Справа № 344/2544/25
Провадження № 22-ц/4808/1042/25
Головуючий у 1 інстанції Польська М. В.
Суддя-доповідач Максюта
18 вересня 2025 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський апеляційний суд в складі:
головуючого (суддя-доповідач) Максюти І.О.,
суддів Баркова В.М., Пнівчук О.В.,
секретаря Петріва Д.Б.,
розглянувши у відкритому судовому засіданніцивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Митнюк Валерій Іванович, до ОСОБА_2 про стягнення боргу,за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Митнюк Валерій Іванович, на додаткове рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області, ухвалене суддею Польською М.В. 21 травня 2025 року в м. Івано-Франківськ Івано-Франківської області, повний текст якого складено 27 травня 2025 року,
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2025 року ОСОБА_1 через свого представника Митнюка В.І. звернувся із заявою про ухвалення додаткового судового рішення.
В обґрунтування заяви зазначив, що у провадженні Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області перебувала справа за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Митнюк Валерій Іванович, до ОСОБА_2 про стягнення боргу.
Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 10 квітня 2025 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено. Стягнено на його користь із ОСОБА_2 заборгованість за договором лізингу транспортного засобу від 16.11.2024 року у сумі 41 150 грн. та судовий збір у розмірі 1211,20 грн.
На підтвердження витрат на правничу допомогу надав договір № 2025/01-16 про надання правничої допомоги та представлення інтересів від 16 січня 2025 року, укладений між ним та адвокатом Митнюком В.І., акт приймання- передачі наданих послуг від 12 квітня 2025 року та квитанцію до прибуткового касового ордера №2025/01-16 від 18.01.2025 року.
Зазначив, що у п.3. договору про надання правничої допомоги №2025/01-16 сторони визначили та узгодили суму винагороди (гонорару) адвоката, яка складає 21000 грн. незалежно від кількості наданих послуг до прийняття судом першої інстанції рішення.
Отже, договором сторони визначили фіксовану суму винагороди (гонорару) адвоката.
У постанові Верховного суду від 28 грудня 2020 року у справі №640/18402/19 зазначено, що розмір винагороди за надання правничої допомоги визначений у договорі у вигляді фіксованої суми не змінюється в залежності від обсягу послуг та витраченого адвокатом часу. Тому вважає, що розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не має права втручатися в ці правовідносини. Аналогічною є позиція Великої Палати Верховного суду у додатковій постанові від 07 липня 2021 року у справі №910/12876/19 та у додатковій постанові від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц.
На підставі викладеного, просив стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 21 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Короткий зміст оскаржуваного рішення суду
Додатковим рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області Івано-Франківської області від 21 травня 2025 року заяву ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Митнюк Валерій Іванович, про стягнення понесених судових витрат за надання професійної правничої допомоги задоволено частково.
Стягнуто з на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000 грн. В задоволенні решти вимог відмовлено.
В обґрунтування рішення суд зазначив, що розмір витрат на професійну правничу допомогу у загальному розмірі 21 000 грн. є завищеними, належним чином не обґрунтованими, не підтвердженими належними та допустимими доказами та становить надмірний тягар для відповідача, що суперечить принципу розподілу судових витрат. При вирішенні питання про часткове задоволення заяви суд виходив з особливостей предмета спору, розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження, складності справи, розгляду справи без явки представника позивача в судове засідання, видів робіт, які не зазначено у заяві й додатках, фіксованого розміру погодинної оплати гонорару, який також не зазначено, виходячи з критеріїв виправданості гонорару , розумності розміру, співмірності з позовом та складністю справи.
Короткий зміст та узагальнюючі доводи апеляційної скарги
ОСОБА_1 через свого представника Митнюка В.І. на додаткове рішення суду подано апеляційну скаргу, в якій зазначено, що судом першої інстанції при вирішенні питання про стягнення витрат на правничу допомогу помилково зменшено розмір винагороди (гонорару) адвоката з власної ініціативи без врахування висновків Верховного суду.
Так, у п. 34-47 додаткової постанови Великої палати Верховного суду від 19 лютого 2020 року по справі №755/9215/15-ц (провадження №14-381цс19) суд дійшов до переконання, що обов'язок доведення неспівмірності витрат, які підлягають розподілу між сторонами, покладається на сторону, яка заявила клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката.
Отже, лише інша сторона у справі має право заявити про неспівмірність витрат на професійну правничу допомогу, а за відсутності такого клопотання про зменшення таких витрат від іншої сторони, суд не вправі з власної ініціативи змінювати умови договору в частині розмірі винагороди (гонорару) адвоката.
У постанові від 20 грудня 2019 року у справі №240/6150/18 Верховний суд вказав, що вимоги про розподіл судових витрат не належать до позовних і не впливають на розмір ставки судового збору, який підлягає сплаті при поданні позовної заяви та з огляду на те, що розмір судового збору за подання скарги на рішення суду залежить від суми судового збору, що підлягав сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви чи скарги, підстав вимагати сплату судового збору за подання апеляційної або касаційної скарги на додаткове рішення суду щодо розподілу судових витрат немає.
Враховуючи наведене, просив додаткове рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу в розмірі 21 000 грн.
Позиція інших учасників справи
Відповідачем відзив на апеляційну скаргу не подано, що відповідно до ч.3 ст.360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку.
Позиція Івано-Франківського апеляційного суду
Згідно з статтею 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній та додатково поданими доказами, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Вислухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні апеляційної скарги.
Фактичні обставини справи
16 січня 2025 року між адвокатом Митнюком В.І. та ОСОБА_1 укладено договір про надання правничої допомоги та представлення інтересів № 2025/01-16, відповідно до якого адвокат взяв на себе зобов'язання щодо представлення інтересів та надання правової допомоги у захисті прав та інтересів замовника у судах всіх інстанцій, виконавчій службі, перед усіма фізичними та юридичними особами, в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, у розірванні договору лізингу транспортного засобу №12 від 16.11.2024 року та стягнення коштів, з усіма правами наданими законом стороні, в тому числі: отримувати належні замовнику документи, листи, угоди, робити з них витяги, знімати копії з документів, долучених до справи, одержувати копії рішень, ухвал, брати участь, у судових засіданнях, подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, задавати питання іншим особам, які беруть участь у справі, а також свідках, експертам, спеціалістам, заявляти клопотання та відводи, давати усні та письмові пояснення суду, подавати свої доводи, міркування з питань, які виникають під час судового розгляду і заперечення проти клопотань, доводів і міркувань інших осіб, знайомитися з журналом судового засідання, знімати з нього копії та подавати письмові зауваження з приводу його неправильності чи неповноти, оскаржувати рішення і ухвали суду, користуватися іншими процесуальними правами, встановленими законом, отримувати у відділеннях поштового зв'язку кореспонденцію адресовану замовнику (а.с.81-82).
Сума винагороди (гонорару) адвоката становить 21 000 грн. незалежно від кількості наданих послуг до прийняття судом першої інстанції рішення відповідно до п.3.1. договору. Суму винагороди замовник сплачує адвокату не пізніше трьох днів від дати підписання договору (п.3.2 договору).
Відповідно до акта приймання-передачі наданих послуг від 12 квітня 2024 року, адвокат Митнюк В.І. надав клієнту ОСОБА_1 наступні юридичні послуги: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень клієнту з правових питань відносно предмета спору; складання та подання позовної заяви; складання та подання заяв після відкриття судом провадження (а.с.80). Однак без зазначення вартості таких послуг, часу, тарифу за фіксованого часу на послугу.
Факт сплати коштів ОСОБА_1 на загальну суму 21000 грн. за надання правничої допомоги та представлення інтересів за договором №2025/01-16 від 16.01.2025 року у справі підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордера №2025/01-16 від 18 січня 2025 року, (а.с. 79).
Заочним рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 10 квітня 2025 року позовні вимоги задоволено.
Стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором лізингу транспортно засобу від 16.11.2024р. у сумі 41 150 грн. та судовий збір в розмірі 1211.20 грн.
Застосовані норми права
Частинами 1, 3 ст. 133 ЦПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частини першої статті 58 ЦПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Представником у суді може бути адвокат або законний представник (частина перша статті 60 ЦПК України).
Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Частинами першою та другою статті 15 ЦПК України передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», про що зазначено в частині четвертій статті 62 ЦПК України.
За положеннями пункту 4 частини першої статті 1, частин третьої та п'ятої статті 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. Зміст договору про надання правової допомоги не може суперечити м Конституції України та законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України та правилам адвокатської етики.
Пунктом 9 частини першої статті 1 України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Відповідно до статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Також за статтею 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з'їздом адвокатів України від 09 червня 2017 року, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.
Відповідно до частини першої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати; 4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.
Згідно з пунктом третім частини третьої статті 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.
Витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами (частини перша, друга статті 137 ЦПК України).
Згідно з положеннями частин першої-четвертої статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини п'ята та шоста статті 137 ЦПК України).
Відповідно до пункту 3 частини другої статті 141 ЦПК інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Актуальна правова позиція щодо стягнення витрат на правничу допомогу у формі гонорару адвоката висловлена у Постанові ВП ВС від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21.
Слід звернути увагу на пункт 174 постанови ВП ВС від 05.06.2024 у справі № 910/14524/22, в якому здійснено посилання на висновок з цієї постанови ВП ВС в контексті застосування такої правової позиції:
"у частинах п'ятій - сьомій, дев'ятій статті 129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від загального правила під час вирішення питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. У такому випадку суд повинен конкретно визначити, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести обґрунтування такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну потребу судових витрат для конкретної справи"; на правову позицію з пункту 107 постанови ВП ВС від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21, де застосовано в пункті 176 постанови ВП ВС від 05.06.2024 у справі № 910/14524/22 в частині твердження:
"при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін".
Інформація, яка міститься в акті приймання правничої допомоги, зокрема перелік наданих послуг та фіксований розмір гонорару, не може вважатись тим розрахунком (детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат часу по кожному із видів робіт, необхідних для надання правничої допомоги), подання якого є необхідною умовою для стягнення витрат на професійну правничу допомогу.
Неподання стороною, на користь якої ухвалено судове рішення, розрахунку (детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат часу по кожному із виду робіт, необхідних для надання правничої допомоги) позбавляє іншу сторону можливості спростовувати ймовірну неспівмірність витрат на професійну правничу допомогу (пункти 165,166 Постанови ВП ВС від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21).
Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги
Установлено, що у квітні 2025 року представник ОСОБА_1 адвокат Митнюк В.І. подав заяву про ухвалення додаткового рішення, в якому просив вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення у справі по суті позовних вимог.
У заяві про стягнення понесених судових витрат представник позивача просив стягнути із відповідача понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 21000 грн.
У акті приймання-передачі наданих послуг від 12.04.2025 р. (а.с.80) міститься загальна інформація про надану правничу допомогу: надання правової інформації, консультацій і роз'ясень з правових питань відносно предмета спору; складання та подання позовної заяви про стягнення боргу; складання та подання заяв після відкриття судом провадження.
Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.
При цьому суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч.ч. 3-5, 9 ст. 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правничу допомогу.
Так, у разі, коли спір виник внаслідок неправильних дій сторони відповідно до ч. 9 ст. 141 ЦПК України, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Суд, керуючись ч.ч. 3-5, 9 ст. 141 ЦПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.
При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору.
У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Для суду не є обов'язковими зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат.
Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
Фіксований розмір гонорару адвоката означає, що у разі настання визначених договором про надання правової допомоги умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.
Саме лише незазначення учасником справи в детальному описі робіт (наданих послуг) витрат часу на надання правничої допомоги не може перешкодити суду встановити розмір витрат на професійну правничу допомогу (у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару).
Отже, суд правильно виходив з конкретних обставин справи, прийнявши до уваги розгляд справи у спрощеному провадженні, її невелику складність, розгляд справи у відсутності позивача та його представника, надання послуг адвокатом, які полягали у поданні позовної заяви та доданих до неї документів, складанні та поданні заяви представником позивача про розгляд спраи за його відсутності, зазначення у акті виконаних робіт адвокатом лише загальної інформації про надання послуг. При цьому слід зауважити, що зазначена у акті послуга така як надання правової інформації, консультацій і роз'ясень з правових питань відносно предмета спору входить у загальний спектр наданих послуг і не може оцінюватися як окрема полуга.
За таких обставин, висновки суду щодо зменшення витрат на правничу допомогу, виходячи із конкретних обставин справи, є вірними, а доводи апеляційної скарги їх не спростовують.
Керуючись ст. 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Митнюк Валерій Іванович , залишити без задоволення, а додаткове рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 21 травня 2025 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя-доповідач Максюта І.О.
Судді Барков В.М.
Пнівчук О.В.
Повний текст постанови складено 24 вересня 2025 року.