Кропивницький апеляційний суд
№ провадження 11-сс/4809/318/25 Головуючий у суді І-ї інстанції >
Справа № 405/3595/25 Доповідач в колегії апеляційного суду
ОСОБА_1
15.09.2025 року. Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Кропивницького апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому апеляційну скаргу захисника-адвоката ОСОБА_5 , в інтересах ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Подільського районного суду м. Кропивницького від 30 червня 2025 року про арешт майна в кримінальному провадженні, внесеного 06 травня 2025 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42025121550000055, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368, ч.5 ст.426-1, ч.1 ст.114-1 КК України, -
З представлених матеріалів кримінального провадження вбачається, що відділом розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУНП в Кіровоградській області розслідується кримінальне провадження, внесене 06 травня 2025 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42025121550000055, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368, ч.5 ст.426-1, ч.1 ст.114-1 КК України.
За клопотанням старшого слідчого в ОВС ВР ОТЗ СУ ГУНП в Кіровоградській області ОСОБА_7 від 13.06.2025 року, погодженого з прокурором Кропивницької Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_8 , ухвалою слідчого судді Подільського районного суду міста Кропивницького від 30 червня 2025 року накладено арешт на майно, вилучене під час проведення обшуку за адресою АДРЕСА_1 , тобто за місцем проживання ОСОБА_6 , а саме:
- три купюри номінальною вартістю 100 доларів США з серійними номерами QK42012558B, PF79206557J, QC46820633A;
- грошові кошти в сумі 1560 гривень, а саме дві купюри номінальною вартістю 500 гривень з серіями та номерами ЄА1626524, ЗН3456567, одна купюра номінальною вартістю 200 гривень з серією та номером ВЗ1520607, три купюри номінальною вартістю 100 гривень з серіями та номерами ЗГ7296262, ЄЄ0593005, АЕ4595326, три купюри номінальною вартістю 20 гривень з серіями та номерами ЕА4806431, АП96644253, ВТ0313225;
- чотири купюри номінальною вартістю 100 доларів США з серіями та номерами QJ28673851A QL93153170A KC55537408A;
- мобільний телефон марки Samsung Galaxy s24+ IMEI1: НОМЕР_1 без сім картки.
Як вбачається зі змісту ухвали, слідчий суддя зазначив про те, що для збереження речових доказів та забезпечення конфіскації майна, як виду покарання, наявності ризиків щодо вилученого майна, розумності та співрозмірності обмеження права власності, завданням у даному кримінальному провадженні щодо захисту суспільства та держави від кримінальних правопорушень, з метою проведення швидкого, повного та неупередженого досудового розслідування.
Окрім того, в ухвалі слідчий суддя зазначив, що не підлягає накладенню арешту на купюру номіналом 100 доларів США, яка має серію та номер LR35834690А, оскільки така купюра не вилучалась під час обшуку.
В апеляційній скарзі захисник-адвокат ОСОБА_5 , в інтересах ОСОБА_6 просить скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою відмовити слідчому в задоволенні клопотання про арешт майна, вказуючи про те, що ухвала слідчого судді є незаконною та такою, що постановлена в порушення вимог кримінально процесуального закону.
В обґрунтування вимог зазначає про те, що в порушення вимог ст.ст. 7-9,94,173 КПК України слідчий суддя формально розглянув клопотання, чим створив загрозу легалізації судовим рішенням грошам сумнівного походження в якості «доказів», оскільки на його думку 5 купюр номіналом 100 доларів США не підпадають під критерій «доказ», визначений ст.ст.84- 87, 98 КПК України та не можуть бути використані в кримінальному провадженні, а відтак на них не може бути накладено арешт.
Окрім того, зазначає, що слідчим не доведено, що вказані кошти належать саме підозрюваній, адже власником приміщення є інша особа, жодний доказ який би доводив право власності підозрюваної на кошти відсутній. Одного факту вилучення коштів у певному місці недостатньо для того, що б на підставі цього факту стверджувати про причетність підозрюваної до інкримінованого правопорушення.
Разом із тим, адвокат вказує, що відсутні об'єктивні підстави вважати, що саме вищезазначені купюри з вказаними номерами були вручені заявнику під час проведення НСРД, а не внесені до відповідних протоколів після їх вилучення в помешканні за адресою АДРЕСА_1 .
Крім того, на думку адвоката слідчий суддя накладаючи арешт на мобільний телефон марки «Samsung Galaxy s24», ІМЕІІ: НОМЕР_1 без сім картки із забороною користування та розпорядження, не врахував те, що матеріали провадження не містять будь-яких доказів, що вищезазначений мобільний телефон має будь-яке відношення до даних кримінальних правопорушень.
У зв'язку з вищевикладеним адвокат вважає, що слідчий припустився істотного порушення процесуальних норм КПК України та Інструкції про НСРД, не виконав покладених на нього обов'язків, що призвело до безпідставного накладення арешту на майно всупереч вимогам ст.ст. 84-87,98,170,173 КПК України.
В судове засідання апеляційного суду прокурор та адвокат ОСОБА_5 будучи належним чином повідомлені про дату та час судового засідання не з'явилися, до канцелярії суду прокурор подав клопотання про розгляд апеляційної скарги без його участі, від адвоката будь-яких клопотань не надходило, у зв'язку з чим колегія суддів, у відповідності до ч.4 ст.405 КПК України вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу без їх участі.
Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали клопотання та зваживши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга захисника-адвоката ОСОБА_5 , в інтересах ОСОБА_6 задоволенню не підлягає за таких підстав.
Однією з процесуальних гарантій реалізації прав людини в кримінальному провадженні являється здійснення слідчими суддями, у порядку передбаченому КПК України, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб.
Ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дію чи бездіяльність слідчого чи прокурора повинна відповідати загальним вимогам до судових рішень, передбачених КПК (статті 370, 372).
Вона має бути законною, обґрунтованою та вмотивованою.
Під обґрунтованістю ухвали розуміється її постановлення на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, що підтверджені доказами та іншими матеріалами, якими слідчий чи прокурор обґрунтовують доводи клопотання, та які досліджені під час судового розгляду та оцінені слідчим суддею відповідно до вимог ст. 94 КПК.
Вмотивованою є ухвала слідчого судді, в якій наведені належні й достатні мотиви та підстави її ухвалення.
Відповідно до положень ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.
При розгляді клопотання про накладення арешту на майно в порядку ст. ст. 170-173 КПК України, для прийняття законного, обґрунтованого та справедливого рішення, слідчий суддя повинен з'ясувати правову підставу для арешту майна, яка має бути викладена у клопотанні та відповідати вимогам закону.
Вказана норма узгоджується зі ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу в контексті норм закону.
За змістом п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України арешт майна є заходом забезпечення кримінального провадження.
Відповідно до ч. 2 ст. 132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступень втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, для забезпечення цивільного позову, можливої конфіскації майна, тощо.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення, зокрема збереження речових доказів та конфіскації майна як виду покарання.
За змістом положень ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Так, матеріалами клопотання встановлено, що у провадженні СУ ГУНП в Кіровоградській області перебувають матеріали кримінального провадження № 42025121550000055 від 06.05.2025 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст.368, ч.5 ст.426-1, ч.1 ст.114-1 КК України.
В ході досудового розслідування встановлено, що на території Кіровоградської області діє група осіб, у складі ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_6 та ОСОБА_11 , які за одержання неправомірної вигоди, оформлювали відповідний пакет документів, в тому числі медичні документи, із встановленням діагнозів, що дозволяють військовослужбовцям звільнитися із лав ЗСУ або бути визнаними тимчасово непридатними до військової служби.
13.06.2025 ОСОБА_6 вручено письмове повідомлення про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 114-1, ч. 3 ст. 368 КК України.
Так, ухвалою слідчого судді Подільського районного суду м. Кропивницького від 12.06.2025 року надано дозвіл на проведення обшуку квартири, що розташована за адресою АДРЕСА_1 , за місцем проживання ОСОБА_6 , під час якого вилучено майно та грошові кошти.
Постановою слідчого від 13.06.2025 року вилучені речі, гроші визнано речовим доказом у кримінальному провадженні.
Відповідно до вимог ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом.
Чинним кримінальним процесуальним кодексом України передбачено, що арешт на майно з метою збереження речових доказів можливий, коли існує сукупність розумних підстав і підозр вважати, що таке майно є доказом злочину.
Зрозуміло, що на даному етапі досудового розслідування, слідчий суддя не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення кримінального правопорушення, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих даних визначити, що надані суду матеріали є достатніми для застосування в рамках даного кримінального провадження заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є арешт майна.
Разом з цим, колегія суддів апеляційного суду з об'єктивністю констатує, що вилучені у ОСОБА_6 , під час проведення обшуку, у тому числі ідентифіковані грошові кошти та мобільний телефон, відповідно до ст. 98 КПК України мають значення речових доказів у даному кримінальному провадженні, оскільки містять відомості, які можуть бути використані як доказ факту та обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, а тому накладення арешту на грошові кошти та мобільний телефон, до прийняття остаточного рішення у кримінальній справі, відповідає критеріям ст. 170 КПК України, буде лише сприяти об'єктивному розслідуванню та запобігання можливості їх перетворення, знищення, втрати або настання інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню.
Що стосується вилучених у ОСОБА_6 грошових коштів, то слідчий суддя місцевого суду, на думку апеляційного суду, правильно та цілком обґрунтовано наклав арешт в якості предмету, який підлягає конфіскації.
Відтак з урахуванням позиції сторони обвинувачення, а також загальних засад кримінального судочинства (ст. 7, 9, 13, 16, 22 23, 26 КПК України) та загальних правил застосування заходів забезпечення кримінального провадження (ст. 132 КПК України) колегія суддів апеляційного суду вважає, що у даній ситуації, арешт вилученого при проведенні обшуку у ОСОБА_6 майна відповідає інтересам та потребам досудового розслідування в цій справі, такий вид втручання у права та законні інтереси ОСОБА_6 спрямований на встановлення фактичних обставин цієї справи, арештоване майно можливо використати як доказ обґрунтованості причетності або непричетності ОСОБА_6 до будь-яких протиправних дій, а також можливої конфіскації.
Визначальним в цій справі є те, що слідчий суддя місцевого суду наклав арешт на майно та грошові кошти, які визнані речовими доказами для його збереження та проведення необхідних слідчих дій, грубих процесуальних порушень, які б вказували про безумовне скасування рішення слідчого судді, колегія суддів за результатами апеляційного розгляду не вбачає, законних та обґрунтованих підстав для задоволення апеляційної скарги захисника немає.
Виконуючи судову функцію з перегляду рішення слідчого судді місцевого суду у даній справі, колегія суддів апеляційного суду, неупереджено, виключно в межах своїх повноважень, відповідно до свідомого розуміння права та незалежно від стороннього впливу з будь-якої сторони, з дотриманням процедури розгляду справ даної категорії, в повній мірі надала всім учасникам, з урахуванням принципів диспозитивності та змагальності сторін, право та можливість надати пояснення, представити додаткові докази, спростувати доводи іншої сторони та довести переконливість своїх вимог.
Істотних порушень норм кримінального процесуального закону, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, колегією суддів не вбачається.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції прийнято у відповідності до вимог закону, слідчий суддя при розгляді клопотання з'ясував всі обставини, з якими закон пов'язує можливість накладення арешту на майно, а тому ухвалу слідчого судді необхідно залишити без зміни, а апеляційну скаргу захисника залишити без задоволення.
Керуючись ст.ст. 170, 173, 309, 370 - 372, 376, 407, 419, 422, 424 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу захисника-адвоката ОСОБА_5 , в інтересах ОСОБА_6 - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Подільського районного суду м. Кропивницького від 3 червня 2025 року про арешт майна в кримінальному провадженні, внесеного 06 травня 2025 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42025121550000055, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368, ч.5 ст.426-1, ч.1 ст.114-1 КК України - без змін.
Ухвала Кропивницького апеляційного суду є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4