вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"08" вересня 2025 р. Справа № 920/1049/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Демидової А.М.
суддів: Ходаківської І.П.
Владимиренко С.В.
за участю секретаря судового засідання: Мельничука О.С.
за участю представників учасників справи:
від позивача: не з'явився
від відповідача-1: не з'явився
від відповідача-2: не з'явився
від відповідача-3: не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства "Гіперіон 17"
на ухвалу Господарського суду Сумської області від 25.07.2025 (суддя Котельницька В.Л.)
у справі № 920/1049/25 Господарського суду Сумської області
за позовом Приватного підприємства "Гіперіон 17"
до:
1. Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми "Корал" (відповідач-1);
2. ОСОБА_1 (відповідач-2);
3. ОСОБА_2 (відповідач-3)
про визнання недійсним договору, скасування державної реєстрації речового права власності на будівлю та скасування державної реєстрації речового права оренди земельної ділянки
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2025 року Приватне підприємство "Гіперіон 17" (позивач) звернулось до Господарського суду Сумської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми "Корал" (відповідач-1), ОСОБА_1 (відповідач-2) та ОСОБА_2 (відповідач-3) про визнання недійсним договору купівлі-продажу будівлі від 24.11.2023, укладеного між продавцем - Товариством з обмеженою відповідальністю Фірмою "Корал", і покупцями - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (далі - Договір), та застосувати наслідки недійсності правочину у вигляді скасування державної реєстрації речового права власності на будівлю магазину з продажу автозапчастин та непродовольчих товарів загальною площею 72.3 кв.м, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2827725859080, та речового права оренди земельної ділянки площею 0,1168 га, кадастровий номер земельної ділянки 5910136600:11:003:0012, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2415889559101, за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Короткий зміст ухвали місцевого господарського суду та мотиви її постановлення
Ухвалою Господарського суду Сумської області від 25.07.2025 відмовлено Приватному підприємству "Гіперіон 17" у відкритті провадження у справі № 920/1049/25 за його позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми "Корал", ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про визнання недійсним договору, скасування державної реєстрації речового права власності на будівлю та скасування державної реєстрації речового права оренди земельної ділянки на підставі п. 1 ч. 1 ст. 175 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
Ухвалу суду мотивовано тим, що спір є приватноправовим і за суб'єктним складом сторін підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства, оскільки його вирішення впливає на права та обов'язки зазначених фізичних осіб.
0Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погодившись з ухвалою Господарського суду Сумської області від 25.07.2025 у справі № 920/1049/25, Приватне підприємство "Гіперіон 17" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить її скасувати як таку, що постановлена з порушенням норм процесуального права, зокрема, ст. 2, 4, 20 ГПК України, а матеріали позовної заяви направити до місцевого господарського суду на стадію відкриття провадження у справі.
Зокрема, скаржник зазначає, що згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань на час укладення спірного правочину обидва відповідача були зареєстровані в якості фізичних осіб - підприємців, а сам договір укладено ними під час здійснення господарської діяльності.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.08.2025 (колегія суддів у складі: головуючого Демидової А.М., суддів Ходаківської І.П., Владимиренко С.В.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного підприємства "Гіперіон 17" на ухвалу Господарського суду Сумської області від 25.07.2025 у справі № 920/1049/25; розгляд апеляційної скарги призначено на 02.09.2025 об 11:40; встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, пояснень, клопотань, заперечень - до 22.08.2025.
Через загрозу безпеці учасників справи, у зв'язку з тим, що 02.09.2025 о 09:20 у місті Києві була оголошена повітряна тривога (повідомлення мобільного застосунку "Київ Цифровий"), судове засідання у справі 02.09.2025 не відбулось.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.09.2025 розгляд апеляційної скарги призначено на 08.09.2025 о 14:10.
Позиції учасників справи
Відповідачі не скористалися своїм правом, відзиви на апеляційну скаргу не подали, що відповідно до ч. 3 ст. 263 ГПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Явка представників учасників справи
У судове засідання 08.09.2025 сторони або їх представники не з'явились.
Усі учасники справи належним чином повідомлені судом про дату, час та місце судового засідання.
Зважаючи на викладене, враховуючи, що явка сторін у судове засідання обов'язковою не визнавалась, а їх неявка в судове засідання не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, враховуючи аргументи апеляційної скарги і доказове наповнення матеріалів справи, колегія суддів вважає за можливе здійснити перегляд оскаржуваного судового акта в апеляційному порядку без участі в судовому засіданні сторін або їх представників.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при ухваленні постанови
Статтею 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Поняття "суд, встановлений законом" містить, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.
Критеріями розмежування судової юрисдикції є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ (п. 27 постанови Верховного Суду від 08.09.2022 у справі № 910/14795/21).
Відповідно до ч. 2 ст. 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Предметна та суб'єктна юрисдикція господарських судів, тобто сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції, визначена статтею 20 ГПК України.
Так, за змістом пункту 1 частини першої цієї статті господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.
З аналізу наведеної вище норми вбачається, що законодавець відніс до юрисдикції господарських судів справи:
1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та
2) у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці (п. 28-29 постанови Верховного Суду від 23.05.2024 у справі № 910/15184/21 (910/8287/22)).
За статтею 45 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені в статті 4 цього Кодексу.
Відповідно до правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 08.09.2022 у справі № 910/14795/21, ознаками спору, на який поширюється юрисдикція господарського суду, є: наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.
З огляду на положення частини першої статті 20 ГПК України, а також статей 4, 45 цього Кодексу для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду конкретної справи має значення суб'єктний склад саме сторін правочину та наявність спору, що виник у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності. Аналогічна правова позиція щодо розмежування господарської та цивільної юрисдикції наведена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 904/1083/18.
Критеріями розмежування судової юрисдикції є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. У спорі, де стороною є фізична особа, вирішення питання про юрисдикційність залежить також від того, чи виступає фізична особа - сторона у відповідних правовідносинах - як суб'єкт господарювання, та від визначення цих правовідносин як господарських.
Предметом позову в даній справі є вимоги про визнання недійсним правочину та застосування наслідків його недійсності.
Матеріалами справи підтверджено, що сторонами спірного правочину є фізичні особи. При цьому зі змісту самого правочину не вбачається, що його укладено для здійснення господарської діяльності.
Сам по собі факт того, що об'єктом продажу за спірним Договором є будівля магазину, не є доказом того, що спір у даній справі виник у зв'язку з господарською діяльністю сторін. До того ж, сам позивач посилається на те, що такої будівлі не існує в природі та стверджує про фіктивність Договору.
Колегія суддів звертає увагу також на постанову Великої Палати Верховного Суду від 13.06.2018 у справі № 548/981/15-ц, в якій Велика Палата визнала необґрунтованими твердження відповідача про те, що справа має розглядатися за правилами господарського судочинства лише тому, що відповідач зареєстрована фізичною особою-підприємцем, та зауважила, що у справі № 548/981/15-ц про звернення стягнення на предмет іпотеки відповідач саме як фізична особа уклала договори поруки й іпотеки, забезпечивши виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором. А тому набула цивільні права й обов'язки у спірних правовідносинах не як суб'єкт господарювання.
У той же час, зі змісту позовної заяви також не вбачається, що даний спір виник з корпоративних відносин, що могло б свідчити про його підвідомчість господарським судам.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 175 ГПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.
З огляду на викладене, з урахуванням наведених вище критеріїв розмежування судової юрисдикції, зважаючи на те, що відповідачами у цій справі є в тому числі фізичні особи, а спірні правовідносини не мають господарського (підприємницького) характеру, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновків, що оскаржувану ухвалу Господарського суду Сумської області про відмову у відкритті провадження у справі постановлено правомірно, і підстави для її скасування відсутні.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У справі "Трофимчук проти України" (№ 4241/03, § 54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Колегія суддів апеляційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що в даній справі надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Згідно із ч. 1 ст. 271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Відповідно до положень ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Нормою ст. 276 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене, ухвала Господарського суду Сумської області від 25.07.2025 у справі № 920/1049/25 є обґрунтованою, відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, і підстав для її скасування або зміни не вбачається.
За таких обставин, підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.
Судові витрати
У зв'язку з відсутністю підстав для задоволення апеляційної скарги судові витрати за її розгляд відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на скаржника.
Керуючись ст. 74, 129, 269, 271, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Гіперіон 17" залишити без задоволення.
2. Ухвалу Господарського суду Сумської області від 25.07.2025 у справі № 920/1049/25 залишити без змін.
3. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на скаржника.
4. Матеріали даної справи повернути до місцевого господарського суду.
5. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строк, передбачені ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.
У зв'язку з перебуванням у відпустці суддів Демидової А.М. та Ходаківської І.П. - з 15.09.2025 по 22.09.2025 (включно), а судді Владимиренко С.В. - з 12.09.2025 по 22.09.2025 (включно), повна постанова складена та підписана у перший робочий день після їх виходу з відпустки - 23.09.2025.
Головуючий суддя А.М. Демидова
Судді І.П. Ходаківська
С.В. Владимиренко