вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
16.09.2025м. ДніпроСправа № 904/3756/25
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Іванової Т.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) представників сторін справу
за позовом Акціонерного товариства "Акцент-Банк" (49074, Дніпропетровська область, місто Дніпро, вулиця Батумська, будинок 11; ідентифікаційний код 14360080)
до відповідача Фізичної особи-підприємця Любар Ірини Андріївни ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 )
про стягнення заборгованості за кредитним договором № N20.04.0000000342 від 26.04.2024 у загальному розмірі 166 494,21 грн
І. СУТЬ СПОРУ
1. Стислий виклад позиції позивача
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов кредитного договору №20.89.0000000342 від 26.04.2024 в частині повного та своєчасного повернення наданого кредиту, сплати процентів за його користування, а також винагороди за кредитне обслуговування. Так, відповідно до договору відповідачу було надано строковий кредит із відповідним графіком погашення, проте відповідач за умовами договору свої зобов'язання належним чином не виконав, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість перед позивачем в загальній сумі 166 494,21 грн, що складається з:
- 127 591,96 грн - заборгованість за кредитом (тілом кредиту);
- 9 176,81 грн - заборгованість за процентами;
- 6 300,00 грн - заборгованість за винагородою;
- 13 675,44 грн - пеня;
- 1 000,00 грн - штраф (фіксована складова);
- 8 750,00 грн - штраф (змінна складова).
2. Стислий виклад заперечень відповідача
Відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України та ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 16.07.2025, не скористався правом на подачу до суду відзиву на позовну заяву.
З приводу дотримання судом прав відповідача під час розгляду даної справи слід зазначити таке.
Господарським судом, з метою належного повідомлення відповідача про обставини даної справи, здійснено поштове направлення ухвали суду від 17.06.2025 відповідачу Фізичній особі-підприємцю Любар Ірині Андріївні (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ), за адресою: АДРЕСА_1 зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с. 42).
При цьому господарський суд зазначає, що вказана поштова кореспонденція, надіслана на юридичну адресу відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, повернулася на адресу суду з довідкою АТ "Укрпошта" форми 20 "За закінченням терміну зберігання" (а.с.50-55).
У зв'язку із вказаним господарським судом 08.08.2025 здійснено повторне поштове направлення ухвали суду від 16.07.2025 відповідачу, за адресою зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
При цьому суд зазначає, що вказана поштова кореспонденція, надіслана повторно на юридичну адресу відповідача зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, повернулася на адресу суду з довідкою АТ "Укрпошта" форми 20 "Адресат відсутній за вказаною адресою" (а.с.60-64).
Враховуючи викладене, господарським судом 25.08.2025 здійснено додаткове поштове направлення ухвали суду від 16.07.2025 відповідачу за адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Відповідно до даних електронного сервісу відстеження поштових відправлень на сайті Акціонерного товариства "Укрпошта" (ШКІ 0610276257890), 03.09.2025 відбулася невдала спроба вручення відповідачу ухвали суду від 16.07.2025 (а.с. 69-70).
Відповідно до частин третьої і сьомої статті 120 Господарського процесуального кодексу України, виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Порядок вручення судових рішень визначено у статті 242 Господарського процесуального кодексу України, за змістом частини 5 якої учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності в особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення, якщо така адреса відсутня.
Частиною одинадцятою статті 242 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Згідно з положеннями частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення (пункт 3); день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду (пункт 4); день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси (пункт 5).
Порядок надання послуг поштового зв'язку, права та обов'язки операторів поштового зв'язку і користувачів послуг поштового зв'язку визначають Правила надання послуг поштового зв'язку, затверджені постановою Кабінету Міністрів України №270 від 05.03.2009, які і регулюють відносини між ними.
Відповідно до пунктів 116, 117 Правил надання послуг поштового зв'язку, у разі неможливості вручення одержувачам поштові відправлення зберігаються об'єктом поштового зв'язку місця призначення протягом одного місяця з дня їх надходження.
Верховний Суд в ухвалі від 11.08.2022 у справі № 916/514/21 зазначає, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, за відсутності відомостей у суду про наявність у такої сторони інших засобів зв'язку та/або адреси електронної пошти, необхідність зазначення яких у процесуальних документах передбачена статей 162, 165, 258, 263, 290, 295 Господарського процесуального кодексу України, і судовий акт повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі.
Встановлений порядок надання послуг поштового зв'язку, доставки та вручення рекомендованих поштових відправлень, строк зберігання поштового відправлення забезпечує адресату можливість вжити заходів для отримання такого поштового відправлення та, відповідно, ознайомлення з судовим рішенням.
Враховуючи відсутність в матеріалах справи підтверджень наявності порушень оператором поштового зв'язку вимог Правил надання послуг поштового зв'язку, господарський суд вважає, що факт неотримання відповідачем поштової кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду у зв'язку з її неотриманням адресатом, залежав від волевиявлення самого адресата, тобто мав суб'єктивний характер та є наслідком неотримання адресатом пошти під час доставки за вказаною адресою і не звернення самого одержувача кореспонденції до відділення пошти для отримання рекомендованого поштового відправлення.
Більш того, обов'язок суду повідомити учасників справи про дату, час і місце судового засідання є реалізацією однієї з основних засад (принципів) господарського судочинства - відкритості судового процесу. Невиконання (неналежне виконання) судом цього обов'язку призводить до порушення не лише права учасника справи бути повідомленим про дату, час і місце судового засідання, але й основних засад (принципів) господарського судочинства.
Розгляд справи є можливим лише у разі наявності у суду відомостей щодо належного повідомлення учасників справи та інших осіб про дату, час і місце судового засідання. Право бути належним чином повідомленим про дату, час і місце слухання справи не може бути формальним, оскільки протилежне не відповідає ідеї справедливого судового розгляду, яка включає основоположне право на змагальність провадження (подібний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 14.07.2021 у справі №918/1478/14, від 03.08.2022 у справі №909/595/21).
Виходячи зі змісту статей 120, 242 Господарського процесуального кодексу України, пунктів 11, 17, 99, 116, 117 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №270 від 05.03.2009, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною (наявність такої адреси в ЄДР прирівнюється до повідомлення такої адреси стороною), і судовий акт повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі (аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 17.11.2021 у справі №908/1724/19, від 14.08.2020 у справі №904/2584/19 та від 13.01.2020 у справі №910/22873/17).
Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17, постановах Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б, від 21.01.2021 у справі №910/16249/19, від 19.05.2021 у справі №910/16033/20, від 20.07.2021 у справі №916/1178/20).
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначав, що відсутнє порушення, якщо відповідач у цивільній справі відсутній, при цьому його не було знайдено за адресою, яку надали позивачі, а місце його перебування неможливо було встановити, незважаючи на зусилля національних органів влади, зокрема, розміщення оголошень у газетах та подання запитів до поліції (рішення у справі "Нун'єш Діаш проти Португалії" від 10.04.2003, заяви №69829/01, №2672/03).
Господарський суд також бере до уваги і те, що вказані ухвали Господарського суду Дніпропетровської області були невідкладно оприлюднені в Єдиному державному реєстрі судових рішень (https://reyestr.court.gov.ua).
Також суд наголошує, що за змістом статей 2, 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" вбачається, що кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин.
Згідно з даними Єдиного державного реєстру судових рішень, зокрема, ухвалу господарського суду від 16.07.2025 про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі (https://reyestr.court.gov.ua/Review/128877055) надіслано судом 16.07.2025, зареєстровано в реєстрі 16.07.2025 та забезпечено надання загального доступу 17.07.2025, тобто завчасно; отже у відповідача були всі дані, необхідні для пошуку та відстеження руху справи, а також реальна можливість отримання такої інформації також із вказаного відкритого джерела (у Єдиному державному реєстрі судових рішень).
З урахуванням наведеного, відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області по даній справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень.
Отже, станом на 15.09.2025 строк на подання відзиву на позовну заяву, з урахуванням додаткового строку на поштовий перебіг та враховуючи обмеження, пов'язані з запровадженням воєнного стану, закінчився.
Слід зауважити, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України).
Суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на надання відзиву на позовну заяву та вважає можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами.
Більш того, права відповідача, як учасника справи, не можуть забезпечуватись за рахунок порушення права позивача на розумність строків розгляду справи судом (на своєчасне вирішення спору судом), що є безпосереднім завданням господарського судочинства, та яке відповідно до норм частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Згідно з частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Беручи до уваги, що відповідач у строк, встановлений ухвалою господарського суду від 16.07.2025, не скористався правом на подачу до суду відзиву на позовну заяву, господарський суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.
ІІ. Процесуальні дії у справі. Заяви, клопотання
11.07.2025 до господарського суду від Акціонерного товариства "Акцент-Банк" надійшла позовна заява до Фізичної особи-підприємця Любар Ірини Андріївни про стягнення заборгованості за кредитним договором № N20.04.0000000342 від 26.04.2024 у загальному розмірі 166 494,21 грн.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.07.2025 справу №904/3756/25 передано на розгляд судді Івановій Т.В.
16.07.2025 ухвалою господарського суду прийнято позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі. Постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами.
ІІІ. Фактичні обставини справи
Спір у справі виник у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань умов кредитного договору № N20.04.0000000342 від 26.04.2024 в частині повного та своєчасного повернення наданого кредиту, сплати процентів за його користування, а також винагороди за кредитне обслуговування.
Перелік обставин, які є предметом доказування у справі:
(1) Факт укладення договору між сторонами, його умови
(2) Факт виконання позивачем своїх зобов'язань за договором
(3) Факт неналежного виконання відповідачем зобов'язань за договором
1. Укладення кредитного договору та його умови.
26.04.2024 між Акціонерним товариством "Акцент-Банк", як банком та Фізичною особою-підприємцем Любар Іриною Андріївною, як позичальником укладено кредитний договір № N20.04.0000000342 (далі - договір, а.с. 7-13).
Згідно з пунктом 1.1. договору банк за наявності вільних грошових коштів зобов'язується надати позичальнику кредит у вигляді згідно з пунктом А.1. договору, з лімітом та на цілі, зазначені у пункті А.2 договору, не пізніше 5 днів з моменту, зазначеного у третьому абзаці пункту 2.1.2 договору, в обмін на зобов'язання позичальника щодо повернення кредиту, сплати процентів, винагороди, в обумовлені договором терміни. Строковий кредит (далі "кредит") надається банком у безготівковій формі шляхом перерахування кредитних коштів на поточний рахунок позичальника з подальшим перерахуванням за цільовим призначенням.
Відповідно до пункту 1.2. договору термін повернення кредиту зазначений у пункті А.3 договору. Зазначений термін може бути змінений згідно з пунктами А.12, 2.3.2, 2.4.1 договору.
Пунктом 1.3. договору передбачено, що усі істотні умови кредитування наведені у розділі А договору - "Істотні умови кредитування".
Розділом А договору визначені, зокрема, наступні істотні умови кредитування: вид кредиту строковий кредит (пункт А1. договору); ліміт договору: у розмірі 175 000,00 грн на поповнення обігових коштів (пункт А2. договору);
- термін повернення кредиту - 22.04.2027. Позичальник здійснює погашення кредиту та процентів щомісячно ануїтетними (однаковими платежами в розмірі та в строки згідно з Графіком платежів (Додаток № 1 до договору). Ануїтетний платіж включає в себе погашення частини основної суми кредиту та процентів за його користування. Щомісячний ануїтетний платіж розраховується за формулою: сума щомісячного ануїтетного платежу = сума кредиту за договором*((1 + процентна ставка за місяць) строк кредитування (міс.)*Процентна ставка за місяць)/((1+процентна ставка за місяць) строк кредитування (міс.)-1); сума щомісячного платежу за % = (залишок заборгованості за кредитом*річна процентна ставка/кількість днів поточного року)* кількість днів в місяці, який передує сплаті ануїтеїного платежу: сума щомісячного платежу за основним боргом = сума щомісячного погашення кредиту-сума щомісячного платежу за %. Згідно зі статтями 212, 651 Цивільного кодексу у випадку порушення позичальником будь-якого із зобов'язань, передбачених договором, банк на свій розсуд, починаючи з 31-го дня порушення будь-якого із зобов'язань, має право змінити умови цього договору, встановивши інший термін повернення кредиту. При цьому банк направляє позичальнику письмове повідомлення із зазначенням дати терміну повернення кредиту. У випадку непогашення позичальником заборгованості за цим договором у термін, зазначений у повідомленні, уся заборгованість, починаючи з наступного дня дати, зазначеної у повідомленні, вважається простроченою. У випадку погашення заборгованості у період до закінчення 30 днів (включно) з моменту порушення будь-якого із зобов'язань, кінцевим терміном повернений кредиту є 22.04.2027 (пункт A3 договору);
- рахунки для обслуговування кредиту: рахунок НОМЕР_2 (в гривнях), отримувач: АТ "А-Банк", МФО 307770, код ЄДРПОУ/ код ІПН НОМЕР_1 (пункт А.4 договору).
Підпунктами 2.1.1., 2.1.2. пункту 2.1. договору визначено, що банк зобов'язується: відкрити для обслуговування кредиту рахунки, зазначені у пункті А.4 цього договору; надати кредит шляхом перерахування кредитних коштів позичальнику на цілі, відмінні від платежів на сплату судових витрат, у межах суми, обумовленої пунктом 1.1 цього договору, а також за умови виконання позичальником зобов'язань, передбачених пунктом 2.2.12 цього договору.
У свою чергу позичальник зобов'язується: використовувати кредит на цілі та у порядку, передбаченому пунктом 1.1 цього договору (пункт 2.2.1 договору); сплатити проценти за користування кредитом відповідно до пунктів 4.1, 4.2, 4.3 цього договору (пункт 2.2.2 договору); повернути кредит у терміни, встановлені пунктами 1.2, 2.2.14, 2.3.2 цього договору (пункт 2.2.3 договору); сплатити банку винагороду відповідно до пунктів 2.3.5, 4.4, 4.5, 4.6, 4.13 цього договору (пункт 2.2.5 договору).
Відповідно до пункту 4.1. договору за користування кредитом у період з дати списання коштів з позичкового рахунку до дати погашення кредиту згідно з пунктами 1.2, 2.2.3, 2.2.14, 2.3.2, 2.4.1 цього договору позичальник сплачує проценти у розмірі, зазначеному у пункті А.6 цього договору. У випадку встановлення банком у порядку, передбаченому пунктом 2.3.12 цього договору, зменшеної процентної ставки, умови цього пункту вважаються скасованими з дати встановлення зменшеної процентної ставки.
За користування кредитом позичальник сплачує фіксовані проценти у розмірі 20,90% річних (пункт А6 договору).
Пунктом 4.2. договору визначено, що відповідно до статті 212 Цивільного кодексу України у випадку порушення позичальником будь-якого із зобов'язань, передбачених пунктами 1.2, 2.2.3, 2.2.14, 2.3.2, 2.4.1 цього договору, позичальник сплачує банку проценти у розмірі, зазначеному у пункті А.7 цього договору (за винятком випадку реалізації банком права зміни умов цього договору, встановленого пунктом А.3 цього договору).
Згідно з умовами пункту А7 договору у випадку порушення позичальником будь-якого із грошових зобов'язань та при реалізації права банку, передбаченого пунктом A.3 цього договору, позичальник сплачує банку пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми залишку непогашеної заборгованості за кожен день прострочки. Сплата пені здійснюється з дня, наступного за датою, передбаченою повідомленням.
За умовами пункту 4.3. договору сплата процентів за користування кредитом, передбачених пунктами 4.1, 4.2 цього договору, здійснюється згідно з пунктом А.8 цього договору. Якщо повне погашення кредиту здійснюється у дату, відмінну від зазначеної у цьому пункті, то останньою датою погашення процентів, розрахованих від попередньої дати погашення до дня фактичного повного погашення кредиту, є дата фактичного погашення кредиту.
Відповідно до умов пункту А8 договору нарахування процентів за користування кредитом здійснюється щоденно, виходячи з фактичних залишків заборгованості за позичковим рахунком, фактичної кількості днів у місяці, 360 днів у році, та процентної ставки, передбаченої договором. При цьому день видачі та день повернення кредиту вважаються одним днем (метод визначення днів для нарахування процентів "факт/360"). Якщо ануїтетний платіж не буде здійснено у відповідну дату згідно з Графіком платежу, то заборгованість за кредитом та/або процентами вважається простроченою на наступний день.
Відповідно до пункту 4.5. договору позичальник сплачує Банку винагороду за кредитне обслуговування згідно з пунктом А.10 цього договору.
Відповідно до умов пункту А10 договору позичальник щомісячно сплачує банку винагороду за кредитне обслуговування у розмірі 0,90% від суми зазначеного у пункті А2 цього договору ліміту у поточну дату сплати процентів. Сплата винагороди здійснюється у гривні. Розрахунок здійснюється щоденно. Нарахування винагороди здійснюється у дату сплати.
За змістом пункту 4.6. договору позичальник сплачує Банку винагороду за управління фінансовим інструментом згідно з пунктом А.11 цього договору.
Відповідно до умов пункту А11 позичальник сплачує Банку винагороду за управління фінансовим інструментом у розмірі 0,00% від суми встановленого у пункті А.2 цього договору ліміту. Сплата винагороди здійснюється у гривні. Нарахування винагороди здійснюється у дату сплати. Датою сплати є дата встановлення, а також дата збільшення ліміту по цьому договору. Рахунок для сплати винагороди НОМЕР_2 (пункт A11 договору).
У розділі 4 договору сторонами були визначені умови щодо порядку розрахунку, зокрема:
- у випадку, якщо дата погашення кредиту та/або сплати процентів за користування кредитом, винагороди, неустойки згідно з цим договором припадає на вихідний або святковий день, зазначені платежі повинні бути здійснені у банківський день, що передує вихідному або святковому дню. Банківський день - день, у який банківські установи України відкриті для проведення операцій з переказу грошових коштів з використанням каналів взаємодії з НБУ. У випадку, якщо дата погашення кредиту та/або сплати процентів за користування кредитом, винагороди, неустойки згідно з цим договором припадає на вихідний або святковий день та позичальник має відкриті в банку поточні рахунки. Позичальник має право в порядку та на умовах, передбачених пунктами 2.4.3, 2.4.4 цього договору, здійснити погашення кредиту та/або процентів за його користування у відповідний вихідний або святковий день (пункт 4.7. договору);
- погашення кредиту, сплата процентів за цим договором здійснюються у валюті кредиту. Погашення винагороди, неустойки за цим договором здійснюється у гривні відповідно до умов цього договору (пункт 4.8. договору);
- зобов'язання за договором у тому числі, строк виконання яких згідно з умовами цього договору не наступив, за умови реалізації банком права щодо стягнення неустойки згідно з розділом 5 цього договору, виконуються у наступній послідовності: кошти, отримані від позичальника, а також від інших уповноважених органів/осіб, для погашення заборгованості за цим договором, перш за все спрямовуються для відшкодування витрат/збитків Банку згідно з пунктами 2.2.13, 2.3.13 цього договору, далі для погашення неустойки згідно з розділом 5 цього договору, далі простроченої винагороди, далі винагороди, далі прострочених процентів, далі процентів, далі простроченого кредиту, далі кредиту, якщо інше не передбачене пунктом 7.3 цього договору. Остаточне погашення заборгованості за договором виконується не пізніше дати, зазначеної у пункті 1.2 цього договору. Під реалізацією права Банку щодо стягнення неустойки згідно розділу 5 цього договору, сторони узгодили дії Банку з розподілу грошей, отриманих від позичальника для погашення заборгованості, згідно черговості погашення заборгованості, зазначеної в цьому пункті договору. При цьому сторони узгодили, що додаткових вимог до позичальника, щодо реалізації Банком свого права зі стягнення неустойки, не потрібні. У разі, якщо банк не реалізує свого права щодо стягнення неустойки згідно з розділом 5 цього договору, Банк на свій вибір телекомунікаційного способу доставки інформації, узгодженими сторонами способами телекомунікацій, повідомляє позичальника про таке, протягом 5 днів з дати отримання грошей від позичальника. Узгодженими сторонами способами телекомунікацій є: відповідне повідомлення, ПЗ "А24", СМС-повідомлення (пункт 4.9. договору);
- розрахунок процентів за користування кредитом здійснюється щоденно з дати списання коштів з позичкового рахунку до майбутньої дати сплати процентів та/або за період, який починається з попередньої дати сплати процентів до поточної дати сплати процентів. Розрахунок процентів здійснюється до повного погашення заборгованості по кредиту на суму залишку заборгованості по кредиту (пункт 4.10. договору);
- нарахування процентів та комісій здійснюється на дату сплати процентів, при цьому проценти розраховуються на непогашену частину кредиту за фактичну кількість днів користування кредитними ресурсами, виходячи з 360 днів на рік. День повернення кредиту в часовий інтервал нарахування процентів не враховується (пункт 4.11. договору);
Пунктом 5.7. договору передбачено, що терміни позовної давності за вимогами про стягнення кредиту, процентів за користування кредитом, винагороди, неустойки пені, штрафів за цим договором встановлюються сторонами тривалістю 5 років.
Судом встановлено, що 26.04.2024 сторони підписали додаток № 1 до договору "Графік погашення", відповідно до якого кредит підлягає сплаті щомісячно до 26 числа відповідного місяця, починаючи з травня 2024 року, та з терміном остаточного повернення не пізніше 23.04.2027 (а.с. 12 на звороті).
У пунктах 6.1. та 6.2. договору сторони визначили, що договір вважається укладеним з моменту підписання його сторонами. Договір у частині пункту 4.4 договору набуває чинності з моменту підписання договору, в решті частин - з моменту надання позичальником розрахункових документів на використання кредиту у межах, зазначених у них сум, та діє в обсязі перерахованих коштів до повного виконання зобов'язань сторонами за цим договором.
Судом встановлено, що у вказаному кредитному договорі сторонами було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов, встановлених законом для даного виду договорів, отже, з урахуванням презумпції правомірності правочину, такий договір є правомірним, укладеним та таким, що породжує у сторін права та обов'язки щодо його виконання.
У матеріалах справи відсутні та сторонами не надані докази визнання недійсним даного договору чи визнання неукладеним в певній частині. Також відсутні докази про розірвання такого договору.
2. Виконання позивачем договірних зобов'язань
На виконання умов договору та відповідно до умов підпункту 2.1.2 пункту 2.1 договору банк надав відповідачу кредит, шляхом безготівкового перерахування кредитних коштів в сумі 175 000,00 грн на поточний рахунок позичальника, відкритий в АТ "А-Банк", що підтверджується меморіальним ордером TR.36589487.46286.64999 від 26.04.2024 (а.с. 22).
Отже, позивач свої зобов'язання за договором щодо надання кредиту у сумі 175 000,00 грн виконав у повному обсязі.
3. Неналежне виконання відповідачем договірних зобов'язань
Відповідачем умови кредитного договору в частині повного та своєчасного повернення наданого кредиту, сплати процентів за його користування, а також винагороди за кредитне обслуговування були порушені, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем, яка складається з наступних сум:
- 127 591,96 грн - заборгованість за кредитом (тілом кредиту);
- 9 176,81 грн - заборгованість за процентами;
- 6 300,00 грн - заборгованість за винагородою;
- 13 675,44 грн - пеня;
- 1 000,00 грн - штраф (фіксована складова);
- 8 750,00 грн - штраф (змінна складова).
Вказане і є причиною звернення позивача із позовом до суду.
ІV. МОТИВИ СУДУ
1. Норми права, які застосував суд.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір, а в силу вимог частини 1 статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
У відповідності до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
За приписами статті 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до частини 1 статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно положень частинами 1, 2 статті 639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Відповідно до частини першої статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів (частина 3 статті 207 Цивільного кодексу України).
У відповідності до ст. 1 Закону України "Про електронні довірчі послуги" електронний підпис - електронні дані, які додаються підписувачем до інших електронних даних або логічно з ними пов'язуються і використовуються ним як підпис; засвідчення чинності відкритого ключа - процедура формування сертифіката відкритого ключа; засіб електронного підпису чи печатки - апаратно-програмний або апаратний пристрій чи програмне забезпечення, які використовуються для створення та/або перевірки електронного підпису чи печатки; кваліфікований електронний підпис - удосконалений електронний підпис, який створюється з використанням засобу кваліфікованого електронного підпису і базується на кваліфікованому сертифікаті відкритого ключа;
Згідно із частиною 4 статті 18 Закону України "Про електронні довірчі послуги" кваліфікований електронний підпис має таку саму юридичну силу, як і власноручний підпис, та має презумпцію його відповідності власноручному підпису.
Відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (частина 1 статті 526 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (частина 1 статті 610 Цивільного кодексу України).
Згідно статті 626 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до частини 1 статті 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.
Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу (частина 2 статті 1050 Цивільного кодексу України).
За змістом частин 1, 2 статті 1056-1 Цивільного кодексу України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Пунктом 15 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України в редакції Закону №540-ІХ передбачено, що у разі прострочення позичальником у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19, або/та у тридцятиденний строк після дня завершення дії такого карантину виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від обов'язків сплатити на користь кредитодавця (позикодавця) неустойку, штраф, пеню за таке прострочення (Закон України від 16 червня 2020 року № 691-ІХ "Про внесення змін до Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України щодо недопущення нарахування штрафних санкцій за кредитами (позиками) у період дії карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19").
Із 12 березня 2020 року на усій території України установлений карантин із подальшим продовженням відповідними постановами Кабінету Міністрів України його строку до 30 червня 2023 року (пункт 1 постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2").
24 лютого 2022 року Указом Президента України № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" введено в Україні воєнний стан із 05 год 30 хв 24 лютого 2022 року, який продовжувався Указами Президента України від 14 березня 2022 року № 133/2022, від 18 квітня 2022 року № 259/2022, від 17 травня 2022 року № 341/2022, від 12 серпня 2022 року № 573/2022, від 07 листопада 2022 року № 757/2022, від 06 лютого 2023 року № 58/2023, від 01 травня 2023 року № 254/2023, від 26 липня 2023 року № 451/2023, від 06 листопада 2023 року № 734/2023, 05 лютого 2024 року № 49/2024, 06 травня 2024 року № 271/2024, від 23 липня 2024 року № 469/2024, від 28 жовтня 2024 року №740/2024, від 14 січня 2025 року №26/2025, від 15 квітня 2025 року № 235/2025.
Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-IX "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану", розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено пунктом 18, який передбачає, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцяти денний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Встановлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
2. Оцінка судом доказів та позицій сторін
Суд оцінює надані сторонами докази відповідно до статей 74, 76-79 Господарського процесуального кодексу України на підставі свого внутрішнього переконання.
17.10.2019 набув чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" від 20.09.2019 № 132-IX, яким було, зокрема внесено зміни до Господарського процесуального кодексу України і змінено назву статті 79 Господарського процесуального кодексу України з "Достатність доказів" на "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".
У рішенні Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі "Brualla Gomez de La Torre v. Spain" від 19.12.1997 наголошено про загальновизнаний принцип негайного впливу процесуальних змін на позови, що розглядаються.
Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Згідно зі статтею 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
У розумінні положень наведеної норми на суд покладено обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.
Таким чином, обов'язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об'єктивності з'ясування обставин справи та оцінки доказів. Усебічність та повнота розгляду передбачає з'ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів, що запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановляння законного й обґрунтованого рішення.
З'ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів передбачених статтею 86 Господарського процесуального кодексу України щодо відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо, а також вірогідності і взаємного зв'язку доказів у їх сукупності.
Судом встановлено, що між Акціонерним товариством "Акцент-Банк", як банком, та Фізичною особою-підприємцем Любар Іриною Андріївною, як позичальником, укладено кредитний договір № N20.04.0000000342 від 26.04.2024 .
Як свідчить наявний в матеріалах справи меморіальний ордер (а.с.22) та наданий позивачем розрахунок заборгованості (а.с.17), позивач виконав взяті на себе зобов'язання та надав відповідачу кредит відповідно до умов кредитного договору.
Відповідно до умов пункту 2.3.2 кредитного договору, при настанні будь-якої з наступних подій: порушенні позичальником будь-якого із зобов'язань, передбачених умовами цього договору, у т.ч. у випадку порушення цільового використання кредиту; порушенні господарським/цивільним судом справи про банкрутство позичальника або про визнання недійсними установчих документів позичальника, або про відміну державної реєстрації позичальника; ухваленні (прийнятті) власником або компетентним органом рішення про ліквідацію позичальника; смерті позичальника; порушення кримінальної відповідальності відносно позичальника; встановлення невідповідності дійсності відомостей, що містяться у пункті 2.2.10 цього договору, відсутності у Банку вільних грошових коштів, про що Банк письмово повідомляє починальника; наявності судових рішень про стягнення грошових коштів з поточного рахунку позичальника, що набули законної чинності, наявності арешту на поточних рахунках, що належать позичальнику, наявності платіжних вимог про примусове списання та інших обставин, які явно свідчать про те, що наданий позичальнику кредит не буде повернений своєчасно; неодноразовому (два і більше разів) надання позичальником розрахункових документів на використання кредиту в порушення порядку, передбаченого пунктом 1.1 договору.
Банк на свій розсуд, має право: а) змінити умови цього договору-зажадати від позичальника дострокове повернення кредиту, сплати процентів за його користування, виконання інших зобов'язань за цим договором у повному обсязі шляхом відправлення повідомлення. При ньому згідно зі статтями 212, 611, 651 Цивільного кодексу України за зобов'язаннями, терміни виконання яких не наступили, терміни вважаються такими, що наступили, у зазначену у повідомленні дату. У цю дату позичальник зобов'язується повернути Банку суму кредиту у повному обсязі, проценти за фактичний строк його користування, повністю виконати інші зобов'язання за цим договором;
або: б) розірвати цей договір у судовому порядку. При цьому в останній день дії цього договору позичальник зобов'язується повернути Банку суму кредиту у повному обсязі, проценти за фактичний термін його користування, повністю виконати інші зобов'язання за ним договором;
або: в) згідно зі статтею 651 Цивільного кодексу України статтею 188 Господарського кодексу України здійснити одностороннє розірвання договору з відправленням позичальнику повідомлення. У зазначену у повідомленні дату цей договір вважається розірваним. При цьому в останній день дії договору позичальник зобов'язується повернути Банку суму кредиту у повному обсязі, проценти за фактичний термін його користування, повністю викопати інші зобов'язання за цим договором. Одностороння підмова від цього договору не звільняє позичальника від відповідальності за порушення зобов'язань за ним договором.
Пунктом 5.8. кредитного договору встановлено, що у випадку порушення позичальником термінів платежів по будь-якому із грошових зобов'язань, передбачених цим договором, більш ніж на 30 днів, що спричинило звернення банку до судових органів, позичальник сплачує банку штраф, що розраховується за наступною формулою: 1000 грн. 00 коп. + 5% від суми встановленого у пункті А.2 цього договору ліміту на цілі, відмінні від платежів для сплати за реєстрацію предметів застави у державному реєстрі обтяжень рухомого майна.
З матеріалів справи вбачається, що 20.06.2025 Акціонерним товариство "Акцент-Банк" було надіслано на адресу позичальника вимогу від 20.06.2025 (а.с. 15-16,25). Як зазначає позивач, вказана вимога була залишена відповідачем без відповіді та задоволення.
Матеріалами справи підтверджується, що відповідачем умови кредитного договору №N20.04.0000000342 від 26.04.2024 в частині повного та своєчасного повернення наданого кредиту, сплати процентів за його користування, а також винагороди за кредитне обслуговування були порушені, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість у наступних сумах:
- 127 591,96 грн - заборгованість за кредитом (тілом кредиту);
- 9 176,81 грн - заборгованість за процентами;
- 6 300,00 грн - заборгованість за винагородою;
- 13 675,44 грн - пеня;
- 1 000,00 грн - штраф (фіксована складова);
- 8 750,00 грн - штраф (змінна складова).
Так, вказана заборгованість відображена у наданому позивачем розрахунку (а.с.17).
При цьому під час перевірки наданого позивачем розрахунку заборгованості судом помилок не виявлено.
З огляду на викладене, а також беручи до уваги погоджені сторонами умови договору, де сторони визначили всі його істотні умови, а також погодили умови погашення кредиту в розмірі та строки відповідно до Графіку погашення, враховуючи відсутність в матеріалах справи доказів, що підтверджують належне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за спірним договором в частині повернення суми наданого кредиту, сплати процентів за користування кредитом, а також винагороди за кредитне обслуговування, вимоги про стягнення 127 591,96 грн - загального залишку заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту), 9 176,81 грн - загального залишку заборгованості за процентами та 6 300,00 грн - загального залишку заборгованості за винагородою, суд визнає обґрунтованими, законними та такими, що підлягають задоволенню.
При цьому, з метою захисту законних прав та інтересів фізичних та юридичних осіб при укладанні різноманітних правочинів та договорів, законодавство передбачає ряд способів, які сприяють виконанню зобов'язань - способи або види забезпечення виконання зобов'язань.
Правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов'язань передбачені, зокрема, приписами статей 549-552, 611, 625 Цивільного кодексу України.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Як було зазначено вище, у пункті 5.8. договору передбачено, що у випадку порушення позичальником термінів платежів по будь-якому із грошових зобов'язань, передбачених чим договором, більш ніж на 30 днів, що спричинило звернення банку до судових органів. Позичальник сплачує банку штраф, що розраховується за наступною формулою: 1 000,00 гривень + 5 % від суми встановленого у пункті А2 цього договору ліміту на цілі, відмінні від платежів для сплати за реєстрацію предметів застави у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна.
На підставі вказаного пункту договору позивач розрахував та заявив до стягнення - 1 000,00 грн - штраф (фіксована складова); 8 750,00 грн - штраф (змінна складова).
Крім того згідно з умовами пункту А7 договору у випадку порушення позичальником будь-якого із грошових зобов'язань та при реалізації права банку, передбаченого пунктом A.3 цього договору, позичальник сплачує банку пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми залишку непогашеної заборгованості за кожен день прострочки. Сплата пені здійснюється з дня, наступного за датою, передбаченою повідомленням.
На підставі вказаного пункту договору позивач розрахував та заявив до стягнення 13 675,44 грн - пені.
З приводу вказаних вимог господарський суд зазначає таке.
Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" № 64/2022 від 24.02.2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, з 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан, який триває і на час ухвалення рішення у справі.
Відповідно до Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану" № 2120-ІХ від 15.03.2022 розділ "Прикінцеві та Перехідні положення Цивільного кодексу України" доповнено пунктом 18, згідно з яким у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Враховуючи вищезазначену норму чинного законодавства, позовні вимоги в частині стягнення 13 675,44 грн - пені; 1 000,00 грн - штрафу (фіксована складова); 8 750,00 грн - штрафу (змінна складова) задоволенню не підлягають.
Враховуючи все вищевикладене, позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.
V. Висновки Суду
Суди зобов'язані належно мотивувати свої рішення для забезпечення права сторін на справедливий розгляд та суспільного контролю за правосуддям. При цьому не вимагається відповідати на кожен аргумент сторін: достатньо викласти мотиви у межах конкретних обставин справи, з урахуванням характеру рішення.
На підставі встановлених судом фактичних обставин та досліджених доказів, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю.
Позивач обрав належний спосіб захисту свого порушеного права відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України.
З викладеного, з огляду на наявні в матеріалах докази, господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача 127 591,96 грн - заборгованості за кредитом (тілом кредиту); 9 176,81 грн - заборгованості за процентами; 6 300,00 грн - заборгованості за винагородою.
VІ. Судові витрати
Відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати по справі покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Стягненню з відповідача на користь позивача підлягає частина витрат по сплаті судового збору в сумі 2 694,08 грн.
Керуючись статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позовні вимоги Акціонерного товариства "Акцент-Банк" до Фізичної особи-підприємця Любар Ірини Андріївни про стягнення заборгованості за кредитним договором № N20.04.0000000342 від 26.04.2024 у загальному розмірі 166 494,21 грн- задовольнити частково.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця Любар Ірини Андріївни ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства "Акцент-Банк" (49074, Дніпропетровська область, місто Дніпро, вулиця Батумська, будинок 11; ідентифікаційний код 14360080) 127 591,96 грн (сто двадцять сім тисяч п'ятсот дев'яносто одну гривню дев'яносто шість копійок) - заборгованості за кредитом (тілом кредиту); 9 176,81 грн (дев'ять тисяч сто сімдесят шість гривень вісімдесят одну копійку) - заборгованості за процентами; 6 300,00 грн (шість тисяч триста гривень 00 копійок) - заборгованості за винагородою та 2 694,08 грн (дві тисячі шістсот дев'яносто чотири гривні нуль вісім копійок) - судових витрат по сплаті судового збору.
В іншій частині вимог - відмовити.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складання повного рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено 22.09.2025
Суддя Т.В. Іванова