Кропивницький апеляційний суд
№ провадження 11-кп/4809/489/25 Головуючий у суді І-ї інстанції >
Справа № 389/3682/20 Доповідач в колегії апеляційного суду
Категорія 121 (101) В ОСОБА_1
18.09.2025 року. колегія суддів судової палати у кримінальних справах Кропивницького апеляційного суду у складі:
Головуючого - судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
із секретарем ОСОБА_5 ,
за участю прокурора ОСОБА_6 ,
захисника - адвоката ОСОБА_7 ,
обвинуваченого ОСОБА_8 ,
розглянула у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференцзв'язку у м. Кропивницькому кримінальне провадження №12020120160001367 від 05.11.2020 року за апеляційними скаргами прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_9 та обвинуваченого ОСОБА_8 на вирок Знам'янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 13 травня 2025 року.
Цим вироком:
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Знам'янка Кіровоградської області, громадянина України, з середньою освітою, не одруженого, не працюючого, не маючого утриманців, зареєстрованого та проживаючого АДРЕСА_1 , раніше судимого:
- вироком Дружківського міського суду Донецької області від19.05.2023 року за ч.4 ст. 407 КК України, 3 роки позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України, звільненого від відбування покарання з випробуванням строком 1 рік;
визнано винним та призначено покарання за ч. 2 ст. 121 КК України у виді 09 років позбавлення волі.
На підставі ч.4 ст.70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання, призначеного за вироком Дружківського міського суду Донецької області від 19.05.2023 року, більш суворим покаранням за цим вироком, остаточно призначено ОСОБА_8 покарання у виді позбавлення волі строком на 9 років.
Строк відбування покарання ОСОБА_8 обчислювати з моменту його затримання - з 05.11.2020 року.
В строк відбування покарання на підставі ч.5 ст.72 КК України зараховано строк попереднього ув'язнення - з 05.11.2020 року до набрання вироком законної сили, з розрахунку день попереднього ув'язнення за день позбавлення волі.
Обраний стосовно ОСОБА_8 запобіжний захід у виді тримання під вартою до набрання вироком законної сили - залишено без змін.
Долю речових доказів вирішено відповідно ст.100 КПК України.
Вироком суду першої інстанції ОСОБА_8 визнано винним у вчиненні умисного тяжкого тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент заподіяння, що спричинило смерть потерпілого, за таких обставин.
Так, 05.11.2020 близько 09.00 год. ОСОБА_8 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, знаходився в кімнаті квартири під номером АДРЕСА_2 , де в цей час також перебувала його мати ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Перебуваючи у вказаному місці між ОСОБА_8 та його матір'ю ОСОБА_10 на грунті раптово виниклих неприязних відносин виникла сварка, в ході якої у ОСОБА_8 раптово виник умисел на заподіяння ОСОБА_10 умисного тяжкого тілесного ушкодження, тобто тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент заподіяння.
Реалізуючи даний умисел, діючи умисно та цілеспрямовано, ОСОБА_8 , перебуваючи в кімнаті квартири АДРЕСА_2 , підійшовши до ОСОБА_10 , наніс останній не менше десяти ударів обома руками та ногами в область голови, тулубу та верхніх кінцівок, спричинивши таким чином останній тілесні ушкодження у вигляді тупої травми голови, грудної клітини, живота, підоболонкового крововиливу головного мозку, численних переломів тіла грудини, забою серця з розвитком гемоперикарду, розриву печінки з внутрішньочеревною кровотечею, численних синців та забійних ран на обличчі, синців в ділянці грудної клітини, живота, верхніх кінцівок, які згідно висновку судово-медичної експертизи №127 від 09.12.2020, по тяжкості відносяться до категорії тяжких, як небезпечних для життя в момент заподіяння.
В результаті протиправних дій ОСОБА_8 , ОСОБА_10 відповідно до судово-медичної експертизи №127 від 09.12.2020 року отримала тілесні ушкодження у вигляді: тупої травми голови, грудної клітини, живота, підоболонкового крововиливу головного мозку, численних переломів ребер, перелому тіла грудини, забою серця з розвитком гемоперикарду, розриву печінки з внутрішньочеревною кровотечею, численних синців та забійних ран на обличчі, синців в ділянці грудної клітки, живота та верхніх кінцівок. Безпосередньою причною смерті є травматичний та геморагічний шок. Смерть ОСОБА_10 знаходиться в прямому причинно-наслідковому зв'язку з отриманими тілесними ушкодженнями та є наслідком отриманих тілесних ушкоджень.
В апеляційній скарзі прокурор у кримінальному провадженні, не оспорюючи фактичних обставин кримінального правопорушення та юридичної кваліфікації дії обвинуваченого, просив вирок суду першої інстанції стосовно ОСОБА_8 скасувати в частині призначеного покарання у зв'язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченої, через м'якість та неправильним застосування закону України про кримінальну відповідальність.
Ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_8 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України та призначити покарання у виді 10 років позбавлення волі, на підставі ч.4 ст.70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, остаточно призначити ОСОБА_8 покарання у виді 10 років позбавлення волі, покарання за вироком Дружківського міського суду Донецької області від 19.05.2023 у виді 3 років позбавлення волі зі звільненням на підставі ст.75 КК України виконувати самостійно.
Строк відбування покарання ОСОБА_8 рахувати з дня набрання вироком законної сили.
На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати ОСОБА_8 у строк відбування покарання строк попереднього ув'язнення з моменту його затримання в межах даного кримінального провадження з 05.11.2020 по день набрання вироком законної сили з розрахунку день попереднього ув'язнення за день позбавлення волі. В решті вирок залишити без змін.
Свої вимоги обґрунтував тим, що ОСОБА_8 19.05.2023 року вироком Дружківського міського суду Донецької області засуджено за ч.4 ст.407 КК України до 3 років позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України звільнено від відбування покарання з випробуванням строком на 1 рік. Відповідно до вироку Знам'янського міськрайонного суду від 13.05.2025, судом встановлено, що даний злочин ОСОБА_8 вчинив 05.11.2020, тобто до постановлений попереднього вироку, а отже вирок Дружківського міського суду Донецької області від 19.05.2023 підлягає самостійному виконанню. Таким чином, судом першої інстанції призначаючи покарання ОСОБА_8 неправильно застосовано закон України про кримінальну відповідальність в частині призначення покарання обвинуваченому за ч.4 ст.70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим.
Вказує, що суд необґрунтовано застосував положення ч. 5 ст. 72 КК України та повторно зарахував у строк відбування покарання строк попереднього ув'язнення та строк до набрання вироком законної сили, що є неприпустимим та підлягає зміні у частині визначення початку строку відбування покарання. Таким чином, судом першої інстанції безпідставно та необгрунтовано обвинуваченому ОСОБА_8 двічі зараховано один і той самий строк з дня його затримання по день набрання вироком законної сили, що є неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, а саме неправильне тлумачення закону, що суперечить його точному змісту.
Крім того, вказує, що суд, призначаючи покарання ОСОБА_8 у виді позбавлення волі строком на 9 років хоча й зазначив, але не в повному обсязі врахував обставини вчинення кримінального правопорушення та особу обвинуваченого. Таким чином, при призначенні ОСОБА_8 покарання у виді 9 років позбавлення волі судом призначено покарання, яке не відповідає ступеню тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення та особі обвинуваченого унаслідок м'якості, а тому достатнім для виправлення та попередження вчинення нових злочинів покаранням ОСОБА_8 буде покарання у виді 10 років позбавлення волі.
В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_8 просив змінити вирок суду першої інстанції, перекваліфікувати його дії та призначити йому мінімальне покарання. Свої вимоги обґрунтував тим, що удари наносив від відчаю, що потерпіла померла. На грудну клітину тиснув, щоб повернути дихання потерпілої, так як вважав, що потерпіла померла. На задній потилиці голови удари були, оскільки він підіймав та тіліпав голову для того щоб привести потерпілу до тями. Після того як зрозумів, що в нього не виходить привести до тями пішов до лікарні та повідомив, що в нього загинула мати.
Вказує, що свідок ОСОБА_11 надала неправдиві покази стосовно сварки між ним та потерпілою, оскільки їй не подобаються всі мешканці під'їзду. Крім того, всі інші свідки також надять на нього наклеп. Усно доповнив свою апеляційну скаргу просив перекваліфікувати його дії на вбивство з необережності.
Заслухавши доповідача, прокурора, який просив задовольнити подану апеляційну скаргу та заперечив проти задоволення апеляційної скарги обвинуваченого, обвинуваченого ОСОБА_8 та в його інтересах захисника - адвоката ОСОБА_7 , які підтримали подану апеляційну скаргу та заперечили проти задоволення апеляційної скарги прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційних скарг, дотримуючись меж перегляду судових рішень визначених ст. 404 КПК України, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга обвинуваченого задоволенню не підлягає, а апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню частково, з таких підстав.
Досудове розслідування та судове слідство у даному кримінальному провадженні проведено відповідно до вимог кримінального процесуального закону, а викладені у вироку суду висновки про наявність в діях ОСОБА_8 ознак кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України, ґрунтуються на сукупності зібраних по справі доказів, які у повному обсязі, відповідно до вимог параграфу 3 гл.28 КПК України, досліджені судом першої інстанції під час судового розгляду справи, та є взаємоузгодженими між собою і відповідають фактичним обставинам справи.
Належність та допустимість доказів у кримінальному провадженні, а також правильність кваліфікації дій обвинуваченого за ч.2 ст.121 КК України у колегії суддів сумнівів не викликає.
Обвинувачений ОСОБА_8 в судовому засіданні суду апеляційної інстанції свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення визнав частково, зазначив, що не наносив ушкодження мамі та наміру її вбивати не мав. Зранку 05.11.2020 року повернувся до дому від подруги і на сходах у будинку зустрів сусідку, яка інколи просила їй допомогти чи то як викинути сміття чи то як заповнити платіжні квитанції. В той день також їй допоміг і за це вона йому дала 100 грн. На його пропозицію випити мама погодилася, тому пішов по горілку. Випивши небагато горілки, втратив свідомість, бо має хворобу - епілепсію. Коли прийшов до тями, то мами на кухні не було, вона вже була в кімнаті та відпочивала. Підійшовши до останньої побачив, що вона спить, щоб розбудити її вдарив 2 рази по обличчю, однак вона не прокидалася. Потім знайшов гроші і знову пішов придбати горілку. Повернувшись до дому, побачив, що у мами сині губи, тому став давити на грудну клітину, робити штучне дихання, тобто реанімувати її. На запитання прокурора чому зламані ребра та крововилив в голові, що утворенні прижиттєво, відповів, що робив штучне дихання можливо і не розрахував силу, а на рахунок голови також не розрахував сили бо трусив нею так, щоб та прийшла до тями. Вбивати не хотів та не мав наміру.
Незважаючи на часткове визнання вини у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України, і на це правильно послався у своєму вироку суд першої інстанції, вина ОСОБА_8 повністю підтверджується зібраними по кримінальному провадженню доказами і, зокрема:
- показаннями свідка ОСОБА_11 , яка в судовому засіданні суду першої інстанції показала, що знає родину ОСОБА_12 , оскільки є їхньою сусідкою та проживає на п'ятому поверсі, тобто над ними. Раніше їхня сім"я проживала тихо, а потім ОСОБА_8 почав зловживати спиртними напоями, разом з ним почала і вживати алкоголь і ОСОБА_10 . Точної дати не пам'ятає, але пам"ятає, що це було у 2020 році, перед обідом чула сильний жіночий крик. А цього ж дня, тільки у вечері, прийшли працівники поліції, які показали їй фото, на яких була ОСОБА_10 і була сильно побита. Потім дізналася що її вбив син. Крім того, зазначила, як сім"я ОСОБА_12 почала випивати то сварки у їхній квартирі не вщухали, поліція приїздила майже кожен день, інколи по декілька разів на день. Там весь час були сварки, нецензурна лайка, бійки. Бачила, що ОСОБА_10 збирала пляшки, потім їх здавала, а на отримані кошти купувала алкоголь. Проте, не бачила, щоб до них ходили якісь компанії, гості. ОСОБА_10 бачила майже щодня і та завжди були у синцях, а колись навіть зі зламаною рукою. Приблизно за декілька днів до події, бачила ОСОБА_10 без ушкоджень. Проте, не бачила ОСОБА_10 в день коли її вбили.
- показаннями свідка ОСОБА_13 , який в судовому засіданні суду першої інстанції пояснив, що був сусідом ОСОБА_12 . Коли сталася ця подія не пам'ятає, але пам'ятає, що ввечері прийшов з роботи і хтось з сусідів розповів йому про те, що сталося у них в під'їзді, а саме, що вбили сусідку. Спочатку заселення в будинок то була нормальна сім"я, ОСОБА_8 працював помічником машиніста, а мати не вживала алкогольні напої. На той час ОСОБА_8 так сильно ще не пив. А потім стали випивати разом з матір'ю. Спочатку між ними були нечасті сварки, а потім все частіше та частіше. Останнім часом, близько року до смерті, ОСОБА_14 ходила з синцями, саднами, потім зі зламаною рукою, скаржилася на сина, що той її б'є. Поліція до них приїздила майже щодня. Крім того, доповнив, що ОСОБА_10 збирала пляшки, потім їх здавала, а на отриманні кошти купувала горілку. Востаннє, ОСОБА_10 бачив її за день чи два, у неї весь час були синяки, саднах.
- показаннями свідка ОСОБА_15 , яка в судовому засіданні суду першої інстанції пояснила, що знала потерпілу, остання часто скаржилася на сина - ОСОБА_8 , що він її б'є. Не пам'ятає дати, але до неї прийшли працівники поліції, які показали фото на телефоні. На фото була вбита ОСОБА_10 , на ній були синці. При сторонніх людях він її не ображав, проте вона скаржилася. І всі знали що син її б'є. Крім того, додала, що навіть одного разу бачила ОСОБА_10 , як та сиділа на сходах боса та повідомила, що син її вигнав з дому, також повідомила, що сусіди часто викликали поліцію через сварки, які в них відбувались.
- показаннями свідка ОСОБА_16 , яка в судовому засіданні суду першої інстанції пояснила, що вона та родина ОСОБА_12 були сусідами. В той час як трапилася ця подія, а було це в 2020 році, вони саме хворіли з чоловіком на COVID, тому були вдома і нікуди не виходили. Їх кварира розташована поверхом нижче квартири ОСОБА_12 . Весь час чули в квартирі гучні звуки, крики, бійки, до них неодноразово приїздила поліція. ОСОБА_10 весь час ходила на смітник за тарою, яку потім здавала. Практично весь час була побита, в синцях. Вона весь час скаржилася на сина, з квартири весь час було чутно крики, переважно жіночі. Щоб до них хтось приходив не бачила, вони жили вдвох. В подальшому їй подзвонила сусідка і розповіла, що сталося з ОСОБА_10 . Крім того, зазначила, що сварки чула весь час, але не бачила щоб ОСОБА_8 бив ОСОБА_10
- показаннями свідка ОСОБА_17 , яка в судовому засіданні суду першої інстанції пояснила, що знала матір ОСОБА_18 , - ОСОБА_10 , оскільки та здавала їй вторсировину. На свій стан здоров'я ніколи не скаржилася. Останнім часом виглядала як за звичай, змін у її поведінці не помічала, була худа. Бачила у синцях, навіть колись із поламаною рукою. Працівники поліції з'ясовували інформацію про те, чи скаржилася ОСОБА_10 на свого сина, як вона виглядала.
Крім того, вина обвинуваченого ОСОБА_8 , і на це також правильно послався у своєму вироку суд першої інстанції, підтверджується іншими зібраними у справі доказами і, зокрема:
- рапортом від 05.11.2020, з якого вбачається, що заяву, отриману від працівниці моргу, яку остання отримала від ОСОБА_8 з приводу смерті ОСОБА_10 , зареєстровано ЄО за №9913 як раптова смерть. ОСОБА_19 не хворіла, на обліку у лікарів не перебувала, зловживала спиртними напоями, на тілі є тілесні ушкодження (т.1 а.с.40);
- протоколом огляду місця події від 05.11.2020, яким встановлено, що оглянуто квартиру під номером АДРЕСА_2 "янка та фото таблицею до нього. В даній квартирі виявлено труп ОСОБА_10 , на тілі якої є ознаки насильницької смерті. До протоколу огляду додано DVD-диск із відеозаписом огляду місця події (т.1 а.с.41-50);
- лікарським свідоцтвом про смерть №2927 від 05.11.2020, з якого вбачається, що констатовано смерть ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Причиною смерті зазначено: тупу поєднану травму голови, грудної клітки, живота (т.1 а.с. 51)
- висновком експерта №127 від 09.12.2020, оформленого за результатами проведення судово-медичної експертизи трупа ОСОБА_10 , з якого вбачається, що при судово-медичному дослідженні трупа ОСОБА_10 виявлені тілесні ушкодження у вигляді тупої травми голови, грудної клітки, живота: - підоболонкові крововиливи головного мозку, численні переломи ребер, перелом тіла грудини, забій серця з розривом гемо перикарду, розриви печінки з внутрішньочеревною кровотечею, численні синці та забійні рани на обличчі, сині в ділянці грудної клітки, живота та на верхніх кінцівках, які утворилися, одночасно, прижиттєво, від дії тупих, твердих предметів з обмеженою травмуючою поверхнею, численні синці та забійні рани на обличчі, синці в ділянці грудної клітини, живота та на верхніх кінцівках, які утворилися, одночасно, прижиттєво, від дії тупих, твердих предметів з обмеженою травмуючою поверхнею та не менше як 18-ти травматичних впливів. Могли утворитися в строк та при обставинах вказаних в постанові, тобто 05.11.2020 близько 10.00 години та за тяжкістю в сукупності відносяться до категорії тяжких як небезпечних для життя під час утворення. Індивідуальні ознаки травмуючи предметів в пошкодженнях не відобразилися, не виключається утворення тілесних ушкоджень від дії кулаків та взутої ноги. Враховуючи локалізацію, характер, взаєморозташування тілесних ушкоджень на тілі утворення всього комплексу їх при падінні з висоти власного зросту виключається. Смерть ОСОБА_10 настала ІНФОРМАЦІЯ_3 близько 11-12 години знаходиться в прямому причинно-наслідковому зв'язку з отриманими тілесними ушкодженнями та стала наслідком тупої травми голови, грудної клітки, живота з під оболонковими крововиливами головного мозку, численними переломами ребер, переломом тіла грудини, забоєм серця з крововиливом в серцеву сорочку, розривами печінки з внішньочеревною кровотечею, численні синці та забійні рани на обличчі, синці в ділянці грудної клітки, живота верхніх кінцівках. Безпосередня причина смерті ОСОБА_10 - травматичний та геморагічний шок. При судово-токсикологічному дослідженні крові від трупа ОСОБА_10 , етиловий спирт не виявлено. (т.1 а.с.52-54);
- результатом тесту на визначення стану алкогольного сп'яніння проведеним за допомогою алкотестера «Драгер 6820» від 05.11.2020, з якого вбачається, що ОСОБА_8 05.11.2020 перебував у стані алкогольного сп'яніння, 2,36 проміле. (т.1 а.с.55);
- протоколом проведення слідчого експерименту та доданим до нього DVD - диском від 09.11.2020, в якому зафіксовано те як ОСОБА_8 детально розповів про злочин скоєний ним 05.11.2020 за місцем проживання його та його матері, а саме за адресою: АДРЕСА_1 , зокрема розповів, як перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, наніс тілесні ушкодження своїй матері, ОСОБА_10 , в результаті яких остання померла (т.1 а.с.60-66);
- протоколом огляду місця події від 06.11.2020, яким був кабінет №312 ВП №1 (м. Знам'янка) ГУНП в Кіровоградській області, розташованим по вул. Київський, в даному кабінеті перебував ОСОБА_8 , який одягнений у кофту та в якій він скоїв вбивство матері ОСОБА_10 . Під час огляду місця події кофту ОСОБА_8 вилучено (т.1 а.с.64);
- висновком експерта №709 від 11.11.2020, оформленого за результатами судово-медичної експертизи зразка крові ОСОБА_10 , з якого вбачається, що кров трупа ОСОБА_10 належить до групи Ав за ізосерологічною системою АВ0 (т.1 а.с. 67-69);
- висновком експерта №710 від 04.12.2020, оформленого за результатами судово-медичної експертизи, вбачається, що речові докази у кримінальному провадженні, внесеного до ЄРДР за №12020120160001367 від 05.11.2020 року за фактом смерті ОСОБА_10 , то кров потерпілої ОСОБА_10 належить до групи Ав за ізосерологічною системою АВ0. На фрагменті тканини з подушки (об'єкт 1), на фрагменті тканини з матрацу (об'єкт 2), на фрагменті тканини ковдри (об'єкт 3), вилучених при огляді місця події, знайдено кров людини. При визначенні групової належності в об'єктах 1,3 встановлено групу Ав, в об'єкті 2 виявлено антиген А, що свідчить про походження крові від особи групи Ав. Таким чином, кров у вказаних об'єктах може походити від потерпілої ОСОБА_10 (т.1 а.с. 68-72);
- висновком експерта №711 від 04.12.2020, оформленого за наслідками проведення судово-медичної експертизи речових доказів в кримінальному провадженні, внесеного до ЄРДР за №12020120160001367 від 05.11.2020 року за фактом смерті ОСОБА_10 , вбачається, що кров потерпілої ОСОБА_10 належить до групи Ав за ізосерологічною системою АВ0. На кофті підозрюваного ОСОБА_8 (об'єкт 1) знайдено кров людини. При визначенні групової належності в цьому об'єкті виявлено антиген А, що свідчить про проходження крові від особи групи Ав. Таким чином, кров в об'єкті 1 може походити від потерпілої ОСОБА_10 (т.1 а.с. 73-74);
- висновком судово - психіатричного експерта №470 від 11.12.2020, оформленого за наслідками проведення експертизи, вбачається, що ОСОБА_8 будь-яким психічним захворюванням не страждає. Віддав звіт своїм діям у момент здійснення вказаного злочину. Не потребує примусового лікування (т.1 а.с. 77-79);
- довідкою КПН «Обласна психіатрична лікарня Кіровоградської обласної ради» від 23.11.2020, з якої вбачається, що ОСОБА_8 , 1983 року народження на диспансерному обліку не перебуває, за медичною допомогою не звертався (т.1 а.с. 81);
- довідкою КНП «Знам'янська міська лікарня ім. А.В. Лисенка» від 11.11.2020 Знам'янської міської ради, з якої вбачається, що ОСОБА_8 на обліку у лікаря-психіатра медичного закладу, не перебуває (т.1 а.с. 82);
- довідкою лікаря-нарколога КНП «Знам'янська міська лікарня ім. А.В. Лисенка» від 06.11.2020, з якої вбачається, що ОСОБА_8 , перебуває з 2020 року, з діагнозом ГПРВУ алкоголю. Синдром залежності. Стан відміни з делірієм та судомами (а.с.83);
- висновком судово-психіатричної експертизи №82 від 18.09.2024 відповідно до якого на даний час ОСОБА_8 тяжким психічним розладом не страждає, виявляє психічні та поведінкові розлади внаслідок вживання алкоголю, синдром залежності, на даний час стан вимушеного утримання. Може усвідомлювати свої дії та керувати ними. У період інкримінованих дій ОСОБА_8 хронічнім психічним захворюванням та недоумством не страждав і не перебував у тимчасовому чи іншому хворобливому стані психічної діяльності. Міг усвідомлювати свої дії та керувати ними. Застосування примусових заходів медичного характеру ОСОБА_8 не потребує. Стан ОСОБА_8 , як напередодні подій, так і на час інкримінованих дій характеризувався відсутністю будь-якого тяжкого психічного розладу та наявність стану алкогольного сп'яніння.
- висновок експерта психолога: Заперечення ОСОБА_8 своєї причетності до інкримінованих йому дій, виключає підстави для психологічного аналізу афективних станів. ОСОБА_8 притаманні зміни особистості, які характерні для осіб, що зловживають алкогольними напоями. У ОСОБА_8 не виявляється індивідуально-психологічних особливостей, які б могли істотно вплинути на йот поведінку у досліджуваній ситуації. Останню експертизу було призначено за клопотання захисника.
Оцінюючи викладені у вироку суду висновки про винуватість ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України, за, що його засуджено, колегія судів доходить висновку, що дані висновки ґрунтуються на сукупності зібраних по справі доказів, які досліджені судом першої інстанції у повному обсязі та є взаємоузгодженими між собою і відповідають фактичним обставинам справи.
Дії обвинуваченого ОСОБА_8 правильно кваліфіковані за ч.2 ст.121 КК України - як, умисне тяжке тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння, що спричинило смерть потерпілого.
Доводи обвинуваченого про необхідність перекваліфікації його дій на вбивство з необережності, тобто на ст. 119 КК України, є необгрунтованими та безпідставними, оскільки, за нормативним визначенням умисне тяжке тілесне ушкодження (ст. 121 КК України) з об'єктивної сторони характеризується дією або бездіяльністю у вигляді протиправного посягання на здоров'я іншої людини, наслідками у вигляді заподіяння тяжких тілесних ушкоджень та причинним зв'язком між указаним діянням та наслідками, а із суб'єктивної сторони, умисною формою вини (прямим або непрямим умислом), коли винний усвідомлює, що може заподіяти тяжкої шкоди здоров'ю потерпілого, передбачає такі наслідки і бажає або свідомо припускає їх настання (ст. 24 КК України). Кримінальна відповідальність за ч. 2 ст. 121 КК України настає за умисне тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілого.
Коли особа, яка позбавила потерпілого життя чи заподіяла йому тяжке або середньої тяжкості тілесне ушкодження, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своїх дій чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення (злочинна самовпевненість) або ж не передбачала можливості настання таких наслідків, хоча повинна була й могла їх передбачити (злочинна недбалість), її дії залежно від наслідків слід розглядати як убивство через необережність чи заподіяння необережного тяжкого або середньої тяжкості тілесного ушкодження і кваліфікувати за ст. 119 КК України чи ст. 128 КК України.
Отже оскільки в даному випадку наслідком неправомірних дій обвинуваченого являється смерть потерпілої, не може йти мова про кваліфікацію таких дій за ст. 119 КК України, оскільки об'єктивна сторона даного кримінального правопорушення охоплює лише наслідки у виді тяжкого або середньої тяжкості тілесного ушкодження.
Щодо розмежування кваліфікації дій особи за ч. 2 ст. 121 КК України та ст. 119 КК України (Вбивство через необережність) чи ст. 115 КК України (Умисне вбивство), слід зазначити наступне.
В даному випадку слід звернути увагу на роз'яснення, що містяться у постанові Пленуму Верховного Суду України від 7 лютого 2003 року № 2 «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров'я особи», в якій вказано наступне.
Для розмежування умисного вбивства від умисного заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, яке спричинило смерть потерпілого (ч. 2 ст. 121 КК), суди повинні ретельно досліджувати докази, що мають значення для з'ясування змісту і спрямованості умислу винного. Питання про умисел необхідно вирішувати виходячи із сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема враховувати спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного і потерпілого, що передувала події, їх стосунки. Визначальним при цьому є суб'єктивне ставлення винного до наслідків своїх дій: при умисному вбивстві настання смерті охоплюється умислом винного, а в разі заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, яке спричинило смерть потерпілого, ставлення винного до її настання характеризується необережністю.
У випадках, коли особа, яка позбавила потерпілого життя чи заподіяла йому тяжке або середньої тяжкості тілесне ушкодження, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своїх дій чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення (злочинна самовпевненість), або ж не передбачала можливості настання таких наслідків, хоча повинна була й могла їх передбачити (злочинна недбалість), її дії слід розглядати як убивство через необережність чи заподіяння необережного тяжкого або середньої тяжкості тілесною ушкодження і кваліфікувати відповідно за ст. 119 чи ст. 128 КК ( 2341-14 ).
У даному випадку із доказів наявних в матеріалах справи вбачається, що у ОСОБА_8 на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин до потерпілої ОСОБА_10 , раптово виник злочинний умисел саме на спричинення тілесних ушкоджень потерпілій та діючи з прямим умислом, про що свідчить механізм нанесення тілесних ушкоджень, від дії кулаків та взутої ноги, область нанесення ударів, з метою реалізації свого злочинного умислу, направленого на спричинення тілесних ушкоджень, обвинувачений наніс не менше десяти ударів обома руками та ногами в область голови, тулубу та верхніх кінцівок, спричинивши таким чином останній тілесні ушкодження у вигляді тупої травми голови, грудної клітини, живота, підоболонкового крововиливу головного мозку, численних переломів тіла грудини, забою серця з розвитком гемоперикарду, розриву печінки з внутрішньочеревною кровотечею, численних синців та забійних ран на обличчі, синців в ділянці грудної клітини, живота, верхніх кінцівок.
Факт нанесення ударів знайшли своє підтвердження під час розгляду справи в судовому засіданні першої та апеляційної інстанції.
При цьому встановлено, що обвинуваченим ОСОБА_8 потерпілій було нанесено тяжкі тілесні ушкодження, які знаходяться в прямому причинному зв'язку із настанням смерті останньої так і після смерті.
Разом із цим, слід зазначити, що з матеріалів провадження вбачається, що підтверджується і самим обвинуваченим, що 05.11.2020 року з ранку він разом з матір'ю вживав алкогольні напої, потім остання пішла відпочивати. Він декілька разів втрачав свідомість, прийшовши до тями то побачив, що мати лежить не на дивані, а на підлозі і на ній є тілесні ушкодження.
Згідно висновку експерта № №127 від 09.12.2020 тілесні ушкодження у вигляді тупої травми голови, грудної клітки, живота: - підоболонкові крововиливи головного мозку, численні переломи ребер, перелом тіла грудини, забій серця з розривом гемо перикарду, розриви печінки з внутрішньочеревною кровотечею, численні синці та забійні рани на обличчі, сині в ділянці грудної клітки, живота та на верхніх кінцівках, які утворилися, одночасно, прижиттєво, від дії тупих, твердих предметів з обмеженою травмуючою поверхнею, численні синці та забійні рани на обличчі, синці в ділянці грудної клітини, живота та на верхніх кінцівках, які утворилися, одночасно, прижиттєво, від дії тупих, твердих предметів з обмеженою травмуючою поверхнею та не менше як 18-ти травматичних впливів. Могли утворитися в строк та при обставинах вказаних в постанові, тобто 05.11.2020 близько 10.00 години та за тяжкістю в сукупності відносяться до категорії тяжких як небезпечних для життя під час утворення.
Смерть потерпілої настала близько 11-12 години 05.11.2020 року та знаходиться в прямому причинно-наслідковому зв'язку з отриманими тілесними ушкодженнями
Таким чином, встановлений час нанесення обвинуваченим тілесних ушкоджень та час настання смерті потерпілої узгоджуються з висновком експерта.
Що у свою чергу свідчить про неспроможність версії обвинуваченого про можливе отримання тяжких тілесних ушкоджень потерпілою внаслідок падіння дома у тому числі з дивана.
Крім того, будь-яких тілесних ушкоджень, які б були властиві саме боротьбі або самозахисту у потерпілої, при експертизі трупа не виявлено, що виключає можливий напад на останню інших осіб. під час того, як обвинувачений вживши алкогольні напої пішов спати, бо квартира зі слів останнього було замкнута з середини.
Таким чином підстави для перекваліфікації дій обвинуваченого на 119 КК України відсутні.
Також з врахуванням встановлених обставин події та наведеного вище висновку судово-психіатричного експерта № 82 від 18.09.2024 відсутні підстави для перекваліфікації дій обвинуваченого за ст. 116 КК України (Умисне вбивство, вчинене в стані сильного душевного хвилювання) чи ст. 123 КК України (Умисне тяжке тілесне ушкодження, заподіяне у стані сильного душевного хвилювання).
Отже, підстави для перекваліфікації дій обвинуваченого з ч.2 ст. 121 КК України на ст. 119, 116, та ст. 123 КК України відсутні.
Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_8 , суд першої інстанції дотримався вимог ст.65 КК України, врахував ступінь тяжкості скоєного кримінального правопорушення, яке відносяться до категорії тяжких злочинів, особу винного, який є раніше судимим вироком Дружківського міського суду Донецької області від 19.05.2023 року за ч.4 ст. 407 КК України, характеризується посередньо, неодружений, утриманців немає, не працює, на обліку у лікаря психіатра не перебуває. Проте, перебуває з 2020 року у КНП «Знам'янська міська лікарня ім. А.В. Лисенка» з діагнозом ГПРВУ алкоголю. Синдром залежності. Стан відміни з делірієм та судомами. в силу ст. 19 КК України є осудним.
Також, суд правильно врахував відсутність пом'якшуючих покарання обставин та наявність обтяжуючих покарання обставин - вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння та вчинення злочину щодо особи, з якою винний перебуває (перебував) у сімейних відносинах.
При цьому правильно врахував те, що вказаний злочин має підвищений рівень суспільної небезпеки, направлений проти закріплених Конституцією України природних і невідчужуваних прав людини, а саме проти життя і здоров'я людини, які визнаються найвищою соціальною цінністю.
Невиправним наслідком вчинених обвинуваченим ОСОБА_8 дій стала смерть потерпілої ОСОБА_10 , близької йому людини - матері.
Та обґрунтовано призначив обвинуваченому покарання у виді 09 років позбавлення волі, яке на переконання колегії суддів відповідатиме тяжкості вчиненого, обставинам кримінального провадження та особі обвинуваченого, є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів як ним самим, так і іншими особами, а ще буде відповідати меті покарання, визначеного у ст.50 КК України.
На переконання колегії суддів доводи апеляційної скарги обвинуваченого, стосовно пом'якшення покарання, є необгрунтованими та безпідставними.
Оскільки, відповідно до вимог ст. 65 КК України та п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання», суд, призначаючи покарання, повинен урахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що обтяжують та пом'якшують покарання. Визначаючи ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, суд повинен виходити із сукупності всіх обставин справи, зокрема, форми вини, мотиву і цілі, способу, обстановки і стадії вчинення злочину, тяжкості наслідків, що настали. При призначені обвинуваченому покарання судом враховується те, що покарання є формою реалізації кримінальної відповідальності, є заходом примусу, що застосовується від імені держави і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод особи та має на меті не тільки кару, а й виправлення, а також запобігання вчиненню нових злочинів.
Як вбачається з вироку, судом першої інстанції в повній мірі враховано особу обвинуваченого, всі характеризуючи дані на нього, тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, відсутність пом'якшуючих обставин покарання та наявність обтяжуючих обставини покарання, обставини вчинення даного кримінального правопорушення, настання невідворотних наслідків у виді смерті людини та обґрунтовано призначив покарання в вище зазначеному розмірі, яке є необхідним і достатнім. Підстави для його пом'якшення відсутні.
Підстави для застосування ст.ст.69, 75 КК України, пом'якшення покарання та призначення покарання з випробуванням з іспитовим строком відсутні.
Крім того, на переконання колегії суддів, доводи викладені в апеляційній скарзі прокурора в частині щодо надто м'якої міри покарання призначеної обвинуваченому, та призначення більш суворого покарання у виді 10 років позбавлення волі є необґрунтованими та безпідставними. Оскільки, при призначенні покарання обвинуваченому дотримано вимоги ст. 65 КК України та п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання». При цьому при призначені обвинуваченому покарання судом враховується, що покарання є формою реалізації кримінальної відповідальності, є заходом примусу, що застосовується від імені держави і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод особи та має на меті не тільки кару, а й виправлення, а також запобігання вчиненню нових злочинів. На переконання колегії суддів суд призначив обвинуваченому справедливе та достатнє покарання у виді 9 років позбавлення волі. Підстави для його посилення колегія суддів не вбачає.
Разом із тим, згідно із п.4 ч.1 ст.409 КПК України неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність є підставою для зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції.
Згідно із положеннями п.2 ч.1 ст.413 КПК України, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що тягне за собою зміну судового рішення, є незастосування закону, який підлягає застосуванню.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження ОСОБА_8 19.05.2023 року вироком Дружківського міського суду Донецької області засуджено за ч.4 ст.407 КК України до 3 років позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України звільнено від відбування покарання з випробуванням строком на 1 рік. Відповідно до вироку Знам'янського міськрайонного суду від 13.05.2025, судом встановлено, що даний злочин ОСОБА_8 вчинив 05.11.2020, тобто до постановлений попереднього вироку, а отже вирок Дружківського міського суду Донецької області від 19.05.2023 підлягає самостійному виконанню.
Таким чином, судом першої інстанції призначаючи покарання ОСОБА_8 неправильно застосовано закон України про кримінальну відповідальність в частині призначення покарання обвинуваченому за ч.4 ст.70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим.
Крім того, суд необґрунтовано застосував положення ч. 5 ст. 72 КК України та повторно зарахував у строк відбування покарання строк попереднього ув'язнення та строк до набрання вироком законної сили, що є неприпустимим та підлягає зміні у частині визначення початку строку відбування покарання.
Таким чином, судом першої інстанції безпідставно та необгрунтовано обвинуваченому ОСОБА_8 двічі зараховано один і той самий строк з дня його затримання по день набрання вироком законної сили, що є неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, а саме неправильне тлумачення закону, що суперечить його точному змісту.
Враховуючи вище викладене, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга обвинуваченого ОСОБА_8 задоволенню не підлягає, а апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню частково. Вирок Знам'янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 13 травня 2025 року стосовно ОСОБА_8 слід змінити в частині призначеного покарання та в частині зарахування строку попереднього ув'язнення ОСОБА_8 . В решті вирок суду першої інстанції підлягає залишенню без зміни.
Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 408, 409, 413, 418, 419 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_8 - залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_9 - задовольнити частково.
Вирок Знам'янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 13 травня 2025 року стосовно ОСОБА_8 - змінити.
ОСОБА_8 вважати засудженим за ч.2 ст.121 КК України до покарання у виді 9 років позбавлення волі.
Покарання за вироком Дружківського міського суду Донецької області від 19.05.2023 за ч.4 ст.407 КК України у виді 3 років позбавлення волі зі звільненням на підставі ст.75 КК України з випробуванням строком 1 рік виконувати самостійно.
Строк відбування покарання ОСОБА_8 рахувати з дня набрання вироком законної сили, тобто з 18 вересня 2025 року.
На підставі ч.5 ст.72 КК України зарахувати ОСОБА_8 у строк відбування покарання строк попереднього ув'язнення з моменту його затримання в межах даного кримінального провадження з 05.11.2020 по день набрання вироком законної сили з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.
В решті вирок суду першої інстанції залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з дня проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного суду протягом трьох місяців з дня проголошення, безпосередньо до суду касаційної інстанції, а засудженим який перебуває під вартою, у той же строк з дня вручення йому копії ухвали.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4
(підписи)