Іменем України
23 вересня 2025 року
м. Харків
справа № 638/23326/24
провадження № 22-ц/818/3298/25
Харківський апеляційний суд у складі:
Головуючого: Маміної О.В.
суддів: Пилипчук Н.П., Тичкової О.Ю.,
за участю секретаря: Шнайдер Д.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправним та зобов'язання вчинити певні дії, -
за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на рішення Дзержинського районного суду м.Харкова від 07 квітня 2025 року, постановлене суддею Штих Т.В.,
У грудні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просила визнати протиправним бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо ненарахування заборгованості на підставі рішення Харківського окружного адміністративного суду №520/18927/21 від 30 листопада 2021 року на ім'я ОСОБА_2 з 1 січня 2018 року по дату його смерті ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) в розмірі 80% від суми грошового забезпечення; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити нарахування заборгованості на підставі рішення Харківського окружного адміністративного суду №520/18927/21 від 30 листопада 2021 року на ім'я ОСОБА_2 з 1 січня 2018 року по дату його смерті ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) в розмірі 80% від суми грошового забезпечення.
Рішенням Дзержинського районного суду м.Харкова від 07 квітня 2025 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо ненарахування заборгованості на підставі рішення Харківського окружного адміністративного суду №520/18927/21 від 30 листопада 2021 року на ім'я ОСОБА_2 з 1 січня 2018 року по дату його смерті ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) в розмірі 80% від суми грошового забезпечення. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити нарахування заборгованості на підставі рішення Харківського окружного адміністративного суду №520/18927/21 від 30 листопада 2021 року на ім'я ОСОБА_2 з 1 січня 2018 року по дату його смерті ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) в розмірі 80% від суми грошового забезпечення.
Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 968,96 грн.
В апеляційній скарзі Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Апеляційна скарга вмотивована тим, що ОСОБА_2 отримував пенсію за вислугою років. Виплату пенсії припинено, а пенсійну справу закрито у зв'язку із смертю пенсіонера ІНФОРМАЦІЯ_2 . Оскільки рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30.11.2021 року ухвалене після смерті пенсіонера та набрало законної сили 30.12.2021 року, воно виконано не було. Крім того, справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки позов стосується публічного - правового спору за участі органу який реалізує політику з питань пенсійного забезпечення.
Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ч. 1 ст.367ЦПК України- в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що справа розглядається в порядку цивільного судочинства, стосується спадкових прав позивача та захисту його права власності на спадкове майно, а тому зобов'язання відповідача здійснити нарахування заборгованості по пенсійній виплаті померлого чоловіка є належним та дієвим способом захисту для подальшої реалізації спадкових прав позивачем. Тому наявні підстави для захисту спадкових прав позивача у судовому порядку та визнання протиправною бездіяльності відповідача, зобов'язання вчинити відповідні дії.
Судова колегія не може погодитися з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_2 перебував на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Харківській області з 21.01.2005 року по 19.11.2021 рік отримував пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-ХІІ.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2021 року по справі №520/18927/21 позовну заяву задоволено ОСОБА_2 задоволено частково. Визнано неправомірними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, під. 3, пов. 2, м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 14099344) при проведенні перерахунку пенсії ОСОБА_2 , з 1 січня 2018 року щодо зменшення розміру встановленої пенсії з 80% до 70% грошового забезпечення. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, під. 3, пов. 2, м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 14099344) здійснити перерахунок призначеної з 1 січня 2018 року пенсії ОСОБА_2 , у відповідності до вимог постанови КМ України від 21.02.2018 року № 103, з урахуванням розміру встановленої пенсії за вислугу років в розмірі 80% грошового забезпечення та виплатити недоплачену частину основного грошового зобов'язання з 01.01.2018.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 22 листопада 2021 року.
31 грудня 2021 року рішення по справі №520/18927/21 набрало законної сили.
Таким чином, набрання законної сили рішення Харківського окружного адміністративного суду від 31 грудня 2021 року по справі №520/18927/21 відбулося вже після смерті чоловіка позивача, ОСОБА_2
01 серпня 2024 року через канцелярію ГУ ПФУ у Харківській області до відповідача направлено адвокатський запит від 30.07.2024 року вих.№3546 стосовно ходу виконання судового рішення по справі №520/18927/21.
13.08.2024 року на адресу представника позивача надійшов лист ГУ ПФУ у Харківській області від 02.08.2024 року №2000-0203-8/138040, яким повідомлено, що оскільки рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30.11.2021 року по справі №520/18927/21 набрало законної сили 31.12.2021 року, тобто після смерті ОСОБА_2 , перерахунок пенсії на виконання рішення суду не проводився.
Право на доступ до суду реалізується на підставах і в порядку, визначених законом. Кожний із процесуальних кодексів встановлює обмеження щодо кола питань, які можна вирішити у межах відповідних судових процедур. Зазначені обмеження спрямовані на дотримання оптимального балансу між правом людини на судовий захист і принципами юридичної визначеності, ефективності й оперативності судового процесу.
Згідно з абзацом першим частини першої статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється у порядку іншого судочинства.
У порядку цивільного судочинства, за загальним правилом, можна розглядати будь-які справи, у яких, зазвичай, хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення процесуальні закони не віднесли до юрисдикції інших судів.
Юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема у спорах фізичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження (пункт 1 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України)).
Пунктом 1 частини першої статті 4 КАС України передбачено, що адміністративна справа це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 4 КАС України публічно-правовий спір це, зокрема, спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
За пунктом 7 частини першої статті 4 КАС України суб'єкт владних повноважень це орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт під час здійснення ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Отже, до справ адміністративної юрисдикції процесуальний закон відніс публічно-правові спори, ознакою яких є не лише особливий суб'єктний склад, але і їх виникнення з приводу виконання чи невиконання суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, крім спорів, для яких закон установив інший порядок судового вирішення. Ці функції суб'єкт повинен виконувати саме у тих правовідносинах, в яких виник спір.
Стосовно терміну «владні управлінські функції», то зміст поняття «владні» полягає в наявності у суб'єкта повноважень застосовувати надану йому владу, за допомогою якої впливати на розвиток правовідносин, а «управлінські функції» це основні напрямки діяльності органу влади, його посадової чи службової особи або іншого уповноваженого суб'єкта, спрямовані на управління діяльністю підлеглого суб'єкта. З огляду на вказане до юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник між двома чи більше суб'єктами стосовно їх прав та обов'язків у правовідносинах, в яких хоча б один суб'єкт законодавчо вповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб'єкта (суб'єктів), а останній (останні) відповідно зобов'язаний (зобов'язані) виконувати вимоги та приписи такого суб'єкта владних повноважень (аналогічні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 26 лютого 2020 року у справі № 304/284/18 (провадження № 14-517цс19, пункти 20, 21), від 23 листопада 2021 року у справі № 175/1571/15 (провадження № 14-51цс21, пункт 72), від 08 червня 2022 року у справі № 362/643/21 (провадження № 14-32цс22, пункт 28), від 21 вересня 2023 року у справі № 990/49/22 (провадження № 11-95заі23, пункт 23)).
Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин. Тоді як приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення, як правило, майнового приватного права чи інтересу.
У справі, що переглядається, позивач просить визнати неправомірною бездіяльність Головного управління пенсійного фонду України в Харківській області щодо ненарахування заборгованості за рішенням суду.
Так, спір щодо неправомірних дій Пенсійного фонду України є адміністративним спором, оскільки він стосується оскарження рішень, дій або бездіяльності суб'єкта владних повноважень (Пенсійного фонду) та вирішується в порядку адміністративного судочинства.
Розгляд даного спору належить до компетенції адміністративного суду.
Крім того колегія суддів зазначає, що тотожні вимоги вже було заявлено позивачкою у порядку адміністративного судочинства.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2024 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Відмова у задоволенні адміністративного позову не є підставою для звернення до суду з тотожними вимогами в порядку цивільного судочинства.
Суд першої інстанції на зазначене уваги не звернув та помилково розглянув справу за позовом ОСОБА_1 в порядку цивільного судочинства.
Згідно з п.1 ч.1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Виходячи з встановлених обставин по справі, судова колегія вважає, що наявні підстави для закриття провадження в даній справі, оскільки в ході її розгляду встановлено, що спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Посилання в позовній заяві на те, що спір стосується спадкових справ, суперечить змісту позовних вимог.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України», № 63566/00, параграф 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Відповідно до положеньстатті 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема,неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 377, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області задовольнити частково.
Рішення Дзержинського районного суду м.Харкова від 07 квітня 2025 року скасувати.
Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправним та зобов'язання вчинити певні дії закрити.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.
Головуючий: О.В. Маміна
Судді: Н.П. Пилипчук
О.Ю. Тичкова
Повний текст судового рішення виготовлено 24.09.2025 року.