Іменем України
23 вересня 2025 року
м. Харків
справа № 646/1663/23
провадження № 22-ц/818/3920/25
Харківський апеляційний суд у складі:
Головуючого: Маміної О.В.
суддів: Пилипчук Н.П., Тичкової О.Ю.,
за участю секретаря: Шнайдер Д.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «СЕНС БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 27 грудня 2024 року, постановлене суддею Сіренко Ю.Ю.,
У квітні 2024 року АТ «Сенс Банк» (надалі Банк) звернулося до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 109465,24 грн.
Заочним рішенням Червонозаводського районного суду м. Харкова від 27 грудня 2024 року позовні вимоги Акціонерного товариства «СЕНС БАНК» задоволено повністю. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «СЕНС БАНК» заборгованість за кредитним договором №631433194 від 12.08.2020 у розмірі 109465,24 грн. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «СЕНС БАНК» витрати по сплаті судового збору у розмірі 2684,00 грн.
Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції не перевірив належним образом розрахунки, що були надані стороною позивача. При цьому, будь яких економічних, бухгалтерських висновків стосовно розрахунку заборгованості стороною позивача до суду надано не було. При таки обставинах, висновки суду першої інстанції про наявність заборгованості та її обсягу не підтверджені доказами по справі. Таким чином, судом першої інстанції не було здійснено повного з'ясування обставин по справі, що призвело до того, що висновки суду стосовно наявності та обсягу заборгованості суперечать обставинам справи та наданим доказам. Також вказує, що на її адресу за місцем проживання не надходило повістки про слухання по справі, справу розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду, що, в розумінні п.3 ч.3 ст. 376 КПКУ є безумовною підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції.
Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ч.1 ст. 367 ЦПК України - в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що у зв'язку з невиконанням відповідачем своїх договірних зобов'язань, суд вважає позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за договором № 631433194 в розмірі 109465,24 грн законними, обґрунтованими та підлягаючими задоволенню.
Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно гуртуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду першої інстанції не в повній мірі відповідає зазначеним вимогам закону та фактичним обставинам справи.
Судовим розглядом встановлено, що 12.08.2021 року між АТ «Альфа-Банк» (АТ «Сенс Банк») та відповідачем ОСОБА_1 , укладено угоду про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії № 631433194, відповідно до умов якої позивач надав відповідачу кредит у сумі 75000,00 гр., процентна ставка 39,99 %, строком дії на 12 місяців.
Відповідно до умов договору відповідач зобов'язався в порядку та на умовах, що визначені договором, повертати кредит, виплачувати проценти за користування кредитом, сплачувати неустойки та інші передбачені платежі в сумі, строки та на умовах, що передбачені договором.
Відповідач взяті на себе зобов'язання належним чином відповідно до умов договору не виконував. Згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором загальна заборгованість відповідача за невиконання умов договору станом на 22.01.2023 року утворилась заборгованість у розмірі 109465,24 грн,
з яких 29784,27 грн - прострочене тіло кредиту, 63,04 грн - відсотки за користування кредитом, 77310,25 грн - тіло кредиту, 2307,68 грн - неустойка.
12 серпня 2022 загальними зборами акціонерів АТ «Альфа-Банк» затверджено рішення про зміну найменування банку АТ «Альфа-Банк» на АТ «Сенс Банк».
04 квітня 2023 року на адресу відповідача представником АТ «Сенс Банк» направлено досудову вимогу щодо виконання договірних зобов'язань. Проте відповідач не вчинив жодної дії, направленої на погашення заборгованості.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що 12.08.2021 ОСОБА_1 уклала з АТ «Альфа-Банк» ( на теперішній час змінена назва на АТ «Сенс Банк») Угоду про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії № 631433194, відповідно до умов якої позивач надав відповідачу кредит у розмірі 75000,00 гр., процентна ставка 39,99 %, строком дії на 12 місяців. Відповідно до умов договору відповідач зобов'язався в порядку та на умовах, що визначені договором, повертати кредит, виплачувати проценти за користування кредитом, сплачувати комісію та інші передбачені платежі в сумі, строки та на умовах, що передбачені договором. Позивач свої зобов'язання за договором виконав, надавши відповідачеві кредит. В порушення умов договору відповідач свої зобов'язання належним чином не виконав, в результаті чого має заборгованість за кредитом.
Відповідно до частин 1 і 2ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом ст. ст. 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
За змістом ст. 634 цього Кодексу, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Згідно зі ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Взяті на себе зобов'язання за договором від 12.08.2020 року банк виконав своєчасно і повністю, надавши ОСОБА_1 кредитні ресурси, однак в порушення зазначених умов договору ОСОБА_1 зобов'язання за договором належним чином не виконала.
ОСОБА_1 отримала кредитні кошти, користувався ними та протягом тривалого періоду часу частково виконувала зобов'язання щодо їх повернення, що підтверджується розрахунком заборгованості та випискою, які було надано банком до суду першої інстанції та не заперечується самою відповідачкою.
Банком в підтвердження боргу ОСОБА_1 надано розрахунок заборгованості та виписку по рахунку боржника, яка є первинним документом та підтверджує здійснені по банківському рахунку операції, тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку про доведеність позовних вимог банку в частині стягнення із ОСОБА_1 заборгованості за тілом кредиту та за відсотками за користування кредитом.
Задовольняючи позовні вимоги банку про стягнення заборгованості за кредитним договором, суд першої інстанції виходив з доведеності невиконання ОСОБА_1 умов кредитного договору. Проте, висновки суду першої інстанції щодо розміру заборгованості ОСОБА_1 не в повній мірі відповідають фактичним обставинам справи.
З матеріалів даної справи вбачається, що до суми заборгованості Банком додано 2307,68 грн неустойку.
Проте, умовами договору укладеного сторонами не погоджено сплату неустойки у разі порушення зобов'язань, тому судова колегія не вбачає підстав для її стягнення.
Суд першої інстанції наведеного не врахував та дійшов помилкового висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Статтями 12, 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Щодо посилання апелянта на той факт, що справу розглянуто судом за її відсутності та не повідомлення належним чином про дату, час і місце засідання суду, судова колегія зазначає наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Червонозаводського районного суду м.Харкова від 10.05.2023 року відкрито провадження у справі.
На адресу відповідачки направлено копію ухвали та судову повістку, яка згідно зворотнього повідомлення повернута «за закінченням терміну зберігання» (а.с.47).
Також на адресу відповідача направлено судову повістку на 24.07.2023 року, яка згідно зворотнього повідомлення повернута з причин «адресат відсутній» (а.с.55).
Судова повістка на 26.10.2023 року була повернута у зв'язку з відсутністю адресата (а.с.64).
Згідно статті 128 ЦПК України виклики в судове засідання здійснюються судовими повістками про виклик. Судова повістка, у випадках встановлених цим кодексом, надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси, або разом із розпискою - рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур'єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.
За змістом частини першої, другої статті 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав:
1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання;
2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними;
3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи;
4) необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження;
5) якщо суд визнає потрібним, щоб сторона, яка подала заяву про розгляд справи за її відсутності, дала особисті пояснення. Викликати позивача або відповідача для особистих пояснень можна і тоді, коли в справі беруть участь їх представники.
Згідно з частинами першою та другою статті 211 ЦПК України розгляд справи відбувається в судовому засіданні. Про місце, дату і час судового засідання суд повідомляє учасників справи.
На підставі ст. 224 ЦПК України суд до постановлення ухвали про заочний розгляд справи обов'язково повинен перевірити факт повідомлення відповідача належним чином про час і місце судового засідання. Повідомлення сторін про час і місце розгляду справи повинно проводитися відповідно до вимог статей 74-76 ЦПК України. При цьому в матеріалах справи повинні бути належні докази такого повідомлення.
Справу було розглянуто 27.12.2024 року та ухвалено заочне рішення. Проте доказів направлення судової повістки на адресу позивачки про розгляд справи 27.12.2024 року матеріали справи не містять, що вказує про невиконання судом обов'язку із належного повідомлення учасника справи про дату, час і місце її судового розгляду.
У зв'язку з чим апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а судове рішення - скасуванню, з ухваленням нового про часткове задоволення позовних вимог.
Доводи апеляційної скарги частково спростовують висновки суду першої інстанції.
Таким чином стягненню з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Сенс Банк» підлягає заборгованість за кредитним договором в розмірі 107157,56 грн.
В задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 в іншій частині, слід відмовити.
Згідно частини 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
За подання позовної заяви стягненню підлягає 2627,36 грн (97,89%), за 84,94 (2,11%) грн за подання апеляційної скарги та 12,77 грн за подання заяви про перегляд судового рішення, шляхом взаємозаліку на підставі ч. 10 ст. 141 ЦПК України стягненню підлягає судовий збір за подання позовної заяви у сумі 2529,65 грн
Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до п. 4 ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Заочне рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 27 грудня 2024 року - скасувати.
Позовні вимоги Акціонерного товариства «Сенс Банк» задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Сенс Банк» заборгованість за кредитним договором в сумі 107157,56 грн.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Сенс Банк» судовий збір в розмірі 2529,65 грн.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.
Головуючий: О.В. Маміна
Судді: Н.П. Пилипчук
О.Ю. Тичкова
Повне судове рішення складено 24.09.2025 року.