Іменем України
23 вересня 2025 року
м. Харків
справа № 626/1879/25
провадження № 22-ц/818/4068/25
Харківський апеляційний суд у складі:
Головуючого: Маміної О.В.
суддів: Пилипчук Н.П., Тичкової О.Ю.,
за участю секретаря: Шнайдер Д.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах малолітньої ОСОБА_3 до Управління соціального захисту населення Берестинської районної державної адміністрації Харківської області про стягнення моральної шкоди, -
за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 адвоката Шейка Євгенія Юрійовича ухвалу Берестинського районного суду Харківської області від 18 червня 2025 року, Рибальченка І.Г.,
У червні 2025 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах малолітньої ОСОБА_3 звернулися до суду з позовом, в якому просили стягнути з Управління соціального захисту населення Берестинської районної державної адміністрації Харківської області моральну шкоду 4000,00 грн кожному.
Ухвалою Берестинського районного суду Харківської області від 18 червня 2025 року закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України, оскільки справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 адвокат Шейка Євгеній Юрійович просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм процесуального права; вказує, що суд першої інстанції помилково закрив провадження у справі. Зазначає, що судом першої інстанції зроблено передчасний висновок, з порушенням вимог цивільного процесуального закону. Спір виник щодо стягнення моральної шкоди, завданої протиправними діями Управління соціального захисту населення Берестинської районної державної адміністрації Харківської області. Суддя помилково послався на висновки Верховного Суду від 14 квітня 2021 року у справі № 757/69361/17-ц, від 07 квітня 2025 року у справі № 554/1326/24 та від 09 лютого 2021 року у справі № 520/17342/18, оскільки дана справа і справи зазначені в даних постановах суду не є тотожними.
Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ч. 1 ст.367ЦПК України- в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відмовляючи у відкритті провадження, суд першої інстанції виходив із того, що оскільки спір щодо визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії щодо припинення виплати позивачам допомоги на проживання, як внутрішньо переміщеним особам з 01.07.2024 до Управління соціального захисту населення Берестинської районної державної адміністрації Харківської області підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства, тому суд дійшов висновку про те, що спір за позовною вимогою про стягнення як компенсації заподіяної моральної шкоди в сумі 4000 грн кожному позивачу, а всього 12000 грн також підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства.
Такі висновки суду першої інстанції не відповідають вимогам закону та фактичним обставинам справи.
Згідно з ч.1ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Право кожного на розгляд його справи судом передбачено також п. 1ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Частиною 1 та 3статті 13ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Судом встановлено, що постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 14.04.2025 було визнано протиправними дії Управління соціального захисту населення Красноградської районної державної адміністрації Харківської області щодо припинення виплати ОСОБА_1 допомоги на проживання, як внутрішньо переміщеній особі з 01.07.2024 р. Зобов'язано Управління соціального захисту населення Красноградської районної державної адміністрації Харківської області поновити виплату допомоги на проживання ОСОБА_1 , як внутрішньо переміщеній особі з 01.07.2024 р. Визнано протиправними дії Управління соціального захисту населення Красноградської районної державної адміністрації Харківської області щодо припинення виплати ОСОБА_2 допомоги на проживання, як внутрішньо переміщеній особі з 01.07.2024 р. Зобов'язано Управління соціального захисту населення Красноградської районної державної адміністрації Харківської області поновити виплату допомоги на проживання ОСОБА_2 , як внутрішньо переміщеній особі з 01.07.2024 р. Визнано протиправними дії Управління соціального захисту населення Красноградської районної державної адміністрації Харківської області щодо припинення виплати ОСОБА_4 допомоги на проживання, як внутрішньо переміщеній особі з 01.07.2024 р. Зобов'язано Управління соціального захисту населення Красноградської районної державної адміністрації Харківської області поновити виплату допомоги на проживання ОСОБА_4 , як внутрішньо переміщеній особі з 01.07.2024 р.
Звертаючись до суду із позовом, позивачі просили стягнути моральну шкоду спричинену їм протиправною бездіяльністю відповідача.
Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов'язків суб'єктів цивільно-процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації.
Відповідно до п. 1 ч. 1ст. 186 ЦПК України, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщозаява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України, частини першої статті 16 Цивільного кодексу України(далі -ЦК України) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно з частиною першою статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється у порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.
Отже, в порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства, а предметом позову є цивільні права, які, на думку позивача, є порушеними, оспореними чи невизнаними.
Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, спеціальний суб'єктний склад цього спору, у якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа. Отже, у порядку цивільного судочинства за загальним правилом можна розглядати будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін зазвичай є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.
оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин в усіх випадках, за виключенням, якщо розгляд таких справ прямо визначений за правилами іншого судочинства.
Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне. По-друге, таким критерієм є суб'єктний склад такого спору (однією зі сторін у спорі є, як правило, фізична особа).
Відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім випадків, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами
Отже, у порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, що виникають із приватно правових відносин, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.
Пунктом 1 частини першої ст. 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.
Публічно-правовий спір це спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи (пункт 2 частини першої статті 4 КАС України).
Суб'єкт владних повноважень це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).
Характерною ознакою публічно-правових спорів є сфера їх виникнення, публічно-правові відносини, тобто передбачені нормами публічного права суспільні відносини, що виражаються у взаємних правах та обов'язках їх учасників у різних сферах діяльності суспільства, зокрема пов'язаних з реалізацією публічної влади.
Публічно-правовим вважається також спір, який виник з позовних вимог, що ґрунтуються на нормах публічного права, де держава в особі відповідних органів виступає щодо громадянина не як рівноправна сторона у правовідносинах, а як носій суверенної влади, який може вказувати або забороняти особі певну поведінку, надавати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо.
Основною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Отже, до адміністративного суду можуть бути оскаржені виключно рішення, дії та бездіяльність суб'єкта владних повноважень, що виникають у зв'язку зі здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності встановлено інший порядок судового провадження.
Правовідносини, які виникли між сторонами стосуються стягнення моральної шкоди, яка спричинена протиправними діями відповідача щодо відмови у нарахуванні соціальної допомоги як внутрішньо переміщеній особі.
Зазначені правовідносини не є публічно-правовими в розумінні закону, і підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства.
Посилання суду першої інстанції на висновок Верховного Суду, викладеним у постанові від 07 квітня 2025 року у справі № 554/1326/24 є нерелевантним. У справі, яка переглядалась Верховним Судом позивач звернувся до суду із позовом про відшкодування моральної шкоди пред'явлено в одному провадженні з позовними вимогами про стягнення грошових коштів за публічно-правовим зобов'язанням. А тому такі позовні вимоги підлягають розгляду за правилами адміністративного судочинства.
Так, у справі «Bellet v. France», Європейський Суд з прав людини зазначив, що стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві.
Право на справедливий судовий розгляд також закріплено Міжнародним пактом про громадянські і політичні права та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод(частина 1 статті 6). Право на справедливий судовий розгляд охоплює і право кожного на доступ до правосуддя.
Даний висновок узгоджується з постановою Верховного Суду від 13 травня 2020 року у справі № 686/20582/19-ц.
Отже, виходячи з вищевикладеного, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції не визначився з характером спірних правовідносин, не врахував вищенаведені обставини, у зв'язку з чим зробив помилковий висновок про відмову у відкритті провадження у справі.
Тому ухвала суду підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду.
Доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду.
Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Керуючись ст. ст.367,368,374,376,381,382,383,384 ЦПК України суд, -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Шейка Євгенія Юрійовича задовольнити.
Ухвалу Берестинського районного суду Харківської області від 18 червня 2025 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.
Головуючий: О.В. Маміна
Судді: Н.П. Пилипчук
О.Ю. Тичкова
Повний текст постанови складено 24.09.2025