вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"17" вересня 2025 р. Справа№ 911/3095/23 (911/2664/24)
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Доманської М.Л.
суддів: Остапенка О.М.
Сотнікова С.В.
за участю секретаря судового засідання Сороки П.М.
представники учасників провадження у даній справі відповідно до протоколу судового засідання від 17.09.2025 не з'явились,
розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Бардаж", в особі ліквідатора арбітражного керуючого Литвиненка Сергія Сергійовича
на ухвалу Господарського суду Київської області від 05.12.2024
у справі №911/3095/23 (911/2664/24) (суддя Лопатін А.В.)
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Бардаж" в особі ліквідатора арбітражного керуючого Литвиненка Сергія Сергійовича
до ОСОБА_1
про покладення субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями Товариства з обмеженою відповідальністю "Бардаж"
в межах справи №911/3095/23
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна група "Конкорд"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бардаж"
про банкрутство
Ухвалою Господарського суду Київської області від 05.12.2024 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Бардаж" в особі ліквідатора арбітражного керуючого Литвиненка Сергія Сергійовича від 01.10.2024 №01/10-24 до громадянина України ОСОБА_1 про покладення субсидіарної відповідальності залишено без задоволення.
Не погоджуючись із вищезазначеною ухвалою, Товариство з обмеженою відповідальністю "Бардаж" в особі ліквідатора арбітражного керуючого Литвиненка Сергія Сергійовича звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить відкрити апеляційне провадження; апеляційну скаргу задовольнити, скасувати ухвалу Господарського суду Київської області від 05.12.2024 по справі №911/3095/23 (911/2664/24); постановити нове рішення, яким заяву Ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Бардаж" арбітражного керуючого Литвиненка Сергія Сергійовича про покладення субсидіарної відповідальності на колишнього засновника та керівника Товариства з обмеженою відповідальністю "Бардаж" ОСОБА_1 задовольнити; стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бардаж" 16269005,07 грн; забезпечити вимоги кредиторів шляхом накладення арешту на майно ОСОБА_1 , а саме: - корпоративні права у розрізі 33%, що належать ОСОБА_1 в Товаристві з обмеженою відповідальністю "Рс інжиніринг", - зупинити видаткові операції на рахунках, що належать ОСОБА_1 в банках.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.02.2025 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Бардаж" в особі ліквідатора арбітражного керуючого Литвиненка Сергія Сергійовича передано колегії суддів у складі: головуючий суддя: Доманська М.Л.; судді: Сотніков С.В. та Остапенко О.М.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.02.2025 витребувано у Господарського суду Київської області матеріали справи №911/3095/23 (911/2664/24) за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Бардаж" в особі ліквідатора арбітражного керуючого Литвиненка Сергія Сергійовича до ОСОБА_1 про покладення субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями Товариства з обмеженою відповідальністю "Бардаж"; відкладено розгляд питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження, повернення без розгляду апеляційної скарги або залишення без руху апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Бардаж", в особі ліквідатора арбітражного керуючого Литвиненка Сергія Сергійовича на ухвалу Господарського суду Київської області від 05.12.2024 у справі №911/3095/23 (911/2664/24) до надходження матеріалів справи №911/3095/23 (911/2664/24) до Північного апеляційного господарського суду.
19.02.2024 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №911/3095/23 (911/2664/24) в 1-му томі.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.02.2025 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Бардаж", в особі ліквідатора арбітражного керуючого Литвиненка Сергія Сергійовича на ухвалу Господарського суду Київської області від 05.12.2024 у справі №911/3095/23 (911/2664/24) - залишено без руху; роз'яснено скаржнику, що протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали скаржник має право усунути недоліки апеляційної скарги, шляхом подання в строк, визначений цією ухвалою, доказів сплати судового збору (2422,40 грн) та обґрунтованого клопотання, в якому слід вказати підстави для поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду Київської області від 05.12.2024 у справі №911/3095/23 (911/2664/24), підтвердивши свої доводи належними доказами; роз'яснено скаржнику, що у випадку неподання заяви (клопотання) в зазначений судом строк або у разі, якщо вказані у заяві (клопотанні) підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 261 цього Кодексу. Роз'яснити скаржнику, що в разі невиконання зазначеної ухвали суду в строк, визначений п.2 її резолютивної частини (в частині неподання доказів сплати судового збору), апеляційна скарга вважається неподаною та повертається скаржнику; заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Бардаж", в особі ліквідатора арбітражного керуючого Литвиненка Сергія Сергійовича, про забезпечення вимог кредиторів - повернуто заявнику без розгляду.
06.03.2025 через систему "Електроний суд" до Північного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Бардаж", в особі ліквідатора арбітражного керуючого Литвиненка Сергія Сергійовича надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги, до якої долучено квитанцію про сплату судового збору від 06.03.2025 №4954-8382-1144-6251 на суму 2422,40 грн.
07.03.2025 через систему "Електроний суд" до Північного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Бардаж", в особі ліквідатора арбітражного керуючого Литвиненка Сергія Сергійовича надійшло клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.03.2025 клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Бардаж", в особі ліквідатора арбітражного керуючого Литвиненка Сергія Сергійовича, про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду Київської області від 05.12.2024 у справі №911/3095/23 (911/2664/24) задоволено; поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Бардаж", в особі ліквідатора арбітражного керуючого Литвиненка Сергія Сергійовича, строк на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду Київської області від 05.12.2024 у справі №911/3095/23 (911/2664/24); відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Бардаж", в особі ліквідатора арбітражного керуючого Литвиненка Сергія Сергійовича на ухвалу Господарського суду Київської області від 05.12.2024 у справі №911/3095/23 (911/2664/24); розгляд апеляційної скарги призначено на 30.04.2025; запропоновано учасникам справи у відповідності до статті 263 Господарського процесуального кодексу України надати відзиви на апеляційну скаргу із доказами надсилання (надання) копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи протягом десяти днів, з дня отримання даної ухвали, але не пізніше 09.04.2025; встановлено учасникам справи строк для подачі всіх заяв, клопотань, пояснень в письмовій формі із доказами надсилання (надання) копій цих документів іншим учасникам справи протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали, але не пізніше 16.04.2025.
09.04.2025 через систему "Електронний суд" до Північного апеляційного господарського суду від ОСОБА_1 надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому заявник просить суд апеляційної інстанції апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду Київської області від 05.12.2024 без змін, з огляду на відсутність належних та допустимих доказів підтвердження незаконності операцій, спрямованих на відчуження майна та коштів боржника, беручи до уваги, що арбітражний керуючий не подав жодної позовної заяви про визнання незаконним правочинів щодо відчуження майна, відсутності причинно-наслідкового зв'язку між винними діями/бездіяльністю суб'єкта відповідальності та настанням негативних для боржника наслідків та, як вірно зазначив суд першої інстанції, в ліквідаційній процедурі не вжито всієї повноти заходів, спрямованих на виявлення та повернення майна банкрута, а також завершення всіх заходів, спрямованих на розшук майна, і реалізації об'єктів ліквідаційної маси боржника.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.04.2025 у розгляді апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Бардаж", в особі ліквідатора арбітражного керуючого Литвиненка Сергія Сергійовича на ухвалу Господарського суду Київської області від 05.12.2024 у справі №911/3095/23 (911/2664/24) оголошено перерву до 21.05.2025.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.05.2025 у розгляді апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Бардаж", в особі ліквідатора арбітражного керуючого Литвиненка Сергія Сергійовича на ухвалу Господарського суду Київської області від 05.12.2024 у справі №911/3095/23 (911/2664/24) оголошено перерву до 25.06.2025.
У судове засідання 25.06.2025 з'явились представник ОСОБА_1 та ліквідатор Товариства з обмеженою відповідальністю "Бардаж" арбітражний керуючий Литвиненко Сергій Сергійович, всі інші учасники справи не з'явились, про дату, час та місце судового засідання повідомлені.
У судовому засіданні учасники справи зазначили, що між ОСОБА_1 та кредиторами боржника у справі ведуться перемовини щодо погашення заборгованості перед кредиторами боржника у даній справі.
Учасники справи, що з'явились у судове засідання, заявили усне клопотання про відкладення розгляду апеляційної скарги.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.06.2025 у розгляді апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Бардаж" в особі ліквідатора арбітражного керуючого Литвиненка Сергія Сергійовича на ухвалу Господарського суду Київської області від 05.12.2024 у справі №911/3095/23 (911/2664/24) оголошено перерву до 17.09.2025 о 10 год. 00 хв.
16.09.2025 листом Північного апеляційного господарського суду витребувано у судді Північного апеляційного господарського суду Станіка С.Р. матеріали справи №911/3095/23 (суддя Лопатін А.В.) за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна група "Конкорд"до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бардаж" про банкрутство для розгояду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Бардаж", в особі ліквідатора арбітражного керуючого Литвиненка Сергія Сергійовича на ухвалу Господарського суду Київської області від 05.12.2024 у справі №911/3095/23 (911/2664/24).
17.09.2025 на виконання листа Північного апеляційного господарського суду від 16.09.2025 суддею Північного апеляційного господарського суду Станіком С.Р. надано матеріали справи №911/3095/23 (суддя Лопатін А.В.) за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна група "Конкорд"до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бардаж" про банкрутство в 6-ти томах.
17.09.2025 через систему "Електронний суд" до Північного апеляційного господарського суду від ОСОБА_1 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з зайнятістю адвоката Проніна Олега Анатолійовича в судовому засіданні у Верховному Суді по у справі № 920/1393/23(920/708/24). Крім того, заявник повідомив суд, що розгляд справи № 911/3095/23 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Київської області від 17.01.2024 (про відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ «Бардаж») призначено на 07.10.2025 о 14 год 15 хв.
17.09.2025 через систему "Електронний суд" до Північного апеляційного господарського суду від арбітражного керуючого Литвиненка Сергія Сергійовича надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, враховуючи його зайнятість у іншому судовому засіданні.
У судове засідання 17.09.2025 учасники справи не з'явились, про дату, час та місце судового засідання повідомлені у встановленому законом порядку.
Колегія суддів відхилила клопотання ОСОБА_1 та ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Бардаж" арбітражного керуючого Литвиненко Сергія Сергійовича про відкладення розгляду справи та вирішила здійснювати розгляд апеляційної скарги за відсутності представників учасників справи, які не з'явились у судове засідання, з огляду на наступне.
Колегія суддів зазначає, що за положеннями ст. 129 Конституції України, ст. 2 ГПК України одним із завдань судочинства є своєчасний розгляд справи та рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, що відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою кожен має право на справедливий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
Стаття 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) зобов'язує сторін добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.
Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (стаття 202 ГПК України).
Наведена правова позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.03.2024 у справі № 916/1577/19, від 09.04.2024 у справі № 873/225/23.
Як вбачається з матеріалів справи, явка представників учасників провадження у справі у судове засідання обов'язковою не визнавалася, а відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Клопотання ліквідатора не обґрунтовано обставинами, які б перешкоджали розгляду апеляційної скарги, без зазначення поважних причин для відкладення розгляду апеляційної скарги. Клопотання ОСОБА_1 містить посилання на зайнятість адвоката, проте, відповідно до норм ГПК України сторони не обмежені у кількості та у виборі свого представника в суді.
Враховуючи викладене, з урахуванням розумності строків розгляду справи судом, оскільки явка учасників справи судом обов'язковою не визнавалась, матеріали справи містять відзив на апеляційну скаргу, судом неодноразово відкладались судові засідання за клопотаннями учасників справи, в даному випадку апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Бардаж" в особі ліквідатора арбітражного керуючого Литвиненка Сергія Сергійовича може бути розглянута у судовому засіданні без участі сторін, представники яких не з'явились у судове засідання, їх неявка не перешкоджає вирішенню апеляційної скарги у даному судовому засіданні.
Згідно із ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Скаржник зазначає, що з матеріалів справи вбачається, що в період з 29.01.2016 (дати заснування) по 10.11.2023) власником 100% корпоративних прав та керівником ТОВ «Бардаж» був ОСОБА_1 . 10.10.2023 ТОВ «БК КОНКОРД» звернулося до суду з заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ «Бардаж». Ухвалою Господарського суду Київської області від 16.10.2023 по справі №911/3095/23 прийнято відповідну заяву до розгляду та призначено підготовче засідання на 01.11.2023 о 15:45. Зловживаючи процесуальними правами, створивши штучний процесуальний привід для відкладення підготовчого засідання 01.11.2023 на більш пізню дату, переслідуючи іншу мету - отримання часу для вчинення дій, спрямованих на вивід активів ТОВ «Бардаж», громадянин ОСОБА_1 , будучи керівником та власником ТОВ «Бардаж» в одній особі, усвідомлюючи вірогідність відкриття провадження у справі про банкрутство через обґрунтованість кредиторських вимог ТОВ «БК КОНКОРД» та інших кредиторів, зокрема, органів державної податкової служби, з метою ухилення від відповідальності за доведення до банкрутства та від виконання зобов'язань перед кредиторами, 10.11.2023 здійснив відчуження всього майна, що належало ТОВ «Бардаж» у кількості 152 одиниці будівельної техніки, з них 5 транспортних засобів, про що свідчить інформація розміщена в електронному кабінеті платника податків, доступ до якого отримано після вжитих заходів судом, спрямованих на забезпечення належного виконання повноважень розпорядника майна (припинено повноваження керівника та покладення виконання обов'язків на розпорядника майна). Крім того, згідно з інформацією отриманої з АТ «Приват банк» встановлено що 10.11.2023 ОСОБА_1 в процесі розгляду заяви ТОВ «БК КОНКОРД» про відкриття провадження у справі про банкрутство, з метою ухилення від виконання зобов'язань перед кредиторами, готуючи підприємство до продажу на професійного «фунта», вивів залишок коштів з розрахункового рахунку боржника на власний ФОП Тесленко Ю.В. з призначенням платежу «за послуги» у розмірі 31 100.00 грн, поповнив власний рахунок мобільного оператора за рахунок коштів Боржника ( НОМЕР_1 ) на 22.00 грн. та вивів залишок коштів у розмірі 20 000.00 грн. та 200 грн. через банкомат. В цей же день, 10.11.2023, в період розгляду заяви ТОВ «БК «КОНКОРД» про відкриття провадження у справі про банкрутство, з метою закінчення свого умислу, спрямованого на ухилення від виконання зобов'язань перед кредиторами, вступив в змову з невстановленими особами, які надають послуги з перереєстрації підприємств на підставних осіб, та здійснив продаж 100% корпоративних прав ТОВ «Бардаж» на громадянина ОСОБА_2 РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованого на тимчасово окупованій території в м. Донецьк, яка з 2014 перебуває під контролем російської федерації та який є професійним «фунтом», оскільки відповідно до інформації з відкритих реєстрів є керівником та власником понад 3012 (три тисячі дванадцять) підприємств, що фігурують в кримінальних справах та інших справах, а також призначено ОСОБА_2 керівником Боржника. Також в цей же день було змінено юридичну адресу ТОВ «Бардаж» на 61001 м. Харків, Майдан захисників України, 7/8. Як зазначає скаржник, оскільки за результатами ліквідаційної процедури у справі ТОВ «Бардаж» будь-яких активів, які можна було б реалізувати та спрямувати на погашення вимог кредиторів ТОВ «ТАС ПОДОЛ СІТІ» та ТОВ «БК КОНКОРД» в загальній сумі 16 269 005,07 грн. - виявлено не було, в період виникнення заборгованості одноосібним керіником та власноком Банкрута був ОСОБА_1 , що мав вирішальний вплив на прийняття управлінських рішень, ОСОБА_1 у період виникнення заборгованості усвідомлював, що у майбутньому ТОВ " Бардаж " буде зобов'язане сплатити відповідні кошти на користь ТОВ «ТАС ПОДОЛ СІТІ» та ТОВ «БК КОНКОРД», - вірними є висновки про те, що одночасна перереєстрація місцезнаходження, назви юридичної особи, зміна власника (учасника), керівника боржника після фактичного припинення діяльності товариства, є недобросовісними діями попередніх власників та керівника товариства, що мало на меті виключно приховати сліди діяльності товариства від кредиторів, унеможливити примусове стягнення боргів та унеможливлення передачі арбітражному керуючому належних боржнику товарно- матеріальних цінностей, документації, звітності, відомостей податкового та бухгалтерського обліку, печаток і штампів товариства.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази у справі, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Київенергоком" слід залишити без задоволення. Ухвалу Господарського суду Київської області від 05.12.2024 у справі №911/3095/23 (911/2664/24) залишити без змін, з огляду на наступне.
У провадженні господарського суду Київської області перебуває справа № 911/3095/23 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна група "Конкорд" про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Бардаж".
Постановою господарського суду Київської області від 18.09.2024 визнано банкрутом ТОВ "Бардаж" та відкрито його ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Литвиненка С.С.
02.10.2024 до суду звернувся ліквідатор Товариства з обмеженою відповідальністю "Бардаж" - арбітражний керуючий Литвиненко Сергій Сергійович із заявою про покладення на громадянина України ОСОБА_1 субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями Товариства з обмеженою відповідальністю "Бардаж" у сумі 16236005,07 грн.
Зазначена заява, як вбачається з її змісту, подана з посиланням на недобросовісність дій попереднього керівника та власника ТОВ "Бардаж" - ОСОБА_1 . Як вказує ліквідатор боржника, недобросовісність дій полягає у виведенні активів боржника під час підготовчого засідання у справі про банкрутство, здійсненні одночасної перереєстрації місцезнаходження, зміни власника (учасника) та керівника боржника на підставну особу, що мало на меті виключно приховування слідів діяльності товариства від кредиторів, унеможливлення примусового стягнення боргів та унеможливлення передачі арбітражному керуючому належних боржнику товарно-матеріальних цінностей, документації, звітності, відомостей податкового та бухгалтерського обліку, печаток і штампів товариства.
Також ліквідатор боржника просив суд забезпечити вимоги кредиторів шляхом накладення арешту на майно ОСОБА_1 (корпоративні права у розрізі 33 %, що належать ОСОБА_1 в ТОВ "РС Інжиніринг"; домоволодіння, реєстраційний номер майна: 20026965, адреса: АДРЕСА_1 ; зупинення видаткових операцій на рахунках, що належать ОСОБА_1 в банках).
Відповідачем, в свою чергу, подано відзив на наведену заяву, в якому він наголошує, що арбітражний керуючий не надав суду первинних документів на підтвердження незаконності вчинюваних ОСОБА_1 операцій, спрямованих на відчуження майна та коштів боржника, у зв'язку з чим він вважає, що вказана заява є такою, що не підлягає задоволенню.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 05.12.2024 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Бардаж" в особі ліквідатора арбітражного керуючого Литвиненка Сергія Сергійовича від 01.10.2024 №01/10-24 до громадянина України ОСОБА_1 про покладення субсидіарної відповідальності залишено без задоволення.
Оскаржувана ухвала обгрунтована тим, що заяву до суду подано передчасно, оскільки таку заяву (про покладення субсидіарної відповідальності) ліквідатор банкрута може подати не раніше ніж після завершення всіх заходів, спрямованих на розшук майна, реалізації об'єктів ліквідаційної маси та розрахунків з кредиторами на підставі вчинення такої реалізації у ліквідаційній процедурі при наявності обставин недостатності повного погашення кредиторської заборгованості банкрута.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Загальні умови та підстави для притягнення до субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями боржника у справі про банкрутство визначені Господарським кодексом України , чинного на час виникнення спірних правовідносин (далі - ГК України), Цивільним кодексом України (далі - ЦК України), Кодексом України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ).
Згідно з частиною першою статті 215 ГК України у випадках, передбачених законом, суб'єкт підприємництва-боржник, його засновники (учасники), власник майна, а також інші особи несуть юридичну відповідальність за порушення вимог законодавства про банкрутство, зокрема, фіктивне банкрутство, приховування банкрутства або умисне доведення до банкрутства.
Водночас, умисним банкрутством визнається стійка неплатоспроможність суб'єкта підприємництва, викликана цілеспрямованими діями власника майна або посадової особи суб'єкта підприємництва, якщо це завдало істотної матеріальної шкоди інтересам держави, суспільства або інтересам кредиторів, що охороняються законом (частина третя статті 215 ГК України).
Відповідно до абзацу першого частини другої статті 61 КУзПБ під час здійснення своїх повноважень ліквідатор (а згідно зі змінами, внесеними Законом від 20.03.2023 № 2971-IX, також і кредитор) має право заявити вимоги до третіх осіб, які за законодавством несуть субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями боржника у зв'язку з доведенням його до банкрутства; розмір зазначених вимог визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою.
Абзацом другим частини другої статті 61 КУзПБ передбачено, що в разі банкрутства боржника з вини його засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі з вини керівника боржника, які мають право давати обов'язкові для боржника вказівки чи мають змогу іншим чином визначати його дії, на засновників (учасників, акціонерів) боржника - юридичної особи або інших осіб у разі недостатності майна боржника може бути покладена субсидіарна відповідальність за його зобов'язаннями.
Стягнені суми включаються до складу ліквідаційної маси і можуть бути використані лише для задоволення вимог кредиторів у порядку черговості, встановленому цим Кодексом.
Колегія суддів звертає увагу на висновки Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 19.06.2024 у справі №906/1155/20(906/1113/21):
- у справі про банкрутство субсидіарна відповідальність має деліктну природу та узгоджується із частиною першою статті 1166 ЦК України, згідно з якою майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Тобто недостатність майна юридичної особи, яка перебуває в судовій процедурі ліквідації, за умови доведення боржника до банкрутства, поповнюється за рахунок задоволення права вимоги про відшкодування шкоди до осіб, дії / бездіяльність яких кваліфікуються судом як доведення до банкрутства. Потерпілою особою в такому випадку є банкрут, щодо якого відкрито ліквідаційну процедуру;
- елементами складу правопорушення як умови для застосування субсидіарної відповідальності є об'єкт та суб'єкт правопорушення, а також об'єктивна та суб'єктивна сторони правопорушення;
- щодо об'єкта правопорушення, то ним є ті майнові права боржника та кредиторів, вимоги яких визнані у справі про банкрутство, що порушені у зв'язку з доведенням боржника до банкрутства, та відновлення яких відбувається відшкодуванням шкоди у межах покладення субсидіарної відповідальності за правилами частини другої статті 61 КУзПБ;
- суб'єкт (суб'єкти) правопорушення визначені законом, зокрема, ними є засновники (учасники, акціонери) або інші особи, у тому числі керівник боржника, які мають право давати обов'язкові для боржника вказівки чи мають можливість іншим чином визначати його дії, за умови існування вини цих осіб у банкрутстві боржника;
- об'єктивну сторону правопорушення становлять дії / бездіяльність відповідних суб'єктів, прийняття ними рішень, надання вказівок на вчинення дій або на утримання від них, що призвели до відсутності у боржника майнових активів для задоволення вимог кредиторів або до відсутності інформації про такі активи, що виключає можливість дослідження активу та його оцінки, тобто які окремо або у своїй сукупності спричинили неплатоспроможністьі боржника та, відповідно, вказують (свідчать) про доведення конкретними особами боржника до банкрутства;
- щодо змісту правопорушення з доведення до банкрутства, то окрім вже визначеного слід виходити зі змісту, визначеного частиною третьою статті 215 ГК України. Водночас, такий зміст не обмежується вичерпним переліком дій /бездіяльності суб'єктів правопорушення, а їх характер саме як протиправний оцінюється за відповідними правовими та економічними показниками. Зокрема, доведення до банкрутства можуть спричинити дії з відчуження майна за заниженими цінами, придбання майна за завищеними цінами, надання послуг за цінами, нижчими за ринкові, здійснення невиправдано ризикових чи невигідних операцій тощо. Неправомірні дії чи бездіяльність, завдання ними шкоди боржнику та виявлення її розміру можуть не збігатися у часі. Наприклад, окремі неправомірні дії чи бездіяльність або сукупність таких дій чи бездіяльності можуть мати наслідком втрату ліквідності юридичною особою в майбутньому (постанови Великої Палати Верховного Суду від 28.09.2021 у справі № 761/45721/16-ц (провадження № 14-122цс20) (пункт 66), від 25.05.2021 у справі № 910/11027/18 (провадження № 12-185гс19, пункт 7.56)). Тобто зміст відповідного делікту становлять умисні і цілеспрямовані дії / бездіяльність, результатом яких є банкрутство юридичної особи та шкода, завдана приватним і суспільним інтересам. За змістом частини другої статті 61 КУзПБ вказані умисні дії/бездіяльність та їх результат узагальнено іменуються доведенням до банкрутства, що і дає назву цьому делікту.
При цьому винні особи хоча і не є стороною боргових зобов'язань, але їх поведінка перебуває в причинно-наслідковому зв'язку зі шкодою у вигляді непогашених вимог кредиторів;
- щодо суб'єктивної сторони правопорушення, то її становить ставлення особи до вчинюваних нею дій чи бездіяльності (вини суб'єкта правопорушення);
- однією з обов'язкових передумов субсидіарної відповідальності є її розмір, що визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою;
- сума вимог кредиторів, яка підлягає погашенню за правилами статті 64 КУзПБ, однак, залишилась непогашеною в процедурі банкрутства за правилами цієї статті через недостатність майна банкрута, і є розміром субсидіарної відповідальності;
- право ліквідатора подати заяву про покладення субсидіарної відповідальності виникає не раніше ніж після завершення реалізації об'єктів, включених до ліквідаційної маси банкрута, та розрахунків з кредиторами на підставі проведення такої реалізації у ліквідаційній процедурі.
Суд також зазначає, що законодавцем не конкретизовано, які саме дії чи бездіяльність складають об'єктивну сторону такого правопорушення. Тому при вирішенні питання щодо кола обставин, які мають бути доведені суб'єктом звернення (ліквідатором) та, відповідно, підлягають встановленню судом для покладення субсидіарної відповідальності, мають прийматися до уваги також положення частини першої статті 215 ГК України та підстави для порушення справи про банкрутство, з огляду на які такими діями можуть бути, зокрема:
1) вчинення суб'єктами відповідальності будь-яких дій, направлених на набуття майна, за відсутності активів для розрахунку за набуте майно чи збільшення кредиторської заборгованості боржника без наміру її погашення;
2) прийняття суб'єктами відповідальності рішення про виведення активів боржника, внаслідок чого настала неплатоспроможність боржника по його інших зобов'язаннях;
3) прийняття суб'єктами відповідальності рішення, вказівок на вчинення майнових дій чи бездіяльності боржника щодо захисту власних майнових інтересів юридичної особи боржника на користь інших юридичних осіб, що мало наслідком настання неплатоспроможності боржника тощо. Аналогічні за змістом висновки щодо кола обставин (перелік яких не є вичерпним), які мають братися до уваги під час розгляду питання застосування субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство сформовано у постановах Верховного Суду від 16.06.2020 у справі № 910/21232/16, від 30.01.2018 у справі № 923/862/15, від 05.02.2019 у справі № 923/1432/15 та від 10.03.2020 у справі № 902/318/16, від 01.10.2020 у справі № 914/3120/15, від 12.11.2020 у справі № 916/1105/16, а також у постанові від 19.08.2021 у справі № 25/62/09.
Згідно з цими правилами суб'єктом субсидіарної відповідальності може бути особа, яка отримала істотну (відносно масштабу діяльності боржника) вигоду у вигляді збільшення активів, яка не могла б утворитися у випадку відповідності дій засновників та керівника боржника закону, в т.ч. принципу добросовісності.
Тобто, до суб'єктів субсидіарної відповідальності слід віднести осіб, які отримали істотний актив боржника на підставі актів, рішень, правочинів тощо прийнятих засновниками чи керівником боржника на шкоду інтересам останнього та його кредиторів, які можуть виражатися, зокрема у:
- прийнятті ключових ділових рішень з порушенням принципів добросовісності та розумності, в тому числі узгодження, укладення або схвалення правочинів на завідомо невигідних умовах або з особами завідомо нездатними виконати свої зобов'язання ("фірмами одноденками" тощо);
- наданні вказівок з приводу вчинення явно збиткових операцій;
- призначенні на керівні посади осіб, результат діяльності яких явно не відповідає інтересам юридичної особи;
- створенні і підтриманні такої системи управління боржником, яка націлена на систематичне отримання вигоди третьою особою на шкоду боржнику і його кредиторам;
- використанні документообігу, який не відображає реальних господарських операцій;
- отриманні такими особами істотних переваг з такої системи організації підприємницької діяльності, яка спрямована на перерозподіл (в тому числі за допомогою недостовірного документообігу), сукупного доходу, отримуваного від здійснення даної діяльності особами, об'єднаними спільним інтересом (наприклад, єдиним виробничим циклом), на користь ряду цих осіб з одночасним акумулюванням на стороні боржника основного боргового навантаження; використанні і розпорядженні майном боржника, як своїм особистим, нехтуючи інтересами кредиторів;
- вчинення інших юридичних дій, що не відповідають принципу добросовісності в комерційній (діловій) практиці тощо. Наведений перелік прикладів не є вичерпним.
Наведена позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 08.06.2023 у справі № 910/17743/18.
Для визначення статусу особи як відповідача по субсидіарній відповідальності за зобов'язаннями боржника ліквідатор має проаналізувати, а суд під час розгляду заяви про притягнення до субсидіарної відповідальності та з'ясуванні наявності підстав для покладення на цих осіб субсидіарної відповідальності дослідити сукупність правочинів та інших юридичних дій, здійснених під впливом осіб, а також їх бездіяльність, що сприяли виникненню кризової ситуації, її розвитку і переходу в стадію банкрутства боржника.
Статтею 61 КУзПБ закріплено правову презумпцію субсидіарної відповідальності осіб, що притягуються до неї, складовими якої є недостатність майна ліквідаційної маси для задоволення вимог кредиторів та наявність ознак доведення боржника до банкрутства.
Однак, зазначена презумпція є спростовною, оскільки передбачає можливість цих осіб довести відсутність своєї вини у банкрутстві боржника та уникнути відповідальності.
Спростовуючи названу презумпцію, особа, яка притягується до відповідальності, має право довести свою добросовісність, підтвердивши, зокрема, оплатне придбання активу боржника на умовах, на яких за порівняних обставин зазвичай укладаються аналогічні правочини та довівши, що вчинені за її участі (впливу) операції приносять дохід, відображені у відповідності з їх дійсним економічним змістом, а отримана боржником вигода обумовлена розумними економічними чинниками.
У цьому разі відсутність в осіб, які притягуються до субсидіарної відповідальності зацікавленості в наданні документів, що відображають реальний стан справ і дійсний господарський оборот, не повинна знижувати правову захищеність кредиторів під час необґрунтованого порушення їх прав. Тому, якщо ліквідатор із посиланням на ті чи інші докази належно обґрунтував наявність підстав для притягнення особи до субсидіарної відповідальності та неможливість погашення вимог кредиторів внаслідок її дій (бездіяльності), на неї переходить тягар спростування цих тверджень ліквідатора, з урахуванням чого вона має довести, чому письмові документи та інші докази ліквідатора не можуть бути прийняті на підтвердження його доводів, надавши свої докази і пояснення щодо того, як насправді здійснювалася господарська діяльність.
Отже, якщо дії особи, які мали вплив на економічну (юридичну) долю боржника викликають об'єктивні сумніви в тому, що вона керувалася інтересами боржника, на неї переходить тягар доведення того, що результати зазначених дій стали наслідком звичайного господарського обороту, а не викликані використанням нею своїх можливостей, що стосуються визначення дій боржника, як таких, що вчиненні на шкоду інтересам боржника та його кредиторів. У такому разі небажання особи, яка притягується до субсидіарної відповідальності, надати суду докази має кваліфікуватися згідно із частиною другою статті 74 ГПК України виключно як відмова від спростування фактів, на наявність яких аргументовано з посиланням на конкретні документи вказує процесуальний опонент. В силу статті 13 ГПК України особа, що бере участь у справі, яка не вчинила відповідних процесуальних дій, несе ризик настання наслідків такої своєї поведінки. Наведені висновки викладені в постанові Верховного Суду від 22.04.2021 у справі № 915/1624/16, на неврахуванні якої наполягає скаржник у цій справі.
Однією з обов'язкових передумов субсидіарної відповідальності є її розмір, що визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 12.09.2024 у справі № 904/367/22 наголошує, що саме наявність цієї негативної різниці (перевищення суми кредиторських вимог над вартістю ліквідаційної маси) і обумовлює підстави для покладення субсидіарної відповідальності.
Якщо є підтвердженим доказами у справі факт доведення до банкрутства боржника, однак, за відсутності зазначеної різниці (недостатності майна боржника для задоволення вимог кредиторів) немає підстав для стягнення відповідних сум з винних осіб у межах покладення субсидіарної відповідальності, то у ліквідатора немає підстав порушувати відповідний спір у справі про банкрутство.
У цьому висновку суд виходить з того, що в умовах, коли є підтвердженим доказами у справі факт доведення до банкрутства боржника, але його майна/ активів у складі ліквідаційної маси виявилося достатньо для задоволення визнаних у справі вимог кредиторів, досягається виконання одного із основних завдань провадження у справі про банкрутство - задоволення вимог кредиторів неплатоспроможного боржника (положення преамбули КУзПБ).
Отже, навіть за виявлених арбітражним керуючим фактів доведення боржника до банкрутства достатність майна боржника, що включається до складу ліквідаційної маси і спрямовується на задоволення вимог кредиторів боржника, виключає застосування субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство за правилами частини другої ст. 61 КУзПБ.
Ураховуючи, що ліквідаційна маса (її вартість) є одним із визначальних показників для обчислення розміру субсидіарної відповідальності, суд з огляду на регламентований КУзПБ порядок та етапи формування ліквідаційної маси, зміни, яких вона зазнає під час ліквідаційної процедури, зазначає, що передумови для покладення субсидіарної відповідальності встановлюються насамперед на підставі фінансово-економічних показників боржника, порядок аналізу, дослідження та оцінки яких прямо визначений КУзПБ.
Цей порядок передбачає, що:
- арбітражний керуючий зобов'язаний проводити аналіз фінансово-господарського стану, інвестиційної та іншої діяльності боржника, та становища на ринках боржника і подавати результати такого аналізу до господарського суду разом з документами, що підтверджують відповідну інформацію (п. 3 частина друга ст. 12 КУзПБ);
- господарський суд в ухвалі про відкриття провадження у справі може зобов'язати боржника провести аудит; якщо боржник не має для цього коштів, господарський суд може призначити проведення аудиту за рахунок кредитора (кредиторів) за його (їхньою) згодою (частина десята ст. 39 цього Кодексу);
- розпорядник майна зобов'язаний проводити аналіз фінансово-господарського стану, інвестиційної та іншої діяльності боржника, становища на ринках боржника; виявляти (за наявності) ознаки фіктивного банкрутства, доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності, незаконних дій у разі банкрутства (частина третя ст. 44 КУзПБ);
- ліквідатор з дня свого призначення проводить інвентаризацію та визначає початкову вартість майна банкрута, аналізує фінансовий стан банкрута, формує ліквідаційну масу (а відповідно до змін, внесених Законом України № 3249-IX від 13.07.2023 р., також складає висновок про наявність або відсутність ознак доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності, незаконних дій під час провадження у справі про банкрутство за результатом його проведення).
Суд також зазначає, що аналіз фінансового стану банкрута має відповідати вимогам Методичних рекомендацій щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства, затверджених наказом Міністерства економіки України № 14 від 19.01.2006 (далі - Методичні рекомендації), оскільки ці рекомендації розроблено з метою визначення однозначних підходів під час аналізу фінансово-господарського стану підприємств щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства; своєчасного виявлення формування незадовільної структури балансу для вжиття заходів щодо запобігання банкрутству підприємств, а також виявлення резервів підвищення ефективності виробництва та відновлення платоспроможності підприємств шляхом їх санації.
Звідси, керуючись наведеними положеннями КУзПБ щодо обов'язків арбітражного керуючого під час проведення процедури банкрутства та щодо етапів, умов та підстав для здійснення оцінки фінансово-господарського стану боржника, суд доходить висновку, що відповідні дії арбітражного керуючого (розпорядника майна, ліквідатора) є передумовами у дослідженні та виявленні підстав для порушення питання про покладення субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство.
Тобто відповідна діяльність з виявлення передумов для субсидіарної відповідальності розпочинається з введенням процедури розпорядження майном боржника у справі про банкрутство. Тому відповідний звіт/ висновок арбітражного керуючого, яким зафіксоване правопорушення (з доведення до банкрутства) та який складений з урахуванням вимог Методичних рекомендацій, є доказом та підставою для вимог про покладення субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство, а отже, складовою доказової бази (джерелом) на підтвердження об'єктивної сторони відповідного правопорушення.
Отже, висновок щодо передумов для субсидіарної відповідальності формується у звіті ліквідатора за результатами здійснення ним аналізу фінансового стану банкрута, а згідно зі змінами, внесеними Законом від 13.07.2023 № 3249-IX , складеному відповідно до Методичних рекомендацій висновку за результатами здійснення аналізу фінансового стану банкрута (про наявність чи відсутність ознак доведення до банкрутства; абз. 5 частина перша ст. 61 КУзПБ).
За змістом частини другої ст. 61 КУзПБ законодавець визначив розмір субсидіарної відповідальності як різницю між двома показниками (сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою), яка свідчить про недостатність майна боржника для задоволення вимог кредиторів у справі про банкрутство.
Щодо суми вимог кредиторів, то на стадії ліквідації цей показник, як правило, є остаточним та визначається на підставі ухвали, постановленої за результатами попереднього засідання, в якій, зокрема, зазначаються розмір та перелік усіх визнаних судом вимог кредиторів, що вносяться розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів (частина друга ст. 47 КУзПБ).
Водночас, допускається корегування зазначеного показника в процедурі ліквідації за рахунок визнаних судом вимог поточного кредитора (частини третя та п'ята ст. 59 та частина четверта ст. 60 КУзПБ), а також вимог кредиторів, які заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, та були розглянуті судом в процедурі ліквідації (частина четверта ст. 45 цього Кодексу).
Що ж до такого показника, як ліквідаційна маса, то суд апеляційної інстанції зазначає про наступне.
Законодавець визначив у положеннях КУзПБ об'єктивні обставини та процеси, за яких ліквідаційна маса боржника змінюється з початку її формування і до отримання коштів від продажу відповідних активів у її складі.
Так, розмір (вартість) ліквідаційної маси в ході процедури ліквідації боржника зазнає змін, враховуючи, що:
- балансова вартість ліквідаційної маси, що визначається за результатами інвентаризації (п. 5 частина друга ст. 12, частина перша ст. 61 КУзПБ), оціночна вартість (частина перша ст. 63 КУзПБ) та вартість її реалізації/продажу (розділ V КУзПБ) (можуть), як правило, відрізняються;
- склад ліквідаційної маси (відповідно, і її розмір) під час здійснення ліквідатором відповідних повноважень і обов'язків у ліквідаційній процедурі може змінюватись за рахунок включення до нього: грошових сум (майна), повернених третіми особами на вимогу ліквідатора щодо сум дебіторської заборгованості, за наслідками визнання недійсними правочинів (договорів) боржника та вжиття заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що перебуває у третіх осіб (частина друга ст. 42, частина перша ст. 61 КУзПБ); сум, стягнених ліквідатором із суб'єктів субсидіарної відповідальності (абз. 3 частина друга ст. 61 КУзПБ).
Що ж до розміру ліквідаційної маси з метою визначення розміру субсидіарної відповідальності, то, враховуючи правову природу цієї відповідальності, її розмір має визначатися за правилами встановлення розміру шкоди, заподіяної майну потерпілого незаконними діями, у деліктних правовідносинах: як різниця між сумою вимог до боржника згідно з реєстром вимог кредиторів та сумою коштів, отриманою за фактом продажу майна в процедурі ліквідації, поверненою третіми особами на вимогу ліквідатора.
Наведеного висновку дотримується Верховний Суд у постанові від 12.09.2024 у справі № 904/367/22 з урахуванням правової позиції Великої Палати Верховного Суду, сформульованої в постанові від 28.09.2021 у справі № 761/45721/16-ц, відповідно до якої за правовою природою відповідальність третіх осіб, передбачена частиною другою ст. 61 КУзПБ, є відповідальністю порушника за збитки, завдані банкруту (ст. 22 ЦК України).
Отже, буквальне прочитання абзаців 1 та 2 частини другої ст. 61 КУзПБ ("розмір зазначених вимог визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою", "у разі недостатності майна боржника") є підставою для висновку, що розмір субсидіарної відповідальності, який дає право ініціювати спір про покладення субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями боржника у справі про банкрутство та підлягає стягненню із суб'єктів такої відповідальності, визначається в той момент, коли ліквідатор за результатами здійснення судових проваджень у процедурі банкрутства боржника остаточно визначив вартість ліквідаційної маси в грошовому еквіваленті за фактом продажу в процедурі ліквідації включених до її складу активів, повернув грошові суми (майно) від третіх осіб та здійснив за рахунок отриманих від продажу коштів розрахунок із визнаними у справі кредиторами, тощо.
Тож сума вимог кредиторів, яка підлягає погашенню за правилами ст. 64 КУзПБ, однак, залишилась непогашеною в процедурі банкрутства за правилами цієї статті через недостатність майна банкрута, і є розміром субсидіарної відповідальності.
Право ліквідатора подати заяву про покладення субсидіарної відповідальності виникає не раніше ніж після вжиття вичерпних заходів щодо повернння до ліквідаційної маси банкрута його майна, що перебуває у третіх осіб, після завершення реалізації об'єктів, включених до ліквідаційної маси банкрута, та розрахунків з кредиторами на підставі проведення такої реалізації у ліквідаційній процедурі. Аналогічний порядок покладення субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями боржника втілено в актуальній правовій позиції, сформульованій Верховним Судом у постановах від 10.06.2020 у справі № 911/3513/16, від 17.06.2020 у справі № 923/590/18, від 14.07.2020 у справі № 904/6379/16, від 24.02.2021 у справі № 902/1129/15 (902/579/20) та від 07.11.2023 у справі № 908/3468/13, від 12.09.2024 у справі № 904/367/22.
Суд зазначає, що такий підхід у покладенні субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями боржника у справі про банкрутство узгоджується як з повноваженнями ліквідатора, порядком проведення відповідних дій у ліквідаційній процедурі, так і з правами суб'єктів субсидіарної відповідальності відповідати за зобов'язаннями боржника у межах об'єктивного розміру цієї відповідальності, що відповідає правовій природі субсидіарної відповідальності саме як додаткової.
Наведений підхід у покладенні субсидіарної відповідальності та у визначенні ліквідаційної маси для обчислення розміру такої відповідальності є правильним та зумовлює висновок, згідно з яким передчасне звернення з вимогами про покладення субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство - до здійснення задоволення вимог кредиторів за рахунок коштів, отриманих за наслідками реалізації всіх виявлених у боржника активів та повернення грошових коштів (майна) від третіх осіб, з встановленням факту недостатності майна, виключає розгляд, дослідження, оцінку та встановлення осіб, винних у правопорушенні з доведення боржника до банкрутства, тобто виключає визначення суб'єктів та суб'єктивної сторони відповідного правопорушення.
Отже, до завершення погашення визнаних у справі вимог кредиторів за рахунок коштів, отриманих від продажу включених до складу ліквідаційної маси активів боржника, коштів (майна), повернутих ліквідатором від третіх осіб, зі встановленням за результатами погашення недостатності майна боржника для задоволення таких вимог заява ліквідатора/кредитора з вимогами про покладення субсидіарної відповідальності та стягнення з винних осіб суми субсидіарної відповідальності не може бути подана, а в разі її подання відповідні вимоги не підлягають задоволенню судом. Відповідний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі суддів Палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 19.06.2024 у справі № 906/1155/20 (906/1113/21).
Як зазначено вище, ліквідатор банкрута в обґрунтування заяви про покладення субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями ТОВ "Бардаж" на його попереднього керівника та засновника посилається на недобросовісні дії засновника та керівника боржника з "виведення активів боржника", при цьому, станом на дату звернення із вказаною заявою (02.10.2024 ) ліквідатором банкрута не було вчинено всієї повноти заходів, спрямованих на виявлення та повернення майна банкрута, зокрема, тих активів, що, як він заявляє, були продані (виведені) після подання кредитором до суду заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ "Бардаж". Вказаного ліквідатором не спростовано
Враховуючи викладене, оскільки ліквідатором не вжито всієї повноти заходів, спрямованих на виявлення та повернення майна (грошових коштів) у ліквідаційну масу боржника, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що наведену заяву до суду подано передчасно, оскільки таку заяву (про покладення субсидіарної відповідальності) ліквідатор банкрута може подати не раніше ніж після завершення всіх заходів, спрямованих на розшук майна, повернення майна боржника від третіх осіб, реалізації об'єктів ліквідаційної маси та розрахунків з кредиторами на підставі вчинення такої реалізації у ліквідаційній процедурі при наявності обставин недостатності активів боржника для повного погашення кредиторської заборгованості банкрута.
Таким чином, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку, що заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Бардаж", в особі ліквідатора арбітражного керуючого Литвиненка Сергія Сергійовича до громадянина України ОСОБА_1 про покладення субсидіарної відповідальності є такою, що подана передчасно та задоволенню не підлягає. Що не позбавляє ліквідатора, кредиторів звернутись до суду з відповідною заявою після завершення вжиття вищезазначених заходів у ліквідаційній процедурі при наявності обставин непогашення кредиторської заборгованості боржника після вжиття цих заходів.
Крім того, у зв'язку з залишенням без задоволення судом заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Бардаж" в особі ліквідатора арбітражного керуючого Литвиненка Сергія Сергійовича до громадянина України ОСОБА_1 про покладення субсидіарної відповідальності, вимоги ліквідатора банкрута арбітражного керуючого Литвиненка Сергія Сергійовича про забезпечення вимог кредиторів шляхом накладення арешту на майно ОСОБА_1 (корпоративні права у розрізі 33 %, що належать ОСОБА_1 в ТОВ "РС Інжиніринг"; домоволодіння, реєстраційний номер майна: 20026965, адреса: АДРЕСА_1 ; щодо зупинення видаткових операцій на рахунках, що належать ОСОБА_1 в банках) правомірно не задоволені судом першої інстанції. У суді апеляційної інстанції також відсутні підстави для вжиття зазначених заходів забезпечення, враховуючи вищевикладене.
Таким чином, колегія суддів зауважує, що місцевий господарський суд всебічно, повно та об'єктивно дослідив обставини справи, правильно визначив характер спірних правовідносин, надав оцінку поданим сторонами доказам та вірно застосував норми матеріального та процесуального права та ухвалив законне і обґрунтоване судове рішення.
Оцінюючи оскаржувану ухвалу суду першої інстанції через призму застосування принципів оцінки доказів та аргументації своїх висновків, викладених в Рішенні ЄСПЛ від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", судова колегія зазначає, що пункт 1 статті 6 Конвенції не зобов'язує національні суди надавати детальну відповідь на кожен аргумент заявника (сторони у справі); суди зобов'язані давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент; межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення; питання чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає із статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки в світлі конкретних обставин справи (пункти 21, 23 Рішення).
Отже, доводи, викладені скаржником у апеляційній скарзі, не спростовують правомірність застосування норм чинного законодавства, якими обґрунтована оскаржувана ухвала суду першої інстанції, а тому колегія суддів погоджується з позицією місцевого господарського суду та доходить висновку про необхідність відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити оскаржувану ухвалу Господарського суду Київської області від 05.12.2024 у справі №911/3095/23 (911/2664/24)- без змін.
У справах Руїс Торіха проти Іспанії, Суомінен проти Фінляндії, Гірвісаарі проти Фінляндії Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), №37801/97 від 01.07.2003). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), № 49684/99 від 27.09.2001).
Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Отже, зазначені рішення Європейського суду з прав людини суд апеляційної інстанції застосовує у цій справі як джерело права.
Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на скаржника.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 271, 275, 276, 283, 284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Бардаж" в особі ліквідатора арбітражного керуючого Литвиненка Сергія Сергійовича залишити без задоволення.
Ухвалу Господарського суду Київської області від 05.12.2024 у справі №911/3095/23 (911/2664/24) залишити без змін.
Матеріали справи № 911/3095/23 (911/2664/24) повернути до Господарського суду Київської області.
Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття.
Порядок та строк оскарження постанови Північного апеляційного господарського суду передбачений ст.ст. 288-291 ГПК України.
Повний текст складено 24.09.2025
Головуючий суддя М.Л. Доманська
Судді О.М. Остапенко
С.В. Сотніков