ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
23 вересня 2025 року м. ОдесаСправа № 916/1994/25
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Діброви Г.І.
суддів: Богацької Н.С., Савицького Я.Ф.
секретар судового засідання: Ісмаілова А.Н.
за участю представників учасників справи:
від Акціонерного товариства «Херсонобленерго», м.Херсон-не з'явився;
від Фізичної особи підприємця Старюк Анатолія Миколайовича- не з'явився.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Херсонобленерго», м.Херсон
на ухвалу Господарського суду Одеської області від 16.07.2025 року про закриття провадження у справі, суддя першої інстанції Погребна К.Ф., повний текст складено та підписано 18.07.2025 року
у справі № 916/1994/25
за позовом: Фізичної особи підприємця Старюк Анатолія Миколайовича
до відповідача: Акціонерного товариства «Херсонобленерго», м. Херсон
про визнання протиправним та скасування рішення комісії
Короткий зміст позовних вимог та ухвали про закриття провадження суду першої інстанції.
У травні 2025 року Фізична особа-підприємець Старюк А.М., звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Акціонерного товариства «Херсонобленерго», м.Херсон, в якій просив суд: визнати протиправним та скасувати рішення Акціонерного товариства «Херсонобленерго», м. Херсон оформлене як протокол №61 від 23.01.2025 року засідання комісії Акціонерного товариства «Херсонобленерго», м. Херсон по розгляду акту про порушення споживачем ПРРЕЕ №022379 від 03.01.2025 року, а також стягнути з Акціонерного товариства «Херсонобленерго», м. Херсон на користь позивача судові витрати, а саме, судовий збір у розмірі 3028 грн та витрати на правничу допомогу у розмірі 50 000 грн.
07.07.2025 року до суду першої інстанції від позивача надійшло клопотання про закриття провадження по справі (вх. №21307/25), в якій останній просить суд провадження по справі закрити в зв'язку з відсутністю спору, оскільки Акціонерним товариством «Херсонобленерго», м. Херсон було скасоване оскаржуване рішення комісії Акціонерного товариства «Херсонобленерго», оформлене як протокол №61 від 23.01.2025 року засідання комісії Акціонерного товариства «Херсонобленерго» по розгляду акту про порушення споживачем ПРРЕЕ № 022379 від 03.01.2025 року, що і було предметом спору.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 16.07.2025 року у справі №916/1994/25 (суддя Погребна К.Ф.) заяву Фізичної особи підприємця Старюк Анатолія Миколайовича від 07.07.2025 року за вх.№21307/25 про закриття провадження по справі задоволено; провадження у справі №916/1994/25 за позовом Фізичної особи підприємця Старюк Анатолія Миколайовича до Акціонерного товариства «Херсонобленерго» закрито; стягнуто з Акціонерного товариства «Херсонобленерго» на користь Фізичної особи підприємця Старюк Анатолія Миколайовича судовий збір в сумі 3 028 та витрати на правничу допомогу в сумі 15 000 грн.
Ухвала про закриття судом першої інстанції мотивована тим, що, відповідачем оскаржуване рішення було скасовано після відкриття провадження по справі, предмет спору перестав існувати, а тому, суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття провадження по справі.
Щодо заявлених у заяві Фізичної особи-підприємця Старюк Анатолія Миколайовича до стягнення судових витрат на правничу допомогу, суд першої інстанції, надавши оцінку наявним у матеріалах справи доказам у сукупності, з урахуванням усіх аспектів і складності цієї справи, обсягу наданих адвокатом послуг, виходячи з характеру спірних правовідносин, обсягу матеріалів справи, дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу з урахуванням категорії справи, рівня її складності, тривалості розгляду справи підлягають задоволенню частково у розмірі 15 000 грн, що, на переконання суду, у даній конкретній справі цілком відповідає критеріям, визначеним ч. 4 ст. 126, ч. 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України. В іншій частині заяви судом відмовлено.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.
Акціонерне товариства «Херсонобленерго», м.Херсон з ухвалою суду першої інстанції про закриття провадження не погодилось, тому звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просило суд частково скасувати ухвалу Господарського суду Одеської області від 16.07.2025 року, а саме, у частині стягнення з Акціонерного товариства «Херсонобленерго» витрат на професійну правничу допомогу та ухвалити в цій частині нове рішення, яким стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000 грн.
Апеляційна скарга мотивована порушенням місцевим господарським судом норм матеріального права та вимог процесуального закону.
Зокрема, за доводами апеляційної скарги, апелянт вказує, що правнича допомога полягала у підготовці позовної заяви та двох клопотань; участі у одному судовому засіданні, яке тривало 11 хвилин та яке полягало у відкладенні судового засідання на іншу дату, тобто, скаржник вважає, що загальний час, витрачений представником позивача на надання правничої допомоги, не перевищував 8 годин (одного робочого дня).
Разом із тим, за твердженням скаржника, судом стягнуто з відповідача на користь позивача 15 000 грн, що вдвічі більше за розмір мінімальної заробітної плати, встановлений на 01 січня 2025 року.
Відповідач наголошує, що при визначенні суми відшкодування суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема, ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Також скаржник просив суд врахувати, що підприємство, в силу законної заборони, не може припинити надання послуг з електропостачання населенню, незважаючи на великі борги перед ним та зазначає про тяжке матеріальне становище, в тому числі, в зв'язку з веденням бойових дій та частковою окупацією території області.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 27 серпня 2025 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Херсонобленерго» на ухвалу Господарського суду Одеської області від 16.07.2025 року у справі №916/1994/25, справу призначено до розгляду.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 22.09.2025 року прийнято справу №916/1994/25 за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Херсонобленерго» на ухвалу Господарського суду Одеської області від 16.07.2025 у справі №916/1994/25 до свого провадження у новому складі.
Позивач своїм правом згідно ч. 1 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України не скористався, відзив на апеляційну скаргу в строк, визначений ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду про відкриття провадження у справі не надав, що згідно з ч. 3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду оскаржуваної ухвали суду першої інстанції в апеляційному порядку.
Представники учасників справи до судового засідання не з'явилися про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином, про що свідчать наявні у матеріалах справи довідки про доставку до їх електронів кабінетів ухвали Південно-західного апеляційного господарського суду про призначення справи до розгляду.
23.09.2025 року до Південно-західного апеляційного господарського суду від Акціонерного товариства «Херсонобленерго», м.Херсон надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника. Колегією суддів зазначене клопотання задоволено.
Згідно із нормами ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Відповідно до положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.
Вказане узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі «Смірнов проти України», відповідно до якого в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.
Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
В своїх рішеннях Європейський суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
З урахуванням викладеного, та враховуючи, що судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, явка сторін до суду ухвалами не визнавалася обов'язковою, враховуючи, що участь в засіданні суду є правом, а не обов'язком сторін, учасники справи мали можливість подати всі необхідні клопотання та заяви, висловити свої позиції щодо суті спору та вимог і доводів апеляційної скарги, а затягування строку розгляду скарги в даному випадку може призвести до порушення прав осіб, які з'явилися до суду апеляційної інстанції, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників учасників справи.
Суд апеляційної інстанції, у відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Обговоривши доводи та вимоги апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права України, фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження в межах доводів апеляційної скарги, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі перегляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга Акціонерного товариства «Херсонобленерго», м.Херсон задоволення не потребує, а ухвала про Господарського суду Одеської області про закриття провадження у справі від 16.07.2025 року у справі №916/1994/25 не потребує скасування, виходячи з наступного.
Господарським судом Одеської області та Південно-західним апеляційним господарським судом було встановлено та неоспорено учасниками справи наступні обставини.
У травні 2025 року Фізична особа-підприємець Старюк А.М., звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Акціонерного товариства «Херсонобленерго», м.Херсон , в якій просив суд: визнати протиправним та скасувати рішення Акціонерного товариства «Херсонобленерго», м. Херсон оформлене як протокол №61 від 23.01.2025 року засідання комісії Акціонерного товариства «Херсонобленерго», м. Херсон по розгляду акту про порушення споживачем ПРРЕЕ №022379 від 03.01.2025 року а також стягнути з Акціонерного товариства «Херсонобленерго», м. Херсон на користь позивача судові витрати, а саме судовий збір у розмірі 3028 грн та витрати на правничу допомогу у розмірі 50 000 грн.
07.07.2025 року до суду першої інстанції від позивача надійшло клопотання про закриття провадження по справі (вх. №21307/25), в якій останній просить суд провадження по справі закрити в зв'язку з відсутністю спору, оскільки Акціонерним товариством «Херсонобленерго», м. Херсон було скасоване оскаржуване рішення комісії Акціонерного товариства «Херсонобленерго», оформлене як протокол №61 від 23.01.2025 року засідання комісії Акціонерного товариства «Херсонобленерго» по розгляду акту про порушення споживачем ПРРЕЕ № 022379 від 03.01.2025 року, що і було предметом спору.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 16.07.2025 року у справі №916/1994/25 (суддя Погребна К.Ф.) заяву Фізичної особи підприємця Старюк Анатолія Миколайовича від 07.07.2025 року за вх.№21307/25 про закриття провадження по справі задоволено; провадження у справі №916/1994/25 за позовом Фізичної особи -підприємця Старюк Анатолія Миколайовича до Акціонерного товариства «Херсонобленерго» закрито; стягнуто з Акціонерного товариства «Херсонобленерго» на користь Фізичної особи підприємця Старюк Анатолія Миколайовича судовий збір в сумі 3 028 грн та витрати на правничу допомогу в сумі 15 000 грн.
Ухвала про закриття суду першої інстанції мотивовано тим, що, відповідачем оскаржуване рішення було скасовано після відкриття провадження по справі, предмет спору перестав існувати, а тому суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття провадження по справі.
Щодо заявлених у заяві Фізичної особи -підприємця Старюк Анатолія Миколайовича до стягнення судових витрат на правничу допомогу, суд першої інстанції, надавши оцінку наявним у матеріалах справи доказам у сукупності, з урахуванням усіх аспектів і складності цієї справи, обсягу наданих адвокатом послуг, виходячи з характеру спірних правовідносин, обсягу матеріалів справи, дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу з урахуванням категорії справи, рівня її складності, тривалості розгляду справи підлягають задоволенню частково у розмірі 15 000 грн, що на переконання суду, у даній конкретній справі цілком відповідає критеріям, визначеним ч. 4 ст. 126, ч. 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України. В іншій частині заяви судом відмовлено.
На підтвердження вартості послуг адвокатів заявником додано до заяви: договір про надання правничої допомоги від 19.05.2025, акти приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 21.05.2025, 03.06.2025 року, 14.06.2025 року, 20.06.2025 року, від 23.06.2025 року.
19.05.2025 року між Фізичною особою - підприємцем Старюк Анатолія Миколайович та адвокатом Скибінською Євгенією Сергіївною було укладено договір про надання правової допомоги, згідно п. 2.1. якого адвокат, на підставі звернення клієнта, приймає на себе зобов'язання усіма законними методами та способами надати клієнту наступну правову допомогу у представництві інтересів клієнта
Згідно п.4.1. договору, за надання правової допомоги, яка є предметом договору, згідно пункту 2.1 цього договору, адвокату клієнт сплачує винагороду у розмірі 50 000 грн.
Пунктом 4.4 договору, сторонами погоджено, що виплата винагороди, розмір якої зазначено у пунктах 4.1. цього договору здійснюється протягом 5-ти робочих днів після надходження коштів, які є предметом позову згідно п. 2.1. договору на рахунок клієнта.
21.05.2025 року між Фізичною особою-підприємцем Старюк Анатолія Миколайович та адвокатом Скибінською Євгенією Сергіївною підписано акт приймання-передачі виконаної роботи до договору про надання правничої допомоги від 19.05.2025. У відповідності до вимог пунктів 2.1., 4.1 договору про надання правової допомоги від 19.05.2025 року, адвокатом виконані, а клієнтом прийняті наступні роботи: усна консультація, вивчення документів, формування правової позиції, підготовка позовної заяви. Всього за виконану роботу клієнт, протягом 5-ти робочих днів після надходження коштів, які є предметом позову згідно п. 2.1. договору про надання правової допомоги від 19.05.2025 року на рахунок клієнта, зобов'язується сплатити адвокату винагороду у розмірі 50 000 грн.
21.05.2025 року між Фізичною особою-підприємцем Старюк Анатолєм Миколайовичем та адвокатом Скибінською Євгенією Сергіївною підписано акт приймання-передачі виконаної роботи до договору про надання правничої допомоги від 19.05.2025 року. У відповідності до вимог пунктів 2.1., 4.1 договору про надання правової допомоги від 19.05.2025 року, адвокатом виконані, а клієнтом прийняті наступні роботи: підготовка та направлення адвокатського запиту до Акціонерного товариство «Херсонобленерго» від 19.05.2025 року, підготовка та направлення адвокатського запиту до Акціонерного товариства «Херсонобленерго» від 20.05.2025 року.
03.06.2025року між Фізичною особою-підприємцем Старюк Анатолєм Миколайовичем та адвокатом Скибінською Євгенією Сергіївною підписано акт приймання-передачі виконаної роботи до договору про надання правничої допомоги від 19.05.2025 року. У відповідності до вимог пунктів 2.1., 4.1 договору про надання правової допомоги від 19.05.2025 року, адвокатом виконані, а клієнтом прийняті наступні роботи: підготовка та направлення адвокатського запиту до Акціонерного товариства «Херсонобленерго» від 02.06.2025 року.
14.06.2025 року між Фізичною особою-підприємцем Старюк Анатолєм Миколайовичем та адвокатом Скибінською Євгенією Сергіївною підписано акт приймання-передачі виконаної роботи до договору про надання правничої допомоги від 19.05.2025 року. У відповідності до вимог пунктів 2.1., 4.1 договору про надання правової допомоги від 19.05.2025 року, адвокатом виконані, а клієнтом прийняті наступні роботи: підготовка та направлення адвокатського запиту до Акціонерного товариства «Херсонобленерго» від 13.06.2025 року.
20.06.2025 року між Фізичною особою-підприємцем Старюк Анатолем Миколайовичем та адвокатом Скибінською Євгенією Сергіївною підписано акт приймання-передачі виконаної роботи до договору про надання правничої допомоги від 19.05.2025 року. У відповідності до вимог пунктів 2.1., 4.1 договору про надання правової допомоги від 19.05.2025 року, адвокатом виконані, а клієнтом прийняті наступні роботи: підготовка клопотання про витребування доказів, клопотання про залучення доказів.
23.06.2025 року між Фізичною особою-підприємцем Старюк Анатолєм Миколайовичем та адвокатом Скибінською Євгенією Сергіївною підписано акт приймання-передачі виконаної роботи до договору про надання правничої допомоги від 19.05.2025 року. У відповідності до вимог пунктів 2.1., 4.1 договору про надання правової допомоги від 19.05.2025 року, адвокатом виконані, а клієнтом прийняті наступні роботи: участь у підготовчому судовому засіданні 23.06.2025 року о 10 год.00 хв.
14.07.2025 року до суду першої інстанції від відповідача надійшло клопотання про зменшення витрат на професійну правничу допомогу, в якому відповідач зазначає, що заявлені позивачем судові витрати є непропорційними до обставин справи та обсягу наданих адвокатом послуг, а також не відповідають критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану сторін, а тому, повинні бути меншими, що передбачено частинами 4, 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України.
15.07.2025 року за вх. 22387/25 до суду від позивача надійшли заперечення на клопотання відповідача про зменшення витрат на професійну правничу допомогу, згідно яких останній просить врахувати його заперечення та стягнути на його корить 50 000 грн витрат на правову допомогу.
16.07.2025 року за вх. №22465/25 до суду від відповідача надійшли додаткові письмові пояснення, згідно яких останній вказав, що Господарський процесуальний кодекс України передбачає такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи та просив суд врахувати їх при вирішенні розподілу витрат.
Норми права, які регулюють спірні правовідносини, доводи та мотиви відхилення аргументів, викладених скаржником в апеляційній скарзі, доводи та мотиви, за якими суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції.
Приписами ст. 244 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд, який ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.
Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
Згідно зі ст. 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Відповідно до ст. 16 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 цього Кодексу).
За змістом ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Частиною 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
За змістом ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Статтею 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Враховуючи викладене, в силу приписів наведених вище норм, для вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов'язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.
Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 126 цього Кодексу).
Аналогічну правову позицію викладено у постановах об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та від 22.11.2019 у справі № 910/906/18.
Разом з тим, ч. 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі недотримання вимог ч. 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно ч. 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат (у даному випадку, за наявності заперечень учасника справи), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який водночас повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині четвертій ст. 126 Господарського процесуального кодексу України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.
Так, у постанові від 03.10.2019 року у справі № 922/445/19 Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду сформулювала висновок щодо застосування норм права при вирішенні питання про розподіл судових витрат на правову допомогу, зокрема, зазначивши, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч. 5-7, 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, керуючись ч. 5-7, 9 ст. 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Надалі об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду підтвердила цей висновок у постанові від 22.11.2019 року по справі № 902/347/18 та у постанові від 22.11.2019 року у справі № 910/906/18, зазначивши, що у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. При цьому, обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (ч. 5-6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України). У постанові від 22.11.2019 року у справі № 902/347/18 об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду зауважила, що викладена в постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 правова позиція має враховуватись при вирішенні усіх наступних спорів у подібних правовідносинах.
У додатковій постанові від 19.02.2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони. Принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях ч. 5 та 6 ст. 137 Цивільного процесуального кодексу України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов'язок обґрунтувати наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов'язок доведення їх неспівмірності.
Отже, відповідно до ч. 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України суд має право за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, але лише у разі недотримання вимог частини 4 цієї статті, яка, зокрема встановлює, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справ. При цьому, для зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката недостатньо лише клопотання сторони. У такому разі на сторону покладається також обов'язок доведення неспівмірності витрат.
Водночас, беручи до уваги принцип змагальності, який знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях ч. 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, суд, який вирішує питання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, має надавати оцінку тим обставинам, щодо яких є заперечення у клопотанні іншої сторони, а також її доказам невідповідності заявлених до відшкодування витрат критеріям співмірності. Окрім того, суд, виконуючи вимоги щодо законності і обґрунтованості судового рішення, має чітко зазначити, яка з вимог ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України була не дотримана при визначенні розміру витрат на оплату послуг адвоката, оскільки лише з цих підстав можна зменшити розмір витрат, який підлягає розподілу між сторонами.
Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 13.05.2020 року у справі № 922/2749/19.
З матеріалів справи вбачається, що 19 травня 2025 року між Фізичною особою-підприємцем Старюк Анатолія Миколайович та адвокатом Скибінською Євгенією Сергіївною укладено договір про надання правової допомоги (надалі - «договір»), згідно п. 2.1. якого адвокат на підставі звернення компанії приймає на себе зобов'язання усіма законними методами та способами надати клієнту наступної правову допомоги представництві інтересів.
Згідно п.4.1. договору, за надання правової допомоги, яка є предметом договору, згідно пункту 2.1 цього договору, клієнт сплачує адвокату винагороду у розмірі 50 000 грн. Отже, дана сума є фіксованою.
Згідно п.4.4. договору, сторонами погоджено, що виплата винагороди, розмір якої зазначено у пунктах 4.1. цього договору здійснюється протягом 5-ти робочих днів після надходження коштів, які є предметом позову згідно п. 2.1. договору на рахунок клієнта.
21 травня 2025 року між Фізичною особою-підприємцем Старюк Анатолієм Миколайовичем та адвокатом Скибінською Євгенією Сергіївною підписано акт приймання-передачі виконаної роботи до договору про надання правничої допомоги від 19.05.2025 року. У відповідності до вимог пунктів 2.1., 4.1 договору про надання правової допомоги від 19.05.2025 року, адвокатом виконані, а клієнтом прийняті наступні роботи: усна консультація, вивчення документів, формування правової позиції, підготовка позовної заяви. Всього за виконану роботу клієнт, протягом 5-ти робочих днів після надходження коштів, які є предметом позову згідно п. 2.1. договору про надання правової допомоги від 19.05.2025 року на рахунок клієнта, зобов'язується сплатити адвокату винагороду у розмірі 50 000 грн.
21 травня 2025 року між Фізичною особою-підприємцем Старюк Анатолієм Миколайовичем та адвокатом Скибінською Євгенією Сергіївною підписано акт приймання-передачі виконаної роботи до договору про надання правничої допомоги від 19.05.2025 року. У відповідності до вимог пунктів 2.1., 4.1 договору про надання правової допомоги від 19.05.2025 року, адвокатом виконані, а клієнтом прийняті наступні роботи: підготовка та направлення адвокатського запиту до АТ «Херсонобленерго» від 19.05.2025 року, підготовка та направлення адвокатського запиту до АТ «Херсонобленерго» від 20.05.2025 року.
03 червня 2025 року між Фізичною особою-підприємцем Старюк Анатолієм Миколайовичем та адвокатом Скибінською Євгенією Сергіївною підписано акт приймання-передачі виконаної роботи до договору про надання правничої допомоги від 19.05.2025 року. У відповідності до вимог пунктів 2.1., 4.1 договору про надання правової допомоги від 19.05.2025 року, адвокатом виконані, а клієнтом прийняті наступні роботи: підготовка та направлення адвокатського запиту до АТ «Херсонобленерго» від 02.06.2025 року.
14 червня 2025 року між Фізичною особою-підприємцем Старюк Анатолієм Миколайовичем та адвокатом Скибінською Євгенією Сергіївною підписано акт приймання-передачі виконаної роботи до договору про надання правничої допомоги від 19.05.2025 року. У відповідності до вимог пунктів 2.1., 4.1 договору про надання правової допомоги від 19.05.2025 року, адвокатом виконані, а клієнтом прийняті наступні роботи: підготовка та направлення адвокатського запиту до АТ «Херсонобленерго» від 13.06.2025 року.
20 червня 2025 року між Фізичною особою-підприємцем Старюк Анатолієм Миколайовичем та адвокатом Скибінською Євгенією Сергіївною підписано акт приймання-передачі виконаної роботи до договору про надання правничої допомоги від 19.05.2025 року. У відповідності до вимог пунктів 2.1., 4.1 договору про надання правової допомоги від 19.05.2025 року, адвокатом виконані, а клієнтом прийняті наступні роботи: підготовка клопотання про витребування доказів, клопотання про залучення доказів.
23 червня 2025 року між Фізичною особою-підприємцем Старюк Анатолієм Миколайовичем та адвокатом Скибінською Євгенією Сергіївною підписано акт приймання-передачі виконаної роботи до Договору про надання правничої допомоги від 19.05.2025 року. У відповідності до вимог пунктів 2.1., 4.1 договору про надання правової допомоги від 19.05.2025 року, адвокатом виконані, а клієнтом прийняті наступні роботи: участь у підготовчому судовому засіданні 23.06.2025 року о 10 год.
Так, дійсно, позовна заява Фізичної особи-підприємця Старюк А.М. має немайновий характер, однак вказане не свідчить про те, що позовна заява є типовою. Отже, складність підготовки позовної заяви, надання послуг адвокатом вимагало значного обсягу юридичної роботи.
Складання позовної заяви - це кінцевий етап її підготовки. Головним етапом роботи адвоката є попередня підготовка до цього самого написання.
Адвокатський запит - це інструмент, за допомогою якого адвокат збирає інформацію, необхідну для захисту інтересів клієнта або для підготовки до судового процесу, в тому числі і для складання позовної заяви.
На етапі підготовки потрібно вирішити: 1) Які докази потрібно подати? 2) Яким чином можна отримати матеріали, яких не вистачає? 3) Які документи або інформацію потрібно витребувати через суд? 4) Чи достатньо в клієнта доказів для підтвердження заявлених вимог? 5) Чи потрібує справа звернення до установ, підприємств і організації тощо, з адвокатським запитом? 6) Чи потрібно проведення експертиз? 7) Яких свідків треба залучити? 8) Чи не пропущений процесуальний строк подання позову? І так далі.
Іншим важливим аспектом підготовки є аналіз чинного законодавства. Адвокату потрібно перевірити чи не зазнали нормативно-правові акти останнім часом змін. Підготовка позову з зазначенням вже скасованих норм, може бути підставою для відмови в задоволенні позовних вимог та програшу справи.
Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009, передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
Отже, з викладеного слідує, що до правової допомоги належать й консультації та роз'яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво у судах тощо.
Об'єднаною палатою Верховного Суду в своїй постанові від 03 жовтня 2019 року по справі №922/445/19 зроблено наступний висновок.
«Розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено».
З огляду на встановлені обставини у системному взаємозв'язку з правовими приписами частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України та статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", оцінивши подані представником позивача докази у підтвердження понесених витрат, виходячи з критеріїв реальності та розумності таких витрат, їх обґрунтованості та пропорційності, зважаючи на те, що заявлений до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу не є співмірним із складністю справи, враховуючи принципи диспозитивності та змагальності, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що заявлена представником позивача сума відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, пов'язана з розглядом справи 916/1994/25 у суді першої інстанції в сумі 50 000 грн є завищеною щодо іншої сторони, що не відповідає принципам господарського судочинства, зокрема, забезпеченню дотримання балансу інтересів сторін, а тому колегія суддів вважає цілком правомірним висновок суду першої інстанції в частині задоволенню у справі витрати на правничу допомогу у розмірі 15 000 грн з відмовою в іншій частині.
Як вже зазначалося вище за текстом постанови, питання про зменшення розміру на правничу допомогу в кожному конкретному випадку віднесено на розсуд суду і його вирішення залежить від обставин кожної справи, а також наданих сторонами доказів і наведених ними аргументів. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 14.05.2024 у справі № 916/2779/23, від 14.01.2025 року у справі №902/1046/23.
Також, Верховний Суд у постанові від 30 липня 2024 (справа №?910/14653/22) чітко сформулював, що рішення суду про розподіл витрат на адвоката - це дискреційні повноваження суду. Суд оцінює конкретні обставини справи, обґрунтування сторін і докази, та вирішує в кожному випадку за власною оцінкою.
Таким чином, з огляду на те, що питання про зменшення судових витрат на правничу допомогу належить до дискреційних повноважень суду, який, у свою чергу, навів належні та достатні підстави в обґрунтування свого висновку про наявність підстав для зменшення судових витрат у цій справі, і в даному випадку не вбачається, що суд першої інстанції використав свої повноваження з порушенням вимог чинного законодавства або з недотриманням "справедливого балансу" між сторонами, доводи скаржника стосовно порушення Господарським судом Одеської області норм права при постановленні оскаржуваної ухвали від 16.07.2025 року у справі №916/4669/23 в частині стягнення судових витрат не знайшли свого підтвердження.
Отже, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду зазначає, що судом першої інстанції вірно, з урахуванням процесуальних норм, надано оцінку усім доказам у справі та зроблено висновки щодо наявності підстав для часткового задоволення заяви відповідача про стягнення на його користь з позивача суми понесених ним витрат на професійну правничу допомогу, а доводи апеляційної скарги є такими, що не спростовують вірного висновку суду.
Відповідно до ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
За таких обставин, судова колегія вважає, що апеляційна скарга Акціонерного товариства «Херсонобленерго», м.Херсон не підлягає задоволенню, а ухвала Господарського суду Одеської області про закриття провадження у справі № 916/1994/25 відповідає вимогам закону і достатніх правових підстав для її скасування в частині розподілу витрат на правову допомогу з доводів та мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається.
Керуючись ст. 123, 126, 129, 240, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Херсонобленерго», м.Херсон на ухвалу Господарського суду Одеської області про закриття провадження у справі № 916/1994/25 в частині стягнення судових витрат на правничу допомогу залишити без задоволення, ухвалу Господарського суду Одеської області про закриття провадження від 16.07.2025 року у справі № 916/1994/25 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку в строки, передбачені ст. 288 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено та підписано 23.09.2025 року.
Головуючий суддя Г.І. Діброва
Судді Н.С. Богацька
Я.Ф. Савицький