов цього Договору (без урахування кредиту). Спецрахунок Постачальника зазначається в платіжних документах Постачальника, у тому числі в разі його зміни.
Договір набуває чинності з моменту його укладення та діє до 31.12.2021, а в частині виконання зобов'язань по ньому - до повного їх виконання (пункт 15.1 договору).
Згідно з розділом 3 Комерційної пропозиції (Додаток №1 до Договору) оплата електричної енергії здійснюється Споживачем на підставі рахунків, виставлених Постачальником, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника в наступному порядку:
- перший плановий платіж до 09 числа розрахункового періоду в розмірі 25% вартості заявленої договірної величини споживання електричної енергії;
- другий плановий платіж до 16 числа розрахункового періоду в розмірі 30% вартості заявленої договірної величини споживання електричної енергії;
- остаточний розрахунок протягом 5 (п'яти робочих днів з дати отримання остаточного рахунку на розрахунковий період за фактичну спожиту електричну енергію.
Якщо день оплати припадає на вихідний день або святковий день, платіж виконується у перший робочий день, що слідує за вказаним в дійсній комерційній пропозиції без урахування Ккр.
Розділом 4 Комерційної пропозиції встановлено, що рахунки на оплату електричної енергію виставляється та надсилаються електронною поштою на адресу Споживача (оgе@vоstgok.dp.uа) не пізніше 5-ти робочих днів до відповідного числа, що зазначено у розділі 3 Комерційної пропозиції на підставі заявлених споживачем обсягів споживання електричної енергії.
Остаточний рахунок за розрахунковий період за спожиту електричну енергію та Акт прийому-передачі проданих товарів та/або наданих послуг (далі - Акт) формується Постачальником на підставі фактичних даних про обсяги погодинного графіку споживання електричної енергії в розрахунковому періоді і відповідної ціни, в порядку, передбаченому ПРРЕЕ. ККО та інших відповідних регуляторних документів, затверджених НКРЕКП, і надаються Споживачу в строк не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим. Споживач зобов'язаний розглянути наданий Постачальником Акт за розрахунковий місяць та за відсутності зауважень підписати його не пізніше ніж 5 (п'яти) календарних днів з моменту отримання такого Акта від Постачальника, і повернути один примірник Позичальнику.
Оплата рахунків Постачальника за цим Договором має бути здійснена Споживачем у строк, визначений у рахунку, але не пізніше 5 (п'яти) робочих днів з моменту отримання такого Акта від постачальника і повернути один примірник Постачальнику.
Так, 14 лютого 2022 року на електронну адресу Відповідача - оgе@vоstgok.dp.uа Позивачем були направлені:
рахунок № ЕЕ/22-02/616 Ф за спожиту електроенергію за січень 2022 року на загальну суму: 48.158.769,55 грн ;
акт № 01-22/12 прийому-передачі електроенергії за січень 2022 року на загальну суму: 48.158.769,55 грн.
Відповідно до положень Розділу 3 та Розділу 4 Комерційної пропозиції Відповідач зобов'язаний був 20.02.2022 року провести остаточний розрахунок за спожиту електроенергію за січень 2022 року на загальну суму 48.158.769,55 грн.
Однак, Відповідачем була проведена часткова оплата поставленої електроенергії на загальну суму 46.830 672, 30 грн, відповідно до платіжних доручень №2057 від 09.02.2022 на суму 1.771 962,88 грн; №2058 від 09.02.2022 на суму 9.752.993,63 грн; №2002 від 09.02.2022 на суму 13.976.676,06 грн; №2056 від 09.02.2022 на суму 18.898.366,73 грн та №4512 від 25.05.2022 на суму 2.430.673,42 грн.
Таким чином, загальна сума заборгованості за поставлену Позивачем електроенергію за січень 2022 року складає 1.328.097, 25 грн.
Відповідач, усупереч положенням підпункту 1 пункту 7.2. Договору, неналежно виконав договірні зобов'язання та не оплатив поставлену електроенергію в лютому 2022 року згідно Акту приймання-передачі електроенергії від 28.02.2022 року на загальну суму 26.224.037,90 грн.
Оскільки згідно положень розділу 3 та розділу 4 Комерційної пропозиції строк виконання зобов'язання з оплати поставленої електроенергії настав 21 березня 2022 року, станом на момент подання даної позовної заяви Відповідач не провів жодного платежу з метою оплати поставленої електроенергію в лютому 2022 року згідно Акту №UC00-001150 від 28.02.2022 року на загальну суму 26.224.037,90 грн.
Загальна сума заборгованості Відповідача за поставлену Позивачем електричну енергію за січень та лютий 2022 року складає 27.552.134,37 грн.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 23 серпня 2022 року у справі № 904/1613/22 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Ю.Комодітіз" до Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" частково задоволено. Стягнуто з Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ю.Комодітіз" 27.552.135,15 грн основного боргу, 915.733,26 грн інфляційних втрат, 644.628,54 грн пені та 446.356,88 грн судового збору. В решті позову відмовлено.
Відповідно до частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Ю.Комодітіз" посилається на несплату відповідачем електричної енергії за договором №19/03/02П про постачання електричної енергії споживачу від 19.01.2021 за січень та лютий 2022 року, яка стягнута рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 23 серпня 2022 року у справі №904/1613/22, просить стягнути з відповідача три проценти річних та інфляційні витрати за прострочення.
Наведені вище обставини і зумовили звернення позивача до суду з даним позовом.
3. ПОЗИЦІЯ СУДУ
Предметом позову позивач визначив 206.074,87 грн трьох процентів річних, 778.395,41 грн інфляційних втрат.
Згідно з нормами ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. ст. 625, 628, 629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України).
Відповідно до ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Оцінивши зміст договору, господарський суд встановив, що сторонами погоджено його істотні умови.
Договір підписано уповноваженими особами та скріплено печатками.
Договір у встановленому порядку не оспорено; не розірвано; не визнано недійсним.
Таким чином, укладений між сторонами договір є дійсним, укладеним належним чином та є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).
Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (стаття 530 Цивільного кодексу України).
Відповідно до частини 7 статті 26 Закону України "Про електроенергетику" споживач, якому електрична енергія постачається енергопостачальником, що здійснює підприємницьку діяльність з постачання електричної енергії на закріпленій території, зобов'язаний оплачувати її вартість виключно коштами шляхом їх перерахування на поточний рахунок із спеціальним режимом використання енергопостачальника.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 23 серпня 2022 року у справі № 904/1613/22 стягнуто з Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ю.Комодітіз" 27.552.135,15 грн основного боргу (заборгованість за поставлену електричну енергію за січень та лютий 2022 року), 915.733,26 грн інфляційних втрат за період з березня по квітень 2022 року, 644.628,54 грн пені за період з 20.02.2022 по 02.06.2022.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 06 червня 2023 року у справі № 904/1521/23 стягнуто з Державного підприємства "Східний гірничозбагачувальний комбінат" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ю.Комодітіз" 895.755,89 грн. 3% річних, 4.690.191,23 грн. інфляційних втрат, 2.047.646,45 грн. пені, 145.218,60 грн. судового збору.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 17 листопада 2023 року у справі № 904/3946/23 стягнуто з Державного підприємства "Східний гірничозбагачувальний комбінат" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ю.Комодітіз» 210.603,67грн - інфляційних нарахувань та 7.508, 48 грн - витрат на сплату судового збору - 3% річних стягнуто за періоди: за період з 11.04.2023 по 12.07.2023 у розмірі 210.603,99 грн; інфляційні втрати за період квітень 2023 по червень 2023 року включно у сумі 415.102,67 грн.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 03 жовтня 2024 року у справі № 904/3553/24 стягнуто з Державного підприємства "Східний гірничозбагачувальний комбінат" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ю.КОМОДІТІЗ" 870.537,34 грн. трьох процентів річних, 1.311.962,91 грн. інфляційних втрат, 26.190,00 грн судового збору. 3% річних стягнуто за періоди: - за період з 13.07.2023 по 31.07.2024 у розмірі 870.537,34 грн.; інфляційні втрати за періоди: - за період з липня 2023 по червень 2024 року включно у сумі 1.311.962,91 грн.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 23 грудня 2024 року у справі № 904/4879/24 стягнуто з Державного підприємства "Східний гірничозбагачувальний комбінат" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ю.КОМОДІТІЗ" інфляційні втрати у розмірі 581.074,53 грн та 3 % річних у розмірі 207.770,20 грн та судовий збір у розмірі 9.466,14 грн. 3% річних стягнуто за періоди: 25.07.2025 9 - за період з 01.08.2024 по 31.10.2024 у розмірі 207.770,20 грн.; інфляційні втрати за періоди: - за період з серпня 2024 по вересень 2024 року включно у сумі 581.074,53 грн.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 19 березня 2025 року у справі № 904/210/25 стягнуто з Державного підприємства "Східний гірничозбагачувальний комбінат" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ю.КОМОДІТІЗ" інфляційні втрати у розмірі 1.428.985 грн. 65 коп та 3 % річних у розмірі 137.760, 68 грн. та судовий збір у розмірі 18.800, 96 грн. 3% річних стягнуто за періоди: - за період з 01.11.2024 - 31.12.2024 у розмірі 137.760 грн. 68 коп.; інфляційні втрати за періоди: - за період з жовтня 2024 по грудень 2024 року включно у сумі 1.428.985 грн. 65 коп.
Також, на даний час Господарським судом Дніпропетровської області розглядається справа № 904/1984/25 за позовом ТОВ «Ю.КОМОДІТІЗ» до ДП «СХІДГЗК» про стягнення 3% річних та інфляційних втрат нарахованих на суму заборгованості за період з 01.01.2025 до 31.03.2025. Предметом позову у рамках даної справи є стягнення з ДЕРЖАВНОГО ПІДПРИЄМСТВА «СХІДНИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «Ю.КОМОДІТІЗ» заборгованості у виді: - інфляційних витрат в сумі 778.395, 41 грн.; - 3 % річних в сумі 206.074,87 грн.
Відповідно до положень статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивач нарахував три проценти річних за загальний період прострочення з 01.04.2025 до 30.06.2025 на загальну суму 206.074,87 грн
Господарський суд перевірив здійснений позивачем розрахунок трьох процентів річних та визнав його арифметично правильним.
Позивач нарахував інфляційні втрати за період з квітня 2025 року по червень 2025 року на загальну суму 778.395,41 грн.
Господарський суд перевірив здійснений позивачем інфляційних втрат та визнав його арифметично правильним.
Відповідач контррозрахунку не надав, незгоди щодо арифметичної правильності розрахунку не висловив, просив зменшити розмір трьох процентів річних та інфляційних втрат до 30%.
Згідно з приписами ч. 4 ст. 165 ГПК України якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті.
Відтак, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 206.074,87 грн трьох процентів річних та 778.395,41 грн інфляційних втрат підлягають задоволенню у заявленому розмірі згідно з неспростованим відповідачем розрахунком позивача, з яким погоджується господарський суд (такі висновки узгоджуються з позицією Великої Палати Верховного Суду, висловленою у постанові від 22.09.2020 у справі № 918/631/19 (п. 90).
Щодо зменшення розміру 3% річних та інфляційних втрат суд відзначає таке.
Державне підприємство "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" зазначає, що з огляду на очевидну неспівмірність заявлених до стягнення сум санкцій у вигляді 100 процентів річних, враховуючи, що не є справедливим, коли наслідки невиконання боржником зобов'язання вочевидь більш вигідні для кредитора, ніж належне виконання такого зобов'язання, суд може обмежити розмір процентів до 30%.
Позивач просить господарський суд у задоволенні клопотання відповідача про зменшення 3% річних та інфляційних втрат відмовити.
Згідно з частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Таким чином, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання; незначності прострочення виконання; наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам; поведінки винної особи тощо.
Разом з тим, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши подані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Водночас, висновок суду щодо необхідності зменшення розміру пені, який підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, також на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 статті 3 Цивільного кодексу України) та засадах господарського судочинства, визначених статтею 2 Господарського процесуального кодексу України.
Одночасно, в чинному законодавстві України відсутній вичерпний перелік виняткових випадків, за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку. Отже, вказане питання віршується судом з урахуванням приписів статті 86 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов'язання та міри відповідальності є одночасно дисциплінування боржника (спонукання до належного виконання зобов'язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов'язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов'язання.
Метою застосування неустойки є в першу чергу захист інтересів кредитора, однак не застосування до боржника заходів, які при цьому можуть призвести до настання негативних для нього наслідків як суб'єкта господарської діяльності.
Інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов'язання.
Згідно із частиною 3 статті 13 Цивільного кодексу України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
Відповідно до статті 3 Цивільного кодексу України одними із загальних засад цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.
Крім того, господарський суд вважає за необхідне наголосити на тому, що відповідно до частини 3 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання має ґрунтуватись на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
При цьому, у рішенні Конституційного Суду України від 01.12.2004 № 18-рп/2004 зазначено, що поняття "охоронюваний законом інтерес" у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, зокрема, з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.
Суд виходить із того, що у принципі добросовісності, а саме: при реалізації прав і повноважень, закладений принцип неприпустимості зловживання правом, згідно з якими здійснення прав та свобод однієї особи не повинне порушувати права та свободи інших осіб. У цьому випадку особа надає своїм діям повну видимість юридичної правильності, використовуючи насправді свої права в цілях, які є протилежними тим, що переслідує позитивне право.
Сторони є вільними у виборі контрагента, у визначенні умов договору, тощо, що відповідає нормам закону. Добросовісність, розумність та справедливість є засадами зобов'язальних правовідносин і зміст даних принципів полягає у тому, що тексти законів, правочинів та їх застосування суб'єктами цивільних правовідносин мають бути належними і справедливими та відповідати загальновизнаним нормам обороту; закріпленні можливості адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу; поєднання створення норм, спрямованих на забезпечення реалізації цивільного права з дотриманням прав і інтересів інших осіб. В свою чергу, добросовісність є внутрішнім критерієм, в той час як справедливість і розумність - зовнішнім або об'єктивним, і зазначені принципи у сукупності є оціночними категоріями цивільного права.
Суд враховує і те, що цивільне законодавство не дає визначення даних принципів, віддаючи це на розсуд сторін зобов'язання, тобто укладаючи угоду сторони повинні керуватись внутрішнім критерієм - добросовісністю по відношенню до контрагента (вчиняти дії таким чином, щоб при цьому не завдавалася шкода, неможливість укладення зобов'язання на засадах обману, насильства, зловживання довірою, дотримуватись правової поведінки суб'єктів зобов'язання, вчиняти всі залежні від сторони зобов'язання дії щодо належного виконання зобов'язання та непорушення прав інших осіб), і виходити з зовнішнього критерію - справедливості та розумності, що виражається в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню, тобто кожна сторона у виконанні цивільно-правових зобов'язань повинна дотримуватись такої поведінки по відношенню до своїх прав і обов'язків, яка б виключала необ'єктивні (неупереджені, несправедливі) дії сторін зобов'язання стосовно одна одної.
Із мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013 вбачається, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.
Отже, цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності. Наявність у кредитора можливості стягувати з боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 06.11.2018 у справі № 913/89/18, від 04.12.2018 у справі № 916/65/18, від 03.07.2019 у справі №917/791/18, від 22.10.2019 у справі № 904/5830/18.
Згідно з частиною 1 статті 11 Господарського процесуального кодексу України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.
Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").
Відтак, застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості.
Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити майновий стан сторін, співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, а також чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Суд відзначає, що вказане питання вирішується судом з урахуванням приписів статті 86 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
При цьому, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду.
Аналогічний висновок щодо можливості зменшення розміру заявленої до стягнення пені, що є правом суду, яке реалізується ним на власний розсуд, викладений також у постановах Верховного Суду від 04.05.2018 у справі № 917/1068/17, від 22.01.2019 у справі № 908/868/18, від 13.05.2019 у справі № 904/4071/18, від 22.04.2019 у справі № 925/1549/17, від 30.05.2019 у справі № 916/2268/18, від 04.06.2019 у справі № 904/3551/18.
Нарахування процентів річних, передбачене статтею 625 Цивільного кодексу України, тісно пов'язане із застосуванням індексу інфляції, що свідчить про компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів.
За змістом частини другої вказаної статті нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Проте, у даному випадку сторонами не встановлювався інший розмір процентів за прострочення виконання грошового зобов'язання, а нарахування процентів здійснено позивачем у розмірі, встановленому ч. 2 ст. 625 ЦК України, а саме у розмірі 3% річних. Ці нарахування не є неспівмірно великими у порівнянні з сумою боргу (проценти річних складають лише 3,57 % від загальної суми стягнення), тому суд не вбачає підстав для зменшення розміру нарахованих 3% річних.
Крім того, враховуючи можливість зменшення розміру виключно неустойки (штрафу, пені), що прямо встановлено нормами статті 551 Цивільного кодексу України, законодавством не передбачено можливості суду зменшити нараховані інфляційні втрати.
За наведених обставин суд не вбачає підстав для зменшення заявленої до стягнення позивачем суми 3% річних та інфляційних втрат. При цьому відповідач не надав суду належних та допустимих доказів того, що прострочення відповідача сталося з вини позивача.
Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Згідно зі ст. ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Належних доказів на підтвердження своїх доводів відповідач суду не надав.
Як зазначено у п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Суд також зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010).
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
Беручи до уваги наведене, всі інші аргументи учасників справи суд з урахуванням п. 5 ч. 4 ст. 238 ГПК України відхиляє як такі, що не стосуються предмета спору, є явно необґрунтованими та неприйнятними з огляду на законодавство та усталену судову практику.
У справі, що розглядається суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Судові витрати
Згідно зі статтею 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 11.813,64 грн покладаються на відповідача.
Відповідно до п. п. 1 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до господарського суду позовної заяви ставка судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
При цьому частиною першою цієї статті передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Водночас, ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено понижуючий коефіцієнт у розмірі 0,8 для сплати судового збору у разі подання до суду документів у електронній формі.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.11.2022 у справі №916/228/22 наголосила, що при поданні позову через Електронний суд судовий збір розраховується з понижуючим коефіцієнтом.
Аналогічні правові позиції містяться в постанові Касаційного господарського суду Верховного Суду від 16.01.2023 у справі №905/1977/21, постанові Касаційного господарського суду Верховного Суду від 06.06.2024 у справі №906/1091/23, постанові Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 14.12.2023 у справі №263/4787/15-ц.
Позовна заява у справі №904/4092/25 була сформована в системі «Електронний суд», а тому правомірним є застосування ставки судового збору з понижуючим коефіцієнтом 0,8, що становить 11.813,64 грн, який, з урахуванням положень ст. 129 ГПК України, покладається на відповідача.
Крім цього, господарський суд вважає за доцільне надати роз'яснення щодо повернення сплаченої суми судового збору за подання позовної заяви, у зв'язку із внесенням судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 123 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Стаття 7 Закону України "Про судовий збір" містить вичерпний перелік пунктів, за якими повертається сплачена сума судового збору.
Так, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду, зокрема, у разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Таким чином у позивача наявна можливість повернути судовий збір у загальному розмір 0,1 к. (11.813,65 грн - 11.813,64 грн).
Керуючись ст.ст. 73 - 79, 86, 129, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд
Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Стягнути з Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" (52210, Дніпропетровська область, місто Жовті Води, ВУЛИЦЯ ГОРЬКОГО, будинок 2; ідентифікаційний код 14309787) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ю.КОМОДІТІЗ" (01015, місто Київ, вул. Лейпцизька, будинок 3-А; ідентифікаційний код 42601505) 206.074,87 грн (двісті шість тисяч сімдесят чотири грн 87 к.) трьох процентів річних, 778.395,41 грн (сімсот сімдесят вісім тисяч триста дев'яносто п'ять грн 41 к.) інфляційних втрат, 11.813,64 грн (одинадцять тисяч вісімсот тринадцять грн 64 к.) судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя С.А. Дупляк