ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
24 вересня 2025 року м. ОдесаСправа № 916/4774/24
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Таран С.В.,
Суддів: Богатиря К.В., Поліщук Л.В.,
при секретарі судового засідання: Фещук В.М.,
за участю представників:
від Фізичної особи-підприємця Михальчука Володимира Олександровича - Крайнюков М.М.,
від Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України - Параконний О.О.,
розглянувши апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Михальчука Володимира Олександровича
на рішення Господарського суду Одеської області від 02.06.2025, прийняте суддею Шаратовим Ю.А., м. Одеса, повний текст складено 09.06.2025,
у справі №916/4774/24
за позовом: Фізичної особи-підприємця Михальчука Володимира Олександровича
до відповідача: Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України
про визнання недійсними та скасування пунктів рішення
У жовтні 2024 р. Фізична особа-підприємець Михальчук Володимир Олександрович звернувся з позовом до Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, в якому просив визнати недійсними та скасувати пункти 1, 3, 4, 6, 7, 9, 10, 12 резолютивної частини рішення адміністративної колегії Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України №65/75-р/к від 13.08.2024 в частині накладення штрафу.
Позовні вимоги обґрунтовані недоведеністю відповідачем наявності обставин, які в силу приписів законодавства про захист економічної конкуренції є обов'язковими для кваліфікації поведінки позивача як антиконкурентних узгоджених дій, що стосуються спотворення результатів торгів, та, як наслідок, застосування до останнього заходів відповідальності у вигляді накладення штрафу. Крім того, позивач стверджує про те, що притягнення останнього до відповідальності відбулося у строк, що перевищує строк давності, визначений Законом України "Про захист економічної конкуренції".
За вказаною позовною заявою місцевим господарським судом 11.11.2024 відкрито провадження у справі №916/4774/24.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 02.06.2025 у справі №916/4774/24 (суддя Шаратов Ю.А) у задоволенні позову відмовлено повністю.
Судове рішення мотивоване тим, що під час прийняття оскаржуваного рішення відповідачем були дотримані вимоги Закону України "Про захист економічної конкуренції", у зв'язку з чим останнім всебічно, повно і об'єктивно розглянуто обставини справи, досліджено наявні докази та належним чином проаналізовано відносини між Фізичною особою-підприємцем Михальчуком Володимиром Олександровичем та Фізичною особою-підприємцем Ачкасовим Володимиром Леонідовичем, відтак викладені в рішенні Адміністративної колегії Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України №65/75-р/к від 13.08.2024 "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" висновки про наявність правових підстав для кваліфікації поведінки позивача як антиконкурентних узгоджених дій відповідають фактичним обставинам справи №16-02/2022 та нормам матеріального права, тобто є законними та обґрунтованими, при цьому позивачем під час судового розгляду не спростовано вказаних висновків.
Не погодившись з прийнятим рішенням, Фізична особа-підприємець Михальчук Володимир Олександрович звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Одеської області від 02.06.2025 у справі №916/4774/24 скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов.
Зокрема, апелянт наголошує на тому, що місцевий господарський суд під час ухвалення оскаржуваного рішення дійшов помилкового висновку щодо законності та обґрунтованості рішення Адміністративної колегії Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України №65/75-р/к від 13.08.2024 "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу", оскільки відповідач під час розгляду справи №16-02/2022 не довів належними, допустимими та достовірними доказами наявність винних дій Фізичної особи-підприємця Михальчука Володимира Олександровичем та Фізичної особи-підприємця Ачкасова Володимира Леонідовича щодо антиконкурентного узгодження своєї поведінки. Водночас, за твердженням скаржника, розгляд відповідачем справи №65-02/2022 та притягнення позивача до відповідності відбулись з порушенням встановлених законом строків.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 03.07.2025 у справі №916/4774/24 за вказаною апеляційною скаргою відкрито апеляційне провадження; встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, а також будь-яких заяв чи клопотань з процесуальних питань до 18.07.2025.
В подальшому ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 11.08.2025 у справі №916/4774/24 залишено без розгляду відзив Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України на апеляційну скаргу б/н від 23.07.2025 (вх.№2677/25/Д2 від 23.07.2025) з огляду на подання останнього з пропуском строку, встановленого судом апеляційної інстанції в ухвалі від 03.07.2025 про відкриття апеляційного провадження у справі №916/4774/24, та без клопотання про його продовження; вирішено розглянути апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Михальчука Володимира Олександровича на рішення Господарського суду Одеської області від 02.06.2025 у справі №916/4774/24 поза межами строку, встановленого частиною першою статті 273 Господарського процесуального кодексу України, у розумний строк, достатній для забезпечення можливості реалізації учасниками процесу відповідних процесуальних прав з урахуванням запровадженого в Україні воєнного стану, а також призначено дану справу до розгляду на 10.09.2025 об 11:00.
10.09.2025 до суду апеляційної інстанції від Фізичної особи-підприємця Михальчука Володимира Олександровича надійшла заява б/н від 10.09.2025 (вх.№2677/25/Д4 від 10.09.2025) про відкладення розгляду справи №916/4774/24.
Протокольною ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 10.09.2025 було задоволено вищезазначену заяву Фізичної особи-підприємця Михальчука Володимира Олександровича та відкладено розгляд справи №916/4774/24 на 24.09.2025 о 10:00.
У судовому засіданні 24.09.2025 представник Фізичної особи-підприємця Михальчука Володимира Олександровича апеляційну скаргу підтримав; представник Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України висловив заперечення проти її задоволення.
За умовами частин першої, другої статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування Господарським судом Одеської області норм права, колегія суддів дійшла наступних висновків.
З матеріалів справи вбачається, що розпорядженням адміністративної колегії Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 11.11.2022 №65/і9-рп/к розпочато розгляд справи №16-02/2022 за ознаками вчинення Фізичною особою-підприємцем Михальчуком Володимиром Олександровичем та Фізичною особою-підприємцем Ачкасовим Володимиром Леонідовичем порушень законодавства про захист економічної конкуренції, передбачених пунктом 1 статті 50, пунктом 4 частини другої статті 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів (тендерів), проведених Комунальним підприємством "Спеціалізоване підприємство комунально-побутового обслуговування" на веб-порталі Уповноваженого органу з питань закупівель "Прозорро" щодо послуг викопування ям механізованим способом для облаштування могил (ДК 021-2015 45110000-1) відповідно до ідентифікаторів закупівель UA-2020-12-02-000025-c, UA-2019-11-28-000219-c, UA-2018-12-07-002276-c, UA-2017-11-17-003145-a.
Рішенням Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" №65/75-р/к від 13.08.2024 у справі №16-02/2022:
-визнано, що Фізична особа-підприємець Ачкасов Володимир Леонідович та Фізична особа-підприємець Михальчук Володимир Олександрович вчинили порушення, передбачене пунктом 1 статті 50, пунктом 4 частини другої статті 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів на закупівлю послуг: ДК 021-2015 45110000-1 викопування ям механізованим способом для облаштування могил (UА-2020-12-02-000025-с), проведених Комунальним підприємством "Спеціалізоване підприємство комунально-побутового обслуговування" (пункт 1 резолютивної частини рішення);
-за вчинене порушення законодавства про захист економічної конкуренції, зазначене у пункті 1 резолютивної частини цього рішення, накладено на Фізичну особу-підприємця Михальчука Володимира Олександровича штраф у розмірі 68000 грн (пункт 3 резолютивної частини рішення);
-визнано, що Фізична особа-підприємець Ачкасов Володимир Леонідович та Фізична особа-підприємець Михальчук Володимир Олександрович вчинили порушення, передбачене пунктом 1 статті 50, пунктом 4 частини другої статті 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів на закупівлю послуг: ДК 021-2015 45110000-1 викопування ям механізованим способом для облаштування могил (UА-2019-11-28-000219-с), проведених Комунальним підприємством "Спеціалізоване підприємство комунально-побутового обслуговування" (пункт 4 резолютивної частини рішення);
-за вчинене порушення законодавства про захист економічної конкуренції, зазначене у пункті 4 резолютивної частини цього рішення, накладено на Фізичну особу-підприємця Михальчука Володимира Олександровича штраф у розмірі 68000 грн (пункт 6 резолютивної частини рішення);
-визнано, що Фізична особа-підприємець Ачкасов Володимир Леонідович та Фізична особа-підприємець Михальчук Володимир Олександрович вчинили порушення, передбачене пунктом 1 статті 50, пунктом 4 частини другої статті 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів на закупівлю послуг: ДК 021-2015 45110000-1 викопування ям механізованим способом для облаштування могил (UА-2018-12-07-002276-с), проведених Комунальним підприємством "Спеціалізоване підприємство комунально-побутового обслуговування" (пункт 7 резолютивної частини рішення);
-за вчинене порушення законодавства про захист економічної конкуренції, зазначене у пункті 7 резолютивної частини цього рішення, накладено на Фізичну особу-підприємця Михальчука Володимира Олександровича штраф у розмірі 68000 грн (пункт 9 резолютивної частини рішення);
-визнано, що Фізична особа-підприємець Ачкасов Володимир Леонідович та Фізична особа-підприємець Михальчук Володимир Олександрович вчинили порушення, передбачене пунктом 1 статті 50, пунктом 4 частини другої статті 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів на закупівлю послуг: ДК 021-2015 45110000-1 викопування ям механізованим способом для облаштування могил (UА-2017-11-17-003145-а), проведених Комунальним підприємством "Спеціалізоване підприємство комунально-побутового обслуговування" (пункт 10 резолютивної частини рішення);
-за вчинене порушення законодавства про захист економічної конкуренції, зазначене у пункті 10 резолютивної частини цього рішення, накладено на Фізичну особу-підприємця Михальчука Володимира Олександровича штраф у розмірі 68000 грн (пункт 12 резолютивної частини рішення).
Предметом дослідження Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України у справі № 16-02/2022 були проведені Комунальним підприємством "Спеціалізоване підприємство комунально-побутового обслуговування" торги, а саме:
-на закупівлю послуг - ДК 021-2015 45110000-1 - викопування ям механізованим способом для облаштування могил на кладовищі "Західне" (оголошення про проведення відкритих торгів опубліковано на веб порталі Уповноваженого органу з питань закупівель, ідентифікатор закупівлі UA-2020-12-02-000025-c), із очікуваною вартістю предмета закупівлі у сумі 2241075 грн з ПДВ, дата проведення електронного аукціону - 18.12.2020 (далі - торги 1);
-на закупівлю послуг - ДК 021-2015 45110000-1 - викопування ям механізованим способом для облаштування могил на кладовищі "Західне" (оголошення про проведення відкритих торгів опубліковано на веб порталі Уповноваженого органу з питань закупівель, ідентифікатор закупівлі UA-2019-11-28-000219-c), із очікуваною вартістю предмета закупівлі у сумі 2750000 грн з ПДВ, дата проведення електронного аукціону - 17.12.2019 (далі - торги 2);
-на закупівлю послуг - ДК 021-2015 45110000-1 - викопування ям механізованим способом для облаштування могил на кладовищі "Західне" (оголошення про проведення відкритих торгів опубліковано на веб порталі Уповноваженого органу з питань закупівель, ідентифікатор закупівлі UA-2018-12-07-002276-c), із очікуваною вартістю предмета закупівлі у сумі 2252000 грн з ПДВ, дата проведення електронного аукціону - 26.12.2018 (далі - торги 3);
-на закупівлю послуг - ДК 021-2015 45110000-1 - викопування ям механізованим способом для облаштування могил на кладовищі "Західне" (оголошення про проведення відкритих торгів опубліковано на веб порталі Уповноваженого органу з питань закупівель, ідентифікатор закупівлі UA-2017-11-17-003145-a), із очікуваною вартістю предмета закупівлі у сумі 1750000 грн з ПДВ, дата проведення електронного аукціону - 05.12.2017 (далі - торги 4).
У пункті 8 Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" № 65/75-р/к від 13.08.2024 вказано, що про узгодженість поведінки Фізичної особи-підприємця Михальчука Володимира Олександровича та Фізичної особи-підприємця Ачкасова Володимира Леонідовича під час підготовки та участі у торгах 1-4 свідчать встановлені обставини, а саме:
1) використання однієї IP-адреси під час участі у торгах 1-4 (для подання тендерних пропозицій через майданчик Товариства з обмеженою відповідальністю "Е-ТЕНДЕР" під час їх завантаження Фізична особа-підприємець Михальчук Володимир Олександрович та Фізична особа-підприємець Ачкасов Володимир Леонідович на торги 1-3 використовували одну ІР-адресу - НОМЕР_1 та на торги 4 використовували одну ІР-адресу - НОМЕР_2 , що свідчить про наявність у Фізичної особи-підприємця Михальчука Володимира Олександровича та Фізичної особи-підприємця Ачкасова Володимира Леонідовича спільного доступу до мережі Інтернет, а відтак про наявність умов для обміну інформацією у період проведення та під час підготовки і участі у торгах 1-4);
2) використання однієї IP-адреси під час входу до електронних банківських кабінетів (зокрема, Фізична особа-підприємець Михальчук Володимир Олександрович та Фізична особа-підприємець Ачкасов Володимир Леонідович під час входу до електронних банківських кабінетів використовували одну ІР-адресу - НОМЕР_1 до, в період та після проведення торгів 1-2, а також спільно використовували цю ІР-адресу під час сплати послуг майданчику задля участі у торгах 1-2. Ці обставини свідчать про те, що такі дії здійснювалися з одного електронного пристрою та/або з використанням одного wi-fi роутера під час створення сесії підключення до мережі Інтернет та/або однією особою, що не може бути випадковим збігом обставин та вказує на можливість обміну інформацією між цими суб'єктами під час підготовки та участі у торгах);
3) синхронність дій у часі під час завантаження тендерної документації на електронний майданчик задля участі у торгах 1-4 (зокрема, Фізична особа-підприємець Михальчук Володимир Олександрович та Фізична особа-підприємець Ачкасов Володимир Леонідович здійснювали вхід до майданчику з одних і тих самих ІР-адрес, в одні і ті самі дати та з невеликим проміжком часу, а саме: з ІР-адреси - НОМЕР_1 на торги 1: 16.12.2020, 17.12.2020; на торги 2: 13.12.2019, 14.12.2019, 17.12.2019; на торги 3: 21.12.2018; на торги 4: 21.12.2018, та з ІР-адреси - НОМЕР_2 на торги 4: 01.12.2017, 05.12.2017, що вказує на спільну підготовку та узгодженість в діях під час участі у торгах 1-4);
4) синхронна сплата послуг майданчику (сплата за користування послугами майданчику Фізичною особою-підприємцем Михальчуком Володимиром Олександровичем та Фізичною особою-підприємцем Ачкасовим Володимиром Леонідовичем під час участі у торгах 2, 4 відбулась в один день 13.12.2019 та 10.11.2016, що свідчить про узгодженість дій останніх);
5) залучення однієї контактної особи та використання одного номеру телефону для отримання банківських гарантій;
6) спільні властивості (унікальні особливості) електронних файлів документів Фізичної особи-підприємця Михальчука Володимира Олександровича та Фізичної особи-підприємця Ачкасова Володимира Леонідовича, які увійшли до складу тендерних пропозицій, розміщених у системі електронних закупівель "Прозорро" у торгах 1-4, що свідчить про їх спільну природу створення та не є характерним проявом самостійності і незалежності учасників на етапі підготовки власних тендерних пропозицій для участі у торгах;
7) використання спільних засобів зв'язку (під час реєстрації на майданчику у торгах 1-4 та отримання банківської гарантії Фізична особа-підприємець Михальчук Володимир Олександрович та Фізична особа-підприємець Ачкасов Володимир Леонідович вказали один номер телефону та одну електронну поштову скриньку, що свідчить про узгодженість їх поведінки та, як наслідок, усунення конкуренції між ними під час участі у торгах 1-4);
8) здійснення зв'язку між учасниками (відповідно до відомостей, отриманих в ході дослідження матеріалів справи та відомостей, отриманих з листів Акціонерного товариства "Укртелеком" та Приватного акціонерного товариства "Київстар", виявлено, що між телефонними номерами, які використовувались Фізичною особою-підприємцем Михальчуком Володимиром Олександровичем та Фізичною особою-підприємцем Ачкасовим Володимиром Леонідовичем у період торгів 1-4, періодично відбувались телефонні розмови, відтак, здійснюючи телефонні дзвінки один з одним, вони мали змогу обмінюватися інформацією відносно показників господарської діяльності, цінової та нецінової поведінки під час підготовки та проведення торгів одне одного, що свідчить про їх пов'язаність та усунення конкуренції між ними).
У пункті 77 рішення Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" № 65/75-р/к від 13.08.2024 у справі №16-02/2022 вказано, що зібраними у справі доказами та дослідженням усієї сукупності факторів, що об'єктивно могли вплинути на поведінку відповідачів (учасників торгів), не спростовуються висновки адміністративної колегії про те, що Фізична особа-підприємець Михальчук Володимир Олександрович та Фізична особа-підприємець Ачкасов Володимир Леонідович вчинили порушення передбачене пунктом 1 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", що кваліфікуються за пунктом 4 частини другої статті 6 цього ж Закону, у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів під час участі у процедурах публічних закупівель, проведених Комунальним підприємством "Спеціалізоване підприємство комунально-побутового обслуговування" відповідно до ідентифікаторів закупівель UA-2020-12-02-000025-c, UA-2019-11-28-000219-c, UA-2018-12-07-002276-c, UA-2017-11-17-003145-a.
Відтак, оскаржуване рішення Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України мотивоване тим, що за результатами розгляду справи №16-02/2022 встановлено, що Фізична особа-підприємець Михальчук Володимир Олександрович та Фізична особа-підприємець Ачкасов Володимир Леонідович під час підготовки та участі у торгах діяли не самостійно, узгодили свою поведінку з метою усунення змагання при підготовці та участі у зазначених торгах.
Не погоджуючись з висновками відповідача, Фізична особа-підприємець Михальчук Володимир Олександрович звернулося з позовом у даній справі про визнання недійсними та скасувати пунктів 1, 3, 4, 6, 7, 9, 10, 12 резолютивної частини рішення адміністративної колегії Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України №65/75-р/к від 13.08.2024 в частині накладення штрафу.
Відмовляючи у задоволені позову, суд першої інстанції виходив з того, що під час прийняття оскаржуваного рішення відповідачем були дотримані вимоги Закону України "Про захист економічної конкуренції", у зв'язку з чим останнім всебічно, повно і об'єктивно розглянуто обставини справи, досліджено наявні докази та належним чином проаналізовано відносини між Фізичною особою-підприємцем Михальчуком Володимиром Олександровичем та Фізичною особою-підприємцем Ачкасовим Володимиром Леонідовичем, відтак викладені в рішенні Адміністративної колегії Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України №65/75-р/к від 13.08.2024 "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" висновки про наявність правових підстав для кваліфікації поведінки позивача як антиконкурентних узгоджених дій відповідають фактичним обставинам справи №16-02/2022 та нормам матеріального права, тобто є законними та обґрунтованими, при цьому позивачем під час судового розгляду не спростовано вказаних висновків.
Колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду погоджується з висновком Господарського суду Одеської області про відмову у задоволенні позову з огляду на наступне.
Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Під порушенням слід розуміти такий стан суб'єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб'єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов'язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.
Вказаний вище підхід є загальним і може застосовуватись при розгляді будь-яких категорій спорів, оскільки не доведеність порушення прав, за захистом яких було пред'явлено позов у будь-якому випадку є підставою для відмови у його задоволенні.
Таким чином, у розумінні закону, суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду (частина перша статті 16 Цивільного кодексу України).
Наведена позиція ґрунтується на тому, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб'єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Водночас позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і в залежності від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту, при цьому застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.
Чинне законодавство визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язано із позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.
Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.
Вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права.
Крім того, суди мають виходити із того, що обраний позивачем спосіб захист цивільних прав має бути не тільки ефективним, а й відповідати правовій природі тих правовідносин, що виникли між сторонами, та має бути спрямований на захист порушеного права.
Враховуючи вищевикладене, виходячи із приписів статті 4 Господарського процесуального кодексу України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України, можливість задоволення позовних вимог перебуває у залежності від наявності (доведеності) наступної сукупності умов: наявність у позивача певного суб'єктивного права або інтересу, порушення такого суб'єктивного права (інтересу) з боку відповідача та належність (адекватність встановленому порушенню) обраного способу судового захисту. Відсутність (недоведеність) будь-якого з означених елементів унеможливлює задоволення позовних вимог.
Тендер (торги) - це здійснення конкурентного відбору учасників з метою визначення переможця торгів згідно з процедурами, установленими чинним законодавством. Такий конкурентний відбір забезпечується лише завдяки наявності конкуренції між учасниками торгів. Метою проведення торгів є отримання замовником найкращої пропозиції, тобто одержання товару належної якості за оптимальною ціною. Змагальність учасників торгів передбачає самостійні дії (поведінку) кожного з учасників і зумовлює для здобуття перемоги пропонування кращих умов за найнижчими цінами; якщо учасники торгів домовляються між собою (узгоджуються) щодо умов своїх пропозицій конкурсних торгів, то усувається й самостійність в їх поведінці. Коли учасники торгів домовляються (узгоджують свою поведінку між собою) один з іншим щодо умов своїх конкурсних пропозицій, то усувається й самостійність в їх поведінці, а, як наслідок, і конкуренція між ними під час проведення процедур закупівель. Якщо ж учасники замінили конкуренцію між собою на координацію, то покупець не отримує той результат, який би він отримав в умовах справжньої конкуренції, тому такі узгоджені дії учасників торгів спотворюють ці ж самі торги (тендери).
Статтею 1 Закону України "Про захист економічної конкуренції" передбачено, що економічна конкуренція (конкуренція) - це змагання між суб'єктами господарювання з метою здобуття завдяки власним досягненням переваг над іншими суб'єктами господарювання, внаслідок чого споживачі, суб'єкти господарювання мають можливість вибирати між кількома продавцями, покупцями, а окремий суб'єкт господарювання не може визначати умови обороту товарів на ринку.
В силу частини другої статті 4 Закону України "Про захист економічної конкуренції" суб'єкти господарювання, органи влади, органи місцевого самоврядування, а також органи адміністративно-господарського управління та контролю зобов'язані сприяти розвитку конкуренції та не вчиняти будь-яких неправомірних дій, які можуть мати негативний вплив на конкуренцію.
Згідно зі статтею 5 Закону України "Про захист економічної конкуренції" узгодженими діями є укладення суб'єктами господарювання угод у будь-якій формі, прийняття об'єднаннями рішень у будь-якій формі, а також будь-яка інша погоджена конкурентна поведінка (діяльність, бездіяльність) суб'єктів господарювання. Узгодженими діями є також створення суб'єкта господарювання, об'єднання, метою чи наслідком створення якого є координація конкурентної поведінки між суб'єктами господарювання, що створили зазначений суб'єкт господарювання, об'єднання, або між ними та новоствореним суб'єктом господарювання, або вступ до такого об'єднання. Особи, які чинять або мають намір чинити узгоджені дії, є учасниками узгоджених дій.
Відповідно до пункту 1 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" порушенням законодавства про захист економічної конкуренції є антиконкурентні узгоджені дії.
За умовами частини першої, пункту 4 частини другої статті 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції" антиконкурентними узгодженими діями є узгоджені дії, які призвели чи можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції. Антиконкурентними узгодженими діями, зокрема, визнаються узгоджені дії, які стосуються спотворення результатів торгів, аукціонів, конкурсів, тендерів.
Вчинення антиконкурентних узгоджених дій забороняється і тягне за собою відповідальність згідно з законом (частина четверта статті 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції").
Приписами статті 51 Закону України "Про захист економічної конкуренці" унормовано, що порушення законодавства про захист економічної конкуренції тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
За порушення, передбачені, зокрема, пунктом 1 статті 50 цього Закону, накладаються штрафи у розмірі, встановленому частиною другою статті 52 Закону України "Про захист економічної конкуренції".
За приписами статті 3 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" основним завданням названого Комітету є участь у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині, зокрема, здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб'єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції.
Для реалізації завдань, покладених на Антимонопольний комітет України, в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі утворюються територіальні відділення Антимонопольного комітету України, повноваження яких визначаються названим Комітетом у межах його компетенції. Повноваження територіальних відділень Антимонопольного комітету України визначаються цим Законом, іншими актами законодавства (частини перша, друга статті 12 Закону України "Про Антимонопольний комітет України").
Водночас згідно з частиною першою статті 7 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" у сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції Антимонопольний комітет України має такі повноваження: розглядати заяви і справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та проводити розслідування за цими заявами і справами; приймати передбачені законодавством про захист економічної конкуренції розпорядження та рішення за заявами і справами, перевіряти та переглядати рішення у справах, надавати висновки щодо кваліфікації дій відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції.
Відповідно до частини першої статті 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції" встановлено, що підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України є: неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи; недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; заборона концентрації відповідно до Закону України "Про санкції"; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
Для кваліфікації дій суб'єкта господарювання як антиконкурентних узгоджених не є обов'язковою умовою наявність негативних наслідків таких дій у вигляді завдання збитків, порушень прав та охоронюваних законом інтересів інших господарюючих суб'єктів чи споживачів, оскільки достатнім є встановлення самого факту погодження конкурентної поведінки, яка може мати негативний вплив на конкуренцію.
Негативним наслідком при цьому є сам факт спотворення результатів торгів (через узгодження поведінки конкурсантами). Недосягнення суб'єктами господарювання мети, з якою вони узгоджують власну конкурентну поведінку, з причин та обставин, що не залежать від їх волі, не є підставою для встановлення відсутності правопорушення, передбаченого статті 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції". Узгоджена поведінка учасників торгів не відповідає суті конкурсу.
Отже, для визнання органом Антимонопольного комітету порушення законодавства про захист економічної конкуренції вчиненим достатнім є встановлення й доведення наявності наміру суб'єктів господарювання погодити (скоординувати) власну конкурентну поведінку, зокрема шляхом обміну інформацією під час підготовки тендерної документації, що разом з тим призводить або може призвести до переваги одного з учасників під час конкурентного відбору з метою визначення переможця процедури закупівлі.
Змагальність під час торгів забезпечується таємністю інформації. З огляду на зміст статей 1, 5, 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції" змагальність учасників процедури закупівлі передбачає самостійні та незалежні дії (поведінку) кожного з них, обов'язок готувати свої пропозиції окремо, без обміну інформацією.
Аналогічна стала правова позиція висловлена у низці постанов Верховного Суду, зокрема, від 13.03.2018 у справі №924/381/17, від 12.06.2018 у справі №922/5616/15, від 18.10.2018 у справі №916/3214/17, від 18.12.2018 у справі №922/5617/15, від 05.03.2020 у справі №924/552/19, від 11.06.2020 у справі №910/10212/19, від 22.10.2019 у справі №910/2988/18, від 05.08.2018 у справі №922/2513/18, від 07.11.2019 у справі № 914/1696/18, від 02.07.2020 у справі №927/741/19 тощо.
Суду під час вирішення справ щодо визнання недійсними рішень Антимонопольного комітету України про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, зокрема, за антиконкурентні узгоджені дії, які стосуються спотворення результатів торгів та накладення штрафу, належить здійснювати оцінку обставин справи та доказів за своїм внутрішнім переконанням в порядку частини другої статті 86 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, досліджувати також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у справі у їх сукупності.
Закон не ставить застосування передбачених ним наслідків узгоджених антиконкурентних дій у залежність від "спільної домовленості разом брати участь у торгах з метою усунення конкуренції". Цілком зрозуміло, що така "домовленість" навряд чи може мати своє матеріальне втілення у вигляді письмових угод чи інших документів. Саме тому питання про наявність/відсутність узгоджених антиконкурентних дій має досліджуватися судами виходячи з усієї сукупності обставин і доказів, з'ясованих і досліджених у справі, враховуючи їх вірогідність і взаємозв'язок, у відповідності до вищенаведеної норми процесуального закону.
У частині третій статті 2 Господарського процесуального кодексу України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої, другої статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Принцип змагальності сторін полягає в тому, що сторони у процесі зобов'язані в процесуальній формі довести свою правоту, за допомогою поданих ними доказів переконати суд в обґрунтованості своїх вимог чи заперечень.
Отже, даний принцип забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладення тягаря доказування на сторони.
Частиною першою статті 73 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
В силу частини першої статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Відповідно до частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Обов'язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, в господарському процесі є складовою обов'язку сприяти всебічному, повному та об'єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.
Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (стаття 14 Господарського процесуального кодексу України).
Положеннями статті 79 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.
Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Слід зауважити, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж.К. та інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") Європейський суд з прав людини наголосив, що цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей", тобто суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри.
У процесі розгляду справ господарські суди мають перевіряти правильність застосування органами Антимонопольного комітету України правових норм у розгляді антимонопольної справи, повноту з'ясування обставин, які мають значення для справи; доведення Антимонопольним комітетом України обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; відповідність висновків, викладених у рішенні Антимонопольного комітету України, обставинам справи. Водночас суди не повинні перебирати на себе не притаманні суду функції та самостійно встановлювати, зокрема, обставини інкримінованого порушення, та збирати докази, що відноситься до дискреційних повноважень органів Антимонопольного комітету України під час розгляду антимонопольної справи.
Саме така правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 30.09.2019 у справі №910/13306/18.
Суди не наділені повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) Антимонопольного комітету України поза межами перевірки за критеріями, визначеними у статті 19 Конституції України та статті 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції".
Колегія суддів зазначає, що наявними у матеріалах справи доказами підтверджується факт пов'язаності Фізичної особи-підприємця Михальчука Володимира Олександровича та Фізичної особи-підприємця Ачкасова Володимира Леонідовича, які брали участь у торгах, через призму використання однієї IP-адреси під час участі у торгах та під час входу до електронних банківських кабінетів, синхронності дій у часі під час завантаження тендерної документації на електронний майданчик задля участі у торгах, синхронності сплати послуг майданчику, залучення однієї контактної особи та використання одного номеру телефону для отримання банківських гарантій, спільні властивості (унікальні особливості) електронних файлів документів, що увійшли до складу тендерних пропозицій, та використання телефонного зв'язку для спілкування.
Зазначені обставини у своїй сукупності підтверджують наявність можливості обмінюватися інформацією та координувати свою діяльність, натомість їх існування не може бути результатом випадкового збігу обставин чи наслідком дії об'єктивних чинників, а свідчить про те, що Фізична особа-підприємець Михальчук Володимир Олександрович та Фізична особа-підприємець Ачкасов Володимир Леонідович узгоджували поведінку, що виключає змагальність досліджуваних у даній справі процедур закупівель.
При цьому апеляційний господарський суд зауважує, що спільне використання засобів зв'язку та наявність певних відносин між учасниками конкурсу не перешкоджає участі в одних торгах, проте змагальність при їх проведенні повинна забезпечуватись самостійністю та незалежністю дій (поведінки) кожного з учасників, між тим, з огляду на вищевикладене, у даному випадку Фізичною особою-підприємцем Михальчуком Володимиром Олександровичем та Фізичною особою-підприємцем Ачкасовим Володимиром Леонідовичем вимога щодо незалежності дій дотримана не була.
З огляду на вищевикладене, дослідивши матеріали справи, апеляційний господарський суд зазначає, що Південним міжобласним територіальним відділенням Антимонопольного комітету України у межах визначених законом повноважень та відповідно до норм законодавства про захист економічної конкуренції у рішенні №65/75-р/к від 13.08.2024, прийнятому за результатами розгляду справи №16-02/2022, зазначено низку належних доказів спотворення Фізичною особою-підприємцем Михальчуком Володимиром Олександровичем та Фізичною особою-підприємцем Ачкасовим Володимиром Леонідовичем результатів торгів внаслідок пов'язаності цих учасників, правильно кваліфіковано їх антиконкурентні узгоджені дії та в результаті встановлення порушення законодавства про захист економічної конкуренції застосовано передбачені Законом України "Про захист економічної конкуренції" заходи відповідальності у вигляді накладення штрафу.
Водночас у матеріалах справи відсутні та позивачем до місцевого господарського суду не подано жодного належного та допустимого доказу, який би спростовував правомірність і обґрунтованість висновків вказаного територіального відділення Антимонопольного комітету України стосовно того, що Фізична особа-підприємець Михальчук Володимир Олександрович та Фізична особа-підприємець Ачкасов Володимир Леонідович допустили порушення, передбачене пунктом 4 частини другої статті 6, пунктом 1 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів.
За таких обставин, визначених статтею 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції" підстав для скасування рішення Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" №65/75-р/к від 13.08.2024 у справі №16-02/2022 колегія суддів не вбачає.
Таким чином, оцінивши доводи Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, які покладені в обґрунтування висновків про наявність у діях Фізичної особи-підприємця Михальчука Володимира Олександровича та Фізичної особи-підприємця Ачкасова Володимира Леонідовича антиконкурентних узгоджених дій та спрямованості цих дій на спотворення результатів торгів, беручи до уваги те, що суб'єкти підприємницької діяльності у процесі підготовки та участі у торгах діяли не самостійно, а узгоджували між собою дії, в результаті чого конкурентне середовище між ними було відсутнє, а також з урахуванням повноважень Антимонопольного комітету України щодо оцінки та кваліфікації наявних дій як відповідного порушення конкурентного законодавства та зібраних ним доказів на підтвердження вказаного правопорушення, достовірність яких позивачем в межах розгляду даної справи не спростована, Південно-західний апеляційний господарський суд погоджується з висновком Господарського суду Одеської області про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.
Твердження апелянта про те, що відсутність повідомлень Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про початок проведення перевірки безпідставно позбавила Фізичну особу-підприємця Михальчука Володимира Олександровича можливості надати свої пояснення щодо обставин, викладених в оскаржуваному рішенні, є необґрунтованими, оскільки відповідач листом №65-02/1387 від 11.11.2022 надіслав позивачеві копію розпорядження адміністративної колегії Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України №65/19-рп/к від 11.11.2022 про початок розгляду справи №16-02/2022, а листом №65-02/1794е від 20.06.2024 - копію подання з попередніми висновками №65-03/103п від 18.06.2024. Вищенаведені листи були вручені Фізичній особі-підприємцю Михальчуку Володимиру Олександровичу, що підтверджується відповідними рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень №6501229406524 та №0503887724484.
Щодо доводів скаржника про приєднання відповідачем до матеріалів справи доказів на оптичному носії суд апеляційної інстанції зазначає, що з урахуванням великого обсягу доказів, якими обґрунтоване рішення Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" №65/75-р/к від 13.08.2024 у справі №16-02/2022, відповідачем до Господарського суду Одеської області було подано підписане кваліфікованим електронним підписом повноважного представника клопотання №65-02/4548е від 04.12.2024 (вх.№43732/24 від 05.12.2024) про долучення таких доказів до матеріалів справи в електронному вигляді, додатком до якого є електронний носій інформації. При цьому чинним законодавством України не передбачено обов'язку накладання кваліфікованого електронного підпису як на електронний носій, доданий до підписаного кваліфікованим електронним підписом процесуального документа (у даному випадку - клопотання про долучення доказів), так і на документи, що містяться на такому електронному носії. Крім того, колегією суддів враховується, що заявник несе відповідальність за достовірність поданих до суду документів і їх відповідність оригіналам, водночас позивачем не вказано жодного доводу про те, що подані Південним міжобласним територіальним відділенням Антимонопольного комітету України в електронній формі докази викликають сумніви щодо їх автентичності.
Посилання апелянта на те, що розгляд відповідачем справи №16-02/2022 та притягнення Фізичної особи-підприємця Михальчука Володимира Олександровича до відповідності відбулись з порушенням визначених законом строків, колегією суддів до оцінюються критично, з огляду на наступне.
Як зазначалося вище, розгляд справи №16-02/2022 за ознаками вчинення Фізичною особою-підприємцем Михальчуком Володимиром Олександровичем та Фізичною особою-підприємцем Ачкасовим Володимиром Леонідовичем порушень законодавства про захист економічної конкуренції, передбачених пунктом 1 статті 50, пунктом 4 частини другої статті 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів (тендерів), проведених Комунальним підприємством "Спеціалізоване підприємство комунально-побутового обслуговування" на веб-порталі Уповноваженого органу з питань закупівель "Прозорро" щодо послуг викопування ям механізованим способом для облаштування могил (ДК 021-2015 45110000-1) відповідно до ідентифікаторів закупівель UA-2020-12-02-000025-c, UA-2019-11-28-000219-c, UA-2018-12-07-002276-c, UA-2017-11-17-003145-a було розпочато 11.11.2022, що підтверджується відповідним розпорядженням адміністративної колегії Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України №65/і9-рп/к.
Органи Антимонопольного комітету України у своїй діяльності щодо виявлення, припинення та притягнення до відповідальності за порушення законодавства про захист економічної конкуренції керуються положеннями статей 8, 9, 19 Конституції України, положеннями Закону України "Про Антимонопольний комітет України" та Закону України "Про захист економічної конкуренції", у тому числі і щодо вчинення процесуальних дій, визначених у розділі VII "Розгляд справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції" цього Закону.
Зокрема, у розділі VII Закону України "Про захист економічної конкуренції" містяться норми, які регламентують порядок, послідовність та певні строки вчинення органом Антимонопольного комітету України у межах своїх повноважень дій щодо розгляду антимонопольної справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції.
Так, згідно з положеннями статті 35 Закону України "Про захист економічної конкуренції" розгляд справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції починається з прийняття розпорядження про початок розгляду справи та закінчується прийняттям рішення у справі. При розгляді справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України: збирають і аналізують документи, висновки експертів, пояснення осіб, іншу інформацію, що є доказом у справі, та приймають рішення у справі в межах своїх повноважень; отримують пояснення осіб, які беруть участь у справі, або будь-яких осіб за їх клопотанням чи з власної ініціативи.
Колегія суддів зазначає, що з 01.01.2024 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення законодавства про захист економічної конкуренції та діяльності Антимонопольного комітету України" від 09.08.2023 №3295-IX, яким істотно змінено правила проведення перевірок суб'єктів господарювання, у тому числі і вчинення окремих процесуальних дій зі сторони органів Антимонопольного комітету України в аспекті забезпечення дотримання прав суб'єктів господарювання. Зокрема, цим Законом внесені зміни до Закону України "Про захист економічної конкуренції" та доповнено його положеннями статті 371 "Строки розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції".
В силу наведеної норми справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції розглядаються органами Антимонопольного комітету України протягом розумного строку, але не більше трьох років з дня прийняття розпорядження про початок розгляду справи, якщо інше не передбачено цим Законом. За наявності обґрунтованих підстав, що перешкоджають розгляду справи у строк, визначений частиною першою цієї статті, органи Антимонопольного комітету України можуть продовжити цей строк, але не більше ніж на два роки, про що письмово повідомляються особи, які беруть участь у справі. До строку розгляду справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції не зараховується час зупинення розгляду справи відповідно до частини другої статті 38 цього Закону. Якщо протягом граничних строків розгляду справи, передбачених частинами першою та другою цієї статті, органом Антимонопольного комітету України рішення не прийнято, справа підлягає закриттю на підставі абзацу сьомого частини першої статті 49 цього Закону.
Водночас, відповідно до абзацу четвертого пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення законодавства про захист економічної конкуренції та діяльності Антимонопольного комітету України" справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, розгляд яких розпочато до дня набрання чинності цим Законом, розглядаються відповідно до законодавства, яке діяло до дня набрання чинності цим Законом.
Отже, як обґрунтовано встановлено судом першої інстанції, з огляду на те, що Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення законодавства про захист економічної конкуренції та діяльності Антимонопольного комітету України" від 09.08.2023 №3295-IX набрав чинності з 01.01.2024, розгляд територіальним відділенням Антимонопольного комітету України справи №16-02/2022 і, як наслідок, всі дії, в тому числі прийняття рішення, мають розглядатися у редакції законодавства у сфері захисту економічної конкуренції, що діяло до 01.01.2024 і в цій же редакції законодавства суб'єкт господарювання має оскаржувати рішення відповідача.
Законом України "Про захист економічної конкуренції" (у редакції, яка діяла станом на дату початку розгляду справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції) не визначено строків, які встановлюють тривалість розслідування з моменту його початку до винесення відповідного рішення Антимонопольним комітетом України.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що розгляд відділенням Антимонопольного комітету України справи №16-02/2022 здійснювався з 11.11.2022 по 13.08.2024.
При цьому, в силу положень статей 8, 9, частини другої статті 19 Конституції України, які є нормами прямої дії, Антимонопольний комітет України, як державний орган, має виконувати свої дискреційні повноваження керуючись принципом верховенства права, як одним з основних принципів демократичного суспільства.
В силу положень Закону України "Про Антимонопольний комітет України" Антимонопольний комітет України, як державний орган із спеціальним статусом, у правовідносинах з суб'єктами господарювання щодо виявлення, припинення та притягнення до відповідальності за порушення антимонопольного законодавства в рамках адміністративної процедури (розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції) має виконувати свої дискреційні повноваження сумлінно, ретельно, відповідально, добросовісно, дотримуватися принципів правової визначеності та захисту правомірних очікувань, зокрема, з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для інтересів суб'єкта господарювання і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).
Відтак, з огляду на відсутність нормативно запроваджених у Законі України "Про захист економічної конкуренції" строків прийняття рішення органами Антимонопольного комітету України у справах про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, адміністративна колегія Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України при розгляді справи №16-02/2022 діяла у межах своїх повноважень, у порядок та спосіб, встановлені законом.
Більше того, апеляційним господарським судом враховується, що справа №16-02/2022 у період з 11.11.2022 по 13.08.2024 розглядалася безперервно, у тому числі протягом цього часу постійно здійснювалися збір, аналіз та процесуальне оформлення доказів, що підтверджується, зокрема, запитами та вимогами відділення Антимонопольного комітету України до державних органів, державних підприємств та інших юридичних осіб, а також відповідями на них, які датовані 2022-2024 роками та на яких ґрунтується оскаржуване позивачем рішення від 13.08.2024 №65/75-р/к.
За таких обставин, Південно-західний апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що строк розгляду справи №16-02/2022 є розумним та обумовлений потребою у вчиненні відділенням Антимонопольного комітету України комплексу всіх дій, необхідних для повноцінного розгляду справи з урахуванням її особливостей та конкретних обставин.
Статтею 42 Закону України "Про захист економічної конкуренції" (у редакції, яка діяла до 01.01.2024) встановлено, що суб'єкт господарювання не може бути притягнений до відповідальності за порушення законодавства про захист економічної конкуренції, якщо минув строк давності притягнення до відповідальності. Строк давності притягнення до відповідальності за порушення законодавства про захист економічної конкуренції становить п'ять років з дня вчинення порушення, а в разі триваючого порушення - з дня закінчення вчинення порушення. Перебіг строку давності зупиняється на час розгляду органами Антимонопольного комітету України справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції.
Таким чином, враховуючи те, що днем закінчення вчинення першого порушення Фізичною особою-підприємцем Михальчуком Володимиром Олександровичем та Фізичною особою-підприємцем Ачкасовим Володимиром Леонідовичем є 05.12.2017 - дата закінчення аукціону за ідентифікатором закупівлі UA-2017-11-17-003145-a, а час розгляду відділенням Антимонопольного комітету України справи №16-02/2022, на який зупинявся перебіг строку давності, становить з 11.11.2022 (дата прийняття розпорядження адміністративної колегії Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 11.11.2022 №65/і9-рп/к яким розпочато розгляд справи) по 13.08.2024 (дата прийняття Південним міжобласним територіальним відділенням Антимонопольного комітету України рішення "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" № 65/75-р/к від 13.08.2024), суд апеляційної інстанції зазначає про те, що відповідачем не порушено п'ятирічного строку давності, визначеного статтею 42 Закону України "Про захист економічної конкуренції".
У викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах (правова позиція Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №909/636/16).
Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
В силу статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Перевіривши відповідно до статті 270 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції об'єктивно розглянув у судовому процесі обставини справи в їх сукупності; дослідив подані сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень докази; правильно застосував матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини, врахував положення статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з чим дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для відмови у задоволенні позову.
Доводи скаржника не спростовують висновків суду першої інстанції; твердження апелянта про порушення Господарським судом Одеської області норм права при ухваленні рішення від 02.06.2025 у справі №916/4774/24 не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування оскаржуваного судового акту колегія суддів не вбачає.
Витрати зі сплаті судового збору за подання апеляційної скарги відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта.
Керуючись статтями 129, 232, 233, 236, 240, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Михальчука Володимира Олександровича залишити без задоволення, рішення Господарського суду Одеської області від 02.06.2025 у справі №916/4774/24 - без змін.
Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Фізичну особу-підприємця Михальчука Володимира Олександровича.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку у строк, який обчислюється відповідно до статті 288 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено та підписано 24.09.2025.
Головуючий суддя С.В. Таран
Суддя К.В. Богатир
Суддя Л.В. Поліщук