79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"15" вересня 2025 р. Справа №909/457/25
Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючий - суддя О.В. Зварич
судді І.Ю. Панова
О.С. Скрипчук,
секретар судового засідання Р.А. Пишна,
розглянув у судовому засіданні апеляційну скаргу 4 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Івано-Франківській області за №546401-576/5464 від 20.06.2025 року (вх. № 01-05/1950/25 від 25.06.2025 року)
на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 04.06.2025 року (суддя О.В. Малєєва; повне рішення складено 06.06.2025 року)
у справі № 909/457/25
за позовом: 4 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Івано-Франківській області
до відповідача: Публічного акціонерного товариства «Нафтохімік Прикарпаття» (надалі ПАТ «Нафтохімік Прикарпаття»)
про стягнення 619600,09 грн, з яких 561410,64 грн - заборгованість за договором від 03.06.2024 № 52/01-24 за період з грудня 2024 року до лютого 2025 року, 5257,81 грн інфляційні втрати, 2030 грн 3% річних, 24702, 48 грн пеня, 26199,16 грн штраф,
за участю:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: не з'явився,
Короткий зміст позовних вимог
07.04.2025 року 4 Державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Івано-Франківській області звернувся до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до ПАТ «Нафтохімік Прикарпаття» про стягнення 619600,09 грн, з яких 561410,64 грн - заборгованість за договором від 03.06.2024 № 52/01-24 за період з грудня 2024 року до лютого 2025 року, 5257,81 грн - інфляційні втрати, 2030 грн - 3% річних, 24702, 48 грн - пеня, 26199,16 грн -штраф.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідно до умов укладеного між сторонами договору від 03.06.2024 №52/01-24 позивач виконав свої зобов'язання щодо організації аварійно-рятувального обслуговування об'єктів відповідача у період з грудня 2024 року до лютого 2025 року, проте відповідач надані послуги не оплатив.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 04.06.2025 року у справі №909/457/25 закрито провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення 187136,88 грн заборгованості за договором від 03.06.2024 № 52/01-24. Частково задоволено позов 4 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Івано-Франківській області. Стягнуто з ПАТ «Нафтохімік Прикарпаття» на користь 4 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Івано-Франківській області 381561,57 грн, з яких 374273,76 грн - заборгованість за договором від 03.06.2024 №52/01-24, 5257,81 грн - інфляційні втрати, 2030 грн - 3% річних, а також 5723,42 грн судового збору. Відмовлено в позові в частині стягнення 50901,64 грн, з яких 24702,48 грн - пеня, 26199,16 грн - штраф.
В ході розгляду справи суд першої інстанції встановив, що відповідач у встановлений п. 3.4. Договору строк оплату наданих послуг на суму 561410,64 грн не здійснив, тим самим допустив прострочення виконання зобов'язання. Після відкриття провадження у справі відповідач здійснив оплату заборгованості у розмірі 187136,88 грн, відтак суд виснував, що між сторонами відсутній предмету спору в частині позовних вимог на цю суму.
З урахуванням вказаного та нарахованого позивачем штрафних санкцій, місцевий господарський суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог, мотивуючи відсутністю правових підстав для нарахування пені та штрафу у вказаних правовідносинах.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Позивач подав апеляційну скаргу, в якій не погоджується з рішенням суду першої інстанції в частині відмовлених позовних вимог. Вважає, що в оскаржуваній частині рішення ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права. Зокрема зазначає, що скаржник відноситься до державного сектору економіки, а нараховані штрафні санкції застосовуються у разі порушення як грошового, так і негрошового зобов'язання. Вказує на те, що на підставі договірної умови та норм закону за невиконання грошових зобов'язань позивачем нараховано пеню та штраф. Вважає, що суми штрафних санкцій нараховані правомірно. Просить рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 04.06.2025 року у справі №909/457/25 в частині відмови у стягненні 50901,64 грн, з яких 24702,48 грн пені та 26199,16 грн штрафу, скасувати, в цій частині ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
Відповідач не надавав письмового відзиву на апеляційну скаргу.
Сторони у справі не забезпечили участі представників у судове засідання, про причини неявки не повідомили.
З'ясовуючи обставини про ознайомлення сторін у справі з датою, часом та місцем розгляду справи №909/457/25, суд встановив таке.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 04.08.2025 року призначено розгляд справи у судовому засіданні на 15.09.2025 року о 12 год. 00 хв.
04.08.2025 року вказана ухвала доставлена до електронних кабінетів сторін у справі, що підтверджується довідками відповідального працівника суду.
Вищенаведеним підтверджується те, що суд вчинив необхідні дії щодо належного повідомлення сторін у справі про дату, час та місце розгляду справи №909/457/25.
З огляду на те, що суд не визнавав обов'язковою явку в судове засідання сторін у справі, участь у судовому засіданні є правом, а не обов'язком, тому відповідно до частини 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України справу може бути розглянуто за відсутності сторін у справі.
Обставини справи
Як вбачається із наявних у справі копій документів, 03.06.2024 року між ПАТ «Нафтохімік Прикарпаття» (об'єкт) та 4 Державним пожежно-рятувальним загоном Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Івано-Франківській області (аварійно-рятувальна служба) укладено договір № 52/01-24 на постійне та обов'язкове обслуговування державними аварійно-рятувальними службами об'єктів та окремих територій, на яких виникає ризик виникнення надзвичайних ситуацій.
Відповідно до пункту 1.1 цей договір визначає правові та фінансові відносини між сторонами, які його уклали, їх взаємні права і обов'язки, спосіб їх реалізації, а також порядок виконання договору.
За приписами пункту 1.2 договору обслуговування об'єкту здійснюється на підставі ст. 24 та 133 Кодексу Цивільного захисту України, постанови КМУ від 11.01.2017 № 5 "Про затвердження Порядку здійснення постійного та обов'язкового аварійно-рятувального обслуговування суб'єктів господарювання, галузей та окремих територій" та постанови КМУ від 26.10.2016 № 763 "Про затвердження переліку суб'єктів господарювання, галузей та окремих територій, які підлягають постійному та обов'язковому аварійно-рятувальному обслуговуванню на договірній основі".
Пунктом 2.1 унормовано, що предметом договору є організація та здійснення Аварійно-рятувальною службою аварійно-рятувального обслуговування ПАТ "НАФТОХІМІК ПРИКАРПАТТЯ", який розташований за адресою: Івано-Франківська область, місто Надвірна, вулиця Майданська 5, з метою своєчасного реагування та виконання аварійно-рятувальних робіт при виникненні на об'єкті надзвичайної ситуації, а також профілактичної роботи із запобігання (профілактики) виникненню надзвичайних ситуацій техногенного та природного характерів, спрямованій на поліпшення техногенної безпеки об'єктів (територій) та підвищення рівня підготовленості об'єкта до рятування людей та ліквідації надзвичайних ситуацій.
Згідно із пунктом 3.1 договору вартість функціонування підрозділу Аварійно-рятувальної служби у режимі постійної готовності до виконання необхідного комплексу аварійно-рятувальних робіт в умовах надзвичайної ситуації або загрози її виникнення ставить 2 245 642,50 грн за один рік.
Відповідно до пункту 3.3 договору документом, що підтверджує факт виконання Аварійно-рятувальною службою умов, передбачених цим договором, є акт здачі-приймання виконаних робіт, підписаний сторонами та скріплений їх печатками, який складається щомісячно не пізніше останнього числа місяця, в якому виконуються роботи.
За положеннями пункту 3.4 договору плата за обслуговування здійснюється об'єктом щомісячно шляхом перерахування коштів на вказаний у договорі розрахунковий рахунок Аварійно-рятувальної служби на підставі актів здачі-приймання виконаних робіт та виставлених рахунків у безготівковій формі протягом 10 днів з моменту підписання зазначених актів у сумі, що дорівнює 187 136,88 грн за 1 місяць.
Відповідно до пункту 4.8 договору аварійно-рятувальна служба має право своєчасно та у повному обсязі отримувати плату за цим договором.
Пунктом 5.11 договору передбачено, що об'єкт зобов'язаний оплачувати, відповідно до умов договору, постійне та обов'язкове обслуговування аварійно-рятувальною службою, у тому числі відшкодовувати витрати, що пов'язані з ліквідацією надзвичайних ситуацій.
Згідно із пунктом 6.1 договору за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України.
Відповідно до пункту 8.1 договір набирає чинності з 01.07.2024 і діє до 31.12.2024, а в частині проведення розрахунків за надане обслуговування - до їх повного здійснення.
Договір вважається продовжений на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов (пункт 8.2 договору).
Відповідач надав вказані в Договорі послуги на суму 561 410,64 грн, а позивач прийняв їх, що підтверджується копіями актів надання послуг №398/12 від 31.12.2024 року на суму 187136,88 грн, № 21/01 від 31.01.2025 року на суму 187136,88 грн, № 61/02 від 28.02.2025 року на суму 187136,88 грн.
У матеріалах справи наявні копії претензій позивача від 04.02.2025 року та від 02.04.2025 року з вимогою про оплату наданих позивачем послуг.
Неналежне виконання зобов'язань з боку відповідача за договором стало підставою для звернення з даним позовом до суду.
04.06.2025 року позивач звернувся до Господарського суду Івано-Франківської області з клопотанням про закриття провадження в частині стягнення основного боргу в розмірі 187136,88 грн, додавши копію виписки з рахунку за 28.05.2025 року, копію договору про переведення боргу № 250528БІ від 28.05.2025, копію листа ПАТ «Нафтохімік Прикарпаття» вих.№ 2506-01 від 02.06.2025 року про погашення заборгованості за договором № 52/01-24 від 03.06.2024 року по акту за грудень 2024 року в сумі 187 136,88 грн та копію платіжної інструкції № 34 від 28.03.2025 року.
Норми права та мотиви, якими керується суд апеляційної інстанції при ухваленні постанови та висновки суду за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Враховуючи, що апелянт оскаржує рішення суду в частині стягнення 50901,64 грн, з яких 24702,48 грн пені та 26199,16 грн штрафу, апеляційний господарський суд надає правову оцінку спірним правовідносинам в межах вимог апеляційної скарги.
Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
У цій справі суд встановив, що 03.06.2024 року між ПАТ «Нафтохімік Прикарпаття» (об'єкт) та 4 Державним пожежно-рятувальним загоном Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Івано-Франківській області (аварійно-рятувальна служба) укладено договір № 52/01-24 на постійне та обов'язкове обслуговування державними аварійно-рятувальними службами об'єктів та окремих територій, на яких виникає ризик виникнення надзвичайних ситуацій.
Обслуговування об'єкту здійснюється на підставі ст. 24 та 133 Кодексу Цивільного захисту України, постанови КМУ від 11.01.2017 № 5 "Про затвердження Порядку здійснення постійного та обов'язкового аварійно-рятувального обслуговування суб'єктів господарювання, галузей та окремих територій" та постанови КМУ від 26.10.2016 № 763 "Про затвердження переліку суб'єктів господарювання, галузей та окремих територій, які підлягають постійному та обов'язковому аварійно-рятувальному обслуговуванню на договірній основі" (п. 1.2 договору).
За умовами пункту 2.1 договору предметом договору є організація та здійснення Аварійно-рятувальною службою аварійно-рятувального обслуговування ПАТ "НАФТОХІМІК ПРИКАРПАТТЯ", який розташований за адресою: Івано-Франківська область, місто Надвірна, вулиця Майданська 5, з метою своєчасного реагування та виконання аварійно-рятувальних робіт при виникненні на об'єкті надзвичайної ситуації, а також профілактичної роботи із запобігання (профілактики) виникненню надзвичайних ситуацій техногенного та природного характерів, спрямованій на поліпшення техногенної безпеки об'єктів (територій) та підвищення рівня підготовленості об'єкта до рятування людей та ліквідації надзвичайних ситуацій.
Отже, укладений договір став підставою для виникнення цивільних прав та обов'язків між сторонами.
Згідно із частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За приписами частини 1 статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).
Згідно із частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
За змістом статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
З аналізу змісту наявної у справі копії договору встановлено, що відповідно до пункту 3.3 договору документом, що підтверджує факт виконання Аварійно-рятувальною службою умов, передбачених цим договором, є акт здачі-приймання виконаних робіт, підписаний сторонами та скріплений їх печатками, який складається щомісячно не пізніше останнього числа місяця, в якому виконуються роботи.
За положеннями пункту 3.4 договору плата за обслуговування здійснюється об'єктом щомісячно шляхом перерахування коштів на вказаний у договорі розрахунковий рахунок Аварійно-рятувальної служби на підставі актів здачі-приймання виконаних робіт та виставлених рахунків у безготівковій формі протягом 10 днів з моменту підписання зазначених актів у сумі, що дорівнює 187 136,88 грн за 1 місяць.
В ході розгляду справи суд встановив, що позивачем надано відповідачу послуги на суму 561 410,64 грн, що підтверджується наявними у справі копіями актів надання послуг актів надання послуг №398/12 від 31.12.2024 року на суму 187136,88 грн, № 21/01 від 31.01.2025 року на суму 187136,88 грн, № 61/02 від 28.02.2025 року на суму 187136,88 грн.
На момент звернення позивача до суду з позовом відповідач оплату цих послуг не здійснив.
За змістом статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України (який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин) штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно із частиною 2 статті 231 Господарського кодексу України у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг); за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 Цивільного кодексу України).
Згідно із частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Частиною 1 статті 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно із пунктом 6.1 договору за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України.
Звернувшись з даним позовом, позивач нарахував пеню та штраф за неналежне виконання зобов'язання, а саме 24702,48 грн пені та 26199,16 грн штрафу.
В оскарженому рішенні суд першої інстанції зазначив, що штраф, передбачений абз. 3 ч. 2 ст. 231 ГК України, застосовується до боржника, який порушив господарське зобов'язання, за сукупності таких умов: інший розмір певного виду штрафних санкцій не передбачений договором або законом; порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектору економіки; допущено прострочення виконання не грошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товарів, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафу.
Місцевий господарський суд зазначив, що правовідношення, в якому замовник зобов'язаний оплатити надану послугу грошима, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати, є грошовим зобов'язанням, а тому за порушення такого зобов'язання не можуть бути нараховані пеня та штраф в порядку абз. 3 ч. 2 ст. 231 ГК України. Аналогічні висновки містяться в постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2024 року у справі № 910/14524/22 та у постанові Верховного Суду від 13.08.2024 року у справі № 905/481/22.
Проаналізувавши вищеописані норми, судову практику Верховного Суду та встановлені у цій справі обставини, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції в оскаржуваній апелянтом частині ухвалив законне та обґрунтоване рішення, оскільки висновки місцевого господарського суду узгоджуються із нормами матеріального права та судовою практикою Верховного Суду.
Доводи скаржника не спростовують висновків рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині.
Місцевий господарський суд законно й обґрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача 50901,64 грн, з яких 24702,48 грн пені та 26199,16 грн штрафу.
За наслідками апеляційного перегляду судового рішення в оскарженій частині, судова колегія констатує, що доводи апелянта не знайшли свого підтвердження в ході розгляду апеляційної скарги. Ці доводи не спростовують висновків, наведених в рішенні Господарського суду Івано-Франківської області від 04.06.2025 року у справі №909/457/25.
Відповідно до частин 1-5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, у рішеннях судів та органів, що вирішують спори, має бути належним чином викладено підстави, на яких вони ґрунтуються. Обсяг цього обов'язку щодо обґрунтовування рішення може бути різним залежно від характеру самого рішення і має визначатись з урахуванням обставин відповідної справи. Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.
Підсумовуючи вищевказане, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції вірно встановив обставини, що мають значення для справи, надав належну оцінку дослідженим доказам, ухвалив законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального і процесуального права, тому його необхідно залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.
Судові витрати
З огляду на те, що суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов'язані з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, покладається на скаржника відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись, ст. ст. 86, 269, 270, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд -
Апеляційну скаргу 4 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Івано-Франківській області за №546401-576/5464 від 20.06.2025 року (вх. № 01-05/1950/25 від 25.06.2025 року) залишити без задоволення, рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 04.06.2025 року у справі №909/457/25 - без змін.
Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на скаржника.
Справу повернути в Господарський суд Івано-Франківської області.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення.
Строки та порядок оскарження постанов (ухвал) апеляційного господарського суду визначені в § 1 глави 2 Розділу IV ГПК України.
Веб-адреса судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень: http//reyestr.court.gov.ua.
Головуючий суддя О.В. Зварич
Суддя І.Ю. Панова
Суддя О.С. Скрипчук