24.09.2025 року м.Дніпро Справа № 904/1963/25
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя: Чус О.В. (доповідача),
судді: Кощеєв І.М., Верхогляд Т.А.
в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи розглянувши матеріали апеляційної скарги Комунального підприємства "КРИВБАСВОДОКАНАЛ" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.06.2025 (повний текст рішення складено та підписано16.06.2025, суддя Манько Г.В.) у справі № 904/1963/25
за позовом Моторного (транспортного) страхового бюро України (МТСБУ)
до Комунального підприємства "КРИВБАСВОДОКАНАЛ"
про відшкодування шкоди в порядку регресу в сумі 68 366 грн. 45 коп.,
В квітні 2025 Моторне (транспортне) страхове бюро України (МТСБУ) звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з Комунального підприємства "КРИВБАСВОДОКАНАЛ" суми сплаченого відшкодування, пов'язаного з регламентною виплатою у розмірі 66 616 грн. 45 коп., суми понесених витрат на встановлення розміру збитку та збір документів в розмірі 1750 грн. та судові витрати у справі.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 11.06.2025, позов задоволено повністю.
Стягнуто з комунального підприємства "Кривбасводоканал" (50027, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Дудаєва Джохара, буд. 6А, ідентифікаційний код 03341316) на користь Моторне (транспортне) страхове бюро України (02154, м. Київ, вул. Русанівський б-р., 8, ідентифікаційний код 21647131) суму сплаченого відшкодування 66616 грн. 45 коп., витрати на встановлення розміру збитку та збір документів 1750 грн., судовий збір 2422 грн. 40 коп.
Не погодившись з рішенням суду, через систему «Електронний суд», представник Комунального підприємства "КРИВБАСВОДОКАНАЛ", звернувся до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду від 11.06.2025 та ухвалити нове, яким у задоволені позовних вимог відмовити повністю. Стягнути з позивача суму сплаченого судового збору.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач зазначає, що:
У мотивувальній частині рішення суду зазначено, що: «Господарський суд погоджується з доводами Позивача, що Відповідачем не наводиться жодного об'єктивного факту (належного доказу), які можуть спростувати доводи Позивача, як то спростування самого факту ДТП, винуватості, наявності на дату пригоди полісу обов'язкового страхування, оскарження суми матеріального збитку, самостійне, повне відшкодування збитку».
Однак судом не взято до уваги твердження Відповідача щодо даних в таблиці 1.1. висновку експерта транспортно-товарознавчого дослідження від 12.09.2024р. зазначена дата оцінки - 14.08.2024р., що в свою чергу йде в розбіжність не тільки з вищезазначеною постановою від 04.09.2024р., а й ставить під сумнів відповідність вищевказаного висновку експерта вимогам чинного законодавства. Огляд транспортного засобу експертом проведено 30.08.2024р., що підтверджується протоколом огляду транспортного засобу. Зазначене є грубим порушенням Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених наказом Міністерства юстиції України № 53/5 від 08 жовтня 1998 року.
Судом проігноровано посилання Відповідача на правову позицію, котру викладено в постанові Верховного Суду України від 27 червня 2019 року, справа № 154/2094/16-ц, у деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди та її розмір, протиправність поведінки заподіювача шкоди та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою, а також п.27 постанови № 4 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 01.03.2013 "Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди завданої джерелом підвищеної небезпеки"- розмір страхового відшкодування визначається за правилами, встановленими у договорі страхування. Страховик не має права вимагати від завдавача шкоди суму, яку він виплатив страхувальнику у зв'язку з порушенням умов договору страхування. Таким чином, розмір грошових коштів, які стягуються у порядку суброгації визначається не виключно фактично сплаченою страховиком сумою на користь страхувальника, а виключно у межах права вимоги, що належало потерпілому до відповідальної за збитки особі;
У порядку суброгації страховик не має права вимагати відшкодування вартості експертизи у зв'язку з тим, що такі витрати страховика не є страховим відшкодуванням, а спрямовані на визначення розміру збитків. Ці витрати належать до звичайної господарської діяльності страховика і не підлягають стягненню з особи, яка відповідальна за спричинену шкоду. А тому Відповідач вважає, що витрати понесені Позивачем на встановлення розміру збитку та збір документів в розмірі - 1750,00 грн. - є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Позивачем не було спростовано жодного доводу Відповідача.
Більше того, Господарським судом Дніпропетровської області при розгляді справи належним чином не було з'ясовано, що при зверненні до суду за захистом свого порушеного права Позивач посилався не на ті норми, що фактично регулюють спірні правовідносини.
Моторним (транспортним) страховим бюро подано відзив на апеляційну скаргу, в якому останній заперечує проти задоволення апеляційної скарги відповідача. Вважає доводи, викладені в ній, необґрунтованими. Просить апеляційну скаргу Комунального підприємства «КРИВБАСВОДОКАНАЛ» на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.06.2025 по справі № 904/1963/25 залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Згідно до протоколу автоматизованогорозподілу судової справи між суддями від 01.07.2025 у даній справі визначена колегія суддів у складі: головуючий, доповідач суддя Чус О.В., судді: Кощеєв І.М., Дармін М.О.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 04.07.2025 відкладено вирішення питань, пов'язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження до Центрального апеляційного господарського суду матеріалів справи № 904/1963/25. Доручено Господарському суду Дніпропетровської області надіслати до Центрального апеляційного господарського суду матеріали справи № 904/1963/25.
09.07.2025 матеріали даної справи надійшли до ЦАГС.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 16.07.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Комунального підприємства "КРИВБАСВОДОКАНАЛ" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.06.2025 у справі № 904/1963/25. Розгляд апеляційної скарги прзначено у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, в порядку письмового провадження.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.09.2025. (у зв'язку з відрядженням судді Дарміна М.О.) у даній справі визначена колегія суддів у складі: головуючий, доповідач суддя Чус О.В., судді: Кощеєв І.М., Верхогляд Т.А.
У відповідності до приписів ч. 10 ст. 270 ГПК України вказана апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції розглядається без повідомлення учасників справи.
Згідно з ст. 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи і заперечення, наведені в апеляційній скарзі та відзиві, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судом першої інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Згідно встановлених судом першої інстанції та неоспорених обставин, а також обставин, встановлених судом апеляційної інстанції, і визначених відповідно до них правовідносин вбачається.
Постановою від 04.09.2024р. Саксаганського районного суду м. Кривиого Рогу Дніпропетровської області у справі №214/7267/24 3/214/3165/24 про адміністративне правопорушення встановлено, що 14 08.2024 року о 15-45 голині, в Саксаганському районі м. Кривого Рогу Дніпропетровської області по пр. Героїв-підпільників, біля будинку №1 водій ОСОБА_1 керуючи автомобілем марки КРАЗ 257, днз НОМЕР_1 , був неуважним, не стежив за дорожньою обстановкою, своєчасно не відреагував на її зміну, перед зміною напрямку руху, не переконався, що це буде безпечним і не створить небезпеки іншим учасникам дорожнього руху рухаючись заднім ходом, не звернувся за допомогою до інших учасників дорожнього руху та скоїв наїзд на автомобіль Focus д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 , який рухався по заду нього. В результаті ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження, що спричинило матеріальні збитки. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п.п 2.36, 10.1, 10.9 ПДР України, а що передбачена відповідальність ст. 124 КУпАП. Зафіксовано на бодікамери 475183, 475158.
ОСОБА_1 в судовому засіданні пояснив, що з обставинами викладеними в протоколі згоден в повному обсязі, вину визнає.
Судовим рішенням у справі №214/7267/24 3/214/3165/24 накладено на ОСОБА_1 адміністративне стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі п'ятдесяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 850 грн. в дохід держави. Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держаки судовий збір в розмірі 605 грн. 60 коп.
Наявними у справі доказами встановлено, що у м. Кривий Ріг Дніпропетровської області 04.09.2024р. мала місце дорожньо-транспортна пригода (далі ДТП) за участі колісного транспортного засобу марки "КРАЗ 257 К" державний номерний знак НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_1 та колісного транспортного засобу марки "FORD FUSION" державний номерний знак НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_2
ОСОБА_1 є працівником (водієм) Комунального підприємства "Кривбасводоканал".
Власником колісного транспортного засобу марки "КРАЗ 257 К" державний номерний знак НОМЕР_1 є Комунальне підприємство "Кривбасводоканал".
У відповідності до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 , власником автомобіля марки "FORD FUSION" державний номерний знак НОМЕР_2 є ОСОБА_2
Колісний транспортний засіб марки "КРАЗ 257 К" державний номерний знак НОМЕР_1 , що належить Комунальному підприємству "Кривбасводоканал" яким керував ОСОБА_1 , не був забезпечений полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.
Колісний транспортний засіб марки "FORD FUSION" державний номерний знак НОМЕР_2 на дату ДТП забезпечений полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № 219298130.
Відповідно до звіту № 106859 від 12.09.2024р., виконаного за дорученням МТСБУ по справі № 106859 суб'єктом оціночної діяльності вартість відновлювального ремонту колісного транспортного засобу марки "FORD FUSION" державний номерний знак НОМЕР_2 , пошкодженого 14.08.2024 у наслідок ДТП, з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу та ПДВ на запасні частини і витратні матеріали, складає 72 349,88 грн.
ОСОБА_2 подано 16.10.2024 до МТСБУ заяву щодо здійснення регламентної виплати із відшкодування оціненої шкоди, заподіяної в результаті ДТП.
Також 23.04.2025р. МТСБУ сплатило послуги за експертне дослідження 1 750,00 грн.
Предметом даного позову є вимога про відшкодування шкоди (сплаченого страхового відшкодування). Спірні правовідносини сторін урегульовано, зокрема, нормами ЦК України, Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Положення статті 22 Цивільного кодексу України передбачає, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Частинами 1, 2 статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Отже, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.
Як вже зазначалось, 14.08.2024 року о 15-45 голині, в Саксаганському районі м. Кривого Рогу Дніпропетровської області по пр. Героїв-підпільників, біля будинку №1 водій ОСОБА_1 керуючи автомобілем марки КРАЗ 257, днз НОМЕР_1 , був неуважним, не стежив за дорожньою обстановкою, своєчасно не відреагував на її зміну, перед зміною напрямку руху, не переконався, що це буде безпечним і не створить небезпеки іншим учасникам дорожнього руху рухаючись заднім ходом, не звернувся за допомогою до інших учасників дорожнього руху та скоїв наїзд на автомобіль FORD FUSION д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 , який рухався по заду нього. В результаті ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження, що спричинило матеріальні збитки.
Вина особи, яка керувала транспортним засобом КРАЗ 257, днз НОМЕР_1 , встановлена у судовому порядку згідно з постановою від 04.09.2024р. Саксаганського районного суду м.Кривиого Рогу Дніпропетровської області у справі №214/7267/24 3/214/3165/24. Судовим рішенням у справі №214/7267/24 3/214/3165/24 накладено на ОСОБА_1 адміністративне стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі п'ятдесяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 850 грн. в дохід держави.
Відповідно до частини 6 статті 75 Господарського процесуального кодексу України обвинувальний вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду, якою особу притягнуто до адміністративної відповідальності у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Закон України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (далі - Закон) регулює відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.
Згідно із ст. 4 Закону суб'єктами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є страхувальники та інші особи, відповідальність яких застрахована, страховики, Моторне (транспортне) страхове бюро України (далі - МТСБУ), потерпілі.
Відповідно до п. 35.1 ст. 35 Закону для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування.
Положеннями пп. а) п.41.1. ст.41 Закону встановлено, що МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам пункту 1.7 статті 1 цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі.
У п. 38.2.1 п. 38.2 ст. 38 Закону регламентовано, що МТСБУ після сплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до власника, водія транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім осіб, зазначених у пункті 13.1 статті 13 цього Закону.
Відповідно до абз. 2 п. 22.1 ст. 22 Закону у разі настання події, яка є підставою для проведення регламентної виплати, МТСБУ у межах страхових сум, що були чинними на день настання такої події, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Як передбачено вимогами ст. 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Як свідчать матеріали справи, відповідно до звіту № 106859 від 12.09.2024р., виконаного за дорученням МТСБУ по справі № 106859 суб'єктом оціночної діяльності вартість відновлювального ремонту колісного транспортного засобу марки "FORD FUSION" державний номерний знак НОМЕР_2 , пошкодженого 14.08.2024 у наслідок ДТП, з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу та ПДВ на запасні частини і витратні матеріали, складає 72 349,88 грн.
Суд першої інстанції дійшов висновку, що узгоджена з особою, яка має право на отримання регламентної виплати, сума відшкодування матеріального збитку, із відрахуванням ПДВ, склала 66 616,45 грн.
У зв'язку з настанням події, передбаченої ст. 41 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", МТСБУ здійснило узгоджену з потерпілою особою ОСОБА_2 , на користь останнього, регламентну виплату із страхового відшкодування в розмірі 66 616,45 грн.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що МТСБУ наділений правом подати регресний позов до власника чи водія транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність.
У даному випадку відповідальність винного у ДТП водія колісного транспортного засобу марки "КРАЗ 257 К" державний номерний знак НОМЕР_1 не була застрахована, тому потерпілий звернувся до МТСБУ, і останнє виплатило йому страхове відшкодування, набувши, відповідно, право вимоги до власника, водія транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду.
Відповідно до статті 1172 Цивільного кодексу України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Отже, відповідальність юридичної або фізичної особи настає лише у випадках, коли особа, з вини якої заподіяна шкода, знаходиться з даною організацією в трудових відносинах, і шкода, заподіяна нею у зв'язку з виконанням трудових (службових) обов'язків.
При цьому під виконанням працівником своїх трудових (службових) обов'язків розуміється виконання ним роботи, зумовленої трудовим договором (контрактом), посадовими інструкціями, а також роботи, яка хоча і виходить за межі трудового договору чи посадової інструкції, але доручається юридичною або фізичною особою, або спричинена необхідністю, як на території роботодавця, так і за її межами. Це можуть бути дії виробничого, господарського, технічного та іншого характеру, вчинення яких безпосередньо входить до службових обов'язків працівника.
Аналіз норм статей 1187 та 1172 ЦК України дає підстави стверджувати, що особа, яка керує транспортним засобом у зв'язку з виконанням своїх трудових (службових) обов'язків на підставі трудового договору (контракту), укладеного із особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, не є суб'єктом, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки. У цьому випадку таким суб'єктом є законний володілець джерела підвищеної небезпеки - роботодавець (вказана позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 05.12.2018 р. у справі № 426/16825/16-ц).
Як вбачається з матеріалів справи, винний у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди водій колісного транспортного засобу марки "КРАЗ 257 К" державний номерний знак НОМЕР_1 , ОСОБА_1 на час вчинення ДТП перебував у трудових відносинах із Комунального підприємства "Кривбасводоканал".
Отже, відповідальність за шкоду, заподіяну транспортному засобу марки "FORD FUSION" державний номерний знак НОМЕР_2 , має нести відповідач, як юридична особа, з винних неправомірних дій працівника якого сталася дорожньо - транспортна пригода, внаслідок якої було пошкоджено автомобіль марки "FORD FUSION" державний номерний знак НОМЕР_2 .
Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно з ч. 2 ст. 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Отже, виходячи із приписів ч.ч. 2, 3 ст. 22, ст. 1166 та ч. 2 ст. 1192 ЦК України, розмір реальних збитків не може бути меншим реальної вартості робіт виконаних або таких, які особа, яка зазнала збитків, мусить виконати з метою відновлення пошкодженої речі, що відповідає загальному правилу відшкодування збитків в повному обсязі.
Верховний Суд у постанові від 06.07.2018 р. по справі №924/675/17 зазначив, що розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі, але виходячи з вартості відновлювального ремонту автомобіля з урахуванням коефіцієнта зносу деталей, ПДВ та з вирахуванням франшизи.
Абзацом 18 статті 9 Закону України "Про страхування" передбачено, що франшиза - частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.
Проведення оцінки завданої шкоди суб'єктом оціночної діяльності є необхідним у випадку наявності підстав для вирахування коефіцієнту фізичного зносу у випадках і порядку, передбаченому Методикою товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої Наказом №142/5/2092 від 24.11.2003 Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 24.11.2003 за №1074/8395.
Відповідно до п. 1.6 Методики відновлювальний ремонт (або ремонт) - це комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності КТЗ чи його складника(ів) та відновлення їхніх ресурсів. Ремонт здійснюється методами відновлення чи заміни складових частин.
Згідно з п.1.6 вищевказаної Методики строк експлуатації - це період часу від дати виготовлення колісного транспортного засобу до дати його оцінки.
Отже, з наявних в матеріалах справи документів судом першої інстанції вірно встановлено наявність підстав для вирахування коефіцієнту фізичного зносу пошкодженого транспортного засобу, при визначенні розміру страхового відшкодування.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги про стягнення з Комунального підприємства "КРИВБАСВОДОКАНАЛ" суми відшкодування матеріального збитку, із відрахуванням ПДВ, у розмірі 66 616,45 грн. є обґрунтованими та такими, що правомірно були задоволенні.
Стосовно вимог, щодо стягнення з відповідача 1 750,00 грн. витрат за послуги експертного дослідження, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до п. 40.3 ст. 40 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" МТСБУ має право залучати аварійних комісарів, експертів або юридичних осіб, у штаті яких є аварійні комісари чи експерти у порядку, встановленому Уповноваженим органом, для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків у випадках, визначених у ст. 41 цього Закону.
Вартість матеріального збитку, завданого власнику пошкодженого 14.08.2024 колісного транспортного засобу матки «FORD FUSION» державний номерний знак НОМЕР_2 визначено на підставі Висновку експертного транспортно-товарознавчого дослідження № 106859 від 12.09.2024, виконаного судовим експертом Чивчиш О.П.
Порядок проведення товарознавчих досліджень та оцінки колісних транспортних засобів врегульовано «Методикою товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів», затвердженої Наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24.11.2003 року № 142/5/2092, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 24.11.2003 року за № 1074/8395.
Вище вказане дослідження виконано у відповідності до норм та правил згаданої Методики.
Дії позивача із визначення величини регламентної виплати, яка підлягає виплаті на користь потерпілої особи узгоджується із ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (далі Закону), де у разі настання події, яка є підставою для проведення регламентної виплати, МТСБУ відшкодовує у встановленому Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП.
Отже, обов'язковою умовою прийняття МТСБУ рішення про здійснення регламентної виплати на користь потерпілої особи є залучення відповідного експерта для встановлення розміру збитку.
Колегія суддів зазначає, що вартість послуг особи, залученої для встановлення розміру заподіяної шкоди, є складовою розміру страхового відшкодування, а тому така вимога відповідає нормам п.38.2 ст.38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".
Враховуючи зазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вимоги МТСБУ щодо стягнення витрат для встановлення розміру заподіяної шкоди в розмірі 1 750 грн. 00 коп. є обґрунтованими та доведеними.
Неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права або порушення норм процесуального права при вирішенні даного спору по суті, судом апеляційної інстанції не встановлено, а тому безпредметні доводи скаржника в цій частині не приймаються до уваги, в зв'язку з чим підстави для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового рішення відсутні.
Приписами ст. 13 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Дана норма кореспондується зі ст. 46 ГПК України, в якій закріплено, що сторони користуються рівними процесуальними правами.
Згідно зі ст. ст. 73,74,77 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Частиною 1 ст. 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безсторонньому дослідженні наявних у справі доказів.
Однак, скаржником всупереч вищенаведеним нормам права, не подано доказів, які б підтвердили доводи викладені в апеляційній скарзі та спростували правомірність висновків, викладених в оскаржуваному рішенні суду першої інстанції.
З урахуванням наведених правових положень та встановлених обставин даної справи, колегія суддів вважає доводи викладені скаржником в апеляційній скарзі необґрунтованими, оскільки вони спростовуються зібраними по справі доказами та не відповідають вимогам закону, що регулює спірні правовідносини. За таких обставин колегія суддів не знаходить законних підстав для повного чи часткового задоволення вимог апеляційної скарги Позивача.
У справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів Скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" ( Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006 р. ).
Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У даній справі суд дійшов висновку, що Скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
З огляду на приписи ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 р." Конвенція застосовується судами України як частина національного законодавства, а практика ЄСПЛ, через рішення якого відбувається практичне застосування Конвенції, застосовується судами як джерело права.
Отже, доводи заявника апеляційної скарги про порушення норм матеріального та процесуального права судом попередньої інстанцій під час прийняття оскаржуваного процесуального документу не знайшли свого підтвердження.
За змістом ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Згідно із ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин та з урахуванням меж розгляду апеляційної скарги в порядку ст. 269 ГПК України, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін.
Оскільки, у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на відповідача (апелянта).
Керуючись ст. ст. 129, 236, 269, 270, 275, 276, 281-284 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Комунального підприємства "КРИВБАСВОДОКАНАЛ" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.06.2025 у справі №904/1963/25 - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.06.2025 у справі №904/1963/25 - залишити без змін.
Судові витрати за подання апеляційної скарги покласти на Комунальне підприємство "КРИВБАСВОДОКАНАЛ".
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення згідно зі ст.ст. 286-289 ГПК України.
Головуючий суддя О.В. Чус
Суддя І.М. Кощеєв
Суддя Т.А. Верхогляд