Справа № 354/480/25
Провадження № 22-ц/4808/1205/25
Головуючий у 1 інстанції Татарінова О. А.
Суддя-доповідач Луганська
23 вересня 2025 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Луганської В.М.
суддів - Барков В.М.,Максюта І.О.
учасники справи
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія « Солвентіс»
відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянувши в порядку спрощеного провадження (без повідомлення учасників справи відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України)
справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс» на заочне рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 09 червня 2025 року, яке ухвалено судом у складі судді Татарінової О.А.,
у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
У березні 2025 року ТОВ «Фінансова компанія «Пінг-понг», яке в подвльшому було переіменовано в ТОВ «Фінансова компанія «Солвентіс», звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 29.10.2019 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит №7121576.
Договір був укладений в електронному вигляді шляхом реєстрації відповідача в особистому кабінеті через веб-сайт або мобільний додаток та підписання договору електронним підписом з одноразовим ідентифікатором, який введено відповідачкою відповідно до ЗУ «Про електронну комерцію».
Товариство надало відповідачці фінансовий кредит шляхом перерахування коштів на її картковий рахунок в сумі 5 000,00 грн, однак остання не виконала кредитні зобов'язання, у зв'язку з чим у неї наявна заборгованість в розмірі 21244,71 грн із яких: заборгованість за тілом кредиту становить 5000 грн; заборгованість за відсотками становить 16244,71 грн.
09.10.2020 року згідно умов договору факторингу №03/10 ТОВ «Мілоан» відступлено право вимоги за кредитним договором № 7121576 від 29.10.2019 року на користь ТОВ «Діджи Фінанс».
24.01. 2022 року між ТОВ «Діджи Фінанс» та ТОВ «Фінансова компанія «Пінг-Понг» укладено договір факторингу №1/15 відповідно до якого та згідно додатку №1 до договору факторингу, набуло право грошової вимоги до за договором про споживчий кредит №7121576 від 29.10.2019 року.
Позивач просив суд стягнути із ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Пінг-Понг» заборгованість за кредитним договором №7121576 від 29.10.2019 року у розмірі 21 244,71 грн, витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 422,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6 000,00 грн.
Заочним рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 09 червня 2025 року позов ТОВ «Фінансова компанія «Пінг-понг» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено частково.
Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Пінг-понг» заборгованість за кредитним договором №7121576 від 29.10.2019 року в розмірі 5 012,50 грн, витрати по сплаті судового збору у розмірі 571,44 грн, та витрати на правничу допомогу в розмірі 1 415,40 грн.
Не погодившись з рішенням суду в частині відмовлених позовних вимог, ТОВ «Фінансова компанія «Солвентіс» звернулось до суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм процесуального та норм матеріального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 09.06.2025 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення нарахованих відсотків у сумі 16232, 21 грн і в цій частині ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі та здійснити новий розподіл судових витрат понесених скаржником у суді першої інстанції та судових витрат понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом не враховано, що умовами кредитного договору сторони передбачили порядок продовження строку договору, а також погодили умови і строк нарахування процентів за користування кредитом.
Так, згідно пунктами 1.3,1.4 кредитного договору строк дії кредиту на 15 днів з 12.10.2019 року (строк кредитування) з терміном (датою) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом - 27.10.2019 року.
Пунктом 1.5.2 кредитного договору передбачено, що проценти за користування кредитом визначено 12,50 грн, які нараховуються за ставкою 0,01 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.
Умовами договору сторони передбачили порядок продовження строку договору, а також погодили умови і строк нарахування процентів за користування кредитом (пункт 2.3.1. договору).
Як вбачається з відомості про щоденні нарахування та погашення заборгованості за кредитним договором №7121576 відповідачкою сім разів здійснювалось сплата комісії за пролонгацію дії кредитного договору, у відповідності до п.2.3.1 договору, тому первісним кредитором протягом періоду, на який продовжено строк кредитування правомірно нараховувались відсотки за ставкою,визначеною п.1.5.2 цього Договору.
Скаржник посилається на те, що відповідач в період дії договору на пільгових умовах кредит не повернув, а продовжував користуватися кредитними коштами, тому ТОВ «Мілоан» відповідно до умов п.2.2.3, з якими погодилась відповідачка, нарахував проценти за користування кредитом за ставкою 2,5 % від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом (п.1.6 Кредитного договору) за 60 днів, тобто за період з 25.03.2020 року по 23.05.2020 року і таке нарахування відповідає вимогам законодавства та умовам договору. Заборгованість позичальника за договором нарахована за період користування кредитом (з урахуванням пролонгації) складає 21244,71, у тому числі: заборгованість за тілом кредиту становить 5000 грн, заборгованість за відсотками становить 16244,71 грн.
Відзив на апеляційну скаргу не подано.
Частиною шостою статті 19 ЦПК України визначено, що малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до частини 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Із матеріалів справи вбачається, що ціна позову в даній справі становить 21244,71 грн і є менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3028 грн * 30 = 90 840 грн), тому справа відноситься до категорії малозначної справи в силу вимог закону.
Згідно ч. 1 ст. 8 ЦПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час та місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи.
Інформація про призначення даної справи до розгляду у апеляційному суді без повідомлення учасників справи завчасно розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного.
Відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно роз'яснень, які містяться в п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року № 12 «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку» у разі якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо неоскарженої частини ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити, в якій частині вимог судове рішення не оскаржується.
Заочне рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 09 червня 2025 року оскаржується в частині відмови у стягненні відсотків у сумі 16232, 21 грн, в іншій частині рішення суду не оскаржується, а тому апеляційний суд відповідно до частини 1 ст. 367 ЦПК України перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду лише в оскаржуваній частині в частині відмови позовних вимог, у стягненні заборгованості по відсотках у розмірі 16244,71 грн.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні.
Задовольняючи частково позовні вимоги щодо стягнення відсотків, суд першої інстанції виходив з того, що кредитний договір №7121576 від 29.10.2019 року укладено на 25 днів, даних щодо пролонгації договору матеріали справи не містять та дійшов висновку, що на користь позивача підлягають стягненню відсотки за користування кредитом за період з 29.10.2019 року по 24.11.2019 у сумі 12,50 грн (5000 грн х 0,01%х25).
Колегія суддів погоджується з висновком суду, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 28.10.2019 року ОСОБА_1 подала Анкету-заяву на отримання кредиту №7121576, на підставі якої відповідачці були погоджені умови кредитування: сума кредиту 5 000,00 грн, строк: 25 днів, дата повернення кредиту - 23.11.2029 року; сума кредиту - 5 000, комісія за надання кредиту: 0.00 грн, проценти за користування кредитом: 12,50 грн нараховуються за ставкою 0,01 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.
29.10.2019 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №7121576 (індивідуальна частина), відповідно до п. 1.1, 1.2, 1.3, 1.4 якого позикодавець зобов'язується на умовах визначених цим договором надати позичальнику грошові кошти у сумі 5 000,00 грн, строком на 25 днів з 29.10.2019 року по 23.11.2019 року, а позичальник - повернути позикодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту, проценти за користування кредитом та виконати інші зобов'язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені договором.
Відповідно до п.1.5, 1.5.1, 1.5.2, 1.6, 1.7 кредитного договору сукупна вартість кредиту, складає 12.50 грн в грошовому виразі та 4.00 відсотків річних у процентному значенні, і включає в себе складові, визначені у п.п. 1.5.1-1.5.2 договору. Сукупна вартість кредиту розрахована виходячи з припущення, що Кредитний договір залишиться чинним протягом погодженого строку та що Позикодавець і Позичальник виконають свої обов'язки на умовах та у строки, визначені в цьому Договорі.
Згідно пункту 1.5.1. комісія за надання кредиту: 0.00 грн, яка нараховується за ставкою 0.00 відсотків від суми кредиту одноразово; проценти за користування кредитом: 12.50 грн., які нараховуються за ставкою 0.01 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Тип процентної ставки за цим договором: фіксована. Стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 2.50 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Особливості нарахування процентів визначені п.2.2.3 цього договору. Розрахунок сукупної вартості кредиту зазначено в Графіку розрахунків, який є невід'ємною частиною цього Договору.
Згідно п.2.1. договору кредитні кошти надаються позичальнику шляхом безготівкового переказу на рахунок платіжної карти позичальника, зареєстрованої позичальником для цієї мети в особистому кабінеті на сайті miloan.ua.
Із п.п.2.2.1.-2.2.2. договору вбачається, що позичальник сплачує позикодавцю комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у розмірах, зазначених в п 1.5.1.-1.5.2, 1.6. договору відповідно. Нарахування позикодавцем процентів за користування кредитом здійснюється з дати наступної за днем надання кредиту по дату фактичного повернення кредиту (включно) на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування.
Відповідно до п. 2.3.1, 2.3.2 кредитного договору позичальник за наявності відповідної пропозиції позикодавця має право на продовження строку користування/повернення кредиту на таких самих умовах на певну кількість днів доступну у пропозиції, відповідно до розділу 6 Правил.
Для продовження строку користування кредитом позичальник має вчинити дії передбачені розділом 6 Правил, у тому числі, сплатити комісію за продовження кредиту та певну частку заборгованості по кредиту. Волевиявлення позичальника продовжити строк користування /повернення кредиту та укладення угоди про це, згідно п.6.14 Правил, підтверджується здійсненням ним відповідного платежу у спосіб, визначений п. 2.5 договору.
Пунктом 6.1 кредитного договору визначено, що цей кредитний договір укладається в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений на веб-сайті товариства та доступний зокрема через веб - сайт tengo.com.ua та/або мобільний додаток.
Відповідно до п. 6.2 кредитного договору розміщені в особистому кабінеті позичальника проект цього кредитного договору або інформація з посиланням на нього є пропозицією товариства про укладення кредитного договору (офертою). Відповідь про прийняття пропозиції про укладання цього договору (акцепт) надається позичальником шляхом відправлення товариству електронного повідомлення та відбувається із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який надсилається товариством електронним повідомленням (SMS) на мобільний телефонний номер позичальника, а позичальник використовує одноразовий ідентифікатор (отриману алфавітно-цифрову послідовність) для підписання цього кредитного договору/електронного повідомлення про прийняття пропозиції про його укладення (акцепту). Після укладення цей договір надається позичальнику шляхом розміщення в особистому кабінеті позичальника. Додатково укладений кредитний договір та/або повідомлення про його укладання може бути на розсуд товариства направлено позичальнику на електронну пошту або іншими каналами (засобами) зв'язку, наданими позичальником товариству.
Відповідно до п. 6.3. кредитного договору, приймаючи пропозицію товариства про укладання цього договору, позичальник також погоджується з усіма додатками та невід'ємними частинами (у тому числі правилами та графіком розрахунків) договору в цілому та підтверджує, що вона ознайомлена, погоджується з усіма визначеннями, умовами та змістом, повністю розуміє і зобов'язується неухильно дотримуватися умов договору та правил надання фінансових кредитів (послуг) товариством, що розміщені на сайті товариства та є невід'ємною частиною цього договору.
Згідно з п. 6.4 кредитного договору укладення товариством кредитного договору з позичальником у електронній формі юридично є еквівалентним отриманню товариством ідентичного за змістом кредитного договору, який підписаний власноручним підписом позичальника, у зв'язку з чим створює для сторін такі ж правові зобов'язання та наслідки.
Відповідно до п. 6.5 кредитного договору цей договір прирівнюється до такого, що укладений у письмовій формі.
Із Графіку розрахунків, який є додатком №1 до кредитного договору, встановлено, що дата платежу (повернення кредиту): 23.11.2019 грн, кредит: 5000 грн, комісія за надання кредиту: 0.00 грн, проценти: 12,50 грн, разом 5 012,50 грн.
Відповідно до платіжного доручення №2788484 від 29.10.2019 року ТОВ «Мілоан» перерахувало грошові кошти у сумі 5 000,00 грн на картковий рахунок отримувача ОСОБА_1 , призначення платежу: кошти згідно з договором №7121576 .
Згідно з відомостями, складеними ТОВ «Мілоан» про щоденні нарахування та погашення за період з 29.10.2019 по 09.06.2020 включно, заборгованість ОСОБА_1 за Кредитним договором становить 21 244,71 грн і складається з: 5 000,00 грн - борг по тілу; 16 244,71 грн -борг по відсотках.
09.10.2020 року між ТОВ «Діджи Фінанс» (фактор) та ТОВ ТОВ «Мілоан» (клієнт) укладено договір факторингу № 03/10 відповідно до якого ТОВ «Діджи Фінанс» набуло права вимоги до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором №7121576 на загальну суму заборгованості 21 244,71 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту 5 000,00 грн.; заборгованість за відсотками 16 244,71 грн.
24.01.2022 року між ТОВ «Діджи Фінанс» (клієнт) та ТОВ «Фінансова компанія «Пінг-Понг» було укладено договір факторингу № 1/15 відповідно до якого ТОВ «ФК «Пінг-Понг» набуло права вимоги до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором №7121576 на загальну суму заборгованості 21 244,71 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту 5 000,00 грн.; заборгованість за відсотками 16 244,71 грн.
Згідно рішення №1778 єдиного учасника ТОВ «Фінансова компанія «Пінг-Понг» від 01.07.2025 було змінено назву ТОВ «Фінансова компанія «Пінг-Понг» на ТОВ «Фінансова компанія «Солвентіс».
Наказом ТОВ «Фінансова компанія «Пінг-Понг» №70-к від 01.07.2025 перейменовано з 01.07.2025 ТОВ «Фінансова компанія «Пінг-Понг» на ТОВ «Фінансова компанія «Солвентіс».
Статтею 634 ЦК України передбачена можливість укладення договору приєднання, тобто договору, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.
Нормою статті 639 ЦК України передбачено, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Використання інших видів електронних підписів в електронному документообігу здійснюється суб'єктами електронного документообігу на договірних засадах.
Пунктами 5-7 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, здійснена з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем.
Стаття 11 вказаного Закону передбачає порядок укладення електронного договору.
Так, пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.
Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору шляхом перенаправлення (відсилання) до них.
Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Приписами ч. 1 ст. 530 ЦК України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Так, відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані ч. 1 ст. 1048 ЦК України. Такі проценти є звичайною платою боржника за право тимчасово користуватися наданими йому коштами на визначених договором та законодавством умовах, тобто у межах належного та добросовісного виконання сторонами договірних зобов'язань, а не у випадку їх порушення.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Згідно зі статтею 512 ЦК України кредитору зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.
Частиною першою статті 1077 ЦК України, визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Відповідно до частини першої 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
З матеріалів справи вбачається, що між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 29.10.2019 року укладено кредитний договір № 7121576 в електронній формі.
ТОВ «Мілоан» умови кредитного договору виконало належним чином, надавши відповідачеві кредит, шляхом перерахування на картковий рахунок грошових коштів в розмірі 5000 грн, що підтверджується відповідним платіжним дорученням.
ОСОБА_1 належним чином свої зобов'язання за вказаним кредитним договорром не виконала, у визначені договором строки погашення заборгованості за кредитним договором не здійснила, сплату відсотків за кредитним договором не здійснила.
Відповідно до припису абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.
Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Вказана правова позиція висловлена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, провадження №14-10цс18.
Згідно п. 1.3, 1.4 кредитного договору та графіка розрахунків, який є додатком №1 до вказаного договору, кредит надавався строком на 25 днів, дата укладення: 29.10.2019 року, термін (дата) повернення кредиту: 23.11.2019 року (включно), сукупна вартість кредиту (всього до сплати) становить 12,50 грн.
Відповідно до п. 2.3.1, 2.3.2 Кредитного договору позичальник за наявності відповідної пропозиції позикодавця має право на продовження строку користування /повернення кредиту на таких самих умовах, на певну кількість днів доступну у пропозиції, відповідно до розділу 6 Правил. Для продовження строку користування кредитом позичальник має вчинити дії передбачені розділом 6 Правил, у тому числі сплатити комісію за продовження кредиту та певну частку заборгованості по кредиту. Волевиявлення позичальника продовжити строк користування /повернення кредиту та укладення угоди, згідно п.6.14 Правил, підтверджується здійсненням ним відповідного платежу у спосіб, визначений п.2.5.договору.
З відомостей про щоденні нарахування та погашення, складених ТОВ «Мілоан», за період з 29.10.2019 по 09.06.2020 року вбачається, що вказаним товариством, право вимоги після якого набув позивач, здійснювалося нарахування відсотків після закінчення строку кредитування з 24.11.2019 по 09.06.2020 включно.
Між тим, вказані вище відомості не містять інформації щодо сплати відповідачем сум на погашення кредиту, відсотків, комісії.
Відповідно до п. 2.3.1. кредитного договору, для продовження строку кредитування позичальник мав вчинити дії, передбачені розділом 6 Правил, у т.ч. сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту та певну частку заборгованості по кредиту.
Позивачем не надано доказів сплатити позивачкою комісії за управління та обслуговування кредиту або доказів погашення заборгованості по кредиту.
Суд першої інстанції вірно встановив, що в матеріалах справи відсутні докази пролонгації кредитного договору №712576 від 29.10.2019 року відповідно до умов кредитного договору, а умови кредитного договору не передбачає можливості авто пролонгації строку користування кредитом.
Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що кредитор не мав правових підстав здійснювати нарахування відсотків поза межами строку кредитування та дійшов вірного висновку про стягнення заборгованості по відсоткам за користування кредитними коштами в розмірі 12,50 грн в межах строку кредитування.
Стягнення з відповідача на користь позивача процентів за користування грошима за період після визначеного сторонами договору строку кредитування до дня закінчення строку користування кредитними коштами не ґрунтуються на нормах матеріального права.
Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 723/304/16-ц (провадження 14-360цс19).
Доводи апеляційної скарги щодо можливості нарахування процентів поза межами строку кредитування на підставі ч. 2 другою ст. 625 ЦК України є необґрунтованими, оскільки з позовної заяви вбачається, що ТОВ «Фінансова компанія «Солвентіс» позовних вимог до відповідачки про стягнення коштів, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України, не заявляло.
У зв'язку з викладеним, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, встановивши фактичні обставини у справі, вірно застосував норми матеріального права та дійшов правильного висновку про часткове задоволення позовних вимог про стягнення відсотків у сумі 12, 50 грн.
Наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду та не дають підстав вважати, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Колегія суддів вважає, що заочне рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 09 червня 2025 року в оскаржуваній частиніухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права і підстав для його скасування по доводам апеляційної скарги не має.
Оскільки апеляційна скарга не підлягає задоволенню, то суд не здійснює перерозподіл витрат по сплаті судового збору.
Керуючись ст. ст. 259, 367, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, Івано-Франківський апеляційний суд,
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс»залишити без задоволення.
Заочне рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 09 червня 2025 року в оскаржуваній частині залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.
Повний текст постанови складено 23 вересня 2025 року.
Головуючий В.М. Луганська
Судді: В.М. Барков
І.О. Максюта