03.09.2025 року м.Дніпро Справа № 908/1547/24
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Мороза В.Ф. - доповідач,
суддів: Паруснікова Ю.Б., Чередка А.Є.
секретар судового засідання Жолудєв А.В.
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “ВЕСТ ОЙЛ ГРУП» на рішення Господарського суду Запорізької області від 25.07.2024 (суддя Мірошниченко М.В.)
у справі № 908/1547/24
за позовом заступника керівника Шевченківської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, -
позивача: Запорізької міської ради
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “ВЕСТ ОЙЛ ГРУП»
про стягнення грошових коштів
До Господарського суду Запорізької області звернувся заступник керівника Шевченківської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області з позовом в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, - Запорізької міської ради (позивача) до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю ВЕСТ ОЙЛ ГРУП про стягнення доходу, отриманого від безпідставно набутого майна, в розмірі 998566,28 грн. від використання земельної ділянки комунальної форми власності, кадастровий номер 2310100000:07:032:0093, площею 0,5944 га по вул. Чарівна, 64А у м. Запоріжжі за період з 07.11.2018 по 30.11.2023.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 25.07.2024 у справі №908/1547/24 позов задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю ВЕСТ ОЙЛ ГРУП на користь Запорізької міської ради безпідставно збережені кошти за період з 07.11.2018 по 30.11.2023 у розмірі 998566,28 грн. (дев'ятсот дев'яносто вісім тисяч п'ятсот шістдесят шість грн. 28 коп.). Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю ВЕСТ ОЙЛ ГРУП на користь Запорізької обласної прокуратури в особі Шевченківської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області (код ЄДРПОУ 02909973, адреса місцезнаходження: 69050, м. Запоріжжя, вул. Космічна, буд. 118а, розрахунковий рахунок: UA438201720343180001000000271, відкритий в Державній казначейській службі України, м. Київ, МФО 820172, отримувач: Запорізька обласна прокуратура, ЄДРПОУ 02909973, код класифікації видатків бюджету 2800) кошти, витрачені в 2024 році на сплату судового збору при здійсненні представництва інтересів держави в розмірі 11982,80 грн. (одинадцять тисяч дев'ятсот вісімдесят дві грн. 80 коп.).
Не погодившись з вказаним рішенням Товариством з обмеженою відповідальністю ВЕСТ ОЙЛ ГРУП подано апеляційну скаргу, згідно якої просить скасувати рішення господарського суду Запорізької області від 25 липня 2024 року у справі № 908/1547/24. Прийняти у даній справі нове рішення, згідно якого у задоволені позову Заступника керівника Шевченківської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області, в інтересах держави в особі Запорізької міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕСТ ОЙЛ ГРУП», про стягнення 998 566,28 грн. відмовити повністю. Судові витрати у справі покласти на Позивача у справі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт вказує на те, що оскаржуване рішення прийнято при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків, викладених в рішенні, обставинам справи, неправильному застосуванні норм матеріального права та з порушенням норм процесуального права.
Апеляційна скарга мотивована тим, що:
- орендна плата сплачується ТОВ «ВЕСТ ОЙЛ ГРУП» і досі, заборгованість зі сплати орендної плати відсутня;
- враховуючи своєчасне повідомлення Орендаря про продовження дії договору, а також відсутність заперечень Орендодавця, договір оренди земельної ділянки (кадастровий номер 2310100000:07:032:0093) є поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були ним передбачені, в силу положень закону, а саме частин першої - шостої статті 33 Закону України «Про оренду землі»;
- фіксація нормативної грошової оцінки земельної ділянки підтверджена рішенням суду у справі № 908/1752/14 та не підлягає доказуванню в межах даної судової справи №908/1547/24. Її розмір визначений та становить - 4 735 228,16 грн;
- в матеріалах справи відсутні докази, які підтверджують оформлення та видачу витягу Держземагенством на дату рішення Запорізької міської ради №7 від 30.06.2015, стосовно земельної ділянки кадастровий номер 2310100000:07:032:0093;
- Прокурор, посилаючись на витяг станом на 18.12.2023, поширює його на правовідносини, що існували до дати видачі цього витягу, а саме з листопада 2018 року, що є безпідставним та необґрунтованим;
- ТОВ «ВЕСТ ОЙЛ ГРУП» здійснює сплату орендної плати за земельну ділянку (в тому числі за спірний період: листопад 2018 - грудень 2023) від базової нормативної грошової оцінки земельної ділянки, визначеної рішенням суду у справі № 908/1752/14, яка щороку індексується в порядку передбаченому законодавством;
- ТОВ «ВЕСТ ОЙЛ ГРУП», керуючись зазначеним Законом N 3050-ІХ здійснено розрахунок (уточнення) податкового зобов'язання зі сплати орендної плати за 2022 рік, а саме з 1 березня 2022 року до 31 грудня 2022 року (підтверджується податковою декларацією за 2022 рік). Водночас, доводи Відповідача в цій частині залишені судом першої інстанції поза увагою;
- Головне управління ДПС у Запорізькій області, як орган до повноважень якого входить контроль своєчасності подання звітності, повноту нарахування та сплати орендної плати, підтверджує, що орендна плата за земельну ділянку кадастровий номер 2310100000:07:032:0093 нарахована ТОВ «ВЕСТ ОЙЛ ГРУП» правильно. Заборгованість по орендній платі відсутня. Зазначене підтверджує, що ТОВ «ВЕСТ ОЙЛ ГРУП» правильно нараховує та сплачує орендну плату за Земельну ділянку;
- поведінка Запорізької міської ради не є добросовісною, суперечить принципу "належного урядування", не сприяє юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, та зачіпає майнові інтереси ТОВ «ВЕСТ ОЙЛ ГРУП».
Процесуальний хід розгляду справи відображений у відповідних ухвалах Центрального апеляційного господарського суду.
Хронологія надходження інших процесуальних документів до суду.
26.11.2024 до Центрального апеляційного господарського суду від прокурора надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.
29.11.2024 до Центрального апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.
В судовому засіданні 03.09.2025 приймали участь прокурор та представники сторін.
Представник відповідача (апелянта) підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги, просив її задовольнити, оскаржуване судове рішення скасувати та прийняти нове - про відмову в задоволенні позовних вимог.
Представник позивача та прокурор заперечили проти задоволення апеляційної скарги, в тому числі з підстав, викладених у відзивах, наполягали на необхідності залишення рішення суду першої інстанції без змін.
Апеляційний господарський суд, заслухавши пояснення присутніх учасників справи, їх представників, дослідивши наявні у справі докази, оцінивши повноту та об'єктивність встановлених обставин та висновки місцевого господарського суду, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, відповідно до відомостей Державного земельного кадастру 02.02.2012 проведено державну реєстрацію земельної ділянки житлової та громадської забудови з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (код цільового призначення - 03.07), вид використання для розташування автомийки з діагностикою автомобілів та автозаправної станції з приміщеннями по продажу супутніх товарів і буфетом, комунальної форми власності з кадастровим номером 2310100000:07:032:0093, площею 0,5944 га, розташовану за адресою: вул. Чарівна, 64а у м. Запоріжжі.
06.04.2016 вказану земельну ділянку з кадастровим номером 2310100000:07:032:0093 зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (РНОНМ 898065523101). Власником зазначено територіальну громаду м. Запоріжжя в особі Запорізької міської ради.
Відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за адресою: м. Запоріжжя, вул. Чарівна, 64а на земельній ділянці кадастровий номер 2310100000:07:032:0093 загальною площею 0,5944 га, розташований об'єкт нерухомого майна, а саме: будівля операторської /літера Б/ загальною площею 153,5 кв.м. (РНОНМ 49482523101), що належить на праві приватної власності Товариству з обмеженою відповідальністю «ВЕСТ ОЙЛ ГРУП» (відповідачу) з 24.04.2013 відповідно до свідоцтва про право власності серії САЕ№ 664344, виданого 21.06.2012 Виконавчим комітетом Запорізької міської ради на підставі рішення від 25.02.2012 № 173/10. Право власності в Державному реєстр речових прав на нерухоме майно зареєстроване 24.04.2023.
Рішенням Запорізької міської ради від 05.11.2011 № 109/219 відповідачу передано в оренду на сім років до 06.11.2018 земельну ділянку площею 0,5944 га з кадастровим номером 2310100000:07:032:0093, за адресою: вул. Чарівна, 64а у м. Запоріжжя для розташування автомийки з діагностикою автомобілів та автозаправної станції з приміщеннями по продажу супутніх товарів і буфетом. Пунктом 5.1 вказаного рішення зобов'язано відповідача протягом двох місяців з дня прийняття даного рішення укласти з міською радою договір оренди землі та здійснити його державну реєстрацію.
Договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 2310100000:07:032:0093 між Запорізькою міською радою (позивачем) та відповідачем було укладено 18.01.2012 та зареєстровано Управлінням Держкомзему у місті Запоріжжі Запорізької області 02.02.2012 № 231010004000350 та у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 06.04.2016 (далі - договір оренди).
Відповідно до п. п. 5, 11 договору оренди нормативно-грошова оцінка земельної ділянки станом на 01.01.2011 склала 4284256,88 грн. Орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі та в розмірі 171370,28 грн., що складає чотирикратний розмір земельного податку в цінах на 2011 рік.
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 20.06.2014 у справі №908/1752/14 внесені зміни до п. п. 5, 11 договору та викладено в наступній редакції: «нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить - 4735228,16 грн. в цінах 2013 року. Орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі та в розмірі: 284113 грн. 69 коп., що складає шестикратний розмір земельного податку за календарний рік в цінах 2013 року».
Пунктом 10 договору оренди визначено, що він укладений до 06.11.2018. Після закінчення строку дії договору орендар, який належно виконував обов'язки відповідно до умов цього договору, та законодавства України, має за інших рівних умов переважне право на поновлення договору оренди землі, у цьому разі орендар зобов'язаний письмово повідомити орендодавця не пізніше ніж два місяці після закінчення строку дії договору оренди землі про намір продовжити його дію.
З дати закінчення строку дії договору оренди земельної ділянки (07.11.2018) по теперішній час відповідач використовує земельну ділянку комунальної власності з кадастровим номером 2310100000:07:032:0093 без правовстановлюючих документів.
Суд першої інстанції дійшов висновку, що оскільки відповідачем не надано докази сплати на користь позивача безпідставно збережених коштів за період з 07.11.2018 по 30.11.2023 у розмірі 998 566,28 грн., позовні вимоги є правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, оскаржуваному судовому рішенню та доводам апеляційної скарги, апеляційний суд зазначає наступне.
До Господарського суду Запорізької області звернувся заступник керівника Шевченківської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області з позовом в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, - Запорізької міської ради (позивача) до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “ВЕСТ ОЙЛ ГРУП» про стягнення доходу, отриманого від безпідставно набутого майна, в розмірі 998566,28 грн. від використання земельної ділянки комунальної форми власності, кадастровий номер 2310100000:07:032:0093, площею 0,5944 га по вул. Чарівна, 64А у м. Запоріжжі за період з 07.11.2018 по 30.11.2023.
Позов заявлено на підставі ст. 131-1 Конституції України, ст. 23 Закону України “Про прокуратуру», ст.ст. 1212, 1214 Цивільного кодексу України, ст. ст. 120, 125, 206 Земельного кодексу України.
За правовою позицією Верховного Суду, для вирішення спору щодо стягнення з власника об'єкта нерухомого майна безпідставно збережених коштів на підставі положень статей 1212-1214 Цивільного кодексу України за фактичне користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою комунальної власності, на якій цей об'єкт розташовано необхідно, насамперед, з'ясувати: 1) фактичного користувача земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цих ділянок зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування ділянками у відповідний період, або наявність правової підстави для використання земельної ділянки у такого фактичного користувача; 2) площу земельної ділянки; 3) суму, яку мав би отримати власник земельної ділянки за звичайних умов, яка безпосередньо залежить від вартості цієї ділянки (її нормативно-грошової оцінки); 4) період користування земельною ділянкою комунальної власності без належної правової підстави (постанова об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.08.2022 у справі № 922/2060/20, постанови Верховного Суду від 10.02.2020 у справі №922/981/18, від 09.02.2021 у справі № 922/3617/19, від 16.08.2022 у справі № 922/2095/21).
Таким чином, встановлення саме вказаних вище обставин входить до предмета доказування у межах вирішення спору у цій справі.
Відповідно до частини першої ст.79 Земельного кодексу України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.
Згідно із частинами 1 - 4, 9 ст. 79-1 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об'єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв). Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій, сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Земельна ділянка може бути об'єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.
Отже, земельна ділянка є сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера та реєстрації її у Державному земельному кадастрі (аналогічну правову позицію викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 04.03.2021 у справі № 922/3463/19, від 16.06.2021 у справі № 922/1646/20).
Відповідно до відомостей Державного земельного кадастру 02.02.2012 проведено державну реєстрацію земельної ділянки житлової та громадської забудови з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (код цільового призначення - 03.07), вид використання для розташування автомийки з діагностикою автомобілів та автозаправної станції з приміщеннями по продажу супутніх товарів і буфетом, комунальної форми власності з кадастровим номером 2310100000:07:032:0093, площею 0,5944 га, розташовану за адресою: вул. Чарівна, 64а у м. Запоріжжі.
Відтак, зазначена земельна ділянка сформована та є об'єктом цивільних прав у розумінні ст. 79-1 Земельного кодексу України.
Поміж іншого, суб'єктами права на землі комунальної власності згідно ст. 80 Земельного кодексу України є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, незалежно від того, зареєстрована земельна ділянка за територіальною громадою, чи ні.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач орендував згадану земельну ділянку на підставі договору оренди від 18.01.2012, який діяв до 06.11.2018 включно.
Натомість апелянт стверджує, що враховуючи своєчасне повідомлення Орендаря про продовження дії договору, а також відсутність заперечень Орендодавця, договір оренди земельної ділянки (кадастровий номер 2310100000:07:032:0093) є поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були ним передбачені, в силу положень закону, а саме частин першої - шостої статті 33 Закону України «Про оренду землі».
Так, строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може перевищувати 50 років (ч. 1 ст. 19 Закону України "Про оренду землі").
Договір оренди припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено (ч. 1 ст. 31 Закону України «Про оренду землі»).
Колегія суддів зауважує, що відповідно до пункту 10 договору оренди землі, укладеного між сторонами спору, останній укладено до 06.11.2018.
Згідно п. 36 Договору оренди землі, дія договору припиняється у разі, закінчення строку, на який його було укладено.
Пунктом 37.2 Договору оренди землі встановлено, що фактичне користування майном після закінчення строку дії даного договору не є підставою для поновлення договору.
Поряд з цим, відповідно до ч. ч. 1 - 8 ст. 33 Закону України від 06.10.1998 № 161-XIV «Про оренду землі» у редакції, яка діяла на момент закінчення строку договору оренди землі, по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі).
Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. У разі смерті орендодавця до спливу строку дії договору оренди землі орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це спадкоємця земельної ділянки протягом місяця з дня, коли йому стало відомо про перехід права власності на земельну ділянку.
До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди.
При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.
Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.
У разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із:
- власником земельної ділянки (щодо земель приватної власності);
- уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності).
Керівник органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який уповноважений підписувати додаткову угоду до договору оренди землі щодо земельної ділянки державної або комунальної власності, визначається рішенням цього органу.
Додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов'язковому порядку.
Без укладення додаткової угоди до договору оренди землі завершення процедури поновлення такого договору було неможливим. Така угода має ознаки не тільки зобов'язального, але й речового договору, оскільки засвідчує волю сторін на передання земельної ділянки у тимчасове володіння орендареві на новий строк. Тому зазначена додаткова угода згідно з пунктом 1 частини 1 статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» є підставою для державної реєстрації права оренди на новий строк. Саме з цією реєстрацією закон пов'язує виникнення права оренди (стаття 125 Земельного кодексу України). Тому не можна вважати, що поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною 6 статті 33 Закону України «Про оренду землі», є автоматичною пролонгацією орендних правовідносин.
Згідно з правовим висновком, викладеним у п. 38.2. постанови Великої Палати Верховного Суду від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19 відсутність листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі можна кваліфікувати як його мовчазну згоду на поновлення цього договору на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені у ньому раніше. Але таке поновлення обов'язково оформляється шляхом підписання сторонами додаткової угоди, а у разі якщо орендодавець цього не робить, - у судовому порядку за вимогою про визнання укладеною додаткової угоди та з фіксацією її повного тексту у резолютивній частині рішення суду.
З викладеного вбачається, що поновлення договору оренди землі на новий строк оформлюється шляхом укладання додаткової угоди в обов'язковому порядку.
З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та відповідачем велося листування з приводу продовження дії договору оренди на новий строк, проте суду не надано доказів укладення додаткової угоди до договору оренди, яким продовжено його дію або наявності судового рішення про визнання такої угоди укладеною.
З листа Виконавчого комітету Запорізької міської ради від 02.04.2024 №05291/03.3-20/03 вбачається, що додаткові угоди до договору оренди землі від 02.02.2012 №231010004000350 не обліковуються. Станом на 02.04.2024 рішення Запорізької міської ради про переважне право відповідача на укладення договору оренди землі, розташованої за адресою: вул. Чарівній 64а в м. Запоріжжі не приймалось, нового договору оренди щодо вказаної земельної ділянки не укладено.
Отже, зазначений договір оренди землі з 07.11.2018 є припиненим, і доводи відповідача про його поновлення є необґрунтованими та відхиляються судом.
Зважаючи на вищевикладене, вбачається, що з дати закінчення строку дії договору оренди земельної ділянки (07.11.2018) по теперішній час відповідач використовує земельну ділянку комунальної власності з кадастровим номером 2310100000:07:032:0093 без правовстановлюючих документів.
Відсутність документів, що посвідчують право користування земельною ділянкою у відповідача не може бути визнане як її самовільне використання, однак не надає права на її безоплатне використання (аналогічну правову позицію наведено у постанові Верховного Суду від 10.02.2020 у справі № 922/981/18).
Згідно з положеннями ст. 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
Плата за землю - обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (п.п. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України).
Земельним податком є обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (п.п. 14.1.72, 14.1.136 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України).
Отже, законодавець розмежовує поняття «земельний податок» та «орендна плата» за земельні ділянки державної та комунальної власності" в залежності від правових підстав передання прав землекористування такими ділянками.
Відповідно до статей 122, 123, 124 ЗК України міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.
Особи, які отримують земельну ділянку комунальної власності в користування за договором оренди (договором купівлі-продажу права оренди), зобов'язані сплачувати за неї орендну плату. Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди, як це передбачено частиною першою статті 21 Закону України «Про оренду землі».
Оскільки відповідач не є власником або постійним землекористувачем земельної ділянки, тому єдино можливою формою здійснення плати за землю для нього як землекористувача є орендна плата (п.п. 14.1.72 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України).
Зі змісту ст.ст. 120, 125 Земельного кодексу України та положень ст.1212 Цивільного кодексу України слідує, що до моменту оформлення власником об'єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об'єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без оформленого права на цю ділянку (без укладеного договору оренди тощо) та недоотримання її власником доходів у виді орендної плати є за своїм змістом кондикційними, що регулюються главою 83 Цивільного кодексу України.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 09.11.2022 у справі № 905/1680/20 також дійшла висновку, що випадку використання землекористувачем сформованої земельної ділянки комунальної власності, якій присвоєно окремий кадастровий номер, без оформлення договору оренди власник такої земельної ділянки (орган місцевого самоврядування, який представляє інтереси територіальної громади) може захистити своє право на компенсацію йому вартості неотриманої орендної плати в порядку статті 1212 ЦК України
Згідно з ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1214 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов'язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави.
В даному випадку безпідставне збереження майна почалося з моменту закінчення строку дії договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером 2310100000:07:032:0093, тобто з 07.11.2018 та триває по теперішній час, оскільки відповідач досі є власником об'єкта нерухомості - будівлі операторської/ літера Б/ загальною площею 153,5 кв.м. (РНОНМ 49482523101), розташованої за адресою: м. Запоріжжя, вул. вул. Чарівна, 64а, тобто користується вищезазначеною земельною ділянкою комунальної власності без достатньої правової підстави.
Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов'язаний повернути такі кошти власникові земельної ділянки на підставі положень частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України. Такий самий правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі №629/4628/16-ц та від 20.09.2018 у справі № 925/230/17. У постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 05.08.2022 у справі № 922/2060/20 зазначено, що з дня набуття права власності на об'єкт нерухомого майна власник цього майна стає фактичним користувачем земельної ділянки, на якій розташований цей об'єкт, а тому саме із цієї дати у власника об'єкта нерухомого майна виникає обов'язок сплати за користування земельною ділянкою, на якій таке майно розташовано. При цьому до моменту оформлення власником об'єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об'єкт, такі кошти є безпідставно збереженими.
З огляду на викладене, фактичний користувач земельної ділянки, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов'язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України.
Земельна ділянка з кадастровим номером 2310100000:07:032:0093, яка розташована по вул. Чарівна, 64а у м. Запоріжжі відноситься до земель комунальної власності.
Запорізька міська рада відповідно до вимог п. п. 3, 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» та ч. 1 ст. 122 Земельного кодексу України є органом, який від імені територіальної громади здійснює права власника щодо спірної земельної ділянки.
Не сплачуючи орендну плату за користування земельною ділянкою в достатньому розмірі за відсутності укладеного договору оренди земельної ділянки за період з 07.11.2018 по 30.11.2023, відповідач (набувач) збільшив вартість власного майна, а позивач втратив належне йому майно (кошти від орендної плати), тобто має місце факт безпідставного збереження саме орендної плати відповідачем за рахунок позивача.
Згідно зі ст. 289 Податкового кодексу України, для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок, у тому числі право на які фізичні особи мають як власники земельних часток (паїв), з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до законодавства. Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель, зазначеної в технічній документації з нормативної грошової оцінки земель та земельних ділянок.
Виходячи зі змісту ст. 289.2, 289.3 Податкового кодексу України центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель на 1 січня поточного року та не пізніше 15 січня поточного року інформує центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, і власників землі та землекористувачів про щорічну індексацію нормативної грошової оцінки земель.
Отже, нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який у будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 ПК України.
Статтею 12 Закону України «Про оцінку земель» у редакції, чинній на час вирішення спору судом, регламентовано, що нормативно-правові акти з проведення оцінки земель затверджуються Кабінетом Міністрів України. Для визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності нормативна грошова оцінка земель проводиться обов'язково (стаття 13 цього Закону); нормативно-грошова оцінка земельних ділянок у межах населених пунктів проводиться не рідше ніж на 5 - 7 років (стаття 18 Закону України «Про оцінку земель»).
Рішенням Запорізької міської ради № 7 від 30.06.2015 затверджено нормативну грошову оцінку земель міста Запоріжжя.
Відповідно до витягу №НВ-2300115262023 з технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 2310100000:07:032:0093 станом на 18.12.2023 складає 15 317 093,60 грн.
Рішенням Запорізької міської ради №26 від 28.11.2018 «Про встановлення розміру орендної плати за землю» затверджено розмір орендної плати за використання земельних ділянок, які перебувають в комунальній власності, в розмірі 6% нормативної грошової оцінки - для земельних ділянок, наданих для розташування автозаправних станцій, газових автозаправних станцій.
Відповідно до даних офіційного сайту Державної податкової служби України (https://tax.gov.ua/nove-pro-podatki--novini-/print-553960.html) Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру на виконання статті 289 Податкового кодексу України листом від 11.01.2022 № 6-28-0.222-275/2-22 повідомила про значення коефіцієнтів індексації нормативної грошової оцінки земель і земельних ділянок за 1996-2021 роки. Значення коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель і земельних ділянок за попередній рік застосовується для розрахунку податкового зобов'язання на наступний рік. Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель і земельних ділянок за 2018 рік - 1,0; 2019 рік - 1,0; 2020 рік - 1,0; 2021 рік - 1,1, 2022 рік - 1,15.
Виходячи з нормативної грошової оцінки землі, з урахуванням річного розміру орендної плати 6% нормативної грошової оцінки та коефіцієнтів індексації за 2021 рік - 1,1, 2022 рік - 1,15, позивачем визначено загальний розмір безпідставно збережених відповідачем коштів у вигляді орендної плати за використання земельної ділянки протягом з 07.11.2018 по 30.11.2023 в сумі 998 566,28 грн., а саме:
- за період з 07.11.2018 по 31.12.2018 - 28 122,07 грн.;
- за період з 01.01.2019 по 31.12.2019 - 187 480,26 грн.;
- за період з 01.01.2020 по 31.12.2020 (за 11 місяців - за виключенням березня 2020 року, оскільки відповідно до п. 52-4 Закону України №540-ІХ від 30.03.2020 плата за землю за період з 1 березня по 31 березня 2020 року не нараховувалась) - 171 856,91 грн.;
- за період з 01.01.2021 по 31.12.2021 - 187 480,26 грн.;
- за період з 01.01.2022 по 31.12.2022 - 206 228,28 грн.;
- за період з 01.01.2023 по 30.11.2023 - 217 398,50 грн.
Як правильно зауважено господарським судом, обов'язок набувача повернути потерпілому безпідставно збережене майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов'язується повернути тільки майно, яке безпідставно зберігав, або вартість цього майна. Тому посилання відповідача на зволікання позивача щодо укладення договору оренди на новий строк не впливають на зміст зобов'язання відповідача з повернення безпідставно збереженого майна за час фактичного користування земельною ділянкою. При цьому порядок розрахунку розміру відшкодування орендної плати за період такого користування є нормативно визначеним та обов'язковим для сторін.
Водночас, апелянт наголошує на тому, що фіксація нормативної грошової оцінки земельної ділянки підтверджена рішенням суду у справі № 908/1752/14 та не підлягає доказуванню в межах даної судової справи №908/1547/24. Її розмір визначений та становить - 4 735 228,16 грн; в матеріалах справи відсутні докази, які підтверджують оформлення та видачу витягу Держземагенством на дату рішення Запорізької міської ради №7 від 30.06.2015, стосовно земельної ділянки кадастровий номер 2310100000:07:032:0093; ТОВ «ВЕСТ ОЙЛ ГРУП» здійснює сплату орендної плати за земельну ділянку (в тому числі за спірний період: листопад 2018 - грудень 2023) від базової нормативної грошової оцінки земельної ділянки, визначеної рішенням суду у справі № 908/1752/14, яка щороку індексується в порядку передбаченому законодавством.
Апеляційний вважає наведені доводи необґрунтованими та відхиляє їх з огляду на наступне.
Нормативно-грошова оцінка, яка зафіксована у рішенні суду у справі №908/1752/14 підлягала застосуванню під час дії договору оренди землі від 18.01.2012.
Однак рішенням Запорізької міської ради № 7 від 30.06.2015 «Про затвердження нормативної грошової оцінки земель міста Запоріжжя» вирішено затвердити технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель міста Запоріжжя, виконану Державним підприємством Українського державного науково-дослідного інституту проектування міст «Діпромісто» ім. Ю.М. Білоконя, ввести в дію нормативну грошову оцінку земель міста з 01.01.2016. Нормативна грошова оцінка земель м. Запоріжжя підлягає щорічній індексації відповідно до вимог діючого законодавства.
Таким чином, починаючи з 01.01.2016 у м. Запоріжжі діє нова нормативна грошова оцінка земель.
Відповідно до п. 7.19 постанови Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 у справі № 905/1680/20 витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки - це роздруковані за допомогою програмного забезпечення актуальні дані про земельну ділянку, які є у Державному земельному кадастрі та технічній документації з нормативної грошової оцінки земель станом на певну дату. Витяг з нормативної грошової оцінки земельної ділянки може бути доказом проведення такої оцінки та визначати дані про таку оцінку як на момент його видачі, так за попередній період за умови, що нормативно-грошова оцінка земельної ділянки була сталою та не зазнала змін у цей період.
Також, у п. 7.28. постанови Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 по справі № 905/1680/20 вказано, що з огляду на те, що земельним законодавством та ПК України не обмежується можливість подання доказів щодо нормативної грошової оцінки земельної ділянки державної (комунальної) власності для цілей сплати орендної плати виключно витягом з Державного земельного кадастру, належними доказами на обґрунтування нормативної грошової оцінки земельної ділянки можуть бути: технічна документація на спірну земельну ділянку, виготовлена компетентним органом для оформлення договору оренди, довідка з Державного земельного кадастру, витяг з Державного земельного кадастру, а також висновок судової експертизи про встановлення нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки, наданий відповідно до статей 98 - 103 ГПК України, які містять інформацію щодо предмета спору в цій справі.
Судом встановлено, що згідно витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 18.12.2023 № НВ-2300115262023 нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 2310100000:07:032:0093 складає 15317093,60 грн.
Виходячи з періоду розрахунку недоотриманих доходів нормативна грошова оцінка земельної ділянки не змінювалась з 01.01.2016, а відтак за попередні періоди долучений прокурором до позову витяг є належним та допустимим доказом нормативної грошової оцінки земельної ділянки з кадастровим номером 2310100000:07:032:0093, чим спростовуються протилежні твердження скаржника про те, що: «прокурор, посилаючись на витяг станом на 18.12.2023, поширює його на правовідносини, що існували до дати видачі цього витягу, а саме з листопада 2018 року, що є безпідставним та необґрунтованим».
Оскільки, нормативна грошова оцінка, яка використовується для визначення розміру податку та орендної плати, підлягає індексації, то враховуючи положення статті 289 Податкового кодексу України згідно якої для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до законодавства.
Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель (пункт 289.2 статті 289 Податкового кодексу України).
Так, згідно інформації, розміщеної на сайті Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель у розрізі років становить: 1996 рік - 1,703; 1997 рік 1,059; 1998 рік - 1,006; 1999 рік - 1,127; 2000 рік - 1,182; 2001 рік - 1,02; 2005 рік - 1,035; 2007 рік - 1,028; 2008 рік - 1,152; 2009 рік - 1,059; 2010 рік - 1,0; 2011 рік - 1,0; 2012 рік - 1,0; 2013 рік - 1,0; 2014 рік - 1,249; 2015 рік - 1,433 (крім сільськогосподарських угідь) і 1,2 (для сільськогосподарських угідь (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); 2016 рік - 1,0 (для сільськогосподарських угідь (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги) та 1,06 (для земель несільськогосподарського призначення); 2017 рік - 1,0; 2018 рік - 1,0; 2019 рік - 1,0; 2020 рік - 1,0; 2021 рік - 1,0 (для сільськогосподарських угідь (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги) та 1,1 (для земель несільськогосподарського призначення); 2022 рік - 1,0 (для сільськогосподарських угідь (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги) та 1,15 (для земель і земельних ділянок (крім сільськогосподарських угідь).
При цьому вказані коефіцієнти ураховано позивачем при здійснені розрахунку безпідставно збережених коштів.
Поміж іншого, можливість використання витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки для розрахунку безпідставно збережених коштів за попередні роки підтверджена у справі № 913/169/18, де для стягнення безпідставно збережених коштів за період з 08.06.2016 по 31.03.2018 у вигляді несплаченої орендної плати за користування земельною ділянкою, на якій знаходиться набуте відповідачем у власність нерухоме майно, було використано витяги із технічної документації про нормативну грошову оцінку від 15.02.2018 № 382/0/195-18 і від 12.03.2018 № 458/0/195-18, надані Головним управлінням Держгеокадастру у Луганській області. Постановою палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.02.2020 суд касаційної інстанції засвідчив можливість здійснення розрахунку розміру безпідставно збережених коштів на підставі витягів, виданих після спірного періоду, за умови незмінності НГО та проведення відповідної індексації у спірному періоді.
У даному випадку Позивач зменшив нормативну грошову оцінку землі в цінах 2023 року на відповідні щорічні коефіцієнти індексації за попередній спірний період, що не суперечить законодавству, оскільки для визначення оцінки 2023 року такі індексі були застосовані кумулятивно (тобто вони були враховані в оцінці 2023 року). Відповідно для отримання оцінки попередніх років можливо арифметично вирахувати таку оцінку шляхом зменшення оцінки 2023 року на коефіцієнти індексації попередніх років, які входили в цей розрахунок.
У зв'язку з наведеним аргументи відповідача щодо невірного застосування судом нормативної грошової оцінки землі без урахування коефіцієнтів індексації є помилковими.
Щодо посилання апелянта на те, що ТОВ «ВЕСТ ОЙЛ ГРУП», керуючись зазначеним Законом N 3050-ІХ здійснено розрахунок (уточнення) податкового зобов'язання зі сплати орендної плати за 2022 рік, а саме з 1 березня 2022 року до 31 грудня 2022 року (підтверджується податковою декларацією за 2022 рік), що залишено судом першої інстанції поза увагою, варто наголосити на такому.
Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо звільнення від сплати екологічного податку, плати за землю та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за знищене чи пошкоджене нерухоме майно» № 3050-ІХ від 11.04.2023 набрав чинності 06.05.2023, за яким п.п. 69.14 п. 69 підрозділу 10 розділу XX ПК України було викладено в новій редакції, відповідно до якої, за період з 1 січня 2022 року до 31 грудня 2022 року не нараховується та не сплачується плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за земельні ділянки (земельні частки (паї), що розташовані на територіях активних бойових дій або на тимчасово окупованих російською федерацією територіях України, та перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, фізичних осіб, та за період з 1 березня 2022 року до 31 грудня 2022 року - в частині земельних ділянок, що перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.
Починаючи з 1 січня 2023 року, за земельні ділянки (земельні частки (паї), що розташовані на територіях активних бойових дій або на тимчасово окупованих російською федерацією територіях України, які включені до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) не нараховується та не сплачується за період з першого числа місяця, в якому було визначено щодо відповідних територій дату початку активних бойових дій або тимчасової окупації, до останнього числа місяця, в якому було завершено активні бойові дії або тимчасова окупація на відповідній території.
Дати початку та завершення активних бойових дій або тимчасової окупації визначаються відповідно до даних Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією.
Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, визначається у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку.
Відповідно до п.п. 14.1.147 п. 14.1. ст. 14 ПК України, плата за землю - це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.
Земельним податком є обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (п.п. 14.1.72, 14.1.136 п. 14.1 ст. 14 ПК України ).
Відповідно до ч. 1 ст. 92 ЗК України, право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.
З наведеного вбачається, що чинним законодавством розмежовано поняття «земельний податок» і «орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності».
Відповідач не є власником або постійним землекористувачем спірної земельної ділянки, а тому не є суб'єктом плати за землю у формі земельного податку, при цьому, єдино можливою формою здійснення плати за землю для нього як землекористувача є орендна плата (п.п. 14.1.72 п. 14.1 ст. 14 ПК України).
Разом з цим, відповідач використовує спірну земельну ділянку без укладення договору оренди землі і не сплачує орендну плату у встановленому законодавчими актами розмірі.
За таких обставин, відповідач (набувач) не сплачуючи орендну плату за користування земельною ділянкою за відсутності укладеного договору, фактично збільшив свої доходи, а Запорізька міська рада (потерпілий) втратила належне їй майно (кошти від орендної плати).
У розумінні положень п.п. 14.1.72, 14.1.73 п. 14.1 ст. 14, п.п. 269.1.1, 269.1.2 п. 269.1, п. 269.2 ст. 269, п.п. 270.1.1, 270.1.2 п. 270.1 ст. 270, п. 287.7 ст. 287 ПК України платником земельного податку є власник земельної ділянки або землекористувач, якими може бути фізична чи юридична особа. Обов'язок сплати цього податку для його платника виникає з моменту набуття (переходу) в установленому законом порядку права власності на земельну ділянку чи права користування нею і триває до моменту припинення (переходу) цього права. Якщо певна фізична чи юридична особа набула право власності на будівлю або його частину, що розташовані на орендованій земельній ділянці, то до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.
Отже, власники і землекористувачі земельних ділянок сплачують плату за землю (у т.ч. земельний податок) з дня виникнення права власності, права постійного користування земельною ділянкою, тому, оскільки за Відповідачем будь-яке право на спірну земельну ділянку не зареєстровано у встановленому законодавством порядку, у контролюючого органу в силу вимог п. 287.1 ст. 287 ПК України відсутні обов'язки та, відповідно, повноваження на стягнення у судовому порядку податкових зобов'язань зі сплати земельного податку.
Разом з тим, предметом даного спору є стягнення безпідставно набутих (збережених) коштів на підставі ст. ст. 1212, 1214 ЦК України в розмірі орендної плати, що належить до сфери приватноправових відносин. За суб'єктним складом спір також є приватноправовим, оскільки сторонами спору є суб'єкт господарювання та орган місцевого самоврядування - Запорізька міська рада, яка діє як представник власника (територіальної громади м. Запоріжжя) земельної ділянки комунальної власності у приватноправових земельних відносинах, а не як суб'єкт владних повноважень.
Верховним Судом у постанові від 27.04.2021 у справі № 922/2378/20 викладено висновок, що норми п. 10.1.1. ст. 10, п.п. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14, ст. ст. 40, 41, п. 265.1.3. ст. 265 ПК України у подібних правовідносинах слід застосовувати таким чином: «власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) і постійні землекористувачі є платниками земельного податку, а орендарі земель державної та комунальної власності - орендної плати за такі земельні ділянки, однак особа, яка є фактичним користувачем земельної ділянки, не маючи права власності або постійного користування на неї і використовуючи її без укладення договору оренди землі, не підпадає під правове регулювання наведених норм Податкового кодексу України».
З наведеного слід дійти висновку, що правовідносини зі стягнення безпідставно набутих (збережених) коштів не підпадають під правове регулювання норм п.п. 69.14 п. 69 підрозділу 10 розділу XX ПК України, а відповідач не є суб'єктом, який має право на застосування пільг щодо звільнення його від нарахування та сплати орендної плати за землю у період з 12.03.2022 по 31.12.2022, передбачених пп. 69.14 п. 69 підроз. 10 роз. ХХ Перехідних положень ПК України, адже користувався земельною ділянкою за відсутності правових підстав для володіння чи користування нею.
Такі висновки відповідають позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 08.07.2025 у cправі № 908/1196/24.
В свою чергу, колегією суддів приймається до уваги, що договір оренди земельної ділянки між Позивачем та Відповідачем не було укладено, що не дає право Відповідачу коригувати податкову декларацію з орендної плати за землю в розумінні положень податкового кодексу та не звільняє ТОВ «ВЕСТ ОЙЛ ГРУП» від повернення безпідставно збережених коштів, в тому числі за період з 12.03.2022 по 31.12.2022.
Крім того, жодного рішення щодо звільнення від сплати орендної плати за землю будь-яких орендарів земельних ділянок на території м. Запоріжжя Запорізькою міською радою не приймалося.
Суд не може також погодитися з доводами скаржника про те, що «орендна плата сплачується ТОВ «ВЕСТ ОЙЛ ГРУП» і досі, заборгованість зі сплати орендної плати відсутня» та «Головне управління ДПС у Запорізькій області, як орган до повноважень якого входить контроль своєчасності подання звітності, повноту нарахування та сплати орендної плати, підтверджує, що орендна плата за земельну ділянку кадастровий номер 2310100000:07:032:0093 нарахована ТОВ «ВЕСТ ОЙЛ ГРУП» правильно. Заборгованість по орендній платі відсутня. Зазначене підтверджує, що ТОВ «ВЕСТ ОЙЛ ГРУП» правильно нараховує та сплачує орендну плату за Земельну ділянку».
Відповідно до статті 191 Податкового кодексу України на контролюючі органи покладено функції контролю своєчасності подання платниками податків передбаченої законом звітності (декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів), своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків, зборів, платежів.
Згідно з абзацами першим та десятим п. 1 підрозд. 1 розд. ІІ Порядку ведення податковими органами оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 12.01.2021 № 5, з метою обліку нарахованих і сплачених, повернутих та відшкодованих сум платежів територіальними органами ДПС відкриваються інтегровані картки платника за кожним платником та кожним видом платежу, які мають сплачуватися такими платниками на рахунки, відкриті в розрізі адміністративно-територіальних одиниць.
Згідно з абзацом сьомим пункту 2 розділу I вказаного Порядку інтегрована картка платника це форма оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що ведеться за кожним видом платежу.
За пунктом 54.1. статті 54 ПК України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.
Таким чином, відсутність заборгованості по узгодженим грошовим зобов'язанням із плати за землю сама по собі не дає достатніх підстав вважати належним виконанням Відповідачем грошових зобов'язань, адже розмір сум податкового та/або грошового зобов'язання визначається платником податків самостійно в податковій декларації, тобто залежить виключно від його дій з обчислення суми зобов'язання за фактичне використання спірної земельної ділянки, які не обов'язково є правильними.
Крім того, необхідно зазначити, що інформація щодо відсутності у відповідача податкового боргу надана податковим органом з огляду на оплату відповідачем сум задекларованих ним податкових зобов'язань з плати за землю на підставі умов договору, які до спірного періоду не підлягають застосуванню, оскільки доказів продовження дії договору на цей строк суду не надано. При цьому суми задекларованих відповідачем зобов'язань є меншими, ніж розраховано позивачем на підставі норм законодавства, які регулюють порядок визначення розміру орендної плати за спірний період, який охоплює період після закінчення дії договору та враховує нову нормативну грошову оцінку землі з її подальшою індексацією.
З листа ГУ ДПС у Запорізькій області № 740/5/08-01-04-07 від 22.01.2024 вбачається, що відповідач сплачував орендну плату за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 2310100000:07:032:0093, площею 0,5944 га, розташовану за адресою: вул. Чарівна, 64а в м. Запоріжжі за 2018-2023 роки.
Так, у 2018 році сплачено 539 022,20 грн., у 2019 році сплачено 539 022,20 грн., у 2020 році (з урахуванням пільги за березень 2020 року) сплачено 494 103,68 грн., у 2021 році сплачено 539 022,20 грн., у 2022 році сплачено 592 924,43 грн., у 2023 році за повний рік сплачено 681 863,58 грн.
Позивачем в розрахунку недоотриманих доходів за спірний період враховано ці оплати. При цьому за 2023 рік враховано 11 місяців з 07.11.2018 по 30.11.2023 та оплату відповідно в розмірі 625 041,67 грн.
Стосовно дотримання сторонами принципу добросовісної поведінки.
Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (п. 6 ч. 1 ст. З ЦК України). Дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними.
Згідно зі ст. 13 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.
При здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
Цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які вправі розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, яка відповідатиме зазначеним критеріям і уявленням про честь та совість.
Добросовісність - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
На вказане неодноразово звертала увагу Велика Палата Верховного Суду.
Отже, сторони повинні діяти правомірно, зокрема, поводитися добросовісно, розумно враховувати інтереси одна одної, утримуватися від недобросовісних дій чи бездіяльності.
Як підтверджено матеріалами справи, відповідачем відповідно до вимог договору оренди землі від 18.01.2012 та вимог ст. 33 Закону «Про оренду землі» не було скеровано до Запорізької міської ради додаткової угоди про його продовження.?
Крім того, відповідач не звертався до суду з позовом про визнання укладеною додаткової угоди до наведеного договору.
Фактично підприємство використовувало земельну ділянку комунальної власності безпідставно, не доплачуючи у бюджет міста кошти за її використання.
Такі дії не відповідають стандартам добросовісної поведінки та не узгоджуються із визначеними ст. 3 Цивільного кодексу України засадами розумності, добросовісності, справедливості.
Натомість пунктом 21 рішення Європейського суду з прав людини «Федоренко проти України» від 03.06.2006 визначено, що відповідно до прецедентного права органів, що діють на підставі Конвенції, право власності може бути «існуючим майном» або коштами, включаючи позови, для задоволення яких позивач може обґрунтовувати їх принаймні «виправданими очікуваннями» щодо отримання можливості ефективного використання права власності.
У спірних правовідносинах неотриманні Запорізькою міською радою кошти від оренди землі підпадають під визначення Європейським судом з прав людини «виправдане очікування» щодо отримання можливості ефективного використання права власності територіальної громади м. Запоріжжя.
Відновлення порушених прав Запорізької міської ради за вказаних обставин і в такий спосіб не створює для відповідача жодних негативних наслідків чи інших необґрунтованих додаткових обтяжень, оскільки предметом позову є стягнення грошових коштів, які останній мав би сплатити за звичайних умов як і фактичний добросовісний землекористувач.
Щодо підстав здійснення Прокуратурою представництва інтересів держави в особі ЗМР у спірних правовідносинах.
Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Законом України "Про прокуратуру" визначено правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України. Зокрема, за змістом статті 1 зазначеного Закону прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту прав і свобод людини, загальних інтересів суспільства та держави.
Статтею 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.
Згідно з частиною 3 цієї норми прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною 4 цієї статті. Не допускається здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, а також у правовідносинах, пов'язаних із виборчим процесом, проведенням референдумів, діяльністю Верховної Ради України, Президента України, створенням та діяльністю засобів масової інформації, а також політичних партій, релігійних організацій, організацій, що здійснюють професійне самоврядування, та інших громадських об'єднань. Представництво в суді інтересів держави в особі Кабінету Міністрів України (далі - КМУ) та Національного банку України може здійснюватися прокурором Генеральної прокуратури України або регіональної прокуратури виключно за письмовою вказівкою чи наказом Генерального прокурора або його першого заступника чи заступника відповідно до компетенції.
Частиною 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень.
Виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб'єкту, витребовувати та отримувати від нього матеріали та їх копії.
У разі відсутності суб'єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесений захист законних інтересів держави, а також у разі представництва інтересів громадянина з метою встановлення наявності підстав для представництва прокурор має право: 1) витребовувати за письмовим запитом, ознайомлюватися та безоплатно отримувати копії документів і матеріалів органів державної влади, органів місцевого самоврядування, військових частин, державних та комунальних підприємств, установ і організацій, органів Пенсійного фонду України та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, що знаходяться у цих суб'єктів, у порядку, визначеному законом; 2) отримувати від посадових та службових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, військових частин, державних та комунальних підприємств, установ та організацій, органів Пенсійного фонду України та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування усні або письмові пояснення. Отримання пояснень від інших осіб можливе виключно за їхньою згодою.
Аналіз положень частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави для висновку, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; у разі відсутності такого органу.
Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак, підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно різняться.
У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб'єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює його неналежно.
"Нездійснення захисту" виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.
"Здійснення захисту неналежним чином" має прояв в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, яка проте є неналежною.
"Неналежність захисту" може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з'ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.
Так, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб'єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.
При цьому прокурор не може вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати належного суб'єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.
Аналогічну правову позицію викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 31.10.2019 у справі № 923/35/19, від 23.07.2020 у справі № 925/383/18.
Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу.
Розумність строку звернення визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як значущість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.
Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18.
За змістом ст. 4 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" місцеве самоврядування в Україні здійснюється на принципах, зокрема, законності, поєднання місцевих і державних інтересів, державної підтримки та гарантії місцевого самоврядування.
Пунктом 34 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що до компетенції рад належить питання щодо регулювання земельних відносин відповідно до закону.
Повноваження сільських, селищних міських, районних та обласних рад визначені ст.ст. 8-12 ЗК України (розпорядження землями, передача земельних ділянок у власність громадян та юридичних осіб, передача земельних ділянок у користування, вилучення земельних ділянок, викуп для суспільних потреб, організація землеустрою тощо).
Шевченківською окружною прокуратурою міста Запоріжжя до Запорізької міської ради направлено лист від 21.12.2023 №57-101-7622ВИХ23 з викладом фактичних обставин щодо користування відповідачем земельною ділянкою з кадастровим номером 2310100000:07:032:0093 без оформлення правовстановлюючого документу, що посвідчує право оренди (користування) у період з 07.11.2018 до 30.11.2023. Також у вказаному листі запитувалася інформація чи планується Запорізькою міською радою вживати заходи претензійно-позовного характеру у зв'язку з вищезазначеним.
Листом Виконавчого комітету Запорізької міської ради № 24796/03.3-20/03 від 17.01.2024 надано Шевченківській окружній прокуратурі м. Запоріжжя розрахунок недоотриманих доходів за фактичне користування відповідачем земельною ділянкою з кадастровим номером 2310100000:07:032:0093, а також повідомлено, що інформація щодо проведення претензійно-позовної роботи по вказаному питанню буде надана додатково. В подальшому Виконавчим комітетом Запорізької міської ради направлено листа від 07.03.2024 за № 24796/03.3-20/03, до якого долучено розрахунок недоотриманих доходів за фактичне користування відповідачем земельною ділянкою кадастровий номер 2310100000:07:032:0093 без оформлення правовстановлюючого документу, що посвідчує право оренди (користування) за період з 07.11.2018 по 30.11.2023. Також зазначено, що Запорізька міська рада не планує вживати заходів претензійно-позовного характеру щодо стягнення недоотриманих коштів за фактичне користування вказаною земельною ділянкою.
Вказані обставини свідчать про нездійснення Запорізькою міською радою захисту порушених інтересів держави та територіальної громади м. Запоріжжя, та наявність передбачених ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» підстав для їх представництва прокурором.
Слід наголосити, що неповернення Запорізькій міській раді безпідставно збереженої орендної плати за користування вказаною земельною ділянкою порушує інтереси територіальної громади м. Запоріжжя в особі Запорізької міської ради в частині позбавлення можливості ефективного використання права комунальної власності та неотримання місцевим бюджетом відповідного доходу, які можуть бути використані для задоволення її нагальних потреб.
Враховуючи вищевикладене, при зверненні до суду з вказаним позовом Прокуратурою в інтересах держави в особі ЗМР було дотримано вимоги статті 23 Закону України "Про прокуратуру", у зв'язку з невжиттям компетентним органом заходів, спрямованих на захист інтересів держави у спірних відносинах.
Порушень або неправильного застосування судом норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, апеляційним судом під час перегляду справи в апеляційному порядку не встановлено.
Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився із характером спірних правовідносин, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і обставини, надав їм належну правову оцінку.
З огляду на що, доводи скаржника, наведені ним в апеляційній скарзі, не спростовують мотивів та висновків Господарського суду Запорізької області в оскаржуваному рішенні, у зв'язку з чим відхиляються колегією суддів, а тому відсутні підстави для зміни чи скасування рішення від 25.07.2024, яке відповідає вимогам встановленим ст. 236 ГПК України.
Зважаючи на результат апеляційного перегляду справи, на підставі ст. 129 ГПК України судові витрати у справі, які складаються з судового збору за подання апеляційної скарги, покладаються на скаржника.
Керуючись статтями 129, 269, 270, 275-279, 282 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “ВЕСТ ОЙЛ ГРУП» на рішення Господарського суду Запорізької області від 25.07.2024 у справі № 908/1547/24 залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Запорізької області від 25.07.2024 у справі № 908/1547/24 залишити без змін.
Судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю “ВЕСТ ОЙЛ ГРУП».
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, порядок і строки оскарження визначені ст.ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови підписано 24.09.2025
Головуючий суддя В.Ф. Мороз
Суддя Ю.Б. Парусніков
Суддя А.Є. Чередко