вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua
"18" вересня 2025 р. м. Вінниця Cправа № 902/656/25
Суддя Господарського суду Вінницької області Міліціанов Р.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: Керівника Гайсинської окружної прокуратури Вінницької області, вул. Волонтерів, 15а, м. Гайсин, Вінницька область, 23700, код - 02909909, в інтересах держави в особі Бершадської міської ради Вінницької області, вул. Героїв України, 23, м. Бершадь, Гайсинський район, Вінницька область, 24400, код - 04051033
до: Фізичної особи-підприємця Драган Лілії Віталіївни, АДРЕСА_1 , код - НОМЕР_1
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "М'ясний майстер" та Фізичної особи ОСОБА_1
про звільнення земельної ділянки
за участю секретаря судового засідання: Московчук Є.В.
за участю представників:
прокурора: Моніч Лариса Володимирівна
позивача: не з'явився
відповідача: Піпко Андрій Миколайович
третьої особи: не з'явився
19.05.2025 року до Господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява (№ 51/1-1017вих.25 від 13.05.2025 року) (вх. № 701/25 від 19.05.2025 року) Керівника Гайсинської окружної прокуратури Вінницької області в інтересах держави в особі Бершадської міської ради Вінницької області про зобов'язання Фізичної особи-підприємця Драган Лілії Віталіївни звільнити самовільно зайняту частину земельної ділянки з кадастровим номером 0520410100:00:006:0722 за адресою: АДРЕСА_2 , на якій розташована тимчасова споруда для провадження підприємницької діяльності площею 43,5 кв.м. (магазин "М'ясний майстер"), шляхом демонтажу вказаної тимчасової споруди та приведення частини ділянки, на якій розташована споруда, у попередній (придатний для використання) стан.
Ухвалою суду від 26.05.2025 відкрито провадження у справі № 902/656/25 за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.
У судовому засіданні 17.06.2025 року постановлено ухвалу про залучення до участі у розгляді справи Товариства з обмеженою відповідальністю "М'ясний майстер" та Фізичну особу ОСОБА_1 у процесуальному статусі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача; а також про продовження строку підготовчого провадження передбаченого ч. 3 ст. 177 ГПК України на 30 днів та відкладення підготовчого судового засідання на 29.07.2025.
Ухвалою суду від 03.09.2025 року закрито провадження у справі № 902/656/25 на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України. Також, даною ухвалою призначено судове засідання з приводу розподілу судових витрат на 18.09.2025 року.
Встановлено сторонам п'ятиденний строк з дати отримання повного тексту ухвали на подачу доказів щодо понесених судових витрат, а також заперечень проти їх розміру.
05.09.2025 року до суду від представника відповідача надійшла заява (б/н від 05.09.2025 року) (01-34/9401/25) про винесення додаткової ухвали про розподіл судових витрат, в якій останній просить суд стягнути з Бершадської міської ради Вінницької області на користь відповідача 48 448,00 грн судових витрат на професійну правничу допомогу.
18.09.2025 року від Гайсинської окружної прокуратури надійшли заперечення на подану заяву про розподіл судових витрат №51/1-2066вих-25 від 15.09.2025 року.
У судовому засіданні 18.09.2025 року прийняли участь прокурор, та представник відповідача. Представники позивача та третьої особи правом участі в судовому засіданні не скористались.
У відповідності до п. 4 ст. 244 ГПК України неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви, тому судом вирішено розглянути заяву позивача про стягнення витрат на правову допомогу за наявними у справі доказами.
Розглянувши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.
Відповідачем у заяві про стягнення судових витрат (б/н від 05.09.2025 року) (01-34/9401/25), заявлено про стягнення витрати зі сплати правову (правничу) допомогу у сумі 48 448,00 грн.
В обґрунтування подано заяви представник відповідача зазначає, що позивач діяв недобросовісно, спершу пред'явив позов до відповідача, а потім менш як за два місяці здійснив продаж спірної земельної ділянки третій особі, внаслідок чого саме через активні дії позивача змінились обставини та внаслідок чого відпав предмет спору і виникли підстави для закриття провадження у справі.
Позивач та прокурор не мали на меті вирішення справи по суті, адже в разі відмови в задоволенні позову всі судові витрати підлягали стягненню з позивача на користь відповідача, саме тому, дна думку відповідача, з метою створення штучних підстав для закриття провадження у справі позивач продав спірну земельну ділянку третій особі.
Пред'явивши позов до відповідача, прокурором не перевірено чи дійсно саме відповідач порушує права позивача.
Разом з тим, як зазначає відповідач позивач (прокурор) систематично протидіяли правильному вирішенню спору, представник Бершадської міської ради жодного разу не з'явився в судове засідання, а прокурор отримавши відзив на позовну заяву не скористався правом подати на них відповідь.
З урахуванням того, що спір закінчився винесенням ухвали, є необхідність стягнення на користь відповідача витрат понесених на професійну правничу допомогу.
У поданих до суду запереченнях Гайсинська окружна прокуратура зазначає про не доведення відповідачем факту необґрунтованості дій позивача (прокурора) при поданні позову, в зв'язку з чим підстави для задоволення заяви відсутні.
При вирішенні питання стосовно розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу, суд враховує наступне.
Відповідно до ст. 221 ГПК України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п'ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.
Згідно із п. 3 ч. 1, ч. 3 ст. 244 ГПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: судом не вирішено питання про судові витрати. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати, на професійну правничу допомогу.
Згідно із ч.ч. 1-3 ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Частиною 4, 5 ст. 126 ГПК України встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно із ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 р. № 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
Отже, з викладеного слідує, що до правової допомоги належать й консультації та роз'яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво у судах тощо (Постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 р. у справі № 826/1216/16).
На підтвердження витрат на правничу допомогу відповідачем надано договір про надання правничої допомоги № 03/09/25/1Р від 03.09.2025 року, акт приймання-передачі наданих послуг № 1 від 03.09.2025 року, детальний опис робіт (наданих послуг) станом на 03.09.2025 року, рахунок № 20/06/25/1 від 20.06.2025 року 24 224,00 грн, платіжну інструкцію № ПН2093 від 02.07.2025 року, рахунок № 03/09/25/1 від 03.09.2025 року на суму 24 224,00 грн, квитанцію № 9389-9364-0040-3654 від 04.09.2025 року, посвідчення адвоката № 789 від 10.12.2012 року (т. 2, а.с. 106-109).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.06.2021 у справі №550/936/18 зазначила, що питання про стягнення (визначення, розподіл) судових витрат вирішується зазвичай при вирішенні питання про закінчення судового провадження, тобто при закритті провадження у справі, залишенні позову без розгляду чи вирішенні спору по суті з ухваленням рішення суду.
Окремо питання про стягнення судових витрат вирішується у разі, якщо судом воно не вирішувалося при ухваленні відповідного судового рішення про закінчення розгляду справи.
Відповідно до ст. 130 Господарського процесуального кодексу України закріплений розподіл судових витрат, зокрема у разі закриття провадження у справі.
Відповідно до частини 5 ст. 130 ГПК України у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.
Аналіз статей 129, 130 ГПК України дає суду підстави для висновку, що у разі, зокрема, залишення позову без розгляду, суд зобов'язаний виходити з положень ч. 5 ст. 130 ГПК України, оскільки вказана норма є спеціальною, а отже, при застосуванні ч. 5 ст. 130 ГПК України судом має бути встановлена наявність / відсутність саме необґрунтованих дій позивача.
Такі критерії встановлюються судом у кожній справі відповідно до встановлених обставин.
Аналогічні підходи, з урахуванням правових висновків Верховного Суду, слід застосовувати у випадку закриття провадження у справі.
Тобто, стягнення з позивача компенсації понесених відповідачем витрат, пов'язаних з розглядом справи (зокрема, витрат на професійну правничу допомогу) можливе лише у випадку доведення стороною та встановлення судом необґрунтованості дій позивача.
Згідно з постановою Верховного Суду від 18.06.2019 у справі № 922/3787/17, у відповідності до приписів ч. 5 ст. 130 ГПК України для стягнення компенсації здійснених відповідачем витрат, пов'язаних з розглядом справи, відповідачу необхідно довести, а суду - встановити і зазначити про це в судовому рішенні, які саме необґрунтовані дії позивача були ним здійснені у ході розгляду справи, та в чому вони виражені, зокрема: чи діяв позивач недобросовісно, пред'явивши позов; чи систематично протидіяв правильному вирішенню спору; чи недобросовісний позивач мав на меті протиправну мету - ущемлення прав та інтересів відповідача; чи були дії позивача умисні та який ступінь його вини й чим це підтверджується.
Верховний Суд вертається до власних правових висновків у постановах від 13.05.2021 у справі № 910/16777/20, від 10.08.2021 у справі № 906/1202/20 про те, що ГПК України не містить норм, які б встановлювали критерії визначення необґрунтованості дій позивача, однак очевидно, що під такими діями можна розуміти таку реалізацію позивачем своїх процесуальних прав, внаслідок якої виникають підстави для закриття провадження або залишення позову без розгляду.
Тобто, частина 5 статті 130 ГПК України не встановлює конкретні критерії для оцінки дій позивача на предмет обґрунтованості/необґрунтованості, а тому такі встановлюються судом у кожній справі відповідно до встановлених обставин.
Отже, для стягнення компенсації здійснених витрат, пов'язаних з розглядом справи, відповідач, на виконання встановленого статтею 74 ГПК України обов'язку доведення суду тих обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, мав довести, які саме необґрунтовані дії позивача були ним здійснені в ході розгляду справи та в чому вони полягали.
Першочергово суд звертає увагу, що у заяві (б/н від 05.09.2025 року) (01-34/9401/25) про винесення додаткової ухвали про розподіл судових витрат представник відповідача просить стягнути витрати на професійну правничу допомогу саме з Бершадської міської ради Вінницької області, як позивача по справі.
Положення статей 123, 129 ГПК України визначають загальний порядок розподілу судових витрат між сторонами у справі та іншими учасниками справи, що ґрунтується на засаді обов'язковості відшкодування судових витрат особи, на користь якої ухвалено судове рішення, за рахунок іншої особи, яка в цьому спорі виступає її опонентом.
За змістом статей 42, 46, 53, 56 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, набуває статусу сторони у справі - позивача лише у випадках, передбачених процесуальним законом, однак у разі відкриття провадження у справі за поданим ним позовом він має ті ж права та обов'язки, що їх має позивач, за винятком права укладати мирову угоду.
Звертаючись із позовом в інтересах держави, прокурор є суб'єктом сплати судового збору та самостійно здійснює права та виконує обов'язки, пов'язані з розподілом судових витрат (Постанова ВП ВС від 05.10.2022 року у справі №923/199/21).
Позов у даній справі подано Гайсинською окружною прокуратурою в порядку здійснення представницьких повноважень, визначених Конституцією України (ст.131-1) та Законом України "Про прокуратуру" (ст. 23), у зв'язку із невжиттям відповідних процесуальних дій позивачем у справі - Бершадською міською радою.
Тому, з урахуванням правових висновків Великої Палати Верховного Суду саме прокурор, а не позивач виконує обов'язки, пов'язані з розподілом судових витрат.
Крім того, продаж земельної ділянки з кадастровим номером 0520410100:00:006:0772 здійснено Бершадською міською радою на підставі заяви орендаря ділянки - ОСОБА_1, а також двостороннього договору купівлі-продажу земельної ділянки від 09.07.2025 року.
Тобто, продаж земельної ділянки відбувся на основі волевиявлення двох сторін, зокрема позивача, який не був ініціатором укладення договору, котрі мали наслідком відсутності предмету спору та внесення ухвали про закриття провадження у справі.
Також, відповідачем не доведено, що продаж земельної ділянки здійснено саме з метою зміни предмету спірних правовідносин та закриття провадження у господарській справі.
З урахуванням наведеного, у суду відсутні підстави для задоволення заяви представника відповідача (від 05.09.2025 року вх. №01-34/9401/25) про стягнення з Бершадської міської ради Вінницької області судових витрат на професійну правничу допомогу в сумі 48 448,00 грн.
Оскільки, вирішення питання щодо розподілу судових витрат віднесено до компетенції суду, незалежно від вимог представника відповідача, судом оцінено підстави для покладення судових витрат на професійну правничу допомогу на прокурора.
Підставою звернення до суду стало встановлення обставин передачі в оренду відповідачем тимчасової споруди ФОП Рудницькій А.В., згідно Договору оренди від 01.01.2024 року, а також володіння ФОП ОСОБА_1 приміщенням №2 за адресою: Вінницька область, Гайсинський район, м. Бершадь, вул. Ярослва Мудрого №9 на підставі договору позики (т. 1 а.с. 50-53).
Згідно Договору суборенди №01/11-2024 від 01.11.2024 року ФОП Рудницькою А.В. передано приміщення в суборенду ТОВ "М'ясний Майстер" (т. 1 а.с. 55, 56).
Обставини укладення зазначених договорів, презумпцію їх дійсності, розміщення тимчасової споруди у межах спірної земельної ділянки з кадастровим номером 0520410100:00:006:0772 не заперечено відповідачем.
Дані обставини підтверджуються інформацією Бершадської міської ради від 06.01.2025 року, наданою на запит окружної прокуратури, за змістом якої зазначено, що тимчасова споруда для провадження підприємницької діяльності по вул. Ярослава Мудрого, 9/2, у м. Бершадь Гайсинського району Вінницької області розташована на земельній ділянці з кадастровим номером 0520410100:00:006:0772 без дозволу на встановлення тимчасової споруди.
Доказів отримання дозволу на її встановлення, отримання паспорту прив'язки матеріали справи не містять.
На момент звернення з відповідним позовом до суду та протягом судового провадження, власником земельної ділянки з кадастровим номером 0520410100:00:006:0772 була територіальна громада, в особі Бершадської міської ради Вінницької області.
Відповідно до статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Саме власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою і відшкодування завданих збитків (ч. 2 ст. 152 ЗК України).
Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його прав, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння. Способи захисту права власності передбачені нормами статей 16, 386, 391 ЦК України.
Тлумачення змісту наведених норм земельного законодавства дає підстави для висновку про те, що в разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема з позовом про усунення перешкод у розпоряджанні власністю (негаторний позов).
Підставою для подання позову про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою є створення іншою особою перешкод власнику в реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном. Однією з умов подання такого позову є триваючий характер правопорушення і наявність його в момент подання позову.
Характерною ознакою цього позову є протиправне вчинення перешкод власникові у реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном (Постанова КЦС ВС від 02 жовтня 2024 року у справі № 709/1226/21).
Таким чином, встановивши наявність на земельній ділянки розміщеної тимчасової споруди за відсутності дозвільних документів, власник земельної ділянки мав право вимагати усунення перешкод у здійсненні права володіння від усіх осіб, котрі прямо або опосередковано причетні до розміщення, використання та ведення господарської діяльності шляхом використання тимчасової споруди.
Прокурор, діючи в інтересах власника земельної ділянки, володів достатнім обсягом процесуальних прав стосовно пред'явлення позову про усунення перешкод як до усіх осіб одночасно, так і до кожної окремо особи (орендаря земельної ділянки, власника тимчасової споруди, користувача згідно договору позички (відповідач), орендодавця (відповідач), орендаря, суборендаря), причетної до використання земельної ділянки без згоди власника.
Підсумовуючи вищевикладене, судом не встановлено, а відповідачем не доведено необґрунтованих дій позивача та/або прокурора, які стали підставою для понесення відповідачем витрат на професійну правничу допомогу, пов'язаних з розглядом справи.
Таким чином, суд доходить висновку про відсутність достатніх підстав для стягнення зь прокурора на користь відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу, згідно з вимогами ч. 5 ст. 130 ГПК України.
З огляду на викладене вище, судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 48 448,00 грн слід залишити за відповідачем.
Щодо розподілу судових витрат зі сплати судового збору, суд зауважує наступне.
Виходячи з підпунктів 2.1, 2.2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовних заяви майнового характеру ставка судового збору становить 1,5 відсотки ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму на одну працездатну особу та не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до ст. 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" встановлено, що прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб з 1 січня 2024 року становить 3 028,00 грн.
Відповідно до статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік", прийнятого 19 листопада 2024 року Верховною Радою України, з 1 січня 2025 року прожитковий мінімум для працездатних осіб установлюється в розмірі 3 028,00 грн.
За подання позовної заяви до суду (№ 51/1-1017вих.25 від 13.05.2025 року) (вх. № 701/25 від 19.05.2025 року) прокурором, згідно платіжної інструкції №865 від 30.04.2025 року сплачено судовий збір в сумі 3 028,00 грн (т. 1, а.с. 99).
В силу п. п. 1, 5 ч. 1, ст. 7 Закону України "Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі: зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом; закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
У випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю.
У Постанові Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 903/181/19 викладено правову позицію: "лише висновок суду першої інстанції про задоволення позову чи про відмову в позові повністю або частково свідчить про вирішення спору по суті розглянутих вимог.
Натомість, у тому випадку, коли в резолютивній частині судового рішення зазначається про закриття провадження у справі щодо частини із заявлених вимог у зв'язку з відсутністю предмету спору, спір по суті у відповідній частині не вирішується, навіть якщо розгляд справи по суті закінчується ухваленням рішення суду, без постановлення відповідної ухвали, як окремого процесуального документа".
Відповідно, у такому разі (закриття провадження у справі щодо частини із заявлених вимог у резолютивній частині рішення) норма частини 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, яка передбачає, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору, не застосовуються і не може бути підставою для стягнення з відповідача на користь позивача судового збору у повному обсязі, в тому числі і щодо частини із заявлених вимог, за якою провадження було закрито.
У зазначеній нормі Господарського процесуального кодексу України йдеться про здійснення розподілу судових витрат між сторонами у справі у разі вирішення спору по суті. Водночас, така норма не застосовується, якщо Закон України "Про судовий збір" у такому випадку передбачає повернення судового збору з Державного бюджету України.
Зокрема, у пункті 5 частини 1 статті 7 цього Закону прямо встановлено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях".
Подібний за змістом висновок щодо застосування приписів частини 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, пункту 5 частини 1 статті 7 Закон України "Про судовий збір" викладений також у Постанові Верховного Суду від 10.07.2025 у справі №902/821/24.
У зв'язку з цим, суд вважає за необхідне повернути Вінницькій обласній прокуратурі з Державного бюджету Україні 3 028,00 грн судового збору, сплаченого за подачу позову у справі № 902/656/25.
Керуючись ст. ст. 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 42, 45, 46, 73-80, 86, 91, 123, 126, 129, 130, 221, 232-242, 244, 326, 327 ГПК України, суд -
1. Повернути Вінницькій обласній прокуратурі (21050, м. Вінниця, вул. Монастирська, 33, код ЄДРПОУ 02909909, МФО 820172, розрахунковий рахунок UА 568201720343110002000003988) з Державного бюджету Україні 3 028,00 грн судового збору, сплаченого за подачу позову у справі №902/656/25 згідно платіжної інструкції №865 від 30.04.2025 року.
2. Ухвала, засвідчена гербовою печаткою суду, є підставою для повернення Вінницькій обласній прокуратурі з Державного бюджету Україні 3 028,00 грн судового збору.
3. Відмовити у задоволенні заяви представника відповідача ФОП Драган Лілії Віталіївни, адвоката Піпко Андрія Миколайовича (від 05.09.2025 року вх. №01-34/9401/25), про стягнення з Бершадської міської ради Вінницької області судових витрат на професійну правничу допомогу в сумі 48 448,00 грн.
4. Судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 48 448,00 грн - залишити за відповідачем.
5. Примірник ухвали надіслати учасникам справи до електронних кабінетів у системі ЄСІТС, за їх відсутності - рекомендованим листом, з повідомлення про вручення поштового відправлення, та засобами електронного зв'язку: прокурору - haisyn@vin.gp.gov.ua, Вінницькій обласній прокуратурі - sekretariat@vin.gp.gov.ua, позивачу - office@radabershad.gov.ua, відповідачу - dragan.lilya@ukr.net, ampurist@gmail.com, ТОВ "М'ясний майстер" - kucherm.meatm@gmail.com; masnijmajster@gmail.com.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення - 18.09.2025 року,
Учасники справи, особи, які не брали участь у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити ухвалу суду протягом 10 днів з дня складення повного судового рішення (ухвали) шляхом подачі апеляційної скарги до Північно-західного апеляційного господарського суду.
Повний текст ухвали складено 23.09.2025 року.
Суддя Міліціанов Р.В.
віддрук. прим.:
1 - до справи
2 - прокурору (вул. Волонтерів, буд. 15А, м. Гайсин, Вінницька область, 23700)
3 - Бершадській міській раді Вінницької області (вул. Героїв України, 23, м. Бершадь, Гайсинський район, Вінницька область, 24400)
4 - ФОП ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 )
5 - ТОВ "М'ясний майстер" (С.Тобілевич, 3, м. Жмеринка, Жмеринський район, Вінницька область, 23100)
6 - Драган Д.В. ( АДРЕСА_3 )