Справа № 346/5706/21
Провадження № 22-ц/4808/1170/25
Головуючий у 1 інстанції Яремин М. П.
Суддя-доповідач Бойчук
17 вересня 2025 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський апеляційний суд в складі:
судді-доповідача Бойчука І.В.,
суддів: Пнівчук О.В., Томин О.О.,
секретаря Струтинської Д.В.,
з участю представників сторін,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування майнової шкоди, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 адвоката Винника Юрія Григоровича на рішення Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 05 червня 2025 року під головуванням судді Яремин М.П. в м. Коломия,
В листопаді 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування майнової шкоди.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є власником автомобіля марки Fiat 500 L, номерний знак НОМЕР_1 . ОСОБА_2 29.08.2021 о 15:10 год в с. Шепарівці, по вул. Шевченка, Коломийського району Івано-Франківської області, керуючи автомобілем марки Volkswagen Golf, номерний знак НОМЕР_2 , в порушення п.10.3 ПДР України, при перестроюванні не надав перевагу у русі автомобілю марки Fiat 500 L, номерний знак НОМЕР_1 , що рухався в попутному напрямку по смузі руху, на яку він мав намір перестроїтися та допустив зіткнення, внаслідок чого автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками.
Постановою Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 16.09.2021 відповідача визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
Згідно з даними висновку експерта за результатами проведення автотоварознавчого дослідження №2096/21-28 від 11.10.2021 вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля марки Fiat 500 L, складає 258 034 грн. ПрАТ «УТСК» здійснила виплату страхового відшкодування позивачу в розмірі страхового ліміту до 130 000 грн в рахунок відшкодування майнової шкоди. Відповідачем добровільно повернуто франшизу згідно з полісом в сумі 1 500 грн.
Невідшкодованою залишається шкода в розмірі 128 034 грн (258 034 - 130 000 = 128 034). На адресу відповідача було надіслано претензію щодо виконання деліктних зобов'язань, яку він отримав 25.10.2021, однак, до 15.11.2021 не відшкодував шкоду в добровільному порядку.
Тому позивач просив стягнути з відповідача на його користь 128 034 грн спричиненої майнової шкоди та понесені ним судові витрати.
Рішенням Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 05 червня 2025 року позов задоволено.Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 завдану майнову шкоду в сумі 128 034 грн та судові витрати в розмірі 3 339,66 грн.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_2 вказує, що рішення є незаконним, необґрунтованим, ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Зазначив, що суд безпідставно прийняв до уваги в якості належного та допустимого доказу висновок експерта №2096/21-28 від 11.10.2021 через відсутність в ньому всупереч вимог ч.5 ст.106 ЦПК України вказівки про те, що він підготовлений для подання до суду і експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а тому в суду були відсутні підстави для стягнення з відповідача понесені витрати на оплату вартості експертного дослідження в розмірі 2 059, 32 грн.
Вказав, що суд прийняв рішення про не проведення підготовчого судового засідання, не зважаючи на наявність клопотання відповідача, чим унеможливив вирішення питань, передбачених п.7,8 ч.2 ст. 197 ЦПК України. Також суд першої інстанції, провівши за одне судове засідання розгляд справи без участі одного з представників відповідача та без участі позивача та його представника, чим унеможливив виклик заявлених відповідачем свідків, а також судового експерта Кікерчука Р.Л. для роз'яснення висновку експерта «2096/21-28 від 11.10.2021, який складено з порушенням чинного законодавства, оскільки експертом включено до переліку пошкоджень такі, які не відносяться до ДТП за участі відповідача та зроблено помилкові висновки щодо розміру завданої шкоди.
Зазначив, що суд не надав оцінку показанням свідка ОСОБА_3 , який був допитаний судом 11.04.2023 , що не знайшло свого відображення в оскаржуваному рішенні, чим допущено неповноту встановлення обставин.
Вказав, що судовий розгляд цієї справи було проведено без участі позивача та його представника, без участі одного з представників відповідача, чим грубо було порушено ст.43,49 ЦПК України, що призвело до неповного з'ясування обставин, які мають значення для справи.
Просив дослідити під час апеляційного розгляду докази, що стосуються фактів на які відповідач та його представник посилаються в апеляційній скарзі та скасувати рішення і ухвалити нове про відмову в задоволенні позовних вимог.
У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_1 вказав, що судом правильно надано оцінку зібраним у справі доказам і правильно встановлено завдання відповідачем шкоди, через що він був притягнений до відповідальності на підставі ст.124 КУпАП.
Зазначив, що є всі підстави для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення без змін.
В засіданні апеляційного суду представники ОСОБА_2 вимоги апеляційної скарги підтримали з наведених в ній мотивів.
Представник ОСОБА_1 вимоги апеляційної скарги заперечив з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, ураховуючи таке.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, відповідно до наданих територіальним сервісним центром №2643 регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Івано-Франківській області копій документів, які стали підставою для реєстрації транспортного засобу марки «Fiat 500 L», номерний знак НОМЕР_1 », (том 1, а.с 155-166, 168-182, том 2, а.с. 2-15, 16-26), зокрема, митної електронної декларації ІМ40 АА№ UA500500/2020/208408 ОСОБА_1 на Одеській митниці 03.02.2020 під час ввезення товару на митну територію України задекларував (розмитнив) легковий автомобіль марки «Fiat 500 L», номер кузова - НОМЕР_3 , тип двигуна - бензин (том 1, а.с. 160 ).
Одеською митницею Державної митної служби України 03.02.2020 видано посвідчення про реєстрацію легкового транспортного засобу марки «Fiat 500 L», код згідно з УКТ ЗЕД 8703229030, дата виготовлення 01.01.2013, ідентифікаційний номер або номер кузова НОМЕР_3 , об'єм двигуна (куб. см) 1 368, дата переміщення через митний кордон України 03.02.2020, згідно з яким Одеська митниця не заперечує проти реєстрації в підрозділі МВС України, який відповідно до законодавства України вповноважений здійснювати державну реєстрацію та зняття з обліку транспортного засобу, зазначеного в цьому посвідченні транспортного засобу на ім'я ОСОБА_1 , жителя АДРЕСА_1 . Транспортний засіб повинен бути пред'явлений підрозділу ДАІ МВС України, який відповідно до законодавства України вповноважений здійснювати державну реєстрацію та зняття з обліку ТЗ, у десятиденний строк для реєстрації ( том 1, а.с. 159, 181, том 2, а.с.5, 19).
Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, виданого відділом транспортних засобів Штату Невада експортної служби транспортних засобів митна та прикордонна служба Сполучених Штатів Америки, переклад якого з англійської на українську мову здійснено нотаріальним перекладачем У.Слободян, ідентифікаційний номер транспортного засобу НОМЕР_3 ; марка «Fiat», модель «500 L ТREKK» зареєстрований на праві власності за покупцем Каукасус Авто імпорт, дата продажу 31.10.2019, 03.02.2020 під митним контролем, Одеська митниця (том 1, а. с.161-162, 174, 177, том 2, а.с. 8-10, 21-22).
У відповідності до письмової заяви №266494411 від 03.07.2020 та відповідних квитанцій щодо сплати послуг за реєстрацію/перереєстрацію автомобіля (збір під час набуття права власності) ОСОБА_1 просив провести операцію «71-реєстрація ТЗ привезеного із-за кордону по посвідченню митниці» щодо легкового автомобіля марки «Fiat 500 L», номер кузова НОМЕР_3 , тип палива бензин (том 1, а.с. 156-158, 169, 180, том 2, а.с. 3, 17, 18).
Відповідно до копії висновку експертного дослідження №09/2643/2168 від 03.07.2020 Івано-Франківського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру номер кузова НОМЕР_3 , номер двигуна НОМЕР_4 , наданого на дослідження транспортного засобу марки «Fiat 500 L», не змінювався, робочий об'єм двигуна складає 1368 куб. см, вид палива - бензин (том 1, а.с. 164, 182, том 2, а.с. 12, 24).
Детальні дані щодо вказаного транспортного засобу відображені в загальних конструктивних характеристиках сертифікату відповідності щодо індивідуального затвердження колісного транспортного засобу №UA.013.50556-20 та в додатку до сертифікату відповідності (перелік доказів стосовно відповідності КТЗ вимогам щодо індивідуального затвердження (том 1, а.с. 165-166, 171, 173, 175, том 2, а.с. 13-15, 25-26)).
Згідно з копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу « НОМЕР_5 », автомобіль марки «Fiat 500 L», номерний знак « НОМЕР_1 », VIN НОМЕР_3 , належить ОСОБА_1 (том 1, а.с. 8).
Судом також встановлено, що 29.08.2021 о 15:10 год ОСОБА_2 в с.Шепарівці, по вул. Шевченка, Коломийського району Івано-Франківської області, керуючи автомобілем марки «Volkswagen Golf», номерний знак « НОМЕР_2 », в порушення вимог п. 10.3 ПДР України, при перестроюванні не надав перевагу у русі транспортному засобу марки «Fiat 500 L», номерний знак « НОМЕР_1 », що рухався в попутному напрямку по смузі руху, на яку мав намір перестроїтися ОСОБА_2 та допустив зіткнення, внаслідок чого автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками, про що зазначено в протоколі про адміністративне правопрушення серії №ААБ №032108 від 29.08.2021 ( том 1, а.с. 46 ).
Відповідно до схеми місця ДТП, внаслідок вказаної пригоди автомобіль марки «Fiat 500 L» отримав пошкодження лобового скла, бокового скла лобового правого, капота, переднього бампера, правого дзеркала, правого крила, лівого крила, передньої правої фари, протитуманної правої фари, титанового диска, передніх правих та лівих дверей, повністю пошкодженої лівої сторони автомобіля, погнутої цілу праву його сторону, тріснутої протитуманної фари (потребує огляду експерта), а автомобіль марки "Volkswagen Golf " - переднього бампера, правого крила, правих дверей, правого дзеркала ( том 1, а.с. 47-48 ).
Згідно постанови Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 16.09.2021 (справа №346/4241/21) ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 850 грн (том 1, а.с. 9).
Згідно полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №202208501 (строк дії з 17.12.2020 по 16.12.2021), цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 щодо транспортного засобу марки «Volkswagen Golf», номерний знак « НОМЕР_2 », яким він керував в день дорожньо-транспортної пригоди (29.08.2021) застрахована в ПрАТ «Українська транспортна страхова компанія», розмір ліміту відповідальності страхової компанії на одного потерпілого (страхова сума на одного потерпілого) за шкоду, заподіяну життю та здоров'ю складає 260 000 грн, заподіяну майну - 130 000 грн, розмір франшизи - 1 500 грн (том 1, а.с. 49, том 2, а.с. 70).
Відповідно до ремонтної калькуляції №s-2094-21 від 29.08.2021 загальна вартість ремонту вказаного транспортного засобу з ПДВ становить 376 245,34 грн ( том 1, а.с. 20-22 ).
Відповідно до наданих 23.03.2023 ПрАТ «Українська транспортна страхова компанія» («Ютіко») на виконання вимог ухвали суду від 22.09.2022 документів, що стали підставою для виплати страхового відшкодування 04.09.2021 ОСОБА_1 звернувся до ПрАТ «Українська транспортна страхова група» із заявою про отримання страхового відшкодування по випадку, що стався 29.08.2021, в результаті якого пошкоджено вказаний транспортний засіб (том 2, а.с. 52-94).
Відповідно до повідомлення потерпілого 29.08.2021 здійснено дзвінок у колл-центр вказаної страхової компанії щодо випадку, який мав місце 29.08.2021 о 15:10 год. в с. Шепарівці, по вул. Шевченка, а також повідомлено відділ поліції, яким складено адміністративний протокол на ОСОБА_2 (том 2, а.с. 53-55).
За наслідками огляду 14.09.2021 транспортного засобу марки «Fiat 500 L», номерний знак НОМЕР_1 визначено перелік його пошкоджень та складено акт огляду транспортного засобу (том 2, а.с. 57-59).
За результатами розгляду заяви ОСОБА_1 між ПрАТ «Українська транспортна страхова компанія» та ОСОБА_1 складено страховий акт 1089-21, відповідно до якого подія вказаної ДТП визнається страховим випадком та визначено розмір страхового відшкодування - 122 000 грн (том 2, а.с. 73, 74).
Факт виплати вказаних коштів підтверджено копіями платіжних доручень (інструкцій) за жовтень-листопад 2021 року (том 2, а.с. 75-92).
Відповідно до висновку експерта №2096/21-28 від 11.10.2021 за результатами проведення автотоварознавчого дослідження вартість матеріального збитку, завданого власнику легкового автомобіля марки «Fiat 500 L», номерний знак НОМЕР_1 , внаслідок скоєння ДТП 29.08.2021 складає 258 034 грн. ( том 1, а.с. 10-25 ).
Позивачем на адресу відповідача 22.10.2021 направлено претензію щодо виконання деліктних зобов'язань в позасудовий спосіб про необхідність відшкодування до 15.11.2021 завдану йому майнову шкоду в загальній сумі 128 034 грн ( том 1, а.с. 26).
З наданих відповідачем скріншотів із сайту bidfax.info вбачається оголошення про продаж транспортного засобу марки «Fiat 500 L Trekking 2014 Charcoal 1.4 L», VIN НОМЕР_3 із видимими пошкодженнями передньої частини та спрацьованою подушкою безпеки, дата продажу 31.10.2019 ( том 1, а.с. 57-63 ).
Відповідно до листа ПрАТ «Українська транспортна страхова група» №588 від 24.12.2021, адресованого адвокату Поварчуку П.В. сума страхового відшкодування була визначена та сплачена на підставі узгодженння суми страхового відшкодування та склала 122 000 грн ( том 1 , а.с. 78-79 ).
Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
За змістом частин першої-другої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Пунктом 1 частини 1 статті 1188 ЦК України встановлено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Статтею 979 ЦК України передбачено, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Види обов'язкового страхування в Україні визначені у статті 7 Закону України «Про страхування». До них пункт 9 частини першої вказаної статті відносить страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Відносини в цій сфері регламентував станом на час виникнення спірних правовідносин (29.08.2021 року) Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон № 1961-ІV).
Відповідно до ст.3 Закону № 1961-ІV обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок ДТП та захисту майнових інтересів страхувальників.
Відповідно до ст. 5 Закону № 1961-ІV об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.
Відповідно до ст.6 вказаного Закону страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
Відповідно до ст. 9 цього Закону страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов'язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування. Страхові виплати за договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності обмежуються страховими сумами, які діяли на дату укладення договору та зазначені у договорі страхування.
Згідно з пунктом 22.1 статті 22 Закону № 1961-ІV у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи. У разі настання події, яка є підставою для проведення регламентної виплати, МТСБУ у межах страхових сум, що були чинними на день настання такої події, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Статтею 28 вказаного Закону передбачено, що шкода заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого - це шкода пов'язана, зокрема, з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу.
Відповідно ст. 29 цього Закону у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.
Згідно з п.36.2 ст. 36 зазначеного Закону страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна.
Відповідно до пункту 2.4. Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24.11.2003 № 142/5/2092 (далі - Методика), вартість матеріального збитку (реальні збитки) визначається як вартісне значення витрат, яких зазнає власник у разі пошкодження або розукомплектування колісного транспортного засобу (далі - КТЗ), з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування КТЗ (втрати товарної вартості).
Пунктом 5.2. вказаної Методики визначено, що у разі потреби виклик заінтересованих осіб для технічного огляду із зазначенням дати, місця та часу проведення огляду КТЗ (після їх узгодження з виконавцем дослідження) здійснюється замовником дослідження шляхом вручення відповідного виклику під розписку особі, що викликається, або телеграмою з повідомленням про її вручення адресату.
Відповідно до пункту 8.3 Методики вартість матеріального збитку визначається як сума вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складників КТЗ та величини втрати товарної вартості.
Отже, за змістом указаних положень законодавства величина втрати товарної вартості входить до вартості матеріального збитку (реальних збитків).
Пунктом 1.6 Методики визначено, що величина втрати товарної вартості - це умовна величина зниження ринкової вартості КТЗ, відновленого за нормативними вимогами після пошкодження, порівняно з ринковою вартістю подібного непошкодженого КТЗ.
Відповідно до ст.1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Відтак, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку, обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.
Покладання обов'язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
Уклавши договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов'язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов'язку страхувальника, який завдав шкоди. Такий правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі 755/18006/15-ц.
Отже, у випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов'язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов'язаним суб'єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку. Після такої виплати деліктне зобов'язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього.
У постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року у справі № 6-691цс15 зроблено висновок про те, що правильним є стягнення із винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов'язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати).
Якщо потерпілий звернувся до страховика й одержав страхове відшкодування, але його недостатньо для повного відшкодування шкоди, деліктне зобов'язання зберігається до виконання особою, яка завдала шкоди, свого обов'язку згідно статті 1194 ЦК України шляхом відшкодування потерпілому різниці між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яка ним одержана від страховика.
Відповідно до статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Згідно статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме, за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Системний аналіз зазначених положень законодавства дає підстави для висновку, що обов'язок відшкодувати завдану іншому володільцю джерела підвищеної небезпеки шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії завдавача були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи. При цьому, вина у завданні шкоди згідно з положеннями пункту 1 частини першої статті 1188 ЦК України є обов'язковою умовою для покладення на винну особу відповідальності за майнову шкоду, завдану внаслідок взаємодії транспортних засобів іншому учаснику дорожньо-транспортної пригоди.
Такий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 13 листопада 2019 року в справі № 522/11610/15-ц (провадження № 61-13624св18), в постанові Верховного Суду від 18 листопада 2019 року в справі № 344/9572/16-ц (провадження № 61-17552св18), в постанові Верховного Суду від 20 листопада 2019 року в справі № 345/4614/16-ц (провадження № 61-31818св18) та інших.
Частиною першою статті 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Згідно з ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до частин 1, 3, 4 ст. 12 та частин 1, 5, 6 ст.81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
У відповідності до положень ч.6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Враховуючи передбачену законодавством презумпцію вини заподіювача шкоди та відсутність в матеріалах справи доказів вчинення ДТП не з вини відповідача, а також доказів на спростування заявленого до стягнення розміру завданої потерпілому матеріальної шкоди, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про задоволення позовних вимог.
Посилання в апеляційній скарзі на те, що внаслідок неявки позивача в судове засідання судом було допущено грубе порушення норм процесуального права спростовується таким.
Частиною 1 статті 223 ЦПК України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
В оскаржуваному рішенні судом зазначено, що позивач в судове засідання не з'явився, 21.03.2022 року та 02.08.2022 року представник позивача адвокат Микитюк Р.М. електронною поштою надіслав до суду письмові клопотання, в яких вказав, що позовні вимоги підтримує і просив розгляд справи проводити в його та позивача відсутності ( том 1, а.с. 106, 123; том 2, а.с. 127).
Таким чином позивач скористався своїми процесуальними правами і відсутні будь-які підстави вважати, що неявка позивача перешкоджала розгляду справи.
Щодо посилань апелянта на порушення принципу рівності сторін.
Крім того, відповідно до ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз'яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків.
Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Апеляційним судом встановлено, що розгляд цієї справи відкладався неодноразово судом першої інстанції саме через неявку сторін. Відсутні підстави вважати, що відповідач був обмежений в реалізації своїх процесуальних прав щодо подання доказів в спростування позовних вимог. Тому посилання апеляційної скарги на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та принципу рівності сторін є необґрунтованими.
Щодо доводів апеляційної скарги про відсутність у висновку експерта вказівки про обізнаність експерта про кримінальну відповідальність то такі не приймаються до уваги, оскільки вказаний висновок не надавався спеціалістом в рамках проведення судової експертизи, умови якої передбачають надання висновку з дотриманням вимог ч.7 ст. 102 ЦПК України. Крім того, у відповідача була можливість після дорожньо-транспортної пригоди провести свою експертну оцінку пошкодженого транспортного засобу, який належав позивачу. Однак, відповідач цього не зробив, що дало суду обґрунтовані підстави для застосування як доказу, наданого позивачем висновку експерта від 11.10.202, яким визначено розмір заподіяної відповідачем шкоди у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу позивача.
Доводи апеляційної скарги про відсутність підстав для стягнення судом першої інстанції з відповідача понесені витрати на оплату вартості експертного дослідження спростовуються п.2 ч.3 ст.133 ЦПК України, відповідно до якого вказана сума в розмірі 2 059, 32 грн є підтвердженими позивачем витратами, які пов'язані з розглядом справи і враховуючи висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог були підстави й для відшкодування позивачу вказаних витрат.
Посилання апеляційної скарги на порушення вимог чинного законодавства при складанні висновку експерта, зокрема п.5.2. Методики, відхиляються колегією суддів, оскільки вказаним обставинам суд першої інстанції надав належну правову оцінку.
Доводи апеляційної скарги щодо невідповідностей характеру пошкоджень про які вказано у висновку експерта тим, які є в протоколі про адміністративне правопорушення спростовуються змістом зазначених документів, які досліджувалися судами першої та апеляційної інстанцій і є необґрунтованими.
Посилання апелянта на те, що ОСОБА_2 не викликано для технічного огляду пошкодженого транспортного засобу, а також щодо завищеного розміру завданої шкоди відхиляються колегією суддів, оскільки цим доводам надана належна правова оцінка судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні і з такими мотивами погоджується і колегія суддів апеляційного суду.
Інші доводи апеляційної скарги зводяться до обставин, яким суд першої інстанції надав належну правову оцінку, і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, не спростовують висновків суду першої інстанції та не містять підстав для скасування або зміни судового рішення.
Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Згідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Колегія суддів апеляційного суду дійшла переконання, що оскаржуване рішення судом першої інстанції постановлене з додержанням вимог матеріального і процесуального права, тому його слід залишити в силі. Доводи апеляційної скарги не спростовують його законності і обґрунтованості. Підстав для його скасування з наведених у скарзі мотивів не встановлено.
Керуючись ст. 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 адвоката Винника Юрія Григоровича залишити без задоволення.
Рішення Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 05 червня 2025 року залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Постанову складено 24 вересня 2025 року.
Суддя-доповідач: І.В. Бойчук
Судді: О.В. Пнівчук О.О. Томин