ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
22 вересня 2025 року Справа № 924/761/25
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Саврій В.А., суддя Коломис В.В. , суддя Розізнана І.В.
при секретарі судового засідання Заславській В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Екна Україна» на ухвалу Господарського суду Хмельницької області від 30.07.2025 у справі №924/761/25 (суддя Гладій С.В.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Екна Україна», м.Київ
до Південно-західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, м.Хмельницький
про визнання недійсним та скасування пункту 1 та підпункту 2.2 резолютивної частини рішення Південно-західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 16.05.2025 №72/49-р/к зі справи №72/20-24
за участю представників:
позивача (апелянта) - Сак (Баранецька) Марта Русланівна (поза межами приміщення суду);
відповідача - Логінова Тетяна Юріївна (поза межами приміщення суду);
28.07.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю “Екна Україна» звернулося з позовною заявою до Південно-західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про визнання недійсним та скасування пункту 1 та підпункту 2.2 резолютивної частини рішення Південно-західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 16.05.2025 №72/49-р/к зі справи №72/20-24.
Також, 28.07.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю "Екна Україна" подало до господарського суду заяву про забезпечення позову, в якій просило:
- зупинити дію рішення Адміністративної колегії Південно-західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України №72/49-р/к від 16.05.2025 у справі №72/20-24 щодо ТОВ “Екна Україна» до набрання рішенням Господарського суду Хмельницької області законної сили у справі;
- застосувати захід забезпечення позову у цій справі і надати вказівку посадовим особам Південно - західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України вчинити дії, що стосуються виключення ТОВ “Екна Україна» з відомостей Державного реєстру суб'єктів господарювання, притягнутих до відповідальності за вчинення порушення, яке передбачене пунктом 4 частини другої статті 6, пунктом 1 статті 50 Закону України “Про захист економічної конкуренції», у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів, аукціонів, конкурсів, тендерів та Зведених відомостей щодо спотворення результатів торгів.
Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 30.07.2025 у справі №924/761/25 відмовлено у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю “Екна Україна» про забезпечення позову.
Не погоджуючись з винесеною ухвалою Товариство з обмеженою відповідальністю “Екна Україна» звернулося до Північно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою.
ТОВ «Екна Україна» в апеляційній скарзі зазначає, що метою звернення з позовною заявою до Господарського суду Хмельницької області було/є захист прав та інтересів ТОВ «Екна Україна», зокрема, від свавільного втручання в діяльність товариства боку відділення в частині, зокрема, об'єктиве незаконне внесення рішення АМК, яке блокує до вирішення питання його законності в суді, діяльність позивача, та отримання державою вигідних контрактів, а отже економії бюджету в умовах воєнного стану.
За доводами позивача звернення із заявою про забезпечення позову до Господарського суду Хмельницької області було попередженням дій органу Антимонопольного комітету України в цій частині, що можуть мати наслідки, а не подолання наслідків вже вчинених дій.
Не можуть вважатися наслідками вже вчинені дії у вигляді участі в майбутніх публічних торгах, оскільки кожна процедура закупівлі оцінюється окремо та дії в конкретній процедурі закупівлі оцінюються як конкретне самостійне порушення, передбачене пунктом 4 частини другої статті 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції».
Апелянт стверджує, що судом мав бути врахований Порядок ведення і доступу до Державного реєстру суб'єктів господарювання, притягнутих до відповідальності за вчинення порушення, яке передбачене пунктом 4 частини другої статті 6, пунктом 1 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів, аукціонів, конкурсів, тендерів, затвердженому розпорядженням Комітету Антимонопольного комітету України від 23.11.2023 №17-рп, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27.12.2023 за №2259/41315, який визначає процедуру ведення, оприлюднення і доступу до Державного реєстру суб'єктів господарювання, притягнутих до відповідальності за вчинення порушення, яке передбачене пунктом 4 частини другої статті 6, пунктом 1 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів, аукціонів, конкурсів, тендерів.
За доводами апелянта ухвала суду не враховує приписи спеціального нормативного акту, натомість місцевим судом застосовується приписи загального положення від 2015 року - пункти 3 та 4 Положення про набори даних, які підлягають оприлюдненню у формі відкритих даних, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 №835.
Стверджує, що забезпечення позову в частині зупинення дії рршення не є тотожним задоволенню позовних вимог, оскільки забезпечення не скасовує накладених штрафних санкцій, а також розгляд судової справи не може тривати 3 роки - період, на який суб'єкт господарювання потрапляє в реєстр.
Звертає увагу, що у своїй позовній заяві позивач просить визнати незаконним та скасувати рішення АМК. Отже, доводи, якими позивач обґрунтував свої вимоги щодо вжиття заходів забезпечення позову не є аналогічними тим, що зазначені ним в позовній і їх перевірка судом фактично не призводить до вирішення даного спору по суті.
Також апелянт зазначає, що перелічені в оскаржуваній ухвалі суду правові висновки Верховного Суду, не є релевантними для цієї справи №924/761/25, оскільки останні не є такими, що викладені в подібних правовідносинах.
Крім цього, ТОВ «Екна Україна» заявляє про право протягом 5 днів після ухвалення судового рішення у справі щодо визнання недійсним та скасування рішення АМК надати докази про розмір витрат, які ТОВ «Екна Україна» сплатив або має сплатити у зв'язку з розглядом зазначеної справи.
На підставі викладеного апелянт просить суд апеляційної інстанції скасувати ухвалу Господарського суду Хмельницької області від 30.07.2025 у справі №924/761/25 і ухвалити нове судове рішення про забезпечення позову у справі №924/761/25, а саме - з метою забезпечення позову:
- зупинити дію рішення Адміністративної колегії Південно-західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України №72/49-р/к від 16.05.2025 у справі №72/20-24 щодо ТОВ «Екна Україна» до набрання рішенням Господарського суду Хмельницької області законної сили у справі;
- застосувати захід забезпечення позову у цій справі і надати вказівку посадовим особам Південно-західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України вчинити дії, що стосуються виключення ТОВ «Екна Україна» з відомостей Державного реєстру суб'єктів господарювання, притягнутих до відповідальності за вчинення порушення, яке передбачене пунктом 4 частини другої статті 6, пунктом 1 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів, аукціонів, конкурсів, тендерів та Зведених відомостей щодо спотворення результатів торгів.
Також апелянт просить судові витрати ТОВ «Екна Україна» покласти на Південно-західне міжобласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України.
Листом від 13.08.2025 матеріали оскарження витребувано з Господарського суду Хмельницької області.
15.08.2025 матеріали оскарження ухвали у справі №924/761/25 надійшли до апеляційного господарського суду.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 21.08.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю “Екна Україна» на ухвалу Господарського суду Хмельницької області від 30.07.2025 у справі №924/761/25. Розгляд апеляційної скарги призначити на 22.09.2025 об 14:30год. у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду за адресою: 33601, м.Рівне, вул.Яворницького, 59, у залі судових засідань №4. Запропоновано відповідачу у строк до 05.09.2025 подати письмовий відзив на апеляційну скаргу.
04.09.2025 Південно-західним міжобласним територіальним відділенням Антимонопольного комітету України через систему «Електронний суд» було подано відзив на апеляційну скаргу.
Відповідач зазначає, що аргументи товариства суперечать сталим і послідовним правовим позиціям Верховного Суду щодо розгляду заяв про забезпечення позову у справах, предметом розгляду яких є саме визнання недійсним/скасування рішення АМК, і в яких позивач просить вжити заходи забезпечення позову шляхом зупинення дії оскаржуваного рішення АМК, стосовно застосування частин третьої та п'ятої статті 60 Закону у сукупності зі статтями 136, 137 ГПК України.
Посилається на правову позицію, викладену у постановах Верховного Суду від 01.04.2020 у справі №912/2156/19, від 22.08.2019 у справі №916/492/19, від 14.11.2019 у справі №914/938/19, від 04.09.2024 у справі №904/5133/23, від 11.11.2021 у справі №910/269/20, від 22.08.2019 у справі №916/492/19, від 14.11.2019 у справі №914/938/19, від 15.06.2020 у справі №910/13158/19, від 18.03.2021 у справі №910/13451/20, від 04.09.2024 у справі №904/5133/23.
Відповідач вважає, що звертаючись з апеляційною скаргою, товариство не спростувало наведених висновків суду першої інстанції та не довело неправильне застосування ним норм матеріального і процесуального права як необхідної передумови для скасування прийнятого ним судового рішення у справі.
На підставі викладеного просить суд апеляційної інстанції ухвалу Господарського суду Хмельницької області від 30.07.2025 у справі №924/761/25 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Екна Україна» без задоволення.
Розпорядженням керівника апарату суду від 18.09.2025, у зв'язку із перебуванням судді-члена колегії Крейбух О.Г. у відпустці призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №924/761/25.
Автоматизованою системою розподілу судових справ визначено колегію суддів для розгляду справи №924/761/25 у складі: головуючий суддя Саврій В.А., суддя Коломис В.В., суддя Розізнана І.В.
Ухвалою суду від 18.09.2025 прийнято до свого провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Екна Україна» на ухвалу Господарського суду Хмельницької області від 30.07.2025 у справі №924/761/25 колегією суддів у складі головуючий суддя Саврій В.А., суддя Коломис В.В., суддя Розізнана І.В.
У судовому засіданні суду апеляційної інстанції 22.09.2025 представниця позивача підтримала доводи та вимоги апеляційної скарги та надала пояснення по справі. Просила скасувати ухвалу Господарського суду Хмельницької області від 30.07.2025 у справі №924/761/25 і ухвалити нове судове рішення про забезпечення позову.
Представниця відповідача заперечила проти доводів та вимог апеляційної скарги, надала пояснення у справі. Просила суд ухвалу Господарського суду Хмельницької області від 30.07.2025 у справі №924/761/25 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Екна Україна» без задоволення.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, відзиву, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Північно-західний апеляційний господарський суд дійшов висновку про наступне:
У поданій до суду першої інстанції заяві про забезпечення позову Товариство з обмеженою відповідальністю "Екна Україна" посилається на те, що є активним учасником ринку та має відповідну репутацію на ньому, та протягом років виконує всі вимоги законодавства, не порушуючи приписи останнього, в тому числі приписів законодавства про захист економічної конкуренції.
Звертає увагу на те, що за останні 5 років підприємство прийняло участь в 702 закупівлях, та отримало перемогу в більше ніж 596 закупівель і успішно поставило продукцію, що вбачається з офіційних даних веб-сайту Прозорро, і ДЗО, за згрупованою інформації сайту https://clarity-project.info/tenderer/43476054.
Вказує на те, що ТОВ “Екна Україна» за роки здійснення своєї діяльності на ринку жодного разу не притягувалось до відповідальності за вчинення порушення у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, що стосуються спотворення результатів торгів. Зазначена статистка свідчить про сталу репутаційну діяльність, отримання прибутку позивачем протягом років.
Зазначає, що за роки діяльності ТОВ “Екна Україна» напрацювало позитивну ділову репутацію серед українських виробників - державних замовників.
Вважає, що з огляду на сталу діяльність ТОВ “Екна Україна» відповідні висновки Відділення можуть призвести до дискримінації ділової репутації ТОВ “Екна Україна», що напрацьована роками успішним виконанням державних замовлень та приватною практикою на товарних ринках, що є недопустимим та буде відповідно зреаговано в частині захисту такої репутації.
Звертає увагу, що одночасно, рішення АМК про вчинення порушення має своїм наслідком внесення позивача до Державного реєстру та блокування Відділенням здійснення позивачем підприємницької діяльності згідно річного плану, що є основним видом діяльності роботи товариства - реалізації товарів у публічних торгах.
Зазначає, що останній отримував перемогу у більшості закупівлях, в яких приймав участь - з 702 в 596, що свідчить про пропонування найменшої ціни для державних замовників, а отже, економії Державою на таких закупівлях.
Вказує, що ТОВ “Екна Україна» в більшості випадках закупівель пропонувало Державі найбільш вигідну цінову пропозицію - найменшу ціну. Зауважує, що Держава в особі такого контрагента як ТОВ “Екна Україна» економила публічні кошти.
Вважає, що припинення участі ТОВ “Екна Україна» в публічних торгах, що організовує Держава відповідно до Закону України “Про публічні закупівлі», метою якого є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції, вже призвела, до порушення балансу конкуренції на відповідному ринку товарів; до витрачання надмірних коштів Державою, подавши її можливості отримати більш вигідну пропозицію в торгах, що вже відбулись, та тих, що відбудуться.
Стверджує, що рішення АМК вже порушило права на невизначений час, а як мінімум на 3 роки, позивача на здійснення ним підприємницької діяльності, що гарантується Державною, а саме статтею 42 Конституції України, а також права Держави на закупівлю товарів за найбільш вигідними умовами.
Зауважує, що основними клієнтами позивача є державні та комунальні клініки України, на частку яких припадає до 95% каналу обладнання для візуалізації у вартісному вираженні, без істотної динаміки за останні 10 років. Зазначене є неприпустимим в розрізі економічної ситуації, яка склалась в країні у зв'язку з веденням воєнного стану.
Товариство зауважує, що така ситуація призводить до ряду також складнощів в частині переорганізації роботи, звільнення працівників у випадку відсутності прибутку, тощо. Участь у тендерних закупівлях є одним із його основних видів господарської діяльності, яка формує значну частку його прибуток і відповідно формує базу для оподаткування та надходження до бюджету, а відтак неможливість участі у тендерних закупівлях та відмови замовників у прийнятті тендерних пропозицій спричинять суттєве зменшення його прибутку, а отже і зменшення надходжень до бюджету.
Вважає, що рішення АМК є незаконним, висновки в ньому є протиправними
Звертає увагу на товар, що реалізовує ТОВ “Екна Україна» за публічні кошти - Державі - медичне обладнання, що є наразі, під час воєнного стану надважливим. Це апарати анестезії, апарати ШВЛ, барокамери, ВАК-апарати, апаратура ендоскопії, зарядні станції, кисневі концентратори, апарати комп'ютерної томографії, магнітно-резонансної мамографії, мамографія, молекулярної візуалізації, рентгенографія, ультразвукової діагностики тощо.
Вказує на те, що зазначені товари є критично важливими для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період, а також критично важливими для забезпечення потреб Збройних Сил, інших військових формувань в особливий період. Також товариство співпрацюємо з такими компаніями, як Lanmage Medical Technology Co., Ltd. BK Medical Holding Company, Inc., MinFound Medical Systems Co., Ltd., Baobang Medical Equipment Co., Ltd., Oxywise s.r.o., Colenta Labortechnik GmbH & Co KG., LANDWIND MEDICAL, Cellex Incorporated та багатьма іншими. Потужності наших бізнес партнерів знаходяться в США, Німеччині, Китаї, Австрії та ще в понад 10 країнах. Зазначене свідчить про репутації на міжнародному рівні компанії і пояснити ситуацію притягнення до відповідальності за подіне порушення, коли останнє не є доведеним - оскаржується в суді є надскладно іноземним партнерам.
Вказує на те, що специфіка діяльності та її значимість для суспільства та держави в цілому може бути одним з критеріїв, які враховуються судом при визначення наявності підстав для вжиття заходів забезпечення позову та обрання їх видів.
Звертає увагу на те, що Верховний Суд у постанові від 25.08.2021 у справі №910/10407/20 сформулював правовий висновок, що враховуючи приписи пункту 4 частини першої статті 17 Закону України "Про публічні закупівлі", наявність інформації щодо заявника у Зведених відомостях фактично є підставою для прийняття замовником рішення про відмову учаснику у процедурі закупівлі та зобов'язання відхилити тендерну пропозицію учасника.
Стверджує, що реалізуючи дію рішення АМК відділенням вже внесені відомості до Зведених відомостей (Державного реєстру суб'єктів господарювання, притягнутих до відповідальності за вчинення порушення, яке передбачене пунктом 4 частини другої статті 6, пунктом 1 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій), щодо вчинення позивачем порушення антимонопольного законодавства, що створило вже перешкоди в участі у публічних закупівлях, та спричинило непропорційне порушення прав та інтересів.
Колегія суддів суду апеляційної інстанції зазначає, що згідно з ч.1 ст.2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Як встановлено ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" та ст.11 Господарського процесуального кодексу України суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено право на ефективний засіб юридичного захисту, встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 29.06.2006 у справі "Пантелеєнко проти України" засіб юридичного захисту має бути ефективним як на практиці, так і за законом. У рішенні Європейського суду з прав людини від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" зазначено що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припинення порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.
При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
У рішенні Конституційного Суду України від 16.06.2011 №5-рп/2011 у справі №1-6/2011 зазначено, що судочинство охоплює, зокрема інститут забезпечення позову, який сприяє виконанню рішень суду і гарантує можливість реалізації кожним конституційного права на судовий захист, встановленого статтею 55 Конституції України.
Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.
Забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
Подібні за змістом висновки щодо застосування статей 136, 137 ГПК України викладені у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі №910/19256/16, від 14.05.2018 у справі №910/20479/17, від 14.06.2018 у справі №916/10/18, від 23.06.2018 у справі №916/2026/17, від 16.08.2018 у справі №910/5916/18, від 11.09.2018 у справі №922/1605/18, від 14.01.2019 у справі №909/526/18, від 21.01.2019 у справі №916/1278/18, від 25.01.2019 у справі №925/288/17, від 26.09.2019 у справі №904/1417/19 тощо.
Відповідно до статті 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
Згідно з п.10 ч.1 ст.137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Як встановлено ч.11 ст.137 ГПК України, не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.
У постановах Верховного Суду від 17.12.2018 у справі №914/970/18 та від 10.11.2020 у справі №910/1200/20 викладено правовий висновок, відповідно до якого під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання про обґрунтованість заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову.
Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 у справі №910/1040/18 зазначила, якщо особа звернулася до суду з немайновою позовною вимогою, то судове рішення, у разі її задоволення, не вимагатиме примусового виконання, у цьому випадку має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття зазначених заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Забезпечення позову є процесуальним засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових рішень, прийнятих за результатами розгляду спору. Учасник справи, який звертається із заявою про забезпечення позову, повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою доказами наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
Заявник просив зупинити дію рішення Адміністративної колегії Південно-західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України №72/49-р/к від 16.05.2025 у справі №72/20-24 щодо ТОВ “Екна Україна» до набрання рішенням Господарського суду Хмельницької області законної сили у справі.
Як правильно відмічає суд першої інстанції, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві (іншим особам) вчиняти певні дії (висновки про застосування норм права, які викладені в постанові Верховного Суду від 25.05.2018 у справі №916/2786/17).
Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними з заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу (іншим особам) здійснювати певні дії.
За таких обставин, обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та як наслідок ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу.
Зазначену правову позицію наведено в постановах Верховного Суду від 14.06.2018 у справі №916/10/18, від 15.01.2019 у справі №915/870/18.
Крім цього, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №381/4019/18 висловлено позицію про те, що необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.
Відповідно до ч.1 ст.56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" рішення (витяг з нього за вилученням інформації з обмеженим доступом, а також визначеної відповідним державним уповноваженим Антимонопольного комітету України, головою територіального відділення Антимонопольного комітету України інформації, розголошення якої може завдати шкоди інтересам інших осіб, які брали участь у справі), розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень надається для виконання шляхом надсилання або вручення під розписку чи доведення до відома в інший спосіб.
Отже, такою інформацією володіють безпосередньо самі суб'єкти господарювання (учасники), які були (не були) притягнуті до відповідальності.
Колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що у разі задоволення вимоги позивача про зупинення дії рішення адміністративної колегії Південно-західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України №72/49-р/к від 16.05.2025 щодо визнання порушення товариством з обмеженою відповідальністю "Екна Україна» законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу до набрання рішенням законної сили, фактично відбудеться часткове задоволення позову, адже правомірність висновків Антимонопольного комітету України, викладених у рішенні, стосовно вчинення товариством антиконкурентних узгоджених дій встановлюється за результатами розгляду судом даної справи по суті, а оскаржуване рішення Антимонопольного комітету України до прийняття судового рішення є чинним.
При цьому, як правильно зазначено місцевим господарським судом в оскарженому рішенні, позивач не може бути позбавлений права на участь у закупівлях через прийняття спірного рішення, з огляду на приписи ст.60 Закону України "Про захист економічної конкуренції".
Відповідно до ч.4 ст.60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" порушення господарським судом провадження у справі про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України, прийнятого: згідно з ч.1 ст.48 цього Закону, ч.1 ст.30 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції"; за результатами перевірки відповідно до ч.5 ст. 57 цього Закону; за результатами перегляду відповідно до ч.3 ст.58 цього Закону, а також перегляд за заявою сторони відповідного рішення (постанови) господарського суду зупиняє виконання зазначеного рішення органу Антимонопольного комітету України на час розгляду цієї справи чи перегляду відповідного рішення (постанови) господарського суду, якщо органом Антимонопольного комітету України відповідно до частини 3 статті 48 цього Закону чи господарським судом не визначено інше.
Незалежно від положень частини 4 цієї статті, у разі наявності достатніх підстав, господарський суд може зупинити дію рішення органу Антимонопольного комітету України (ч.5 ст.60 зазначеного Закону).
Вказана норма є спеціальною нормою, яка застосовується до правових відносин, що регулюються цим Законом, і згідно з якою дія рішення органу Антимонопольного комітету України може бути зупинена господарським судом лише за наявності достатніх підстав.
Аналогічний висновок наведено у постанові Верховного Суду від 19.03.2021 у справі №910/13451/20.
Як правильно зазначає суд першої інстанції, право суду зупинити дію оскаржуваного рішення Антимонопольного комітету України за заявою, поданою суду відповідно до ч.5 ст.60 Закону України "Про захист економічної конкуренції", не може розглядатись як підстава для забезпечення позову в порядку приписів статей 136, 137 Господарського процесуального кодексу України, оскільки відповідно до антиконкурентного законодавства рішення органів Антимонопольного комітету України приймаються з метою припинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції, між тим за приписами ч.11 ст.137 Господарського процесуального кодексу України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.
Близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 15.06.2020 у справі №910/13158/19, від 22.08.2019 у справі №916/492/19, від 14.11.2019 у справі №914/938/19, від 01.04.2020 у справі №912/2156/19.
Тобто, як правильно зазначено в оскарженій ухвалі, забезпечення позову у вказаний спосіб призвело б до продовження позивачем діяльності на противагу рішенню, згідно з яким така діяльність визнана протиправною (здійснення антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів на закупівлю).
Крім того, позивач не позбавлений права самостійно звернутись до Антимонопольного комітету України з вимогою внести дані стосовно зупинення дії спірного рішення до зведених відомостей у разі відкриття провадження у справі щодо визнання такого рішення недійсним.
Отже, звертаючись до суду із цією заявою, позивач не навів (та не надав доказів існування) фактичних обставин, з якими пов'язується необхідність вжиття заходів забезпечення позову, про застосування яких він просить.
Щодо внесення Відділенням позивача у зведені відомості про рішення органів Антимонопольного комітету України щодо визнання вчинення суб'єктами господарювання порушень законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів (тендерів), колегія суддів приймає до уваги наступне.
Так, відомості щодо прийняття АМК рішення №72/749-р/к від 16.05.2025 у справі №72/20-24 було внесено до Зведених відомостей, які оприлюднено на офіційному веб-порталі Антимонопольного комітету України.
Пунктом 4 частини першої статті 17 Закону України “Про публічні закупівлі» передбачено, що замовник приймає рішення про відмову учаснику в участі у процедурі закупівлі та зобов'язаний відхилити тендерну пропозицію учасника або відмовити в участі у переговорній процедурі закупівлі (крім випадків, зазначених у пунктах 2, 4, 5 частини другої статті 40 цього Закону) в разі, якщо суб'єкт господарювання (учасник) протягом останніх трьох років притягувався до відповідальності за порушення, передбачене пунктом 4 частини другої статті 6, пунктом 1 статті 50 Закону України “Про захист економічної конкуренції», у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, що стосуються спотворення результатів тендерів.
Дана норма застосовується на підставі та з урахуванням відповідного рішення уповноваженого органу, тобто органу АМК, а не на підставі Зведених відомостей.
При цьому, рішення органу АМК (поки його не скасовано чи не визнано недійсним у встановленому порядку) є обов'язковим до виконання (частина третя статті 56 Закону України " Про захист економічної конкуренції").
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 20.01.2022 у справі №910/14429/21.
При цьому, правові наслідки створює для позивача саме прийняте Відділенням рішення №72/49-р/к від 16.05.2025 у справі №72/20-24 (яке наразі є чинним та не скасовано в судовому порядку), а не інформація, яка включена Антимонопольним комітетом України до зведених відомостей.
Посилання позивача в поданій заяві на те, що невжиття заходів до забезпечення позову позбавляє його можливості брати участь у процедурах закупівель на час розгляду судової справи, що ставить під загрозу здійснення ним господарської діяльності, судом першої інстанції обгрунтовано відхилено, оскільки участь у процедурах закупівель не є окремим видом господарської діяльності, а особа, що бере участь у процедурі закупівлі, не гарантовано буде визнана переможцем торгів, тоді як позивач не позбавлений можливості здійснювати господарську діяльність не пов'язану з участю у процедурах закупівель.
Постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 №835 затверджено Положення про набори даних, які підлягають оприлюдненню у формі відкритих даних, який визначає вимоги до формату і структури наборів даних, що підлягають оприлюдненню у формі відкритих даних, періодичність оновлення та порядок їх оприлюднення, а також перелік таких наборів даних.
Розпорядники інформації згідно з цим Положенням завантажують у формі відкритих даних набір даних, визначений у переліку наборів даних, які підлягають оприлюдненню у формі відкритих даних, згідно з додатком (п. 3 Положення).
У разі внесення змін до переліку наборів даних, які підлягають оприлюдненню у формі відкритих даних, розпорядник інформації у місячний строк з дати набрання чинності такими змінами здійснює їх завантаження та подальше оновлення на Єдиному державному веб-порталі відкритих даних (п. 4 Положення).
Так, додатком до вказаного Положення визначено Перелік наборів даних, які підлягають оприлюдненню у формі відкритих даних, відповідно до якого Антимонопольний комітет України зобов'язаний оприлюднювати наступну публічну інформацію у формі відкритих даних:
- Зведений перелік суб'єктів природних монополій;
- Рішення та рекомендації Антимонопольного комітету;
- Реєстр державної допомоги;
- Зведені відомості про рішення органів Комітету про визнання вчинення суб'єктами господарювання порушень законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді спотворення результатів торгів (тендерів) та накладення штрафу.
Як правильно зазначено судом першої інстанції, відповідно до антиконкурентного законодавства рішення органів Антимонопольного комітету України приймаються з метою припинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції, зокрема - антиконкурентної змови під час торгів.
За доводами апелянта, судом першої інстанції мав бути врахований Порядок, затверджений розпорядженням Комітету Антимонопольного комітету України від 23.11.2023 №17-рп, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 27.12.2023 за №2259/41315, тобто ухвала суду не враховує приписи спеціального нормативного акту, натомість місцевим судом застосовується приписи загального положення від 2015 року.
Колегія суддів не приймає до уваги дане твердження, оскільки Положення, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 №835, є чинним та регулює спірні правовідносини, водночас апелянт не зазначає які саме приписи загального положення від 2015 року суперечать приписам спеціальному Порядку, затвердженого розпорядженням Комітету Антимонопольного комітету України від 23.11.2023 №17-рп, а також як такі приписи впливають на правильність оскаржуваної ухвали.
Крім цього, суд першої інстанції правильно посилається на практику Верховного Суду, викладену у постанові від 01.04.2020 у справі №912/2156/19, якою скасовано постанову суду апеляційної інстанції про забезпечення позову у справі предметом розгляду якої є також визнання недійсним і скасування рішення Антимонопольного комітету України у частині, що стосується визнання позивача у справі таким, що вчинив порушення законодавства про захист економічної конкуренції, яке передбачене пунктом 4 частини другої статті 6 та пунктом 1 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції".
Верховний Суд у вказаній постанові зазначив наступне:
«Відповідно до антиконкурентного законодавства рішення органів Антимонопольного комітету України приймаються з метою припинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції, зокрема - антиконкурентної змови під час торгів, а згідно з приписом частини одинадцятої статті 137 ГПК України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22.08.2019 у справі №916/492/19 та від 14.11.2019 у справі №914/938/19.
Водночас відповідно до антиконкурентного законодавства рішення органів Антимонопольного комітету України приймаються з метою припинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції, зокрема - антиконкурентної змови під час торгів.
Натомість забезпечення позову у такий спосіб призводить до продовження підприємством діяльності на противагу рішенню, згідно з яким така діяльність визнана протиправною (здійснення антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів).
Фактично, зупинивши дію рішення, суд апеляційної інстанції не навів обставин, які свідчили б про ймовірність ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту порушених прав позивача, за захистом яких він має намір звернутися до суду в разі задоволення такого позову та обставин, які б підтверджували, що невжиття відповідних заходів забезпечення позову ускладнить або зробить неможливим виконання рішення суду по суті спору».
Крім зазначених вище правових висновків, Верховний Суд також у постанові від 11.11.2021 у справі №910/269/20 зазначав, що:
- частина п'ята статті 60 Закону є спеціальною нормою, яка застосовується до правовідносин, що регулюються цим Законом і згідно з якою дія рішення органу АМКУ може бути зупинена господарським судом лише за наявності достатніх підстав. Право суду зупинити дію оскаржуваного рішення органу АМКУ за заявою, поданою суду відповідно до зазначеної норми Закону, не може розглядатися як самостійна та єдина підстава для забезпечення позову;
- водночас забезпечення позову у такий спосіб призводить до продовження діяльності позивача/заявника на противагу рішенню, згідно з яким така діяльність визнана протиправною, а за своїми наслідками таке забезпечення позову є тотожним задоволенню заявлених позовних вимог, що не допускається положеннями частини одинадцятої статті 137 ГПК України.
Вказані вище правові висновки є сталими та неодноразово і послідовно висловлювалися Верховним Судом (зокрема у постановах від 22.08.2019 у справі №916/492/19, від 14.11.2019 у справі №914/938/19, від 15.06.2020 у справі №910/13158/19, від 18.03.2021 у справі №910/13451/20).
В силу ч.ч.1, 2 ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З огляду на встановлені обставини та наявні у матеріалах справи докази, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю “Екна Україна» про забезпечення позову.
Згідно ч.4 ст.11 Господарського процесуального кодексу України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
За усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Пронін проти України") одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Зазначене судом першої інстанції було дотримано в повній мірі.
При цьому, п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.
Питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Відхиляючи скаргу апеляційний суд у принципі має право просто підтвердити правильність підстав, на яких ґрунтувалося рішення суду нижчої інстанції (рішення у справі "Гарсія Руїс проти Іспанії").
В силу приписів ч.1 ст.276 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судова колегія вважає, що суд першої інстанції на підставі сукупності досліджених доказів повно з'ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді спору судом першої інстанції, судовою колегією не встановлено, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга не можуть бути підставою для скасування оскаржуваної ухвали, а наведені в ній доводи не спростовують висновків суду.
Відповідно до положень ст.129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору за апеляційний перегляд ухвали покладаються на апелянта.
Керуючись ст.ст.269, 270, 271, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Екна Україна» на ухвалу Господарського суду Хмельницької області від 30.07.2025 у справі №924/761/25 залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та не підлягає оскарженню.
Повний текст постанови складено 24.09.2025.
Головуючий суддя Саврій В.А.
Суддя Коломис В.В.
Суддя Розізнана І.В.