ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
про зупинення провадження у справі
24 вересня 2025 року м. ОдесаСправа № 916/31/24
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Таран С.В.,
Суддів: Богатиря К.В., Поліщук Л.В.,
при секретарі судового засідання: Фещук В.М.,
за участю представників:
від прокуратури - Кривельова Т.М.,
від Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України - участі не брали,
від Південного офісу Держаудитслужби - участі не брали,
від Державного підприємства "Морський торговельний порт "Чорноморськ" - Марченко Д.В.,
від Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергоснаб 2013" - участі не брали,
від Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України - участі не брали,
розглянувши апеляційні скарги Державного підприємства "Морський торговельний порт "Чорноморськ" та заступника керівника Одеської обласної прокуратури
на рішення Господарського суду Одеської області від 24.04.2024, прийняте суддею Литвиновою В.В., м. Одеса, повний текст складено 25.04.2024,
у справі №916/31/24
за позовом: керівника Чорноморської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України і Південного офісу Держаудитслужби
до відповідачів:
-Державного підприємства "Морський торговельний порт "Чорноморськ";
-Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергоснаб 2013"
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України
про визнання недійсним договору та стягнення 4 437 696 грн
У грудні 2023 р. керівник Чорноморської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України і Південного офісу Держаудитслужби звернувся з позовом до Державного підприємства "Морський торговельний порт "Чорноморськ" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергоснаб 2013", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, в якому у редакції заяви про зміну предмету позову №63-648ВИХ-24 від 31.01.2024 (вх.№4685/24 від 05.02.2024) просив визнати недійсним укладений між відповідачами договір постачання частин двигунів на м/б "Александрія" №18/28-Т від 07.03.2018 та стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергоснаб 2013" на користь Державного підприємства "Морський торговельний порт "Чорноморськ" 4437696 грн, а з Державного підприємства "Морський торговельний порт "Чорноморськ" одержані ним за рішенням суду 4437696 грн стягнути в дохід держави.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оспорюваний договір постачання частин двигунів на м/б "Александрія" №18/28-Т від 07.03.2018, укладений за підсумками тендера, результати якого спотворено антиконкурентними узгодженими діями його учасників, підлягає визнанню недійсним як такий, що завідомо суперечить інтересам держави та суспільства за наявності умислу Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергоснаб 2013", внаслідок чого кошти, перераховані на користь вказаного товариства в якості оплати за вищенаведеним договором, підлягають стягненню з останнього на користь Державного підприємства "Морський торговельний порт "Чорноморськ", а в подальшому з даного підприємства в дохід держави.
За вказаною позовною заявою місцевим господарським судом 03.01.2024 відкрито провадження у справі №916/31/24.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 24.04.2024 у справі №916/31/24 (суддя Литвинова В.В.) позовні вимоги задоволено частково; визнано недійсним договір постачання частин двигунів на м/б "Александрія" №18/28-Т від 07.03.2018, укладений між Державним підприємством "Морський торговельний порт "Чорноморськ" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Енергоснаб 2013"; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергоснаб 2013" на користь Одеської обласної прокуратури 2684 грн судового збору; у решті позову відмовлено; повернуто Одеській обласній прокуратурі з державного бюджету 2684 грн судового збору, сплаченого платіжною інструкцією №2956 від 11.12.2023.
Судове рішення мотивоване тим, що договір постачання частин двигунів на м/б "Александрія" №18/28-Т від 07.03.2018 укладений між відповідачами за наявності умислу Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергоснаб 2013", спрямованого на порушення встановленого юридичного порядку з метою одержання права на укладення вказаного договору не на конкурентних засадах, що не узгоджується із законною господарською діяльністю у сфері публічних закупівель, тобто суперечить інтересам держави та суспільства, оскільки порушує правові та економічні засади функціонування вказаної сфери суспільних відносин і не сприяє, а, навпаки, обмежує розвиток конкуренції у державі, у зв'язку з чим оспорюваний договір підлягає визнанню недійсним. Крім того, місцевий господарський зазначив про те, що набуті Товариством з обмеженою відповідальністю "Енергоснаб 2013" на виконання вищенаведеного правочину кошти в силу приписів статті 228 Цивільного кодексу України та статті 208 Господарського кодексу України підлягають стягненню на користь Державного підприємства "Морський торговельний порт "Чорноморськ", а з останнього - в дохід держави, проте пропуск прокурором строку позовної давності для звернення до суду у даній справі з вимогою про стягнення коштів зумовлює необхідність відмови у задоволенні вказаної позовної вимоги.
Не погодившись з прийнятим рішенням, Державне підприємство "Морський торговельний порт "Чорноморськ" звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 24.04.2024 у справі №916/31/24 в частині задоволення позовної вимоги про визнання недійсним договору постачання частини двигунів на м/б "Александрія" №18/28-Т від 07.03.2018 та прийняти в цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
Зокрема, в апеляційній скарзі скаржник наголошує на тому, що, з огляду на недоведеність прокурором наявності порушених прав чи законних інтересів держави, на захист яких подано позов, крім вчинення двома учасниками закупівлі правопорушення у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, за які вони вже понесли відповідальність у вигляді штрафу, беручи до уваги те, що у процедурі закупівлі взяли участь лише два вказаних учасники і цінова пропозиція переможця є навіть нижчою за очікувану вартість закупівлі, враховуючи правову конструкцію частини третьої статті 228 Цивільного кодексу України, якою передбачено право, а не обов'язок суду визнати недійсним правочину у разі недодержання вимоги щодо його відповідності інтересам держави і суспільства, відсутні підстави для визнання договору постачання частин двигунів на м/б "Александрія" №18/28-Т від 07.03.2018 недійсним, тим більше, що недійсність зазначеного правочину призведе не до захисту державних інтересів, а, навпаки, створить ризик їх подальшого порушення, адже Державне підприємство "Морський торговельний порт "Чорноморськ" буде змушене компенсувати Товариству з обмеженою відповідальністю "Енергоснаб 2013" вартість частини двигунів, поставлених останнім на виконання вищенаведеного правочину, яка на дату відшкодування може бути навіть більшою, ніж на дату проведення процедури закупівлі. Крім того, апелянт стверджує про відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави та про пропуск прокурором строку позовної давності при зверненні до суду з позовом у цій справі.
У відзиві на апеляційну скаргу №63-3937ВИХ-24 від 19.06.2024 (вх.№1917/24/Д2 від 19.06.2024) керівник Чорноморської окружної прокуратури просить апеляційну скаргу Державного підприємства "Морський торговельний порт "Чорноморськ" на рішення Господарського суду Одеської області від 24.04.2024 у справі №916/31/24 залишити без задоволення. Зокрема, прокурор наголошує на доведеності ним порушення оспорюваним договором інтересів держави внаслідок укладення вказаного договору за результатами процедури закупівлі, проведеної з недотриманням вимог щодо добросовісної конкуренції серед учасників, максимальної економії та ефективності, відкритості та прозорості на всіх стадіях закупівель, при цьому самі по собі факти притягнення учасників торгів до відповідальності, повного виконання договору постачання частин двигунів на м/б "Александрія" №18/28-Т від 07.03.2018 та фінансування закупівлі за рахунок власних коштів Державного підприємства "Морський торговельний порт "Чорноморськ" жодним чином не впливають на оцінку незаконності вказаного правочину саме на момент його укладення. Водночас прокурор зауважує на наявності підстав для представництва ним інтересів держави шляхом звернення до суду в інтересах Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України і Південного офісу Держаудитслужби, а також на тому, що строк позовної давності для позовних вимог у цій справі не пропущений.
Крім того, заступник керівника Одеської обласної прокуратури також звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 24.04.2024 у справі №916/31/24 в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення грошових коштів у сумі 4437696 грн та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позов задовольнити.
У вказаній апеляційній скарзі прокурор стверджує про те, що, застосовуючи у спірних правовідносинах приписи статей 238, 250 Господарського кодексу України, місцевий господарський суд в оскаржуваному рішенні безпідставно та необґрунтовано ототожнив адміністративно-господарські санкції та наслідки недійсності правочину, внаслідок чого помилково застосував річний строк позовної давності до позовної вимоги про стягнення коштів замість загального строку позовної давності тривалістю у три роки. З огляду на викладене, беручи до уваги те, що про порушення оспорюваним договором інтересів держави та суспільства внаслідок умислу Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергоснаб 2013" позивачі могли довідатися лише 22.12.2021 (дата прийняття рішення адміністративної колегії Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України №65/70-р/к від 22.12.2021 у справі №13-02/2021), трирічний строк позовної давності для звернення до суду з позовними вимогами у даній справі прокурором не пропущений.
18.06.2024 до суду апеляційної інстанції від Державного підприємства "Морський торговельний порт "Чорноморськ" надійшов відзив на апеляційну скаргу б/н від 18.06.2024 (вх.№1979/24/Д2 від 18.06.2024), в якому останнє просить залишити апеляційну скаргу заступника керівника Одеської обласної прокуратури без задоволення, посилаючись на те, що обраний прокурором спосіб захисту у вигляді односторонньої реституції є неефективним у спірних правовідносинах та не передбачений нормами чинного законодавства України, а стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергоснаб 2013" на користь Державного підприємства "Морський торговельний порт "Чорноморськ", тобто з одного відповідача на користь іншого відповідача, грошових коштів є помилковим, оскільки не відповідає положенням Господарського процесуального кодексу України в частині особи, що має право вимоги позивача до особи, яка є боржником.
Ухвалами Південно-західного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Таран С.В., суддів: Богатиря К.В., Поліщук Л.В. від 05.06.2024 за вказаними апеляційними скаргами відкрито апеляційне провадження та встановлено строк для подання відзивів на апеляційні скарги до 20.06.2024.
Міністерство розвитку громад, територій та інфраструктури України, Південний офіс Держаудитслужби, Товариство з обмеженою відповідальністю "Енергоснаб 2013" та Південне міжобласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України своїм правом згідно з частиною першою статті 263 Господарського процесуального кодексу України не скористалися, відзивів на апеляційні скарги не надали, що згідно з частиною третьою статті 263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 03.07.2024 вирішено розглянути апеляційні скарги Державного підприємства "Морський торговельний порт "Чорноморськ" та заступника керівника Одеської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Одеської області від 24.04.2024 у справі №916/31/24 поза межами строку, встановленого частиною першою статті 273 Господарського процесуального кодексу України, у розумний строк, достатній для забезпечення можливості реалізації учасниками процесу відповідних процесуальних прав з урахуванням запровадженого в Україні воєнного стану, а також призначено дану справу до розгляду на 21.08.2024 об 11:30.
Між тим, з огляду на перебування головуючого судді Таран С.В. у відрядженні з 17.08.2024 по 24.08.2024 відповідно до наказу в.о. голови Південно-західного апеляційного господарського суду №213-в від 07.08.2024, проведення судового засідання у справі №916/31/24, призначеного на 21.08.2024 об 11:30, було унеможливлене, у зв'язку з чим ухвалою суду від 12.08.2024 призначено розгляд цієї справи на 11.09.2024 об 11:30.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 11.09.2024 зупинено апеляційне провадження за апеляційними скаргами Державного підприємства "Морський торговельний порт "Чорноморськ" та заступника керівника Одеської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Одеської області від 24.04.2024 у справі №916/31/24 до закінчення перегляду у касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду судового рішення у справі №918/1043/21.
В подальшому ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 04.09.2025 поновлено апеляційне провадження за апеляційними скаргами Державного підприємства "Морський торговельний порт "Чорноморськ" та заступника керівника Одеської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Одеської області від 24.04.2024 у справі №916/31/24, а також призначено дану справу до розгляду на 24.09.2025 об 11:00.
При цьому, здійснивши у порядку підготовки справи до апеляційного розгляду відповідно до статті 267 Господарського процесуального кодексу України опрацювання відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень, суд апеляційної інстанції встановив, що ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.11.2024 передано на розгляд об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справу №922/3456/23 за позовом керівника Шевченківської окружної прокуратури міста Харкова в інтересах держави в особі Харківської міської ради та Північно-Східного офісу Держаудитслужби до Спеціалізованого комунального підприємства "Харківзеленбуд" Харківської міської ради та Приватного підприємства "ЛСВ Моноліт", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про визнання недійсним рішення тендерного комітету, договору про закупівлю товарів та стягнення коштів.
Передаючи справу №922/3456/23 на розгляд об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду та мотивуючи підстави для відступу від висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 17.10.2024 у справі №914/1507/23, колегія суддів касаційної інстанції виходила, зокрема, з того, що майнові санкції, передбачені положеннями частини третьої статті 228 Цивільного кодексу України, частини першої статті 208 Господарського кодексу України у разі визнання недійсним правочину, вчиненого з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, не підлягають застосуванню як такі, що порушують критерій сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції у світлі практики Європейського суду з прав людини. У разі визнання судом на підставі зазначених норм недійсним правочину, вчиненого з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, підлягають застосуванню наслідки виконання недійсного правочину, передбачені частиною першою статті 216, пунктом 1 частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України.
Крім того, необхідність відступу мотивовано тим, що сам лише факт вчинення порушення у вигляді антиконкурентних узгоджених дій під час участі у спірній закупівлі, встановлений рішенням Антимонопольного комітету України, не є підставою для визнання оспорюваного правочину недійсним як такого, що вчинений з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства. Водночас за порушення законодавства про захист економічної конкуренції Законом України "Про захист економічної конкуренції" передбачена відповідальність, зокрема, у вигляді штрафу (стаття 51, частина друга статті 52 Закону України "Про захист економічної конкуренції"). Згідно з частинами першою, другою статті 55 Закону України "Про захист економічної конкуренції" особи, яким заподіяно шкоду внаслідок порушення законодавства про захист економічної конкуренції, можуть звернутися до господарського суду із заявою про її відшкодування. Положення Закону України "Про захист економічної конкуренції" є спеціальними у випадку порушення його норм. Тобто прокурор, у разі завдання, на його думку, шкоди інтересам держави і суспільства внаслідок укладення і виконання договору, не позбавлений можливості розрахувати завдані таким порушенням збитки та пред'явити вимогу про їх стягнення з винної особи, як це передбачено статтею 55 Закону України "Про захист економічної конкуренції".
Таким чином, справу №922/3456/23 на розгляд об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду було передано для відступу від висновків щодо застосування норм права (частини першої статті 203, частини першої статті 215, частини третьої статті 228 Цивільного кодексу України, частини першої статті 208 Господарського кодексу України, статей 6, 50, 51, 52, 55 Закону України "Про захист економічної конкуренції"), викладених у раніше ухваленій постанові Верховного Суду від 17.10.2024 у справі №914/1507/23, стосовно можливості застосування передбачених положеннями частини третьої статті 228 Цивільного кодексу України наслідків недійсності договору, вчиненого з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства, зокрема, у разі визнання недійсним договору, укладеного з порушенням учасником закупівлі законодавства про захист економічної конкуренції.
Ухвалою об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.12.2024 прийнято справу №922/3456/23 до розгляду.
За таких обставин, у судовому засіданні 24.09.2025 на обговорення учасникам справи було поставлене питання щодо зупинення апеляційного провадження за апеляційними скаргами Державного підприємства "Морський торговельний порт "Чорноморськ" та заступника керівника Одеської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Одеської області від 24.04.2024 у справі №916/31/24 до закінчення перегляду у касаційному порядку об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду судового рішення у справі №922/3456/23.
У вищевказаному судовому засіданні прокурор не заперечував проти зупинення апеляційного провадження; представник Державного підприємства "Морський торговельний порт "Чорноморськ" висловив заперечення проти його зупинення; представники Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України, Південного офісу Держаудитслужби, Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергоснаб 2013" та Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України участі не брали, хоча були належним чином сповіщені про дату, час та місце його проведення, що підтверджується матеріалами справи (т.5 а.с.26, 27, 29-33).
Зупинення провадження у справі - це тимчасове або повне припинення всіх процесуальних дій у справі, що викликане настанням зазначених у законі причин, що перешкоджають подальшому руху процесу, і щодо яких невідомо, коли вони можуть бути усунені.
Господарський процесуальний кодекс України передбачає два види зупинення провадження у справі: обов'язковий (зазначений в законі), за наявності якого господарський суд зобов'язаний зупинити провадження у справі, і факультативний, необов'язковий для господарського суду, але який застосовується на його розсуд.
Відповідно до пункту 7 частини першої статті 228 Господарського процесуального кодексу України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об'єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.
Подібність правовідносин означає, зокрема, схожість суб'єктного складу учасників господарських відносин, об'єкта і предмета правового регулювання, підстав позову, фактичних обставин, що формують зміст спірних правовідносин, та їх матеріально-правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). При цьому зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи.
На предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях, після чого застосувати змістовий критерій порівняння (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов'язків сторін спору), а за необхідності - також суб'єктний і об'єктний критерії, які матимуть значення у випадках, якщо для застосування норми права, яка поширюється на спірні правовідносини, необхідним є специфічний суб'єктний склад цих правовідносин або їх специфічний об'єкт.
За умовами пункту 11 частини першої статті 229 Господарського процесуального кодексу України провадження у справі зупиняється у випадку, встановленому пунктом 7 частини першої статті 228 цього Кодексу, - до закінчення перегляду в касаційному порядку.
Пунктом 4 частини четвертої статті 17 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" визначено, що єдність системи судоустрою забезпечується єдністю судової практики.
Згідно з частиною першою, пункту 6 частини другої статті 36 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом. Верховний Суд забезпечує однакове застосування норм права судами різних спеціалізацій у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.
В силу частини четвертої статті 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Отже, призначення Верховного Суду як найвищої судової установи в Україні - це, у першу чергу, сформувати обґрунтовану правову позицію стосовно застосування всіма судами у подальшій роботі конкретної норми матеріального права або дотримання норми процесуального права, що була неправильно використана судом, і таким чином спрямувати судову практику в єдине і правильне правозастосування (вказати напрямок, у якому слід здійснювати вибір правової норми); на прикладі конкретної справи роз'яснити зміст акта законодавства в аспекті його розуміння та реалізації на практиці в інших справах із зазначенням обставин, які потрібно враховувати при застосуванні тієї чи іншої правової норми, не нав'язуючи при цьому судам нижчого рівня результат вирішення конкретної судової справи.
Забезпечення єдності судової практики є реалізацією принципу правової визначеності, що є одним із фундаментальних аспектів верховенства права та гарантує розумну передбачуваність судового рішення. Крім того, саме така діяльність Верховного Суду забезпечує дотримання принципу рівності всіх осіб перед законом, який втілюється шляхом однакового застосування судом тієї самої норми закону в однакових справах щодо різних осіб.
Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" унормовано, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
У рішенні Європейського Суду з прав людини у справі "Лейла Шахін проти Туреччини" від 10.11.2005 зазначається, що згідно з практикою закон є чинним положенням, яке застосовується з урахуванням тлумачення, яке дають йому компетентні суди.
Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають обирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (рішення у справі "Воловік проти України" від 06.12.2007).
У своїй практиці Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що формулювання законів не завжди чіткі. Тому їх тлумачення та застосування залежить від практики. І роль розгляду справ у судах полягає саме у тому, щоб позбутися таких інтерпретаційних сумнівів з урахуванням змін у повсякденній практиці (рішення у справі "Кантоні проти Франції" від 11.11.1996; рішення у справі "Вєренцов проти України" від 11.04.2013).
Крім того, Європейський суд з прав людини наголосив на тому, що одним із елементів передбаченого пунктом першим статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод права на справедливий розгляд справи судом є змістовне, а не формальне тлумачення правової норми (рішення у справі "Бентем проти Нідерландів" від 23.10.1985), при цьому очевидні суперечності у прецедентній практиці вищого суду та невиконання механізму, спрямованого на забезпечення гармонізації судової практики виступають причиною порушення прав громадян на справедливий судовий розгляд (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Аксіс та інші проти Туреччини").
Враховуючи викладене, беручи до уваги те, що правовідносини у справах №916/31/24 та №922/3456/23 за сферою правового регулювання є подібними, а правовий висновок об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі №922/3456/23 (зокрема, щодо застосування частини третьої статті 228 Цивільного кодексу України та статей 6, 50, 51, 52, 55 Закону України "Про захист економічної конкуренції") може мати суттєве значення для правильного вирішення спірного питання у справі №916/31/24, з метою сприяння забезпеченню єдності судової практики, дотриманню принципу верховенства права, складовою якої є юридична визначеність, та принципу пропорційності, з огляду на те, що постанова Верховного Суду є остаточною і виступає джерелом формування судової практики, Південно-західний апеляційний господарський суд дійшов висновку про наявність правових підстав для зупинення апеляційного провадження за апеляційними скаргами Державного підприємства "Морський торговельний порт "Чорноморськ" і заступника керівника Одеської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Одеської області від 24.04.2024 у справі №916/31/24 до закінчення перегляду у касаційному порядку об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду судового рішення у справі №922/3456/23.
Даний висновок суду апеляційної інстанції щодо необхідності зупинення апеляційного провадження до отримання правового висновку об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду щодо застосування норм права (частини першої статті 203, частини першої статті 215, частини третьої статті 228 Цивільного кодексу України, частини першої статті 208 Господарського кодексу України, статей 6, 50, 51, 52, 55 Закону України "Про захист економічної конкуренції") в контексті можливості застосування передбачених положеннями частини третьої статті 228 Цивільного кодексу України наслідків недійсності договору, вчиненого з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства, зокрема, у разі визнання недійсним договору, укладеного з порушенням учасником закупівлі законодавства про захист економічної конкуренції, повністю узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у низці ухвал останнього про зупинення касаційного провадження, зокрема, від 20.06.2025 у справі №910/20111/23 та від 03.04.2025 у справі №922/26/24, в межах яких також вирішуються спори за позовом прокурора щодо визнання недійсними договорів та стягнення коштів відповідно до частини третьої статті 228 Цивільного кодексу України за наявності встановленого рішенням Антимонопольного комітету України факту вчинення порушення у вигляді антиконкурентних узгоджених дій під час участі у закупівлях.
Керуючись статтями 228, 229, 232-235, 281 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд
Зупинити апеляційне провадження за апеляційними скаргами Державного підприємства "Морський торговельний порт "Чорноморськ" та заступника керівника Одеської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Одеської області від 24.04.2024 у справі №916/31/24 до закінчення перегляду у касаційному порядку об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду судового рішення у справі №922/3456/23.
Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, встановлені статтями 288, 289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст ухвали складено та підписано 24.09.2025.
Головуючий суддя С.В. Таран
Суддя К.В. Богатир
Суддя Л.В. Поліщук