вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"24" вересня 2025 р. Справа№911/687/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Владимиренко С.В.
суддів: Ходаківської І.П.
Демидової А.М.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (без повідомлення учасників справи) апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк»
на рішення Господарського суду Київської області від 07.07.2025
у справі №911/687/24 (суддя Саванчук С.О.)
за позовом Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк»
до Коробки Наталії Сергіївни
про стягнення заборгованості
Акціонерне товариство «Перший український міжнародний банк» (далі - АТ Перший український міжнародний банк» / позивач) звернулося до Господарського суду Черкаської області з позовом до Коробки Наталії Сергіївни (далі - відповідач) про стягнення заборгованості яка виникла за кредитним договором «Кредит «всеБізнес» №716544388 від 02.12.2021 у розмірі 30 200, 28 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов за укладеним між ним та позивачем кредитним договором «Кредит «всеБізнес» №716544388 від 02.12.2021, у зв'язку з чим позивачем нарахована заборгованість: 29 450,28 грн за тілом кредиту, включаючи прострочену заборгованість за сумою кредиту та 750,00 грн простроченої заборгованості за комісією.
Господарський суд Київської області рішенням від 07.07.2025 у справі №911/687/24 позов задовольнив частково. Стягнув з Коробки Наталії Сергіївни на користь Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» 29 450,28 грн суми кредиту за кредитним договором «Кредит «всеБізнес» №716544388 від 02.12.2021 та 2 422,40 грн витрат зі сплати судового збору. У задоволенні іншої частини позову відмовив.
Ухвалюючи вказане рішення суд першої інстанції встановив факт надання позивачем кредитних коштів та не виконання відповідачем зобов'язання з повернення кредиту. Позовні вимоги про стягнення з відповідача суми кредиту (тіло кредиту) за кредитним договором «Кредит «всеБізнес» №716544388 від 02.12.2021 в розмірі 29 450,28 грн судом визнані обґрунтованими, належним чином підтвердженими.
Щодо стягнення з відповідача комісії за користування кредитом у розмірі 750, 00 грн, суд зазначив, що банк неповноважний стягувати з позичальника плату (комісію) за управління кредитом, адже такі дії не становлять банківську послугу, яку замовив позичальник (або супровідну до неї), а є наслідком реалізації прав та обов'язків банку за кредитним договором і відповідають економічним потребам лише самого банку.
Не погоджуючись з ухваленим рішенням, Акціонерне товариство «Перший український міжнародний банк» звернулось до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 07.07.2025 у справі №911/687/24 в частині відмови у стягненні з відповідача комісії за користування кредитом у розмірі 750, 00 грн та ухвалити нове рішення у відповідній частині про задоволення позовних вимог.
В обґрунтування вимог та доводів апеляційної скарги позивач посилається на те, що спірна комісія ні за назвою, ні за своєю сутністю не є комісією з управління кредитом, отже відмова у її стягненні обгрунтована помилковим визначенням її правової природи та є незаконною. У спірному кредитному договорі АТ «ПУМБ» з ФОП Коробка Наталія Сергіївна передбачено процентну ставку за користування кредитом в розмірі 0,00001 % річних. В період дії цього договору жодного разу не було списано і копійки на погашення цих процентів, що підтверджується наявною в матеріалах справи випискою. Також АТ "ПУМБ" не заявило у позовній заяві вимогу про стягненні заборгованості за процентами. На переконання позивача, визначена договором комісія є платою за користування кредитом, встановлення та нарахування якої не заборонено вимогами Закону України «Про банки і банківську діяльність» та главою 71 ЦК України.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.07.2025 апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» на рішення Господарського суду Київської області від 07.07.2025 у справі №911/687/24 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Владимиренко С.В., судді: Демидова А.М., Ходаківська І.П.
Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 04.08.2025 апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» на рішення Господарського суду Київської області від 07.07.2025 у справі №911/687/24 залишив без руху, надав скаржнику строк на усунення недоліків апеляційної скарги.
Скаржник у встановлений строк усунув недоліки апеляційної скарги, шляхом подання відповідного клопотання.
Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 12.08.2025 відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» на рішення Господарського суду Київської області від 07.07.2025 у справі №911/687/24. Розгляд апеляційної скарги призначив у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи; витребував матеріали справи №911/687/24 з Господарського суду Київської області.
Матеріали справи №911/687/24 надійшли на адресу Північного апеляційного господарського суду 27.08.2025.
Розглянувши доводи та вимоги апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.
Відповідно до частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Враховуючи приписи частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції здійснює апеляційний перегляд у даній справі в межах доводів та вимог апеляційної скарги позивача, а саме щодо відмови у стягненні з відповідача комісії за користування кредитом у розмірі 750, 00 грн.
Як встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів справи, 02.12.2021 між Акціонерним товариством "ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК" та Фізичною особою-підприємцем Коробкою Наталією Сергіївною укладено кредитний договір «Кредит «всеБізнес» №716544388 (далі - договір).
Відповідно до умов договору банк надає позичальнику кредит, а позичальник зобов'язується прийняти кредит, використати його за цільовим призначенням, сплатити плату за кредит та повернути банку кредит в повному обсязі в порядку та у строки, обумовлені договором та типовими умовами, зокрема (але не виключно), відповідно до такого:
Пункт 1.1.1. договору: сума кредиту - 50000,0 грн.
Пункт 1.1.3. договору: строк кредитування - до 02.12.2023.
Пункт 1.1.4.1. договору: комісійна винагорода за надання кредиту - тариф комісійної винагороди - 1 %; комісійна винагорода розраховується шляхом множення тарифу комісійної винагороди на суму кредиту; комісійна винагорода сплачується одноразово за рахунок кредитних коштів відповідно до пункту 6.3.1. типових умов.
Пункт 1.1.4.2. договору: комісійна винагорода за обслуговування кредиту: тариф комісійної винагороди - 1,5% за один місяць користування кредитом. Комісійна винагорода розраховується шляхом множення тарифу комісійної винагороди на суму кредиту відповідно до пункту 6.2. типових умов, та сплачується щомісячно згідно з графіком платежів, наведеним у пункті 1.4. договору.
Пункт 1.1.7. договору: цільове використання кредиту: на придбання основних засобів та/або поповнення оборотного капіталу в межах видів діяльності позичальника, на здійснення яких позичальник має право відповідно до законодавства України і кредитування яких не заборонено законодавством України та договором, а також на сплату комісійної винагороди, передбаченої пунктом 1.1.4.1. договору (у разі наявності такої комісійної винагороди) в сумі, що визначається згідно з пунктом 1.1.4.1. договору.
Пункт 1.1.8. договору: типові умови: Типові умови кредитування в рамках кредитного договору «Кредит «всеБізнес», укладеного в Системі Інтернет-Банкінг ПУМБ DIGITALBUSINESS Акціонерного Товариства «Перший Український Міжнародний Банк», що розміщується на інтернет-сайті банка (за електронною адресою: https://www.pumb.ua/) та є невід'ємною частиною договору.
Відповідно до пункту 1.4. договору позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити плату за кредит в розмірах та строки, зазначені в графіку платежів.
Повернення кредиту, сплата за кредит та інших боргових зобов'язань здійснюється позичальником шляхом безготівкових перерахувань грошових коштів на користь банку на рахунок для погашення боргових зобов'язань (пункт 1.5. договору).
Підписанням договору позичальник звертається до банку за наданням кредиту в сумі, зазначеній в пункті 1.1.1. договору, та підтверджує, що кредитні кошти будуть використані за цільовим призначенням відповідно до договору. Умови цього пункту договору є заявою (клопотанням) позичальника про надання кредиту (пункт 2.1. договору).
Банк надає кредит протягом трьох банківських днів з дня укладення договору. Кредит надається разово однією сумою в розмірі, зазначеному в пункті 1.1.1. договору. Банк приймає рішення про надання кредиту на власний розсуд та відповідно до своїх внутрішніх положень, тобто зобов'язання банку щодо надання кредиту за договором є відкличними. Ненадання кредиту в зазначений строк вважається відмовою банку в наданні кредиту та договір вважається таким, що припинив свою дію (пункт 2.2. договору).
Права та обов'язки сторін за договором регламентуються цим договором та статтею 7 типових умов (пункт 3.1. договору).
З моменту укладення договору типові умови стають його невід'ємною частиною. Банк має право в будь-який час вносити зміни до типових умов, повідомляючи про це позичальника як передбачено типовими умовами. Підписання договору позичальник підтверджує своє ознайомлення та повну, безумовну і остаточну згоду з договором та типовими умовами, умови договору та типових умов позичальнику відомі та зрозумілі. Укладаючи договір, позичальник приймає на себе всі обов'язки та набуває всіх прав, передбачених типовими умовами стосовно банку (пункт 5.1. договору).
У всіх випадках, не передбачених договором, сторони керуються положенням типових умов та законодавства. В разі наявності будь-яких протиріч та/або невідповідностей між типовими умовами та положенням договору, такі положення договору мають пріоритет (пункт 5.2. договору).
Сторони домовились, що договір укладається сторонами в формі електронного документа за допомогою системи «Інтернет-Банкінг». Договір є оригіналом електронного документу після його підписання сторонами шляхом накладення КЕП Уповноваженого представника банку та КЕП/УЕП позичальника (тип підпису - на розсуд позичальника) (пункт 5.3. договору).
Договір набуває чинності з моменту його підписання банком та позичальником шляхом накладення КЕП/УЕП позичальника (тип підпису - на розсуд позичальника) та КЕП уповноваженого представника банку (з моменту накладення останнього електронного підпису) та діє до моменту виконання сторонами взятих на себе зобов'язань згідно з договором в повному обсязі (пункт 5.4. договору).
Договір підписаний сторонами 02.12.2021 шляхом накладення кваліфікованого електронного підпису уповноваженого представника банку - начальника управління Харковець В.В. та кваліфікованого електронного підпису позичальника - Фізичної особи-підприємця Коробки Н.С., що підтверджується протоколом створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису від 06.02.2024.
На виконання умов договору Акціонерним товариством "Перший Український міжнародний банк" за рахунок кредитних коштів здійснено 02.12.2021 на користь банку переказ суми комісійної винагороди з надання кредиту у розмірі 500,00 грн (визначеному відповідно до пункту 1.1.4.1. договору), а також зараховано на поточний рахунок позичальника, зазначений в пункті 1.1.5. договору суму кредиту (49500,00 грн), що залишилась після переказу суми комісійної винагороди за надання кредиту на користь банку.
Вказане підтверджується платіжними інструкціями №TR.54336002.49781.8810 та № TR.54336002.49782.8810 від 02.12.2021.
За розрахунком Акціонерного товариства «Перший Український міжнародний банк» заборгованість відповідача станом на 05.02.2024 становить 30200,28 грн, з яких: 29450,28 грн - за сумою кредиту (тіло кредиту), включаючи прострочену заборгованість за сумою кредиту в розмірі 8197,90 грн та строкову заборгованість за сумою кредиту в розмірі 21252,38 грн, 750,00 грн - прострочена заборгованість за комісією.
Позивач вказує, що 08.11.2023 направив відповідачу вимогу про дострокове повернення окрім простроченої заборгованості також залишку по тілу кредиту за кредитним договором вих.№5060 від 02.11.2023, яка згідно із даними роздруківки із сайту ПАТ "Укрпошта" за штриховим кодовим ідентифікатором поштового відправлення №0503656344310 повернута 30.11.2023 відправнику без вручення.
На виконання умов договору Акціонерним товариством «Перший Український міжнародний банк» за рахунок кредитних коштів здійснено 02.12.2021 на користь банку переказ суми комісійної винагороди з надання кредиту у розмірі 500,00 грн (визначеному відповідно до пункту 1.1.4.1. договору), а також зараховано на поточний рахунок позичальника, зазначений в пункті 1.1.5. договору суму кредиту (49 500,00 грн), що залишилась після переказу суми комісійної винагороди за надання кредиту на користь банку.
На підтвердження чого позивачем надано до матеріалів справи платіжні інструкції №TR.54336002.49781.8810 від 02.12.2021 на суму 500,00 грн та № TR.54336002.49782.8810 від 02.12.2021 на суму 49 500,00 грн.
Договір містить погоджений Графік платежів, за яким відповідач прострочив платежі у розмірі 8197,90 грн, а також відповідно до якого відповідач повинен був повернути всю суму кредиту до 02.12.2023.
За розрахунком позивача, який підтверджений наданими до матеріалів справи виписками по рахунку, залишок несплачених кредитних коштів становить 29 450,28 грн (тіло кредиту).
З огляду на викладене, позовні вимоги про стягнення з відповідача суми кредиту (тіло кредиту) за кредитним договором «Кредит «всеБізнес» №716544388 від 02.12.2021 в розмірі 29 450,28 грн судом першої інстанції визнані обґрунтованими, належним чином підтвердженими та задоволені.
Згідно з розрахунком заборгованості позивачем, окрім суми погашення кредиту, заявляється до стягнення з відповідача сума заборгованості відповідача за комісією за користування кредитом у розмірі 750,00 грн.
Відповідно до пункту 1.1.4.3. кредитного договору «Кредит «всеБізнес» №7377308622 процентна ставка за користування кредитом - 0,00001 % річних, проценти нараховуються відповідно до пункту 6.2. типових умов та сплачується згідно з графіком платежів, наведених в пункті 1.4. договору.
Пунктом 1.1.4.2. договору передбачена комісійна винагорода за обслуговування кредиту - 1,5% за один місяць користування кредитом, яка і заявлена до стягнення за позовом.
Відповідно до частин 1, 2 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Отже, суд апеляційної інстанції з метою забезпечення права на апеляційний перегляд справи у порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами у порядку визначеному ч. 3 статті 269 ГПК України, в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно прохальної частини апеляційної скарги позивача предметом апеляційного оскарження є рішення Господарського суду Київської області від 07.07.2025 у справі №911/687/24 в частині відмови у задоволенні вимоги про стягнення комісійної винагороди у розмірі 750, 00 грн, а тому, враховуючи вимоги частини 1 статті 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Стаття 11 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.
Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Приписами частини 1 статті 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки.
За своєю правовою природою кредитний договір є окремим видом цивільно-правових договорів, який визначає взаємні зобов'язання і відповідальність між комерційним банком і клієнтом з метою одержання останнім кредиту. Кредитний договір є консенсуальним, оплатним та двостороннім. Предметом кредитного договору є грошові кошти (кредит). Кредитний договір вважається укладеним з моменту досягнення згоди по всім істотним умовам договору.
Свобода договору, закріплена у якості однієї із засад цивільного законодавства, сформульована у статтях 6 та 627 ЦК України, у відповідності до яких сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
В частині 1 статті 638 ЦК України зазначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Пунктом 1.1.4.2. договору передбачена комісійна винагорода за обслуговування кредиту - 1,5% за один місяць користування кредитом.
Цивільним законодавством встановлено, що проценти це є плата за користування кредитом. Разом з тим, правова природа комісії та її призначення полягає в іншому.
Положеннями ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність» визначено, що банк має право надавати банківські та інші фінансові послуги (крім послуг у сфері страхування), а також здійснювати іншу діяльність, визначену в цій статті, як у національній, так і в іноземній валюті. Банк має право здійснювати банківську діяльність на підставі банківської ліцензії шляхом надання банківських послуг. Банк здійснює професійну діяльність на ринках капіталу на підставі ліцензії, що видається Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку. До банківських послуг, зокрема, належать розміщення залучених у вклади (депозити), у тому числі на поточні рахунки, коштів та банківських металів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик. Банк має право вчиняти будь-які правочини, необхідні для надання ним банківських та інших фінансових послуг та здійснення іншої діяльності. Банк самостійно встановлює процентні ставки та комісійну винагороду за надані послуги.
При цьому положеннями частини 2 ст. 53 Закону України «Про банки і банківську діяльність» визначено імперативну норму, відповідно до якої банку забороняється встановлювати процентні ставки та комісійні винагороди на рівні нижче собівартості банківських послуг у цьому банку, а також вчиняти будь-які дії щодо впровадження у своїй практиці недобросовісної конкуренції.
Зміст ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність», зокрема ч. 2, вказаного Закону України «Про банки і банківську діяльність» станом на дату укладення кредитного договору визначав, що банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов'язаної особи банку як обов'язкову умову надання банківських послуг. Банкам забороняється в односторонньому порядку змінювати умови укладених з клієнтами договорів, зокрема, збільшувати розмір процентної ставки за кредитними договорами або зменшувати її розмір за договорами банківського вкладу (крім вкладу на вимогу), за винятком випадків, встановлених законом.
Тобто законодавцем не лише передбачено право банків встановлювати під час надання послуг комісійні винагороди, але й встановлено мінімальний рівень таких винагород.
Винагорода банку за надані послуги має компенсаційний характер і її призначення полягає у тому, щоб покрити витрати банку, понесені ним у зв'язку з наданням кредиту. Це є безперечно дохід банку від проведення своєї банківської діяльності і поняття винагороди банку відсутнє у договірному законодавстві, внаслідок чого правова природа такої винагороди залежить від індивідуальної правової регламентації кожного банку.
Комісійний дохід утворюється внаслідок не тільки розрахунково-касового обслуговування, а й в результаті кредитного обслуговування клієнтів. Комісійний дохід - це дохід від надання послуг, сума якого може розраховуватися пропорційно до суми активу чи зобов'язання, або може бути фіксованим. Комісійні доходи виникають практично за всіма послугами банку, що надаються клієнтам. Вони включають доходи від розрахунково-касового обслуговування клієнтів та банків, доходи від проведення операцій з цінними паперами, доходи від кредитного обслуговування, за операціями на ринку банківських металів і валютному ринку, надходження від довірчого обслуговування банків і клієнтів, доходи за позабалансовими операціями, тобто будь-який напрямок банківської діяльності включає в себе послугу.
Отже, враховуючи правову природу комісії, сторонами кредитного договору досягнуто домовленості щодо встановлення комісійної винагороди за обслуговування кредиту, - 1,5 % за один місяць користування кредитом.
З аналізу вище зазначених положень, вбачається, що на момент укладення кредитного договору такий вид витрат як комісійна винагорода була законодавчо врегульована, дозволена, обмеження щодо її встановлення / нарахування / сплати були відсутні.
Також слід зазначити, що законодавство про споживче кредитування не підлягає застосуванню до спірних правовідносин, адже відповідно до п.п. 9-11 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про споживче кредитування" споживачем кредитних послуг є фізична особа, яка уклала або має намір укласти договір про споживчий кредит; споживче кредитування - це правоводіносини щодо надання, обслуговування та повернення споживчого кредиту, а споживчий кредит визначається як грошові кошти, що надаються споживачу на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов'язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що суд першої інстанції застосовуючи до спірних правовідносин висновки викладені у постанові Верховного Суду від 10.12.2024 у справі №910/6178/20, а саме про те, що банк неповноважний стягувати з позичальника плату (комісію) за управління кредитом, адже такі дії не становлять банківську послугу, яку замовив позичальник (або супровідну до неї), а є наслідком реалізації прав та обов'язків банку за кредитним договором і відповідають економічним потребам лише самого банку, не звернув увагу на те, що правовідносини, що виникли між сторонами у справі №910/6178/20, не є подібними із даними правовідносинами, оскільки предметом позову у даній справі не є визнання недійсними пунктів кредитного договору.
При цьому, судом першої інстанції не зазначено про те, що пункт 1.1.4.2. договору, яким передбачена комісійна винагорода за обслуговування кредиту - 1,5% за один місяць користування кредитом є недійсним в силу Закону.
Під час розгляду цієї справи судом першої інстанції не наведено та не обґрунтовано обставин, з якими законодавство пов'язує визнання недійсними умов кредитного договору в частині встановлення комісійної винагороди за обслуговування кредиту, а в якості обґрунтування суд першої інстанції лише навів посилання на судову практику Верховного Суду, яка не є релевантною.
Зазначені посилання на постанову Верховного Суду є безпідставними, адже таке рішення було ухвалено не в подібних правовідносинах, зокрема, у цій справі не з подібними предметом та підставами позову, змістом позовних вимог і встановленими судами фактичними обставинами.
З урахуванням зазначеного, апеляційна скарга Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду Київської області від 07.07.2025 у справі №911/687/24 підлягає скасуванню в оскаржуваній частині.
Відповідно до частини 1 статті 73, статей 76, 77 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до частини 1статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Частинами 4, 5 статті 236 ГПК України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до частини 4 статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
У Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, серед іншого (пункти 32-41), звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; для цього потрібно логічно структурувати рішення і викласти його в чіткому стилі, доступному для кожного; судові рішення повинні, у принципі, бути обґрунтованим; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на аргументи сторін та доречні доводи, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
У справі «Салов проти України» від 06.09.2005 ЄСПЛ наголосив на тому, що згідно статті 6 Конвенції рішення судів достатнім чином містять мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (рішення від 27.09.2001 у справі «Hirvisaari v. Finland»). У рішенні звертається увага, що статтю 6 параграф 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення, може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи (рішення від 09.12.1994 у справі «Ruiz Torija v. Spain»).
У рішеннях ЄСПЛ склалась стала практика, відповідно до якої рішення національних судів мають бути обґрунтованими, зрозумілими для учасників справ та чітко структурованими; у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін, однак, це не означає, що суди мають давати оцінку кожному аргументу та детальну відповідь на нього. Тобто мотивованість рішення залежить від особливостей кожної справи, судової інстанції, яка постановляє рішення, та інших обставин, що характеризують індивідуальні особливості справи.
ЄСПЛ неодноразово зазначав, що навіть якщо національний суд володіє певною межею розсуду, віддаючи перевагу тим чи іншим доводам у конкретній справі та приймаючи докази на підтримку позицій сторін, суд зобов'язаний мотивувати свої дії та рішення (рішення ЄСПЛ від 05.02.2009 у справі «Олюджіч проти Хорватії»). Принцип справедливості, закріплений у статті 6 Конвенції, порушується, якщо національні суди ігнорують конкретний, доречний та важливий довід, наведений заявником (рішення ЄСПЛ від 03.07.2014 у справі «Мала проти України», від 07 жовтня 2010 року у справі «Богатова проти України»).
Право може вважатися ефективним, тільки якщо зауваження сторін насправді «заслухані», тобто належним чином вивчені судом (рішення ЄСПЛ від 21.03.2000 у справі «Дюлоранс проти Франції», від 07 березня 2006 року у справі «Донадзе проти Грузії»).
Завданням національних судів є забезпечення належного вивчення документів, аргументів і доказів, представлених сторонами (рішення ЄСПЛ від 19.04.1994 у справі «Ван де Гурк проти Нідерландів»).
Якщо подані стороною доводи є вирішальними для результату провадження, такі доводи вимагають прямої конкретної відповіді за результатом розгляду (рішення ЄСПЛ від 09.12.1994 у справі «Руїс Торіха проти Іспанії», від 23.06.1993 у справі «Руїз-Матеос проти Іспанії»).
Водночас ЄСПЛ у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.
У справі «Трофимчук проти України» ЄСПЛ також зазначив, хоча пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.
У пункті 53 рішення ЄСПЛ у справі «Федорченко та Лозенко проти України» від 20.09.2012 зазначено, що при оцінці доказів суд керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.
Судом апеляційної інстанції при винесені даної постанови було надано обґрунтовані та вичерпні відповіді доводам апелянта із посиланням на норми матеріального і процесуального права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин.
Відповідно до частини 1 статті 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно із пунктом 2 частини 1 статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.
Зважаючи на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що апеляційна скарга Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» підлягає задоволенню, рішення Господарського суду Київської області від 07.07.2025 у справі №911/687/24 підлягає скасуванню в частині відмови у стягненні з відповідача на користь позивача 750, 00 грн комісійної винагороди за обслуговування кредиту, з ухваленням в цій частині нового рішення, про задоволення позовних вимог.
Згідно статті 129 ГПК України судові витрати (судовий збір за подання позову та апеляційної скарги) покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» на рішення Господарського суду Київської області від 07.07.2025 у справі №911/687/24 задовольнити.
2. Рішення Господарського суду Київської області від 07.07.2025 у справі №911/687/24 скасувати в частині відмови у стягненні комісійної винагороди за обслуговування кредиту у розмірі 750, 00 грн та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити повністю, виклавши резолютивну частину рішення у наступній редакції:
«Стягнути з Коробки Наталії Сергіївни ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» (04070, місто Київ, вулиця Андріївська, будинок 4, код ЄДРПОУ 14282829) 29 450,28 грн (двадцять дев'ять тисяч чотириста п'ятдесят гривень двадцять вісім копійок) суми кредиту за кредитним договором «Кредит «всеБізнес» №716544388 від 02.12.2021, 750, 00 грн (сімсот п'ятдесят гривень) комісійної винагороди за обслуговування кредиту та 2 422,40 грн (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 копійок) судового збору».
3. Стягнути з Коробки Наталії Сергіївни ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» (04070, місто Київ, вулиця Андріївська, будинок 4, код ЄДРПОУ 14282829) 3 633, 60 грн (три тисячі шістсот тридцять три гривні 60 копійок) судового збору за подання апеляційної скарги.
4. Видачу наказів на виконання даної постанови доручити Господарському суду Київської області.
5. Матеріали справи №911/687/24 повернути до Господарського суду Київської області.
6. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах в порядку і строки, визначені у статтях 287, 288, 289 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя С.В. Владимиренко
Судді І.П. Ходаківська
А.М. Демидова